МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 78 від 18.04.2000 Зареєстровано в Міністерствім.Київ юстиції України
16 червня 2000 р.
vd20000418 vn78 за N 357/4578
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерстваохорони здоров'я
N 420 ( z0960-02 ) від 19.11.2002 )
Про затвердження Положення про державнусанітарно-епідеміологічну службу Міністерства
охорони здоров'я України
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від
22 червня 1999 р. N 1109 ( 1109-99-п ) "Про затвердження Положення
про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні"
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Положення про державну
санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я
України (додається). 2. Головним державним санітарним лікарям Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному,
повітряному, залізничному транспорті, об'єктів, що мають особливий
режим роботи, головному лікарю центральної
санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України, директорам
науково-дослідних інститутів гігієнічного та епідемічного профілю
взяти до керівництва та забезпечити виконання вимог Положення про
державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони
здоров'я України. 3. Головному санітарно-епідеміологічному управлінню
(Бережнов С.П.) у п'ятиденний термін подати наказ на державну
реєстрацію до Міністерства юстиції України. 4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Перший заступник Міністра
Головний державний санітарний
лікар України О.О.Бобильова
ЗатвердженоНаказ МОЗ України
18.04.2000 N 78
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
16 червня 2000 р.
про державну санітарно-епідеміологічну службу
Міністерства охорони здоров'я України
1. Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства
охорони здоров'я України (далі - держсанепідслужба МОЗ України) -
це централізована система органів, установ та закладів
санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я
України, яка реалізує державну політику в сфері забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення. 2. Держсанепідслужбу МОЗ України очолює Головний державний
санітарний лікар України - перший заступник Міністра охорони
здоров'я України, який призначається на посаду і звільняється з
неї Кабінетом Міністрів України. 3. На установи і заклади Держсанепідслужби МОЗ України
покладаються функції спеціально уповноважених відповідних
адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових
органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду. 4. Держсанепідслужба МОЗ України здійснює свою діяльність на
підставі Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд
в Україні ( 1109-99-п ), що затверджується Кабінетом Міністрів
України, та керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ),
законами України, постановами Верховної Ради України, указами і
розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, нормативними актами Головного
державного санітарного лікаря України, а також цим Положенням. 5. Держсанепідслужбу системи МОЗ України складають: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС
МОЗ України; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні та районні в містах
санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному
транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях,
лінійні санітарно-епідеміологічні станції на залізницях; центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному
транспорті, санітарно-епідеміологічні станції водних басейнів і
портів; центральна санітарно-епідеміологічна станція на повітряному
транспорті; санітарно-епідеміологічні станції об'єктів, що мають
особливий режим роботи; санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти); спеціалізовані установи й заклади МОЗ для боротьби з особливо
небезпечними (у тому числі карантинними) і небезпечними для людей
інфекційними хворобами; наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та
науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи,
центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної
санітарно-епідеміологічної служби України; комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України; рада з регламентації застосування та впровадження
дезінфекційних засобів; інші установи, заклади та підрозділи
санітарно-епідеміологічного профілю, які створені згідно із
законодавством України. 6. Постанови, розпорядження, приписи, висновки головних
державних санітарних лікарів та інших посадових осіб
держсанепідслужби МОЗ України обов'язкові для виконання органами
державної виконавчої влади, місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями і громадянами,
прийнятими в межах їх повноважень. 7. Перелік, мережа, організаційна структура установ і
закладів держсанепідслужби МОЗ України встановлюються Головним
державним санітарним лікарем України. 8. Держсанепідслужба МОЗ України діє, виходячи з таких
принципів: об'єднаність усіх елементів держсанепідслужби України
загальною метою, системний характер її структури і спільне
функціональне призначення всіх її елементів; єдність повноважень та правового статусу; неухильне додержання законів і підзаконних актів при
здійсненні своєї діяльності; однобічність владно-організаційних повноважень, що є
обов'язковими для виконання об'єктами контролю та нагляду, які не
підпорядковані службі безпосередньо; підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність
нижчестоящих установ і закладів вищестоящим органам; єдиноначальність у поєднанні з колегіальністю при
верховенстві єдиноначальності. 9. Основними напрямками діяльності держсанепідслужби МОЗ
України є: 9.1. Здійснення державного санітарно-епідеміологічного
нагляду. 9.2. Визначення пріоритетних заходів у профілактиці
захворювань, а також у охороні здоров'я населення від шкідливого
впливу на нього факторів довкілля. 9.3. Вивчення, оцінка й прогнозування показників здоров'я
населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини,
встановлення факторів довкілля, які шкідливо впливають на здоров'я
людей. 9.4. Підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та
розповсюдженню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та
небезпечних інфекційних хвороб. 9.5. Контроль за усуненням причин і умов виникнення та
поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь
та радіаційних уражень людей. 9.6. Державний облік інфекційних і професійних захворювань та
отруєнь. 10. До завдань держсанепідслужби МОЗ України належать: 10.1. Здійснення нагляду за: організацією й проведенням органами державної виконавчої
влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами,
організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних
заходів; реалізацією державної політики з питань профілактики
захворювань населення; дотриманням вимог санітарних норм, правил та гігієнічних
нормативів у стандартах та інших нормативно-технічних документах; відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя
населення; дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного
законодавства. 10.2. Контроль за: проведенням санітарних і протиепідемічних заходів; виконанням програм профілактики захворювань та охорони
здоров'я населення; імунобіологічними препаратами, що застосовуються в медичній
практиці; створенням органами державної виконавчої влади, місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями,
власниками й адміністрацією навчально-виховних закладів та
громадянами, які організують або здійснюють навчальні та виховні
процеси, умов навчання і виховання громадян, вивчення основ
гігієни, пропаганди здорового способу життя. 10.3. Підготовка пропозицій з питань забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення до рішень органів державної
виконавчої влади, проектів державних, регіональних і місцевих
програм охорони здоров'я, профілактики захворювань населення,
оздоровлення довкілля й умов життєдіяльності людини. 10.4. Здійснення гігієнічної регламентації небезпечних
факторів фізичної, хімічної, біологічної природи, присутніх у
середовищі життєдіяльності людини, та їх державної реєстрації в
порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 10.5. Організація та проведення державної
санітарно-гігієнічної експертизи щодо: проектів міждержавних, національних, регіональних, місцевих і
галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційних проектів і програм у випадках і порядку,
встановлених законодавством; схем, передпроектної документації, що стосуються районного
планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проектної документації на відведення земельних ділянок,
техніко-економічного обгрунтування і розрахунків, проектів
будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого
призначення; проектів нормативно-технічної, інструкційно-методичної
документації, що стосуються здоров'я та середовища життєдіяльності
людини; проектів державних стандартів та інших нормативно-технічних
документів на всі види нової (модернізованої) продукції; документації на розроблювані техніку, технології,
устаткування, інструменти тощо; продукції, напівфабрикатів, речовин, матеріалів та
небезпечних факторів використання, передача або збут яких може
завдати шкоди здоров'ю людей; нових видів продуктів харчування, впровадження нових
технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також
матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами
харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та
реалізації; сировини, продукції (виробів, обладнання, технологічних ліній
тощо), які ввозяться з-за кордону та реалізуються й
використовуються в передбачених законодавством випадках; діючих об'єктів. 10.6. Встановлення і визначення виключно головним державним
санітарним лікарем України або його заступниками, в разі
делегування їм своїх повноважень: переліку та змісту показників щодо безпеки для здоров'я
імпортованої продукції; переліку робіт, для виконання яких є обов'язковими медичні
огляди, а також порядок їх проведення (разом з Міністерством праці
та соціальної політики України); порядку ведення державного обліку інфекційних і професійних
захворювань, отруєнь; вимог щодо комплексу заходів санітарної охорони державних
кордонів України. 10.7. Надання: - висновків: щодо можливості використання в Україні сировини, продукції
(вироби, обладнання, технологічні лінії тощо), у тому числі
імпортованої, у передбачених законодавством випадках; на розробку та виробництво нових видів продуктів харчування,
впровадження нових технологічних процесів виробництва та обробки,
нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи
продуктами харчування під час виготовлення, зберігання,
транспортування та реалізації; щодо об'єктів поводження з відходами; на іншу діяльність, на яку видача висновків щодо її
безпечності віднесена законодавством до компетенції державної
санітарно-епідеміологічної служби; - дозволів: на виробництво, зберігання, транспортування, використання,
захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі
продуктів біотехнології та інших біологічних агентів; на транзитне транспортування через територію України
хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для
здоров'я видів сировини, корисних копалин, речовин та матеріалів
(у тому числі нафти й нафтопродуктів, природного газу); на іншу діяльність, на яку видача дозволів щодо її
безпечності віднесена законодавством до компетенції державної
санітарно-епідеміологічної служби. 10.8. Визначення: факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення; потреби запровадження органами державної виконавчої влади,
місцевого і регіонального самоврядування, у разі виникнення чи
загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і
небезпечних інфекційних захворювань, масових отруєнь, радіаційних
уражень населення на відповідних територіях чи об'єктах, особливих
умов та режиму праці, навчання, пересування і перевезення,
спрямованих на запобігання та ліквідацію цих захворювань та
уражень; переліку інфекційних захворювань, за яких госпіталізація
хворих є обов'язковою, а також виробництв (професій), до роботи в
яких не допускаються особи, які хворіють інфекційними хворобами; груп населення та категорій працівників, які підлягають
профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим; потреби позачергових медичних оглядів для працівників
підприємств харчової промисловості, громадського харчування і
торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних,
дошкільних і навчально-виховних закладів, об'єктів
комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ,
організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з
обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних
захворювань, виникнення харчових отруєнь, працівників, зайнятих
на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними
умовами праці, осіб віком до 21 року. 10.9. Погодження: проектів норм проектування, стандартів і технічних умов,
розміщення продуктивних сил та інших проектів, що можуть вплинути
на здоров'я населення; відведення земельних ділянок під забудову та інші види
землекористування, місця водозаборів і скидання стічних вод,
розташування промислових та інших об'єктів; надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм
проектування, проектної та нормативно-технічної документації на
будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і
реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та
іншого призначення; розробки, виготовлення і використання нових машин,
механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових
технологій; переліку установ, закладів, організацій, яким надається право
випробування продукції на відповідність вимогам безпеки для
здоров'я; методів контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для
здоров'я і життя населення та інструкцій (правил) використання
продукції підвищеної небезпеки; норм та режимів навчально-трудового навантаження, режимів
навчання та виховання дітей і підлітків у навчально-виховних
закладах. 10.10. Установлення в передбачених законодавством випадках
вимог щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення при ліцензуванні видів діяльності, пов'язаних з
потенційною небезпекою для здоров'я людей, а саме: виробництва, переробки та реалізації продуктів харчування та
харчових добавок, медикаментів, медичних імунобіологічних
препаратів, предметів гігієни та санітарії, косметично-парфюмерних
виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової
хімії; комунально-побутового та медичного обслуговування населення; виховання та навчання дітей і підлітків; будь-яких робіт з біологічними агентами та хімічними
речовинами, джерелами іонізуючих та неіонізуючих випромінювань і
радіоактивними речовинами. 10.11. Запровадження позачергових профілактичних щеплень,
інших заходів профілактики в разі загрози виникнення або поширення
особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань,
масових отруєнь та радіаційних уражень. 10.12. Систематичний аналіз санітарної та епідемічної
ситуації, показників здоров'я населення та окремих його груп. 10.13. Вивчення, оцінка, прогнозування показників здоров'я
населення, залежно від стану середовища життєдіяльності людини,
встановлення факторів довкілля, які можуть шкідливо впливати на
здоров'я людей, визначення критеріїв шкідливого впливу цих
факторів, підготовка наукового обгрунтування санітарних і
протиепідемічних заходів, а також проведення фундаментальних та
прикладних досліджень у галузі профілактики захворювань
населення. 10.14. Розробка державних санітарних норм, правил та
гігієнічних нормативів, регламентів використання небезпечних
факторів, гранично допустимих концентрацій, орієнтовно безпечних
рівнів хімічних і біологічних чинників у харчових продуктах,
предметах та виробах, у воді, повітрі, грунті, а також норм
радіаційної безпеки та допустимих рівнів впливу на людину інших
фізичних факторів. 10.15. Науково-методичне керівництво роботою з питань
гігієнічного виховання і освіти громадян, участь у пропаганді
гігієнічних знань, здорового способу життя. 10.16. Розслідування причин і умов виникнення професійних чи
групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і
подання матеріалів з цих питань компетентним органам до
притягнення винних до відповідальності. 10.17. Подання матеріалів до компетентних органів для
притягнення винних до відповідальності з питань виникнення
професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь,
радіаційних аварій. 10.18. Ведення державного обліку інфекційних і професійних
захворювань та отруєнь. 10.19. Підготовка та надання органам державної виконавчої
влади місцевого і регіонального самоврядування, підприємствам,
організаціям, установам, громадським об'єднанням і громадянам
інформації про стан здоров'я населення, санітарну та епідемічну
ситуацію, чинні законодавчі, нормативні акти з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. 10.20. Взаємодія з іншими спеціально уповноваженими органами,
що здійснюють державний нагляд і контроль відповідно до
законодавчих та нормативних актів, що визначають їх компетенцію;
співпраця з державними органами і громадськими організаціями,
діяльність яких спрямована на профілактику захворювань, охорону
здоров'я людини та довкілля, захист прав громадян на безпечні
умови їх життєдіяльності. 11. Головне санітарно-епідеміологічне управління та
управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС і радіаційного
захисту населення МОЗ України забезпечують: 11.1. Розробку концепції і стратегії державної політики
України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя
населення. 11.2. Організацію вивчення, оцінки і прогнозування показників
здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності
людини та встановлення факторів довкілля, які шкідливо впливають
на здоров'я людей. 11.3. Визначення пріоритетних напрямків і організацію
науково-дослідних робіт щодо забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення. 11.4. Організаційно-методичне керівництво держсанепідслужбою
МОЗ України. 11.5. Організацію і контроль за здійсненням державного
санітарно-епідеміологічного нагляду. 11.6. Організацію і здійснення нормотворчої діяльності у
сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. 11.7. Організацію санітарно-гігієнічного нормування. 11.8. Організацію проведення державної санітарно-гігієнічної
експертизи. 11.9. Установлення в передбачених законодавством випадках
вимог щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення при ліцензуванні видів діяльності, пов'язаних з
потенційною небезпекою для здоров'я людей. 11.10. Визначення порядку та організацію видачі дозволів на
право здійснення діяльності, яка віднесена законодавством до
компетенції держсанепідслужби. 11.11. Визначення порядку проведення державного обліку
інфекційних і професійних захворювань та отруєнь. 11.12. Підготовку пропозицій щодо проведення акредитації
установ і закладів держсанепідслужби у встановленому
законодавством порядку. 11.13. Надання висновків щодо проектів міждержавних,
національних і галузевих програм з питань забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення, профілактики захворювань. 11.14. Захист інтересів України з питань забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення на міжнародному
рівні. 11.15. Регулювання і координацію порядку та умов взаємодії
органів, установ і закладів держсанепідслужби МОЗ України з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення з
іншими міністерствами та відомствами. 12. Завдання, повноваження, статути установ, закладів та
підрозділів системи держсанепідслужби МОЗ України визначаються
Статутами або Положеннями, затвердженими в такому порядку: 12.1. Головним державним санітарним лікарем України - першим
заступником Міністра охорони здоров'я - затверджуються Положення
або Статути Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ
України; Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної
станції; обласних санітарно-епідеміологічних станцій та
санітарно-епідеміологічних станцій міст Києва та Севастополя;
центральних санітарно-епідеміологічних станцій на залізничному,
водному та повітряному транспорті України;
санітарно-епідеміологічних станцій об'єктів, що мають особливий
режим роботи, наукових установ державної
санітарно-епідеміологічної служби України гігієнічного і
епідемічного профілю, інших установ і закладів безпосереднього
підпорядкування МОЗ України. 12.2. Іншим установам і закладам Положення або Статути
затверджуються відповідними вищестоящими головними державними
санітарними лікарями. 13. Установи і заклади держсанепідслужби МОЗ України є
юридичними особами, мають відокремлене майно, можуть від свого
імені набувати майнових прав і особистих прав, виконувати
обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному
суді або в третейському суді. 14. Установи й заклади держсанепідслужби МОЗ України мають
самостійний баланс, власні основні фонди і оборотні кошти,
розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатки з
зображенням Державного Герба України (для установ та закладів, що
здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд) та
найменуванням відповідної установи або закладу, бланки, печатки
та штампи. 15. Споруди, будинки, приміщення, обладнання, транспортні
засоби та інше майно, що використовуються органами, установами і
закладами держсанепідслужби МОЗ України для виконання своїх
завдань, надаються їм у порядку й на умовах, установлених чинним
законодавством. 16. Земельні ділянки, на яких розташовані споруди та будинки
установ і закладів держсанепідслужби, надаються їм у порядку й на
умовах, установлених чинним законодавством. 17. Утворення, реорганізація і ліквідація органів, установ та
закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється у
встановленому законодавством порядку. 18. Структура і штатні розписи установ та закладів
держсанепідслужби МОЗ України затверджуються їх керівниками в
межах установленого фонду оплати праці. 19. Обов'язки головних лікарів санітарно-епідеміологічних
станцій (Кримської республіканської, обласних, міських, районних,
районних у містах з районним поділом, центральних на водному,
залізничному та повітряному транспорті, санепідстанції водних
басейнів і портів, санепідстанцій на залізницях, лінійних
санепідстанцій на залізницях, об'єктів, що мають особливий режим
роботи) покладаються на відповідних головних державних санітарних
лікарів. 19.1. Головний державний санітарний лікар Автономної
Республіки Крим призначається на посаду і звільняється з неї
Головним державним санітарним лікарем України за погодженням з
Радою міністрів Автономної Республіки Крим. 19.2. Головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва
та Севастополя призначаються на посаду й звільняються з неї
Головним державним санітарним лікарем України за погодженням з
відповідною обласною, Київською і Севастопольською міською
державними адміністраціями. 19.3. Головні державні санітарні лікарі водного,
залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий
режим роботи, призначаються на посаду і звільняються з неї
Головним державним санітарним лікарем України. 19.4. Головні державні санітарні лікарі районів, міст,
районів у містах призначаються на посади й звільняються з них
відповідними головними державними санітарними лікарями Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст з
районним поділом. 19.5. Головні державні санітарні лікарі залізниць
призначаються на посади і звільняються з них головним державним
санітарним лікарем залізничного транспорту. 19.6. Головні державні санітарні лікарі лінійних дільниць і
об'єктів залізниць призначаються на посади і звільняються з них
відповідними головними державними санітарними лікарями залізниць. 19.7. Головні державні санітарні лікарі водних басейнів
призначаються на посади і звільняються з них головним державним
санітарним лікарем водного транспорту. 19.8. Головні державні санітарні лікарі портів призначаються
на посади і звільняються з них відповідними головними державними
санітарними лікарями водних басейнів. 19.9. Призначення та надання повноважень заступника головного
державного санітарного лікаря України здійснюється у встановленому
законодавством порядку. 19.10. Заступники головних державних санітарних лікарів
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя,
районів, міст, районів у містах, водного, залізничного,
повітряного транспорту, лінійних підрозділів, об'єктів транспорту,
об'єктів, що мають особливий режим роботи, призначаються на посаду
і звільняються з неї відповідними головними державними санітарними
лікарями за погодженням з вищестоящими головними державними
санітарними лікарями. 19.11. На заступників головних державних санітарних лікарів
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя,
районів, міст, районів у містах, водного, залізничного,
повітряного транспорту, лінійних підрозділів, об'єктів транспорту,
об'єктів, що мають особливий режим роботи, покладаються обов'язки
заступників відповідних головних лікарів
санітарно-епідеміологічних станцій. 19.12. На посади головних державних санітарних лікарів та їх
заступників призначаються особи, які закінчили вищі медичні
навчальні заклади й одержали звання лікаря, мають практичний
досвід роботи в державній санітарно-епідеміологічній службі та
відповідають вимогам кваліфікаційних характеристик посадових осіб
держсанепідслужби МОЗ України. 19.13. Керівники інших органів, установ та закладів
держсанепідслужби призначаються на посаду і звільняються з неї
Головним державним санітарним лікарем України - першим заступником
Міністра охорони здоров'я згідно з чинним законодавством. 20. Головні державні санітарні лікарі та інші керівники
органів, установ та закладів держсанепідслужби МОЗ України несуть
персональну відповідальність за діяльність органів, установ та
закладів, що ними очолюються. 21. Для розгляду і вирішення питань діяльності й розвитку
держсанепідслужби МОЗ України: 21.1. При Головному державному санітарному лікарі України
утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби,
Положення і склад якої затверджуються Головним державним
санітарним лікарем України - першим заступником Міністра охорони
здоров'я України. 21.2. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій
щодо головних напрямків діяльності, методологічного забезпечення
санітарно-епідеміологічної служби, формування державного та
галузевого замовлення на науково-дослідні роботи, обговорення
найважливіших програм з питань гігієни і епідеміології утворюється
вчена медична рада з провідних науковців і висококваліфікованих
спеціалістів гігієнічного та епідемічного профілю, Положення про
діяльність якої затверджується Головним державним санітарним
лікарем України - першим заступником Міністра охорони здоров'я
України. 21.3. При Головному державному санітарному лікарі України з
урахуванням специфіки діяльності держсанепідслужби МОЗ України
можуть утворюватися інші робочі та консультативні групи. Склад цих
груп і положення про них затверджує Головний державний санітарний
лікар України - перший заступник Міністра охорони здоров'я
України. 21.4. При Кримській республіканській, обласних, Київській
міській, центральних на залізничному та водному транспорті
санітарно-епідеміологічних станціях утворюються ради головних
державних санітарних лікарів та санітарно-епідеміологічні ради.
Ради головних державних санітарних лікарів і
санітарно-епідеміологічні ради працюють на підставі положень,
затверджених Головним державним санітарним лікарем України. 22. Установи та заклади держсанепідслужби МОЗ України
здійснюють свою діяльність за рахунок бюджетного фінансування в
межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України
на відповідний рік, Законом України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), іншими
законами України, до сфери регулювання яких входить діяльність
держсанепідслужби України. 23. Фінансування державної санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров'я України здійснюється за рахунок
бюджетних та позабюджетних коштів у порядку, передбаченому
законодавством України. 24. Установи й заклади держсанепідслужби МОЗ України мають
право отримувати від юридичних та фізичних осіб благодійні
(добровільні) внески та пожертви для потреб фінансування цих
установ у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 25. Установи та заклади держсанепідслужби МОЗ України можуть
мати у своєму складі спеціалізовані підрозділи, що проводять
профілактичні дезінфекційні заходи на підставі договорів з
підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм
власності та громадянами. 26. Матеріально-технічне забезпечення органів, установ та
закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється в порядку,
встановленому законодавством України. 27. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України при
здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду
перебувають під захистом закону, користуються всіма видами
матеріального та соціального забезпечення, передбаченому чинним
законодавством. 28. До числа посадових осіб держсанепідслужби МОЗ України
належать головні державні санітарні лікарі, їх заступники та інші
посадові особи держсанепідслужби МОЗ України, які здійснюють
державний санітарно-епідеміологічний нагляд. 29. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України здійснюють
свої повноваження відповідно до Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ),
Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в
Україні ( 1109-99-п ), інших актів законодавства. 30. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України в межах
повноважень, наданих Законом України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), Положенням
про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні
( 1109-99-п ) та цим Положенням, самостійно приймають рішення,
несуть за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність
згідно з законодавством. 31. Посадовою особою держсанепідслужби МОЗ України може бути
особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним
вимогам, установленим Головним державним санітарним лікарем
України - першим заступником Міністра охорони здоров'я України.
При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено
випробувальний термін згідно з чинним законодавством України. 32. Посадові особи та спеціалісти держсанепідслужби МОЗ
України підлягають атестації, порядок якої визначається Головним
державним санітарним лікарем України - першим заступником Міністра
охорони здоров'я України. 33. Повноваження посадових осіб (крім головних державних
санітарних лікарів та їх заступників) в установі, закладі
держсанепідслужби МОЗ України, які мають право здійснювати
держсанепіднагляд і можуть погоджувати, змінювати, припиняти
конкретні юридичні відносини у сфері забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення, визначаються в посадових
інструкціях, що затверджуються відповідними головними державними
санітарними лікарями. 34. Діяльність органів, установ і закладів держсанепідслужби
МОЗ України, крім посадових осіб, забезпечується за допомогою
інших спеціалістів (спеціалісти лабораторій з медичною,
біологічною, інженерно-технічною освітою, провізори, наукові
співробітники, адміністративно-допоміжний персонал, бухгалтери,
економісти, програмісти, юрисконсульти тощо), що працюють в
органах, установах і закладах держсанепідслужби МОЗ України. 35. Посадові особи держсанепідслужби МОЗ України (крім
головних державних санітарних лікарів) та інші спеціалісти, що
працюють в органах, установах і закладах держсанепідслужби
України, підлягають атестації в порядку, встановленому
законодавством. 36. Посадові та інші особи установ держсанепідслужби України
забезпечуються службовими посвідченнями встановленого зразка. 37. Працівники санітарно-карантинних підрозділів (відділів,
пунктів) держсанепідслужби МОЗ України повинні забезпечуватися
форменим одягом та розпізнавальним знаком на одязі встановленого
зразка, затвердженим Головним державним санітарним лікарем
України - першим заступником Міністра охорони здоров'я України. 38. Посадовим особам держсанепідслужби МОЗ України, а також
їхнім близьким родичам гарантуються правовий та соціальний захист,
захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна від злочинних
замахів та інших протиправних дій. 39. Оплата праці посадових та інших осіб органів, установ і
закладів держсанепідслужби МОЗ України здійснюється на підставі
законодавчих та інших нормативних актів. 40. Працівники держсанепідслужби МОЗ України з 01.01.2001
підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на
випадок каліцтва або професійного захворювання, одержаних під час
виконання службових обов'язків, у порядку, встановленому
законодавством України.
Начальник Головного
санітарно-епідеміологічного
управління МОЗ України С.П.Бережнов
-
скопійовано
-
