ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 45 від 01.09.2000 Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
31 жовтня 2000 р.
за N 760/4981
Про затвердження Положення про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукціїтваринного походження
На виконання статей 12, 17, 33 Закону України "Про
ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), статей 3, 5, 11, 18 Закону
України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої
сировини" ( 771/97-ВР ), вимог щодо ветеринарного клеймування
м'яса країн - учасниць СНД та у зв'язку з потребою здійснення
державного ветеринарно-санітарного нагляду та постійного контролю
за забоєм тварин, переробкою, зберіганням, транспортуванням й
реалізацією сировини, продовольчої сировини, продуктів, у тому
числі харчових, тваринного походження на всіх ділянках виробництва
і зберігання, а також з метою забезпечення проведення державної
ветеринарно-санітарної експертизи цієї продукції Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Положення про державний ветеринарний нагляд та
контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин,
переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції
тваринного походження, що додається. 2. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,
районів здійснювати нагляд та контроль за організацією та
проведенням ветеринарно-санітарної експертизи в суб'єктів
господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання,
транспортування й реалізації сировини, продовольчої сировини,
продуктів, у тому числі харчових, тваринного походження відповідно
до чинного законодавства та цього Положення. 3. Зареєструвати це Положення в Міністерстві юстиції України. 4. Вважати такими, що не застосовуються на території України,
"Положение о государственном ветеринарном инспекторе по
ветеринарному контролю на мясокомбинатах Министерства мясной и
молочной промышленности", затверджене Головним державним
ветеринарним інспектором СРСР 23 жовтня 1979 р., "Положение об
отделе производственно-ветеринарного контроля предприятия
(объединения) мясной промышленности", затверджене наказом
Міністерства м'ясної і молочної промисловості СРСР від 27 серпня
1980 р. N 185 і погоджене з Головним державним ветеринарним
інспектором СРСР 29 липня 1980 р., та "Положение о старшем
ветеринарном враче (ветеринарном враче) холодильника
(хладокомбината, базы), входящего в систему Министерства торговли
СССР", затверджене Міністерством торгівлі СРСР 24 липня 1968 р. за
узгодженням з Головним управлінням ветеринарії Міністерства
сільського господарства СРСР. 5. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи
забезпечити тиражування та розсилання Положення до установ
ветеринарної медицини. 6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Головний державний інспектор
ветеринарної медицини України П.І.Вербицький
ЗатвердженоНаказ Головного державного
інспектора ветеринарної
медицини України
01.09.2000 N 45
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
31 жовтня 2000 р.
про державний ветеринарний нагляд та контроль за
діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою
тварин, переробки, зберігання, транспортування
й реалізації продукції тваринного походження
1. Загальні положення
1.1. Державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю
суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання,
транспортування й реалізації продукції тваринного походження
(сировини, продовольчої сировини, продуктів, у тому числі
харчових) здійснюються відповідно до законів України "Про
ветеринарну медицину" ( 2498-12 ), "Про відповідальність
підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про
ветеринарну медицину" ( 568/96-ВР ), "Про якість та безпеку
харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ), "Про
вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше
використання неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ),
правил, інструкцій, наказів і розпоряджень Головного державного
інспектора ветеринарної медицини України, інших
нормативно-правових актів. 1.2. Відповідно до законодавства України державний
ветеринарний нагляд та контроль здійснюють органи державного
управління, а саме: Державний департамент ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України (далі - Держдепартамент
ветмедицини) та його територіальні органи - управління
ветеринарної медицини з державними ветеринарними інспекціями
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,
міст, районів та спеціально призначені лікарі ветеринарної
медицини, які мають повноваження Держдепартаменту ветмедицини
(далі - офіційні лікарі ветеринарної медицини). Ветеринарний контроль здійснюють також спеціалісти
ветеринарної медицини суб'єкта господарювання під безпосереднім
керівництвом офіційних лікарів ветеринарної медицини. 1.3. Державний ветеринарний контроль полягає в постійній
перевірці дотримання ветеринарно-санітарних вимог, правил та
заходів суб'єктами господарювання при забої тварин, переробці,
зберіганні, транспортуванні й реалізації продукції тваринного
походження. Державний ветеринарний нагляд полягає у періодичному контролі
виконання суб'єктами господарювання законодавства і заходів з
питань ветеринарної медицини.
2. Організація державного ветеринарного нагляду та контролю
2.1. Організація державного ветеринарного нагляду й контролю
покладається на головних державних інспекторів ветеринарної
медицини, їх заступників та державних інспекторів ветеринарної
медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей,
Автономної Республіки Крим, які координують діяльність відповідних
служб ветеринарної медицини підприємств, установ і організацій
незалежно від форми власності та офіційних лікарів ветеринарної
медицини, їх заступників, повноваження яким надаються наказом
Головного державного інспектора ветеринарної медицини України. 2.2. Офіційний лікар ветеринарної медицини залежно від
обсягів виробництва суб'єкта господарювання може мати заступника,
якому також надається статус офіційного лікаря. Офіційний лікар ветеринарної медицини повинен мати досвід
практичної роботи за фахом не менш як 3 роки або пройти відповідну
підготовку та атестацію. 2.2.1. Офіційні лікарі ветеринарної медицини та їх заступники
підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної
медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей,
Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті районної (міської)
державної лікарні ветеринарної медицини, а у містах Києві та
Севастополі - міського управління ветеринарної медицини та
утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету або коштів, які
отримані за договорами про надання ветеринарних послуг суб'єкту
господарювання. 2.2.2. Офіційний лікар ветеринарної медицини здійснює підбір
та розстановку працівників служби ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання, контролює їх роботу, організовує професійне
навчання і підвищення кваліфікації, визначає посадові права та
обов'язки і подає їх на погодження відповідному головному
державному інспектору ветеринарної медицини району, міста, міста
Києва чи Севастополя, області, Автономної Республіки Крим. 2.3. Ветеринарний контроль за дотриманням суб'єктом
господарювання ветеринарно-санітарних вимог, правил та заходів при
забої тварин, переробці, зберіганні, транспортуванні й реалізації
продукції тваринного походження постійно здійснюють спеціалісти
ветеринарної медицини суб'єкта господарювання під контролем
офіційного лікаря ветеринарної медицини і його заступника. 2.3.1. До складу працівників ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання, в залежності від специфіки та обсягу виробництва,
можуть входити: лікарі ветеринарної медицини; фельдшери
ветеринарної медицини (лаборанти); трихінелоскопісти;
дезінфектори; ветеринарні санітари-термометристи; нарізувачі та
відбірники проб тощо. 2.3.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини
району, міста погоджує структуру і штатну чисельність працівників
ветеринарної медицини суб'єкта господарювання відповідно до чинних
"Типовых норм времени и нормативов численности специалистов
отделов производственно-ветеринарного контроля предприятий мясной
промышленности", затверджених першим заступником голови
Держагропрому СРСР 19.05.87, виходячи з виробничої потужності,
потреби проведення повного переліку робіт щодо ветеринарного
огляду забійних тварин, ветеринарно-санітарної експертизи
продукції тваринного походження, її ветеринарно-санітарної
оцінки, забезпечення ветеринарного контролю за діяльністю
суб'єкта господарювання. 2.3.3. У м'ясопереробних цехах, бойнях малої потужності,
незалежно від форми власності, без поточного процесу переробки
тварин та в забійних цехах птахофабрик ветеринарний контроль може
бути виконаний офіційним лікарем ветеринарної медицини. У такому разі офіційним лікарям ветеринарної медицини
дозволяється, за узгодженням із головним державним інспектором
ветеринарної медицини району, міста, міста Києва чи Севастополя,
області, Автономної Республіки Крим одночасно обслуговувати
декілька м'ясопереробних цехів і боєнь без поточного процесу
переробки тварин. 2.3.4. Спеціалісти ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання з професійних питань підпорядковуються офіційному
лікарю ветеринарної медицини та його заступнику. 2.3.5. Для проведення лабораторних досліджень продукції
тваринного походження за показниками, встановленими
ветеринарно-санітарними правилами, стандартами, технологічними
інструкціями тощо, суб'єкт господарювання, в залежності від
специфіки та обсягу виробництва, надає у користування власні
службові приміщення для розташування державної лабораторії
ветеринарної медицини або направляє матеріали, що підлягають
дослідженню, у державну районну, міжрайонну, міську, обласну
лабораторію ветеринарної медицини за місцем розташування, де такі
дослідження проводяться за рахунок суб'єктів господарювання у
встановленому порядку. Державна лабораторія ветеринарної медицини, розташована на
території суб'єкта господарювання, є структурним підрозділом
районної (міжрайонної, міської, обласної) державної лабораторії
ветеринарної медицини або районної (міської) державної лікарні
ветеринарної медицини (у містах Києві чи Севастополі - міського
управління ветмедицини) і їй підпорядковується. Працівники лабораторії утримуються за рахунок коштів
місцевого бюджету або, за згодою із суб'єктом господарювання, за
кошти, отримані за договорами про надання ветеринарних послуг. 2.3.6. Завідувачем (начальником) державної лабораторії
ветеринарної медицини призначається лікар ветеринарної медицини,
який пройшов відповідну атестацію з лабораторної діагностики. 2.3.7. Спеціалісти ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання призначаються на посади та звільняються з посад
адміністрацією суб'єкта господарювання після проведення атестації
державними органами ветеринарної медицини за поданням офіційного
лікаря ветеринарної медицини і утримуються за рахунок коштів
суб'єкта господарювання. 2.3.8. Працівники ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання працюють за правилами його внутрішнього трудового
розпорядку щодо режиму робочого часу, експлуатації приміщень,
обладнання тощо. 2.4. За умовами оплати праці, матеріально-побутового
забезпечення, інших видів обслуговування офіційного лікаря
ветеринарної медицини, заступника офіційного лікаря ветеринарної
медицини, завідувача (начальника) державної лабораторії
ветеринарної медицини, інших працівників державної лабораторії
ветеринарної медицини прирівнюють до посад відповідних категорій
працівників державних установ ветеринарної медицини. 2.5. Суб'єкт господарювання забезпечує створення спеціалістам
ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх
медичне та транспортне обслуговування. 2.6. Не допускається покладання на спеціалістів ветеринарної
медицини суб'єкта господарювання обов'язків, не пов'язаних із
здійсненням ветеринарно-санітарного контролю за виробництвом і
технологічним контролем якості та безпеки продукції тваринного
походження на всіх ділянках виробництва і зберігання.
3. Обов'язки та права спеціалістів ветеринарної медицини
3.1. Обов'язками спеціалістів ветеринарної медицини суб'єкта
господарювання є: 3.1.1. Здійснення ветеринарно-санітарного контролю за
надходженням забійних тварин, іншої підконтрольної продукції та
матеріалів, включаючи перевірку правильності оформлення і
відповідності ветеринарних документів до вантажу, що надійшов,
дотримання правил транспортування тощо. 3.1.2. Установлення причин падежу, вимушеного забою тварин
при їх надходженні, а також на території суб'єкта господарювання. 3.1.3. Контроль за дотриманням правил карантинування і
термінів передзабійної витримки тварин. 3.1.4. Проведення у повному обсязі ветеринарно-санітарної
експертизи сировини, продовольчої сировини, у тому числі м'яса та
м'ясопродуктів, отриманих при забої тварин, відповідно до порядку,
визначеного Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів та
іншими нормативно-правовими актами. 3.1.5. Проведення трихінелоскопії. 3.1.6. Клеймування туш відповідно до Інструкції по
клеймуванню м'яса, затвердженої наказом Головного державного
інспектора ветеринарної медицини України від 12.06.97 за N 19
( z0447-97 ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
25.09.97 за N 447/2251. 3.1.7. Контроль за якістю та безпекою продукції, у тому числі
допоміжних матеріалів, що використовуються для її виготовлення, а
також за приготуванням, зберіганням і використанням нітриту
натрію. 3.1.8. Відбір зразків продукції, інших підконтрольних
матеріалів для проведення ветеринарно-санітарних досліджень у
державній лабораторії ветеринарної медицини, розташованій на
території суб'єкта господарювання, або в інших державних
лабораторіях ветеринарної медицини. 3.1.9. Проведення обов'язкових лабораторних досліджень:
фізико-хімічних, біохімічних, бактеріологічних,
хіміко-токсикологічних, гістологічних, радіологічних та інших
відповідно до чинних нормативно-правових актів з метою оцінки
безпеки та якості продукції, а також кормів тваринного походження,
води, інших підконтрольних матеріалів. 3.1.10. Проведення ветеринарно-санітарної експертизи, у тому
числі постійного лабораторного контролю продукції тваринного
походження при надходженні до холодильника, її оцінка відповідно
до чинних нормативних актів лікарями ветеринарної медицини
суб'єкта господарювання при переробці, випуску в реалізацію, а
також контроль за дотриманням термінів зберігання продукції. 3.1.11. Контроль за дотриманням правил пакування, маркування,
транспортування продукції тваринного походження. 3.1.12. Контроль за дотриманням температурних режимів
переробки продукції, отриманої на підприємстві або тієї, що
надійшла. 3.1.13. Контроль за своєчасною утилізацією трупів тварин,
ветеринарних конфіскатів, забракованого м'яса та іншої продукції. 3.1.14. З'ясування причин виготовлення продукції тваринного
походження, що не відповідає ветеринарно-санітарним вимогам,
участь у розробці і здійсненні заходів щодо усунення виявлених
недоліків. 3.1.15. Контроль за санітарним станом виробничих приміщень
(холодильників, складів тощо), умовами зберігання продукції
тваринного походження та інших підконтрольних матеріалів. 3.1.16. Проведення обліку ветеринарно-санітарної експертизи
продукції тваринного походження та ветеринарно-санітарної роботи
суб'єкта господарювання, своєчасне подання звітності у
встановленому порядку. 3.2. Спеціалісти ветеринарної медицини мають право: 3.2.1. Відвідувати безперешкодно всі виробничі об'єкти. 3.2.2. Одержувати від адміністрації і спеціалістів суб'єкта
господарювання своєчасну інформацію, яка необхідна для розв'язання
поставлених завдань. 3.2.3. Проводити відбір проб продукції, інших матеріалів для
проведення ветеринарно-санітарних та лабораторних досліджень
згідно з чинними нормативно-правовими актами. 3.2.4. Бракувати продукцію, яка за результатами
ветеринарно-санітарної експертизи визнана непридатною до
споживання. 3.2.5. Не допускати використання сировини, продовольчої
сировини, інших продуктів тваринного походження, у тому числі
харчових, недоброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні та
виготовлених з порушенням стандартів та технологічних інструкцій. 3.2.6. Не допускати розміщення в загальних загонах, камерах
тварин, продукцію тваринного походження, що надійшли без
ветеринарних свідоцтв або без інших документів установленої форми,
а також недоброякісну у ветеринарно-санітарному відношенні, до
отримання правильно оформлених відповідних документів або усунення
виявлених дефектів. 3.2.7. Не допускати відпуск продукції у транспортні засоби,
які не відповідають санітарним вимогам. 3.3. Обов'язки та права офіційних лікарів ветеринарної
медицини та їх заступників Обов'язки офіційних лікарів ветеринарної медицини та їх
заступників: 3.3.1. Розробка плану заходів щодо профілактики, занесення,
поширення і ліквідації карантинних захворювань тварин та контроль
за їх виконанням. 3.3.2. Підготовка за результатами ветеринарно-санітарної
експертизи висновків щодо подальшого використання сировини,
продовольчої сировини, інших продуктів тваринного походження, у
тому числі харчових, та придатності їх для реалізації або
переробки з дотриманням певних технологічних вимог. 3.3.3. Оформлення висновків і актів на забраковану продукцію,
у тому числі на м'ясо, м'ясопродукти й технічну сировину. 3.3.4. Контроль за виконанням суб'єктом господарювання вимог
законодавства з питань ветеринарної медицини. 3.3.5. Здійснення державного ветеринарного нагляду та
контролю за умовами надходження, переробки і зберігання продукції,
у тому числі й такої, що надійшла за імпортом. 3.3.6. Державний контроль та нагляд за ветеринарно-санітарним
благополуччям продукції тваринного походження, дотриманням
стандартів і технологічних інструкцій на всіх стадіях виробництва. Права офіційних лікарів ветеринарної медицини та їх
заступників: 3.3.7. Вимагати від начальників цехів та інших посадових осіб
виконання ветеринарно-санітарних правил і здійснення необхідних
ветеринарно-санітарних заходів, а також давати, у межах своєї
компетенції, обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення
виявлених недоліків і порушень. 3.3.8. Вимагати від відповідних служб ветеринарної медицини
суб'єктів господарювання-постачальників інформацію про їх
епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан. 3.3.9. Готувати пропозиції головному державному інспектору
ветеринарної медицини району, міста, області, Автономної
Республіки Крим про притягнення до відповідальності винних у
порушенні вимог законодавства з питань ветеринарної медицини. 3.3.10. Припиняти роботу виробничих цехів (відділень) у
випадках установлення гострих інфекційних хвороб тварин, при яких
є чинними ветеринарно-санітарні обмеження виробничої діяльності
суб'єкта господарювання. 3.3.11. Припиняти виготовлення продукції на обладнанні й
устаткуванні, а також на окремих ділянках виробництва і в цехах,
які не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам (правилам і
нормативам) та не забезпечують випуск доброякісної продукції. 3.3.12. Брати участь в обгрунтуванні претензій до
постачальників за неякісну продукцію, матеріали, напівфабрикати
тощо, забраковані при вхідному контролі. 3.3.13. Видавати ветеринарні свідоцтва (довідки), акти про
якість та безпеку продукції, що відвантажується. 3.3.14. Брати участь в оцінці якості зразків нових видів
продукції тваринного походження, в погодженні технічної
документації на її виготовлення з метою забезпечення
ветеринарно-санітарних вимог і норм якості. 3.3.15. Брати участь у підготовці висновків про відповідність
ветеринарно-санітарним вимогам проектів реконструкції суб'єктів
господарювання або окремих його цехів, а також у роботі комісій,
які приймають новозбудовані або реконструйовані цехи (дільниці,
технологічні лінії тощо). 3.3.16. Здійснювати державний контроль та нагляд за роботою
об'єктів ветеринарно-санітарного призначення і проведенням заходів
щодо дезінфекції, дератизації та дезінсекції. 3.3.17. Негайно інформувати головного державного інспектора
ветеринарної медицини району, міста, області, Автономної
Республіки Крим і власника продукції про випадки встановлення при
передзабійному огляді або післязабійній ветеринарно-санітарній
експертизі антропозоонозних, контагіозних, зоонозних або інших
захворювань, а також про порушення ветеринарно-санітарних вимог. 3.3.18. Подавати пропозиції адміністрації суб'єкта
господарювання про матеріальне заохочення спеціалістів
ветеринарної медицини за добросовісне виконання ними
функціональних обов'язків. 3.3.19. Мати печатку з найменуванням та номером суб'єкта
господарювання, клейма та штампи згідно з чинною Інструкцією з
клеймування м'яса ( z0447-97 ).
4. Взаємодія спеціалістів ветеринарної медицини задміністрацією і виробничими службами суб'єкта
господарювання
4.1. Спеціалісти ветеринарної медицини здійснюють методичне
керівництво роботою виробничої, технологічної та інших служб щодо
забезпечення належного ветеринарно-санітарного стану суб'єкта
господарювання і випуску якісної продукції тваринного походження,
безпечної за показниками, які визначено ветеринарно-санітарними
правилами та іншими нормативно-правовими актами. 4.2. Суб'єкт господарювання і підпорядковані йому служби
забезпечують: - проведення профілактичних заходів відповідно до чинних
ветеринарно-санітарних правил; - підтримку в робочому стані об'єктів, призначених для
захисту суб'єкта господарювання від занесення й поширення заразних
хвороб тварин; - проведення загальних і спеціальних заходів, спрямованих на
ліквідацію заразних хвороб тварин, виявлених прижиттєво або після
забою; - організацію і проведення робіт щодо виконання
технологічних, ветеринарно-санітарних вимог (правил і нормативів)
при виготовленні продукції тваринного походження. 4.3. Суб'єкт господарювання, офіційний лікар ветеринарної
медицини, його заступник та інші спеціалісти суб'єкта
господарювання несуть відповідальність, передбачену законодавством
за випуск недоброякісної продукції тваринного походження або
такої, що не відповідає технічній документації та стандартам. 4.4. Спеціалісти ветеринарної медицини не несуть
відповідальності за невідповідність готової продукції показникам,
не передбаченим ветеринарно-санітарними правилами та іншими
нормативно-правовими актами щодо її якості та безпеки. 4.5. Суб'єкт господарювання реалізовує лише ту продукцію
тваринного походження, яка вироблена під безпосереднім державним
ветеринарно-санітарним наглядом та контролем і дозволена
спеціалістами державної ветеринарної медицини для реалізації, про
що оформляються відповідні документи (ветеринарні свідоцтва,
довідки тощо), як передбачено Правилами видачі ветеринарних
документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному
контролю, затвердженими наказом Головного державного інспектора
ветеринарної медицини України 07.08.97 за N 27 ( z0326-97 ) і
зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.08.97 за
N 326/2130, і які засвідчують її якість та безпеку. 4.6. Суперечності, які можуть виникати між адміністрацією
суб'єкта господарювання та працівниками ветеринарної медицини
підприємства з питань, пов'язаних з державним
ветеринарно-санітарним наглядом та контролем за технологічними
процесами, виробництвом якісної продукції тваринного походження, а
також з інших питань діяльності, вирішуються головним державним
інспектором ветеринарної медицини району, міста, області,
Автономної Республіки Крим, у зоні діяльності якого перебуває
суб'єкт господарювання. Спірні питання між головним державним інспектором
ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя і адміністрацією суб'єкта господарювання з
питань ветеринарної медицини вирішуються в установленому
законодавством порядку.
Голова Державного департаменту
ветеринарної медицини П.І.Вербицький
