З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про компенсацію громадянам втрати частинидоходів у зв'язку з порушенням
строків їх виплати
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 49, ст.422 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87
N 431-IV ( 431-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.96 )
Стаття 1. Підприємства, установи і організації всіх форм
власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам
втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх
виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним
органу (особи).
Стаття 2. Компенсація громадянам втрати частини доходів у
зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація)
провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців
виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня
набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи
громадян, які вони одержують на території України і які не мають
разового характеру:
пенсії;
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 3. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми
нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний
місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на
індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за
який виплачується доход, до уваги не береться). Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 431-IV
( 431-15 ) від 16.01.2003 )
Стаття 4. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у
тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за
відповідний місяць.
Стаття 5. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход
компенсації не підлягає.
Стаття 6. Компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не
фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання
громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і
організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття, інших
цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх
виплату з бюджету. ( Абзац четвертий статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 )
Стаття 7. Відмова власника або уповноваженого ним органу
(особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у
судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу
(особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до
законодавства.
Стаття 8. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 19 жовтня 2000 рокуN 2050-III
Джерело:Офіційний портал ВРУ