МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИЦентр правової реформи і законопроектних робіт
N 41 від 21.11.2000постановою колегії
Міністерства юстиції України
від 21 листопада 2000 р.
щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог
нормопроектної техніки
I. Загальні положення
1. Метою цих Методичних рекомендацій є уніфікація написання
проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки.
2. Закон - це нормативно-правовий акт, що регулює найбільш
значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення
загальнообов'язкових правил (норм). Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй.
3. Приступаючи до розроблення проекту закону, слід
визначитись, чи належать питання, які передбачається вирішити в
законі, до сфери регулювання законом. Питання, що визначаються та
встановлюються виключно законами, перелічені у статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4. З метою взаємного узгодження проекту і чинних законів та
уникнення суперечностей у законодавстві у процесі роботи над
законопроектом повинні бути вивчені законодавство, що стосується
теми законопроекту, практика застосування відповідних нормативних
актів, наукова література.
5. Під час розроблення законопроекту слід враховувати: норми чинних міжнародних договорів України, які стосуються
теми законопроекту, маючи на увазі, що згідно з статтею 9
Конституції України ( 254к/96-ВР ) чинні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є
частиною національного законодавства України; положення Угоди про партнерство та співробітництво між
Україною та Європейськими Співтовариствами ( 998_012 ), зважаючи
на її значення для реалізації проголошеного Україною курсу на
європейську інтеграцію; основні положення законодавства ЄС, якщо предмет правового
регулювання законопроекту віднесено до пріоритетних сфер адаптації
законодавства відповідно до Концепції адаптації або рішень
Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України
до законодавства Європейського Союзу. Для цього аналізуються
тексти актів законодавства ЄС з питань, що належать до сфери
правового регулювання законопроекту, та забезпечується певний
ступінь відповідності законопроекту цим нормам.
6. У галузевий закон не включаються норми, які не є предметом
цього закону або такі, що кодифіковані і вміщені в кодексах. У
даному разі використовується відсильна (бланкетна) норма до того
чи іншого закону (кодексу). Такі питання виникають досить часто,
коли треба встановити юридичну відповідальність. Приклади: а) "Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства
про колективні трудові спори (конфлікти) Особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові
спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну,
цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з
законодавством"; б) "Стаття 54. Відповідальність за порушення Закону України
"Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ) Посадові особи і громадяни, винні в порушенні Закону України
"Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), несуть
відповідальність згідно з законодавством".
7. Відсильні норми можуть міститися всередині закону чи
статті. Номери статей, частин статей, пунктів, абзаців тощо, до
яких дається відсилання, викладаються в описовій формі або в
дужках.
8. Якщо при відсиланні до статті дається її назва (таке буває
в кодексах), номер такої статті зазначається в дужках. Приклади: а) у статті 223 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80732-10 ): "Органи державного пожежного нагляду розглядають справи про
адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням
встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням
приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного
нагляду (статті 120, 175, 188-8)"; б) у статті 7 Кримінального кодексу України ( 2001-05,
2002-05 ): "До тяжких злочинів належать особливо небезпечні злочини
проти держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1)...".
9. Досить часто відсильні норми відображаються, наприклад, у
такий спосіб: "згідно із статтею 5 цього Закону", "відповідно до
частини першої цієї статті". Приклади; а) у статті 43 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ): "Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку
черговості згідно зі статтею 31 цього Закону"; б) у статті 7 Закону України "Про угоди про розподіл
продукції" ( 1039-14 ): "10. Переможець конкурсу визначається Кабінетом Міністрів
України протягом строку, передбаченого пунктом 6 цієї статті, з
урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії".
II. Складання тексту проекту
Структура законопроекту
Структура законопроекту
1. Нормативний матеріал у законопроекті викладається у
логічній послідовності, з тим щоб забезпечити доступність закону
для огляду, правильного його розуміння та застосування.
2. Кожен законопроект має назву, у якій в кількох словах
викладається його зміст і яка є складовою частиною офіційного
тексту закону. Для цього використовуються інформативні поняття,
які дозволяють розпізнати предмет, що регулюється даним законом.
Наприклад, Закони України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ),
"Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх
аналогів і прекурсорів" ( 60/95-ВР ).
3. У випадках, коли є потреба роз'яснити необхідність і мету
видання закону, в законопроекті дається вступна частина -
преамбула. Правові норми до преамбули не включаються. Наприклад:
"Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування,
податки і збори (обов'язкові платежі)", "Цей Закон визначає
порядок створення, ліквідації та особливості механізму
функціонування спеціальної економічної зони "Славутич".
4. У законопроекті спочатку вміщуються норми загального
характеру, що встановлюють принципи правового регулювання і
містять правила, які повинні враховуватися при застосуванні
наступних норм закону. Далі вміщуються норми, згруповані з окремих питань, що
стосуються того або іншого аспекту правового регулювання. Потім викладаються додаткові положення, які стосуються всіх
або кількох питань, що належать до сфери регулювання цього закону.
Наприклад, відповідальність за порушення закону, розгляд спорів.
5. Наприкінці законопроекту наводяться прикінцеві положення. Прикінцеві положення повинні містити: строк набрання чинності
законом, доручення, пов'язані з прийняттям закону та приведенням
нормативних актів у відповідність із прийнятим законом. Норми
тимчасового та локального характеру, якщо вони є, також
включаються до прикінцевих положень. Наприклад, у Законі України "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1998 р., N 34, ст. 227):
"Розділ VПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 2. При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), що
виникли до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми
законодавства, які діяли на момент виникнення такого спору
(конфлікту). 3. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність
із Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)" закони та інші нормативно-правові акти
застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. 4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк подати до
Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих
актів України у відповідність з цим Законом. 5. Протягом 1998 року утворити національну службу
посередництва і примирення".
6. З метою усунення колізії в законодавстві у зв'язку з
прийняттям нового закону в прикінцевих положеннях слід дати
перелік законів та інших нормативно-правових актів, що втрачають
чинність або до яких вносяться зміни. Такий перелік є, наприклад,
у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про
банкрутство" ( 784-14 ). Це може бути і окремий акт. Так, у зв'язку з прийняттям
Закону України "Про спеціальну економічну зону Славутич"
( 721-14 ) зміни до деяких законів та інших нормативно-правових
актів внесено окремим законом.
7. Внутрішній поділ проекту залежить від його обсягу і
змісту. Великі за обсягом законопроекти поділяються на розділи
(глави). В розділи об'єднуються нормативні положення, які
стосуються одного правового інституту або питання. Нормативні
положення загального характеру, як правило, об'єднуються в розділ,
який іменується "Загальні положення". Розділи і глави мають назву і нумеруються: розділи -
римськими, глави - арабськими цифрами.
8. Законопроект поділяється на статті, які можуть поділятися
на частини і пункти. Частини статей і пункти, в свою чергу, можуть
поділятися на абзаци і підпункти. Нумерація статей здійснюється
арабськими цифрами. Якщо стаття містить кілька частин, вони для
зручності застосування також нумеруються. Проте частина статті
пунктом не стає (така помилка трапляється досить часто). Частина
статті - це правова норма, а пункт - окреме питання. Пункти
нумеруються цифрами або літерами в дужках.
9. Нумерація розділів, глав, статей є наскрізною (за
порядковими номерами) і не змінюється при внесенні змін до закону.
10. Примітки до статей допускаються у виняткових випадках,
коли відповідне положення не можна викласти в тексті статті без
ушкодження його змісту. У них розміщуються вказівки, що не мають
принципового значення.
11. Як приклад неправильної структурної побудови можна
навести Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) та "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Структура зазначених законів побудована за правилами написання
інструкцій, що ускладнює подальше внесення до них змін.
Мова і термінологія законопроекту
12. Текст проекту викладається стисло, простою літературною
мовою, по можливості короткими фразами. Мова повинна бути
зрозумілою і точною, фрази - нескладної конструкції без зайвого
перевантаження підрядними реченнями і займенниками. Необхідно
також уникати прислівникових і дієприслівникових зворотів. Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології.
Визначення термінів повинно відповідати тому змісту, який у нього
вкладають літературознавці, вчені та юристи, і має бути
уніфікованим по всьому тексту закону. Якщо термінологія
обмежується лише даним законом, то дається відповідне
застереження. Наприклад: "Для цілей цього Закону вживаються такі
терміни і поняття" або "У цьому Законі терміни вживаються в такому
значенні". У разі коли в тексті законопроекту є посилання на статті,
частини статей, пункти, абзаци, номери цих статей, пунктів
позначаються цифрами, а частини статей (крім випадків, коли вони
позначені цифрами), абзаци - словами. Наприклад: "частина перша",
"абзац перший".
13. Назви органів державної влади і організацій даються
відповідно до їх офіційної назви на час прийняття закону. Оскільки процес утворення, реорганізації і ліквідації
центральних органів виконавчої влади є динамічним, недоцільно
давати назву таких органів. У даному випадку більш прийнятним є
застосування терміна "уповноважений центральний орган виконавчої
влади".
14. У разі посилання на інший закон зазначається його назва.
Викладення нормативних положень
15. Нормативні положення повинні включати всі необхідні
аспекти правових норм без зайвої деталізації. Закон регулює
правовідносини, а не вирішує конкретне питання.
16. Для правильного застосування норм і виключення
різнотлумачень кожне нормативне положення має бути чітко викладено
і сформульовано таким чином, щоб не виникало сумніву стосовно
строку дії в часі. Якщо дія закону або його окремих норм обмежена
певним строком, це обов'язково зазначається. Приклад. Закон України "Про запровадження в порядку
експерименту єдиного (фіксованого) податку для
сільськогосподарських товаровиробників" ( 25/98-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 147): "Стаття 9. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування і діє по 31
грудня 2000 року". Негативний приклад. Закон України "Про зупинення спаду
сільськогосподарського виробництва та продовольче забезпечення
країни у 1997-1998 роках" ( 288/97-ВР ). Незважаючи на таку назву,
в самому Законі не дано застережень щодо його дії в часі.
17. Щодо написання норми про набрання чинності законом слід
виходити із статті 94 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з
якою закон набирає чинності через десять днів з дня його
офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом,
але не раніше дня його опублікування. Найбільш оптимальним для
законів, які не потребують здійснення підготовчих заходів, є
запис: "Закон набирає чинності з дня його опублікування".
III. Внесення змін до законів
1. Під час підготовки законопроектів про внесення змін до
законів слід використовувати певні прийоми і способи
нормопроектної техніки.
2. До закону можуть вноситися такі зміни: нова редакція
закону, його розділів, глав, статей, частин статей, пунктів,
підпунктів, абзаців, речень; заміна слів та їх виключення;
доповнення закону розділами, главами, статтями, частинами статей,
пунктами, підпунктами тощо. У разі внесення до закону (статті закону) змін, що за обсягом
охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на його
зміст, закон (статтю закону) доцільно викласти в новій редакції. У разі коли зміни вносяться до закону, який викладено в новій
редакції, зміни вносяться до його оновленої редакції з посиланням
на джерело опублікування цієї редакції. Посилання на всі попередні
редакції оновленого закону не робляться. Приклади: а) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
загальний військовий обов'язок і військову службу" ( 766-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 33, ст. 270): "Внести зміни до Закону України "Про загальний військовий
обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1992 р., N 27, ст. 385, N 36, ст. 527; 1993 р.,
N 44, ст. 418, ст. 419, N 49, ст. 457; 1994 р., N 45, ст. 404;
1995 р., N 1, ст. 4, N 38, ст. 284; 1996 р., N 26, ст. 108; 1997
р., N 29, ст. 193), виклавши його у такій редакції"; б) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
музеї та музейну справу" ( 659-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1999 р; N 28, ст. 231): "Внести до Закону України "Про музеї та музейну справу"
( 249/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р; N 25, ст.
191) такі зміни:1. __________________. 1. __________________. 2. Статтю 4 викласти в такій редакції: "Стаття 4. Законодавство України про музеї та музейну справу Законодавство України про музеї та музейну справу базується
на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Основ
законодавства України про культуру ( 2117-12 ), цього Закону та
інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені законодавством України про музеї та музейну справу,
застосовуються правила міжнародного договору"; в) "Внести до Закону України "Про державний матеріальний
резерв" ( 51/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N
13, ст. 112) такі зміни: 1. Пункт 2 статті 9 викласти у такій редакції: "2. Придбання матеріальних цінностей з метою їх закладення до
державного резерву здійснюється на конкурсних засадах у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України"; г) "У Законі України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1999 р; N 4, ст. 33): у преамбулі та в тексті Закону слова "і населення міста
Славутич" виключити; абзаци третій та п'ятий статті 3 виключити"; ґ) "У пунктах 1 і 2 розділу II Закону України "Про джерела
фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 648; 1998
р., N 14, ст. 60) цифри та слова "1 січня 1999 року" замінити
цифрами та словами "1 січня 2000 року"; д) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
цінні папери і фондову біржу" ( 719-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1999 р; N 31, ст. 252): "1. Доповнити Закон ( 1201-12 ) новою главою 3-1 такого
змісту: "Глава 3-1. Облігації зовнішніх державних позик України Стаття 14-1. Основні характеристики облігацій зовнішніх
державних позик України"; е) Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про
адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності
за порушення законодавства про державну таємницю" ( 1080-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 1999 р; N 49, ст. 429): "Доповнити Кодекс статтею 212-2 такого змісту"; є) "Частину першу статті 12 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N
45, ст. 238; 1997 р., N 47, ст. 294; 1999 р., N 15, ст. 83, N 18,
ст. 140) доповнити пунктом 9 такого змісту: "9. На період функціонування спеціальної економічної зони
"Славутич" суб'єкти цієї зони (власники землі, землекористувачі на
території спеціальної економічної зони "Славутич"), які реалізують
на території спеціальної економічної зони "Славутич" інвестиційні
проекти, затверджені виконавчим комітетом Славутицької міської
ради. У перші три роки реалізації таких інвестиційних проектів
зазначені суб'єкти зони звільняються від сплати земельного податку
повністю, а в наступні три роки сплачують земельний податок за
ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки"; ж) "Частину четверту статті 69 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 25, ст.
354) після першого речення доповнити реченням такого змісту:
"Охоронна зона може встановлюватися також уздовж земель
залізничного транспорту"; з) у статті 255 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984
р., додаток до N 51, ст. 1122): пункт 11 частини другої замінити двома пунктами такого
змісту: "11) посадові особи органів внутрішніх справ (частина перша
статті 59 (про правопорушення, вчинені в межах санітарних зон
джерел водопостачання), частина перша статті 61 (щодо пошкодження
водогосподарських споруд і пристроїв) (статті 77-1, 155-1); 12) посадові особи органів Державного комітету України у
справах захисту прав споживачів та органів державного контролю за
цінами (стаття 155-1)".
3. Якщо в законопроекті зазначається строк введення закону в
дію, законопроект має складатися з двох розділів. Перший -
внесення змін до закону, другий - строк набрання чинності законом
та доручення, що зумовлені прийняттям закону. Це правило не
застосовується, якщо закон викладається в новій редакції. Його
структура має бути такою, як і структура закону, викладеного в
новій редакції. Приклад. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим"
( 134/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р. N 8, ст.
29): "1. Внести до Закону України "Про вибори депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим" ( 118/98-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1998 р., N 6-7, ст. 24) такі зміни;1. ________________. 2. ________________. 3. ________________. II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. 1. ________________. 2. ________________. 3. ________________. II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Рішення, що прийняті на виконання Закону України "Про вибори
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" ( 118/98-ВР )
до набрання чинності цим Законом, вважаються чинними".
4. Зміни вносяться до закону, а не до закону про внесення
змін до нього. Трапляються випадки, коли доцільно внести зміни до закону про
внесення змін. У такому разі зміни вносяться тільки до його
другого розділу, який стосується набрання чинності або порядку
введення в дію закону, якщо необхідно змінити термін введення
закону в дію або інше положення, що стосується порядку введення
його в дію. Приклади: а) Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 132/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 26,
ст. 161): "Доповнити розділ II "Прикінцеві положення" Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 307/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р,, N 45,
ст. 263) після пункту 2 новим пунктом 3 такого змісту: "З. До внесення відповідних змін до Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 )
застосовується порядок визначення середньомісячного заробітку
(грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям
строкової служби та членам їх сімей, що діяв до набрання чинності
цим Законом". У зв'язку з цим пункти 3 і 4 вважати відповідно пунктами 4 і
5"; б) Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"
( 303/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р. N 29. ст.
190): "Доповнити пункт 2 розділу II Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 16 ст. 119) абзацом
другим такого змісту: "Дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі
сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до
Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального
захисту інвалідів), які визначаються Законом України про Державний
бюджет України на відповідний рік".
5. У разі внесення змін до статті, яка має кілька частин,
пунктів, абзаців, слід обов'язково вказувати їх місце
розташування. Приклади: а) Статтю 16 Закону України "Про професійно-технічну освіту"
( 103/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 32,
ст. 215) доповнити частиною п'ятою такого змісту: "Виготовлення документів про освіту, зазначених у цій статті,
здійснюється за рахунок видатків Державною бюджету України на
освіту"; б) У Законі України "Про господарські товариства" ( 1576-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682; 1998
р., N 18, ст. 89):а) ______________. а) ______________. б) статтю 46 після частини першої доповнити новою частиною
такого змісту: "У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з
правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового
органу або іншого уповноваженого трудовим колективам органу, який
підписав колективний договір від імені трудового колективу". У зв'язку з цим частини другу - п'яту вважати відповідно
частинами третьою - шостою".
Доповнення норми чи речення словами здійснюється за такими ж
правилами. Наприклад, у Кримінальному кодексі України ( 2001-05,
2002-05 ): "Частину другу статті 186 та частину першу статті 187
після цифр і слів "123-1 (захоплення заложників)" доповнити
цифрами і словами "124-1 (торгівля людьми)".
6. Якщо зміни вносяться до кількох законів, вони подаються в
хронологічному порядку, причому, якщо в переліку актів, до яких
вносяться зміни, є кодекси, вони ставляться на першому місці. Якщо закон доповнюється новим розділом (главою, статтею), він
також ставиться на першому місці. Нумерація при цьому не
змінюється.
7. Щодо зміни термінології або назви органів в усьому тексті
закону, то такі зміни слід об'єднати, вони розташовуються
наприкінці законопроекту. Наприклад, "У тексті Закону слова
"Міністерство України у справах молоді і спорту" в усіх відмінках
замінити словами "центральний орган виконавчої влади з фізичної
культури і спорту" у відповідному відмінку". Крім того, слід пам'ятати, що тексти законів пишуться за
правилами граматики і тому при внесенні змін слід враховувати
розділові знаки, що є в тексті статті.
8. У законі, до якого вносяться зміни, обов'язково
зазначається джерело опублікування - Офіційний вісник України,
Відомості Верховної Ради України, газета "Урядовий кур'єр", а
також джерело опублікування законів, якими до закону вносилися
зміни. Якщо закон ще не опублікований у Відомостях, слід навести
його номер і дату прийняття. При викладенні закону в новій редакції або в разі доповнення
його новим розділом, главою або статтею зазначається джерело
опублікування всіх змін, що вносилися до закону. В інших випадках
слід зазначати джерело опублікування тільки тих змін, що
стосуються статей, до яких у даний час вносяться зміни. При виникненні розбіжностей між оригіналом закону та
опублікованим текстом слід користуватися редакцією, що міститься в
офіційному джерелі опублікування, на яке робиться посилання.
IV. Підготовка переліку законів та іншихнормативно-правових актів, що втратили чинність
1. Перелік законів та інших нормативно-правових актів, які
підлягають визнанню такими, що втратили чинність, повинен бути
юридично обгрунтованим і вичерпно повним.
2. Підготовка проекту проводиться після вивчення й аналізу
всього законодавства, яке стосується теми проекту. При цьому слід
працювати з текстами законів, які підтримуються в контрольному
стані, та перевіряти всі зроблені відмітки.
3. До переліку як самостійні позиції включаються всі закони
та інші нормативно-правові акти, які суперечать новоприйнятому
закону, а також акти з теми проекту, які фактично втратили
значення.
4. Не слід скасовувати акти в загальній формі (тобто не
називаючи їх), оскільки це ускладнить застосування закону на
практиці.
5. Як негативний приклад можна навести Закон України від 16
листопада 1995 року "Про деякі питання оподаткування підакцизних
товарів" ( 432/95-ВР ), яким передбачено скасування пільг щодо
сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів при ввезенні на
територію України підакцизних товарів. Проте переліку законів та
інших нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв'язку
з цією нормою Закону, не визначено. Перелік таких актів було затверджено пізніше Законом України
від 22 грудня 1995 року "Про визнання такими, що втратили
чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування
підакцизних товарів" ( 498/95-ВР ).
6. До переліку включаються всі акти або їх окремі норми,
якими вносилися зміни до актів, що скасовуються. Якщо вони були
опубліковані у Відомостях Верховної Ради України, то зазначається
рік опублікування, номер та стаття Відомостей.
7. Закони тимчасової дії, строк дії яких минув, до переліку
не включаються. Якщо віднесення акта до тимчасових викликає
сумнів, такий акт включається до переліку.
8. Якщо закон (стаття закону), який підлягає скасуванню,
містить вказівку на додаток, додаток окремо в переліку не
згадується, оскільки він скасовується разом з нормою, що його
затверджує.
9. Якщо потрібно скасувати або змінити додаток до закону чи
до його окремої частини, додаток до переліку включається.
Наприклад: "Визнати таким, що втратив чинність, пункт 1 додатка N
2, затвердженого Законом України..." (дається назва закону та
джерело його опублікування).
10. У переліку закони та інші нормативно-правові акти
розташовуються в хронологічному порядку за датою їх видання та
номерами статей Відомостей Верховної Ради України, де вони
опубліковані.
11. Переліки законів та інших нормативно-правових актів, що
підлягають визнанню такими, що втратили чинність, готуються як
цілісний закон, як додаток до нього (якщо перелік налічує багато
актів). В останньому випадку в додатку обов'язково зазначається
яким законом він затверджується.
12. Якщо доцільне встановлення строку набрання чинності
законом, він, як і аналогічний закон про внесення змін, має
складатись із двох розділів: перший - затвердження переліку
актів, що підлягають визнанню такими, що втратили чинність,
другий - строк набрання чинності законом. Приклади: а) Закон України "Про визнання такими, що втратили чинність,
деяких законодавчих актів України з питань примусового лікування і
трудового перевиховання хворих на наркоманію" ( 649/97-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 11-12, ст. 40): "У зв'язку з прийняттям Закону України "Про заходи протидії
незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів та зловживанню ними" ( 62/95-ВР ) (Відомості Верховної
Ради України, 1995 р; N 10, ст. 62) Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є: Визнати такими, що втратили чинність: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня
1969 року "Про примусове лікування і трудове перевиховання хворих
на наркоманію" (Відомості Верховної Ради України, 1969 р., N 17,
ст. 133); Закон Української РСР від 20 червня 1969 року "Про
затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про
примусове лікування і трудове перевиховання хворих на наркоманію"
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р; N 26, ст. 207); статтю 4 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 17
червня 1974 року "Про внесення доповнень і змін до деяких
законодавчих актів Української РСР" ( 2718-08 ) (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1974 р., N 27, ст. 222); Закон Української РСР від 28 червня 1974 року "Про
затвердження указів Президії Верховної Ради Української РСР, які
вносять зміни і доповнення до деяких законодавчих актів
Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1974 р., N 28,
ст. 239) в частині примусового лікування і трудового перевиховання
хворих на наркоманію);________________; ________________; ________________; ________________; ... ... ... ... ;
________________. ________________. б) Закон України "Про визнання такими, що втратили чинність,
деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних
товарів" ( 498/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р.,
N 3, ст. 11): "У зв'язку з прийняттям Закону України "Про деякі питання
оподаткування підакцизних товарів" ( 432/95-ВР ) Верховна Рада
України п о с т а н о в л я є: Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 1996 року,
законодавчі акти України в частині звільнення від сплати ввізного
мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість
згідно з переліком, що додається.
ДОДАТОКдо Закону України "Про
визнання такими, що втратили
чинність, деяких
законодавчих актів з питань
оподаткування підакцизних
товарів"
від 22 грудня 1995
року N 498/95-ВР
( 498/95-ВР )
ПЕРЕЛІКзаконодавчих актів України, що втратили чинність
1. Пункт 5 статті 18 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р; N
14, ст. 170) в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних
та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних
товарів, що імпортуються.
2. Частина перша статті 7 Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1991 р; N 16, ст. 198; 1992 р., N 13, ст. 177) в частині
звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і
податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що
імпортуються.
3. Пункт 18 частини першої статті 20, частина друга статті
23, частини перша і друга статті 61 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (в редакції Закону України
від 19 грудня 1991 року ( 2001-12 ), Відомості Верховної Ради
України, 1992 р; N 13, ст. 178, N 37, ст. 543) в частині
звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і
податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що
імпортуються.
4. Стаття 21 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р.,
N 25, ст. 281; 1993 р; N 28, ст. 277) в частині звільнення від
сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на
добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються.
... ... ... ... .
13. ___________".
V. Супровідні матеріали, що подаються із законопроектамидо Верховної Ради України
1. Законопроекти подаються разом із супровідною запискою, в
якій визначаються: мета, завдання та основні положення майбутнього закону; обгрунтування необхідності його прийняття; місце закону в системі чинного законодавства; прогнозні соціально-економічні та інші наслідки його
застосування.
2. На титульному та наступних аркушах законопроекту, а також
у супровідних документах мають бути вказані: назва органу, до якого вноситься проект; назва документа; дата внесення і підпис ініціатора; прізвище та посада особи, яка представлятиме законопроект під
час розгляду його у комітетах та на пленарних засіданнях Верховної
Ради України; перелік законів та інших нормативно-правових актів, на які є
посилання у тексті проекту; авторський колектив розробників проекту.
3. Законопроект про внесення змін до закону подається разом з
порівняльною таблицею. До таблиці вносяться текст чинного закону, до якого
пропонується внести зміни текст пропонованих змін, проект закону
про внесення змін.
4. Якщо закон пропонується викласти в новій редакції,
подається цілісний документ.
5. Законопроекти з економічних питань; а також такі,
реалізація яких потребує додаткових видатків з державного чи
місцевих бюджетів, вносяться з фінансово-економічним
обгрунтуванням та пропозиціями щодо покриття цих витрат, а також
висновком Кабінету Міністрів України.
6. Законопроекти, які подаються Кабінетом Міністрів України,
вносяться за поданням Прем'єр-міністра України з візами
віце-прем'єр-міністра, керівників міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади, сфери діяльності яких вони стосуються.
"Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій",
"Видавничий дім", Київ, 2001.
