З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державне оборонне замовлення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 17, ст.111 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 670-IV ( 670-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.200 )
Цей Закон визначає загальні правові та економічні засади
(принципи) формування, розміщення, фінансування і виконання
державного оборонного замовлення та регулює відносини у цій сфері.
Стаття 1. Загальні положення
1. Державне оборонне замовлення (далі - оборонне замовлення)
є засобом державного регулювання у сфері наукового та
матеріально-технічного забезпечення потреб оборони і національної
безпеки України, який визначає порядок взаємодії міністерств,
інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних
установ, організацій та суб'єктів підприємницької діяльності всіх
форм власності під час його формування, розміщення і виконання, а
також передбачає заходи щодо виконання міжнародних договорів
України з питань військово-технічного співробітництва.
2. Державні замовники з оборонного замовлення (далі -
державні замовники) - це міністерства, інші центральні органи
виконавчої влади, а також військові формування, створені
відповідно до законодавства України, уповноважені Кабінетом
Міністрів України укладати державні контракти на поставку
(закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг.
Державними замовниками з виконання наукових робіт, закупівлі
озброєння та військової техніки, виконання науково-дослідних,
дослідно-конструкторських робіт з їх розроблення, а також щодо
робіт із створення новітніх технологій військового призначення
можуть бути тільки міністерства, інші центральні органи виконавчої
влади, а також військові формування, створені відповідно до
законодавства України.
3. Виконавці оборонного замовлення (далі - виконавці) - це
суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності,
визначені державними замовниками для виготовлення і поставки
продукції, виконання робіт, надання послуг.
Виконавцями з розроблення, виготовлення, модернізації,
реалізації і утилізації військової зброї та технічних засобів, що
забезпечують її використання, бойових припасів до військової зброї
можуть бути виключно державні підприємства, установи та
організації.
Виконавцями з напрямів, пов'язаних з міжнародними поставками
товарів, технологій, виконанням робіт та наданням послуг
військового призначення, можуть бути суб'єкти підприємницької
діяльності України, які отримали повноваження на здійснення
зовнішньоекономічної діяльності у цій сфері згідно з
законодавством України.
Виконавцями з поставки іншого військового майна можуть бути
підприємства, установи та організації всіх форм власності, які у
випадках, передбачених законодавством України, мають відповідні
дозволи (ліцензії) на провадження цих видів діяльності.
4. Співвиконавці оборонного замовлення (далі - співвиконавці)
- це суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм
власності, які беруть участь у виконанні оборонного замовлення на
підставі відповідних договорів (контрактів), укладених з
виконавцями.
5. Державний контракт з оборонного замовлення (далі -
державний контракт) - це договір, укладений державним замовником з
виконавцем відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України
основних показників оборонного замовлення (обсяги поставок
(закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг, строки
виконання замовлення тощо), який передбачає зобов'язання сторін та
їх відповідальність за виконання оборонного замовлення.
6. До оборонного замовлення можуть належати:
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи із
створення, модернізації, утилізації та знищення озброєння,
військової та спеціальної техніки, розроблення стандартів та
технологій військового і спеціального призначення, фундаментальні
дослідження для потреб оборони і національної безпеки;
проектні та дослідно-конструкторські роботи, спрямовані на
розвиток дослідної та виробничо-технологічної бази підприємств і
організацій, що виконують оборонне замовлення;
поставка (закупівля) військової зброї, боєприпасів,
військової та спеціальної техніки, вузлів, агрегатів, запасних
частин, речового та медичного майна, продовольства,
пально-мастильних матеріалів (далі - озброєння, військова та
спеціальна техніка, інше військове майно);
ремонт і модернізація озброєння, військової та спеціальної
техніки, іншого військового майна;
роботи та послуги, пов'язані із забезпеченням життєдіяльності
Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних
органів, функціонування та використання озброєння, військової та
спеціальної техніки, іншого військового майна;
створення, поповнення та утримання мобілізаційного резерву;
заходи з мобілізаційної підготовки;
експортно-імпортні поставки (закупівля) озброєння, військової
та спеціальної техніки, іншого військового майна відповідно до
міжнародних договорів України з питань військово-технічного
співробітництва;
створення і зберігання страхового фонду документації на
озброєння, військову та спеціальну техніку, інше військове майно,
об'єкти і споруди оборонного та спеціального призначення;
будівництво об'єктів і споруд оборонного та спеціального
призначення, житла для військовослужбовців, осіб рядового і
начальницького складу органів внутрішніх справ;
створення нових та нарощування діючих виробничих потужностей
для випуску озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого
військового майна.
Стаття 2. Формування основних показників оборонногозамовлення
1. Основні показники оборонного замовлення щорічно формуються
як пакет документів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України
і передбачають перелік державних замовників та виконавців,
номенклатуру та кількість продукції, що поставляється
(закуповується), обсяги робіт, послуг, їх вартість, і є підставою
для укладення відповідних державних контрактів.
2. Кабінет Міністрів України визначає центральний орган
виконавчої влади, на який покладається розроблення проекту
основних показників оборонного замовлення, координація діяльності
державних замовників і виконавців під час формування зазначеного
проекту та виконання державних контрактів (далі - уповноважений
центральний орган виконавчої влади).
3. Проект основних показників оборонного замовлення
формується уповноваженим центральним органом виконавчої влади
виходячи з обсягів видатків Державного бюджету України, що
передбачаються для забезпечення потреб оборони і національної
безпеки держави на наступний фінансовий рік.
4. Державні замовники готують пропозиції до основних
показників оборонного замовлення на підставі доведених до них
прогнозованих обсягів бюджетних коштів, визначених з урахуванням
воєнної доктрини, загальнодержавних програм забезпечення
обороноздатності та національної безпеки, мобілізаційних планів,
довгострокових і річних програм мобілізаційної підготовки.
5. Пропозиції щодо розроблення нових видів озброєння і
військової техніки, а також модернізації озброєння і військової
техніки або їх складових частин державні замовники погоджують з
Міністерством оборони України з метою уникнення дублювання цих
робіт.
6. Після затвердження Верховною Радою України Державного
бюджету України Кабінет Міністрів України з урахуванням
відповідних видатків Державного бюджету України затверджує основні
показники оборонного замовлення.
7. Порядок формування основних показників оборонного
замовлення, розміщення та коригування обсягів поставок (закупівлі)
продукції, виконання робіт, надання послуг за оборонним
замовленням, внесення змін до укладених державних контрактів, а
також порядок контролю за виконанням оборонного замовлення
( 2244-99-п ) визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно
до вимог цього Закону.
Стаття 3. Вибір виконавців оборонного замовлення
1. Вибір виконавців оборонного замовлення здійснюється шляхом
проведення державними замовниками конкурсів (тендерів) у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. У разі невизначення виконавця на конкурсній основі
оборонне замовлення є обов'язковим, якщо воно не завдає збитків, і
розміщується уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом на: казенних підприємствах; державних підприємствах і організаціях; акціонерних товариствах, у статутному фонді яких контрольний
пакет акцій належить державі; орендних підприємствах і організаціях, заснованих на
державній власності; суб'єктах господарювання, які є єдиними виробниками або
відповідно до законодавства України визнані такими, що займають
монопольне (домінуюче) становище на ринках тих видів товарів, які
є предметом державного оборонного замовлення. У разі, якщо
монопольне становище на відповідному ринку займають декілька
суб'єктів господарювання або у разі, якщо ніхто із суб'єктів
господарювання, які діють на цьому ринку, не визнаний таким, що
займає монопольне становище на ньому, оборонне замовлення
розміщується на тому суб'єкті господарювання, частка якого на
відповідному ринку є найбільшою. За рівних умов перевага надається
суб'єкту господарювання з найбільшою часткою державної власності.
( Абзац шостий частини другої статті 3 в редакції Закону N 670-IV
( 670-15) від 03.04.2003 )
3. Особливості визначення виконавців щодо створення,
зберігання, поповнення та поновлення мобілізаційного резерву, а
також виконання заходів з мобілізаційної підготовки встановлюються
законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
( 3543-12 ), "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ),
іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 4. Розміщення оборонного замовлення
1. Державні замовники виходячи із затверджених основних
показників оборонного замовлення укладають з виконавцями державні
контракти.
2. Оборонне замовлення розміщується через органи виконавчої
влади, які координують діяльність підприємств, установ та
організацій.
3. Під час виготовлення продукції або виконання робіт, що
мають особливо важливе значення для обороноздатності і
національної безпеки держави, співвиконавці за поданням державних
замовників та погодженням з уповноваженим центральним органом
виконавчої влади можуть бути визначені Кабінетом Міністрів України
як виконавці оборонного замовлення.
4. Укладення на підставі міжнародних договорів з питань
військово-технічного співробітництва державних контрактів щодо
експортно-імпортних поставок (закупівлі) озброєння, військової та
спеціальної техніки, інших товарів військового призначення,
виконання робіт, надання послуг здійснюється в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Фінансування оборонного замовлення
1. Фінансування оборонного замовлення здійснюється за рахунок
коштів Державного бюджету України шляхом виділення цільових
асигнувань державним замовникам.
2. Видатки Державного бюджету України на фінансування
оборонного замовлення входять до переліку захищених статей
видатків і передбачаються окремим рядком для кожного державного
замовника. Обсяги коштів та їх розподіл за напрямами оборонного
замовлення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3. Кабінет Міністрів України вживає заходів до своєчасного
забезпечення державних замовників фінансовими ресурсами для
здійснення авансування та оплати поставок (закупівлі) продукції,
виконання робіт, надання послуг при виконанні оборонного
замовлення.
Стаття 6. Виконання оборонного замовлення
1. Виконання оборонного замовлення здійснюється на підставі
укладення державного контракту між замовником та виконавцем і є
обов'язковим для виконавців.
2. Оплата поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт,
надання послуг під час виконання оборонного замовлення
здійснюються за цінами, на умовах та у терміни, передбачені
державними контрактами.
У разі зміни вартості сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів, енергоносіїв, інших не залежних від діяльності виконавців
причин, які впливають на витрати з виробництва продукції (робіт,
послуг), ціни, визначені державними контрактами, підлягають
уточненню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
відповідно до частини сьомої статті 2 цього Закону.
3. Використання результатів науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт, отриманих під час виконання
оборонного замовлення, а також розроблених технологій військового
та спеціального призначення здійснюється за погодженням з
державними замовниками відповідно до законодавства України з
питань промислової власності.
4. Державні замовники мають право створювати на
підприємствах, в установах та організаціях - виконавцях свої
представництва або залучати до цієї роботи на договірній основі
існуючі представництва інших державних замовників. Діяльність цих
представництв здійснюється відповідно до положення, затвердженого
Кабінетом Міністрів України.
5. Рішення про припинення (скорочення) розробок і виробництва
озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого військового
майна приймається Кабінетом Міністрів України з відшкодуванням
виконавцю завданих збитків, включаючи очікуваний і неодержаний
прибуток.
У разі припинення серійного виробництва окремих видів
озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого військового
майна укладення державних контрактів на виготовлення запасних
частин та комплектуючих виробів до них є обов'язковим для їх
виробників протягом періоду, визначеного відповідними нормативними
документами, якщо інше не передбачено законодавством України.
Стаття 7. Економічне стимулювання виконання оборонногозамовлення
1. Виконавцям оборонного замовлення можуть надаватися пільги
щодо оподаткування, цільові дотації та субсидії, кредити на
пільгових умовах, митні та інші пільги, порядок надання яких
визначається законами України.
2. Виконавцям у разі необхідності можуть встановлюватися
квоти на обов'язковий продаж їм підприємствами та організаціями
України окремих видів сировини, матеріалів та комплектуючих
виробів у обсягах і за переліком, що затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 8. Додержання законодавства про державну таємницю
Заходи, пов'язані з формуванням, розміщенням і виконанням
оборонного замовлення, що становлять державну таємницю,
здійснюються з додержанням законодавства про державну таємницю.
Стаття 9. Відповідальність за невиконання або неналежневиконання оборонного замовлення
1. У разі невиконання або неналежного виконання оборонного
замовлення винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані нею
збитки в порядку, передбаченому законодавством України.
У разі необгрунтованої відмови виконавця від укладення
державного контракту, якщо обов'язковість укладення встановлена
частиною другою статті 3 цього Закону, та за наявності технічних
можливостей для його виконання виконавець несе відповідальність у
порядку, встановленому законодавством України.
Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування
збитків за невиконання або неналежне виконання державного
контракту не звільняють виконавця від його виконання.
У разі невиконання державним замовником зобов'язань за
державним контрактом, повної або часткової його відмови від
закупівлі продукції, виготовленої за державним контрактом,
відшкодування виконавцю завданих збитків, включаючи очікуваний і
неодержаний прибуток, здійснює державний замовник, за винятком
випадків, зазначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону.
2. Спори, що виникають між державними замовниками і
виконавцями при укладенні, внесенні змін та розірванні державних
контрактів, а також спори щодо відшкодування завданих збитків
розглядаються арбітражними судами в порядку, встановленому
законодавством України.
Державні замовники та виконавці у разі подання до суду
позовів, пов'язаних з розглядом спірних питань щодо оборонного
замовлення, звільняються від сплати державного мита.
Стаття 10. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний термін з дня
набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом; розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом; подати пропозиції до Верховної Ради України про внесення змін
до відповідних законів України щодо економічного стимулювання
виконавців оборонного замовлення відповідно до частини першої
статті 7 цього Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 3 березня 1999 рокуN 464-XIV
