У К А ЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про Основні напрями політики щодо грошовихдоходів населення України
З метою створення передумов для формування і реалізації
політики щодо грошових доходів населення, спрямованої на вирішення
питань переходу до ринкової конкурентоспроможної економіки,
підвищення реальних доходів і стимулювання економічної активності
населення, забезпечення соціальних пріоритетів
п о с т а н о в л я ю:
1. Схвалити подані Кабінетом Міністрів України Основні
напрями політики щодо грошових доходів населення України
(додаються).
2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк затвердити
заходи, спрямовані на забезпечення реалізації цього Указу.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 серпня 1999 рокуУказом Президента України
від 7 серпня 1999 року N 969/99
ОСНОВНІ НАПРЯМИполітики щодо грошових доходів населення України
I. Структура і сучасний стан грошових доходів населення
Обсяг і структура доходів населення є основними економічними
показниками рівня життя населення України.
Основну роль у сукупному доході сім'ї відіграють грошові
доходи, які складаються із заробітної плати, пенсії, соціальної
допомоги, стипендії та інших соціальних виплат, грошових
надходжень від продажу продуктів сільського господарства, доходів
від продажу іноземної валюти тощо.
Перехід до ринкових відносин і відповідні структурні зміни в
економіці вплинули на формування доходів населення, їх
використання та систему розподілу.
Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення
становить оплата праці, частка якої за останні роки дещо
знизилася. Водночас помітно збільшилась частка пенсій, соціальної
допомоги та стипендій (від 15,8 відсотка у 1990 році до
24,2 відсотка у 1998 році). Зросли доходи від продажу іноземної
валюти, а також грошові надходження від продажу продуктів
сільського господарства.
Залишається незначною частка доходів фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності в загальних грошових доходах
населення.
Слід зазначити, що за останні два роки вдалося значно
посилити мінімальні соціальні гарантії. Якщо співвідношення
розміру мінімальної заробітної плати до величини вартості межі
малозабезпеченості у 1997 році становило 21,2 відсотка, то у
першому і другому півріччях 1998 року та у поточному році це
співвідношення збільшилося відповідно до 61,1 відсотка,
74,6 відсотка і 81,6 відсотка. При цьому величина вартості межі
малозабезпеченості у 1999 році порівняно з 1997 роком зросла до
90,7 гривні, або на 27,9 відсотка, розмір мінімальної заробітної
плати - до 74 гривень, або в 4,9 раза, а розмір мінімальної
пенсії - до 24,9 гривень, або в 1,66 раза.
Водночас спад виробництва у процесі ринкової трансформації
економіки і, як наслідок, вимушена неповна зайнятість та
безробіття значної частини працездатного населення, відсутність
законодавчих важелів впливу на регулювання процесу майнового
розшарування населення призвели до зниження рівня життя населення,
поглиблення його розшарування за рівнем грошових доходів та
розподілом майна, неспроможності більшої частини населення робити
заощадження, поширення тінізації грошових доходів громадян,
приховування їх від оподаткування. Це обумовило скорочення
платоспроможного попиту населення, звуження обсягу внутрішнього
ринку, зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних
ресурсів і стримування економічного зростання держави.
Таким чином, подальше зволікання з розробленням та
реалізацією виваженої та ефективної політики щодо грошових доходів
населення сприятиме зростанню кризових явищ в економічній та
соціальній сферах.
II. Основні положення політики щодо грошових доходів населення
1. Політика щодо грошових доходів населення є одним із
найважливіших напрямів соціально-економічної політики держави і
має охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню реальних
доходів працюючого та непрацюючого населення.
Ефективна політика доходів передбачає всебічне врахування
впливу всіх факторів та прогнозування наслідків впливу на
формування динаміки і структури доходів населення.
2. Стратегічною метою політики щодо грошових доходів
населення на державному рівні є досягнення відчутного підвищення
рівня життя населення шляхом:
створення умов для сприяння розвитку вітчизняного виробництва
та підвищення конкурентоспроможності продукції (реальна підтримка
вітчизняного виробника, створення сприятливого інвестиційного
клімату, запровадження нових технологій, сприяння підвищенню
культури виробництва та якості продукції тощо);
ефективне регулювання процесу формування первинних доходів
населення;
удосконалення механізму розподілу і перерозподілу доходів із
застосуванням фінансово-економічних важелів, що впливають на
рівень доходів в усіх секторах економіки;
сприяння зростанню кінцевих доходів населення, його
споживчого попиту на товари та послуги;
створення умов для накопичення коштів населенням;
підвищення платоспроможного попиту населення як основи для
економічного зростання.
3. Принципи, на яких базуватиметься політика щодо грошових
доходів населення:
пріоритет прав людини;
наукове обгрунтування розроблення державних соціальних
стандартів і впровадження моніторингу рівня життя, соціальних
прогнозів тощо;
гарантованість забезпечення відтворювальної функції доходів;
забезпечення мотивації до праці;
стимулювання підвищення економічної активності населення;
надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим сім'ям;
здійснення індексації грошових доходів та надання компенсацій
відповідно до законодавства;
розвиток системи соціального страхування, адекватного
соціальним потребам населення;
реформування податкової системи з метою зниження рівня
оподаткування населення з порівняно низькими доходами;
посилення контролю за достовірністю даних про доходи та
значні витрати фізичних осіб;
стимулювання приросту грошових заощаджень як джерела
інвестицій у різні галузі економіки.
III. Основні напрями та пріоритети політики щодо грошовихдоходів населення
1. Основними напрямами політики щодо грошових доходів
населення мають бути:
посилення державного впливу на зростання доходів та
платоспроможності населення;
забезпечення соціальної орієнтації під час розподілу валового
внутрішнього продукту;
уповільнення процесів розшарування населення за рівнем
доходів і майновим станом шляхом податкового регулювання грошових
доходів та удосконалення адресної системи соціальних виплат;
забезпечення реалізації конституційних прав громадян шляхом
впровадження державних соціальних стандартів;
підвищення частки оплати праці в грошових доходах населення;
стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової
активності населення;
сприяння збільшенню грошових доходів населення, отриманих від
власності;
запобігання зниженню реальних доходів населення;
створення системи моніторингу рівня життя різних груп
населення;
створення умов для формування стабільного середнього класу;
удосконалення та розвиток системи соціального страхування;
розроблення та реалізація державної програми запобігання
бідності.
2. Стратегія політики щодо грошових доходів населення на
державному рівні охоплює три етапи.
Пріоритетами політики щодо грошових доходів населення є:
1) на першому етапі (1999 - 2000 роки):
ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та
інших соціальних виплат;
зупинення зниження рівня реальних доходів населення;
удосконалення механізму надання соціальної допомоги;
створення організаційних передумов, пов'язаних з
реформуванням солідарної системи пенсійного забезпечення, та умов
для запровадження системи загальнообов'язкового державного
медичного страхування, системи кредитування населення;
удосконалення системи оплати праці;
сприяння легалізації тіньових доходів населення;
2) на другому етапі (2001 - 2005 роки):
недопущення надмірної диференціації населення за рівнем
доходів шляхом скорочення прошарку малозабезпечених громадян,
створення умов для формування середнього класу громадян;
сприяння розвитку підприємницької діяльності громадян;
реформування солідарної системи пенсійного забезпечення і
створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
запровадження системи загальнообов'язкового державного
страхування на випадок безробіття;
розвиток системи кредитування населення на отримання освіти,
придбання житла та іншого нерухомого майна тощо;
сприяння стабілізації банківської системи для залучення до
неї коштів громадян;
подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних
банків з фізичними особами;
3) на третьому етапі (2006 - 2010 роки):
забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів
населення, збалансованих з іншими макропоказниками;
створення умов для закріплення широкого прошарку середнього
класу громадян.
Політика у сфері оплати праці
Існуючий нині рівень номінальної заробітної плати, її
купівельна спроможність перетворилися в один з головних чинників,
що стримують розвиток виробництва, відтворення робочої сили,
технологічне оновлення виробництва, розв'язання ряду інших
соціально-економічних проблем. Наявність зазначених недоліків
свідчить про нагальну потребу реформування системи оплати праці.
Досвід постсоціалістичних країн Центральної та Східної
Європи, зокрема Польщі, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Чехії та
інших, свідчить про те, що реальні зрушення в економіці цих країн
розпочалися лише тоді, коли середня заробітна плата підвищилася до
рівня, еквівалентного 300 доларам США і вище у розрахунку на
місяць. З огляду на це провідною складовою подальшого реформування
системи оплати праці має стати зростання реальної заробітної плати
як складової реформування всього механізму господарювання.
Державна політика у сфері оплати праці повинна здійснюватися
шляхом:
удосконалення законодавства про оплату праці, вжиття заходів
для посилення контролю за додержанням законодавства про оплату
праці, своєчасною виплатою заробітної плати;
реформування системи оплати праці, спрямованого на істотне
підвищення заробітної плати та докорінну зміну структури витрат
виробництва;
підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади з
реалізації законодавчо визначених повноважень щодо встановлення
умов і розмірів оплати праці;
зміни системи оподаткування доходів громадян через підвищення
рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та забезпечення
державного його регулювання;
підвищення вартості (ціни) робочої сили на основі збільшення
у виробничих витратах питомої ваги витрат на оплату праці;
реструктуризації собівартості продукції на основі виключення
матеріальних та фінансових витрат невиробничого характеру;
підвищення розміру мінімальної заробітної плати, відновлення
ролі мінімальної заробітної плати як державної соціальної
гарантії;
посилення залежності оплати праці від кінцевих результатів
виробництва, професійного і кваліфікаційного рівня працюючих;
удосконалення механізму договірного регулювання
соціально-трудових відносин шляхом поліпшення і конкретизації
змісту угод і договорів, що укладаються на державному,
галузевому, регіональному і виробничому рівнях;
удосконалення процедури укладення і контролю за виконанням
угод і колективних договорів з метою посилення соціальних гарантій
працівників;
розроблення механізмів поширення дії галузевих і регіональних
угод на підприємства усіх форм власності й господарювання;
зменшення необгрунтованої надмірної міжгалузевої
диференціації в оплаті праці, істотне підвищення заробітної плати
в галузях, що забезпечують науково-технічний прогрес на основі
економічного та фінансового оздоровлення підприємств цих галузей;
удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери,
розроблення механізму регулювання міжгалузевих, міжпрофесійних
(міжпосадових) співвідношень заробітної плати працівників
бюджетної сфери на єдиній основі;
забезпечення підтримки купівельної спроможності населення
через індексацію його грошових доходів;
реалізації комплексу правових, організаційно-економічних
заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів.
Політика у сфері соціальних виплат
Одним з основних пріоритетів політики щодо доходів населення
є підтримка найбільш соціально незахищених верств населення.
Соціальна допомога, фінансування якої здійснюється за рахунок
бюджетних коштів, включає допомогу сім'ям з дітьми, грошові
виплати малозабезпеченим сім'ям, субсидії на оплату
житлово-комунальних послуг та побутового палива тощо.
Ефективна політика щодо доходів непрацездатних і незайнятих
верств населення передбачає здійснення таких заходів:
реформування солідарної системи пенсійного забезпечення;
удосконалення, оптимізацію та посилення адресної
спрямованості соціальної допомоги населенню;
збільшення розмірів допомоги сім'ям з дітьми, особливо
малозабезпеченим;
надання грошової допомоги безробітним на період втрати
роботи;
організацію громадських робіт з метою залучення до них
безробітних для підвищення їхніх доходів;
стимулювання різноманітних форм благодійної діяльності і
милосердя, спрямованих на підтримку найбільш соціально незахищених
верств населення.
Політика у сфері доходів, отриманих від власності тапідприємницької діяльності
В умовах ринкової економіки важливими джерелами отримання
доходів є підприємницька діяльність і власність (доходи від цінних
паперів, відсоткові ставки за депозити тощо).
В Україні такі види доходу тільки починають формуватися і
становлять незначну частку в грошових доходах населення, їх має
досить обмежена кількість громадян. Однак у процесі становлення
ринкової економіки доходи від власності і підприємницької
діяльності зростатимуть. Одним із пріоритетних напрямів політики
щодо доходів населення є сприяння зростанню значення цих доходів
для підвищення його добробуту.
Недостатньо використаним джерелом фінансових ресурсів
домогосподарств є заощадження. Істотним джерелом доходів окремих
груп населення може бути також страхування та кредитування.
Впровадження системи заходів для посилення довіри населення до
вітчизняної банківської системи шляхом гарантування повного
зберігання коштів і одержання сталого відсоткового доходу дасть
змогу залучити ці кошти для розвитку внутрішнього ринку.
Для реалізації цього напряму політики щодо доходів необхідно:
створити сприятливі умови для розвитку підприємництва;
відновити довіру населення до банківської системи шляхом
ліквідного обслуговування вкладів та гарантування їх збереження у
золотому чи валютному еквіваленті;
розширити безготівкові форми розрахунків комерційних банків з
фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах
обслуговування населення шляхом створення системи електронних
пластикових карток, переведення доходів громадян на вклади і
розрахункові рахунки в установах банків, проведення розрахунків
чеками, перерахування коштів з банківських рахунків за придбані
товари і одержані послуги, комунальні платежі тощо;
удосконалити законодавчі акти щодо використання населенням
власного майна для отримання доходів;
забезпечити стабільність податкової системи та встановлення
поміркованого податку з доходів від підприємницької діяльності і
власності;
удосконалити податкову систему щодо доходів, отриманих від
окремих видів заощаджень, страхування та кредитування;
розробити та впровадити комплекс цілеспрямованих заходів з
легалізації тіньових доходів, отриманих від власності та
підприємницької діяльності;
забезпечити широке впровадження банківськими установами
дійових механізмів і напрямів кредитування населення;
створити відповідні економічні, законодавчі та соціальні
умови для формування та закріплення в Україні широкого прошарку
середнього класу громадян.
IV. Забезпечення реалізації політики зростаннягрошових доходів населення
Реалізація політики щодо грошових доходів населення на
державному рівні забезпечується формуванням відповідних
організаційно-економічних умов, законодавчим забезпеченням та
розробленням механізму її проведення.
1. Організаційно-економічними умовами формування ефективної
політики щодо грошових доходів населення повинні стати:
розвиток національного виробництва, збільшення внутрішнього
валового продукту;
зростання продуктивності праці, підвищення ефективності
економіки;
реформування системи оплати праці;
розвиток системи соціального страхування;
збільшення надходжень доходів до державного бюджету та їх
раціональне використання;
запровадження єдиної методики обчислення сукупного доходу
сім'ї, що береться для призначення державної соціальної допомоги
без урахування в ньому сум сплачених особами податків,
обов'язкових зборів (внесків) до страхових соціальних фондів;
легалізація тіньових доходів.
Держава забезпечує умови економічного зростання і паралельно
реалізує ефективну політику щодо грошових доходів.
2. Реалізація ефективної політики щодо грошових доходів
населення потребує удосконалення системи чинних законодавчих
актів, які регулюють ці доходи, зокрема про оплату праці, про
державну допомогу сім'ям з дітьми, а також прийняття законів про:
державні соціальні стандарти;
прожитковий мінімум;
державну соціальну допомогу;
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням;
загальнообов'язкове державне медичне страхування;
загальнообов'язкове державне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності;
загальнообов'язкове державне страхування на випадок
безробіття;
недержавні пенсійні фонди;
а також Податкового кодексу України.
3. Механізм реалізації політики щодо грошових доходів
населення включає:
розроблення та впровадження комплексу цілеспрямованих заходів
з легалізації тіньових доходів населення;
визначення прожиткового мінімуму для основних
соціально-демографічних груп та забезпечення його функціонування
як державного соціального стандарту;
встановлення розміру мінімальної заробітної плати і
мінімальної пенсії як державних соціальних гарантій;
забезпечення формування соціальних фондів;
запровадження накопичувальних персональних рахунків у системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
запровадження недержавного пенсійного страхування;
встановлення та розвиток системи кредитування населення
шляхом надання довгострокових та короткострокових кредитів для
населення;
забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та
інших соціальних виплат;
стимулювання економічної активності населення;
моніторинг рівня доходів населення.
Здійснення комплексу заходів, спрямованих на легалізацію
тіньових доходів, передбачає:
створення умов, що сприятимуть легалізації тіньової економіки
та зниженню податкового навантаження на фонд оплати праці;
прискорення формування повноцінної та стабільної правової
бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприємницьких
структур, а також посилення боротьби із злочинністю і корупцією;
посилення контролю та забезпечення оперативного супроводження
зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання;
активізацію роботи з повернення валютних цінностей, що
незаконно знаходяться за кордоном;
сприяння поверненню в Україну експортованих капіталів
некримінального походження та створення умов для їх інвестування в
національну економіку з гарантіями недоторканності;
послідовне зменшення податкового навантаження на платників
податків з одночасним розширенням бази оподаткування та
впровадження в практику ефективних методів виявлення прихованих
доходів і об'єктів оподаткування;
створення умов для легалізації через оподаткування тіньових
доходів окремих категорій працюючих у сфері побутових послуг,
послуг охорони здоров'я, освіти, транспорту тощо;
запровадження механізму підтвердження законності доходів
громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків,
автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму,
внесення (переведення) на банківські рахунки значних сум вкладів
тощо;
посилення фінансової, адміністративної та кримінальної
відповідальності за ухилення від сплати податків.
Глава Адміністрації
Президента України М.БІЛОБЛОЦЬКИЙ
