З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про якість та безпеку харчових продуктів іпродовольчої сировини
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 19, ст. 98 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2681-III ( 2681-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 1, ст.2 )
Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та
безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я
населення, регулює відносини між органами виконавчої влади,
виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час
розробки, виробництва, ввезення на митну територію України (далі -
ввезення), закупівлі, постачання, зберігання, транспортування,
реалізації, використання, споживання та утилізації харчових
продуктів і продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері
громадського харчування.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні: безпека харчових продуктів - відсутність токсичної,
канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для
організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у
загальноприйнятих кількостях, межі яких встановлюються
Міністерством охорони здоров'я України; біологічно активна добавка - речовини або їх суміші, що
використовуються для надання раціону харчування спеціальних
лікувальних чи лікувально-профілактичних властивостей; державна санітарно-гігієнічна експертиза - оцінка можливого
негативного впливу на здоров'я населення небезпечних факторів
шляхом досліджень харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів, у ході яких встановлюються критерії безпеки
(показники та їх гранично допустимі рівні, вміст, концентрація
тощо); висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи -
документ, який встановлює критерії безпеки та шкідливість для
людини небезпечних факторів харчового продукту (групи продуктів),
продовольчої сировини, супутніх матеріалів; Державний реєстр харчових продуктів, продовольчої сировини,
супутніх матеріалів (далі - Державний реєстр) - перелік харчових
продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (чи їх
груп), які на підставі висновку державної санітарно-гігієнічної
експертизи визнані безпечними для споживання (в тому числі при
певних умовах); енергетична цінність - показник, який характеризує частку
енергії, що може вивільнитися з харчових продуктів у процесі
біологічного окислення і використовуватися для забезпечення
фізіологічних функцій організму людини; ідентифікація - визначення відповідності показників якості
харчових продуктів і продовольчої сировини показникам,
встановленим у нормативній та технічній документації виробника
харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а
також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої
сировини узвичаєній загальній назві з метою сертифікації; послуга у сфері громадського харчування - результат
діяльності підприємств або громадян-підприємців щодо задоволення
попиту споживача у харчуванні та проведенні дозвілля; продовольча сировина - продукція рослинного, тваринного,
мінерального, синтетичного чи біотехнологічного походження, що
використовується для виробництва харчових продуктів; сертифікація - процедура, у ході якої уповноважений
(акредитований) Державним комітетом України по стандартизації,
метрології та сертифікації орган документально засвідчує, що
харчовий продукт або продовольча сировина відповідає встановленим
вимогам; сертифікат відповідності - документ, виданий уповноваженим
(акредитованим) Державним комітетом України по стандартизації,
метрології та сертифікації органом згідно з правилами державної
системи сертифікації, який засвідчує, що харчові продукти і
продовольча сировина належним чином ідентифіковані і відповідають
вимогам чинних нормативних документів; спеціальні харчові продукти - лікувальні, дієтичні,
лікувально-профілактичні та біологічно активні харчові добавки,
продукти дитячого харчування та харчування для спортсменів; супутні матеріали - матеріали, які використовуються у процесі
виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та
маркування харчових продуктів і безпосередньо контактують з цими
продуктами, але самі не придатні для споживання; строк придатності харчового продукту до споживання - проміжок
календарного часу, визначений виробником цього продукту згідно з
законодавством, протягом якого органолептичні, фізико-хімічні,
медико-біологічні та інші показники харчового продукту повинні
відповідати чинним в Україні нормам і правилам у разі додержання
відповідних умов зберігання; харчова добавка - природна чи синтетична речовина, яка
спеціально вводиться у харчовий продукт для надання йому бажаних
властивостей; харчовий продукт - будь-який продукт, що в натуральному
вигляді чи після відповідної обробки вживається людиною у їжу або
для пиття; якість харчового продукту - сукупність властивостей харчового
продукту, що визначає його здатність забезпечувати потреби
організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних
речовинах, безпеку для її здоров'я, стабільність складу і
споживчих властивостей протягом строку придатності до споживання; біологічна цінність харчового продукту - провідний показник
якості харчового продукту, який визначає ступінь його
відповідності оптимальним потребам людини і гарантованої безпеки
використання за фізіологічними нормами.
Стаття 2. Законодавство України про якість та безпекухарчових продуктів і продовольчої сировини
Законодавство України про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини складається з цього Закону та
інших нормативно-правових актів України.
Стаття 3. Основні засади державної політики щодо забезпеченняякості та безпеки харчових продуктів і продовольчої
сировини
Основними засадами державної політики щодо забезпечення
якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є: пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та
визнання її права на належну якість та безпеку харчових продуктів
і продовольчої сировини; створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час
виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації,
використання, споживання, утилізації або знищення харчових
продуктів і продовольчої сировини; державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою,
транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням,
утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження
навколишнього природного середовища, ввезенням в Україну, а також
наданням послуг у сфері громадського харчування; стимулювання впровадження нових безпечних науково
обгрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки)
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів,
розробки та виробництва нових видів спеціальних та екологічно
чистих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів; підтримка контролю якості харчових продуктів з боку
громадських організацій; координація дій органів виконавчої влади при розробці і
реалізації політики щодо забезпечення належної якості та безпеки
харчових продуктів і продовольчої сировини; встановлення відповідальності виробників, продавців
(постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів за забезпечення їх належної якості та безпеки
для здоров'я людини під час виготовлення, транспортування,
зберігання та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції у
разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та
фітосанітарним нормам.
Р о з д і л II
ВИМОГИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКОДІ ЗДОРОВ'Ю СПОЖИВАЧІВХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 4. Вимоги щодо запобігання ввезенню, виготовленню,реалізації, використанню неякісних, небезпечних
або фальсифікованих харчових продуктів,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів
Забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати,
використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському
харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або
фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали. Неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини та
фальсифікованими є харчові продукти і продовольча сировина, якщо: 1) вони містять будь-які шкідливі чи токсичні речовини
екзогенного або природного походження, небезпечні для здоров'я
мікроорганізми або їх токсини, гормональні препарати та продукти
їх розкладу; 2) вони містять харчові добавки, які не отримали в
установленому порядку висновку державної санітарно-гігієнічної
експертизи і не дозволені для використання за призначенням, або не
визначено умови, додержання яких забезпечує безпечне використання
харчових продуктів і продовольчої сировини, чи їх вміст перевищує
встановлені гранично допустимі рівні; 3) вони містять будь-які сторонні предмети чи домішки; 4) для їх виготовлення використовуються продовольча сировина
чи супутні матеріали, які не властиві найменуванню і виду
харчового продукту, зіпсована чи не придатна за іншими ознаками
продовольча сировина; 5) тара, пакувальні чи супутні матеріали, які
використовуються у процесі виробництва харчових продуктів,
повністю або частково виготовлені із матеріалів, що не
відповідають вимогам безпеки чи відсутні в переліку матеріалів,
дозволених для контакту з харчовими продуктами Головним державним
санітарним лікарем України для певних видів харчових продуктів; 6) порушено визначені нормативними документами рецептуру,
склад, умови виробництва чи транспортування, реалізації і
використання; 7) приховується небезпека їх споживання або їхня низька
якість; 8) порушено умови зберігання і (або) строк придатності до
споживання; 9) їм з метою збуту споживачам або використання у сфері
громадського харчування виробником (продавцем) навмисне надано
зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного
харчового продукту, але які не можуть бути ідентифіковані як
продукт, за який вони видаються. Факт фальсифікації харчового
продукту встановлюється у процесі його ідентифікації. Харчові продукти і продовольча сировина не вважаються
неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини, якщо
шкідливі або токсичні речовини, небезпечні для здоров'я
мікроорганізми чи їхні токсини не є для харчового продукту чи
продовольчої сировини сторонніми домішками, а їх кількість не
перевищує встановлених гранично допустимих рівнів. Перелік харчових добавок, дозволених для використання у
харчових продуктах, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Документальне підтвердження належної якості табезпеки харчових продуктів, продовольчої сировини
і супутніх матеріалів
Будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для
особистого споживання), продовольча сировина і супутні матеріали
не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію,
реалізовані або використані іншим чином без документального
підтвердження їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують належну якість та безпеку
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів,
є: 1) сертифікат відповідності; 2) Державний реєстр або висновок державної
санітарно-гігієнічної експертизи; 3) ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої
сировини тваринного походження; 4) карантинний дозвіл для продукції рослинного походження.
Стаття 6. Вимоги щодо запобігання використанню небезпечнихпродовольчої сировини, супутніх матеріалів та
технологій їх виготовлення (обробки, переробки)
Забороняється для промислового виготовлення харчових
продуктів використовувати: 1) супутні матеріали і технології їх виготовлення (обробки,
переробки): не дозволені в установленому порядку; не передбачені рецептурою; без документів, що підтверджують їхню належну якість і
безпеку; з рівнем штучного або природного радіаційного забруднення, що
перевищує встановлені гранично допустимі рівні; 2) продовольчу сировину: тваринного і рослинного походження, яка не пройшла
ветеринарно-санітарної експертизи; без документів, що підтверджують її відповідність нормативним
документам; рослинного походження, яка не пройшла карантинного контролю; яка оброблялась не дозволеними до використання пестицидами
та агрохімікатами чи дозволеними до використання пестицидами та
агрохімікатами, якщо їх вміст у сировині перевищує встановлені
гранично допустимі рівні; яка містить не дозволені до використання речовини з
фармакологічною дією чи дозволені до використання речовини з
фармакологічною дією у кількості, що перевищує встановлені
гранично допустимі рівні.
Стаття 7. Вимоги до маркування харчових продуктів
Забороняється реалізація і використання вітчизняних та
ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування
державною мовою України, що містить в доступній для сприймання
споживачем формі інформацію про: 1) загальну назву харчового продукту; 2) номінальну кількість харчового продукту в установлених
одиницях виміру (маси, об'єму тощо); 3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох
складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі
виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок,
барвників, інших хімічних речовин або сполук; 4) енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її
мають); 5) дату виготовлення; 6) строк придатності до споживання чи дату закінчення строку
придатності до споживання; 7) умови зберігання; 8) позначення нормативного документа для харчових продуктів
вітчизняного виробництва; 9) найменування та адресу виробника і місце виготовлення; 10) умови використання (якщо такі передбачені); 11) відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок; 12) застереження щодо вживання харчового продукту дітьми,
якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого
застереження є; 13) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні
нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий
продукт. Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється у
порядку, встановленому нормативними документами для певних
харчових продуктів. У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів
забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості
без дозволу Міністерства охорони здоров'я України. Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових
продуктів підлягає обов'язковому погодженню з Міністерством
охорони здоров'я України. У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися
затверджені у встановленому порядку специфічні символи, якими
позначають лікувальні, дієтичні, лікувально-профілактичні,
біологічно активні харчові продукти, дитяче харчування, харчування
для спортсменів, а також екологічно чисті харчові продукти. Маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюється
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 8. Вимоги до реклами харчових продуктів
Забороняється реклама спеціальних харчових продуктів без
попереднього погодження її тексту з Міністерством охорони здоров'я
України, а також реклама харчових продуктів, які не мають
документального підтвердження їхньої якості та безпеки. Забороняється для реклами харчових продуктів використовувати: вирази щодо можливої лікувальної дії, втамування болю (крім
спеціальних харчових продуктів); листи вдячності, визнання, поради, якщо вони пов'язані з
лікуванням чи полегшенням перебігу захворювань, а також посилання
на таку інформацію; вирази, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття
негативного психологічного стану.
Стаття 9. Вимоги до спеціальних харчових продуктів іпродовольчої сировини при їх виготовленні та
державне стимулювання їх виробництва
Порядок віднесення харчових продуктів до категорії
спеціальних та норми їх використання встановлюються Кабінетом
Міністрів України. До продовольчої сировини, яка використовується для
виготовлення спеціальних харчових продуктів, застосовуються
підвищені вимоги щодо її якості та безпеки для здоров'я людини,
визначені законодавством. Держава стимулює вітчизняне виробництво спеціальних та
екологічно чистих харчових продуктів і продовольчої сировини, у
тому числі з використанням механізмів кредитування, ціноутворення,
митного і тарифного регулювання, податкового законодавства. Контроль за якістю та безпекою спеціальних харчових
продуктів, дотриманням умов їх виробництва, ввезення, зберігання,
транспортування та реалізації здійснюється відповідно до законів
України та інших нормативно-правових актів України. Виробництво, зберігання, ввезення, реалізація та використання
спеціальних харчових продуктів здійснюються відповідно до
нормативних документів на них, які погоджені з Міністерством
охорони здоров'я України у встановленому законодавством порядку.
Р о з д і л III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАЛЕЖНОЇ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 10. Мета державного регулювання належної якості табезпеки харчових продуктів і продовольчої
сировини
Державне регулювання належної якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини здійснюється з метою
забезпечення гарантій щодо: безпеки для життя і здоров'я людини у разі їх споживання і
використання; їх виробництва в умовах, що відповідають установленим вимогам
технології, санітарних норм та правил, безпеки та збереження
навколишнього природного середовища; їх виробництва із застосуванням дозволених до використання
продовольчої сировини і супутніх матеріалів; повноти і достовірності інформації про їх властивості; їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості
та безпеки; їх реалізації відповідно до правил торгівлі.
Стаття 11. Державне регулювання належної якості та безпекихарчових продуктів і продовольчої сировини
Державне регулювання належної якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів
України, уповноваженими центральними органами виконавчої влади, їх
органами в Автономній Республіці Крим, областях і районах, містах
Києві та Севастополі шляхом: державного нормування показників якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; державної реєстрації харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів; державної реєстрації нормативних документів на харчові
продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали; обов'язкової сертифікації харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського
харчування та сертифікації систем якості виробництва цих
продуктів, сировини, матеріалів і надання послуг; встановлення та додержання порядку ввезення в Україну
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів. Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення,
виробництва, ввезення, зберігання, транспортування, реалізації,
використання, утилізації або знищення та надання послуг у сфері
громадського харчування є державний нагляд за додержанням
стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд,
державний санітарно-епідеміологічний нагляд, державний
ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за додержанням
законодавства України про захист прав споживачів, державний
контроль за додержанням законодавства про карантин рослин,
акредитація органів із сертифікації харчових продуктів і
продовольчої сировини та випробувальних лабораторій у державній
системі сертифікації, а також атестація (включаючи метрологічну)
лабораторій підприємств, установ, організацій та закладів.
Стаття 12. Державне нормування показників якості та безпекихарчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів
Державне нормування показників якості харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів проводиться шляхом
встановлення норм цих показників у стандартах та інших нормативних
документах на продукцію під час їх розроблення. Державне нормування показників безпеки харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснює спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я шляхом встановлення гранично допустимих рівнів вмісту у
них забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного чи
іншого походження, а також систематичного публікування в засобах
масової інформації переліку матеріалів, дозволених для
використання у виробництві харчових продуктів або виготовленні
технологічного устаткування. Методики вимірювання вмісту (рівнів) забруднювачів та інших
зазначених речовин повинні бути атестовані у порядку,
встановленому Державним комітетом України по стандартизації,
метрології та сертифікації, і погоджені з Головним державним
санітарним лікарем України, а засоби випробувань та вимірювальної
техніки повіряються або атестуються в порядку, встановленому
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та
сертифікації. Перелік атестованих методик систематично публікується в
засобах масової інформації Державним комітетом України по
стандартизації, метрології та сертифікації.
Стаття 13. Державна реєстрація харчових продуктів,продовольчої сировини і супутніх матеріалів
Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини
і супутніх матеріалів здійснюється Міністерством охорони здоров'я
України. Підставою для державної реєстрації харчового продукту та
супутнього матеріалу є позитивний висновок державної
санітарно-гігієнічної експертизи, а для продовольчої сировини -
державної ветеринарно-санітарної експертизи. Наявність певного
харчового продукту, продовольчої сировини чи супутнього матеріалу
у Державному реєстрі є підставою для їх використання за
призначенням. Порядок проведення державної санітарно-гігієнічної
експертизи харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів та внесення їх до Державного реєстру визначається
Головним державним санітарним лікарем України та Головним
державним інспектором ветеринарної медицини України згідно з
законодавством України. Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на
харчовий продукт, продовольчу сировину чи супутній матеріал
видається до початку їх виробництва (ввезення) і є чинним протягом
строку дії нормативного документа, який встановлює вимоги безпеки
на цю продукцію. Державний реєстр систематично публікується в засобах масової
інформації Міністерством охорони здоров'я України. Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи не
замінює сертифіката відповідності.
Стаття 14. Державна реєстрація нормативних документів нахарчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали
Виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів в Україні проводиться відповідно до вимог
нормативних документів на ці продукти, сировину і матеріали, які
погоджені, затверджені і зареєстровані у встановленому порядку
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та
сертифікації. Порядок державної реєстрації нормативних документів на
виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів установлюється Державним комітетом України по
стандартизації, метрології і сертифікації, який забезпечує
систематичну публікацію в засобах масової інформації реєстрів
зареєстрованих в Україні нормативних документів. Забороняється використання та державна реєстрація нормативних
документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали без установлення в них показників безпеки. Для державної реєстрації нормативних документів виробник
харчового продукту повинен мати технологічну інструкцію або інший
документ з описом технологічного процесу виготовлення, а також
перелік продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що
застосовуються в процесі виготовлення, із зазначенням даних про
норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті. Рецептура є
власністю виробника.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація харчових продуктів,продовольчої сировини, супутніх матеріалів,
послуг у сфері громадського харчування та
сертифікація систем якості їх виробництва
(надання)
Харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали,
технологічне обладнання для їх виробництва, а також послуги у
сфері громадського харчування підлягають обов'язковій сертифікації
в порядку і за правилами, встановленими Державним комітетом
України по стандартизації, метрології та сертифікації. Обов'язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського
харчування, а також сертифікація систем якості виробництва цих
продуктів, сировини, матеріалів і надання послуг здійснюється
органами з сертифікації, акредитованими Державним комітетом
України по стандартизації, метрології та сертифікації. У разі обов'язкової сертифікації харчові продукти,
продовольча сировина і супутні матеріали підлягають випробуванню в
акредитованих у державній системі сертифікації випробувальних
лабораторіях щодо відповідності їх обов'язковим вимогам законів та
інших нормативно-правових актів України. Обов'язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів здійснюється за їх наявності в
Державному реєстрі, а для вперше розроблених чи вперше ввезених -
за наявності висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи
на ці продукти, сировину і матеріали.
Стаття 16. Порядок ввезення імпортних харчових продуктів,продовольчої сировини і супутніх матеріалів в
Україну
Імпортні харчові продукти, продовольча сировина і супутні
матеріали допускаються на митну територію України за умови
виконання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації. Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів встановлює Кабінет Міністрів
України. Контроль за наявністю в контрактах (договорах) показників
якості та безпеки здійснюється відповідними органами виконавчої
влади, які проводять обов'язкову сертифікацію та державну
санітарно-гігієнічну експертизу харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів. Харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали,
які ввозяться в Україну і перебувають під митним контролем,
повинні бути вивезені за межі України, якщо їм було відмовлено у
документальному підтвердженні їхньої якості та безпеки.
Стаття 17. Контроль за додержанням порядку ввезення харчовихпродуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів в Україну
Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів на митну територію
України здійснюється митною службою. Митне оформлення для вільного використання на території
України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів дозволяється лише за наявності: сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в
Україні іноземного сертифіката, виданого в державній системі
сертифікації органом, уповноваженим (акредитованим) Державним
комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації; ветеринарного дозволу на харчові продукти і сировину
тваринного походження; карантинного дозволу на харчові продукти і сировину
рослинного походження; маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно
з законодавством України.
( Частина третя статті 17 втратила чинність на підставі
Закону N 2681-III ( 2681-14 ) від 13.09.2001 )
Стаття 18. Органи, які здійснюють державний контроль і наглядза якістю та безпекою харчових продуктів і
продовольчої сировини
Державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових
продуктів і продовольчої сировини під час їх виробництва,
зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації
чи знищення і надання послуг у сфері громадського харчування
здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої
влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів,
стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини,
карантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці Крим,
областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їх
компетенції.
Р о з д і л IV
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКІВ,ПРОДАВЦІВ (ПОСТАЧАЛЬНИКІВ) ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАЛЕЖНОЇ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 19. Права виробників, продавців (постачальників) щодозабезпечення належної якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні
особи усіх форм власності, які займаються розробленням,
виробництвом, зберіганням, транспортуванням, ввезенням в Україну,
використанням, а також реалізацією харчових продуктів і
продовольчої сировини, мають право: одержувати в установлений строк необхідну, доступну та
достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про
можливість реалізації, використання і споживання харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україні; звертатися за захистом своїх прав до суду.
Стаття 20. Обов'язки виробників, продавців (постачальників)
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні
особи усіх форм власності, які займаються розробленням,
виробництвом, транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також
реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням харчових
продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані: мати спеціальну освіту (підготовку); виробляти, ввозити в Україну, реалізовувати та
використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали, які відповідають вимогам цього Закону та діючих в
Україні нормативних документів щодо цих продуктів, сировини і
матеріалів; реалізовувати та використовувати харчові продукти,
продовольчу сировину і супутні матеріали лише за наявності
документального підтвердження їхньої якості та безпеки. Виробник
(продавець) харчових продуктів та продовольчої сировини
зобов'язаний постійно перевіряти їхню якість та вживати заходів
щодо недопущення реалізації непридатних харчових продуктів,
харчових продуктів з вичерпаним строком придатності та харчових
продуктів, на яких відсутнє або нерозбірливе маркування; забезпечувати безперешкодний доступ на відповідні об'єкти
працівникам, які здійснюють державний контроль і нагляд, для
проведення перевірки відповідності виробництва, зберігання,
транспортування, реалізації, використання харчових продуктів і
продовольчої сировини вимогам, нормам і правилам щодо якості та
безпеки цих продуктів і сировини, встановленим нормативними
документами, і надавати безоплатно цим працівникам необхідні для
виконання їхніх функцій нормативні документи та інші відомості, а
також зразки (у кількості, визначеній нормативною документацією)
використаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і харчових
продуктів, що випускаються; відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну внаслідок
порушення законодавства України про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини. Реалізація харчових продуктів і продовольчої сировини
фізичними та юридичними особами повинна здійснюватися відповідно
до правил торгівлі харчовими продуктами в Україні, які
затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним
органом.
Стаття 21. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність
відповідно до законів України.
Р о з д і л V
ВИЛУЧЕННЯ З ОБІГУ АБО ЗНИЩЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ,ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ І СУПУТНІХ МАТЕРІАЛІВ,
ЩО НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ВСТАНОВЛЕНИМ ВИМОГАМ
Стаття 22. Вилучення з обігу, використання, утилізація абознищення харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів, що не
відповідають встановленим вимогам
Вилученню з обігу підлягають неякісні, небезпечні,
фальсифіковані, неправильно марковані харчові продукти, ті харчові
продукти, які не отримали позитивного висновку державної
санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності або
строк придатності до споживання яких закінчився, а також харчові
продукти, продовольча сировина і супутні матеріали, на які
відсутні документи, що підтверджують їхню якість та безпеку. Вилучення з обігу провадиться за рішенням органів виконавчої
влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та
безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів, відповідно до їх компетенції. Вилучені з обігу харчові продукти, продовольча сировина і
супутні матеріали підлягають відповідній державній
санітарно-гігієнічній, ветеринарно-санітарній і товарній
експертизі для визначення шляхів їх подальшого використання,
утилізації або знищення у порядку, визначеному законодавством
України. У разі коли в результаті зазначених експертиз буде
встановлено, що вилучені харчові продукти, продовольча сировина
або супутні матеріали відповідають встановленим для них вимогам
якості та безпеки, посадова особа, за рішенням якої було проведено
вилучення, скасовує своє рішення про вилучення і передає вилучені
харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали їхньому
власнику для подальшого використання за призначенням. Власник
(продавець) вилучених з реалізації харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів має право на
відшкодування завданої матеріальної шкоди. Власник зобов'язаний вилучити з обігу харчові продукти,
продовольчу сировину і супутні матеріали, що не відповідають
встановленим цією статтею вимогам, та забезпечити їхнє подальше
використання, утилізацію або знищення за власний рахунок. Відповідальність за збереження та використання харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, що не
відповідають встановленим цією статтею вимогам, несе їхній
власник.
Р о з д і л VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 23. Міжнародне співробітництво України у сферізабезпечення якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів
Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення
якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів здійснюється шляхом: участі в роботі міжнародних організацій; укладення міжнародних договорів, у тому числі про взаємне
визнання результатів робіт з оцінки відповідності харчових
продуктів вимогам якості та безпеки (сертифікації); гармонізації державних стандартів, норм і правил з
міжнародними стандартами, нормами і правилами, які визначають
вимоги до якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів, а також методів їх випробувань; обміну з торговими партнерами інформацією про заходи, що
вживаються в Україні для забезпечення якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
Стаття 24. Міжнародні договори України
Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародних договорів.
Р о з д і л VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України до 1 березня 1998 року: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону; привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти; відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України підготувати та подати на
розгляд Верховної Ради України проекти законів України: про відповідальність постачальників за виготовлення і
реалізацію неякісної і небезпечної продукції; про вилучення і утилізацію неякісної і небезпечної продукції; про державне регулювання виробництва і реалізації екологічно
чистої продукції.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 23 грудня 1997 рокуN 771/97-ВР
