З А К О Н  У К Р А Ї Н И

        Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу
    правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу
  1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року
                      до Конвенції

    ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 23, ст.129 )

    ( Із змінами, внесеними згідно із Законом
 N 1299-XIV ( 1299-14 ) від 15.12.99, ВВР, 2000, N 1, ст.4 )
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     1. Європейську    конвенцію    про   видачу   правопорушників
( 995_033 ), 1957 рік, Додатковий протокол 1975 року (  995_034  )
та Другий додатковий протокол 1978 року ( 995_035 ) до  Конвенції,
підписані від імені України 29 травня 1997 року в  м.  Страсбурзі,
ратифікувати з такими заявами і застереженнями:

     1) до Конвенції:

     а) до статті 1:

     Україна залишає за собою право не  здійснювати  видачу,  якщо
особа,  видача  якої запитується,  за станом здоров'я не може бути
видана без шкоди її здоров'ю;

     б) до пункту 1 статті 2:

     Україна здійснюватиме видачу лише осіб,  які вчинили злочини,
що  караються  позбавленням  волі  на  максимальний строк не менше
одного року або більш суворим покаранням;

     в) до статті 4:

     видачу правопорушників   за   вчинення   загальнокримінальних
правопорушень,  що також є військовими правопорушеннями, може бути
здійснено  Україною  лише  за  умови,  якщо  особу,  видача   якої
запитується,  не  буде  піддано  кримінальному  переслідуванню  за
військовим правом або законом;

     г) до підпунктів "a" і "b" пункту 1 статті 6:

     Україна не видаватиме іншій державі громадян України.
    Для цілей  цієї  Конвенції  громадянином  України  вважається
будь-яка особа, яка відповідно до законів України на час прийняття
рішення про видачу є громадянином України;

     д) до пункту 5 статті 21:

     Україна дозволятиме    транзитне   перевезення   через   свою
територію осіб,  що видаються,  на тих самих умовах,  на яких вона
здійснює видачу правопорушників;

     е) до статті 23:

     запит про  видачу  правопорушника та документи,  які до нього
додаються,  мають надсилатися до України разом  із  перекладом  на
українську мову або на одну з офіційних мов Ради Європи, якщо вони
не складені цими мовами;

     2) до Додаткового протоколу 1975 року:

     Україна заявляє, що хоч її законодавство і відповідає пунктам
"a"  та "b" і не містить положень, що суперечать пункту "c" статті
1  даного  Протоколу,  вона  не  приймає його главу I і залишає за
собою  право  вирішувати відповідно до неї в кожній окремій справі
задовольняти чи не задовольняти запит про видачу правопорушника;

     3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:

     Україна визначає,    що   органами,   на   які   покладаються
повноваження згідно з пунктом 1 статті  12  Конвенції  в  редакції
Другого   додаткового   протоколу   1978   року  до  Конвенції,  є
Міністерство юстиції України (щодо  запитів  судів)  і  Генеральна
прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства).
  Статтю  1  доповнено  пунктом  3  згідно  із Законом N 1299-XIV
( 1299-14 ) від 15.12.99 )
 

     2. Визнати  таким,  що  втратив чинність,  Закон України "Про
приєднання  України   до   Європейської   конвенції   про   видачу
правопорушників, 1957 рік" ( 338/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1995 р., N 31, ст.249).
 

 Голова Верховної Ради України                    О.МОРОЗ

 м. Київ, 16 січня 1998 року
     N 43/98-ВР