З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про відходи
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 36-37, ст.242 )
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні
засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням
обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням,
зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням
та захороненням, а також з відверненням негативного впливу
відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на
території України.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в
такому значенні:
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що
утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого
використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник
позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи
видалення;
небезпечні відходи - відходи, фізичні, хімічні чи біологічні
характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку
для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які
потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;
виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність
якої призводить до утворення відходів;
поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання
утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання,
оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення,
включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями
видалення;
збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням,
накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях
чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої
утилізації чи видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у
спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи
видалення);
оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких
технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи
біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до
екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи
видалення;
перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх
утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення,
утилізації чи видалення;
транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів
з території, на/або через територію України, на територію або
через територію іншої держави;
утилізація відходів - використання відходів як вторинних
матеріальних чи енергетичних ресурсів;
видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не
призводять до їх утилізації;
знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності
відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного
оброблення;
захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх
видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким
чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених
нормативів;
об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що
використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації,
видалення, знешкодження та захоронення відходів;
спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти
(місця видалення відходів, полігони, комплекси, споруди, ділянки
надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально
уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших
операцій з відходами;
Державний класифікатор відходів - систематизований перелік
кодів та назв відходів, призначений для використання в державній
статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації
про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),
знешкодження та видалення відходів.
Стаття 2. Законодавство про відходи
Законодавство про відходи складається із законів України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ), "Про поводження з радіоактивними відходами"
( 255/95-ВР ), Кодексу України про надра ( 132/94-ВР ), цього
Закону та інших нормативно-правових актів.
Стаття 3. Завдання законодавства про відходи
Основними завданнями законодавства про відходи є: а) визначення основних принципів державної політики у сфері
поводження з відходами; б) правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері
поводження з відходами; в) визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно
безпечного поводження з відходами, а також системи заходів,
пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням
ресурсозбереження; г) забезпечення мінімального утворення відходів, розширення
їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому
впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я
людини.
Стаття 4. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням,
збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією,
видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються
в Україні, перевозяться через її територію, ввозяться на територію
України чи вивозяться з неї.
Особливості регулювання відносин щодо поводження з
невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються
безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними
водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають
вивезенню у спеціально відведені місця складування),
радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними,
розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за
технологією зворотного відвалоутворення використовуються для
закладення виробленого простору, та іншими відходами визначаються
відповідними законами.
Стаття 5. Основні принципи і напрями державної політики усфері поводження з відходами
Основними принципами державної політики у сфері поводження з
відходами є пріоритетний захист навколишнього природного
середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів,
забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та
енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження
екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо
утворення та використання відходів з метою забезпечення його
сталого розвитку.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації
зазначених принципів належить: а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження
та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної
безпеки при поводженні з ними; б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх
небезпечності; в) забезпечення комплексного використання
матеріально-сировинних ресурсів; г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом
прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних
відходів; д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не
підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій,
екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами; е) організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення
відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини; є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових
досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів
з метою їх ефективного використання; ж) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами; з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у
сфері поводження з відходами; и) обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та
паспортизації.
Стаття 6. Стандартизація у сфері поводження з відходами
Стандартизації підлягають поняття та терміни, що
використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до
класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення
складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за станом
накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відходами, які
забезпечують запобігання негативному впливу їх на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини, а також вимоги щодо
відходів як вторинної сировини.
Стаття 7. Нормування у сфері поводження з відходами
У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних
процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат
сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.
Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються
відповідними міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за
погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади
у сфері поводження з відходами.
Р о з д і л II
ВІДНОСИНИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ВІДХОДИ
ВІДНОСИНИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ВІДХОДИ
Стаття 8. Відходи як об'єкт права власності
Відходи є об'єктом права власності.
Право власності на відходи може переходити від однієї особи
до іншої в порядку, передбаченому законом.
Стаття 9. Суб'єкти права власності на відходи
Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України,
іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та
організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна
Республіка Крим і держава.
Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються
на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і
не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах
державної власності чи знаходяться на території України і не мають
власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у
частині другій цієї статті), а також в інших випадках,
передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є
державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України
відповідно до закону.
Суб'єкти права власності володіють, користуються і
розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.
Стаття 10. Перехід права власності на відходи у процесіприватизації державних підприємств
У разі приватизації державних підприємств, на яких накопичено
певні обсяги відходів, право власності на відходи та
відповідальність за заподіяну ними шкоду здоров'ю людей, майну
фізичних або юридичних осіб та навколишньому природному середовищу
переходить до нових власників, якщо інше не передбачено законом
або умовами приватизації цих підприємств.
Умовами приватизації може бути передбачена солідарна
відповідальність попереднього власника та власника приватизованого
підприємства.
Стаття 11. Перехід права власності на відходи в результатізміни власника чи користувача земельної ділянки
При зміні власника чи користувача земельної ділянки, на якій
розміщені відходи, питання про право власності на відходи
вирішується окремо, відповідно до закону.
Стаття 12. Безхазяйні відходи та особливості управління ними
Відходи, що не мають власника або власник яких невідомий,
вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних
відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Визначення режиму використання безхазяйних відходів
покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть
відповідальність за додержання умов поводження з ними та
запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне
середовище і здоров'я людей.
Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено
відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них
відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого
самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення
власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення
щодо поводження з ними.
Р о з д і л III
СУБ'ЄКТИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ, ЇХ ПРАВАТА ОБОВ'ЯЗКИ
СУБ'ЄКТИ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ, ЇХ ПРАВАТА ОБОВ'ЯЗКИ
Стаття 13. Суб'єкти у сфері поводження з відходами
Суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни
України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства,
установи та організації усіх форм власності, діяльність яких
пов'язана із поводженням з відходами.
Стаття 14. Права громадян України, іноземців та осіб безгромадянства у сфері поводження з відходами
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері
поводження з відходами мають право на: а) безпечні для їх життя та здоров'я умови при здійсненні
операцій щодо поводження з відходами; б) одержання в установленому порядку повної та достовірної
інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами як тих, що
експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується; в) відвідування в установленому порядку спеціально відведених
місць чи об'єктів поводження з відходами; г) участь в обговоренні питань, пов'язаних із розміщенням,
проектуванням, спорудженням та експлуатацією об'єктів поводження з
відходами; д) екологічне страхування відповідно до законодавства
України; е) відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну
внаслідок порушення законодавства про відходи.
Стаття 15. Обов'язки громадян України, іноземців та осіб безгромадянства у сфері поводження з відходами
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства
зобов'язані: а) дотримуватися вимог цього Закону та інших
нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; б) вносити в установленому порядку плату за користування
послугами підприємств, установ та організацій, що займаються
збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням і
захороненням відходів; в) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством,
щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища
відходами.
Стаття 16. Права підприємств, установ та організацій у сферіповодження з відходами
Підприємства, установи та організації усіх форм власності у
сфері поводження з відходами мають право на: а) одержання в установленому порядку інформації про
технології утилізації відходів, будівництво та експлуатацію
об'єктів поводження з відходами; б) зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи
об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання
територій; в) внесення пропозицій, пов'язаних з розміщенням,
проектуванням, будівництвом та експлуатацією об'єктів поводження з
відходами; г) одержання в установленому порядку пільг у разі участі у
створенні об'єктів поводження з відходами; д) участь у розробленні місцевих, регіональних та
загальнодержавної програм поводження з відходами.
Стаття 17. Обов'язки підприємств, установ та організацій усфері поводження з відходами
Підприємства, установи та організації усіх форм власності у
сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення
відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних
вітчизняних та імпортних пакувальних матеріалів і тари, в яких
знаходилась продукція підприємств, установ чи організацій, або
укладати угоди з відповідними організаціями на її збирання та
утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а
також за погодженням із спеціально уповноваженими органами
виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх
небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я
людини; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва
виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу
відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються,
обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і
подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та
недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну
цінність та підлягають утилізації; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з
відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та
технологічні заходи для максимальної утилізації відходів,
реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам,
установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та
утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок
екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають
утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено
існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не
доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної
безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у
несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів
розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку вносити плату за
розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам
місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам
виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про
відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки
несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне
середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з
відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та
виконання планів організації роботи у сфері поводження з
відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному
середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам
та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження
з відходами, відповідно до законодавства України; м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення
кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з
відходами; н) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством,
щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища
відходами.
Р о з д і л IV
КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВМІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
КОМПЕТЕНЦІЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВМІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Стаття 18. Компетенція Кабінету Міністрів України у сферіповодження з відходами
До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження
з відходами належить: а) реалізація державної політики у сфері поводження з
відходами; б) забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і
міждержавних програм поводження з відходами і запровадження
маловідходних та енергозберігаючих технологій; в) забезпечення організаційно-економічних засад у сфері
впровадження маловідходних технологій, стимулювання збирання та
утилізації відходів; г) координація роботи міністерств, інших центральних та
місцевих органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами; д) затвердження порядку надання дозволів та встановлення умов
збирання відходів; е) затвердження переліку небезпечних відходів; є) затвердження переліку відходів, транскордонне перевезення
і видалення яких підлягає державному регулюванню, та організація
контролю за їх перевезенням і видаленням; ж) затвердження переліку видів ресурсно-цінних відходів, на
які поширюється дозвільний порядок надання права на їх збирання та
заготівлю; з) затвердження переліку операцій, пов'язаних з утилізацією
та видаленням відходів; и) забезпечення створення в Україні об'єктів для захоронення
небезпечних відходів, що не підлягають знешкодженню та утилізації; і) визначення порядку обліку утворення, утилізації та
видалення відходів; ї) організація підготовки фахівців у сфері поводження з
відходами; й) забезпечення участі України у міжнародному співробітництві
у сфері поводження з відходами.
Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші
повноваження у сфері поводження з відходами відповідно до законів
України.
Стаття 19. Повноваження Автономної Республіки Крим у сферіповодження з відходами
До повноважень Автономної Республіки Крим у сфері поводження
з відходами належить: а) виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України,
актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших
центральних органів виконавчої влади; б) участь у формуванні державної політики у сфері поводження
з відходами; в) здійснення заходів у сфері поводження з відходами
відповідно до законодавства України; г) забезпечення виконання на території Автономної Республіки
Крим загальнодержавних програм та програм поводження з відходами; д) затвердження та забезпечення виконання програм Автономної
Республіки Крим щодо поводження з відходами; е) координація і сприяння розробленню місцевих програм
поводження з відходами; є) контроль за виконанням на території Автономної Республіки
Крим загальнодержавних програм та програм Автономної Республіки
Крим поводження з відходами; ж) контроль за дотриманням законодавства підприємствами,
установами, організаціями та громадянами, які здійснюють
діяльність у сфері поводження з відходами на території Автономної
Республіки Крим.
Законами України до повноважень Автономної Республіки Крим
можуть бути віднесені й інші повноваження у сфері поводження з
відходами.
Стаття 20. Повноваження місцевих державних адміністрацій усфері поводження з відходами
До повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері
поводження з відходами належить: а) виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів
виконавчої влади; б) участь у розробленні загальнодержавних програм
раціонального використання відходів і вжиття необхідних заходів
для запровадження маловідходних та енергозберігаючих технологій; в) організація розроблення та здійснення регіональних і
місцевих програм поводження з відходами, а також забезпечення
реалізації загальнодержавних програм; г) координація та сприяння розвитку підприємницької
діяльності у сфері поводження з відходами; д) здійснення контролю за використанням відходів з
урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров'я
людей і навколишнього природного середовища; е) здійснення контролю за діяльністю об'єктів поводження з
відходами; є) взаємодія з органами місцевого самоврядування; ж) розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; з) організація та сприяння створенню спеціалізованих
підприємств усіх форм власності для збирання, оброблення,
утилізації та видалення відходів, а також для виготовлення,
монтажу та сервісного обслуговування відповідного устаткування; и) залучення та об'єднання на договірних засадах коштів
підприємств, установ, організацій та громадян, місцевого бюджету і
позабюджетних фондів для фінансування будівництва нових,
розширення та реконструкції діючих об'єктів поводження з
відходами, а також для вивчення можливості утилізації відходів, їх
маркетингу тощо; і) складання і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення
та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів; ї) організація ведення обліку утворення, оброблення,
знешкодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації; й) сприяння організації збирання і видалення побутових та
інших відходів, у тому числі відходів дрібних виробників,
створенню полігонів для їх захоронення, а також здійснення
роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; к) затвердження за поданням органів Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України
лімітів на утворення та розміщення відходів для підприємств,
установ і організацій; л) визначення в установленому законом порядку розміру
платежів за розміщення відходів; м) видача дозволів (ліцензій) на право ведення діяльності,
пов'язаної із збиранням, заготівлею та обробленням окремих видів
ресурсно-цінних відходів, перелік яких встановлюється Кабінетом
Міністрів України; н) забезпечення ліквідації несанкціонованих і
неконтрольованих звалищ відходів; о) сприяння пропагуванню законодавства про відходи серед
населення, стимулювання залучення населення до збирання і
заготівлі ресурсно-цінних відходів.
Під час підготовки проектів місцевих бюджетів місцеві
державні адміністрації вносять пропозиції щодо залучення коштів,
необхідних для здійснення заходів у сфері поводження з відходами.
Стаття 21. Повноваження органів місцевого самоврядування усфері поводження з відходами
Органи місцевого самоврядування у сфері поводження з
відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення
населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у
тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх
захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних
компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з
відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання,
які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території
об'єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; ж) визначення в установленому законом порядку розміру
платежів за розміщення відходів; з) здійснення контролю за раціональним використанням та
безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ
відходів; і) сприяння пропагуванню законодавства про відходи серед
населення, стимулювання залучення населення до збирання і
заготівлі ресурсно-цінних відходів; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів
України.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід
земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів
поводження з відходами.
Стаття 22. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади усфері поводження з відходами
Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері
поводження з відходами є Міністерство охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України та його органи на
місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші
органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Стаття 23. Компетенція Міністерства охорони навколишньогоприродного середовища та ядерної безпеки України
у сфері поводження з відходами
До компетенції Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України та його органів на місцях у
сфері поводження з відходами належить: а) координація роботи інших спеціально уповноважених органів
виконавчої влади у сфері поводження з відходами та контролю за
дотриманням вимог екологічної безпеки; б) здійснення державного контролю за дотриманням вимог
екологічної безпеки; в) проведення в установленому законодавством порядку
державної екологічної експертизи науково-дослідних і технологічних
розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і
реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів,
споруд, інших спеціально відведених місць чи об'єктів щодо
дотримання вимог законодавства та нормативів під час утворення,
оброблення, утилізації та видалення відходів; г) внесення пропозицій Кабінету Міністрів України щодо
встановлення нормативів плати за розміщення відходів, затвердження
загальнодержавних нормативів поводження з відходами; д) здійснення контролю за веденням суб'єктами підприємницької
діяльності первинного обліку утворення, збирання, оброблення,
утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією; е) створення інформаційно-аналітичних систем і банків даних
про обсяги утворення та поводження з відходами; є) встановлення відповідно до закону порядку здійснення
операцій у сфері поводження з відходами; ж) видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження
з відходами; з) видача дозволів на транскордонне перевезення відходів; и) погодження проектів лімітів на утворення та розміщення
відходів; і) погодження місць розміщення об'єктів поводження з
відходами; ї) здійснення контролю за складанням і веденням реєстру
об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; й) участь у розробленні та погодженні нормативних документів,
що регулюють питання поводження з відходами; к) розроблення пропозицій щодо розміщення об'єктів для
поводження з небезпечними відходами та їх перевезення по території
України; л) укладення в передбаченому законом порядку міжвідомчих
міжнародних договорів України щодо співробітництва у сфері
поводження з відходами та контролю за транскордонним перевезенням
відходів; м) забезпечення обміну інформацією з відповідними органами
влади інших держав та міжнародними організаціями у сфері
поводження з відходами.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України, його органи на місцях здійснюють й інші
функції, передбачені цим Законом.
Стаття 24. Компетенція державної санітарно-епідеміологічноїслужби України у сфері поводження з відходами
До компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби
України у сфері поводження з відходами належить: а) здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду
за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних
нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання,
оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення
відходів, а також забезпечення у стандартах, нормах і правилах та
інших нормативних документах щодо поводження з відходами вимог
безпеки для здоров'я людини; б) визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров'я
людини від негативного впливу відходів; в) проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи
проектно-кошторисної документації з метою визначення місць
розташування та техніко-економічного обгрунтування проектів
будівництва, розширення, реконструкції об'єктів поводження з
відходами; г) видача висновків державної санітарно-гігієнічної
експертизи щодо об'єктів поводження з відходами; д) встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що
виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на
неї; е) методичне забезпечення та здійснення контролю при
визначенні рівня небезпечності відходів; є) інші функції, передбачені законами України.
Стаття 25. Компетенція інших спеціально уповноваженихорганів виконавчої влади у сфері поводження
з відходами
Компетенція інших спеціально уповноважених органів виконавчої
влади у сфері поводження з відходами визначається законами
України.
Р о з д і л V
ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК, МОНІТОРИНГ ТА ІНФОРМУВАННЯ У СФЕРІПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК, МОНІТОРИНГ ТА ІНФОРМУВАННЯ У СФЕРІПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ
Стаття 26. Державний облік і паспортизація відходів
Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому
порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які
поширюється дія цього Закону.
Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у
порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Система і форми звітності, порядок надання і використання
відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх
номенклатури розробляються на основі державного класифікатора
відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з питань статистики за поданням
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України та інших заінтересованих центральних
органів виконавчої влади.
Стаття 27. Ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення таутилізації відходів
З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та
аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації
відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура,
обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів,
інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів
утворення відходів і рівня їх небезпеки.
Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів
ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей
спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері
поводження з відходами.
Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та
утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 28. Ведення реєстру місць видалення відходів
З метою повного обліку та опису місць видалення відходів
ведеться їх реєстр (як функціонуючих, так і закритих або
законсервованих), а також здійснюється контроль за впливом
відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, за
їх кількісним і якісним складом.
Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі
відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів,
відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у
сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному
уточненню.
Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 29. Моніторинг місць утворення, зберігання тавидалення відходів
З метою визначення та прогнозування впливу відходів на
навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних
наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх
власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади
в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної
безпеки здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і
видалення відходів.
Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є
складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього
природного середовища.
Стаття 30. Інформування про вплив відходів і місць чиоб'єктів їх зберігання та видалення на стан
навколишнього природного середовища та здоров'я
людини
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України, державна санітарно-епідеміологічна служба
України, їх органи на місцях та інші спеціально уповноважені
органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами
забезпечують заінтересовані органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації,
громадян та їх об'єднання інформацією про розташування місць чи
об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан
навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Р о з д і л VI
ЗАХОДИ І ВИМОГИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ АБОЗМЕНШЕННЯ УТВОРЕННЯ ВІДХОДІВ ТА ЕКОЛОГІЧНО
БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ
ЗАХОДИ І ВИМОГИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ АБОЗМЕНШЕННЯ УТВОРЕННЯ ВІДХОДІВ ТА ЕКОЛОГІЧНО
БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ
Стаття 31. Заходи щодо запобігання або зменшення обсягівутворення відходів
З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів
та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет
Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві
органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють: а) розроблення та впровадження науково обгрунтованих
нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та
енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх
кількісний та якісний склад, відповідно до передових технологічних
досягнень; б) періодичний перегляд встановлених нормативів утворення
відходів, спрямований на зменшення їх обсягів, з урахуванням
передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних
можливостей; в) встановлення на основі затверджених нормативів (питомих
показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення
відходів; г) розроблення системи поводження з імпортними пакувальними
матеріалами і тарою; д) розроблення загальних вимог щодо поводження з побутовими
відходами; е) розроблення системи інформаційного, науково-методичного
забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та
інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації
відходів; є) запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення
лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на
утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів
України ( 1218-98-п ).
Стаття 32. Заходи щодо обмеження та запобігання негативномувпливу відходів
З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів
на навколишнє природне середовище та здоров'я людини
забороняється: а) вести будь-яку виробничу діяльність, пов'язану з
утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених
органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на
обсяги утворення та розміщення відходів; б) використовувати результати наукових досліджень,
впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку,
імпортне устаткування, технології та системи, якщо вони не
передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів
на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та безпечне
видалення; в) визначати місця розміщення підприємств, установок,
полігонів, комплексів та інших об'єктів поводження з відходами,
проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси
оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо
вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших
населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо
створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; д) вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші
об'єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для
безпечного поводження з відходами, та в разі відсутності даних,
необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище
та здоров'я людини, згідно з установленим порядком; е) передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам,
підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не
забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно
безпечним способом; є) залучати дітей і підлітків до організованого збирання
відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я; ж) порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну
за відповідним дозволом як вторинну сировину.
Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні
заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів
на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
Стаття 33. Вимоги щодо зберігання та видалення відходів
Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до
вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують
максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам
(за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів
складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування
та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх
кількісний та якісний склад, походження, а також технічні
характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і
відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць
чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до вимог
екологічної безпеки та за погодженням з державною
санітарно-епідеміологічною службою України і повинно забезпечувати
можливість безпечної утилізації чи захоронення залишкових
продуктів.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях,
визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог
земельного та природоохоронного законодавства, за наявності
спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно
до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи
об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання
дозволу відходів.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для
утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів
у підземних горизонтах, на території міст та інших населених
пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон
санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може
створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та
здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у
виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з
дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством
України.
Стаття 34. Загальні вимоги щодо поводження з небезпечнимивідходами
Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з
поводженням із небезпечними відходами, зобов'язані забезпечити
належний захист навколишнього природного середовища та людей від
їх шкідливого впливу.
Всі небезпечні відходи за ступенем шкідливого впливу їх на
навколишнє природне середовище та людину поділяються на класи і
підлягають обліку.
Клас небезпеки відходів визначається виробником відходів на
підставі відповідних нормативно-правових документів, що
затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади
у сфері поводження з відходами.
Юридичні та фізичні особи - виробники (власники) небезпечних
відходів повинні мати дозволи (ліцензії) на поводження з ними, які
видаються відповідно до Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у
сфері поводження з відходами. У разі недотримання вимог щодо
поводження з небезпечними відходами дозволи (ліцензії) у
встановленому законом порядку зупиняються на певний час або
анулюються.
Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за
наявності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і
тільки спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Відповідальність за безпечне перевезення небезпечних відходів
несе транспортна організація, якщо не доведе, що нестача або шкода
сталася не з її вини.
Зберігання та захоронення небезпечних відходів дозволяється
лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється на підставі
дозволів, виданих у встановленому порядку. Проведення інших видів
діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами,
на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.
Порядок видачі ліцензій на експорт, імпорт та транзит
небезпечних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні вимоги щодо поводження з небезпечними відходами
визначаються відповідним законом.
Стаття 35. Регулювання збирання та заготівлі окремих видіввідходів як вторинної сировини
Регулювання діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею
окремих видів відходів як вторинної сировини, та сталого
забезпечення ними переробних підприємств здійснюється шляхом
надання дозволів на збирання і заготівлю відповідних видів
відходів. Перелік цих видів відходів встановлюється законом.
Порядок надання дозволів на збирання та заготівлю окремих
видів відходів як вторинної сировини установлюється Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 36. Регулювання транскордонних перевезень відходів
Забороняється ввезення в Україну відходів з метою їх
зберігання чи видалення.
Порядок ввезення в Україну, крім випадків, зазначених у
частині першій цієї статті, вивезення і транзиту через територію
України окремих видів відходів установлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 37. Контроль і нагляд у сфері поводження з відходами
Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами
здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України, інші спеціально
уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з
відходами.
Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами
здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.
Громадський контроль у сфері поводження з відходами
здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього
природного середовища відповідно до законодавства.
Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами
здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому
органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.
Р о з д і л VII
ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО УТИЛІЗАЦІЇВІДХОДІВ І ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ЇХ УТВОРЕННЯ
ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО УТИЛІЗАЦІЇВІДХОДІВ І ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ЇХ УТВОРЕННЯ
Стаття 38. Організаційно-економічні заходи щодо забезпеченняутилізації відходів і зменшення обсягів їх
утворення
Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації
відходів і зменшення обсягів їх утворення передбачають: а) лімітування обсягів утворення та розміщення відходів; б) встановлення нормативів плати та розміру платежів за
розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня
небезпеки відходів та цінності території; в) надання суб'єктам підприємницької діяльності, які
утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у
виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства
податкових, кредитних та інших пільг; г) надання в установленому законодавством порядку податкових,
кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які
здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і
заготівлею таких відходів; д) визначення пріоритетів щодо фінансування за державним
контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології,
обробляють і утилізують відходи; е) перегляд переліку відходів, щодо яких з урахуванням
державних інтересів повинен установлюватися спеціальний режим
стимулювання їх збирання, заготівлі та використання; є) цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних
проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення; ж) надання можливості залишати частину коштів від платежів за
розміщення відходів на фінансування заходів щодо утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення відповідно до
обгрунтованих інвестиційних проектів та програм; з) створення фондів для цільового фінансування заходів щодо
утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників
відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів
господарської діяльності, окремих громадян, екологічного
страхування тощо.
Законодавством України можуть встановлюватися й інші
організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення.
Стаття 39. Плата за розміщення відходів
За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької
діяльності стягується плата.
Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що
розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від
рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.
За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному
розмірі.
Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони
навколишнього природного середовища згідно із законом.
Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет
Міністрів України.
Стаття 40. Стимулювання заходів щодо утилізації відходів тазменшення обсягів їх утворення
З метою стимулювання заходів щодо утилізації відходів та
зменшення обсягів їх утворення суб'єктам господарської діяльності,
які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів
утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва
продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюють їх
збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також
організують виробництво устаткування для утилізації відходів,
беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації
відходів та зменшення обсягів їх утворення, можуть надаватися
відповідно до законодавства України: а) пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації
продукції, виготовленої з використанням відходів; б) пріоритетне державне кредитування; в) спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за
банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, що спрямовуються на
утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування; г) дотації з Державного бюджету України, республіканського
бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів для
перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів,
одержаних з цих відходів; д) інформація щодо технологічних можливостей утилізації
відходів; е) дотації з фондів охорони навколишнього природного
середовища та інших джерел.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування можуть визначати у межах своїх повноважень
додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів
та зменшенням обсягів їх утворення.
Стаття 41. Фінансування заходів щодо утилізації відходів тазменшення обсягів їх утворення
Фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення
обсягів їх утворення здійснюється за рахунок коштів виробників
відходів та їх власників. Для фінансування цих заходів можуть
залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього
природного середовища, добровільні внески підприємств, установ,
організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного
бюджету України, передбачені на проведення заходів, що включаються
в Державну програму соціального та економічного розвитку України.
Р о з д і л VIII
ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ
ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ
Стаття 42. Правопорушення у сфері поводження з відходами
Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть
дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну
відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що
призвело або може призвести до забруднення навколишнього
природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого
впливу на здоров'я людини та економічних збитків; б) самовільне складування чи видалення відходів; в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту
через її територію відходів (вторинної сировини); г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють
державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами
та за місцями їх видалення; д) приховування, перекручення або відмову від надання повної
та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та
їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з
ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; е) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги
утворення та розміщення відходів; є) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в
Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища; ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення
контролю за операціями поводження з відходами; з) порушення строків подання і порядку звітності щодо
утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх
збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації,
знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних
екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало
матеріальної чи моральної шкоди; і) передачу відходів з порушенням установлених правил
на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи
організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих
операцій; ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації
установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а
також полігонів для зберігання чи захоронення промислових,
побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ,
золовідвалів тощо); й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без
відповідної нормативно-технічної та технологічної документації,
погодженої в установленому порядку; к) недотримання умов ввезення відходів на територію України; л) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів.
Законами України може бути встановлено відповідальність і за
інші правопорушення законодавства про відходи.
Стаття 43. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідокпорушення законодавства про відходи
Підприємства, установи, організації та громадяни України, а
також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення
законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених
законодавством України.
Стаття 44. Вирішення спорів у сфері поводження з відходами
Спори, що виникають у сфері поводження з відходами,
вирішуються судом у встановленому законодавством порядку.
Міжнародними договорами України може бути передбачений інший
порядок розгляду спорів щодо транскордонного перевезення відходів.
Р о з д і л IX
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯЗ ВІДХОДАМИ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯЗ ВІДХОДАМИ
Стаття 45. Участь України у міжнародному співробітництві усфері поводження з відходами
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері
поводження з відходами відповідно до норм міжнародного права.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Р о з д і л X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність із Законом України "Про
відходи"; відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їхніх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 березня 1998 рокуN 187/98-ВР
