КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 5 жовтня 1998 р. N 1598
Київ
( Постанова втрачає чинність з 01.01.2004 на підставіПостанови КМ
N 1375 ( 1375-2003-п ) від 28.08.2003 )
Про затвердження Порядку визначення митноївартості товарів та інших предметів у разі
переміщення їх через митний кордон України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМN 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 )
З метою запобігання порушенням митного законодавства під час
визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі
переміщення їх через митний кордон України Кабінет Міністрів
України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Порядок визначення митної вартості товарів та
інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України
(додається).
Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд. 52
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 5 жовтня 1998 р. N 1598
ПОРЯДОКвизначення митної вартості товарів та інших предметів
у разі переміщення їх через митний кордон України
1. Згідно з цим Порядком провадиться визначення митної
вартості товарів та інших предметів, які переміщуються через
митний кордон України (далі - товари). Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом
під час переміщення товарів через митний кордон України. ( Пункт 1
доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1537 ( 1537-2000-п )
від 12.10.2000 )
2. У разі коли митному органу надаються документальні
підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і
зазначені в них відомості не викликають сумніву щодо їх
достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі
поданих документів. Під час визначення митної вартості до неї включаються ціна
товару, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичні
витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи)
- залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами
ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року) ( v0a23697-90 ): а) на навантаження, розвантаження, перевантаження,
страхування та транспортування до пункту перетинання митного
кордону України; б) комісійні та брокерські; в) плата за використання об'єктів інтелектуальної власності,
які належать до даних товарів, що повинна бути внесена імпортером
(експортером) прямо чи опосередковано як умова ввезення
(вивезення). Форма подання відомостей та інших матеріалів щодо
підтвердження заявленої митної вартості товарів визначається
Держмитслужбою. ( Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ
N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 ) Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію
України громадянами, які не є суб'єктами підприємницької
діяльності, визначається на підставі документів (товарні чеки,
ярлики, договори дарування тощо), які підтверджують ціну придбання
цих товарів та які можна ідентифікувати з наявним товаром, якщо
зазначені в цих документах відомості не викликають сумніву щодо їх
достовірності. ( Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ
N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 )
3. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на
підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності
заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що
міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна
вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що
діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням
таких вимог: ( Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ
N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 ) а) ідентичними вважаються товари, які мають однакові ознаки з
товарами, що підлягають оцінці, в тому числі: призначення та характеристики; якість, наявність одного й того ж товарного знака та
репутація на ринку; країна походження; виробник; б) незначні відмінності в зовнішньому вигляді не можуть бути
підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо за
іншими ознаками такі товари відповідають вимогам цього пункту. За наявності одного і того ж товарного знака товари,
виготовлені різними виробниками, можуть вважатися ідентичними,
якщо у декларанта та в органі митної служби відсутні відомості про
ідентичні товари, виготовлені виробником, товари якого підлягають
оцінці; в) якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на
інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції
1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається,
проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих
розбіжностей.
4. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на
підставі поданих документів та у разі відсутності інформації щодо
цін на ідентичні товари митна вартість визначається на підставі
цін на подібні товари, що діють у провідних країнах - експортерах
цих товарів, з урахуванням таких вимог: ( Абзац перший пункту 4 в
редакції Постанови КМ N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 ) а) подібними вважаються товари, які не є ідентичними, але
мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів,
що дає змогу використовувати їх з тією ж метою, що й товари, які
підлягають оцінці, та бути комерційно взаємозамінними. Для визначення подібності товарів враховуються: призначення та характеристики; якість, наявність товарного знака та репутація на ринку; б) якщо подібні товари ввозилися в іншій кількості або на
інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції
1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається,
проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих
розбіжностей.
5. Інформація про ціни на ідентичні й подібні товари у
провідних країнах-експортерах, яка формується на основі даних
митних документів, відомостей з прайс-листів, каталогів
торговельних фірм та інших довідників, міститься в базі даних
цінової інформації Держмитслужби.( Пункт 5 в редакції Постанови КМ N 1537 ( 1537-2000-п ) від
12.10.2000 )
6. Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються
її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально
підтвердженій інформації. У разі потреби для підтвердження
достовірності заявленої митної вартості можуть бути використані
такі документи: рахунки-фактури (інвойси) або рахунки-проформи; специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні; ліцензії; картки реєстрації контрактів; сертифікати походження; банківські документи щодо розрахунків за контрактом, які
повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з
поставкою, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного
доручення з відміткою банку про виконання операції та виписка
(копія) з особового рахунку організації, завірена керівником і
головним бухгалтером даної організації); копія експортної вантажної митної декларації країни
відправлення; договори (угоди) на поставку; договори про спільну діяльність; контракти з третіми особами, які мають відношення до договору
(угоди) на поставку; рахунки за платежами третім особам на користь продавця; ліцензійні чи авторські угоди; договори доручення, комісії; агентські та брокерські угоди; рахунки за комісійні та брокерські послуги, що відносяться до
товарів, митна вартість яких визначається; замовлення на поставку; договори перевезення та страхування; прайс-листи виробника та продавця товару; відповідна бухгалтерська документація; калькуляція фірми - виробника товару (у разі згоди фірми
надати її українському покупцю); інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження
митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації. Усі додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв'язку з
поданням таких документів та інших матеріалів, відносяться на
рахунок декларанта. ( Пункт 6 доповнено абзацом згідно з
Постановою КМ N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 ) Для підтвердження заявленої митної вартості можуть
використовуватися як допоміжний матеріал висновки організацій,
уповноважених Держмитслужбою на проведення цінової експертизи.( Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 1537
( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 )
7. Визначення митної вартості повинно бути здійснене митним
органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У виняткових
випадках цей термін може бути збільшений за рішенням керівника
митного органу.
Збільшення терміну визначення митної вартості не є для
імпортера фактичною відстрочкою всіх необхідних платежів за митне
оформлення товарів та інших предметів.
На письмовий запит декларанта митний орган зобов'язаний у
тижневий термін надати роз'яснення причин, з яких заявлена
декларантом митна вартість не може бути прийнята для митного
оформлення.
Відповідальність за прийняття рішення щодо митної вартості
товарів несе посадова особа митного органу, до компетенції якої
належить визначення цієї вартості.( Пункт 7 в редакції Постанови КМ N 1537 ( 1537-2000-п ) від
12.10.2000 )
8. Для визначення митної вартості товарів, які експортуються
і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо
яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна
товару, зазначена у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку)
контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим
умовам, відповідно до яких визначається митна вартість). У разі встановлення індикативних цін на товари, які
експортуються та зовнішньоекономічні угоди щодо яких підлягають
реєстрації чи передбачають отримання ліцензії, а ціни на ці товари
зазначаються у відповідних реєстраційних документах, додаткове
обгрунтування цін експортером не проводиться. ( Абзац другий
пункту 8 в редакції Постанови КМ N 1537 ( 1537-2000-п ) від
12.10.2000 ) У разі встановлення індикативних цін на товари,
зовнішньоекономічні угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи не
передбачають отримання ліцензії, ціни на такі товари повинні
відповідати індикативним цінам, установленим на момент здійснення
зовнішньоторговельної операції. Якщо ціна, обумовлена в угоді,
відрізняється від індикативної, для митного оформлення такого
товару подається лист - погодження державного органу, на який
згідно із законодавством покладено обов'язки з установлення
індикативних цін. ( Абзац третій пункту 8 в редакції Постанови КМ
N 1537 ( 1537-2000-п ) від 12.10.2000 )
9. Надана органу митної служби інформація, заявлена як
комерційна таємниця або як конфіденційна, може використовуватися
лише для цілей митного оформлення і не може розголошуватися,
використовуватися посадовими особами органу митної служби в
особистих цілях, передаватися третім особам (включаючи інші
державні органи) без спеціального дозволу особи, яка надала таку
інформацію (за винятком випадків, передбачених законодавством).
