Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень
{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції
№ 144/5 від 30.12.2004
№ 59/5 від 10.06.2005
№ 126/5 від 29.12.2006
№ 1198/5 від 15.07.2008
№ 965/5 від 01.06.2009
№ 1950/5 від 26.12.2012
№ 1350/5 від 27.07.2015
№ 1420/5 від 26.04.2017
№ 83/5 від 10.01.2019
№ 563/5 від 22.02.2019
№ 131/5 від 14.01.2020}
Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), що додаються.
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1198/5 від 15.07.2008}
2. Управлінню експертного забезпечення правосуддя довести ці Інструкцію та Рекомендації до відома науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, відомчих експертних служб, правоохоронних органів, суб'єктів підприємницької діяльності.
3. Управлінню експертного забезпечення правосуддя (Головченко Л.М.) та управлінню господарського забезпечення (Антонюку О.Л.) забезпечити видання в потрібній кількості затверджених цим наказом Інструкції та Рекомендацій.
4. Вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію про організацію та здійснення судових експертиз в науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції УРСР, затверджену наказом Міністра юстиції УРСР від 30.05.88 р.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Пасенюка О.М.
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ІНСТРУКЦІЯ
про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень
1.1. Призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.
Терміни, що використовуються в цій Інструкції, вживаються у значеннях, наведених у Кримінальному процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуальному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства України та Митному кодексі України.
1.2. Основними видами (підвидами) експертизи є:
1.2.1. Криміналістична: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.
{Підпункт 1.2.1 пункту 1.2 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.2.2. Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів.
{Абзац перший підпункту 1.2.2 пункту 1.2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.
{Підпункт 1.2.2 пункту 1.2 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
1.2.3. Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
1.2.4. Товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.
{Підпункт 1.2.4 пункту 1.2 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
1.2.5. Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.
{Пункт 1.2 розділу I доповнено новим підпунктом 1.2.9 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
{Пункт 1.2 розділу I доповнено новим підпунктом 1.2.10 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
{Пункт 1.2 розділу I доповнено новим підпунктом 1.2.11 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.2.12. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки.
{Підпункт пункту 1.2 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
1.2.13. Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Первинною є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.
Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об’єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.
Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
1.3. Відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.
{Пункт 1.3 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.4. Під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
1.5. Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.
1.6. Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.
За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.
1.7. Експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу".
1.8. Підставою для проведення експертизи у кримінальному провадженні та у справах про адміністративні правопорушення відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).
Підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи.
Підставою для проведення експертного дослідження є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовою заявою (листом) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються.
{Пункт 1.8 розділу I в редакції Наказів Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019, № 563/5 від 22.02.2019}
1.9. У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення експертиз (експертних досліджень).
1.10. При проведенні експертиз в експертній установі організаційне, матеріально-технічне забезпечення їх виконання, контроль за своєчасним проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладається на керівника експертної установи.
1.11. Якщо експерт здійснює судово-експертну діяльність у складі юридичної особи, що не є державною спеціалізованою установою, організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз та контроль за своєчасним їх проведенням покладаються на її керівника.
1.12. Експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169.
1.13. Строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:
10 календарних днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;
30 календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;
60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;
понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із великою кількістю об’єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (проведення досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), експериментальних досліджень, застосування декількох методів);
{Пункт 1.13 розділу I доповнено новим абзацом п’ятим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 563/5 від 22.02.2019}
понад 90 календарних днів - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об’єктів та необхідністю вирішення питань, які потребують декількох досліджень, або якщо експертиза є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій.
{Пункт 1.13 розділу I доповнено новим абзацом шостим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 563/5 від 22.02.2019}
Більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.
У разі значного завантаження експерта та наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних, зазначені терміни можуть бути збільшені з урахуванням необхідного часу на їх виконання.
Час попереднього вивчення матеріалів при проведенні простих та середньої складності досліджень не повинен перевищувати відповідно п’яти та десяти робочих днів; складних та особливо складних досліджень - відповідно п’ятнадцяти та двадцяти робочих днів.
У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб’єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України «Про судову експертизу».
У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об’єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об’єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.
У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
{Пункт 1.13 розділу I в редакції Наказів Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015, № 83/5 від 10.01.2019}
ІІ. Права, обов’язки та відповідальність експерта
ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи;
відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи;
у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань;
{Пункт 2.1 розділу II доповнено новим абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності;
указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення;
у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок;
викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань;
оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;
на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав;
одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов'язаних із викликом для надання роз’яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов'язком.
Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.
{Абзац дванадцятий пункту 2.1 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
2.2. На експерта покладаються такі обов'язки:
заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин;
прийняти до виконання доручену йому експертизу;
особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його;
{Абзац п'ятий пункту 2.2 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані;
з'явитися на виклик органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для надання роз'яснень, показань чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;
забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати.
У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу;
передоручати проведення експертизи іншій особі;
самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з’ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;
{Абзац п'ятий пункту 2.3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи;
зберігати матеріали справ та об'єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.
2.4. За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
За злісне ухилення від явки до органів досудового розслідування або суду експерт несе адміністративну відповідальність згідно з чинним законодавством.
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.
У разі завдання своїми діями майнової шкоди під час проведення експертизи експерт несе матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
ІІІ. Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)
3.1. Експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.
3.2. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).
3.3. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.
Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може(уть) бути пошкоджений(і) або знищений(і), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.
Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі - Рекомендації).
3.4. Вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків.
Об’єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.
Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста.
Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об'єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові).
3.5. Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об’єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
{Пункт 3.5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
3.6. У разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.
У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.
3.7. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) для проведення комплексної експертизи зазначаються її назва та експертна(і) установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не працює в експертній установі, - також прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, місце роботи, місце реєстрації цієї особи, інші дані. Якщо проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох експертних установ, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв'язок з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником такої установи, провідною визначається експертна установа.
Документ про призначення експертизи (залучення експерта) для проведення комплексної експертизи направляється в кожну з експертних установ-співвиконавців, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження і матеріали справи направляються провідній експертній установі.
Якщо в документі про призначення експертизи (залучення експерта) провідну експертну установу не визначено, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо вони не дійшли до згоди, - то органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), для проведення комплексної експертизи.
3.8. Оформлення матеріалів для призначення комісійної експертизи здійснюється за правилами, викладеними в пункті 3.7 цього розділу.
3.9. Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об'єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку.
IV. Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів
4.1. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і доручає відповідному структурному підрозділу експертної установи організувати проведення експертизи.
При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції або передати вирішення цих питань заступнику керівника експертної установи чи керівникові підрозділу. Якщо в експертній установі не проводяться певні види експертиз та відсутні фахівці з певної галузі спеціальних знань, керівник експертної установи повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та повертає матеріали справи без виконання.
4.2. У разі коли призначена первинна, додаткова, повторна або комплексна експертиза за процесом дослідження чи наданими об'єктами не є такою по суті, керівник експертної установи організовує проведення відповідної експертизи, а у вступній частині висновку зазначаються мотиви зміни її процесуального визначення відповідно до законодавства.
4.3. Якщо в одному документі про призначення експертизи (залучення експерта) є питання, що стосуються різних видів експертиз, не пов’язаних між собою, керівник установи визначає, які питання підлягають вирішенню у відповідному підрозділі та послідовність їх виконання.
4.4. Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключають можливість організації проведення експертизи, керівник експертної установи терміново у письмовій формі повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не вживає належних заходів для усунення цих перешкод, керівник експертної установи по закінченні тридцяти календарних днів з дня направлення повідомлення повертає йому (їй) матеріали.
4.5. Організовуючи виконання комплексної експертизи, керівник експертної установи доручає проведення досліджень відповідним підрозділам експертної установи, визначає, який з них є провідним.
Керівник провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів формує комісію експертів і призначає голову експертної комісії.
Якщо комплексна експертиза виконується експертами кількох експертних установ, комісія експертів формується керівником провідної експертної установи разом з керівниками інших експертних установ - співвиконавців. Голову комісії призначає керівник провідної експертної установи.
4.6. Експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед іншими співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Голова комісії виконує лише організаційні функції, а саме:
скликає нараду експертів, на якій ознайомлює їх з документом про призначення експертизи (залучення експерта) та матеріалами, які надійшли на дослідження;
організовує розробку спільної програми досліджень, у тому числі з визначенням послідовності та строків виконання окремих досліджень; у разі неузгодження дій комісії при виконанні досліджень чи порушення їх послідовності повідомляє про це керівника експертної установи;
організовує попереднє вивчення досліджуваних об'єктів членами комісії;
здійснює зв'язок з керівниками експертних установ (підрозділів), співробітники яких є членами комісії, контролює строки проведення окремих досліджень і координує виконання всієї програми досліджень;
керує проміжними та підсумковими нарадами експертів;
складає проект висновку (повідомлення про неможливість надання висновку) або доручає одному з членів комісії.
4.7. Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійснене силами експертів даної експертної установи, її керівник повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та просить залучити до проведення експертизи експерта відповідної спеціалізації. Залучення такого експерта проводиться з дотриманням вимог процесуального законодавства України.
4.8. Якщо проведення комплексної експертизи, призначеної різним експертним установам, одним із членів комісії не розпочато протягом тридцяти календарних днів, а без її результатів подальше проведення досліджень іншими членами комісії неможливе, керівник експертної установи, що здійснював організацію роботи комісії, повідомляє про це орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Після цього, якщо протягом тридцяти календарних днів заходи з організації роботи комісії не вживаються, матеріали повертаються замовнику без виконання.
4.9. Організація проведення комісійної експертизи здійснюється за правилами, викладеними в пунктах 4.5 - 4.8 цього розділу.
4.10. Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійшли згоди.
Якщо згоди між ними не було досягнуто, складаються декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна - окремими з відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.
4.11. Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом сорока п’яти календарних днів не отримав відповіді, він письмово повідомляє орган (особу), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість надання висновку.
Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), звернувся(лась) до експертної установи про продовження строків подання додаткових матеріалів, керівник установи може призупинити проведення досліджень на строк до 30 календарних днів.
{Пункт 4.11 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
4.12. При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об'єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.
Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, а в документі про призначення експертизи (залучення експерта) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об'єкта, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об'єкти або їх залишки повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а також надані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
4.13. Висновок експерта (повідомлення про неможливість надання висновку) розглядається керівником підрозділу та керівником експертної установи (або його заступником) і направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Якщо при ознайомленні з висновком експерта буде встановлено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від методики дослідження, керівник експертної установи може передоручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також експерт, який проводив попереднє дослідження.
Висновок експерта або повідомлення про неможливість надання висновку, який дається поза експертною установою (у судовому засіданні, на місці події), розглядається керівником експертної установи після надходження матеріалів експертизи до експертної установи. Про зауваження, які виникли в керівника експертної установи після ознайомлення з висновком експерта (повідомлення про неможливість надання висновку), він може повідомити органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
У разі виявлення у висновку експерта технічних помилок та/або недоліків за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівника установи висновок повертається експерту для доопрацювання.
{Пункт 4.13 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
4.14. Висновок експерта складається з обов’язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).
У вступній частині висновку експерта зазначаються:
дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта);
найменування експертної установи та/або ім'я, прізвище, по батькові експерта;
документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);
справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи);
перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження);
відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів);
спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість;
запис про відповідність матеріалів та об’єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта);
перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у документі про призначення експертизи (залучення експерта), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у документі про призначення експертизи (залучення експерта), - зазначається, у якому порядку вирішуватимуться ці питання;
питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи (якщо таке розглядалось);
{Абзац дванадцятий пункту 4.14 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
дані про експерта (експертів): прізвище, ім'я та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії;
попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України;
{Абзац чотирнадцятий пункту 4.14 розділу ІV із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дата надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для надання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела їх отримання;
при проведенні додаткових або повторних експертиз зазначаються відомості про первинну (попередні) експертизу (експертизи) (прізвище експерта, назва експертної установи чи місце роботи експерта, номер і дата висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної (попередніх) експертизи (експертиз)); зміст питань, які були поставлені перед експертом на додаткове або повторне вирішення, а також мотиви призначення додаткової або повторної експертизи, які зазначені у документі про призначення експертизи (залучення експерта), якщо у ньому такі мотиви відсутні, про це робиться відповідний запис;
відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус);
нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за № 924/15615.
4.15. У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.
Дослідницька частина повинна включати:
відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування;
посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;
експертну оцінку результатів дослідження.
Опис процесу застосовування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), можуть надаватись їм для ознайомлення.
За наявності в документі про призначення експертизи (залучення експерта) питань, які не належать до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не можуть бути вирішені.
Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.
У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.
4.16. У заключній частині викладаються висновки за результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, що визначена у вступній частині.
На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.
Якщо заключний висновок не може бути сформульований у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладені у дослідницькій частині.
4.17. Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.
Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).
4.18. Висновок експертів при проведенні комісійної або комплексної експертизи складається за правилами, викладеними в пунктах 4.14 - 4.17 цього розділу, з урахуванням таких особливостей:
у вступній частині додатково зазначаються дані про голову комісії експертів та відомості про експертизи, результати яких задані органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), як вихідні дані;
дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах дослідницької частини, що підписуються цими експертами із зазначенням їх прізвищ;
узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.
4.19. При проведенні первинної експертизи співробітниками однієї експертної установи висновок експерта (експертів) та додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і зберігається в архіві експертної установи.
При проведенні повторної експертизи співробітниками однієї експертної установи висновок і додатки до нього складаються:
у двох примірниках - у разі якщо висновки повторної експертизи повністю підтверджують висновки первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експертизу;
у чотирьох примірниках - у випадку непідтвердження (повністю або частково) повторною експертизою висновків первинної (попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи, що проводила повторну експертизу, третій направляється до експертної установи, яка проводила первинну (попередню) експертизу, четвертий направляється до Міністерства юстиції України.
На повторні експертизи складаються контрольні картки за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції, які надсилаються у термін до 5 днів експертній установі (експертові), у якій виконувалась первинна (попередня) експертиза, та до Міністерства юстиції України. Один примірник картки залишається в експертній установі, що проводила повторну експертизу.
При проведенні експертиз експертами декількох експертних установ наглядові провадження оформлюються у кількості, яка відповідає кількості експертних установ, що були зайняті в її проведенні.
Висновки експерта (експертів) з додатками направляються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), керівником експертної установи (керівником провідної експертної установи).
4.20. Висновок експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду складається за правилами, визначеними цим розділом, з урахуванням такого винятку:
якщо з питань, які вирішувались під час судового розгляду, експертом проводилась експертиза на попередніх стадіях процесу, він має право послатись на її результати.
Другий примірник висновку експерта при проведенні експертизи під час судового розгляду і копія документа про призначення експертизи (залучення експерта) подаються експертом до експертної установи.
4.21. Повідомлення про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.
У вступній частині викладаються відомості, наведені в пункті 4.14 цього розділу. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України.
У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку.
У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.
Повідомлення про неможливість надання висновку оформлюється на бланку експертної установи, підписується експертом; підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи.
Повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.
Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається до суду, а другий - керівникові експертної установи.
Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ - висновок експерта. У цьому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
4.22. Предмети та документи, що були об'єктами експертного дослідження, підлягають поверненню органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.
Великогабаритні предмети та інші об'єкти, що не підлягають пересиланню поштою (вибухові та легкозаймисті речовини, дорогоцінні метали та каміння, вогнепальна зброя, патрони, боєприпаси, сильнодіючі, отруйні речовини тощо), отримуються в експертній установі особисто або представником за дорученням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після пред’явлення документа, що засвідчує його (її) особу.
4.23. Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження.
Висновок експертного дослідження складається за структурою і змістом висновку експерта, за такими винятками:
у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;
опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
{Пункт 4.23 розділу ІV в редакції Наказів Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019, № 563/5 від 22.02.2019}
{Інструкція в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012}
Додаток 1 |
ПЕРЕЛІК
регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України
Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Дніпропетровська і Запорізька області.
Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.
м. Київ, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області.
Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Волинська, Закарпатська, Львівська та Рівненська області.
Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Миколаївська, Одеська та Херсонська області.
Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
Сумська, Полтавська, Харківська області та м. Севастополь.
Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.
Зона обслуговування поширюється на всі регіони.
{Додаток 1 в редакції Наказів Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012, № 1420/5 від 26.04.2017}
КОНТРОЛЬНА КАРТКА
за повторною експертизою № _____ від ______ року
1. Експертна установа, що проводить повторну експертизу (експерт)
______________________________________________________________________________
2. Вид судової експертизи _______________________________________________________
3. Експертиза призначена (органом, особою) _______________________________________
4. Підстави для призначення повторної експертизи __________________________________
5. Повторно поставлено питань __________________________________________________
6. Вид, кількість об’єктів ________________________________________________________
7. Установа(и), що проводила(и) попередню(і) експертизу(и); номер і дата проведеної експертизи. Прізвище, ім’я та по батькові, стаж експертної роботи
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
8. Склад експертної комісії, що проводила повторну експертизу. Прізвища, імена та по батькові, стаж роботи експертів
______________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________
9. Відповідність висновків повторної експертизи висновкам попередньої експертизи (співпали повністю, частково, не співпали зовсім)
______________________________________________________________________________
Зміст питань, поставлених повторно | Зміст висновків, що не співпали | Причини розбіжностей висновків (навести думку експерта, який проводив повторну експертизу) | |
з попередньою експертизою (висновком спеціаліста), зазначити № експертизи | з повторною експертизою (висновком спеціаліста) | ||
Кодифікатор причин розбіжностей:
1. Недостатність або незадовільна якість наданих на дослідження матеріалів (вихідних даних).
2. Неправильна оцінка виявлених ознак.
3. Неповнота проведеного дослідження.
4. Неправильний вибір схеми або методики дослідження.
5. Неправильне застосування методики дослідження.
6. Помилка у розрахунках, виборі параметрів, коефіцієнтів.
7. Вихід експерта за межі компетенції.
8. Відсутність необхідних або використання застарілих приладів та обладнання.
9 Неправильна організація експертного дослідження.
10. Інші причини (вказати які).
{Додаток 2 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012}
ЗАТВЕРДЖЕНО |
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень
1.1. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп’яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об’єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
{Пункт 1.1 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи виконано рукописний текст (рукописні записи) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) певною особою?
Чи виконані рукописні тексти (рукописні записи) у документі (документах) (назва документа та його реквізити, графа, рядок) однією особою?
Чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім’я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Чи виконано рукописний текст у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?
Чи виконано підпис від імені особи (прізвище, ім’я, по батькові особи, від імені якої зазначено підпис) у документі (назва документа та його реквізити, графа, рядок) під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?
{Абзац сьомий пункту 1.2 глави 1 розділу I виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
{Абзац восьмий пункту 1.2 глави 1 розділу I виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Особою якої статі виконано рукописний текст?
До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту?
1.3. Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов’язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов’язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов’язаними зі справою, так і не пов’язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв’язку з призначенням такої експертизи.
{Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.4. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред’явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов’язаний (зобов’язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.
{Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
1.5. Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.
Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літерами або спеціальним шрифтом, слід по змозі надати вільні зразки аналогічного характеру.
1.6. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.
У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.
Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.
Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.
Якщо рукописний текст, що досліджується, виконано друкованими літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним тощо), експериментальні зразки на другому етапі також повинні бути виконані друкованими літерами і цифрами або відповідним шрифтом.
Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.
Якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукописного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.
Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів.
1.7. Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).
1.8. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.
1.9. Якщо необхідно встановити, чи виконаний підпис від імені певної особи іншою особою, надаються вільні та експериментальні зразки почерку та підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачуваного виконавця не менше ніж на 10 - 15 аркушах у вигляді записів прізвища та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.
1.10. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.
При відібранні експериментальних зразків підпису особи, від імені якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосовуваними нею варіантами підписів.
Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
1.11. Якщо необхідно дослідити велику кількість почеркових об’єктів, їх доцільно розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізодами справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити окрему експертизу.
{Абзац перший пункту 1.11 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Документи кожної групи доцільно пронумерувати (у вільних від тексту місцях), вказати один раз у документі про призначення експертизи (залучення експерта) назву документа і його порядковий номер і надалі посилатись тільки на порядковий номер документа.
Якщо виникають труднощі, пов'язані з призначенням багатооб'єктних експертиз підписів, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста).
1.12. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід указати на встановлені органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особливі обставини виконання рукописного тексту, які могли вплинути на змінення ознак почерку (незвична поза або незвичний стан виконавця тощо). Якщо є дані, що виконавцем є особа, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У разі виконання рукописного тексту особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров'я на момент можливого виконання об'єкта почерку, що досліджується.
1.13. Достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації.
Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об’єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.
{Главу 1 розділу I доповнено новим пунктом 1.13 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
2. Лінгвістична експертиза мовлення
Лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення.
Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи писемного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі.
Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи усного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений в усній формі і зафіксованій у (відео) фонограмі.
У межах лінгвістичної експертизи писемного мовлення проводяться авторознавчі та семантико-текстуальні дослідження.
У межах лінгвістичної експертизи усного мовлення проводяться ідентифікаційні та діагностичні дослідження усного мовлення особи та семантичні дослідження усного мовлення.
2.1. Лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу та семантико-текстуальну експертизу.
2.1.1. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту.
Авторознавчою експертизою вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора тексту), а також діагностичні завдання (щодо умов, особливостей складання тексту, факту викривлення ознак писемного мовлення, місця формування мовленнєвих навичок, рідної мови, освіти автора документа тощо).
Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Чи є певна особа автором наданого на дослідження тексту?
Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
Чи є автор та виконавець тексту однією або різними особами?
Чи даний текст складений кількома авторами?
Які риси соціально-біографічного портрета автора можна встановити за даним текстом?
Якою є основна мова спілкування певної особи - автора даного тексту?
Яким є місце формування мовленнєвих навичок (рідна мова) певної особи - автора даного тексту?
Чи спостерігаються в тексті ознаки, які свідчать про складання тексту автором під впливом будь-яких збиваючих факторів?
Чи складено текст документа особою самостійно або під диктування чи його виконано шляхом переписування?
Чи складений текст документа зі свідомим перекручуванням ознак писемного мовлення?
Авторознавчою експертизою можуть вирішуватися також інші питання.
Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе за наявності обсягу досліджуваного тексту орієнтовно не менше ніж 100 слів.
Під час підготовки матеріалів для проведення авторознавчої експертизи з метою встановлення авторства орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) зібрати вільні, умовно-вільні й експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка підлягає ідентифікації.
Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), необхідно позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний або умовно-вільний зразок писемного мовлення певної особи (вказати її прізвище, ім’я, по батькові), та позначити це своїм підписом.
Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, якою його складено, і, по змозі - за часом виконання; за характером документа, виходячи з його призначення і сфери обігу (доповідна записка, особистий лист, скарга тощо); за іншими суттєвими обставинами, які могли вплинути на формування ознак.
Умовно-вільні зразки - це тексти, самостійно складені особою, яка підлягає ідентифікації, пов’язані з провадженням у справі (пояснення, скарги, заяви тощо), а також тексти, складені після створення досліджуваного документа.
Експериментальні зразки повинні виконуватись мовою документа, що досліджується, у вигляді самостійного твору.
Під час відбирання експериментальних зразків особі, яка підлягає ідентифікації, пропонується скласти текст на вільно обрану нею тему, аналогічну досліджуваному тексту за функціональним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному тексту за функціональним призначенням та за темою тексту. Наприклад, пропонують написати скаргу на дії службової особи.
Мінімальний обсяг кожного зразка орієнтовно 100 слів. Якщо текст зразка виявився меншим за мінімальний, відбираються зразки у вигляді текстів на інші теми.
За клопотанням експерта можуть відбиратися експериментальні зразки, які за стилем і деякими іншими характеристиками відрізняються від документа, що досліджується.
При визначенні характеру й обсягу експериментальних зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), враховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні зразки, і поповнює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.
Загальний обсяг експериментальних зразків має складати не менше ніж 5 самостійно складених текстів на вільну тему, а також на тему, близьку до теми досліджуваного тексту.
Остаточно достатність (та якість) порівняльного матеріалу оцінює експерт з урахуванням конкретної експертної ситуації.
До документа про призначення експертизи (залучення експерта) бажано додавати соціально-біографічну характеристику ймовірного автора тексту.
2.1.2. Семантико-текстуальна експертиза писемного мовлення.
Семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов’язаних із встановленням фактичних даних про автора.
Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.
Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об’єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.
Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті?
Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?
Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?
Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?
Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?
Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?
Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись і інші питання, що стосуються її предмета.
2.2. Лінгвістична експертиза усного мовлення.
У межах лінгвістичної експертизи усного мовлення проводяться ідентифікаційні, діагностичні дослідження усного мовлення особи та семантичне дослідження усного мовлення.
2.2.1. Під час проведення ідентифікаційних та діагностичних досліджень усного мовлення особи вирішуються питання, що стосуються:
ототожнення особи за лінгвістичними ознаками усного мовлення;
визначення типу висловлювання (спонтанне, неспонтанне мовлення, читання тексту тощо);
визначення в мовленні ознак імітації, рідної мови тощо.
Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Чи брала участь особа у досліджуваній розмові, зафіксованій на (відео) фонограмі? Якщо так, то які слова та висловлювання промовлені саме нею?
Чи одна й та сама особа брала участь у досліджуваних розмовах?
Скільки осіб брали участь у розмові, зафіксованій на фонограмі?
Чи є мовлення досліджуваної особи спонтанним підготовленим (завченим) чи спонтанним непідготовленим? Чи є в мовленні досліджуваної особи ознаки читання тексту?
Чи є в мовленні досліджуваної особи ознаки імітації мовленнєвих навичок іншої людини або спотворення своїх?
Чи є в мовленні особи ознаки іншої мови?
Чи є в мовленні особи лінгвістичні ознаки, що характеризують соціально-біографічні риси її особистості?
2.2.2. Під час проведення семантичних досліджень вирішуються питання, пов’язані з аналізом змісту мовлення особи (розмови), - тобто питання, не пов’язані зі встановленням фактичних даних про особу мовця.
Орієнтовний перелік питань та завдань, що вирішуються:
Чи є ознаки підтекстового (або двоякого) тлумачення слів та висловлювань в усному мовленні досліджуваної особи?
Чи містяться в мовленні досліджуваної особи публічні заклики (висловлювання) до певних дій (вказати, яких саме)?
Чи міститься в мовленні особи інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?
Чи є висловлювання особи фактичним твердженням або оціночним судженням?
2.2.3. Для ототожнення досліджуваної особи з конкретною особою за ознаками мовлення надаються:
(відео) фонограма досліджуваної розмови, в якій могла брати участь певна особа;
(відео) фонограма зразків усного мовлення особи, що перевіряється, у формі спонтанного діалогу або монологу.
Для встановлення ознак читання тексту в мовленні досліджуваної особи надаються зразки читання нею тексту, як правило, аналогічної тематики.
2.2.4. Вимоги щодо зразків усного мовлення особи, що перевіряється:
збіг за мовою мовлення досліджуваної особи та особи, зразки мовлення якої надані для ототожнення;
дотримання технічних (звукозаписуючий пристрій у робочому стані, відстань до його мікрофона і розташування відносно нього тощо) та акустичних умов (негулке середовище, відсутність сторонніх шумів, неодночасне мовлення декількох осіб тощо) для якісного запису зразків, достатньо високої гучності мовлення особи для забезпечення розбірливості мовлення;
достатній обсяг мовленнєвого матеріалу (орієнтовно 5-10 хвилин мовлення особи, що перевіряється);
створення умов для отримання зразків у формі розгорнутих висловлювань (але не коротких реплік-відповідей на питання).
2.2.5. Експерту також обов’язково надаються протокол огляду та прослуховування фонограм досліджуваних розмов з їх надрукованим текстом, оформлений відповідно до процесуальних вимог.
2.2.6. Встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у (відео) фонограмі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосування спеціальних знань.
{Глава 2 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
3. Технічна експертиза документів
3.1. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів.
3.2. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:
3.2.1. Установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту.
Для проведення дослідження щодо встановлення факту внесення змін у первинний зміст документів надаються оригінали документів.
3.2.2. Виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл.
3.2.3. Установлення виду та ідентифікація приладів письма за штрихами.
3.2.4. Визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.
3.2.5. Установлення цілого за частинами документа.
3.2.6. Установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп'ютерної техніки.
3.2.7. Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.
3.3. Основними завданнями експертизи друкарських форм є:
3.3.1. Установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках.
3.3.2. Установлення належності літер певному комплекту шрифту.
3.3.3. Установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифікаційних категорій друкарської техніки (друкарські машинки, касові, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машинці.
3.3.4. Установлення типу та ідентифікація комп’ютерної і копіювально-розмножувальної техніки за виготовленими за їх допомогою матеріальними документами.
3.3.5. Установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа.
Для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів.
3.4. Основними завданнями експертизи матеріалів документів є:
3.4.1. Установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їх спільної (різної) родової (групової) належності.
3.4.2. Визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.
3.5. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи вносились у текст документа зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?
Чи була замінена в документі фотокартка?
Чи замінювались у документі (договорі, зошиті, книзі, медичній картці тощо) аркуші?
Який зміст замаскованого (зафарбованого, забрудненого, замазаного тощо) тексту?
Який зміст знебарвленого тексту?
Чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є, то який саме?
Чи є на документі (аркуші паперу) удавлені штрихи, утворені писальним приладом (знакодрукувальним пристроєм тощо)? Якщо є, то який зміст тексту, що утворений удавленими штрихами?
Чи є на обгорілих аркушах який-небудь текст і (або) зображення? Якщо є, то який (яке) саме?
Писальним приладом якого типу виконано рукописні тексти (підписи) у наданому документі?
Яким чином виконаний підпис від імені особи (прізвище, ім’я, по батькові), текст документа (за допомогою технічних засобів чи писальним приладом)?
Чи виконані записи писальним приладом (кульковою ручкою, ручкою з пером, олівцем тощо), наданим на дослідження?
Чи виготовлені (виконані) дані документи (фрагменти документа) у різний час?
У якій послідовності виконувались реквізити даного документа (підпис, відтиск печатки тощо)?
Чи становили раніше одне ціле надані на експертизу частини документа?
Чи належали надані на експертизу частини документа визначеному документу (накладній, видатковому касовому ордеру тощо)?
Чи виготовлено наданий документ шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?
Чи використані для створення змонтованого документа документи, вилучені у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?
Чи намальовано бланк документа даною особою?
Чи вирізана печатка, відтиск якої є на даному документі, певною особою?
Чи певною особою надруковано наданий машинописний текст?
Який (які) спосіб (способи) поліграфічного друку використано під час виготовлення даного документа?
Яким способом (з використанням набору друкарського шрифту, шляхом рисування тощо) виготовлена дана друкарська форма?
Чи з одного набору (одного стереотипу, одним кліше) надруковані дані документи (наводяться їх найменування)?
Чи відповідає даний цінний папір (акція, облігація, сертифікат, вексель тощо) за своїми характеристиками аналогічним цінним паперам, що виготовляються Держзнаком України (або вказати іншого виробника)?
Чи відповідає надана банкнота за своїми характеристиками аналогічним банкнотам, що випущені в обіг Національним банком України?
Чи є літери, знайдені в даної особи, частиною шрифтової каси (зазначаються гарнітура, кегль) даної друкарні?
Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст (зображення) у даному документі?
Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлений наданий документ?
Чи виготовлено наданий документ за допомогою принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), зразки друку якого надані для порівняльного дослідження?
Чи виготовлені надані документи на одному або різних принтерах (копіювальних апаратах, багатофункціональних пристроях)?
Яким способом нанесений відтиск печатки (штампа, факсиміле)?
Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в даному документі наданою печаткою (штампом, факсиміле)?
Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданому документі печаткою (штампом, факсиміле), експериментальні та вільні зразки відтисків якої (якого) надані для порівняльного дослідження?
Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданих документах однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?
Чи нанесений відтиск печатки (штампа) у той час, яким датований документ?
До якого роду, виду (іншої класифікаційної категорії) належить матеріал документа (папір, клей, фарбувальна речовина штрихів записів тощо)?
Чи мають спільну родову (групову) належність матеріали даного примірника друкованої продукції або документа (папір, клей, картон, фарбувальна речовина тощо) з матеріалами, вилученими з певного місця (склад, цех, квартира тощо)?
Чи належать надані аркуші паперу до різних партій випуску?
Чи написано текст фарбою з даної ємності?
Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований документ?
У який період часу був виконаний рукописний текст у наданому документі?
В один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти в наданих документах?
Чи в один період часу були виконані рукописні текст та підпис у наданому документі?
3.6. Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках.
Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконання якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.
Призначаючи експертизу з метою встановлення відносної давності виготовлення документа (встановлення відповідності дати, зазначеної на документі, періоду часу нанесення на нього відтиску печатки), до експертної установи органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), обов’язково надаються вільні зразки відтисків печатки з їх супровідним листом.
Вільними зразками є такі, що створюються до відкриття провадження у справі і не пов’язані з нею.
Вільні зразки повинні відповідати таким вимогам:
належна якість і кількість, що відповідають методичним вимогам такого дослідження (репрезентативність);
порівнянність (відсутність відмінностей зображень, які порівнюються, однакова якість паперу).
Для проведення експертизи необхідно надавати документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів (податкової інспекції), з відміткою про надходження до них (штамп канцелярії установи, дата надходження, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) у період, якому відповідає дата на документі, що підлягає дослідженню.
Зразки надаються за кожен місяць, за різні дати, у тому числі й за дату, якою датований наданий на дослідження документ.
Достатність кількості та придатність зразків визначаються експертом під час їх дослідження.
3.7. Якщо для ідентифікації друкарських машинок неможливо вишукати вільні зразки, які б збігалися за часом виконання з текстом, що досліджується, слід з'ясувати, чи не ремонтувалась машинка в період між виконанням досліджуваного тексту та виконанням вільних зразків, що саме ремонтувалось, зокрема чи не замінювався шрифт (повністю, частина, яка саме)?
Експериментальні зразки друкарських машинок повинні мати всі знаки в порядку їх розміщення на клавіатурі машинки, показувати максимальну довжину рядків та всіх інтервалів між ними.
Доцільно також при виготовленні експериментальних зразків друкувати знаки у тих комбінаціях, у яких вони наявні в досліджуваному тексті.
Якщо текст, що досліджується, надрукований через копіювальний папір, слід додатково надати зразки, виконані через копіювальний папір.
3.8. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються вільні зразки на п'яти-шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики.
Вільні зразки відтисків печаток (штампів) повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками.
3.9. Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки повинні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направляються чеки, які вибиті на даному апараті і мають якомога більше знаків досліджуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали якомога менший розрив у часі їх виготовлення.
3.10. Для ідентифікації засобів копіювально-розмножувальної техніки повинні надаватися виготовлені за їх допомогою експериментальні відбитки не менше ніж у п'яти примірниках та вільні, порівнянні за часом виготовлення із наданими для дослідження документами.
3.11. Для ідентифікації особи за ознаками навичок роботи на друкарській машинці (розміщення заголовка, ширина полів, виділення абзаців, розміщення виносок тощо) надаються:
вільні зразки на декількох аркушах у вигляді текстів, однотипних з досліджуваним (службові листи, статті тощо), надруковані даною особою приблизно в той самий час, що й досліджуваний текст;
експериментальні зразки тексту обсягом у два-три аркуші, однотипного з тим, що досліджується, надруковані під диктовку особою, що підлягає ідентифікації.
Експериментальні зразки відбираються не менше ніж у три прийоми з невеликим розривом у часі. Це підвищує можливість виявлення відносно стійких ознак навичок виконавця.
3.12. Для ідентифікації особи, яка нарисувала (вирізала) друкарську форму, надаються вільні зразки відтисків, однотипних з досліджуваним (по змозі), та експериментальні - виконані особою, яка підлягає ідентифікації, з пам'яті і шляхом зарисовування з оригіналу.
До відбору зразків доцільно залучати експерта (спеціаліста).
3.13. Призначаючи експертизу з метою встановлення відповідності способу виготовлення бланка, іншої поліграфічної продукції зразкам, як порівняльний матеріал надаються бланки справжніх документів з такими самими поліграфічними даними (підприємство-виробник, рік видання, тираж, номер замовлення).
3.14. Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі - у розгорнутому вигляді, а великі - згорнутими за наявними складками. Прошивати документи, робити на них будь-які написи, підкреслювати або обводити фрагменти, які підлягають дослідженню, забороняється.
3.15. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, необхідно вжити заходів для збереження її у такому стані, у якому вона перебувала на час вилучення. Не дозволяється здійснювати будь-які операції з такою технікою до її направлення на експертизу.
3.16. Для розв'язання ідентифікаційних завдань щодо документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, ця техніка надається в комплекті (системний блок комп'ютера, інсталяційний диск з драйвером принтера або багатофункціонального пристрою, з'єднувальні та мережеві кабелі, принтер). До направлення комп'ютерної техніки на експертизу будь-яка робота на ній не дозволяється. Вирішення ідентифікаційних питань проводиться в межах комплексної комп'ютерно-технічної експертизи та технічної експертизи документів за наявності електронного оригіналу документа (файла). Вилучення комп'ютерної техніки, її огляд мають проводитися за участю спеціаліста у галузі комп'ютерно-технічних досліджень.
3.17. Принтери (особливо струминні) слід направляти на експертизу у найкоротший термін, оскільки застигання барвника може призвести до змін у вигляді та характері нанесення барвника на папір.
3.18. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, необхідно з'ясувати, чи змінювались знімні частини (картриджі) або чи піддавались ремонту які-небудь вузли принтерів. Якщо картриджі лазерних принтерів змінювались, необхідно вжити заходів щодо розшуку відпрацьованих картриджів та подати їх на дослідження. Для проведення експертизи необхідно також вилучити вільні зразки, які були виготовлені на вилученому принтері в період, що відповідає періоду виготовлення досліджувальних документів.
4. Експертиза зброї та слідів і обставин її використання
4.1. Експертиза зброї та слідів її використання поділяється на:
дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї;
дослідження слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу;
дослідження зброї з некінетичним принципом ураження;
дослідження гранатометів та ствольної артилерійської зброї;
дослідження ракетно-реактивної зброї.
Дослідження слідів пострілу, зброї та засобів з некінетичним принципом ураження, ракетно-реактивної зброї, як правило, потребує проведення комплексної судової експертизи. Головою експертної комісії у таких випадках призначається особа, атестована як судовий експерт з експертизи зброї та слідів її використання.
4.2. До основних завдань досліджень вогнепальної зброї та бойових припасів до неї належать:
установлення належності об’єктів до вогнепальної зброї або конструктивно подібних до неї стріляючих виробів;
установлення належності об’єктів до боєприпасів вогнепальної стрілецької зброї або конструктивно подібних до них виробів;
визначення виду, системи (моделі) та калібру вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також конструктивно подібних до них виробів;
визначення стану (справності) зброї, боєприпасів до неї та придатності їх до стрільби;
установлення способу виготовлення або факту переробки вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та конструктивно подібних до них виробів;
встановлення належності об’єктів до частин (деталей) вогнепальної зброї тощо.
Об’єктами досліджень є вогнепальна зброя та подібні до неї стріляючі пристрої з ураженням цілі за рахунок кінетичної енергії стріляного снаряда як фізичного тіла, а також бойові припаси до вогнепальної зброї.
4.3. До основних завдань досліджень слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу належать:
установлення за слідами на стріляних кулях, шроті, картечі, гільзах конкретного екземпляра вогнепальної зброї або конструктивно подібного до неї виробу;
установлення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок за певних умов (наприклад, при падінні зброї на ґрунт, підлогу тощо);
установлення обставин, пов'язаних з використанням зброї або конструктивно подібних до неї виробів (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного положення зброї та перешкоди та інше) тощо.
4.4. Основними завданнями дослідження холодної зброї є установлення належності до холодної зброї виробів колючої, ріжучої, рублячої, ударно-роздробляючої дії, способу їх виготовлення, визначення типу, виду, зразка (для виробів промислового виробництва) холодної зброї або конструктивно подібного до неї виробу тощо.
4.5. Основними завданнями дослідження зброї з некінетичним принципом ураження є установлення належності об’єктів до зброї, спеціальних засобів активної оборони, засобів нелетального ураження або інших конструктивних подібних до них виробів, визначення їх типу, виду, моделі або зразка (для виробів промислового виробництва), способу виготовлення та придатності для використання за призначенням тощо.
Об’єктами дослідження є зброя та подібні до неї пристрої з іншими принципами ураження цілі, ніж ураження за рахунок кінетичної енергії стріляного снаряда як фізичного тіла - термічний вплив, уражаючі фактори електричного струму та інші уражаючі фактори. До таких об’єктів дослідження належать нереактивні вогнемети, електрошокові пристрої тощо.
4.6. Основними завданнями дослідження гранатометів та ствольної артилерійської зброї є установлення їх належності до вогнепальної або реактивної зброї, визначення їх типу, виду, моделі або зразка (для виробів промислового виробництва), способу виготовлення та придатності для використання за призначенням.
Об’єктами дослідження є гранатомети реактивні та нереактивні, міномети, артилерійські гармати тощо.
4.7. Основними завданнями дослідження ракетно-реактивної зброї є установлення її належності до ракетної або реактивної зброї, визначення її типу, виду, моделі або зразка (для виробів промислового виробництва), способу виготовлення та придатності для використання за призначенням.
Об’єктами дослідження є протитанкові ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, зенітно-ракетні комплекси тощо.
4.8. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
До пункту 4.2:
Чи є вогнепальною зброєю (пневматичною зброєю, газовим пістолетом чи револьвером, пристроєм вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами) предмет, вилучений у підозрюваного?
Яким способом (промисловим чи саморобним) виготовлено предмет (зброя, патрон), вилучений у підозрюваного?
До якого виду, системи, моделі, калібру належить дана зброя?
Чи придатна дана зброя до стрільби?
Чи справна дана зброя? Якщо ні, то які вона має несправності? Чи виключають ці несправності можливість пострілу?
Чи є боєприпасом патрон, вилучений у підозрюваного?
До зброї якого виду, системи, моделі, калібру призначено патрон, вилучений у підозрюваного?
До якого патрона (вид, модель) належить відстріляна гільза?
До пункту 4.3:
Чи міг з даної зброї за певних умов (наприклад, при падінні її на ґрунт, підлогу тощо) відбутися постріл без натискання на спусковий гачок?
Чи вистріляна куля (шрот, картеч) з даного екземпляра зброї?
Чи відстріляні дані гільзи зі зброї, наданої для дослідження?
Чи вистріляні дані кулі (гільзи) з одного екземпляра зброї?
З якої зброї (вид, система, модель) вистріляна дана куля?
Чи були надані куля і гільза до пострілу частинами одного патрона?
Якою кулею (шротом, картеччю) зроблено останній постріл з гладкоствольної рушниці (обріза рушниці)?
З гладкоствольної зброї якого калібру вистріляно кулю (шрот, картеч, пиж), вилучену на місці події (з трупа потерпілого)?
Чи є дане пошкодження вогнепальним?
Кулею якого калібру, типу (оболонковою, напівоболонковою тощо) утворено пошкодження?
Яким є дане пошкодження - вхідним чи вихідним?
У якому напрямку і з якої відстані зроблено постріл, що утворив пошкодження на об'єкті, вилученому з місця події?
Яким було положення зброї відносно потерпілого (перешкоди)?
Дослідження вогнепальних пошкоджень на одязі, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції судово-медичної експертизи. В окремих випадках (коли визначаються дистанція, напрямок пострілу тощо) такі питання вирішуються комплексною судово-медичною та судово-балістичною експертизою. Провідною установою слід призначити бюро судово-медичної експертизи.
До пункту 4.4:
Чи є даний предмет холодною зброєю?
Якщо є, то до якого виду холодної зброї він належить?
Яким способом виготовлено предмет, вилучений у підозрюваного?
До якого зразка належить наданий штик (кортик, шабля тощо)?
Чи є даний предмет заготовкою холодної зброї?
До пункту 4.5:
Чи є наданий об’єкт зброєю (спеціальним засобом активної оборони)? До якого саме типу зброї (спеціального засобу активної оборони) він належить?
Чи є наданий об’єкт вогнеметом? Якщо так, чи є він зброєю? До якого саме типу зброї він належить?
Чи є наданий об’єкт електрошоковим пристроєм? Якщо так, чи є він зброєю або спеціальним засобом активної оборони? До якого саме типу зброї він належить?
Яким способом виготовлено наданий вогнемет (електрошоковий пристрій)?
До якого типу, виду, зразка належить наданий вогнемет (електрошоковий пристрій)?
Чи придатний наданий вогнемет (електрошоковий пристрій) до використання за призначенням?
Якщо ні, то за яких причин? Чи є ця причина наслідком пошкодження предмета? Якщо ні, за яких умов можливе використання наданого електрошокового пристрою за призначенням?
Чи має наданий вогнемет (електрошоковий пристрій) ознаки пошкодження? Чи виключають ці пошкодження можливість використання його за призначенням?
До пункту 4.6:
Чи є наданий об’єкт зброєю? До якого саме типу зброї він належить?
Чи є наданий гранатомет вогнепальною (реактивною) зброєю?
Чи є наданий міномет (гармата) вогнепальною зброєю? До якого саме типу зброї він належить?
Яким способом виготовлено наданий гранатомет (міномет, гармату)?
До якого типу, виду, зразка належить наданий гранатомет (міномет, гармата)?
Чи придатний наданий гранатомет (міномет, гармата) до стрільби?
Чи має наданий гранатомет (міномет, гармата) ознаки пошкодження? Чи виключають ці пошкодження можливість проведення стрільби?
До пункту 4.7:
Чи є наданий об’єкт зброєю? До якого саме типу зброї він належить?
Чи є наданий об’єкт ракетною (реактивною) зброєю? До якого саме типу зразка, моделі він належить?
Яким способом виготовлено наданий об’єкт?
Чи придатний наданий ПЗРК (ПТРК, прицільно-пусковий пристрій ПЗРК або ПРТК) до стрільби?
Чи має наданий об’єкт ознаки пошкодження? Чи виключають ці пошкодження можливість проведення стрільби?
4.9. Експертові з урахуванням змісту питання надаються: зброя або конструктивно подібні до неї вироби, патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.
Усі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа A., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік, верх, низ тощо).
4.10. Для вирішення питань про обставини пострілу (напрямок, дистанція, взаємне положення зброї та перешкоди тощо) експерту надаються предмети, на яких є сліди пострілу.
Крім об'єкта дослідження, експерту надсилаються протоколи слідчих оглядів, відтворення обстановки й обставин події, інших слідчих дій або виписки з них, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Допускається виклад цих відомостей у документі про призначення експертизи (залучення експерта).
Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не має можливості самостійно визначити дані, про які треба повідомити експерта, або сформулювати питання, для отримання відповідних роз’яснень (консультацій) залучається спеціаліст з відповідною підготовкою.
Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов'язані з даною експертизою, експерту надаються акти цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо.
4.11. Вогнепальну стрілецьку зброю, пістолети та револьвери для відстрілу патронів "травматичної" дії, пневматичні гвинтівки, пістолети та револьвери, газові, сигнальні пістолети та револьвери тощо, які направляються на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити їх неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні написи.
Для розряджання гранатометів, мінометів, гармат, вогнеметів, реактивної, ракетної зброї повинні залучатися спеціалісти з відповідною підготовкою.
4.12. Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується.
4.13. Зброя та боєприпаси до неї надаються на експертизу органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особисто або його (її) представником. Їх пересилка поштою не допускається.
{Глава 4 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
5.1. Основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об'єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).
Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об'єктів.
Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об'єктів.
5.2. Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту необхідно надати: предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки); об'єкти, якими, за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), могли бути залишені ці сліди; дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об'єкти зі слідами до їх направлення на експертизу.
Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на поверхні предмета (місцевості).
5.3. Об'єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.
Поверхня предмета, на якому є сліди, що легко пошкоджуються, наприклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не повинна контактувати з матеріалом упаковки.
Порівняльні зразки позначаються індивідуальними позначками і посвідчуються підписом органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Рекомендації, що стосуються підготовки порівняльних зразків за підвидами трасологічної експертизи, викладені у відповідних частинах цього розділу.
5.4. Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об'єктах, слідів нашарувань на об'єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; експертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів поділу цілого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза вузлів та петель.
Не виключається можливість проведення трасологічної експертизи за слідами інших слідоутворювальних об'єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо. З приводу можливостей експертиз і підготовки матеріалів для їх проведення слід отримувати консультації від експерта (спеціаліста).
{Пункт 5.4 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
6. Експертиза слідів рук
(дактилоскопічна експертиза)
6.1. Основним завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про особу, що залишила слід, ще не висунута, а також якщо слідчий вважає за потрібне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі або слабовидимі сліди, перед експертом може постати питання про наявність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації особи.
Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних завдань, пов'язаних з визначенням механізму слідоутворення, особливостями будови руки, яка залишила слід, деякими іншими характеристиками слідоутворювального об'єкта.
6.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?
Чи залишені сліди рук конкретною (однією) особою?
Чи залишені однією особою сліди рук, вилучені в різних місцях?
Чи є на даному предметі сліди рук і якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?
Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?
Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?
Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?
У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?
Чи були сліди до вилучення на поверхні конкретного об'єкта?
Чи є ознаки перенесення вилучених слідів з однієї поверхні на іншу?
6.3. Об'єктами дослідження з метою ідентифікації особи за папілярними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.
Речові докази, на яких знайдено сліди рук або припускається їх наявність, мають надсилатися експерту в якомога коротші строки.
Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії сліду на слідокопіювальній плівці, зліпка об'ємного сліду або масштабного фотознімка сліду.
6.4. Як порівняльні зразки надаються експериментальні відбитки нігтьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, які підлягають перевірці.
До кола осіб, що перевіряються, слід включати і тих, що не причетні до скоєння злочину, якщо вони могли залишити сліди на місці події, наприклад мешканців квартири, в якій скоєно крадіжку. Установлення того факту, що слід залишила саме ця особа, виключить пошук нових підозрюваних і призначення зайвих експертиз.
Якщо в процесі слідчого огляду не було встановлено, якою частиною руки залишено слід, експерту направляються експериментальні відбитки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані, які вказують на те, що слід залишено крайньою верхньою ділянкою нігтьової фаланги, крім відбитків нігтьових фаланг, додатково відбираються відбитки цих ділянок.
6.5. Якщо мається на увазі, що сліди рук після проведення дактилоскопічної експертизи будуть направлені на судово-медичну експертизу (для встановлення групи крові тощо), про це слід зазначити в документі про призначення дактилоскопічної експертизи (залучення експерта), що дасть змогу уникнути застосування методів, які виключають надалі проведення судово-медичного дослідження об'єкта.
7. Експертиза слідів ніг людини та взуття
7.1. Основними завданнями цього виду трасологічної експертизи є ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та вирішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.
7.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчіх, шкарпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації людини (панчіх, шкарпеток, взуття)?
Чи залишені сліди даною особою чи це сліди від шкарпеток, панчіх чи взуття, вилучених у певної особи?
Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчіх, взуття), виявлені в різних місцях, однією особою (сліди тих самих шкарпеток, панчіх, взуття)?
Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки (розмір, ступінь зношування тощо)?
Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?
Які особливості ходи людини відбились у "доріжці слідів"?
Який механізм утворення слідів взуття?
7.3. Якщо об'єктом експертизи є зліпок об'ємного сліду або поверхневий відбиток босої ноги, для порівняльного дослідження виготовляються 2-3 експериментальні зліпки (відбитки) з босої ноги особи, що підлягає дослідженню.
Коли об'єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду взуття, то експерту, крім цього об'єкта, направляється і саме взуття. У цьому разі порівняльні зразки виготовляються експертом.
7.4. Якщо об'єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду шкарпеток (панчіх), надітих на ноги, то на експертизу, крім зазначеного об'єкта, надаються 2-3 експериментальні зразки зліпків (відбитків) шкарпеток (панчіх), надітих на ноги особи, що перевіряється, а також самі шкарпетки або панчохи.
7.5. Взуття направляється на дослідження в тому вигляді, у якому воно було виявлене.
Якщо взуття після події і до моменту вилучення носилось або ремонтувалось, то про це слід повідомити експерта.
8. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин
8.1. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з метою ідентифікації конкретної тварини за слідами її ніг (лап), зубів та вирішення діагностичних і ситуаційних завдань (установлення властивостей, станів слідоутворювальних об'єктів, механізму утворення слідів).
8.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи залишені дані сліди ногами (лапами), зубами даної тварини?
Чи є залишені сліди підков коня слідами даних підков?
Чи залишені сліди, знайдені в різних місцях, ногами (лапами), зубами однієї і тієї самої тварини?
Як порівняльні матеріали надаються експериментальні зліпки слідів ніг (лап), зубів тварини, яка ідентифікується, якщо слід об'ємний, або відбитки ніг (лап), якщо слід поверхневий.
На експертизу направляються фотознімки та/або зліпки слідів ніг (лап), зубів, виявлених на місці події.
Якщо сліди залишені ногами підкованого коня, то після виготовлення порівняльних зліпків підкови необхідно зняти і також направити експерту.
9. Експертиза слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва
9.1. Основним завданням експертизи є:
установлення конкретного екземпляра або виду (характерних особливостей) знаряддя, інструмента, агрегату за слідами його дії;
установлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрямку, в якому проводився злом перешкоди (з внутрішнього або зовнішнього боку), типу (виду) виробу, що залишив слід, способу його виготовлення тощо.
9.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи даним знаряддям (інструментом) було вчинено злом або іншу дію (зрубано дерево, спиляно гілку, перекушено дріт тощо)?
Чи не залишено сліди злому, вилучені з різних місць подій, тим самим знаряддям?
Одним чи декількома знаряддями було вчинено злом?
Знаряддям якого виду вчинено злом?
З якого боку (внутрішнього чи зовнішнього) було вчинено злом перешкоди (стіни, вікна, ґрат тощо)?
Яким способом розділено предмет (шляхом розрізування, розрубування, розпилювання, свердління тощо)?
Чи виготовлено виріб за допомогою заводського обладнання?
Чи виготовлений(і) даний виріб (дані вироби) масового виробництва на певному агрегаті (прес-формі, штампі тощо)?
Знаряддям (інструментом) якого виду проведено обробку виробу?
Заводським чи саморобним способом закупорені пляшки?
Яким способом відкривались або закупорювались пляшки (інша тара)?
Яким способом (заводським чи саморобним) наклеювались етикетки (контрольні марки)?
Чи переклеювалися етикетки (контрольні марки)?
9.3. Для дослідження, як правило, експерту надається(ються) предмет (предмети) зі слідами.
Як виняток, можуть бути надані зліпки з об'ємних об'єктів. Якщо об'єкт є громіздким (наприклад, прес), надаються його слідоутворювальні деталі. Вилучення частин об'єктів доцільно проводити за участю експерта-спеціаліста.
9.4. Якщо об'єктом дослідження є сліди свердління, розпилювання, роздроблення, експерту слід надавати також стружки, ошурки, тирсу, тріски, що знайдені на місці події, і вказати їх локалізацію відносно перешкоди чи іншого об'єкта. Якщо з обставин справи видно, що згадані частки можуть утворитися внаслідок дії не лише тих знарядь, які перевіряються, про це слід повідомити експерта.
9.5. На частинах предметів зі слідами необхідно позначити їх просторове положення (верх, низ, зовнішній або внутрішній бік тощо).
9.6. Якщо потрібно встановити напрямок зруйнування віконного скла, експерту надається рама із залишками уламків, а також усі уламки з місця події.
9.7. Якщо завданням експертизи є ідентифікація агрегату (штампа, прес-форми тощо), на якому виготовлено виріб масового виробництва, то експерту бажано надати, крім виробу, також і можливість оглянути агрегат, який ідентифікується.
Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) з'ясувати, чи не піддавався агрегат, який підлягає ідентифікації, ремонту або налагодженню, і при позитивній відповіді на це питання повідомити експерта, у чому полягав ремонт (налагодження), коли він проводився, які деталі замінювались. У цих випадках бажано надати вироби, виготовлені на даному агрегаті до його ремонту.
10. Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів)
10.1. Об'єктами експертизи є замки та інші замикальні пристрої, пломби, контрольні пристрої (засоби).
10.2. Основними завданнями експертизи є встановлення факту і способу відмикання (злому) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, - ідентифікація пломбувальних лещат, факту переклеювання паперових контрольних засобів.
10.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полягає несправність?
Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами)?
У який спосіб відімкнений (зламаний) замок?
Чи одним способом відімкнені (зламані) надані замки?
У якому стані (замкненому, відімкненому) був замок у момент його пошкодження?
Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження контрольного вкладиша?
Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента (предмета), що був вилучений у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?
Знаряддям якого виду зламано замок?
Чи зламано замок знаряддям, вилученим у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?
Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?
Чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка?
Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?
Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?
Чи розкривалась і обтискувалась повторно пломба після її обтиснення пломбувальними лещатами?
У який спосіб і за допомогою якого знаряддя була розкрита і повторно обтиснена пломба?
Чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності?
Знаряддям якого виду розкривалась пломба?
Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби?
Чи не розкривалась пломба наданим знаряддям?
Чи були додержані правила пломбування при накладанні даної пломби?
У який спосіб відмикався (знімався) та повертався на місце даний контрольний пристрій?
10.4. Якщо об'єктом дослідження є замки, експерту, крім замків, направляються відмички й інші предмети, які могли використовуватися для відмикання або злому замка, а також усі ключі від цих замків.
Замки надаються на дослідження у тому стані, у якому вони знайдені на місці події та вилучені. Устромляти у замкову щілину будь-які предмети (у тому числі штатні ключі), а також проводити інші експерименти із замками до їх експертного дослідження забороняється.
Вилучення замків із сейфів та інших сховищ слід доручати експертові (спеціалістові).
10.5. Для вирішення питання про те, чи розкривалась пломба, експертові надаються сама пломба, пломбувальні лещата, якими її повинні були пломбувати, або експериментальні пломби, обтиснені цими лещатами.
Щоб забезпечити проведення експертних експериментів, слід надати експертові 10-15 необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджуються, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовувались при опломбовуванні.
11. Експертиза цілого за частинами
11.1. Експертизою встановлюється, чи мають частини предмета (знайдені уламки, шматки, осколки тощо) спільну лінію (поверхню) розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле.
11.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від певного поліна тощо)?
Яким способом відокремлено від предмета його частину?
Який механізм відокремлення від предмета його частини (частин)?
Чи становили складно-складове ціле конструктивні частини об'єкта?
До якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця події?
11.3. На експертизу надаються всі знайдені частини, які, можливо, раніше складали один предмет.
{Главу 12 розділу I виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
12. Експертиза вузлів та петель
12.1. У більшості випадків об'єктами досліджень є вузли та петлі, що виконані (утворені) на мотузках, ременях тощо.
12.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
До якого виду належить даний вузол, чи не має він ознак, що вказують на професію виконавця?
Чи не належать декілька вузлів до одного виду?
Чи є вузол простим (професійним)?
Які професійні навички має особа, що зробила вузол (петлю)?
Чи є особа, що зробила вузол (петлю), правшею (шульгою)?
Чи є однаковим спосіб виконання вузлів (петель)?
12.3. Перед направленням об'єкта на експертизу доцільно сфотографувати вузол з усіх боків за правилами масштабної зйомки для усунення труднощів дослідження у випадках, коли в процесі експертизи проводитимуться експерименти (розв'язування і зав'язування вузла тощо).
Слідчому розв'язувати вузол забороняється.
Коли знімають петлю з трупа, мотузку розрізають, не пошкоджуючи вузол. Кінці мотузки у місцях відрізу перев'язують мотузком.
13. Експертиза рельєфних знаків
13.1. Об'єктами досліджень цього виду можуть бути відновлені спиляні (забиті), слабовидимі номери та інші рельєфні зображення на різного роду виробах. Експертизою встановлюються факт та спосіб змінення зображень.
13.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи піддавався зміні номер на даному екземплярі зброї, агрегатах транспортного засобу тощо?
Яким був первісний номер на об'єкті дослідження?
Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному об'єкті?
Чи були на даному об'єкті маркувальні позначення?
Чи піддавались зміні маркувальні позначення на даному об'єкті?
Чи виконане маркування об'єкта із застосуванням конкретних засобів?
13.3. Об'єкти, які підлягають дослідженню, не можна очищати від забруднень, фарби чи іржі.
14. Експертиза механічних пошкоджень одягу
14.1. Проведення даного підвиду трасологічної експертизи дає змогу вирішувати ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання. У процесі дослідження встановлюються характер пошкоджень та механізм їх утворення, вирішуються питання, пов'язані з ідентифікацією (ототожненням) знаряддя за пошкодженнями, що є на даному одязі тощо. Окрему групу становлять питання, що пов'язані з установленням належності єдиному цілому частин одягу, що досліджується.
14.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на одязі, що наданий для дослідження, пошкодження?
Який механізм утворення пошкоджень на одязі?
Чи є пошкодження на одязі розривом, розрізом, розрубом тощо?
Знаряддям (предметом) якого виду утворені пошкодження одягу?
Чи є сліди тертя, тиску, волочіння тощо на одязі, що наданий для дослідження?
Чи утворені пошкодження на одязі предметами, що надані для дослідження?
Чи належать одному цілому частини одягу, що надані для дослідження?
14.3. Дослідження пошкоджень одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції судово-медичної експертизи.
Якщо стосовно одягу проводилися судово-хімічні, судово-біологічні, судово-медичні та інші експертизи, треба про це вказувати, а за необхідності надавати результати досліджень експерту.
Одяг, що надається для дослідження, повинен бути в сухому вигляді. Потрібно вказувати, чи піддавався одяг, що наданий для дослідження, після події пранню, ремонту, чищенню тощо.
15. Експертиза нашарувань на одязі (взутті)
15.1. Трасологічною експертизою у комплексі з експертами інших спеціальностей можуть вирішуватися питання щодо дослідження нашарувань на одязі (взутті) - ґрунту, плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо.
15.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Який механізм утворення нашарувань ґрунту (плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо)?
Яка послідовність утворення нашарувань на одязі?
16. Експертиза слідів транспортних засобів
16.1. Основними завданнями трасологічної експертизи слідів транспортних засобів є ідентифікація (ототожнення) конкретної одиниці транспортного засобу за частинами та слідами, що залишені його частинами; діагностика (установлення властивостей та стану об'єктів) та ситуаційні завдання (установлення механізму слідоутворення, механізму взаємодії транспортного засобу з іншими об'єктами).
Сліди транспортних засобів містять значний обсяг інформації, яка може бути використана для встановлення виду (типу), марки транспортного засобу, напрямку його руху тощо.
16.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яким видом (типом, моделлю) та якими частинами транспортного засобу залишені сліди?
Чи залишені сліди даним транспортним засобом (його частинами)?
Яким колесом транспортного засобу залишені сліди (правим, лівим, переднім, заднім)?
Якою моделлю шини залишені сліди?
Чи піддавалася покришка шини транспортного засобу, слід якої виявлений на місці події та наданий для дослідження, відновлювальному ремонту?
Чи є на даному об'єкті (одязі потерпілого, огорожі дороги, дорожньому покритті тощо) сліди транспортного засобу?
Чи утворилися сліди на об'єкті в результаті його переїзду колесами транспортного засобу?
Яка послідовність утворення пошкоджень на транспортному засобі?
Який механізм утворення слідів на транспортному засобі?
Чи є знайдений предмет (його фрагмент) (уламки кронштейна, гайки, фрагменти фарного розсіювача або вітрового скла, фрагменти лакофарбового покриття) частиною наданого для дослідження транспортного засобу?
Який механізм утворення пошкоджень на вітровому склі транспортного засобу?
На який вид транспортного засобу був установлений розсіювач, уламки якого надані для дослідження?
Яка причина руйнування (механічний удар, термічний вплив, вибух тощо) скла, розсіювача?
Яке взаємне розташування транспортного засобу і пішохода у момент наїзду?
Чи мав місце факт контактної взаємодії транспортного засобу з іншим об'єктом (ділянкою місця події)?
Надані в переліку питання можуть вирішуватися під час проведення комплексного дослідження разом з іншими спеціалістами.
17.1. Основними завданнями фототехнічної експертизи є:
17.1.1. Ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі тощо).
17.1.2. Ідентифікація негатива за позитивом.
17.1.3. Ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів.
17.1.4. Ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах) та відеозаписах.
17.1.5. Визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків, кінофільмів та відеозаписів.
17.1.6. Визначення розмірних характеристик зображень на фотознімках (кінокадрах, відеокадрах) або їх негативах.
17.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відзнятий наданий негатив даним фотоапаратом (кінознімальною камерою)?
Чи відзняті кадри наданих негативів одним і тим самим знімальним апаратом?
Апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільму, кінокадрів)?
Чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму) за допомогою наданих технічних засобів (збільшувача, кадрувальної рамки тощо)?
Чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсувач, різак) при виготовленні даного фотознімка?
Чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива?
Чи виготовлені дані знімки з одного негатива?
Чи виготовлено (походять) дані знімки від одного і того самого первинного зображення?
Якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використовувався для виготовлення даного зображення?
Чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в певної особи (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристиками)?
Той самий чи інший об’єкт (предмет, приміщення, ділянка місцевості тощо) зафіксовано на даних фотознімках (кінокадрах, відеозаписах), що надані для проведення експертизи?
Який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований)?
Чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу?
Який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний)?
З якої відстані знято зафіксований на фотознімку об'єкт?
При якому освітленні (природному або штучному) проводилась зйомка?
Чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних процесів?
Чи використовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування тощо)?
Які дата і час виготовлення фотознімка та дата і час його редагування?
Які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку?
На якій відстані один від одного були два (декілька) зображених на знімку об'єкти?
Яке зображення було на вицвілому фотознімку?
17.3. Залежно від поставлених питань експерту надається фото- та кіноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали.
17.4. Якщо в певної особи фото- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бути встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.
17.5. Фото- і кіноапаратуру, яка пересилається до експертної установи, слід ретельно упаковувати з метою збереження від пошкоджень під час транспортування.
18.1. Основним завданням портретної експертизи є ідентифікація особи (трупа) за фотознімком (фотокарткою, негативом) та відеозаписом.
18.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи зображена на даному фотознімку особа (прізвище, ім’я, по батькові), фотокартки якої надано як зразки?
Одна чи різні особи зображені на даних фотознімках?
Чи зображена на фотознімку невпізнаного трупа особа (прізвище, ім’я, по батькові), фотокартки якої надано як зразки?
18.3. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознімком можуть бути достовірні фотографії та відеозапис цієї особи (любительські, професійні, а також експериментальні). Доцільно, щоб серед порівняльних зразків були знімки, близькі до досліджуваного за часом зйомки і ракурсом зображення.
18.4. Ідентифікація трупа проводиться шляхом порівняння фотознімка трупа з прижиттєвими знімками. Знімки самого трупа повинні бути зроблені не тільки у фас, профіль, але й у декількох інших ракурсах, оскільки серед прижиттєвих знімків може не бути зразків, на яких особа зображена у фас або профіль.
18.5. Експериментальні порівняльні зразки не слід ретушувати.
Для проведення портретної експертизи трупа перед фотозйомкою слід зробити йому туалет (змити зі шкіри обличчя нашарування бруду та крові, зробити зачіску).
19.1. Об'єктами експертизи є голографічні захисні елементи; голограми, які використовуються як засоби контролю; іміджеві, образотворчі голограми; проміжні продукти голографічного виробництва, такі як програмне забезпечення, фотошаблони та макети, первинні голограми, рельєфно-фазові голограми-оригінали, майстер-матриці голограм, металеві матриці для тиражування голограм.
19.2. Основними завданнями експертизи голограм є:
встановлення рівнів захисту голограм;
встановлення тотожності голограм або відповідності голограми її опису (технічному завданню, паспорту на голограму);
визначення, з наданої чи з іншої матриці тиражувались голограми, надані для проведення експертизи;
встановлення відповідності наданих фотошаблонів та макетів зображенням елементів логотипа, які відтворюються голограмою;
встановлення відповідності оригіналу первинної голограми райдужній голограмі;
встановлення відповідності наданого програмного забезпечення та графічного файла голограми синтезованій голограмі.
19.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яким способом виготовлені голограми, надані для проведення експертизи?
Чи відповідають надані для проведення експертизи голограми зразкам та технічним описам голограм, занесених до Єдиного реєстру виготовлення голографічних захисних елементів? Якщо не відповідають, то яким способом вони виготовлені?
За допомогою наданої чи з іншої матриці тиражувались голограми, надані для проведення експертизи?
Чи виготовлена голограма з використанням проміжних продуктів голографічного виробництва, наданих для проведення експертизи?
Чи зазнали голограми, які надані для проведення експертизи, будь-яких хімічних, механічних чи інших змін, якщо так, яких саме?
Які з наданих на дослідження голограм мають вищий рівень захисту від підробки?
Яким способом на голограму нанесене індивідуальне маркування?
20. Експертиза відеозвукозапису
20.1. Основними завданнями експертизи відеозвукозапису є:
20.1.1. Встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису.
20.1.2. Ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.
20.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи за допомогою даного технічного пристрою (відеомагнітофона, диктофона, відеокамери, спеціального засобу тощо) зафіксовані відеофонограма (фонограма) та її фрагменти?
За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?
Чи є надана відеофонограма (фонограма) оригіналом чи копією?
Чи проводився запис відеофонограми (фонограми) безперервно?
Чи зазнавала змін надана відеофонограма (фонограма)?
Чи одночасно проводився запис відеозображення та звуку у відеофонограмі та чи відповідає зміст відеозображення запису звуку?
За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?
Які відеофонограми (фонограми) містять область видаленої інформації технічного пристрою (цифрового диктофона, змінного носія інформації, іншого пристрою відео-, звукозапису тощо)?
Чи можливо відновити в повному обсязі або частково відеофонограму (фонограму) із змінного носія інформації?
Чи брали перелічені особи участь у зафіксованій на фонограмі розмові та які конкретно слова та фрази ними промовлені?
Скільки осіб брало участь у зафіксованій на фонограмі розмові?
20.3. Для встановлення технічних умов та технології отримання відеозвукозапису на дослідження надається:
оригінальний пристрій, яким фонограма зафіксована;
додаткове обладнання, яке використовувалось для запису фонограми, у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади керування тощо;
повні відомості про внесення конструктивних змін у пристрій запису та додаткове обладнання із зазначенням хронології таких змін та опис тракту запису від передавача (мікрофона, відеокамери) до приймача (технічного засобу фіксації) із зазначенням кількості каналів та інших технічних супутніх засобів.
20.4. Для ототожнення осіб за усним мовленням, зафіксованим у фонограмі, експерту надаються фонограми з порівняльними зразками у формі бесіди: діалогу, монологу. Зразки з усним мовленням повинні бути зафіксовані з достатнім рівнем запису, виконані на якісній апаратурі та носіях, які відповідають установленим стандартам, та з невеликим терміном використання, мати мовну співставність із досліджуваними фонограмами та достатній об’єм (10 хвилин розмови без пауз для кожної особи, чия мова ототожнюється). У разі потреби для відбирання зразків запису залучається спеціаліст. Експерту також обов’язково надається протокол прослуховування фонограм з роздрукованим текстом розмов.
20.5. Встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у фонограмі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосування спеціальних знань та може проводитись спеціалістом при вирішенні питань персоніфікації мовленнєвого матеріалу чи застосуванні спеціальних методів покращення розбірливості усного мовлення.
21. Експертиза вибухових пристроїв
21.1. Основними завданнями експертизи вибухових пристроїв є:
визначення факту вибуху вибухового пристрою на місці події;
визначення належності об'єкта до вибухових пристроїв (боєприпасів) та визначення класифікаційної категорії пристрою;
визначення потужності вибуху вибухового пристрою;
визначення (опис) конструкції пристрою та способу його виготовлення;
установлення здатності пристрою викликати вибух та можливості вибуху пристрою в конкретних умовах (струс, нагрівання тощо);
установлення наявності в обставинах справи даних, що стосуються особи, яка виготовила саморобний вибуховий пристрій і привела його в дію.
21.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи належить до вибухових пристроїв (боєприпасів) предмет, вилучений (указати - у кого або де)?
Чи придатний наданий предмет до використання за цільовим призначенням - до вибуху? Якщо не придатний, то з яких причин?
Які вражаючі фактори притаманні наданому пристрою?
Чи підірвано в даному місці вибуховий пристрій? Якщо так, то до якого виду пристроїв він належить (які особливості його конструкції, країна-виробник тощо)?
Чи є предмети, знайдені на місці події (в тілі потерпілого), частинами вибухового пристрою?
Якщо так, то до якого виду пристроїв вони належать?
Яким способом, саморобним чи промисловим, виготовлено вибуховий пристрій?
Який спосіб підриву був застосований у даному випадку?
Якщо підірвано боєприпаси, до якого виду вони належать (гранати, міни, снаряди тощо)?
Чи містять надані експертові матеріали дані, що вказують на характерні риси особистості виготовлювача вибухового пристрою (професійні навички, ступінь обізнаності з технологією виготовлення і використання вибухових пристроїв тощо)?
Чи однакова конструкція саморобного вибухового пристрою, частини якого знайдені на місці події, та макета, виготовленого особою (прізвище, ім’я, по батькові)?
21.3. Готуючи об'єкти для дослідження, необхідно дотримуватись таких правил:
Вибухові пристрої необхідно розрядити (роз'єднати засоби підриву). Здійснення цієї операції виконують спеціалісти з пошуку, розрядження та знищення вибухових пристроїв ВТУ НДЕКЦ МВС або військові піротехніки.
Експерту слід направити всі деталі (частини, уламки) вибухового пристрою (боєприпасів), знайдені на місці події.
Експертові разом з об'єктами, зібраними на місці події, включаючи об'єкти, вилучені з трупа потерпілого, обов'язково направляються протоколи огляду місця події, протоколи огляду трупів, окремих речових доказів з усіма додатками до цих протоколів (планами, схемами, фотознімками тощо), протоколи допиту свідків.
21.4. Об'єкти з місця події, на яких є свіжа кров, не можна упаковувати в герметичну тару, оскільки продукти її гниття можуть перешкодити дослідженню слідів вибухових речовин.
22. Експертиза вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)
22.1. До основних завдань експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу) належать:
установлення факту належності даного об'єкта до вибухових речовин або речовин, які можна використати як компоненти для виготовлення вибухових речовин, порохових зарядів або піротехнічних засобів;
установлення способу виготовлення вибухових речовин;
виявлення мікрослідів вибухових речовин і продуктів їх розкладу на предметах-носіях;
установлення за продуктами розкладу вибухових речовин вихідної речовини, яка була використана для вибуху (пострілу);
установлення спільної родової (групової) приналежності вибухових речовин (порохових зарядів).
22.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є дана речовина вибуховою? Якщо так, якою саме?
Чи можуть використовуватись для виготовлення вибухівки дані речовини? Якщо так, у якому сполученні?
Яким способом - промисловим чи саморобним виготовлена дана вибухівка?
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди вибухових речовин? Якщо так, яких саме?
Чи є на даному предметі продукти розкладу вибухівки? Якщо так, унаслідок розкладу якої вибухової речовини вони утворились?
Чи мають дані вибухові речовини (зазначаються порівнювані об'єкти) спільну родову (групову) належність?
Чи становили раніше вибухові речовини, надіслані на дослідження, єдину масу?
Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки шроту за номером, способом виготовлення, хімічним складом?
Чи однаковий хімічний склад наданих дробу і шматка металу?
Чи мають спільну родову (групову) належність або єдине джерело походження частини патронів (шріт, кулі, картечі, пижа, прокладки), знайдені на місці події, з частинами патронів, вилучених у певної особи (за видом та складом матеріалу, кольором, розмірами, формою, способом виготовлення тощо)?
22.3. У справах, пов'язаних з вибухами, з місця події слід вилучати всі предмети або їх частини, на яких є сліди кіптяви. З епіцентру вибуху збираються зразки ґрунту (при вибуху на ґрунті), залишки штукатурки, бетону (при вибуху в приміщенні), деталі зі слідами оплавлення (при вибуху в автомобілі) тощо. Зразки упаковуються в герметичну тару (скляні ємності, поліетиленові мішки тощо).
Обов'язково надається протокол огляду місця події з планом-схемою і фотографіями. Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має перевірити, чи є в цих матеріалах відомості про пошкодження на предметах, що оточують місце події; наявність чи відсутність воронки та її параметри: діаметр, глибина, матеріал, на якому утворилась воронка (ґрунт, асфальт, залізобетон, деревина тощо); руйнування скла у вікнах (повне чи часткове) та відстані цих вікон від місця вибуху; сліди вибуху на предметах (наявність кіптяви, характер та інтенсивність її розподілу тощо).
За потреби поповнення вихідних даних для проведення експертизи слід провести повторний огляд місця події, допит та інші процесуальні дії.
Вибухові речовини, виявлені в невеликій масі, направляються повністю, в інших випадках - у зразках. Кожний об'єкт упаковується в окрему герметичну тару з дотриманням вимог, що стосуються транспортування вибухових речовин.
Якщо виникають утруднення, слід проконсультуватись з експертом (спеціалістом).
23. Експертиза дослідження обставин і механізму техногенних вибухів
23.1. Об’єктами експертизи з дослідження обставин і механізму техногенних вибухів є технологічне обладнання та устаткування, технологічні процеси, відображені в технологічній документації, технічна та службова документація, матеріали перевірок та інші документи, які стосуються досліджуваної події.
23.2. Основними завданнями експертизи з дослідження обставин і механізму техногенних вибухів є:
установлення відповідності кваліфікації суб’єкта технологічного процесу характеру роботи, яку він виконує;
визначення відповідності фактичних умов здійснення технологічного процесу на підприємстві нормативним вимогам;
установлення причин та наслідків техногенного вибуху;
установлення механізму техногенного вибуху;
установлення відповідності дій певних осіб вимогам нормативно-технічних документів, що регламентують технологічний процес;
установлення з технічної точки зору причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) певних осіб та настанням техногенного вибуху.
Перед експертизою з дослідження обставин і механізму техногенних вибухів можуть ставитись й інші завдання, пов’язані з провадженням у справі, якщо для розв’язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галузі техногенної безпеки.
23.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідає кваліфікація суб’єкта технологічного процесу характеру роботи, яку він виконує?
Чи відповідав стан технологічного обладнання та устаткування встановленим нормативно-технічним вимогам?
Чи було оснащено технологічне обладнання та устаткування засобами контролю параметрів, управління й протиаварійного захисту, якщо так,- якими?
Чи були передбачені заходи щодо зниження вибухонебезпеки технологічної системи та технологічних блоків, що входили до неї?
Чи відповідали організація та виконання робіт (навести яких) вимогам технологічного процесу?
Чи відповідав порядок організації і проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання й устаткування вимогам нормативно-технічної документації?
Чи відповідав порядок проведення протиаварійних тренувань встановленим вимогам?
Які обставини спричинили виникнення техногенного вибуху та його наслідки?
Де розташовувався епіцентр техногенного вибуху?
Що було першопричиною виникнення техногенного вибуху?
Який механізм виникнення техногенного вибуху?
Невиконання яких вимог нормативних актів перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з настанням події техногенного вибуху?
Дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з настанням події техногенного вибуху?
23.4. Експерту слід надати протокол огляду місця техногенного вибуху з усіма додатками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, а також речові докази.
{Розділ I доповнено новою главою 23 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
24. Експертиза матеріалів, речовин та виробів
24.1. В експертизі матеріалів, речовин та виробів розрізняють такі основні підвиди експертизи:
24.1.1. Волокон і волокнистих матеріалів.
24.1.2. Лакофарбових матеріалів і покриттів.
24.1.3. Нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів.
24.1.5. Наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (дослідження рослин (їх частин) з метою встановлення належності до об'єктів, що містять наркотичні речовини, становить компетенцію біологічної експертизи).
24.1.6. Сильнодійних і отруйних речовин.
24.1.7. Рідин, що містять спирт.
24.1.8. Металів і сплавів та виробів з них.
{Підпункт 24.1.8 пункту 24.1 глави 24 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
24.1.9. Полімерних матеріалів.
24.1.11. Речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.
24.1.12. Встановлення наявності пестицидів у навколишньому середовищі.
{Підпункт 24.1.12 пункту 24.1 глави 24 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
24.2. Основними завданнями, спільними для всіх підвидів експертиз матеріалів і речовин, є:
24.2.1. Виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів паливно-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо).
24.2.2. Визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують у науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо).
24.2.3. Установлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин.
24.2.4. Установлення походження матеріалів і речовин з певного джерела.
Вирішення питання про походження матеріалів і речовин з певного джерела залежить від ряду особливостей об'єкта, а також від наявності в конкретній установі потрібного обладнання та спеціалістів. Тому з приводу постановки цього питання доцільно попередньо отримати консультацію у експерта (спеціаліста).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сторонні волокна-нашарування (мікрочастинки волокон), яка їх природа?
Чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) волокна - нашарування спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина іншого одягу (зазначається її назва, кому вона належить)?
Чи були в контакті дані предмети одягу (інші об'єкти волокнистої природи)?
Чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною даного предмета одягу?
Чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастинки волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина даного предмета одягу?
Які пошкодження (механічні, термічні, хімічні) існують на наданому виробі?
Чи є ці пошкодження на виробі експлуатаційними, виробничими дефектами чи наслідком хімічного чищення?
Чи відповідає фактичний волокнистий склад виробу, визначеному на маркірувальній стрічці?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди (нашарування, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (покриттів)?
Чи є дана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить?
Чи походять дані частинки від стандартного лакофарбового покриття легкового (вантажного) автомобіля?
Чи придатні частинки фарби, знайдені на місці події (предметі-носії), для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні?
Чи мають надані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів) спільну родову (групову) належність?
Чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну пофарбовану поверхню?
Яким способом пофарбовано даний предмет?
Чи проводилось перефарбування даного предмета?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів? Якщо є, яких саме?
Чи належать дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів? Якщо належать, то до якого їх роду (виду)?
Чи мають дані нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали спільну родову (групову) належність?
Чи не походять дані нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали з однієї ємності?
Основними завданнями ґрунтознавчої експертизи є:
виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також установлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками;
установлення походження ґрунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості (іншого місця події);
установлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є нашарування ґрунту (об'єктів ґрунтово-мінерального походження) на предметі-носії (зазначається, на якому саме)?
Чи мають порівнювані об'єкти (нашарування на предметі-носії та ґрунт з місця події) спільну родову (групову) належність?
Чи походять дані нашарування (зазначається, які саме) з певної ділянки місцевості?
Який механізм утворення нашарувань ґрунту?
Яка характеристика місцевості, з якої походять нашарування ґрунту на об'єктах-носіях?
При підготовці і призначенні ґрунтознавчої експертизи слід дотримуватись таких правил:
при дослідженнях ґрунтових об'єктів з метою встановлення їх походження з певної ділянки місцевості для порівняння направляються зразки ґрунту з місця, де за припущенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), знаходився предмет-носій (місце виявлення трупа, слідів взуття тощо), та інших місць у межах ділянки, яка ідентифікується. Крім того, слід надавати контрольні зразки із суміжних ділянок, аналогічних і таких, які відрізняються від тієї, яка ідентифікується, наприклад із сусіднього поля, яке засіяно іншою культурою, з ділянки, яка має інший характер рослинності, інший профіль тощо;
відбір зразків проводиться з урахуванням особливостей ділянки, яка ідентифікується;
якщо ділянка має відносно однорідну поверхню, то відбираються чотири-п'ять індивідуальних зразків з поверхневого шару місця контакту предмета-носія з ґрунтом і не менше двох контрольних зразків із суміжних ділянок (змішаних з 4 - 5 пробами, відібраними в радіусі 2 - 5 м);
зразки відбираються з поверхневого шару ґрунту на глибині не більше 5 см масою 100 - 150 г і упаковуються в паперові пакети;
якщо ділянка являє собою западину (яр, канаву, яму тощо), зразки відбираються з дна і різних генетичних горизонтів стін, відкосів, а контрольні - з поверхні ґрунту біля западин та із суміжних ділянок місцевості;
усі зразки висушують на повітрі і поміщують у пакети;
з питань відбору зразків, якщо є така необхідність, слід проконсультуватися з експертом (спеціалістом) або запросити його для участі в цій дії;
до документа про призначення експертизи (залучення експерта) слід додати протокол огляду місця події з планом-схемою. Якщо огляд предметів-носіїв ґрунту оформлено окремим протоколом, він також додається. Важливо, щоб у наданих експерту матеріалах були позначені місця відбору зразків ґрунту. Крім того, слід надати довідки про метеоумови та характер використання об'єктів з нашаруваннями ґрунту в період від часу події до часу відбору зразків та призначення експертизи (залучення експерта). Якщо в цей період на місці події проводились роботи, які могли змінити характеристики ґрунту (перекопування, будівельні, вантажні та інші роботи, унаслідок яких на ґрунті могли залишитись сторонні домішки), про це також слід повідомити експерта;
кожний предмет, на якому виявлені нашарування ґрунту, упаковується окремо. До упаковок зразків має прикріплюватись бирка із зазначенням його номера і місця його вилучення. Останні дані слід узгоджувати з планом-схемою місця події.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів? Якщо є, то яких саме?
Чи є даний засіб наркотичним засобом, психотропною речовиною, їх аналогом або прекурсором і яким (якою) саме?
Чи мають дані наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори спільну родову (групову) належність?
Чи мають дані наркотичні засоби, психотропні речовини спільне джерело походження за якісним та відносним кількісним складом?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі носії (зазначається, на якому саме) сліди сильнодійних чи отруйних речовин?
Чи є даний засіб сильнодійною чи отруйною речовиною і яким (якою) саме?
Чи мають дані сильнодійні чи отруйні речовини спільну родову (групову) належність?
Чи мають дані сильнодійні чи отруйні речовини спільне джерело походження за якісним та відносним кількісним складом?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є в даній ємності (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета (на одязі, папері) сліди рідин, що містять спирт?
Чи належить дана рідина до міцних алкогольних напоїв? Якщо належить, то до якого їх виду, та чи відповідає ця рідина вимогам ДСТУ?
Чи є дана рідина етиловим спиртом та чи відповідає вона вимогам ДСТУ?
Чи мають дані зразки спиртових рідин спільну родову (групову) належність?
Промисловим чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина?
Чи придатний даний пристрій для виготовлення міцних спиртних напоїв?
Чи відповідає за своїми характеристиками алкогольний напій у даній пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на об'єкті-носії (зазначається, на якому саме) сліди або мікрочастинки металу (сплаву) і якого (яких) саме?
З якого металу (сплаву) виготовлено даний об'єкт?
Чи мають дані металеві об'єкти (зазначається, які саме) спільну родову (групову) належність за матеріалом виготовлення?
Яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу?
Чи виготовлена деталь промисловим способом чи в непромислових умовах?
Чи відповідає якісний і кількісний хімічний склад виробу технічним умовам (ТУ, ДСТУ)?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії мікрочастинки полімерного матеріалу?
До якого роду (виду) належить даний полімерний матеріал?
З якого виду полімерного матеріалу виготовлено даний предмет?
Чи мають дані зразки полімерних матеріалів спільну родову (групову) належність?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є на предметі-носії мікрочастинки скла (кераміки)?
До якого роду (виду) належить дане скло (кераміка)?
З якого виду скла (кераміки) виготовлено даний предмет?
Чи мають дані зразки скла (кераміки) спільну родову (групову) належність?
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка природа речовини, наданої на дослідження?
Чи є нашарування спеціальних хімічних речовин на предметах-носіях (грошових купюрах, змивах з рук тощо)?
Чи мають надані речовини спільну родову належність?
У межах експертизи встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі проводиться експертиза пестицидів.
Основними завданнями експертизи встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів) є:
встановлення належності пестицидів до стандартизованої групи (виробничої, хімічної, гігієнічної тощо) відповідно до існуючої класифікації;
встановлення спільної (різної) родової (групової) належності, єдиного джерела походження, належності до єдиної маси тощо.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є дана речовина пестицидом? Якщо так, яким саме?
Чи містяться в зразках рослин (ґрунту, води) пестициди?
Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки пестицидів?
До якої групи небезпеки згідно з гігієнічною класифікацією належать надані зразки пестицидів?
Чи дозволено використання в Україні наданих пестицидів?
24.3. При підготовці об'єктів для проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів слід дотримуватись таких правил:
якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на дослідження направляються їх зразки. У випадках, коли вони (матеріали і речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у вигляді середніх проб;
при відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а потім відлити не менше ніж 1 л в окрему ємність. Середня проба сипких речовин (піску, цементу тощо) відбирається виїмками за допомогою щупа з різних за глибиною місць кожної ємності (три-п'ять виїмок загальною масою 1,5 - 2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати в місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речовини, яка досліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо);
зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжиною не менше ніж 3 м, відрізками з різних місць об'єктів;
зразок тканини повинен мати довжину 50 - 100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватись на зразку не менше трьох разів;
якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експерту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях;
якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами;
предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність волокон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний окремо у щільний білий папір (забороняється упаковувати їх у поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін);
рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, у якому пересилаються луги, закривається гумовою пробкою;
предмети, просочені маслами, жирами і мастильними матеріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, поміщують у скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюються;
наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберегти їх форму.
25.1. Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають:
листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, зерно, спори, пилок тощо;
похідні шкірних покривів тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо);
продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо);
продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти тощо).
25.2. Основними завданнями біологічної експертизи є:
установлення належності об'єктів тваринного та рослинного походження (далі - біологічне походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду тощо), а також виявлення мікрооб'єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);
установлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об'єктів;
установлення належності об'єктів біологічного походження до одного цілого;
визначення біологічних характеристик стану об'єкта, у тому числі зернових та зернобобових культур (стадії розвитку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження тощо);
установлення належності об'єктів рослинного походження до наркотичних засобів.
25.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка природа даного об'єкта? Якщо він біологічного походження, то яка його таксономічна належність?
Чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб'єкти (частки) біологічного походження? Якщо є, то яка їх таксономічна належність?
Чи мають дана маса (наприклад, зерно в мішку, вилучене в особи) та зразки, вилучені в конкретному місці (наприклад, зразки зерна з певного сховища), спільну родову (групову) належність?
Чи відповідають зразки зернових (зернобобових) культур, що надані на дослідження, вимогам ДСТУ за показниками: масова частка білка; масова частка сирої клейковини; якість клейковини; число падіння; вологість; сміттєва та зернова домішки; сажкове зерно; маса 1000 насінин (зерен) (натура)?
Чи відповідають зразки зернових (зернобобових) культур, що надані на дослідження, за їх характеристиками умовам контракту на поставку?
Чи є дані об'єкти частинами одного цілого (наприклад, гілля та стовбур, дві частини листка рослини тощо)?
Чи могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рослинного (тваринного) об'єкта (чи могла рослина за певний час вирости до наявних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти стадії розвитку, у якій вона була виявлена, тощо)?
Яка давність заселення трупа знайденими на ньому комахами (личинками комах)?
Чи є волосся, знайдене на предметі-носії (указується, на якому), волоссям людини (тварини)? Якщо це волосся тварини, то чи має воно спільну родову (групову) належність до волосся даної особини?
Чи належить дана рослина (подрібнені частки рослини) до таких, що містять наркотичні речовини? Якщо так, яка її таксономічна належність?
Чи складали раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу?
Чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову) належність (за способом виготовлення, місцем вирощування тощо)?
25.4. Готуючи матеріали для дослідження, слід дотримуватись таких основних правил:
якщо досліджувані об'єкти та об'єкти для порівняльного дослідження мають великі об'єми або маси, вони направляються експертові у вигляді зразків;
зразки сипких мас (зерно, борошно тощо) відбираються у вигляді середніх проб (див. пункт 24.3);
відбираючи зразки волосся з волосяного покриву тварин, слід виривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, черева і, зокрема, у зоні пошкодженої частини тіла) по 50 - 100 волосин з кожного місця;
якщо досліджується сіно або солома, то їх зразки повинні мати масу в межах 0,5 - 1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не придавлюючи та не згинаючи стебел;
екскременти тварин та гній висушують і по 100 - 120 г транспортують у закритих банках;
при дослідженні мікрооб'єктів експертові слід надсилати предмет-носій;
місця на предметах-носіях, де знайдені плями або сліди біологічного походження, слід закрити чистим папером, закріпивши його краї на предметі. Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявлені, але їх наявність у певному місці припускається;
якщо предмет-носій надати експерту немає змоги, йому слід надати можливість оглянути цей предмет чи провести його дослідження за місцезнаходженням.
ІІ. Інженерно-технічні експертизи
{Назва розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1.1. Основними завданнями автотехнічної експертизи є:
1.1.1. Установлення несправностей транспортного засобу (далі - ТЗ), які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди.
1.1.2. Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди.
Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику.
1.1.3. Установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та ДТП.
Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.
Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв'язання поставленого питання.
Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші завдання, вирішення яких пов'язане з дослідженням технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ?
Чи є в досліджуваному ТЗ несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП?
Коли, відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, виникли дані несправності?
Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ?
Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?
Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності даної несправності?
Якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (якщо сліди різної довжини або перериваються, на це слід указати)?
Яка була швидкість ТЗ з урахуванням пошкоджень, які він отримав при зіткненні?
Яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови даної видимості дороги (зазначається, якою була видимість дороги)?
Яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги даного радіуса?
Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?
Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?
Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?
Як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?
Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?
Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?
Чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв'язку з виникненням ДТП?
З якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме), якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?
Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (указується момент виникнення небезпеки), не доїжджаючи до перешкоди (пішохода)?
1.3. У документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).
При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).
Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначаються: ручним та ножним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на мотоциклі з коляскою був один пасажир, то де він перебував (у колясці чи на задньому сидінні); якщо мотоцикл без коляски рухався в перекинутому стані, залишаючи сліди на дорозі, - то відстань, на яку він перемістився в такому стані.
1.4. Якщо призначається експертиза технічного стану ТЗ, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) достатньо викласти фабулу справи і обставини, які стосуються особливостей об'єкта дослідження, знання яких може мати значення для експерта, наприклад, чи експлуатувався ТЗ після події; у якому стані були деталі (вузли), сполучені з деталями (вузлами), що досліджуються, тощо.
1.5. Якщо до моменту призначення експертизи (залучення експерта) органу (особі), що її призначає, не вдалося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він (вона) може зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) варіанти їх значень і отримати висновки щодо кожного з них.
1.6. Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим вказані особи можуть поставити перед експертом питання про технічну спроможність (неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі.
1.7. Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту за потреби надаються всі матеріали кримінального провадження, справи про адміністративне правопорушення, цивільної, господарської, адміністративної справи.
Якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не може направити експерту всі матеріали справи, він повинен надати: протокол огляду місця події разом зі схемою та іншими додатками; протокол огляду ТЗ; протокол відтворення обстановки й обставин події.
2. Транспортно-трасологічна експертиза
2.1. Основним завданням транспортно-трасологічної експертизи є:
ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі;
визначення взаємного розташування ТЗ у момент їх контактування;
визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішохода), установлення механізму утворення слідів;
розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контактування.
Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об'єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.
2.2 Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи залишені певні сліди (указується, які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?
Який механізм контактування ТЗ?
Чи залишені сліди певними частинами даного ТЗ, що виступають?
До якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено дані сліди?
Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зіткнення?
Яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди (пішохода) під час наїзду на останню (останнього)? Який механізм контактування пішохода та ТЗ? Хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, імена та по батькові осіб), перебував за кермом (для вирішення питань про взаємне розташування ТЗ і потерпілого та про особу, яка керувала ТЗ, призначається комплексна судово-медична, транспортно-трасологічна експертиза)?
Який з транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який рухався?
На якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд на пішохода)?
Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?
У якому напрямку відносно слідосприймальної поверхні рухався ТЗ?
2.3. Для вирішення зазначених питань експерту надаються самі слідоутворювальні об'єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об'єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишились сліди зазначених об'єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них.
Якщо досліджуються сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпілого, надається також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.
3. Залізнично-транспортна експертиза
3.1. Основними завданнями залізнично-транспортної експертизи є:
3.1.1. Вирішення діагностичних задач:
дослідження технічного стану елементів інженерного обладнання верхньої та нижньої будов залізничної колії;
дослідження технічного стану ходових частин та конструкцій рухомого складу залізничного транспорту;
дослідження технічного стану вузлів (конструкцій) рухомого складу, а також верхньої та нижньої будови колії при втраті надійності (міцності, жорсткості, стійкості) їх окремих елементів;
дослідження технічного стану елементів пристроїв автоматики, телемеханіки, зв'язку та електропостачання залізниць з метою встановлення відповідності технічного стану досліджуваних об'єктів вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України.
3.1.2. Вирішення ситуаційних задач:
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди (далі - ЗТП) при "класичному" сходженні з рейок рухомого складу (дослідження взаємодії колії та рухомого складу; дослідження режиму ведення поїзда; дослідження фактичних дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів);
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди при зіткненнях залізнично-транспортних засобів, наїздів на нерухомі перешкоди та людей (дослідження процесів взаємодії транспортних засобів під час зіткнення; визначення швидкостей зіткнення; дослідження фактичних дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів);
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди при втраті міцності елементів верхньої будови колії, ходових частин та конструкцій рухомого складу (дослідження процесів взаємодії колії та рухомого складу; дослідження дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів);
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди при відмові механізму керування процесами перевезень (дослідження фактичних дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів);
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди при відмові пристроїв автоматики, телемеханіки, зв'язку та електропостачання (дослідження дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів);
дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди при втраті стійкості рейко-шпальної решітки, стихійних лихах тощо (дослідження процесів, що пов'язані з виникненням критичних внутрішніх (температурних) та зовнішніх сил, при яких відбувається поперечний до осі колії зсув рейко-шпальної решітки; дослідження взаємодії шпальної основи з баластом; дослідження фактичних дій учасників ЗТП та встановлення відповідності цих дій вимогам нормативних документів).
Дослідження реалізованого механізму залізнично-транспортної пригоди з метою встановлення безпосередньої технічної причини ЗТП та можливості її запобігання.
Перед залізнично-транспортною експертизою можуть бути поставлені також інші завдання, вирішення яких пов'язане з дослідженням технічного стану рухомого складу залізниць, елементів верхньої та нижньої будов колії, пристроїв сигналізації, централізації, блокування тощо, а також дій учасників залізнично-транспортної пригоди.
3.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
У якому технічному стані були елементи верхньої (нижньої) будови колії на n-му пікеті n-го кілометра перегону А-В у момент сходження з рейок рухомого складу і чи відповідав цей стан вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо технічний стан не відповідав вимогам нормативних документів, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
У якому технічному стані були елементи ходових частин і конструкцій рухомого складу, який зійшов з рейок, і чи відповідав цей стан вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо технічний стан не відповідав вимогам нормативних документів, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
У якому технічному стані була гальмівна система рухомого складу і чи відповідав цей стан вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо технічний стан не відповідав вимогам нормативних документів, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
У якому технічному стані була система сигналізації, централізації та блокування (або її окремі елементи) на станції А (на перегоні А-В) і чи відповідав цей стан вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо технічний стан не відповідав вимогам нормативних документів, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
У якому технічному стані була система попередження зіткнень на залізничному переїзді і чи відповідав цей стан вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо технічний стан системи не відповідав вимогам нормативних документів, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Чи відповідало розташування та облаштування залізничного переїзду вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України (якщо ні, то у чому саме ця невідповідність проявилась)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися посадові особи господарства перевезень при формуванні поїзда, у якому відбулося сходження з рейок рухомого складу?
Чи мала місце невідповідність дій посадових осіб господарства перевезень вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, при формуванні поїзда, у якому відбулося сходження з рейок рухомого складу (якщо мала, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися члени локомотивної бригади до сходження з рейок (зіткнення, наїзду), у момент сходження з рейок (зіткнення, наїзду) та після сходження з рейок (зіткнення, наїзду) рухомого складу?
Чи мала місце невідповідність дій членів локомотивної бригади вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, при веденні поїзда, в якому відбулося сходження з рейок рухомого складу (зіткнення, наїзд) (якщо мала, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися посадові особи господарства перевезень у процесі виконання поїзної (маневрової) роботи?
Чи мала місце невідповідність дій посадових осіб господарства перевезень вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, у процесі виконання поїзної (маневрової) роботи (якщо мала, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися посадові особи колійного господарства у процесі технічного утримання (ремонту) залізничної колії на n-му пікеті n-го кілометра перегону А-В?
Чи мала місце невідповідність дій посадових осіб колійного господарства вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, у процесі технічного утримання (ремонту) залізничної колії на n-му пікеті n-го кілометра перегону А-В (якщо мала, то у чому саме ця невідповідність полягає)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися посадові особи локомотивного (вагонного) господарства у процесі технічного утримання (ремонту) рухомого складу?
Чи мала місце невідповідність дій посадових осіб локомотивного (вагонного) господарства вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, в процесі технічного утримання (ремонту) рухомого складу (якщо мала, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Якими положеннями нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, повинні були керуватися посадові особи господарства сигналізації, централізації та блокування у процесі технічного утримання (ремонту) системи попередження зіткнень на залізничному переїзді?
Чи мала місце невідповідність дій посадових осіб господарства сигналізації, централізації та блокування вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України, у процесі технічного утримання (ремонту) системи попередження зіткнень на залізничному переїзді (якщо мала, то у чому саме полягає ця невідповідність)?
Яка безпосередня технічна причина сходження з рейок (зіткнення, наїзду) рухомого складу (вказати кількість вагонів, що зійшли, номер поїзда, місце та час сходження, зіткнення, наїзду)?
Яка послідовність проміжних технічних причин, що призвели до формування безпосередньої технічної причини сходження з рейок (зіткнення, наїзду) рухомого складу?
Чи можливо було з технічної точки зору запобігти залізнично-транспортній пригоді?
3.3. У документі про призначення залізнично-транспортної експертизи (залучення експерта) зазначаються фактичні дії учасників залізнично-транспортної пригоди.
Для виконання експертизи залежно від задач, які вирішуються, повинні бути надані:
різноманітні деталі, вилучені з місця події у зв'язку з відновлювальними роботами;
фотознімки загального вигляду місця пригоди, пошкодженої ділянки колії і рухомого складу, окремих їх вузлів та деталей;
фотознімки сторонніх предметів;
ескізи зламаних деталей із зазначенням дефектів, тріщин тощо;
фотознімки вагонів, завантаження яких не відповідає вимогам нормативних документів;
акти огляду та вимірювання параметрів рейкової колії, стрілочних переводів, вагонів, які зійшли з рейок, пристроїв та споруд, тягового рухомого складу тощо із зазначенням відхилень від норм їх утримання та пошкоджень, що утворились у результаті спрацювання механізму ЗТП;
акти контрольної перевірки автогальм вагонів, які залишились (утримались) на рейках;
акти технічного стану та роботи технічних засобів безпеки руху (сигналізації, централізації, блокування, радіозв'язку, автоматичної локомотивної сигналізації тощо), що мають стосунок до ЗТП;
акти про пошкодження рухомого складу;
швидкостемірна стрічка поїзда та результати її розшифровування (із зазначенням місця зберігання оригіналу);
довідка ВУ- 45 про забезпечення поїзда автогальмами;
документ "Попередження про обмеження швидкості руху на ділянці", де відбулася ЗТП;
результати розрахунків та експериментів, виконані під час службового розслідування; технічні висновки спеціалістів (науковців);
фрагменти графіка виконаного руху поїздів на ділянці, де відбулася ЗТП; журнали диспетчерських розпоряджень; журнали огляду рейкової колії та стрілочних переводів; книга ревізорських вказівок у частині, що стосується ЗТП; журнали ВУ-100, ДУ-2 (ДУ-3), ДУ-46, ТУ-152;
план та профіль залізничної ділянки, на якій відбулася ЗТП; довідка про результати останньої перевірки технічного стану рейкової колії колієвимірювальними та дефектоскопічними засобами; стрічки перевірки технічного стану рейкової колії вагоном-вимірювачем; журнали ПУ-28 та ПУ-29 про результати натурних перевірок рейкової колії;
накладні дорожні відомості (у випадку ЗТП з вантажними поїздами);
довідка з найближчої метеостанції;
довідка про пошкодження вантажів;
довідка про матеріальний збиток, який виник у результаті пошкодження елементів верхньої та нижньої будов колії, рухомого складу, пристроїв сигналізації, централізації та блокування, контактної мережі, втрати та пошкодження вантажів, а також затрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків ЗТП;
пояснювальні записки посадових осіб-учасників ЗТП, відомості про перебування їх на роботі та про час їх відпочинку перед роботою; результати останніх випробувань про знання посадових інструкцій та нормативних документів, медичні огляди;
архіваторні записи переговорів посадових осіб за час розвитку ЗТП;
акти службового розслідування форми РБУ-1 чи РБУ-3; технічний висновок про причини ЗТП;
протоколи оперативних нарад відповідних структурних підрозділів; протокол оперативної наради дирекції залізничних перевезень; протокол та наказ начальника відповідної служби залізниці;
протокол оперативної наради начальника залізниці та наказ начальника залізниці;
протоколи допиту свідків, постраждалих, обвинувачених; протоколи інших слідчих дій;
висновки експертів інших спеціальностей.
4. Експертиза стану доріг і дорожніх умов у місцях ДТП
4.1. Основними завданнями даної експертизи є визначення відповідності техніко-експлуатаційних, геометричних та технічних показників автомобільних доріг нормативно-технічним вимогам. Визначення відповідності робіт з організації дорожнього руху вимогам безпеки руху.
4.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідали фактичні техніко-експлуатаційні показники (рівність, коефіцієнти зчеплення та шорсткості тощо) автомобільної дороги вимогам безпеки дорожнього руху?
Чи відповідали роботи з проведення ремонту, експлуатації та утримання доріг вимогам безпеки дорожнього руху?
Чи були невідповідності дорожніх умов вимогам нормативних документів у причинному зв'язку з подією ДТП?
Чи забезпечує організація дорожнього руху на дослідній ділянці дороги безпеку дорожнього руху?
Чи відповідали геометричні параметри автомобільної дороги вимогам нормативної документації?
5. Будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертизи
5.1. Основними завданнями будівельно-технічної експертизи є:
визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об’єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;
визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об’єктів;
визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об’єктів та їх елементів;
визначення вартості будівельних робіт, пов’язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;
визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об’єктів нерухомого майна.
5.1.1. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
Чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
Чи відповідають об’єкти (будівлі, споруди тощо) проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
Чи відповідають виконані будівельні роботи (або окремі елементи об’єктів нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
Який перелік та об’єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції)?
Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів?
Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною звітною документацією з будівництва?
Чи відповідає первинна звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) з будівництва (ремонту, реконструкції) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?
Який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об’єкті?
Чи є об’єкт (результат виконання робіт) нерухомим майном?
Який ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об’єкта?
Яка група капітальності (категорія складності, ступінь вогнестійкості) об’єкта?
Який технічний стан (ступінь фізичного зношення) об’єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо)?
Чи є об’єкт нерухомого майна (будівля, споруда) аварійним?
Які пошкодження об’єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо?
Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об’єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо)?
Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо?
Який розмір завданої матеріальної шкоди об’єкту (будівлі, квартирі, приміщенню, оздобленню тощо) унаслідок його залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту тощо?
Яке функціональне призначення приміщень? Чи належать приміщення будинку до нежитлових (допоміжних)?
Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку; визначити порядок користування) об’єкт нерухомого майна відповідно до часток співвласників (вказати частки)?
Які варіанти розподілу (виділення частки; визначення порядку користування) об’єкта нерухомого майна можливо визначити відповідно до часток співвласників (вказати частки) та вимог нормативно-правових актів?
Чи належить будівля за архітектурним вирішенням (стилем) до категорії культових споруд: храмів, церковних споруд? (Зазначене питання може вирішуватись шляхом проведення комплексної експертизи із залученням відповідних фахівців.)
5.1.2. Питання відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а також питання визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва можуть бути вирішені за наявності у експерта (експертів) відповідних фахових знань, в тому числі з вузько направлених питань, з проектування, будівництва та експлуатації об’єктів будівництва з урахуванням об’ємності матеріалів і складності об’єкта та інших його особливостей.
5.1.3. Для вирішення питань: про відповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо); відповідність фактично виконаних будівельних робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення переліку та об’ємів фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів; визначення вартості фактично виконаних робіт з будівництва об’єктів; визначення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною звітною документацією; відповідності первинної звітної документації з будівництва за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - експерту необхідно надати договірну документацію (договори підряду та додатки до них, додаткові угоди тощо), а також проектно-кошторисну та первинну звітну і виробничу документацію (форми КБ-2в, КБ-3, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) на виконання будівельних робіт.
5.1.4. Для вирішення питань: про відповідність об’єктів нерухомого майна проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо); відповідність виконаних будівельних робіт (окремих елементів об’єктів, конструкцій, виробів, матеріалів) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) - експерту необхідно надати проектну та первинну звітну та виробничу документацію на будівництво об’єкта, документ про приймання в експлуатацію об’єкта будівництва, матеріали технічної інвентаризації на об’єкт, стандарти та технічні умови на виготовлення конструкцій, виробів та матеріалів тощо.
5.1.5. Для вирішення питань щодо визначення технічного стану (ступеня фізичного зношення), аварійності, групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості об’єкта нерухомого майна, а також визначення пошкоджень та руйнувань об’єкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об’єкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.
5.1.6. Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (виділу частки; визначення порядку користування) об’єктів нерухомого майна (житлових будинків, квартир, об’єктів комерційного та промислового призначення) та надання варіантів такого розподілу експерту необхідно надати правовстановлювальні документи на об’єкт нерухомості, дані щодо часток співвласників, документ про приймання в експлуатацію об’єкта, матеріали технічної інвентаризації, дані щодо фактичного використання нерухомого майна.
У разі якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів поділу пропозиції учасників судового процесу, то такі пропозиції повинні бути викладені в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
5.2. Основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є:
визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо);
визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
5.2.1. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) об’єкта нерухомого майна (зазначити об’єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)?
Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: 1/2, 1/4 тощо) об’єкта нерухомого майна (зазначити об’єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)?
Чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна (зазначити об’єкт) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
5.2.2. Для вирішення питання з визначення вартості поліпшень земельної ділянки експерту необхідно надати правовстановлювальну документацію та матеріали технічної інвентаризації на ці об'єкти, а також правовстановлювальну та технічну документацію на земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт оцінки, станом на дату оцінки. У разі виконання ретроспективної оцінки на дослідження необхідно надати матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об'ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об'єкта на дату оцінки.
{Глава 5 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
6. Земельно-технічна та оціночно-земельна експертизи
6.1. Основними завданнями земельно-технічної експертизи є:
визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);
визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;
визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;
визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);
визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.
6.1.1. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?
Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?
Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?
Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)?
Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів?
Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?
Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.
6.1.2. Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.
6.1.3. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками та надання варіантів такого розподілу (порядку користування) експерту, крім зазначених документів, необхідно надати правовстановлювальні документи на об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що розташовані на земельній ділянці, дані про користування співвласників цими об'єктами або їх частинами, дані про частки співвласників, матеріали технічної інвентаризації.
У разі якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів розподілу пропозиції учасників судового процесу, такі пропозиції повинні бути викладені в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
6.2. Основними завданнями оціночно-земельної експертизи є:
експертна грошова оцінка земельних ділянок;
експертна грошова оцінка прав на земельні ділянки;
визначення відповідності виконаної оцінки земельної ділянки або прав на неї вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.
6.2.1. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) земельної ділянки?
Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: 1/2, 1/4 тощо) земельної ділянки?
Яка вартість права користування (зазначити право: постійного користування, оренди тощо) земельною ділянкою?
Чи відповідає виконана оцінка земельної ділянки (або права користування земельною ділянкою) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?
6.2.2. Для вирішення питання з визначення вартості земельної ділянки або прав на неї експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку із зазначенням адреси місцезнаходження ділянки, її кадастрового номера, площі, цільового призначення, плану (схеми), даних щодо зовнішніх меж земельної ділянки, а також даних щодо наявності обмежень та обтяжень на дату оцінки. У разі наявності на земельній ділянці поліпшень (будівель, споруд тощо) на дослідження необхідно надати правовстановлювальну документацію на такі об'єкти, матеріали технічної інвентаризації, а також іншу документацію та інформацію, необхідну для проведення оцінки.
{Глава 6 розділу II в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
7. Експертиза з питань землеустрою
7.1. Основними завданнями експертизи з питань землеустрою є:
визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;
визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;
визначення відповідності фактичного землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам;
визначення відповідності виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів.
7.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?
Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?
Чи відповідає фактичне землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам?
Чи відповідає виконана нормативна грошова оцінка земель вимогам нормативно-правових актів?
7.3. Для вирішення питань експертизи з питань землеустрою експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної документації та документації із землеустрою на земельні ділянки.
7.4. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
{Розділ II доповнено новою главою 7 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
8. Пожежно-технічна експертиза
8.1. Основними завданнями пожежно-технічної експертизи є:
визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі;
визначення часу та шляхів розповсюдження пожежі;
визначення обставин, які сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі;
оцінка умов, засобів і способів гасіння пожежі;
відповідність технічного стану об'єкта протипожежним нормам.
Перед пожежно-технічною експертизою можуть ставитись і інші завдання, пов'язані з провадженням у справі про пожежі, якщо для розв'язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галузі пожежної справи.
8.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?
Якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?
Яка причина виникнення пожежі?
Чи відповідав стан об'єкта вимогам Правил пожежної безпеки?
Чим пояснюється найбільш інтенсивне горіння в даному місці об'єкта?
Чи можливе загорання даної речовини (матеріалу) від даного джерела запалювання?
Чи можливе самозаймання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку?
Яка температура самоспалахування даної речовини (матеріалу)?
Яка максимальна температура горіння даних матеріалів?
Чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної мережі (коротке замикання, перевантаження тощо)?
Що було первинним: пожежа чи вибух?
З якої причини не спрацював автоматичний протипожежний пристрій?
Чи належним чином використовувалась протипожежна техніка під час гасіння даної пожежі?
Де розміщувались зони розвитку горіння, теплового впливу та задимлення з урахуванням наданих фактичних даних про речову обстановку місця пожежі?
Яке джерело запалювання зумовило займання наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) у місці формування осередку пожежі?
Який механізм виникнення пожежі?
Які обставини події пожежі зумовили її наслідки?
Якими вибухо-, пожежонебезпечними властивостями характеризуються надані на дослідження матеріали (речовини)?
8.3. Експерту слід надати протокол огляду місця пожежі з усіма додатками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, акт про пожежу та інші документи, складені службами пожежної охорони, а також речові докази.
9. Експертиза з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці
9.1. Основними завданнями експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності є:
установлення причин та наслідків нещасного випадку, аварії;
установлення механізму нещасного випадку, аварії;
установлення відповідності дій певних осіб вимогам нормативно-технічних документів, що регламентують безпечний хід виконання робіт, тощо;
установлення причинно-наслідкового зв’язку між діями певних осіб та настанням нещасного випадку, аварії;
визначення кола осіб, діяльність (або бездіяльність) яких пов'язана з нещасним випадком;
установлення відповідності кваліфікації суб'єкта технологічного процесу характеру роботи, яка ним виконується;
установлення з технічної точки зору причинно-наслідкових зв'язків між діями (бездіяльністю) осіб та настанням події нещасного випадку, аварії тощо;
визначення відповідності фактичних умов праці на підприємстві нормативним вимогам охорони праці.
9.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідає конструкція механізму (обладнання, устаткування) вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
Чи відповідає стан механізму (обладнання, устаткування) вимогам правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
Чи відповідає устаткування, що досліджується, вимогам правил електробезпеки?
Чи у справному стані перебувають запобіжні механізми блокування устаткування (обладнання) від виникнення нештатних умов його функціонування?
Чи у відповідності з вимогами нормативних актів з питань охорони праці було введення в експлуатацію нового (або відремонтованого) устаткування?
Чи були забезпечені працівники необхідними засобами індивідуального та колективного захисту? Якщо так, то чи були ці засоби належним чином випробувані?
Яка причина нещасного випадку, аварії та які обставини її обумовили?
Невиконання яких вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності перебуває у причинному зв'язку з настанням події?
Дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з настанням події нещасного випадку (аварії тощо)?
Чи відповідає організація робіт на даній виробничій ділянці вимогам охорони праці?
Чи відповідають організація та проведення інструктажу конкретних працівників нормативним вимогам?
Чи відповідає порядок виконання робіт нормативно-технічним вимогам?
Які заходи безпеки повинні бути вжиті в конкретній ситуації?
Які види навчання з охорони праці повинні проходити працівники, що виконують конкретну роботу?
Чи належить конкретна робота до категорії робіт з підвищеною небезпекою?
Чи належить об'єкт (підприємство, виробнича ділянка) до об'єктів з підвищеною небезпекою?
Чи є певна машина, механізм, устаткування машиною, механізмом, устаткуванням підвищеної небезпеки?
На яку особу покладено забезпечення виконання тих чи інших правил охорони праці та безпеки життєдіяльності?
Чи відповідають умови застосування конкретних речовин та матеріалів вимогам промислової санітарії?
Який клас небезпеки речовин, що застосовуються на підприємстві?
Чи створює дане технологічне устаткування шум або вібрацію, що перевищують допустимі норми?
10. Гірничотехнічна експертиза
10.1. Об'єктами гірничотехнічної експертизи є: матеріальні й матеріалізовані джерела інформації (речові докази, фрагменти місця події, зразки, гірничі виробки, комунікації, способи і засоби виробництва, системи керування, контролю та захисту, документи тощо).
10.2. Основними завданнями гірничотехнічної експертизи є:
верифікація виду техногенної аварії на гірничому підприємстві (рудникова ендогенна чи екзогенна пожежа, обвалення порід покрівлі, вибух пилометаноповітряної суміші, затоплення підземних виробок, газодинамічні явища, гірничий удар тощо), встановлення її причин та обставин, а також ступеня тяжкості матеріально-технічних і екологічних наслідків; з’ясування причин порушень технологічного гірничого процесу; визначення відповідності фактичних умов експлуатації гірничих машин, механізмів, обладнання, інструментів вимогам нормативно-технічної документації, їх технічного стану й придатності для виконання конкретних технологічних та технічних операцій;
виявлення наявності дефектів гірничих машин, обладнання й механізмів, технічних причин і часу їх виникнення;
встановлення відповідності кваліфікації суб'єкта технологічного процесу характеру роботи, яка ним виконується;
визначення об'єктивної можливості виконання певних дій у заданих гірничогеологічних та гірничотехнічних умовах;
встановлення недоліків організаційно-технічного характеру у виробничому процесі гірничого підприємства;
визначення відповідності умов праці на гірничому підприємстві й певному робочому місці правилам і нормам техніки безпеки;
виявлення обставин, наслідком яких стало професійне захворювання, виробниче травмування чи аварія на підприємстві гірничої промисловості;
встановлення послідовності явищ, що призвели до надзвичайної ситуації на шахті;
встановлення придатності (якості) використовуваних матеріалів та інструментів відповідно до безпеки ведення певного виду робіт;
встановлення природних або гірничогеологічних явищ, які могли обумовити виникнення досліджуваної події, з урахуванням впливу людського фактора;
оцінка адекватності дій причетних до події осіб у певній виробничій ситуації;
встановлення відповідності поведінки осіб, причетних до події, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, що регламентують дії гірників та інженерно-технічних працівників у нормальних та екстремальних виробничих умовах;
виявлення дій осіб, що не відповідали вимогам нормативно-правових актів з охорони праці і які знаходилися у прямому (безпосередньому) причинно-наслідковому зв'язку з настанням події або ускладненням та розвитком негативних наслідків певної надзвичайної ситуації.
10.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які організаційні та технічні причини виникнення надзвичайної ситуації?
Які особи, причетні до події, мали технічну можливість запобігти настанню надзвичайної ситуації та які їх дії (бездіяльність) з технічної точки зору знаходились в прямому (безпосередньому) причинно-наслідковому зв'язку з настанням події та її негативними наслідками?
Чи відповідають дії осіб, причетних до створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків на виробництві, вимогам відповідних нормативно-правових актів з охорони праці?
Що стало причиною загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків на виробництві?
Дії яких осіб у даній виробничій ситуації не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці?
Чи відповідає стан охорони праці на виробництві вимогам нормативних актів з охорони праці?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідає організація роботи на виробництві вимогам нормативних актів з охорони праці?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідає порядок виконання робіт на виробництві вимогам технічної документації (експлуатаційна інструкція, паспорт, технологічний регламент)?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Невиконання яких вимог безпеки з технічної точки зору перебуває у причинно-наслідковому зв’язку зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків на виробництві?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Які порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці допущені особами, причетними до створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідають матеріали розслідування аварії або нещасного випадку вимогам нормативних актів з охорони праці?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Вимоги яких нормативних актів з питань охорони праці не забезпечені особами технічного персоналу під час виконання робіт в досліджуваній виробничій ситуації?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідає технічний стан устаткування, механізмів, гірничих машин вимогам технічних регламентів та експлуатаційних інструкцій?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідає технічний стан устаткування, механізмів, гірничих машин умовам виробничого середовища, в якому вони експлуатуються?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Невиконання яких вимог нормативних актів з охорони праці та технологічного процесу технічним персоналом спричинило небезпечну виробничу ситуацію та настання в її умовах аварії, нещасного випадку?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи відповідав стан та вид кріплення гірничих виробок, в яких сталася аварія, розробленому паспорту кріплення?
{Пункт 10.3 глави 10 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
11. Інженерно-екологічна експертиза
11.1. Об’єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно безпечне функціонування підприємства, а також будь-які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.
11.2. До основних завдань інженерно-екологічної експертизи належать:
визначення обставин, що пов’язані з настанням надзвичайної екологічної ситуації;
встановлення технічних та організаційних причин порушень технологічного процесу виробництва, якщо це сприяло виділенню забруднюючих речовин, енергії та викидам інших шкідливих речовин і накопиченню промислових відходів;
встановлення відповідності дій осіб (або їх бездіяльності), причетних до надзвичайної екологічної ситуації, вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.
11.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які причини виникнення надзвичайної екологічної ситуації та які обставини їх обумовили?
Недотримання вимог яких нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища допущені у досліджуваному випадку надзвичайної екологічної ситуації?
Дії яких осіб не відповідали вимогам нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища?
Дії (бездіяльність) яких осіб знаходяться з технічної точки зору у причинному зв’язку з настанням досліджуваної події?
Наведений перелік не є вичерпним. Перед інженерно-екологічною експертизою можуть бути поставлені й інші питання в межах предмета експертного дослідження.
12. Електротехнічна експертиза
12.1. Об'єктами електротехнічної експертизи є електрообладнання, електроприлади, їх частини, фрагменти електропроводів і кабелів, улаштування електрозахисту, електрокомутаційне влаштування, електричні схеми тощо.
12.2. До основних завдань електротехнічної експертизи належать: встановлення причин виникнення аварійних режимів в електричних мережах та електрообладнанні, вплив цих режимів на роботу електроприладів та електробезпеку людини, аналіз роботи електроустановок та їх відповідність нормативним вимогам.
12.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідає виконання електрообладнання даному середовищу?
Визначити технічні характеристики електрообладнання, що надане на дослідження?
Чи були електроустановка, електроприлад чи електромережа у справному стані? Якщо ні, то які причини несправності?
Чи виникли несправності внаслідок заводських дефектів, чи до несправностей призвела експлуатація з порушенням вимог заводу-виробника?
Чи суперечив стан електропроводки об'єкта нормативним вимогам?
Чи відповідає перетин жил електропроводів струмовому навантаженню та потужності об'єктів споживача?
Чи відповідають характеристики влаштувань електрозахисту (плавкого запобіжника, автоматичного вимикача тощо) нормативним вимогам?
Чи мають улаштування електрозахисту зміни та переробки конструкції? Якщо так, то як це позначилось на їх характеристиках?
У якому стані були на об'єкті пристрої заземлення та захисту від блискавки? Чи відповідали вони нормативним вимогам?
Чи мають струмопровідні частини електрообладнання ознаки аварійних явищ (оплавлення, сліди струмоперевантаження, короткого замикання тощо)?
Яка причина виникнення короткого замикання в електрообладнанні споживача?
Який механізм виникнення та розвитку аварійного режиму роботи електроустановки?
Чи спрацювало улаштування електрозахисту при аварійному режимі електроустановки? Якщо ні, то чим це викликано?
Чи відповідають електромережа та підключення електролічильника споживача нормативним вимогам?
Чи дозволяла схема підключення споживача користуватися електроенергією поза приладом обліку?
Які межі відхилення напруги в мережі споживача допускаються нормативними документами?
Чи відповідає електрообладнання з існуючими елементами електрозахисту нормативним документам?
13. Експертиза комп'ютерної техніки і програмних продуктів
13.1. До основних завдань експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів належать:
установлення робочого стану комп'ютерно-технічних засобів;
установлення обставин, пов'язаних з використанням комп'ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення;
виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп'ютерних носіях;
установлення відповідності програмних продуктів певним версіям чи вимогам на його розробку.
13.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи міститься на даному носії інформація стосовно (зазначити, яка інформація цікавить) і у якому вигляді?
Чи містить носій досліджуваного комп'ютера інформацію про певні (зазначити, які саме) дії користувача?
Чи піддавався досліджуваний накопичувач певним процедурам з метою знищення інформації?
Чи могла бути створена зазначена інформація на цьому комп'ютері чи вона перенесена з іншого носія?
Яким чином інформація (зазначити, яка саме) перенесена до досліджуваного комп'ютера (носія)?
Яка технологія та хронологія створення електронного документа (зазначити електронний документ та певний зміст)?
Які атрибути (час друку, редагування, створення, видалення тощо) файлів, що містять інформацію стосовно... (зазначити зміст)?
Чи містить накопичувач інформації досліджуваного комп'ютера певне (зазначити, яке саме - встановлене, не встановлене) програмне забезпечення?
Які функціональні несправності мають дане комп'ютерне обладнання або його окремі складові та пристрої і як ці несправності впливають на роботу обладнання в цілому?
Чи можливо виконання певних дій за допомогою даного програмного продукту?
Чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного програмного продукту?
Чи реалізовані у даному програмному продукті (програмному коді) функції, передбачені технічним завданням на його розробку?
13.3. Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, експерту надається сам комп'ютерний носій, а за потреби комп’ютерний блок (комплекс комп’ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).
13.4. Для збереження наданих на дослідження носіїв інформації в робочому стані вони надаються в окремих пакуваннях. Системні блоки персональних комп’ютерів надаються в пакуваннях, що унеможливлюють доступ до носіїв інформації безпосередньо чи підключення системного блока до мережі живлення.
13.5. Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам експерту надається носій з копією досліджуваного програмного продукту або програмного коду.
13.6. Для дослідження робочого стану комп'ютерно-технічних засобів експерту надаються ці комп'ютерно-технічні засоби, а також технічна документація до них.
13.7. З метою визначення, які саме об'єкти слід надати експерту в кожному конкретному випадку, а також як їх відбирати для дослідження, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки.
14. Експертиза телекомунікаційних систем та засобів
14.1. Об'єктами експертизи телекомунікаційних систем та засобів є телекомунікаційні системи, засоби, мережі і їх складові частини та інформація, що ними передається, приймається та обробляється.
14.2. Основними завданнями експертизи телекомунікаційних систем та засобів є:
визначення характеристик та параметрів телекомунікаційних систем та засобів;
встановлення фактів та способів передачі (отримання) інформації в телекомунікаційних системах;
встановлення фактів та способів доступу до систем, ресурсів та інформації у сфері телекомунікацій;
визначення якості надання телекомунікаційних послуг на рівні їх споживання;
встановлення конфігурації та робочого стану телекомунікаційних систем та засобів;
встановлення типу, марки, моделі та інших класифікаційних категорій телекомунікаційних систем та засобів;
дослідження алгоритмів обробки інформації та її захисту у сфері телекомунікацій.
14.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які тип, марка, модель телекомунікаційного засобу (системи)?
Чи в робочому стані знаходиться телекомунікаційний засіб (об'єкт)?
Які характеристики підключень до мережі має телекомунікаційний засіб?
Чи змінювались користувачем телекомунікаційної мережі налаштування окремих пристроїв, у який час, які їх значення?
Який загальний характер підключень до телекомунікаційної мережі виконував об'єкт (телекомунікаційна система, засіб)?
За допомогою яких програмних засобів здійснювалось підключення до телекомунікаційної мережі?
Яка топологія апаратних засобів, об'єднаних у телекомунікаційну систему?
Чи відповідає функціонування телекомунікаційного засобу (системи) технічній документації?
Які технічні характеристики (параметри) має телекомунікаційний засіб (система)?
Чи мав місце факт доступу до телекомунікаційної системи та в який спосіб?
Чи мало місце використання ресурсів та інформації в телекомунікаційній системі та в який спосіб?
Чи мав місце факт передачі (отримання) інформації в телекомунікаційній системі та в який спосіб?
Чи є ознаки втручання в роботу телекомунікаційної системи?
Чи могли апаратні засоби об'єднуватись у телекомунікаційну мережу та за якими ознаками?
Які шляхи маршрутизації даних у телекомунікаційній системі?
Чи можливо використання телекомунікаційного засобу (обладнання) для вказаних цілей?
15. Електротранспортна експертиза
15.1. Об’єктами електротранспортної експертизи є трамваї, рейкові колії, тролейбуси.
15.2 Основними завданнями електротранспортної експертизи є установлення:
несправностей трамвая, рейкової колії, тролейбуса, що загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправностей зазвичай застосовуваними методами контролю за технічним станом трамвая, тролейбуса; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток події;
відповідності дій водія трамвая (тролейбуса) у цій дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти ДТП з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія трамвая (тролейбуса) вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями водія трамвая (тролейбуса) та ДТП.
15.3 Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які несправності, зважаючи на вимоги Правил технічної експлуатації трамвая (тролейбуса) та Правил дорожнього руху, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) цього трамвая (тролейбуса)?
Які несправності, зважаючи на вимоги Правил технічної експлуатації трамвая, мала (мав) рейкова колія (стрілочний перевід) в місці ДТП?
Чи має досліджуваний трамвай (тролейбус) несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП?
Коли відносно моменту ДТП (до її настання чи в процесі її розвитку) виникли несправності?
Яка причина відмови певного механізму, системи (гальмової системи, ходової частини тощо) трамвая?
Яка причина виникнення несправності рейкової колії (стрілочного переводу) в місці ДТП?
Яка причина відмови певного механізму, системи (рульового керування, гальмової системи, ходової частини тощо) тролейбуса?
Чи мав водій трамвая (тролейбуса) можливість виявити несправність керованого ним трамвая (тролейбуса) до моменту ДТП?
Чи мав водій трамвая можливість виявити несправність рейкової колії (стрілочного переводу) до моменту ДТП?
Яка максимально допустима швидкість руху трамвая (тролейбуса) на закругленні рейкової колії (дороги) цього радіуса?
Який гальмівний та (або) зупинний шлях трамвая (тролейбуса) за певної швидкості його руху в умовах цієї дорожньої обстановки?
Як повинен був діяти водій трамвая (тролейбуса) у цій дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил технічної експлуатації трамвая (тролейбуса) та Правил дорожнього руху?
Чи мав водій трамвая (тролейбуса) технічну можливість запобігти ДТП з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?
Чи відповідали дії водія трамвая (тролейбуса) технічним вимогам Правил технічної експлуатації трамвая (тролейбуса) та Правил дорожнього руху?
Чи знаходяться з технічної точки зору дії водія трамвая (тролейбуса) у причинно-наслідковому зв’язку з виникненням ДТП?
{Розділ II доповнено новою главою 15 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
16. Експертиза технічного стану ліфтів
16.1. Об’єктами експертизи з дослідження технічного стану ліфтів є ліфтове устаткування та обладнання, технологічні процеси його експлуатації, відображені в технологічній документації, технічна та службова документація, матеріали перевірок та інші документи, що стосуються досліджуваної події.
16.2. Основними завданнями експертизи технічного стану ліфтів є установлення:
технічного стану та відповідності умов безпечної експлуатації ліфтів вимогам нормативно-технічних документів;
відповідності фактичних умов експлуатації ліфтів нормативним вимогам;
причин настання нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією ліфтів;
механізму настання нещасних випадків, пов’язаних з експлуатацією ліфтів;
відповідності дій певних осіб вимогам нормативно-технічних документів, що регламентують безпечну експлуатацію ліфтів;
з технічної точки зору причинно-наслідкового зв’язку між причиною події, діями (бездіяльністю) певних осіб та наслідками досліджуваного випадку.
Перед експертизою технічного стану ліфтів можуть ставитись й інші завдання, пов’язані з провадженням у справі.
16.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи відповідав стан ліфтового обладнання та устаткування встановленим нормативно-технічним вимогам?
Чи було оснащено ліфтове обладнання та устаткування засобами контролю параметрів, управління й протиаварійного захисту, якщо так,- якими?
Чи відповідали організація та виконання ремонтних робіт (навести яких) вимогам технічних регламентів безпеки?
Чи відповідав порядок технічного обслуговування та діагностування ліфтів вимогам нормативних актів?
Чи відповідав порядок організації і проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтового обладнання й устаткування вимогам нормативно-технічної документації?
Які обставини спричинили виникнення досліджуваної події?
Який механізм виникнення досліджуваної події?
Невиконання яких вимог нормативно-технічних актів перебуває у причинно-наслідковому зв’язку з настанням досліджуваної події?
Дії (бездіяльність) яких осіб з технічної точки зору перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з настанням досліджуваної події?
16.4. Експерту слід надати можливість натурного огляду місця події.
{Розділ II доповнено новою главою 16 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1. Експертиза документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності
1.1. Основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є визначення:
документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;
документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, у тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;
документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;
документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;
відповідності нормативно-правовим актам відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;
відповідності нормативно-правовим актам відображення в податковому обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктом контролю) не належить до завдань економічної експертизи.
1.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи підтверджується документально встановлена за актом інвентаризації від (зазначаються реквізити акта) нестача (надлишки) грошових коштів у касі на суму (зазначається сума) на підприємстві (найменування установи, організації) на дату (зазначається дата)?
Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена за актом інвентаризації на підприємстві (найменування установи, організації), у розмірі (зазначаються кількісні та вартісні показники) на дату (зазначається дата)?
Чи підтверджується документально нестача основних засобів (найменування установи, організації, кількісні та вартісні показники)?
Чи підтверджується документально розмір безпідставно виплаченої та списаної по касі (найменування установи, організації) заробітної плати з урахуванням даних, наданих органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), та висновків почеркознавчої експертизи про те, що підписи в платіжних документах про одержання заробітної плати (номер відомості, період) учинені не особами, які в них зазначені?
Чи обґрунтовано відшкодовано (зазначається кому і за який період) витрати на відрядження (у якій сумі)?
Чи підтверджуються документально висновки перевірки (зазначаються реквізити акта перевірки) у частині, що стосується завищення обсягу і вартості виконаних робіт, з урахуванням висновків інших видів експертиз?
Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача (найменування підприємства) розмір заборгованості за поставлені підприємству (найменування підприємства) товарно-матеріальні цінності, виконані роботи (надані послуги) за договором (номер та дата договору) за період (зазначається період), у тому числі з урахуванням висновків інших видів експертиз?
Чи підтверджується документально зазначене в акті контролюючого органу (зазначаються реквізити акта) заниження об’єкта оподаткування (зазначається найменування установи, організації) за період (зазначається період) і донарахування до сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету (зазначається яких)?
Чи відповідають визначені та задекларовані підприємством (найменування підприємства) доходи за період (зазначається період) наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?
Чи відповідають визначені та задекларовані витрати підприємством (найменування підприємства) за період (зазначається період) наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?
Чи підтверджуються документально витрати підприємства (найменування підприємства) за період (зазначається період), що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг?
Чи підтверджується документально та нормативно відображення у податковому обліку підприємства (найменування підприємства) нарахування амортизації за період (зазначається період)?
Чи підтверджуються документально обсяги господарських операцій та проведення розрахунків з нерезидентами?
Чи підтверджуються документально висновки акта державної податкової інспекції (номер, дата) про завищення підприємством (найменування підприємства) заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період (зазначається період)?
Чи підтверджується документально встановлений за актом перевірки контролюючого органу фінансовий результат за операціями з цінними паперами і корпоративними правами (найменування підприємства) за період (зазначається період) у розмірі (наводиться сума)?
Чи підтверджується документально визначений об’єкт оподаткування з доходів, виплачених підприємством (найменування підприємства) нерезиденту (найменування нерезидента), із джерелом їх походження з України у періоді (зазначається період)?
Подібні питання можуть бути поставлені за іншими видами податків та обов’язкових платежів.
2. Експертиза документів про економічну діяльність підприємств й організацій
2.1. Основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є:
показників фінансово-економічного стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо) підприємства/організації;
структури майна та джерел його придбання;
документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами;
документальної обґрунтованості аналізу складу витрат;
документальної обґрунтованості розрахунків у разі приватизації й оренди майна, що приватизується;
документальної обґрунтованості розрахунків частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників;
документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди у разі втрати працездатності та в інших випадках);
документальної обґрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів;
документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди.
Вирішення питань щодо дотримання комітетами з конкурсних торгів вимог законодавства, що регламентує проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти, не належить до завдань судово-економічної експертизи.
Вирішення питань щодо документальної обґрунтованості збитків показниками фінансової звітності підприємства/організації за певний період (визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною) не належить до завдань економічної експертизи.
2.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Як основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності і прибутковості тощо) фінансово-господарського стану (найменування організації) на дату укладання або закінчення терміну дії угоди (реквізити) характеризують господарсько-фінансову діяльність (найменування організації)?
Чи підтверджується документально сума внеску до статутного фонду (найменування організації або учасника) та розрахунок розміру частини майна, що підлягає поверненню особі, яка вибула зі складу засновників (зазначається дата виходу)?
Чи підтверджується документально розмір необґрунтованого заниження (несплати) орендної плати (найменування організації) у сумі (зазначається сума) за період (зазначається період), визначений в акті перевірки контролюючого органу? Якщо так,- у якій сумі?
Чи підтверджується документально зазначена в акті перевірки контролюючого органу у вартості об’єктів нерухомості (яких саме), що підлягали приватизації, частка фінансування споруд за рахунок державних коштів відповідно до наданих установчих та первинних документів?
Чи підтверджуються документально висновки акта перевірки щодо нецільового використання бюджетних коштів, отриманих підприємством (найменування) за бюджетною програмою (назва програми)?
Чи підтверджується документально розрахунок пенсійних виплат громадянину (прізвище, ім’я, по батькові), проведений установами Пенсійного фонду України за період (зазначається період)?
Чи мають показники фінансово-економічного стану підприємства (найменування) за період (зазначається період) ознаки доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства?
Чи підтверджуються документально висновки акта перевірки щодо наявності у підприємства (найменування) заборгованості з виплати заробітної плати станом на (зазначається дата)?
Чи підтверджується документально та нормативно розрахунок дивідендів до виплати, здійснений підприємством (найменування) власнику корпоративних прав (найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи) за період (зазначається період)?
Чи підтверджуються документально висновки, зазначені в акті перевірки контролюючого органу (номер, дата) щодо завищення обсягів державної закупівлі (назва товарів, робіт, послуг) на суму (зазначається сума) порівняно з умовами договору (номер, дата), укладеного за результатами конкурсних торгів?
Чи підтверджуються документально висновки акта перевірки контролюючого органу (номер, дата) щодо необґрунтованого перерахування бюджетних коштів на суму (зазначається сума) з урахуванням висновків інших видів експертиз?
3. Експертиза документів фінансово-кредитних операцій
3.1. Основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій є визначення:
документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках;
документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів;
документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово-господарської діяльності;
відповідності відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності;
документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати банками податків та їх відповідності даним обліку та звітності, чинному законодавству;
документальної обґрунтованості проведення операцій за депозитними вкладами у банківських та інших фінансових установах.
3.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи підтверджуються документально висновки акта перевірки щодо відповідності вимогам чинного законодавства документального оформлення операцій (найменування установи) з надання кредитів, повноти нарахування і сплати відсотків та інших платежів за користування кредитами позичальником (найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи) за кредитною угодою (номер, дата)?
Чи відповідає перелік документів, наданих банку підприємством (найменування) для отримання кредитних коштів за кредитною угодою, чинному Положенню про кредитування?
Чи підтверджується документами бухгалтерського обліку вартість активів (майна) у підприємства (позичальника), наданих в заставу за кредитною угодою?
Чи підтверджується документально розмір збитків банку, визначений в акті перевірки (зазначається суб’єкт контролю), внаслідок необґрунтованої видачі, неповернення кредиту за угодою (номер, дата)?
Чи підтверджується бухгалтерськими та первинними документами нецільове використання кредитних коштів за угодою (номер, дата)?
Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (зі сплати процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між зазначеними сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?
Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором (реквізити договору) вимогам Положення про кредитування банку (найменування установи)?
Чи підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку банку внесення вкладником (П.І.Б.) грошових коштів у сумі (зазначається сума) за депозитним договором (номер, дата)?
3.3. Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту слід надати документи бухгалтерського та податкового обліку, які містять вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими документами можуть бути прибуткові та видаткові накладні, податкові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, реєстри податкових накладних, податкові декларації, баланси та інші первинні і зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності.
Якщо ведення бухгалтерського та податкового обліку здійснювалось в електронно-обчислювальному вигляді, експерту надаються регістри бухгалтерського та податкового обліку у роздрукованому вигляді, обов’язково завірені в установленому порядку. Додатково вони можуть бути надані на вимогу експерта на електронних носіях інформації.
Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим матеріалам справи, непереконливо обґрунтовані фінансовими інспекторами тощо).
У разі потреби для визначення, які саме документи слід надати експерту на дослідження в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта-економіста.
Для проведення дослідження необхідно надати оригінали документів або належним чином завірені їх якісні копії.
Документи мають бути систематизованими в хронологічному порядку (за відповідними періодами), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.
{Розділ III в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
1. Експертиза машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання
1.1. До числа об'єктів товарознавчої експертизи належать: товари народного споживання, обладнання та сировина. Об'єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари.
Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-товарознавча експертиза (автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза), об'єктами якої є колісні транспортні засоби і їх комплектуючі.
1.2. Основними завданнями товарознавчої експертизи є:
визначення вартості товарної продукції;
визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері;
визначення характеристик об’єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності;
визначення змін показників якості товарної продукції;
установлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника;
визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.
1.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка вартість об'єктів дослідження як на території України, так і за її межами?
Яке найменування та призначення товарів?
Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам товару?
Чи відповідає якість виробу вимогам стандартів, технічних умов, наданим зразкам за органолептичними показниками?
Які дефекти має конкретний товар? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива реалізація (експлуатація) товару за наявності виявлених дефектів?
Які умови приймання, зберігання та відпуску товару?
Чи правильно виконані маркування та пакування товару? Чи відповідає маркування та пакування товару вимогам нормативно-технічної документації або зразкам?
Яким підприємством і коли виготовлено товар (за умови наявності маркувальної інформації або відповідних супровідних документів)?
Яким характеристикам відповідає товар згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?
Який розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна внаслідок пошкодження цього майна (при пожежі, залитті тощо)?
Яка ринкова вартість зерна (зернобобових культур) станом на дату укладення контракту (на поточну дату) з урахуванням його якісних показників?
1.4. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід зазначити суть позовних вимог або обставини кримінального провадження, за яким призначено експертизу.
Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) експерту надається об'єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцезнаходженням. Якщо доступ до об'єктів обмежений, то орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний(а) забезпечити експерту можливість їх огляду. Огляд за потреби проводиться у присутності сторін у справі (інших зацікавлених осіб).
Об'єкти дослідження направляються експерту в упаковці, що забезпечує їх збереження.
Якщо перед експертом поставлено питання про вартість товару (майна), орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), як правило, зазначає, станом на який час належить вирішувати поставлене питання.
1.5. На експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутнього товару (майна). У таких випадках у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається про відсутність об'єкта та вказуються матеріали справи, на підставі яких повинна проводитись експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах, протоколах допиту потерпілих тощо).
2. Автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза
2.1. До числа основних завдань автотоварознавчої та транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього.
Перед автотоварознавчою та транспортно-товарознавчою експертизою можуть ставитись також питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов'язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів.
2.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Яка ринкова вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість)?
Яка вартість КТЗ (зазначаються марка, модель КТЗ, ідентифікаційний номер), його складових, що ввозяться на митну територію України, на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість)?
Яка ринкова вартість сільськогосподарської та будівельної техніки? Примітка: визначається вартість техніки, обладнаної силовим агрегатом та самохідним шасі, зокрема тракторів, комбайнів тощо.
Яке значення становить величина втрати товарної вартості КТЗ на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
Яка утилізаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
Яка скрапова вартість КТЗ (зазначаються марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
Яка ліквідаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику КТЗ (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові власника, марка, модель КТЗ, його державний реєстраційний номер) унаслідок (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється вартість)?
Чи укомплектовано КТЗ відповідно до нормативно-технічної документації підприємства-виробника? Якщо ні, то в чому саме полягає неукомплектованість?
Яка дата виготовлення даного КТЗ (його складової)?
До якого типу належить даний двигун, які його основні характеристики?
Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ (його складових)? Якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт на дату оцінки (зазначається дата, на яку проводиться оцінка майна)?
Яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових зазначеного КТЗ?
Яке значення становить процентний показник ринкової вартості КТЗ?
Чи відповідають виконані ремонтно-відновлювальні роботи нормативним вимогам?
Яким характеристикам (у тому числі типу) відповідає КТЗ згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?
2.3. На дослідження експерту надаються КТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.
У разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд КТЗ здійснюється замовником експертизи із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду (після їх узгодження з експертом).
Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) забезпечити можливість огляду КТЗ та належні безпечні умови (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних боків тощо).
3. Товарознавча експертиза військового майна, техніки та озброєння
3.1. До об’єктів товарознавчої експертизи військового майна, техніки та озброєння належать: військове майно, військова техніка та озброєння.
3.2. Завдання, що ставляться перед товарознавчою експертизою військового майна, техніки та озброєння:
визначення вартості наданих на дослідження об’єктів, які використовуються як військове майно;
визначення типу та призначення наданих на дослідження об’єктів;
визначення характеристик та властивостей наданих на дослідження об'єктів відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності;
визначення виробника, країни походження, року виготовлення (комплексно з трасологічним дослідженням) наданих на дослідження об’єктів;
визначення змін показників якості наданих на дослідження об’єктів (комплексно з відповідними фахівцями з експлуатації подібного майна).
3.3. Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Яке найменування та призначення наданого на дослідження об’єкта?
Яким підприємством і коли виготовлений наданий на дослідження об’єкт (за умови наявності маркувальної інформації або відповідних супровідних документів)?
Який рік виготовлення наданого на дослідження об’єкта? (Вирішується комплексно з трасологічним дослідженням за умови наявності маркувальної інформації).
Яким характеристикам та властивостям відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності відповідає наданий на дослідження об’єкт?
Чи укомплектовано наданий на дослідження об’єкт відповідно до нормативно-технічної документації, якщо ні, то в чому саме полягає неукомплектованість або невідповідність?
Чи відповідає якісний стан об’єкта вимогам стандартів, технічних умов, наданим зразкам? Якщо ні, то в чому полягає така невідповідність? (Вирішується комплексно з відповідними фахівцями з ремонту та експлуатації подібного майна).
Які дефекти, ушкодження має наданий на дослідження об’єкт? Чи є ці дефекти істотними? Чи можлива експлуатація об’єкта за призначенням при наявності виявлених дефектів? (Вирішується комплексно з відповідними фахівцями з ремонту та експлуатації подібного майна).
Чи можуть бути усунуті виявлені у наданого на дослідження об’єкта дефекти та ушкодження, якщо так, то в який спосіб? (Вирішується комплексно з відповідними фахівцями з ремонту та експлуатації подібного майна).
Який ступінь зносу наданого на дослідження об’єкта?
Яка залишкова вартість об’єкта станом на визначену дату?
Яка ринкова вартість об’єкта станом на визначену дату (з урахуванням наданої експерту інформації щодо укладених угод купівлі-продажу аналогічних об’єктів на міжнародному ринку)?
Яка вартість ліквідації об’єкта станом на визначену дату?
Який розмір матеріального збитку, завданий у результаті пошкодження об’єкта, в тому числі з урахуванням наданої у розпорядження експерта калькуляції відновлювального ремонту?
Який розмір матеріального збитку, завданий в разі повного знищення об’єкта, в тому числі в результаті бойових дій?
{Розділ IV доповнено новою главою згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
V. Експертиза об'єктів інтелектуальної власності
5.1. Основним завданням експертизи об'єктів інтелектуальної власності є визначення властивостей цих об'єктів, до яких належать об'єкти промислової власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.
5.2. При дослідженні об'єктів промислової власності вирішуються питання щодо властивостей цих об'єктів, а саме: знаків для товарів і послуг (торговельних марок); комерційних найменувань; географічних зазначень; промислових зразків; винаходів і корисних моделей; комерційної таємниці і ноу-хау; раціоналізаторських пропозицій; топографії інтегральних мікросхем; сортів рослин; порід тварин тощо.
{Пункт 5.2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 131/5 від 14.01.2020}
5.3. При дослідженні об'єктів авторського права та суміжних прав вирішуються питання щодо властивостей таких об'єктів:
5.3.1. Літературних та художніх творів (романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності).
5.3.2. Комп'ютерних програм, компіляцій даних (баз даних), якщо вони за добором або впорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
5.3.3. Виконань, фонограм, відеограм, програм (передач) організацій мовлення тощо.
5.4. Окрему групу становлять економічні дослідження об'єктів інтелектуальної власності, зокрема визначення вартості перелічених вище об'єктів інтелектуальної власності та розрахунок збитків, завданих у результаті порушення прав на них.
5.5. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) таким, що не мав розрізнювальної здатності на дату (зазначити дату)?
Чи складається знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) лише з позначень, що є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду?
Чи складається знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні зазначених у свідоцтві товарів і послуг або у зв'язку з ними?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) оманливим?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу?
Чи складається знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) лише з позначень, що є загальновживаними символами або термінами?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом (номер) настільки, що їх можна сплутати?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) тотожним або схожим з фірмовим найменуванням (назва) настільки, що їх можна сплутати?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) тотожним або схожим з географічним зазначенням (назва) настільки, що їх можна сплутати?
{Абзац одинадцятий пункту 5.5 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 131/5 від 14.01.2020}
Чи є позначення (назва), нанесене(а) на (вказати куди) або застосоване(а) у (вказати де), тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер)?
Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) схожим з фірмовим найменуванням (назва) настільки, що їх можна сплутати?
Які ознаки промислового зразка є суттєвими?
Чи відповідає промисловий зразок за патентом України (номер) умові патентоздатності "новизна" відповідно до матеріалів справи?
Чи використано у виробі (назва) всю сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України (номер)?
Чи відповідає винахід за патентом (номер) умові патентоздатності "винахідницький рівень" відповідно до матеріалів справи?
Чи відповідає винахід (корисна модель) за патентом (номер) умові патентоздатності "новизна" відповідно до матеріалів справи?
Чи відповідає винахід (корисна модель) за патентом (номер) умові патентоздатності "промислова придатність" відповідно до матеріалів заявки?
Чи використовується у продукті (назва) кожна ознака винаходу (корисної моделі), що включена до незалежного пункту формули за патентом (номер), або ознака, еквівалентна їй?
Чи використовується у процесі (назва процесу) кожна ознака винаходу (корисної моделі), що включена до незалежного пункту формули за патентом (номер), або ознака, еквівалентна їй?
Чи є об’єкт дослідження (назва) (або його частина, яка може використовуватися самостійно) результатом творчої праці згідно з відомостями, зазначеними в матеріалах справи?
Чи містить у собі об’єкт дослідження (або його частина, яка може використовуватися самостійно) ознаки об’єкта авторського права згідно з відомостями, зазначеними в матеріалах справи?
Чи є твір (назва 1) переробкою твору (назва 2)? Якщо так, чи має ця переробка творчий характер?
Чи є твір (назва 1) перекладом твору (назва 2)? Якщо так, чи має цей переклад творчий характер?
Чи мало місце відтворення твору (назва 1) (або його частина, яка може використовуватися самостійно) при створенні твору (назва 2)?
Чи відтворено назву (цитату, персонаж) твору (назва 1) у знаку для товарів і послуг (назва 2)?
Чи відтворено назву (цитату, персонаж) твору (назва 1) у комерційному (фірмовому) найменуванні (назва 2)?
Чи мало місце відтворення комп’ютерної програми (назва 1) у комп’ютерній програмі (назва 2)?
Чи є вихідні тексти (вихідні коди) або їх частина комп'ютерної програми (назва 1) переробкою вихідних текстів (вихідних кодів) комп'ютерної програми (назва 2)?
Чи є комп'ютерна програма (назва 1) самостійним, оригінальним твором, відмінним від комп'ютерної програми (назва 2)?
Чи має ознаки неліцензійності використання комп’ютерної програми (назва)?
Чи відповідає комп’ютерна програма (назва) технічному завданню чи технічному опису?
Чи були внесені до комп'ютерної програми (назва) зміни (модифікації, вчинення дій, пов'язаних із функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, виправлення явних помилок тощо) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи (назва юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи). Якщо так, то коли саме ці зміни були внесені?
Чи має об’єкт, що досліджується, ознаки передачі (програми) організації мовлення? Якщо так, то які саме ознаки передачі (програми) організації мовлення притаманні об’єкту, що досліджується?
Чи мало місце повне або часткове використання програми (передачі) організації мовлення (назва) у процесі діяльності особи (назва юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи)?
Який розмір матеріальної шкоди завдано автору (правовласнику) об’єкта права інтелектуальної власності унаслідок дій особи (назва юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи)?
Яка ринкова вартість (або інший вид вартості згідно із законодавством) майнових прав (вказати назву об’єкта права інтелектуальної власності) станом на дату (вказати дату)?
Чи правильно визначено суму роялті за використання об’єкта?
Який мінімальний розмір авторської винагороди має сплатити роботодавець (замовник) автору об’єкта права інтелектуальної власності (назва)?
6.1. Об'єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач: малолітні; неповнолітні; дорослого та похилого віку).
6.2. Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку також можуть належати психолого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи.
6.3. Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.
6.4. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи:
індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки;
закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
6.5. При проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики і такі, що пройшли державну атестацію, та їх авторські модифікації, що відбираються з урахуванням специфіки експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою.
6.6. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа?
Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, які суттєво вплинули на характер її протиправних дій або злочину чи злочинних дій (зазначається, що саме має значення для органу (особи), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта): підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера)?
Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа? У якому зв'язку вони перебувають з обставинами справи?
Чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час скоєння нею протиправних дій (або злочину)?
Який індивідуально-рольовий статус має підекспертна особа у злочинній групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи це зумовлено її індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання)?
Які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертної особи (у справах про статеві злочини)?
Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її свідчень у справі?
Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, одного чи обох із них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини?
Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?
Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?
Чи є у підекспертної особи зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо)?
Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім'я та по батькові)? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода)?
Чи спричинені особі (прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім'я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?
Чи спроможна підекспертна особа з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо) усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки?
Чи здатна підекспертна особа з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання?
Чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом або механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо)?
Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій в емоційному стані (і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо)), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або згідно зі справою на діяльність, виконання професійних обов'язків)?
Чи перебувала підекспертна особа в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання?
Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання?
У якому емоційному стані перебувала підекспертна особа в період, який передував її самогубству?
Чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, унаслідок дій певної особи (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо)?
Чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини)?
Чи здатна підекспертна особа з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки?
Чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання? Якщо має, то якими саме є ці ознаки?
Чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (зазначити залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприймання, мислення, особливості емоційних реакцій) чи функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях?
Чи використовувались при проведенні семінарів та інших масових заходів, що проводили представники організації (зазначити якої), будь-які методи психологічного впливу на свідомість та поведінку присутніх? Якщо так, то які саме та в якій формі?
Чи формувався у потерпілих стан психологічної омани щодо цілей організації? Чи спонукались потерпілі до певної поведінки (вказати, якої саме)?
Чи міг психологічний вплив, якщо такий мав місце, суттєво змінити вільне волевиявлення учасників комунікативного процесу?
Чи міг психологічний вплив призвести до дій осіб без осмислення їх можливих наслідків та у заданому обвинуваченими напрямку?
Чи була ситуація, що пов'язана з перебуванням осіб у зазначеній організації, психотравмувальною для них? Якщо так, то в чому саме полягав її психотравмувальний зміст?
Чи є методи психологічного впливу (якщо такі використовувались в організації) психологічно руйнівними для психіки учасників комунікативного процесу? Якщо так, то до яких наслідків вони призвели?
Які психологічні особливості має процес відтворення особою обстановки та обставин подій (за матеріалами відеозапису слідчих дій, проведених за участю цієї особи)?
Яка психологічна характеристика комунікативної діяльності особи (прізвище, ім’я та по батькові) у процесі відтворення нею подій (вказати, яких саме) під час проведення (вказати дату) за її участю слідчої дії (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії)?
Чи наявні в поведінці особи психологічні особливості, властиві для самостійного (несамостійного) відтворення нею певних подій під час проведення за її участю відповідної слідчої дії?
Чи є у відеозаписі відтворення обстановки та обставин подій (дата проведення) за участю особи (прізвище, ім’я та по батькові) ознаки здійснення на неї психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії?
Відповідно до особливостей конкретних обставин справи вирішувані психологічною експертизою питання у разі потреби узгоджуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), при консультуванні з експертом з метою їх компонування у доцільні для справи блоки.
6.7. Перелік питань до справ про визнання угоди недійсною:
Які індивідуально-психологічні особливості має особа (прізвище, ім'я та по батькові)?
Яка особистісна значимість для особи обставин, за яких була укладена угода?
У якому емоційному стані була особа під час укладання угоди?
Чи здатною була особа з урахуванням визначених обставин повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями?
Чи здатна була особа, з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків?
Чи здатна була особа повною мірою прогнозувати наслідки власних дій?
Чи здатна була особа повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та повною мірою усвідомлено реалізовувати його?
6.8. З метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа.
6.8.1. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо:
ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації;
повноти наданої опитуваною особою інформації;
джерела отриманої опитуваною особою інформації;
уявлень опитуваної особи про певну подію;
іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.
6.8.2. Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.
{Розділ VI доповнено новим пунктом 6.8 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
6.9. Для проведення дослідження орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), надає експерту можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріали справи.
Для проведення психологічної експертизи (з огляду на вік підекспертної особи та виходячи з питань, поставлених перед експертом) експерту необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертна особа близько спілкувалася. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості її розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні їй схильності, захоплення, інтереси. За наявності також надаються щоденники, листи, зразки творчості підекспертної особи.
6.10. Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особливу увагу слід приділити свідченням або відомостям про особливості поведінки підекспертної особи у проблемних ситуаціях (конфлікти, покарання, втрати тощо) та свідченням про особливості її емоційного стану в певних обставинах (безпосередньо у момент подій, у час, що передував подіям, а також після їх завершення).
6.11. Під час проведення психологічної експертизи досліджуються автентичні показання, тобто такі, які не залежать від будь-якого стороннього впливу або примусу.
VII. Мистецтвознавча експертиза
7.1. До числа об’єктів мистецтвознавчої експертизи належать предмети антикваріату та твори монументального та станкового живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, пам’ятки архітектури, скульптури, дрібної пластики, музичні інструменти, нотна література; нумізматика, фалеристика, геральдика та вексилологія (герби, прапори); друкована продукція, аудіо- та відеозаписи, фотографія.
{Пункт 7.1 розділу VII в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
7.2. Основними завданнями мистецтвознавчої експертизи є:
проведення атрибуції твору (встановлення автора твору, періоду створення роботи, приналежність до певної школи тощо);
визначення художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану твору;
визначення оціночної або страхової вартості твору;
визначення відповідності продукції вимогам законодавства про захист суспільної моралі.
7.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є наданий на дослідження предмет оригіналом (авторською роботою), копією, виконаною від імені іншого автора, або копією, виконаною від імені автора?
Хто є автором наданого на дослідження твору мистецтва?
Чи підлягав даний твір мистецтва реставрації (який фрагмент тощо)?
Яку вартість має твір мистецтва, що досліджується?
Чи містяться на наданому носії інформації твори, що пропагують культ насильства та жорстокості?
Чи є наданий на дослідження твір автентичним?
Чи належить наданий на дослідження предмет до культурних цінностей, що мають художнє, історичне, етнографічне, наукове значення?
{Абзац восьмий пункту 7.3 розділу VII в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи має інформація, що міститься на наданих на дослідження носіях інформації, порнографічний характер?
Чи належать надані на дослідження предмети до продукції порнографічного характеру?
Чи мають місце в наданому на дослідження творі (літературному, кінематографічному, театральному, видовищному) сцени порнографічного характеру?
Чи належить інформація, що міститься на наданих на дослідження носіях, до дитячої порнографії?
Чи містить наданий на дослідження об’єкт зображення комуністичної символіки?
{Пункт 7.3 розділу VII доповнено новим абзацом тринадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Чи містить наданий на дослідження об’єкт зображення націонал-соціалістичної (нацистської) символіки?
{Пункт 7.3 розділу VII доповнено новим абзацом чотирнадцятим згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
Якщо перед експертом ставиться питання про вартість твору, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) обов'язково зазначається період (час), станом на який необхідно вирішити поставлене питання.
8.1. Об’єктами екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, а саме: локальна земельна ділянка, на якій виявлені ознаки негативного антропогенного впливу, у тому числі забруднені земельні ділянки, ділянки із частковим або повним руйнуванням родючого шару ґрунту, забруднені площі зелених насаджень, території вивезення, складування й знищення відходів виробництва і споживання тощо; забруднені водні простори (ділянки рік, озер, водоймищ); забруднений повітряний простір; проби атмосферного повітря, води, ґрунту, відібрані в межах антропогенного забруднення навколишнього середовища; зразки флори й фауни, які піддалися негативному антропогенному впливу; виробничі й складські приміщення промислових, комунальних та інших підприємств і організацій, їх очисні спорудження, газоочисні й пилоуловлювальні установки тощо; механізми, устаткування, їх вузли та деталі з місця, де відбулася надзвичайна екологічна ситуація; відомості з технічної документації й актів перевірки екологічного стану об’єктів; результати обстеження об’єктів навколишнього середовища санітарно-епідеміологічними, природоохоронними й іншими спеціально уповноваженими органами; інші джерела інформації про негативний антропогенний вплив на навколишнє середовище.
Екологічною експертизою (із залученням спеціалістів вузького профілю, спеціалізації) можуть також досліджуватись об’єкти, визначені Законом України "Про екологічну експертизу", а саме: екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища; документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, у тому числі військового та оборонного призначення; документація із впровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу; документація щодо генетично модифікованих організмів, які призначаються для використання у відкритій системі.
8.2. До основних завдань екологічної експертизи належать:
визначення виду й місця розташування джерела негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище;
визначення характеристики негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище в часі та просторі;
встановлення механізму негативного антропогенного впливу (механізму виникнення надзвичайної екологічної події);
встановлення невідповідностей екологічного характеру у проектах техніко-економічних розрахунків та техніко-економічних обґрунтувань будівництва (реконструкції) і планування певного об’єкта;
встановлення обставин, пов’язаних з порушеннями природоохоронного законодавства та умов експлуатації потенційно небезпечних об’єктів, а також з діями (бездіяльністю) спеціально уповноважених осіб у галузі охорони навколишнього середовища й природокористування, які сприяли заподіянню шкоди здоров’ю людини (смерті людини) або призвели до інших тяжких наслідків;
визначення екологічних наслідків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок ведення бойових дій та/або застосування військової техніки та озброєння;
{Пункт 8.2 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
визначення розміру збитків від забруднення навколишнього природного середовища, пошкодження або знищення об’єктів тваринного та рослинного світу, що відбулося внаслідок ведення бойових дій та/або застосування військової техніки та озброєння.
{Пункт 8.2 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
8.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Де знаходиться джерело негативного антропогенного впливу на конкретні об’єкти навколишнього середовища (наприклад, потенційно небезпечний об’єкт, у результаті діяльності якого відбулося забруднення навколишнього середовища)?
Чи є на конкретній земельній ділянці, водному об’єкті тощо ознаки негативного антропогенного впливу господарської діяльності людини? Якщо так, то які саме?
Чи є на об’єктах, наданих на експертизу (проба води, ґрунту), сліди забруднювальних і інших речовин, що негативно впливають на екологічний стан навколишнього середовища? Якщо так, то яких?
Чи є на навколишніх предметах (наприклад, будівлях, транспортних засобах) сліди забруднювальних і інших речовин, що негативно впливають на екологічний стан навколишнього середовища?
Чи належать речовини й матеріали (зазначити які) до групи потенційно небезпечних для екологічного стану навколишнього середовища?
Яка кількість джерел негативного антропогенного впливу на об’єкти навколишнього середовища (наприклад, за наявності на місці події декількох потенційно небезпечних об’єктів), які їх взаємозв’язок і послідовність негативного впливу на навколишнє середовище?
Які умови спричинили збільшення масштабів негативного антропогенного впливу на конкретні об’єкти?
Які шляхи поширення речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, що погіршують його стан?
Які екологічні ризики негативної зміни ґрунтового покриву виникають при здійсненні господарської діяльності функціонуючого об’єкта?
Чи є проведення передбачених природоохоронних заходів достатнім для усунення виявлених ознак негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище (водний об’єкт, ґрунтовий покрив тощо)?
Який період часу потрібен для відновлення екологічної рівноваги, порушеної внаслідок конкретного негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище?
Яка причина зниження біологічної різноманітності (наприклад, зменшення рибних запасів або усихання й загибель дерев) у межах локальної земельної ділянки або водного об’єкта?
Яким був стан (здорові/хворі) вирубаних дерев?
Чи належать виявлені речовини до радіоактивних? Якщо так, то які їх дози випромінювання й активність?
Чи є на певній ділянці (об’єкті) перевищення питомої активності й доз випромінювання порівняно з граничнодопустимими дозами (ГДД) і граничнодопустимими концентраціями (ГДК)?
Чи є в наданих на експертизу продуктах харчування радіоактивні речовини? Якщо так, то чи є перевищення концентрацій радіонуклідів порівняно з граничнодопустимими концентраціями (ГДК)?
Чи є на локальній земельній ділянці, у тому числі на місці смітника, радіоактивні речовини?
Яка площа радіоактивного забруднення?
Чи є в повітрі, що відібрано у житловому приміщенні і на прилеглій до будинку території, екологічно небезпечні речовини? Якщо так, то яка їхня концентрація, джерело їх походження та чи є перевищення їх концентрацій порівняно з граничнодопустимими концентраціями (ГДК)?
Чи є перевищення концентрації екологічно небезпечних речовин у повітрі або рівня випромінювання порівняно із значеннями, установленими нормативами?
Чи є перевищення концентрації екологічно небезпечних речовин у місці прориву промислових стоків порівняно з граничнодопустимими концентраціями (ГДК)?
Чи є на досліджуваній ділянці електромагнітне випромінювання, вібрація й інші впливи?
Чи є порушення у функціонуванні очисних споруд потенційно небезпечного об’єкта (зазначається конкретно)? Якщо так, то в чому вони полягають?
Чи могла виробнича діяльність потенційно небезпечного об’єкта (зазначається конкретно) призвести до погіршення якості повітря в житлових приміщеннях?
Чи перевищують параметри складу стічних вод граничнодопустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин?
Чи є елементи речової обстановки (зазначаються конкретно) джерелом поширення екологічно небезпечних речовин?
Який критичний рівень забруднення (КРЗ) навколишнього середовища для даної місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров’я населення й стану якості середовища?
Які граничнодопустимі викиди (ГДВ) шкідливих речовин у водойми, атмосферне повітря, ґрунт, інші шкідливі впливи на природне середовище для даного виробничо-господарського об’єкта?
Які граничнодопустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, водоймах, ґрунті?
Яка екологічна шкода заподіяна в результаті порушень правил охорони навколишнього середовища, її можливі наслідки?
Які безпосередні причини заподіяної екологічної шкоди?
Чи є недоліки екологічного проектування, планування даного об’єкта (району), його експлуатації (очисних, уловлювальних та інших устроїв) причиною надзвичайної екологічної ситуації?
Які причини й умови призвели до порушень правил охорони навколишнього середовища та їх наслідків?
Які екологічні наслідки заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок ведення бойових дій та/або застосування військової техніки та озброєння?
{Пункт 8.3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
Який розмір збитків від забруднення навколишнього природного середовища, пошкодження або знищення об’єктів тваринного та рослинного світу, що відбулося внаслідок ведення бойових дій та/або застосування військової техніки та озброєння?
{Пункт 8.3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
8.4. У разі потреби питання з екологічної експертизи вирішуються шляхом проведення комплексної експертизи із залученням відповідних фахівців.
9.1. Основними завданнями військової експертизи є:
встановлення обставин застосування та дій військових формувань; встановлення обставин, що призвели до настання тяжких наслідків, загибелі людей (військовослужбовців, працівників Служби безпеки України, Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших представників міністерств і відомств, цивільного населення), втрати озброєння, військової техніки, об’єктів державної влади та інфраструктури, особистого майна громадян під час застосування військових формувань; встановлення відповідності дій (бездіяльності) посадових осіб вимогам керівних документів (покладених обов’язків).
9.2. Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:
Чи мали (могли мати) негативні наслідки для обороноздатності держави та боєздатності Збройних Сил України рішення про ліквідацію (розформування, скорочення) окремих родів військ, з’єднань, військових частин та підрозділів?
Яким чином було організовано керівником (командиром, начальником) отримання інформації (її джерел) від міжвідомчих органів щодо обстановки у районі ведення бойових (спеціальних) дій?
На яких посадових осіб (командирів, начальників) було покладено підготовку підрозділів, що залучалися до виконання бойових завдань, та здійснення контролю за їх готовністю та відповідність їх покладання вимогам керівних документів?
Яким чином здійснювалося забезпечення бойових дій за видами забезпечення? Чи були складені плани забезпечення військ (сил) за видами забезпечення для угрупувань, що були задіяні до виконання поставленого завдання?
Яким чином здійснювалося забезпечення підрозділів, які були визначені для виконання бойових завдань?
Які нормативні (керівні) документи застосовувались при плануванні та організації бойових дій?
Чи відповідали вимогам нормативних (керівних) документів, а також обстановці бойові документи (плани) за видами забезпечення частин та підрозділів, які залучалися до виконання бойового завдання?
Чи перебувають виявлені порушення у причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких наслідків, які призвели до загибелі військовослужбовців (працівників) та інших осіб, втрати озброєння та військової техніки? Якщо так, то які саме та чиїми діями (бездіяльністю) вони спричинені?
Які дії (бездіяльність) керівництва (командирів, начальників) призвели до потрапляння в оточення частин та підрозділів, які залучалися до виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій?
Яким чином та ким саме (керівниками, командирами, начальниками) визначалася можлива загроза оточення частин та підрозділів, які залучалися до виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій?
Які заходи вживалися з метою запобігання оточенню та виведенню з оточення частин та підрозділів, які були задіяні до виконання бойових завдань та потрапили в оточення?
Яким чином була організована взаємодія у районі ведення бойових дій між підрозділами Служби безпеки України, Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та іншими військовими формуваннями та державними органами влади?
Яким чином було організовано вихід (прорив, відхід) частин підрозділів з оточення, хто саме здійснював забезпечення виходу (прориву, відходу) зазначених частин та підрозділів?
Чи був виконаний передбачений нормативними актами порядок опрацювання, коригування та виконання бойових завдань?
Чи відповідають нанесені графічні зображення на робочих картах командирів усіх рівнів поставленим завданням з ведення бойових дій (виконання бойових завдань)?
Яким чином проводились фіксація участі у бойових діях (на усіх рівнях) та відображення щоденної звітності військових формувань перед керівництвом антитерористичної операції?
Чи відповідали фактичні дії відповідних посадових осіб оперативній обстановці, що склалась на момент виконання бойового завдання?
Дії (бездіяльність) яких посадових осіб, що здійснювали планування та проведення операції щодо розгрому незаконних збройних формувань (противника), перебувають у причинному зв’язку з настанням тяжких наслідків, що призвели до загибелі військовослужбовців (працівників) та інших осіб, втрати озброєння та військової техніки?
{Науково-методичні рекомендації доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1350/5 від 27.07.2015}
Х. Судово-ветеринарна експертиза
10.1. Об’єктами судово-ветеринарної експертизи є:
тварини живі (свійські, дикі, мисливські, зоопаркові (екзотичні));
трупи тварин (анатомічно-цілі, фрагментовані, скелетизовані);
сировина для ветеринарно-біологічної промисловості (ендокринна, ферментна, спеціальна, кишкова, шлункова);
корми тваринного походження, кормові добавки;
речові докази (послід, блювотні маси тварини тощо);
документи (матеріали досудових розслідувань і судових справ (протоколи розтину, акти епізоотичного обстеження господарства, журнал реєстрації і лікування хворих тварин, журнал видачі ветеринарних документів, декларація виробника, експлуатаційний дозвіл тощо)).
10.2. Основними завданнями судово-ветеринарної експертизи є:
оцінювання тяжкості спричинених пошкоджень, ступеня розладу здоров’я живих тварин, втрати їх продуктивності, оцінка своєчасності та повноти проведення лікувально-профілактичних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних, карантинних заходів тощо;
встановлення насильницької смерті внаслідок вогнепальних пошкоджень, отруєння чи інших причин;
оцінювання своєчасності та повноти проведення заходів, передбачених чинним ветеринарним законодавством; комплексні ветеринарно-товарознавчі дослідження живих тварин;
вирішення питань у сфері технології тваринництва та ветеринарної медицини;
дослідження фактичних даних, що мали місце під час догляду, лікування, профілактичних заходів та вибракування тварин (своєчасність та адекватність надання ветеринарної допомоги тварині; відповідність дій фахівця вимогам ветеринарної медицини під час проведення лікувальних і профілактичних заходів);
встановлення відповідності ветеринарних документів чинному законодавству України.
10.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Який ступінь тяжкості спричинених ушкоджень тварини?
Який механізм утворення ушкоджень тварини?
Яка давність виникнення ушкоджень тварини, труп якої було досліджено?
Якими є ушкодження тварини, труп якої було досліджено, прижиттєвими чи посмертними?
Який причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженнями і причиною смерті тварини, труп якої було досліджено?
Який час могла жити після отримання ушкоджень тварина, труп якої було досліджено?
Чи була здатна при житті після отримання травм самостійно переміщуватись тварина, труп якої було досліджено?
Які ускладнення здоров’я виникли від дії нанесених травм, чи спричинили вони страждання перед смертю тварини, труп якої було досліджено?
Від якої отрути настала смерть тварини?
Яким шляхом отруту введено в організм тварини (через рот, легені, неушкоджену шкіру чи ін’єкцією) та у якому вигляді (порошок, таблетки, рідина, розчин, газ)?
Яким способом отрута могла потрапити до організму тварини (з кормом, водою, як ліки або як протиотрута)?
Яка концентрація отрути в організмі тварини?
Як швидко настала смерть тварини після введення отрути?
Якщо отруту виявлено у трупному матеріалі, чи потрапила вона в тканини після смерті тварини?
Чи пов’язана причина смерті тварини з виявленими отрутами?
Чи є виявлена отрута в організмі тварини лікарським препаратом і чи пов’язана наявність отрути з наданням ветеринарної допомоги тварині?
Чи пов’язане отруєння тварини з прийомом корму і води?
Чи свідчить характер травм про наявність дії певних (фізичних, хімічних, біологічних тощо) чинників зовнішнього середовища?
Які прижиттєві захворювання або інші чинники могли спричинити настання смерті?
Перед судово-ветеринарною експертизою можуть ставитись й інші питання.
{Науково-методичні рекомендації доповнено розділом X згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
11.1. Об’єктами гемологічної експертизи є дорогоцінне каміння, діаманти, дорогоцінне каміння органогенного походження, напівдорогоцінне каміння, декоративне каміння та вироби з нього, ювелірні вироби зі вставками каміння та сировина (алмазна, бурштинова тощо).
11.2. Основними завданнями експертизи дорогоцінного каміння є визначення:
класифікаційних характеристик каміння (виробів з каміння та вставок з каміння в ювелірних виробах);
якісних характеристик каміння, виробів з каміння та ювелірних виробів зі вставками з каміння;
країни походження для бурштину;
родовища декоративного каміння;
відповідності маркування каміння його дійсним товарним характеристикам;
відповідності маркування та пакування виробів з каміння нормативно-технічній документації;
відповідності якості виробів з каміння стандартам, технічним умовам.
11.3. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:
Чи є каміння, зразки якого надано для дослідження, дорогоцінним, декоративним, природним, синтетичним чи імітацією? Якщо так,- яким саме?
Які якісні характеристики зразків каміння, наданого для дослідження?
Яким є походження зразків каміння, наданого для дослідження?
З якого родовища було видобуто декоративне каміння, надане для дослідження?
Яка країна походження бурштину, наданого для дослідження?
Чи піддавались зразки каміння, наданого для дослідження, облагородженню?
Яка вартість каміння, наданого для дослідження?
Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам каміння?
Чи відповідає якість виробу з каміння вимогам стандартів, технічних умов за органолептичними показниками?
Умовою проведення експертизи є надання об’єктів дослідження (каміння, виробів з каміння, ювелірних виробів зі вставками з камінням).
Перед експертизою з дослідження дорогоцінного каміння можуть ставитись й інші завдання.
{Науково-методичні рекомендації доповнено розділом XI згідно з Наказом Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019}
{Науково-методичні рекомендації в редакції Наказу Міністерства юстиції № 1950/5 від 26.12.2012}
