ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 N 14 від 25.12.96
м.Київ

 vd961225 vn14

       { Постанова втратила чинність на підставі Постанови
                                      Верховного Суду
    N 1 ( v_001700-09 ) від 27.02.2009 }

       Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму
  Верховного Суду України від 28 вересня  1990 р. N 7
  "Про застосування судами  законодавства, що регулює
  захист честі, гідності і ділової репутації громадян
  та організацій" (із змінами, внесеними  постановами
  Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3  та від 31 березня
                      1995 р. N 4)
 

     Виходячи з положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) Пленум
Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

     Внести до постанови Пленуму Верховного Суду  України  від  28
вересня 1990 р.  N  7  (v0007700-90  )  "Про  застосування  судами
законодавства,  що  регулює  захист  честі,  гідності  і   ділової
репутації  громадян  та  організацій"   (із   змінами,   внесеними
постановами Пленуму від 4 червня 1993 р. N 3 (  v0003700-93  )  та
від 31  березня  1995  р.  N  4  (  v0004700-95  )  такі  зміни  й
доповнення:

     1. Пункт 4 викласти в такій редакції:     "У порядку  цивільного  судочинства  не  можуть  розглядатися
позови  про  спростування  відомостей,  які містяться у вироках та
інших судових рішеннях,  а також у  постановах  слідчих  та  інших
відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший
порядок".     2. Пункт 5 викласти в такій редакції:     "Роз'яснити судам,  що  згідно  з  п.1  ч.1  ст.5  Цивільного
процесуального кодексу  України ( 1501-06 ) (далі - ЦПК) позов про
спростування відомостей,  що порочать честь і гідність,  може бути
пред'явлено  особою,  про яку поширені такі відомості,  а так само
близькими родичами цієї особи,  коли відомості прямо чи посередньо
їх  порочать.  Заінтересована  особа має право на судовий захист у
зазначеному порядку також у разі поширення таких  відомостей  щодо
члена її родини або іншого родича, який помер.     Відповідно до положень ч.4 ст.32 Конституції України  та  п.3
ч.1   ст.5  ЦПК  кожен  має  право  вимагати  в  судовому  порядку
спростування  недостовірної  інформації,  що  порочить   честь   і
гідність членів його сім'ї.     Позов про  спростування  відомостей,  які  порочать  честь  і
гідність  неповнолітнього або особи,  визнаної недієздатною,  може
бути пред'явлено законним представником, який не є членом їх сім'ї
(батьками,  усиновителями,  опікунами,  піклувальниками),  а також
прокурором у порядку ст.118 ЦПК ( 1501-06 ).     У випадках  поширення  відомостей,  що  принижують  репутацію
організації,  остання,  якщо вона є юридичною  особою,  має  право
звернутися  до суду з вимогами про їх спростування,  незалежно від
того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості".     3. Пункт 7 викласти в такій редакції:     "Судам необхідно  враховувати,  що  згідно   з   ч.2   ст.124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) вимоги громадян або організацій
про  спростування  опублікованих   засобами   масової   інформації
відомостей,  що  не  відповідають  дійсності  й  порочать  честь і
гідність особи,  розглядаються судами й у тому разі, коли ця особа
попередньо   не  зверталася  до  органів  масової  інформації  про
спростування зазначених відомостей".     4. У  п.19 слова та цифри "власною ініціативою (статті 30 ЦПК
України ( 1501-06 ) і 66 КПК України ( 1001-05 )" замінити словами
"клопотанням  останніх  (ст.30 ЦПК) або власною ініціативою (ст.66
КПК)".     5. Пункт 22 викласти в такій редакції:     "Звернути увагу судів,  що відповідно до ст.7 ЦК ( 1540-06  )
щодо  вимог  про  спростування  відомостей,  які  порочать  честь,
гідність чи ділову репутацію, та про відшкодування моральної шкоди
встановлено  строк позовної давності в один рік,  який в разі його
пропуску з поважних причин може бути поновлено судом".     6. Пункт 22-1 викласти в такій редакції:     "Судам необхідно враховувати,  що згідно  з  п.10  ст.65  ЦПК
( 1501-06  )  ціна позову,  який складається з кількох самостійних
вимог,  визначається загальною сумою цих вимог,  за винятком вимог
про  відшкодування  моральної (немайнової) шкоди.  Тому вимоги про
відшкодування моральної шкоди,  заявлені у справі за  позовом  про
захист  честі,  гідності  і  ділової  репутації,  а  також вимоги,
заявлені самостійно,  оплачуються  державним  митом  за  ставками,
встановленими для позовів немайнового характеру".

 Голова Верховного Суду України                         В.Ф. Бойко

 Секретар Пленуму,
 суддя Верховного Суду України                      М.П. Селіванов