У К А ЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про затвердження положень про Міністерствооборони України та Генеральний штаб Збройних
Сил України
( Із змінами, внесеними згідно з Указом ПрезидентаN 1464/99 від 12.11.99 )
1. Затвердити Положення про Міністерство оборони України та
Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України (додаються).
2. Визнати такими, що втратили чинність: Розпорядження Президента України від 17 грудня 1992 року
N 201 ( 201/92-рп ) "Про Положення про Міністерство оборони
України"; Розпорядження Президента України від 26 липня 1993 року N 85
( 85/93-рп ) "Про зміни до Положення про Міністерство оборони
України, затвердженого Розпорядженням Президента України від 17
грудня 1992 року N 201"; Указ Президента України від 13 червня 1994 року N 297
( 297/94 ) "Про Положення про Міністерство оборони України".
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 серпня 1997 рокуУказом Президента України
від 21 серпня 1997 року N 888/97
ПОЛОЖЕННЯпро Міністерство оборони України
1. Міністерство оборони України (далі - Міноборони України) є
центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в
життя державної політики у сфері оборони держави та військового
будівництва, керівництво Збройними Силами України (далі - Збройні
Сили), їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до
виконання покладених на них завдань.
2. У своїй діяльності Міноборони України керується
Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, указами і
розпорядженнями Президента України, рішеннями Ради національної
безпеки і оборони України, актами Кабінету Міністрів України, а
також цим Положенням. Міноборони України у встановленому порядку в межах своєї
компетенції вирішує питання, що випливають із загальновизнаних
норм міжнародного права та укладених Україною міжнародних
договорів.
3. Основними завданнями Міноборони України є: реалізація державної політики з питань оборони і військового
будівництва; оцінка воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної
загрози; безпосереднє керівництво Збройними Силами, утримання їх у
постійній бойовій і мобілізаційній готовності; забезпечення оснащення Збройних Сил озброєнням і військовою
технікою, підготовки і розстановки кадрів, розвитку військової
освіти і науки, зміцнення дисципліни, правопорядку та виховання
особового складу; здійснення заходів з реалізації соціально-правових гарантій
військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників Збройних
Сил; створення умов для цивільного і громадського контролю над
Збройними Силами.
4. Міноборони України відповідно до покладених на нього
завдань:
1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики
у сфері оборони та військового будівництва, розробленні проекту
воєнної доктрини, пропозицій та обгрунтувань до актів Верховної
Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і
оборони України, Кабінету Міністрів України з питань військової та
військово-технічної політики держави;
2) подає на розгляд Президентові України опрацьовані разом з
Генеральним штабом Збройних Сил, відповідними міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади, військовими
формуваннями, утвореними відповідно до законодавства України (далі
- військові формування): проекти концепції військового будівництва, державної програми
будівництва і розвитку Збройних Сил, державної програми розвитку
озброєння та військової техніки, планів дислокації та розташування
Збройних Сил тощо; пропозиції щодо застосування Збройних Сил, їх загальної
структури та чисельності;
3) подає Кабінету Міністрів України опрацьовані разом з
Генеральним штабом, відповідними міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади, військовими формуваннями
проекти мобілізаційного плану і схем мобілізаційного розгортання
Збройних Сил та інших військових формувань, плану підготовки
території держави до оборони, а після затвердження здійснює заходи
щодо їх реалізації;
4) оцінює воєнно-політичну обстановку та визначає рівень
воєнної загрози;
5) бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед
Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
6) організовує накопичення озброєння і військової техніки в
непорушному запасі, інших матеріальних ресурсів у мобілізаційному
резерві Збройних Сил;
7) бере участь в організації підготовки до оборони
господарства України та контролі за виконанням підприємствами,
установами, організаціями всіх форм власності мобілізаційних
завдань;
8) здійснює загальне керівництво оперативною, бойовою,
мобілізаційною, морально-психологічною підготовкою Збройних Сил,
воєнною наукою та освітою;
9) визначає пріоритети та головні завдання воєнної розвідки і
забезпечує її діяльність;
10) здійснює функції державного замовника на розроблення,
виробництво, постачання, ремонт, знищення і утилізацію озброєння,
військової техніки та військового майна, виконання робіт та
надання послуг для потреб оборони;
11) узгоджує програми, тактико-технічні (технічні) завдання
всіх державних замовників на розроблення і модернізацію озброєння,
військової техніки та їх складових частин, забезпечує єдину
державну політику з питань стандартизації, метрології та
уніфікації, методологічні основи цінової і контрактно-договірної
роботи у цій справі;
12) організовує випробування та експертизу озброєння,
військової техніки і військового майна, контролює якість їх
виготовлення;
1З) організовує всебічне забезпечення Збройних Сил
продовольством, речовим та іншим майном, матеріальними та іншими
ресурсами, здійснює військові перевезення всіх видів у державі;
14) проводить державну кадрову політику у Збройних Силах,
забезпечує підготовку та розстановку військових кадрів; забезпечує військове, правове, військово-патріотичне,
морально-етичне та естетичне виховання особового складу Збройних
Сил та проведення заходів щодо зміцнення військової дисципліни і
правопорядку у військах (силах); контролює додержання вимог законодавства з питань підготовки
громадян до військової служби та забезпечує їх виконання під час
проходження служби;
15) проводить роботу щодо здійснення заходів, пов'язаних з
призовом громадян на строкову військову службу та звільненням у
запас військовослужбовців, які відслужили визначені строки служби,
а також мобілізацією та демобілізацією;
16) забезпечує виконання законодавства щодо екологічної
безпеки під час діяльності Збройних Сил, підприємств, установ та
організацій, підпорядкованих Міністерству;
17) здійснює в установленому порядку у межах своїх
повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що
належать до сфери управління Міністерства;
18) утворює, реорганізовує і ліквідує у встановленому порядку
підприємства, установи, організації, військові частини і
з'єднання, військові навчальні заклади, контролює їх діяльність;
19) здійснює у встановленому порядку та у межах своїх
повноважень реалізацію озброєнь, військової техніки та іншого
військового майна, яке перебуває у сфері управління Міністерства,
передачу його в оренду, а також надання послуг
військово-технічного призначення;
20) керує економічною і фінансовою роботою в Збройних Силах;
21) здійснює капітальне будівництво, реконструкцію,
експлуатацію і ремонт житлового, казарменого та інших фондів,
об'єктів воєнного призначення, в тому числі з залученням
інвестицій у встановленому законодавством порядку; забезпечує використання відповідно до законодавства земельних
ділянок, виділених для потреб Збройних Сил; Підпункт 21 пункту 4 в редакції Указу Президента N 1464/99 від
12.11.99 )
22) реалізує державну політику з питань охорони праці на
підприємствах, в установах і організаціях Міністерства;
23) здійснює заходи щодо соціального і правового захисту
військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також заходи,
спрямовані на охорону здоров'я особового складу Збройних Сил, а у
випадках, передбачених законодавством, - і військовослужбовців,
звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;
24) бере участь у підготовці міжнародних договорів України,
укладає у встановленому порядку міжнародні договори міжвідомчого
характеру і забезпечує їх виконання, здійснює в межах своєї
компетенції військове і військово-технічне співробітництво з
військовими органами іноземних держав, забезпечує участь
миротворчих контингентів Збройних Сил у міжнародних миротворчих
операціях;
25) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної
політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у
Міністерстві, Збройних Силах, на підприємствах, в установах і
організаціях, що належать до сфери його управління;
26) веде інформаційно-роз'яснювальну роботу через засоби
масової інформації, здійснює видавничу діяльність;
27) здійснює інспектування органів управління, військ (сил),
установ і організацій Міністерства, стану бойової і мобілізаційної
готовності Збройних Сил, якості виконання покладених на них
завдань;
28) узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про
вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносить Їх
на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України;
29) організовує виконання актів законодавства, здійснює
систематичний контроль за їх реалізацією в межах і в порядку,
встановлених законодавством;
30) здійснює інші функції, що випливають з покладених на
Міністерство завдань.
5. Міноборони України має право: залучати фахівців міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за
погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до
його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у
міжнародних організаціях та під час підписання міжнародних
договорів України; одержувати у встановленому порядку від центральних та
місцевих органів виконавчої влади інформацію, документи і
матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати у встановленому порядку наради за участю
представників органів виконавчої влади з питань, що належать до
його компетенції.
6. Міноборони України у процесі виконання покладених на нього
завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами
виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших
держав.
7. Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на
посаду і звільняє з посади Президент України. Міністр оборони України з питань, що належать до
конституційних повноважень Президента України, підпорядковується
безпосередньо Президентові України. Міністр оборони України несе персональну відповідальність
перед Президентом України, Радою національної безпеки і оборони
України та Кабінетом Міністрів України за виконання Міністерством
покладених на нього завдань і здійснення ним своїх функцій.
8. Міністр оборони України: 1) здійснює керівництво Міністерством; 2) організовує роботу колегії Міністерства і головує на її
засіданнях; 3) затверджує штат і положення про структурні підрозділи
Міністерства; 4) є розпорядником коштів Міністерства; 5) присвоює у встановленому порядку військові звання та
вносить подання про присвоєння звань особам вищого офіцерського
складу; 6) представляє у встановленому порядку військовослужбовців,
які найбільше відзначилися, до нагородження державними нагородами
і президентськими відзнаками; 7) вносить у встановленому порядку на розгляд Президента
України і Кабінету Міністрів України проекти законодавчих та інших
нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції
Міністерства; 8) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
9. Міністр оборони України має заступників, яких за його
поданням призначає Президент України. Міністр оборони України розподіляє обов'язки між
заступниками, визначає повноваження структурних підрозділів
Міністерства, встановлює ступінь відповідальності заступників, а
також керівників структурних підрозділів.
10. Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства
на основі та на виконання актів законодавства видає накази і
директиви, організовує і контролює їх виконання. Накази і директиви з питань будівництва та розвитку Збройних
Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та
бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування військ
(сил) Міністр оборони України видає спільно з Начальником
Генерального штабу Збройних Сил. У випадках, передбачених законодавством, рішення Міноборони
України є обов'язковими для виконання центральними і місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
військовими формуваннями, а також підприємствами, установами,
організаціями усіх форм власності та громадянами. Міністр оборони України в разі потреби видає разом з
керівниками органів військових формувань, центральних та місцевих
органів виконавчої влади спільні акти.
11. Для погодженого вирішення питань, що належать до
компетенції Міноборони України, у Міністерстві утворюється колегія
у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за
посадою та інших осіб керівного складу Збройних Сил. Членів колегії та Положення про колегію затверджує Президент
України за поданням Міністра. У разі потреби на засідання колегії можуть бути запрошені та
брати участь в обговоренні питань керівники та інші представники
центральних та місцевих органів виконавчої влади. Рішення колегії проводяться в життя наказами та директивами
Міністра.
12. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій
щодо головних напрямів будівництва і розвитку Збройних Сил,
воєнної науки, військово-технічної політики, обговорення інших
важливих питань у Міноборони України може бути утворено
воєнно-наукову та науково-технічну ради. Положення про ці ради та їх склад затверджує Міністр.
1З. Структуру і граничну чисельність працівників центрального
апарату Міноборони України затверджує Кабінет Міністрів України.
14. Міноборони України є юридичною особою, має самостійний
баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням
Державного Герба України та своїм найменуванням.
Глава Адміністрації
Президента України Є.КУШНАРЬОВ
ЗАТВЕРДЖЕНОУказом Президента України
від 21 серпня 1997 року N 888/97
ПОЛОЖЕННЯпро Генеральний штаб Збройних Сил України
1. Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - Генеральний
штаб) як окрема складова частина Міністерства оборони України є
головним військовим органом з планування оборони держави і
оперативного управління Збройними Силами України (далі - Збройні
Сили) та іншими військовими формуваннями України в межах,
визначених цим Положенням. Генеральний штаб підпорядкований Міністрові оборони України. Генеральний штаб у воєнний час є робочим органом Верховного
Головнокомандувача Збройних Сил України зі стратегічного
планування застосування Збройних Сил та інших військових
формувань, утворених відповідно до законодавства України (далі
військові формування) та керівництва ними.
2. Генеральний штаб у своїй діяльності керується Конституцією
( 254к/96-ВР ) і законами України, указами і розпорядженнями
Президента України, рішеннями Ради національної безпеки і оборони
України, актами Кабінету Міністрів України, наказами і директивами
Міністра оборони України, а також цим Положенням.
3. Основними завданнями Генерального штабу є: 1) стратегічне планування застосування Збройних Сил та інших
військових формувань, координація їх оперативної і мобілізаційної
підготовки; 2) організація і контроль за виконанням заходів, спрямованих
на підтримання військ (сил) у постійній бойовій і мобілізаційній
готовності, комплектування їх особовим складом, озброєнням і
військовою технікою; 3) забезпечення функціонування системи управління Збройними
Силами, їх взаємодії з міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади та військовими формуваннями; 4) організація і проведення оперативної підготовки органів
управління Збройних Сил та інших військових формувань.
4. Генеральний штаб відповідно до покладених на нього
завдань: 1) бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки та
визначенні рівня воєнної загрози Україні, прогнозує тенденції
розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби,
обгрунтовує шляхи будівництва і розвитку Збройних Сил; 2) здійснює заходи щодо підтримання постійної бойової та
мобілізаційної готовності Збройних Сил; 3) керує оперативною та мобілізаційною підготовкою Збройних
Сил, координує і здійснює контроль за оперативною і мобілізаційною
підготовкою інших військових формувань, призначених для передачі
до складу Збройних Сил під час мобілізації, методологічне та
методичне її забезпечення, веде облік наявності матеріальних
цінностей мобілізаційного резерву; 4) готує пропозиції щодо:
потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці та
матеріально-технічних ресурсах, продовольстві, речовому та іншому
майні для виконання покладених на Збройні Сили та інші військові
формування завдань, організовує загальне планування всебічного
забезпечення їх на особливий період; формування видатків Державного бюджету України на національну
оборону, обсягів і пріоритетів розподілу бюджетних асигнувань
відповідно до потреб та стратегічних завдань Збройних Сил; оперативно-стратегічних вихідних даних стосовно кількісних та
якісних характеристик озброєння і військової техніки, необхідних
для оснащення Збройних Сил;
5) організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших
військових формувань, їх взаємодію з міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади під час виконання завдань
оборони держави; 6) визначає завдання та порядок розвідувального та
інформаційно-аналітичного забезпечення штабів і військ (сил); 7) планує призов громадян на строкову військову службу,
комплектування військ (сил) особовим складом, озброєнням і
військовою технікою, звільнення в запас військовослужбовців, які
відслужили визначені строки служби, організовує збори, підготовку
та перепідготовку військовозобов'язаних запасу; 8) контролює додержання і використання встановленого для
Збройних Сил та інших військових формувань бойового та чисельного
складу; 9) організовує розроблення системи оцінки бойової та
мобілізаційної готовності військ (сил), проводить порівняльну
оцінку бойових можливостей з'єднань, частин, підрозділів,
озброєння і військової техніки Збройних Сил та військ інших
держав, готує пропозиції щодо підвищення цих можливостей; 10) створює систему управління Збройними Силами, забезпечує
її бойову готовність, застосування, вдосконалення і розвиток; 11) організовує підготовку органів стратегічної та
оперативно-стратегічної ланок управління, готує їх до взаємодії з
міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та
військовими формуваннями; 12) організовує застосування системи зв'язку і
автоматизованої системи управління військами Збройних Сил,
розробляє пропозиції щодо залучення державної системи зв'язку до
виконання завдань оборони; 1З) забезпечує приховане управління військами (силами) і
зброєю, організовує шифрований (кодований) і засекречений зв'язок,
визначає порядок організації цих видів зв'язку для взаємодії
Збройних Сил з міністерствами, іншими центральними органами
виконавчої влади та військовими формуваннями, а також на підставі
міжнародних договорів - з відповідними органами іноземних держав; 14) організовує застосування засобів систем державного
розпізнавання у Збройних Силах, міністерствах, інших центральних
органах виконавчої влади та військових формуваннях, використання
цих засобів у невійськових організаціях усіх форм власності; 15) визначає порядок використання радіочастотного ресурсу,
виділеного для цілей оборони, здійснює контроль його використання
у Збройних Силах, міністерствах, інших центральних органах
виконавчої влади та військових формуваннях; 16) організовує службу військ і режиму у військах (силах),
додержання законодавства з питань охорони державної таємниці у
Збройних Силах; 17) здійснює заходи щодо зміцнення військової дисципліни та
профілактики правопорушень серед особового складу безпосередньо
підпорядкованих йому військ (сил); 18) організовує наукову роботу з воєнних питань у Збройних
Силах, узагальнює досвід оперативної та мобілізаційної підготовки,
бойових дій і воєнних конфліктів; 19) планує та контролює військові перевезення усіх видів у
державі; 20) узагальнює практику застосування законодавства з питань,
що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про
вдосконалення законодавства та вносить їх на розгляд Міністра
оборони України; 21) бере участь у співробітництві зі збройними силами
іноземних держав, координує і контролює підготовку миротворчих
контингентів Збройних Сил та виконання ними завдань у міжнародних
миротворчих операціях; 22) забезпечує згідно з міжнародними договорами в галузі
роззброєння та контролю над озброєннями інспекційну діяльність на
території України та поза її межами, збирає, опрацьовує інформацію
та повідомлення відповідно до цих міжнародних договорів незалежно
від підлеглості об'єктів інспектування; 23) доводить до Збройних Сил, міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади та військових формувань директиви і
накази Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних
Сил України з питань оборони, організовує і контролює їх
виконання; 24) бере участь у здійсненні функцій, визначених підпунктами
1-3 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України; 25) здійснює інші функції, що випливають з покладених на
нього завдань.
5. Генеральний штаб має право: залучати фахівців Міністерства оборони України, інших
центральних органів виконавчої влади, установ, організацій,
підприємств (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань,
що належать до його компетенції; одержувати у встановленому законодавством порядку від
центральних та місцевих органів виконавчої влади документи і
матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати у встановленому порядку наради за участю
представників органів виконавчої влади з питань, що належать до
його компетенції.
6. Генеральний штаб у процесі виконання покладених на нього
завдань взаємодіє зі штабами інших військових формувань,
центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами
Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування.
7. Генеральний штаб очолює Начальник, який за посадою є
першим заступником Міністра оборони України. Начальника
Генерального штабу призначає на посаду і звільняє з посади
Президент України. Начальник Генерального штабу несе персональну
відповідальність перед Радою національної безпеки і оборони
України та Міністром оборони України за виконання завдань і
здійснення функцій, покладених на Генеральний штаб.
8. Начальник Генерального штабу підпорядковується Міністрові
оборони України, в межах своїх повноважень здійснює управління
військами (силами) через Генеральний штаб, командувачів видів
Збройних Сил, начальників родів військ і спеціальних військ. Начальник Генерального штабу за наказом Міністра оборони
України керує приведенням Збройних Сил у вищі ступені бойової
готовності, стратегічним розгортанням і застосуванням Збройних Сил
та інших військових формувань.
9. Начальник Генерального штабу має заступників, яких за його
поданням призначає Міністр оборони України. Начальник Генерального штабу розподіляє обов'язки між
заступниками, визначає повноваження структурних підрозділів
Генерального штабу, встановлює ступінь відповідальності
заступників, а також керівників структурних підрозділів.
10. Начальник Генерального штабу в межах своїх повноважень на
основі та на виконання актів законодавства видає директиви, накази
та розпорядження військам (силам), організовує і контролює їх
виконання.
11. Структуру і граничну чисельність працівників Генерального
штабу затверджує Кабінет Міністрів України. Штат Генерального штабу і положення про його структурні
підрозділи затверджує Начальник Генерального штабу.
12. Генеральний штаб є юридичною особою, має самостійний
баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням
Державного Герба України та своїм найменуванням.
Глава Адміністрації
Президента України Є.КУШНАРЬОВ
