З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про органи і служби у справах неповнолітніхта спеціальні установи для неповнолітніх
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 6, ст. 35 )
Виходячи з Конституції України ( 888-09 ) та Конвенції ООН
про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності
органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту
і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Органи і служби у справах неповнолітніх таспеціальні установи, які здійснюють соціальний
захист і профілактику правопорушень серед
неповнолітніх
Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень
серед неповнолітніх покладається на: Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України,
служби у справах неповнолітніх Уряду Автономної Республіки Крим,
виконавчих комітетів обласних, міських, районних у містах,
районних Рад народних депутатів; загальноосвітні школи та професійні училища соціальної
реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів
охорони здоров'я; притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; суди; кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів
внутрішніх справ; приймальники-розподільники для неповнолітніх органів
внутрішніх справ; виховно-трудові колонії Міністерства внутрішніх справ
України. У здійсненні соціального захисту неповнолітніх та
профілактики правопорушень серед них беруть участь у межах своєї
компетенції інші державні органи, органи місцевого і
регіонального самоврядування, підприємства, установи та
організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.
Стаття 2. Основні принципи діяльності органів і служб усправах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Діяльність органів і служб у справах неповнолітніх та
спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється на принципах: законності; застосування переважно методів виховання і переконання, що
передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх
інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх; гласності, тобто систематичного інформування про стан
правопорушень серед неповнолітніх, роботу Комітету і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх у
відкритій державній статистиці, засобах масової інформації; збереження таємниці про неповнолітніх, які вчинили
правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної
профілактики; неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх,
жорстокого поводження з ними.
Стаття 3. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
Під профілактикою правопорушень серед неповнолітніх слід
розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх,
спеціальних установ для неповнолітніх, спрямовану на виявлення та
усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми
правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих
неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в
сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від
форм власності, за місцем проживання.
Р о з д і л II
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 4. Комітет у справах неповнолітніх і служби у справахнеповнолітніх
Комітет у справах неповнолітніх створюється Кабінетом
Міністрів України, служби у справах неповнолітніх - Урядом
Автономної Республіки Крим, виконавчими комітетами обласних,
міських, районних у містах, районних Рад народних депутатів. Головними завданнями Комітету і служб у справах неповнолітніх
є: розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними
державними органами, органами місцевого і регіонального
самоврядування, підприємствами, установами та організаціями
незалежно від форм власності, громадськими організаціями заходів
щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх,
запобігання вчиненню ними правопорушень; контроль за виконанням
цих заходів; координація зусиль органів державної виконавчої влади,
органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності у вирішенні
питань соціального захисту неповнолітніх та організації роботи
щодо запобігання бездоглядності і правопорушенням серед них; здійснення контролю за умовами тримання і виховання
неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх,
організацією виховної роботи в навчально-виховних і позашкільних
закладах, за місцем проживання; здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю
неповнолітніх на підприємствах, в установах та організаціях
незалежно від форм власності; ведення державної статистики щодо неповнолітніх відповідно до
законодавства України та міжнародних стандартів; надання органам державної виконавчої влади, органам місцевого
і регіонального самоврядування, підприємствам, установам та
організаціям незалежно від форм власності, громадським
організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги,
консультацій з питань соціального захисту і профілактики
правопорушень серед неповнолітніх. Комітет і служби у справах неповнолітніх мають право: приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які
є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади,
органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності,
посадовими особами і громадянами; звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх,
а також з питань працевлаштування, подання їм іншої допомоги до
відповідних державних органів, органів місцевого і регіонального
самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від
форм власності; перевіряти стан виховної роботи з неповнолітніми в
навчально-виховних і позашкільних закладах, за місцем проживання,
а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно
від форм власності, де працюють неповнолітні; перевіряти умови тримання і виховання неповнолітніх у
спеціальних установах для неповнолітніх; порушувати перед відповідними органами клопотання про
застосування передбачених законодавством санкцій до суб'єктів
підприємницької діяльності, засобів масової інформації, які
здійснюють продаж порнографічної продукції, пропагують насильство,
жорстокість, сексуальну розпусту; ставити перед відповідними органами державної виконавчої
влади, органами місцевого і регіонального самоврядування питання
про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі
невиконання ними рішень, прийнятих Комітетом та службами у справах
неповнолітніх; визначати потребу регіонів у створенні та функціонуванні
спеціальних установ для неповнолітніх. Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України
контролює і координує діяльність служб у справах неповнолітніх
Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних,
Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів. Служби у справах неповнолітніх Уряду Автономної Республіки
Крим, виконавчих комітетів обласних, Київської та Севастопольської
міських Рад народних депутатів контролюють і координують
діяльність служб у справах неповнолітніх виконавчих комітетів
районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних
депутатів, а також подають їм та службам у справах неповнолітніх
виконавчих комітетів міських (міст обласного підпорядкування),
районних у містах та районних Рад народних депутатів практичну і
методичну допомогу, узагальнюють і поширюють позитивний досвід
роботи. Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади,
органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства,
установи та організації незалежно від форм власності, посадові
особи зобов'язані у визначений Комітетом і службами у справах
неповнолітніх термін повідомляти про заходи, вжиті на виконання
прийнятих рішень. Штатна чисельність працівників районних і міських служб у
справах неповнолітніх установлюється залежно від кількості
неповнолітніх, які проживають у районі, місті (один працівник
служби на 2-3 тис. неповнолітніх у районах та на 5-6 тис. у
містах і районах у містах). Комітет і служби у справах неповнолітніх мають права
юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням Державного
герба України та своїм найменуванням.
Стаття 5. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою
частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і
створюється на правах самостійного підрозділу в головних
управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Криму, місті
Києві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх
справ міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ
Міністерства внутрішніх справ України на транспорті та
Міністерстві внутрішніх справ України. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана: проводити роботу щодо запобігання правопорушенням
неповнолітніх; виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені
неповнолітніми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і
профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про
правопорушення, вчинені неповнолітніми; здійснювати досудову підготовку матеріалів про
правопорушення, вчинені неповнолітніми, провадити дізнання в
межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень
неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх
усунення; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх; розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ї,
навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для
неповнолітніх; виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну
діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; виявляти осіб, які займаються виготовленням та
розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують
насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; вести профілактичний облік неповнолітніх правопорушників,
інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх про
необхідність застосування до них запобіжних заходів; повертати до місця постійного проживання, навчання або
направляти до спеціальних установ для неповнолітніх у термін не
більше восьми годин з моменту виявлення неповнолітніх, яких було
підкинуто, або які заблукали, або залишили сім'ю чи
навчально-виховні заклади; викликати неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або
опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших
матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних
причин від явки за викликом - піддавати їх приводу; відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх
проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками
(усиновителями) або опікунами (піклувальниками); отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності відомості, необхідні у зв'язку з матеріалами
про правопорушення, що перебувають у її провадженні; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього
приміщеннях неповнолітніх віком до 15 років, які залишилися без
опіки, - на період до передачі їх законним представникам або до
влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили
правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи
підлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх
законним представникам або направлення до
приймальників-розподільників, але не більш як на вісім годин; здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні
оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, вчинених
неповнолітніми або за їх участю; вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську
діяльність; проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до
кримінально-процесуального законодавства; проводити за наявності законних підстав огляд неповнолітніх,
речей, які є при них, транспортних засобів; вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими
доказами правопорушення або використані на шкоду їх здоров'ю; складати протоколи про адміністративні правопорушення
неповнолітніх, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників), які не виконують обов'язків щодо виховання і
навчання неповнолітніх; вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно
від форм власності обов'язкові для розгляду подання про
необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню
правопорушень неповнолітніми; доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин
неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не
досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для
встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі
їх батькам чи особам, які їх замінюють. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх виконує й інші
обов'язки та має інші права, передбачені чинним законодавством. Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх
( 502-95-п ) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л III
СУДИ
СУДИ
Стаття 6. Суди
Суди розглядають справи: щодо неповнолітніх, які вчинили злочини; щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні
правопорушення у віці від 16 до 18 років; про поміщення неповнолітніх правопорушників до
приймальників-розподільників для неповнолітніх; про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів)
або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними
своїх обов'язків щодо виховання і навчання дітей; про обмеження батьків у дієздатності, відібрання дітей та
позбавлення батьківських прав, виселення осіб, позбавлених
батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, щодо яких
вони позбавлені батьківських прав, неможливе; про поновлення батьківських прав і розв'язання спорів між
батьками щодо місця проживання неповнолітніх; щодо інших питань, пов'язаних з особистими і майновими
правами неповнолітніх. Справи, зазначені у частині першій цієї статті, розглядаються
спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів). При судах створюється інститут судових вихователів для
здійснення контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх, який
діє згідно з положенням, яке затверджується Верховним Судом
України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти
України.
Р о з д і л IV
СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 7. Приймальники-розподільники для неповнолітніх
Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
і підпорядковуються органам внутрішніх справ. У приймальники-розподільники можуть бути доставлені
неповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які: вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі
діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є
потреба - негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання,
слідчого, санкціонованою прокурором, або за постановою суду); згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи
для неповнолітніх; самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де
вони перебували. Не підлягають поміщенню у приймальники-розподільники
неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або
наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами
хвороби, неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого
за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків
припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у
спеціальні установи для неповнолітніх за рішенням суду. Посадові особи приймальників-розподільників для неповнолітніх
мають право: вимагати від підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності відомості, необхідні для влаштування
неповнолітніх, установлення їх особи, з'ясування причин
бездоглядності та вчинення правопорушень; викликати у разі самовільного залишення неповнолітніми
загальноосвітньої школи або професійного училища соціальної
реабілітації, інших спеціальних установ для неповнолітніх їх
батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) і
представників цих закладів для повернення неповнолітніх у сім'ю
або зазначені заклади; проводити у разі наявності інформації про зберігання
неповнолітніми заборонених речей особистий огляд неповнолітніх, їх
речей, посилок, передач, а також спальних та інших приміщень із
складанням протоколу про результати огляду.
Стаття 8. Загальноосвітні школи та професійні училищасоціальної реабілітації
Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної
реабілітації є спеціальними навчально-виховними закладами для
неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання. До цих
закладів можуть направлятися особи, які вчинили злочин у віці до
18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає
кримінальна відповідальність. Основними завданнями загальноосвітніх шкіл і професійних
училищ соціальної реабілітації є: створення належних умов для життя, навчання і виховання
учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня,
професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і
нахилів, забезпечення необхідної медичної допомоги; забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового
виховання та соціального захисту в умовах постійного
педагогічного режиму. До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації
направляються за рішенням суду неповнолітні віком від 11 до 14
років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком від
14 років. Неповнолітніх тримають у зазначених школах і професійних
училищах соціальної реабілітації у межах встановленого судом
терміну, але не більше трьох років. У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації
неповнолітніх можуть тримати у виняткових випадках до досягнення
ними 15 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації -
до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення
навчального року або професійної підготовки. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким
виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за
рішенням суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути
переведені до професійного училища соціальної реабілітації. Це
переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого
рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру,
але не більше трьох років. Звільнення учнів з навчально-виховних закладів соціальної
реабілітації провадиться достроково або після закінчення терміну
перебування. Неповнолітні, звільнені із загальноосвітніх шкіл соціальної
реабілітації, направляються директором школи до батьків
(усиновителів) або опікунів (піклувальників), а ті, які не мають
батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), - до
відповідних навчально-виховних закладів загального типу. Неповнолітні, звільнені з професійних училищ соціальної
реабілітації, направляються директором училища, як правило, за
місцем проживання для працевлаштування за набутою спеціальністю, а
в окремих випадках - до іншої місцевості за умови письмового
підтвердження відповідної служби у справах неповнолітніх або
державної служби зайнятості про можливість працевлаштування та
забезпечення житлом неповнолітнього у цій місцевості. Дострокове звільнення неповнолітніх із загальноосвітніх шкіл
та професійних училищ соціальної реабілітації провадиться судом за
місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи чи училища. Зазначені заклади створюються у встановленому порядку окремо
для хлопців і дівчат. Загальноосвітні школи соціальної
реабілітації підпорядковуються Міністерству освіти Автономної
Республіки Крим, управлінням освіти виконавчих комітетів обласних,
Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, а
професійні училища соціальної реабілітації - Міністерству освіти
України. Загальноосвітні школи соціальної реабілітації створюються
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі; професійні училища соціальної реабілітації - у
регіонах, визначених Комітетом у справах неповнолітніх Кабінету
Міністрів України та Міністерством освіти України.
Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх
Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх
створюються в державній системі охорони здоров'я за визначенням
Комітету у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України і
Міністерства охорони здоров'я України для неповнолітніх, які
вживають алкоголь, наркотики, а також для неповнолітніх, які за
станом здоров'я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл
та професійних училищ соціальної реабілітації. Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації є
створення умов і забезпечення лікування неповнолітніх від
алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та їх психосоціальна
реабілітація і корекція. До центрів медико-соціальної реабілітації направляються
неповнолітні віком від 11 років на підставі висновку
медико-експертної комісії. Неповнолітні перебувають у центрах медико-соціальної
реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не
більше двох років. Питання про перебування неповнолітнього у центрі
медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру
на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи
опікунами (піклувальниками) за згодою неповнолітнього. Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх мають
права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням
Державного герба України та своїм найменуванням. Положення про центри медико-соціальної реабілітації
неповнолітніх затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Виховно-трудові колонії Міністерства внутрішніхсправ України
Виховно-трудові колонії Міністерства внутрішніх справ України
- це установи, в яких відбувають покарання неповнолітні віком від
14 років, засуджені до позбавлення волі. Організація та діяльність виховно-трудових колоній
регламентується виправно-трудовим законодавством України.
Стаття 11. Притулки для неповнолітніх служб у справахнеповнолітніх
Притулки для неповнолітніх створюються службами у справах
неповнолітніх відповідно до соціальних потреб кожного регіону для
тимчасового розміщення в них неповнолітніх віком від 3 до 18
років, які потребують соціального захисту держави (заблукали; були
покинуті; залишилися без батьківської опіки; залишили сім'ю чи
навчально-виховні заклади; вилучені судами із сім'ї; самі
звернулися за допомогою до адміністрації притулку). Притулки для неповнолітніх можуть також створюватися за
погодженням із службами у справах неповнолітніх підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності,
громадськими організаціями та громадянами. Термін перебування неповнолітнього у притулку залежить від
конкретних обставин, але не може перевищувати 30 діб. Не підлягають розміщенню у притулках неповнолітні, які
перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння,
психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які
вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесене
компетентними органами чи посадовими особами рішення про
затримання, арешт або поміщення в приймальник-розподільник для
неповнолітніх. Основним завданням притулків для неповнолітніх є створення
належних житлово-побутових та психологічних умов для забезпечення
нормальної життєдіяльності неповнолітніх, тимчасово відчужених від
сім'ї, сприятливих умов розвитку за місцем роботи, а також надання
їм можливостей для навчання, праці, змістовного дозвілля. Посадові особи притулків для неповнолітніх: надають неповнолітнім кваліфіковані та різнобічні
(психологічні, педагогічні, медичні, юридичні) консультації
залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності; сприяють у прийнятті рішення про зміну або створення нових
умов життєдіяльності неповнолітніх у сім'ї, навчально-виховних
закладах, за місцем роботи та в інших сферах; порушують клопотання про застосування заходів громадського
впливу, притягнення до кримінальної, адміністративної чи майнової
відповідальності батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників), які нехтують правами, інтересами неповнолітніх,
провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім'ї,
навчально-виховних закладів, створюють загрозу їх здоров'ю та
інтелектуальному розвитку. Притулки для неповнолітніх мають права юридичної особи,
власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та
своїм найменуванням. Положення про притулки для неповнолітніх затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л V
ФІНАНСОВЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВІ СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
ФІНАНСОВЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВІ СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 12. Джерела і порядок фінансування органів і служб усправах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Фінансування діяльності органів і служб у справах
неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх
здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів,
позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних
внесків підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності, громадських організацій, громадян.
Стаття 13. Матеріально-побутове і медичне забезпеченнянеповнолітніх у спеціальних установах для
неповнолітніх
Особам, поміщеним у приймальники-розподільники для
неповнолітніх, загальноосвітні школи і професійні училища
соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації
неповнолітніх, виховно-трудові колонії та притулки для
неповнолітніх, створюються належні житлово-побутові умови
відповідно до встановлених правил санітарії та гігієни. Неповнолітні забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям,
предметами для навчання і дозвілля, а також комунально-побутовими
послугами згідно з нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів
України. Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота
у зазначених закладах організується і проводиться відповідно до
законодавства про охорону здоров'я. Часткове відшкодування витрат на утримання неповнолітніх у
приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, загальноосвітніх
школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах
медико-соціальної реабілітації неповнолітніх здійснюється за
рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Кадрове забезпечення діяльності органів і служб усправах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
З метою належної організації діяльності органів і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх
держава забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку
керівників та фахівців (педагогів, соціальних психологів,
соціологів, юристів, медичних працівників і працівників
правоохоронних органів).
Р о з д і л VI
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВІ СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВІ СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 15. Охорона прав неповнолітніх під час здійсненняпрофілактики правопорушень
Неповнолітні, щодо яких здійснювався профілактичний захід або
яких він торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права,
свободу, честь і гідність, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди
мають право на повне поновлення порушених прав і відшкодування
заподіяної шкоди. Посадові особи, винні у порушенні прав неповнолітніх,
заподіянні їм шкоди під час проведення профілактичного заходу,
несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених
чинним законодавством.
Стаття 16. Контроль за діяльністю органів і служб у справахнеповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим,
виконавчі комітети обласних, міських, районних у містах, районних
Рад народних депутатів у межах своєї компетенції здійснюють
контроль за діяльністю Комітету у справах неповнолітніх, служб у
справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах
неповнолітніх, приймальників-розподільників для неповнолітніх,
загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної
реабілітації, центрів медико-соціальної реабілітації,
виховно-трудових колоній, притулків для неповнолітніх і подають їм
необхідну допомогу.
Стаття 17. Прокурорський нагляд за додержанням цього Закону
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням Закону
України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх" здійснюється Генеральним прокурором
України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 24 січня 1995 рокуN 20/95-ВР
