МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИМІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 23/36/9 від 02.02.95 Зареєстровано в Міністерствім.Київ юстиції України
24 березня 1995 р.
за N 86/622
Про завтердження Списку професійних захворюваньта Інструкції щодо його застосування
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
22 лютого 1992 року N 81 ( 81-92-п ) "Про заходи щодо застосування
Закону України "Про пенсійне забезпечення", Н А К А З У Є М О:
1. Затвердити Список пофесійних захворювань та Інструкцію по
застосуванню Списку професійних захворювань (додається)
( z0085-95 ). 2. Пропонувати міністру охорони здоров'я Автономної
Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних,
Київського і Севастопольського міськвиконкомів, головам
медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) прийняти Список
професійних захворювань та Інструкцію щодо його застосування до
керівництва при визначенні професійних захворювань. 3. З вступом в дію наказу наказ МОЗ СРСР від 29.09.89 N 555
"Про вдосконалення системи медичних оглядів трудящих і водіїв
індивідуальних транспортних засобів" в частині списку професійних
захворювань та інструкції щодо його застосування вважати таким, що
не застосовується на території України. 4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальників
головних управлінь: медичної, допомоги дорослому населенню -
А.М.Морозова, санітарно-епідеміологічного - А.В.Моісеєва і
медико-санітарної експертизи - В.В.Маруніча. 5. Розмножити наказ у необхідній кількості, після
державної регістрації в Мінюсті. 6. Скасувати наказ МОЗ України від 06.05.94 р. N 65.
Міністр охорони здоров'я
України В.О.Бобров
Міністр соціального захисту
населення України А.В.Єршов
Міністр праці Н.М.Малиш
Затвердженонаказом Міністерства охорони
здоров'я України,
Міністерства соціального
захисту населення України,
Міністерства праці України
від 02.02.95 р. N 23/36/9
Інструкціяпо застосуванню Списку професійних захворювань
1. Список професійних захворювань є основним документом, який
використовується при встановленні діагнозу професійного
захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією,
вирішенні питань експертизи працездатності, медичної і трудової
реабелітації, а також при розгляді питань, пов'язаних з
відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації,
або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові
ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових
обов'язків. Професійні захворювання - захворювання, які обумовлені
дією на організм виключно або переважно факторів виробництва,
характерних для конкретної професії. 2. До списку внесені професійні захворювання, які викликані
виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів
(пневмоконіози, вібраційна хвороба, інтоксикації та інші), а також
ряд захворювань, у розвитку яких встановлено причинний зв'язок з
впливом певного несприятливого виробничо-професійного фактора та
виключений явний вплив інших непрофесійних факторів, що викликають
аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергічні захворювання,
катаракта та інші). 3. При вирішенні питання про зв'язок захворювання з умовами
праці, необхідно виходити з клінічної форми і особливостей його
розвитку, конкретних санітарно-гігієнічних умов праці і стану умов
праці в конкретній професії, які підтверджені відповідною
документацією (виписка із амбулаторної картки та історії хвороби,
санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, копія трудової
книжки). Рівні несприятливих факторів виробничого середовища на
робочих місцях повинні визначатись відповідно до діючих
нормативно-методичних документів. Якщо дослідження виробничого
середовища і рівнів несприятливих виробничо-професійних факторів
не проводились зовсім, то це не є перешкодою для встановлення
діагнозу професійного захворювання. Слід врахувати, що у відповідних графах даного документа
наводиться лише примірний перелік підприємств, виробництв та
робіт, що виконуються на них, а також етіологічних факторів, що
викликають захворювання. 4. До професійних повинні бути віднесені також найближчі чи
віддалені наслідки професійних захворювань (наприклад, стійкі
органічні зміни центральної нервової системи після інтоксикації
оксидом вуглецю). Необхідно враховувати можливість розвитку
професійного захворювання через тривалий термін після припинення
контракту з шкідливим фактором (пізні: силікоз, папілома сечового
міхура та інші). До профзахворювань можуть бути віднесені також
хвороби, які розвинулись на фоні професійного захворювання
(наприклад, рак легень, який виник у хворого на пневмоконіоз чи
пиловий бронхіт; їх слід розглядати як професійні захворювання, що
підтверджується однотипністю гістологічних змін у слизовій
оболонці бронхів - дифузна метаплація з елементами дисплазії та
розвитком, як правило, плоскоклітинного раку). 5. Якщо професійне захворювання викликає погіршення перебігу
непрофесійного захворювання, що призвело до втрати працездатності,
то причина втрати процездатності повинна вважатись професійною
(наприклад, ускладнення форми артеріальної гіпертонії, яка виникла
на фоні вібраційної хвороби). 6. Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації)
може бути встановлений лікарем будь-якого
лікувально-профілактичного закладу після обов'язкової консультації
зі спеціалістом по профпатології та лікарем з гігієни праці
територіальної санітарно-епідеміологічної станції (далі - СЕС).
Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає зненацька,
після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни)
впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що
знаходяться у повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших
несприятливих факторів. Зв'язок гострих захворювань інфекційного
характеру з професійною діяльністю потерпілого, у разі
необхідності, уточнюється спеціалізованими відділеннями лікарень,
клініками науково-дослідних інститутів гігієни праці та
профзахворювань після обов'язкової консультації з лікарем з
гігієни праці та епідеміологом санепідстанції Прфесійна етіологія гострого контактного дерматиту може бути
встановлена лікарем дерматовенерологічного диспансеру по
узгодженню з територіальною СЕС. 7. Діагноз хранічного професійного захворювання (або
інтоксикації) мають право встановити вперше лише спеціалізовані
лікувально-профілактичні заклади: Донецький НД центр гігієни праці
і пофілактики травматизму, Інститут медицини праці АМН України
(м.Київ), Криворізький НДІ гігієни праці і профзахворювань,
Харківський НДІ гігієни праці і профзахворювань, Харківський НДІ
медичної радіології, Український НДІ екогігієни і токсикології
хімічних речовин (у разі використання засобів захисту
сільськогосподарських рослин), Донецька обласна спеціалізована
клінічна лікарня професійних захворювань, Відділення профпатології
Луганської обласної клінічної лікарні, Відділення профпатології
Львівської обласної клінічної лікарні, Відділення профпатології
Черкаської обласної лікарні. До хронічних професійних захворювань
належать захворювання, які виникли внаслідок тривалого впливу
шкідливих виробничо-професійних факторів. Діагноз хронічного
професійного захворювання повинен включати його назву, основні
клінічні синдроми ураження, ступінь порушення функцій органів, які
постраждали. 8. У практиці медико-соціальної експертизи необхідно
враховувати, що визнання професійної етіології захворювання не
завжди свідчить про втрату фактичної працездатності. При
початкових формах професійних захворювань та інтоксикацій висновок
про працездатність може бути зведений лише до рекомендації щодо
припинення роботи в певних виробничих умовах та характеру праці,
тобто раціонального працевлаштування без зниження кваліфікації і
заробітку. Право на встановлення групи інвалідності з професійного
захворювання і визначення ступеня втрати професійної
працездатності у відсотках надається медико-соціальним експертним
комісіям (МСЕК). 9. Контроль за обгрунтованістю встановлення професійного
захворювання, доцільним застосуванням Списку професійних
захворювань та цієї Інструкції покладено на Міністерство охорони
здоров'я України.
