КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 19 серпня 1995 р. N 665
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМN 1203 ( 1203-2000-п ) від 03.08.2000 )
Про затвердження Загальних правил відкриття тадіяльності пунктів пропуску через
державний кордон
На виконання Комплексної програми розбудови державного
кордону України, затвердженої Указом Президента України від 16
грудня 1993 р. N 596 ( 596/93 ), Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
Затвердити Загальні правила відкриття та діяльності пунктів
пропуску через державний кордон (додаються).
Прем'єр-міністр України Є. МАРЧУК
Перший заступникМіністра Кабінету Міністрів України М. СЕЛІВОН
Інд.39
ЗАТВЕРДЖЕНІпостановою Кабінету Міністрів України
від 19 серпня 1995 р. N 665
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛАвідкриття та діяльності пунктів пропуску
через державний кордон
1. Ці Правила розроблено відповідно до Закону України "Про
державний кордон України" ( 1777-12 ), Митного кодексу України
( 1970-12 ), інших актів законодавства.
2. Перетинання державного кордону здійснюється в пунктах
пропуску через державний кордон України.
Пункт пропуску через державний кордон України (далі - пункт
пропуску) - це територія або частина території прикордонної
залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту,
аеропорту (аеродрому) з комплексом будівель, споруд та
інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені
законодавством види контролю з метою пропуску через державний
кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Назва пункту пропуску, як правило, визначається за назвою
населеного пункту, у межах або біля якого він розташований.
3. Пункти пропуску поділяються:
за видами транспортного сполучення - на залізничні,
автомобільні, морські, річкові, паромні, повітряні, пішохідні;
за категоріями поїздок - на міжнародні (пропуск через кордон
громадян і транспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск
через кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної
держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України
і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях
(районах), і транспортних засобів, що їм належать);
за характером транспортних перевезень - на пасажирські,
вантажні, вантажно-пасажирські;
за режимом функціонування - на постійні, тимчасові,
цілодобові й такі, що працюють у визначений на підставі
двосторонніх договорів час.
4. У пункті пропуску в установленому порядку відповідними
службами державних контрольних органів (далі - контрольні служби)
здійснюється прикордонний та митний контроль, контроль руху
автотранспортних засобів (для автомобільного сполучення), контроль
з метою безпеки цивільної авіації (для повітряного сполучення),
санітарно- карантинний, ветеринарний, фітосанітарний та
екологічний контроль, контроль за вивезенням з України культурних
цінностей.
Контрольні служби створюються відповідно до законодавства.
Згідно з міжнародними договорами України у пунктах пропуску
прикордонний, митний та інший контроль може здійснюватися разом із
представниками суміжних держав.
5. Пункти пропуску відкриваються за рішенням Кабінету
Міністрів України. Обов'язковою підставою прийняття такого рішення
для залізничного, автомобільного, паромного та пішохідного
сполучення є наявність відповідного міжнародного договору України.
Проект рішення Кабінету Міністрів України готується
Мінтрансом чи Укравіатрансом за погодженням з Держкомкордоном,
Держмиткомом, Мінсільгосппродом, МОЗ, Мінекобезпеки, Мінкультури,
Мінекономіки, Мінфіном, МЗС, Міноборони і СБУ на підставі
обгрунтованих пропозицій Уряду Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.
Пропозиції про відкриття пункту пропуску повинні в себе
включати техніко-економічне обгрунтування доцільності його
відкриття із зазначенням вартості будівництва (реконструкції) за
кошторисом, а також інформацію щодо наявності об'єктів
інфраструктури та соціально-побутового призначення, житла для
службових осіб усіх контрольних служб, терміну початку та
закінчення будівництва (реконструкції) зазначених об'єктів,
передбачуваного часу започаткування транспортного сполучення через
кордон, джерел фінансування зазначених робіт, одержання офіційної
згоди суміжної держави (протокол намірів) на відкриття
залізничого, автомобільного, паромного або пішохідного сполучення
між державами, а для морського, річкового або повітряного
сполучення - висновку стосовно можливості його використання як
пункту пропуску згідно з вимогами законодавства.
Попередньо ці пропозиції розглядаються та узгоджуються з
комісією, утвореною розпорядженням Кабінету Міністрів України від
13 вересня 1994 р. N 676 ( 676-94-р ), та Держкордонрадою.
Рішення про відкриття пункту пропуску приймається після
завершення будівництва і комісійного прийняття в експлуатацію
відповідних будівель і споруд, якщо інше не випливає із
міжнародного договору України.
6. Рішення Кабінету Міністрів України про відкриття пунктів
пропуску оприлюднюються через засоби масової інформації. МЗС
інформує про це дипломатичні представництва іноземних держав в
Україні, дипломатичні представництва та консульські установи
України за кордоном.
7. Конкретний термін початку роботи новоутворених пунктів
пропуску узгоджується із суміжними державами по дипломатичних
каналах, якщо інший порядок не передбачено міжнародними договорами
України.
Діяльність пункту пропуску може бути розпочата лише після
створення належних умов та укомплектування кадрами усіх
контрольних служб, затвердження відомчих нормативних актів про
діяльність відповідних пунктів пропуску, а також інструкцій,
затверджуваних згідно з пунктами 13 і 16 цих Правил.
8. Міжнародне залізничне, автомобільне, морське, річкове,
паромне, повітряне сполучення та спрощений пропуск обмежуються,
припиняються (у тому числі тимчасово) у випадках і порядку,
встановлених законодавством.
9. Пункти пропуску повинні відповідати вимогам щодо
забезпечення додержання порядку перетинання державного кордону
особами, транспортними засобами і вантажами, мати належні
культурно-побутові та санітарно-гігієнічні умови для осіб, які
прямують через державний кордон, а також забезпечувати відповідні
умови для роботи службових осіб усіх контрольних служб.
10. Проекти будівництва (реконструкції) пунктів пропуску, а
також проекти розташування пунктів пропуску на діючих вокзалах
(станціях), у портах (на аеродромах) погоджуються з Урядом
Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями,
міністерствами та відомствами, до компетенції яких належить
забезпечення здійснення відповідного контролю.
До кошторису будівництва (реконструкції) пункту пропуску
обов'язково включаються витрати на придбання та встановлення
стаціонарних інженерних і технічних засобів прикордонного, митного
й інших видів контролю, створення комунікаційної та
соціально-побутової інфраструктури для діяльності усіх контрольних
служб.
11. Міністерства та відомства, а також підприємства, установи
й організації, що належать до сфери їхнього управління, майно чи
окремі об'єкти яких розміщені постійно у пункті пропуску,
створюють належні умови для діяльності усіх контрольних служб, у
встановленому порядку облаштовують і фінансують утримання
службових приміщень та інших місць, необхідних для здійснення усіх
видів контролю, зазначених у пункті 4 цих Правил.
У разі будівництва нових і реконструкції діючих пунктів
пропуску обов'язкове проектування і будівництво зазначених
приміщень і місць.
12. Для нормального функціонування пунктів пропуску
Мінзв'язку забезпечує надання на договірних засадах органам, які
виконують функції з державного контролю на кордоні, за їхніми
заявками каналів зв'язку.
13. У пункті пропуску визначаються місця для безпосереднього
перетинання державного кордону, зони прикордонного, митного та
інших видів контролю.
У зонах прикордонного і митного контролю Прикордонні війська
разом з митними органами встановлюють режимні правила, що
регламентують порядок допуску в ці зони осіб (у тому числі на
транспортних засобах), які беруть участь у контролі та
обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного
прямування, порядок відправлення з пунктів пропуску транспортних
засобів, вантажів та іншого майна, що переміщується через
державний кордон, а також визначають інші обмеження.
Режимні правила у зонах прикордонного і митного контролю
встановлюються відповідно Держкомкордоном та Держмиткомом і
обов'язкові для виконання громадянами, які прямують через
державний кордон, працівниками транспорту і службовими особами
усіх контрольних служб.
У пункті пропуску під час перетинання державного кордону
контроль здійснюють службові особи контрольно-пропускних пунктів
Прикордонних військ. Пропуск через кордон громадян і транспортних
засобів проводиться лише на підставі відміток контрольних служб
про оформлення документів, які дають право на перетинання
державного кордону.
14. Загальна координація роботи з підтримання режиму у
пунктах пропуску здійснюється у порядку, встановленому
Держкомкордоном.
Розподіл потоку транспортних засобів (у тому числі
іноземних), що прямують за межі України через пункти пропуску (для
автомобільного сполучення), провадиться Мінтрансом за погодженням
із МВС, Держкомкордоном, Держмиткомом шляхом видачі ліцензій,
дозволів та квот підприємствам й іншим організаціям (у тому числі
іноземним) відповідно до міжнародних договорів України та з
урахуванням пропускних можливостей цих пунктів.
15. Розміщення у пункті пропуску будівель, споруд та інших
об'єктів підприємств, установ й організацій, що не мають
відношення до здійснення контролю та забезпечення громадського
порядку у пункті пропуску, а також тих, що будуть заважати
переміщенню осіб, транспортних засобів і вантажів або виконанню
своїх функцій контрольними службами, не дозволяється. Розміщення
підприємств за межами зон прикордонного та митного контролю сфери
обслуговування пасажирів закордонного прямування або їх
структурних одиниць провадиться лише за погодженням з органами
Прикордонних військ та митними органами.
У зонах прикордонного і митного контролю розміщуються лише
споруди та об'єкти Прикордонних військ і митних органів, необхідні
для забезпечення здійснення відповідного контролю.
Об'єкти інших контрольних служб розміщуються за межами зон
прикордонного і митного контролю.
16. Пропуск через державний кордон осіб, транспортних
засобів, вантажів та іншого майна, виконання функцій контрольними
службами провадяться за узгодженням дій між ними, а також іншими
підприємствами, установами й організаціями, які мають відношення
до міжнародного сполучення. Технологічна схема пропуску через
державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого
майна визначається командиром з'єднання (частини) Прикордонних
військ за погодженням з керівниками митного органу, транспортної
організації та інших контрольних служб, а також із
заінтересованими підприємствами, установами й організаціями, які
мають відношення до міжнародного сполучення.
17. Контрольні служби відповідають за своєчасне оформлення
формальностей, необгрунтовану затримку осіб, транспортних засобів,
вантажів та іншого майна, які прямують через державний кордон.
Службові особи усіх контрольних служб, з чиєї вини сталася
затримка осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна у
пункті пропуску, несуть відповідальність згідно із законодавством.
18. Забезпечення громадського порядку у зонах прикордонного,
митного та інших видів контролю пунктів пропуску здійснюється
відповідними контрольними службами. У разі допущення протиправних
дій, які заважають рухові транспортних засобів або виконанню
контрольних функцій, особами, які перетинають державний кордон,
для наведення порядку залучаються працівники органів внутрішніх
справ.
19. Забезпечення громадського порядку поза зонами
прикордонного і митного контролю на залізничних вокзалах
(станціях), морських і річкових портах, в аеропортах, на
міжнародних автомагістралях та під'їзних шляхах до пунктів
пропуску для автомобільного сполучення здійснюється органами
внутрішніх справ.
-
скопійовано
-
