КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 29 лютого 1996 р. N 269
Київ
Про затвердження Правил охорони внутрішніхморських вод і територіального моря від
забруднення та засмічення
Відповідно до статті 102 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Правила охорони внутрішніх морських вод і
територіального моря від забруднення та засмічення (додаються). 2. Надати право Міністерству охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки давати роз'яснення щодо застосування
цих Правил.
Прем'єр-міністр України Є.МАРЧУК
МіністрКабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
Інд.19
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 29 лютого 1996 р. N 269
ПРАВИЛАохорони внутрішніх морських вод
і територіального моря від забруднення та засмічення
1. Ці Правила регламентують діяльність щодо запобігання
забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіальних
вод (територіального моря), гирлових ділянок річок, прибережних
захисних смуг морів, морських заток, лиманів, островів у
внутрішніх морських водах, а також умови забезпечення сприятливого
морського середовища для гідробіонтів (водних рослин та тварин). Правила не регулюють порядок скидання відходів та інших
матеріалів з метою їх захоронення, який визначається спеціальними
актами законодавства. 2. У Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні: внутрішні морські води України - це: морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних
ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, яка проходить через
постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги
яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від
берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один
або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24
морських миль; води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично
належать Україні; континентальний шельф - поверхня та надра морського дна до
глибини моря 200 метрів у районах, прилеглих до узбережжя або до
островів держави, але які перебувають за межами зони
територіального моря або за цією межею до місця, де глибина
покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих
районах. У разі якщо встановлення меж континентального шельфу
відповідно до зазначених вище ознак суперечить юрисдикції суміжних
прибережних держав, межі континентального шельфу визначаються за
спеціальними міждержавними угодами; морське середовище - води морів з певними притаманними тільки
їм фізико-хімічними властивостями; судно - самохідна або несамохідна плавуча споруда, визначена
як така у статті 15 Кодексу торговельного мореплавства України; територіальне море (територіальні води) України - прибережні
морські води завширшки 12 морських миль від лінії найбільшого
відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні,
або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки. 3. Внутрішні морські води та територіальне море підлягають
охороні від забруднення та засмічення, що можуть погіршити умови
водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення
рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршити умови
існування диких тварин, а також викликати інші несприятливі явища
внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх
здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і
гідрогеологічного режиму. 4. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо
запобігання скиданню стічних вод у внутрішні морські води та
територіальне море чи його припинення, якщо стічні води: можуть бути використані у системах оборотного, повторного і
послідовного водопостачання; містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та
кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені
нормативи технологічних відходів; містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі
концентрації; містять токсичні речовини та збудників інфекційних
захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично
допустимі нормативи; призводять до підвищення температури води у водному об'єкті
більш як на три градуси за Цельсієм порівняно з його природною
температурою в літній період; є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх
очищення і знезараження. 5. Власники і користувачі суден, платформ та інших морських
споруд за погодженням з органами Мінекобезпеки повинні вживати
заходів щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх
морських вод та територіального моря, зокрема: а) розробляти і вводити в дію інструкції та правила щодо
запобігання забрудненню моря, які повинні забезпечувати виконання
цих Правил, а також міжнародних договорів України з питань
запобігання забрудненню морського середовища із суден; б) проводити заміну ізольованого баласту до заходу суден у
внутрішні морські води та територіальне море; в) обладнувати судна, платформи та інші морські споруди
цистернами і закритими фановими системами для збирання зворотних
вод будь-якого походження чи установками для очищення та
знезараження цих вод; г) затверджувати нормативні акти щодо транспортування
речовин, перевезення яких може призвести до забруднення внутрішніх
морських вод та територіального моря; д) перевантажувати будь-які вантажі, які можуть призвести до
забруднення внутрішніх морських вод та територіального моря, з
обов'язковою розробкою оцінки впливу на навколишнє середовище
технології переробки та складування для кожного виду вантажу. 6. Скидання у прибережні води морів зворотних вод
допускається лише за умови наявності нормативів гранично
допустимих концентрацій речовин, що містяться у прибережних водах
морів, та встановлення нормативів гранично допустимого скидання
забруднюючих речовин у зворотних водах. У разі перевищення
встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих
речовин скидання зворотних вод у прибережні води морів може бути
обмежене, тимчасово заборонене (зупинене) чи припинене державними
інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки в
порядку, встановленому законодавством України. 7. Використання внутрішніх морських вод та територіального
моря для рибогосподарських цілей проводиться з дотриманням
загальних вимог. 8. У разі одночасного використання прибережних морських вод
для двох або більше цілей водокористування діють найбільш жорсткі
нормативи щодо якості морських вод. 9. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток
і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
забороняється: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і
накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових
стічних вод об'ємом більше одного кубічного метра на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для
приймання і знезаражування рідких відходів. 10. Облік кількості та якості зворотних вод, що скидаються у
прибережні води морів, та забруднюючих речовин у них повинні вести
водокористувачі за власні кошти, для чого: а) на кожній споруді встановити гідрометричне обладнання
(рівнеміри, витратоміри тощо) для визначення об'єму зворотних вод,
що скидаються; б) здійснювати контроль за кількісним та якісним складом
зворотних вод засобами власних гідрохімічних лабораторій або
лабораторій інших підприємств та установ згідно з погодженим та
затвердженим державними інспекціями охорони Чорного та Азовського
морів Мінекобезпеки графіком. Дані контролю подаються в органи
Мінекобезпеки у 10-денний термін після відбору та аналізу проб.
При цьому водокористувач повинен забезпечити проведення хімічного
аналізу зворотних вод у місці випуску, а також морських вод у зоні
впливу скидів того чи іншого об'єкта. 11. Усі операції з нафтою, забруднюючими речовинами та
зворотними водами, які проводяться на суднах, морських установках
та приймальних спорудах у портах, підлягають обов'язковій
реєстрації згідно з правилами реєстрації операцій із шкідливими
речовинами на суднах, морських установках та приймальних спорудах
у портах України. 12. З метою запобігання забрудненню внутрішніх морських і
територіальних вод конструкція та обладнання суден повинні
відповідати вимогам, встановленим міжнародними договорами України
щодо запобігання забрудненню морського середовища із суден та цими
Правилами. 13. Заборонені до скидання у внутрішні морські і
територіальні води забруднюючі речовини та суміші, що їх вміщують,
повинні збиратися на суднах у спеціальні місткості, а потім
здаватися на берегові або плавучі приймальні споруди чи
знешкоджуватися на судні з оформленням відповідних документів. 14. Операції із забруднюючими речовинами, їх сумішами, а
також із зворотними водами підлягають обов'язковій реєстрації у
суднових документах, форма яких узгоджується з державними
інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки. На суднах-збирачах, крім реєстрації зазначених операцій,
проводиться також реєстрація операцій з приймання і здавання
забруднюючих речовин та їх сумішей. Судна-збирачі мають бути обладнані засобами інструментального
контролю та вимірювання складу зібраних і зданих забруднюючих
речовин та їх сумішей. 15. На плавучих та стаціонарних очисних спорудах ведеться
реєстрація операцій з приймання із суден зворотних вод та їх
очищення за формою, яка узгоджується з державними інспекціями
охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки. 16. У чотиримильній зоні прибережних вод забороняється
скидання із суден очищених господарсько-побутових стічних вод.
Такі води повинні накопичуватися та здаватися на судна-збірники
або на берегові очисні споруди. 17. Якщо судном перевозяться речовини невідомої назви,
власник вантажу зобов'язаний заздалегідь повідомити про це
державні інспекції охорони Чорного і Азовського морів
Мінекобезпеки, зокрема про їх хімічний склад, а також можливий
вплив конкретного вантажу на морське середовище та його мешканців. У разі відсутності цієї інформації приймання таких речовин і
вантажів для транспортування та перевантаження не допускається. 18. У разі будь-яких скидань або втрат із суден, платформ та
інших морських споруд у внутрішні морські води та територіальне
море забруднюючих речовин або сумішей, які містять ці речовини, чи
у разі неминучої загрози таких втрат або скидань капітани суден чи
інших плавучих засобів зобов'язані терміново повідомити про це
адміністрацію найближчого морського порту. Скиданням або втратою забруднюючої речовини чи суміші
вважається така їх кількість, яка може бути зафіксована
інструментальним, візуальним чи іншим способом. Передавання зазначених повідомлень здійснюється у порядку,
встановленому Мінекобезпеки. 19. У разі випадкового чи аварійного скидання забруднюючих
речовин або сумішей, що містять ці речовини, капітани суден,
адміністрація платформ та інших споруд у морі зобов'язані вжити
всіх заходів для зведення скидання до мінімуму та для ліквідації
наслідків забруднення морського середовища. Обробка хімічними засобами розлитих у морських водах
нафтопродуктів або інших забруднюючих речовин здійснюється за
дозволом органів Мінекобезпеки спеціально сформованими аварійними
службами. 20. Миття на суднах вантажних танків, котлів та іншого
обладнання повинно проводитися згідно з розробленою судновласником
для кожного судна інструкцією з використанням наявних на судні
спеціальних систем, засвідчених Регістром у встановленому порядку.
Для цього можуть використовуватися тільки ті миючі препарати,
застосування яких на плавучих засобах узгоджене з органами
Мінекобезпеки. Забороняється скидання промивальних та замивальних вод після
миття танків, трюмів, котлів та іншого обладнання у внутрішні
морські води та територіальне море. 21. Морські торговельні, рибні та інші порти, суднобудівні і
ремонтні заводи та інші місця відстою суден (рибоконсервні заводи,
бази тощо) обладнуються: спорудами для приймання із суден сміття з наступною його
утилізацією та знезаражуванням; береговими або плавучими засобами для приймання із суден
змішаних з нафтою вод, нафтозалишків та інших забруднюючих
речовин. Прийняті із суден води, що містять нафту, нафтозалишки та
інші забруднюючі речовини, підлягають здаванню на плавучі чи
стаціонарні очисні споруди або інші приймальні пункти для
наступної переробки та утилізації. Порти та термінали, у яких нафту та інші рідкі забруднюючі
речовини наливають у судна, обладнуються відповідними спорудами
для приймання і очищення баластних та інших забруднених вод. Місткість усіх споруд повинна бути достатньою для задоволення
потреб суден, щоб уникнути їх необгрунтованого простою. Для охорони прибережних вод морів від забруднення із суден у
портах, терміналах, на суднобудівних заводах та в інших місцях
відстою суден повинна забезпечуватися можливість відведення
зворотних вод за допомогою уніфікованих зливних споруд та
асенізаційних суден у загальноміську каналізацію за умови їх
наступного очищення, знезаражування та знешкодження. Для очищення акваторії морів від випадкових розливів нафти та
інших забруднюючих речовин, у тому числі і внаслідок аварійних
ситуацій, порти, місця наливання нафти, суднобудівні та
судноремонтні заводи й інші місця відстою суден повинні бути
обладнані пристроями, що забезпечують огородження місця розливу
нафти та інших забруднюючих речовин, суднами-нафтозбирачами та
іншими плавзасобами, які здійснюють обмеження, ліквідацію або
збирання нафти чи інших забруднюючих речовин з наступним здаванням
їх на берег для утилізації. 22. Адміністрації морських портів, терміналів, судноремонтних
заводів, плавучих та стаціонарних платформ зобов'язані: здійснювати аналітичний контроль за станом морського
середовища у зоні свого водокористування з урахуванням впливу
власної господарської діяльності на екологічний стан моря,
відповідно до методик та графіків, узгоджених з державними
інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки; проводити у разі забруднення зони свого водокористування
розслідування кожного випадку забруднення морського середовища.
Результати розслідування таких випадків подаються до державних
інспекцій охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки не
пізніше 24 годин після його закінчення. 23. Морські порти, в яких проводиться перевалка хімічних та
сипучих вантажів, зобов'язані: розробити і здійснити заходи щодо запобігання забрудненню
акваторій морських портів та прибережних вод морів під час
зберігання і перевалки хімічних та сипучих вантажів; впровадити ефективні методи і технічні засоби, що
забезпечують запобігання втратам хімічних та сипучих речовин під
час їх навантаження і вивантаження; обладнати порти спеціальними причалами для приймання та
відправки хімічних і сипучих вантажів, приміщеннями для їх
зберігання та перетарування, а також екологічно безпечними
майданчиками для знезараження залишків хімічних речовин; забезпечити збирання, очищення, знешкодження забруднених вод,
що утворюються під час промивання вантажних місткостей, а також
стічних вод з територій портів, причалів та інших споруд. 24. Міністерства і відомства, до сфери управління яких
входять порти, суднобудівні та судноремонтні заводи, затверджують
за погодженням з органами Мінекобезпеки інструкції і правила щодо
запобігання забрудненню моря. Табелі і переліки інвентарного забезпечення морських портів
засобами для запобігання забрудненню, а також для очищення
морських акваторій узгоджуються з державними інспекціями охорони
Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки. Норми технологічного проектування морських портів, а також їх
перегляд, зміни та доповнення до них у частині запобігання
забрудненню вод морів повинні узгоджуватися з органами
Мінекобезпеки. 25. Накази адміністрацій портів щодо запобігання забрудненню
акваторій портів підлягають обов'язковому узгодженню з державними
інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки. 26. Під час дослідження, розвідки та розробки природних
багатств континентального шельфу України, які здійснюються з
плавучих або стаціонарних споруд, повинні передбачатися
водоохоронні заходи щодо запобігання забрудненню морських вод та
континентального шельфу промисловими і побутовими стічними водами,
радіоактивними речовинами та іншими відходами виробництва, які у
кожному конкретному випадку підлягають узгодженню з державними
інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекобезпеки. 27. Визначення санітарно-гігієнічних вимог до внутрішніх
морських вод та територіального моря та нагляд за їх виконанням
здійснюється державною санітарно-епідеміологічною службою України
згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), іншими актами
законодавства. 28. Державний контроль за виконанням вимог, передбачених цими
Правилами, здійснюється органами Мінекобезпеки, Держводгоспу,
Держкомгеології відповідно до їхніх повноважень. 29. Підприємства, установи, організації і громадяни України,
а також іноземні юридичні і фізичні особи, винні в порушенні вимог
цих Правил, несуть відповідальність згідно із законодавством.
