У К А ЗПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
{ Указ втратив чинність на підставі Указу ПрезидентаN 698/2013 ( 698/2013 ) від 20.12.2013 }
Про Основні напрями реформуванняпрофесійно-технічної освіти в Україні
З метою здійснення заходів щодо реформування
професійно-технічної освіти в Україні п о с т а н о в л я ю:
1. Затвердити Основні напрями реформування
професійно-технічної освіти в Україні (додаються). 2. Міністерству освіти України, іншим центральним органам
державної виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим,
обласним, Київській та Севастопольській міським державним
адміністраціям розробити у тримісячний строк заходи щодо
реалізації Основних напрямів реформування професійно-технічної
освіти в Україні та забезпечити їх виконання. 3. Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки
Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним
адміністраціям передбачати, починаючи з 1997 року, в проектах
відповідних бюджетів асигнування на реалізацію заходів, пов'язаних
з реформуванням професійно-технічної освіти. 4. Продовжити строк повноважень Комісії з питань реформування
професійно-технічної освіти в Україні ( 458/95-рп ) до грудня 1996
року.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 8 травня 1996 рокуУказом Президента України
від 8 травня 1996 року N 322/96
ОСНОВНІ НАПРЯМИ
реформування професійно-технічної освітив Україні
I. Стан професійно-технічної освіти
Україна успадкувала розвинуту систему професійно-технічної
освіти. До її складу входить 1160 державних професійно-технічних
закладів освіти. Крім цього, функціонує широка мережа галузевих
навчально-курсових комбінатів, у яких проводиться початкова
професійна підготовка та підвищення кваліфікації робітників. 575 тисяч випускників загальноосвітніх шкіл оволодівають у
професійно-технічних закладах освіти більш як 800 робітничими
професіями. Сімдесят відсотків учнів профтехучилищ поряд з
професією здобувають повну середню освіту. Профтехучилища здійснюють також перепідготовку незайнятого
населення та підвищення кваліфікації робітників. Навчальний процес
у них забезпечують більш як 60 тисяч інженерно-педагогічних
працівників. Водночас ця ланка освіти виконує важливі функції соціального
захисту підлітків. У профтехучилищах утримуються 55 тисяч сиріт і
напівсиріт, одержують безплатне харчування понад 200 тисяч дітей
із бідних та малозабезпечених сімей. Професійна підготовка
підлітків є необхідною передумовою забезпечення їх зайнятості і
спрямовується на захист молоді від безробіття, на підвищення її
конкурентоспроможності на ринку праці. Разом з тим перебування профтехосвіти у складі
загальносоюзної освітньої системи, жорстка централізація її
планування і управління дали негативні наслідки. Підготовка
робітничих кадрів була спрямована значною мірою на задоволення
потреб економіки адміністративно-командного типу, переобтяженої
військово-промисловим комплексом, внаслідок чого нині не вистачає
кваліфікованих працівників у соціальній сфері, готельному
господарстві, у сферах туризму, бізнесу, побуту, комунальної
служби тощо. Професійно-технічна освіта не була зорієнтована на
підготовку робітників для праці в умовах ринкової економіки. До того ж централізоване визначення змісту освіти,
розроблення навчальних планів та програм, підручників уніфікувало
навчальний процес, обмеживши можливість адаптації
професійно-технічної освіти до потреб економіки в конкретних
регіонах, призвело до вузькопрофільності у підготовці робітничих
кадрів. Система професійно-технічних закладів освіти має значний
потенціал, достатній для відтворення трудових ресурсів країни
відповідно до вимог економічного розвитку та задоволення потреб
громадян у професійній освіті. Проте економічна криза, вкрай недостатнє фінансування
призводять до руйнування цієї важливої ланки освіти. Внаслідок низького рівня соціального захисту почався масовий
відплив з профтехучилищ досвідчених інженерно-педагогічних кадрів. Майже на 100 тисяч зменшився контингент учнів. Значно погіршилось методичне забезпечення підготовки
кваліфікованих робітників. Низький рівень забезпечення училищ комп'ютерною технікою
перешкоджає формуванню у майбутніх фахівців комп'ютерної
грамотності. Протягом останніх років у професійно-технічних закладах
освіти практично не оновлюється учбове обладнання. Не виділяються
кошти на забезпечення навчального процесу матеріалами,
інструментом, на технічне обслуговування машин і механізмів,
ремонт будівель та споруд. Почалося фізичне руйнування
матеріальної бази профтехосвіти. Негативно впливає на процес формування робітничого потенціалу
країни паралелізм у діяльності професійно-технічних закладів
освіти, галузевих навчально-курсових комбінатів та в підготовці
кадрів на виробництві. Розвиток професійно-технічної освіти уповільнився, вона
відстала від динамічних змін у суспільстві і потребує відповідного
реформування.
II. Основні напрями здійснення реформ
Реформування професійно-технічної освіти має здійснюватися у
1996-2000 роках за такими напрямами:
1. Оновлення змісту професійно-технічної освіти, визначення
державних вимог щодо її якості і обсягу на рівні світових
досягнень науки, техніки, технологій та передового досвіду.
У нинішній номенклатурі робітничих професій налічується понад
7000 найменувань, що зумовлює вузькопрофільність у підготовці
фахівців, обмежує їх участь у виробництві та
конкурентоспроможність на ринку праці. Виникла необхідність в оновленні змісту професійного
навчання, визначенні науково обгрунтованої номенклатури професій
відповідно до нових соціально-економічних і культурно-освітніх
потреб та у створенні державних стандартів професійно-технічної
освіти. З метою реалізації перелічених завдань необхідно: здійснити на основі аналізу видів робіт та функцій виконавців
у виробництві та сфері послуг інтеграцію номенклатури професій,
забезпечивши перехід від вузькопрофільних до професій широкого
профілю, та внести відповідні зміни до класифікатора професій
( v0257217-95, va257217-95, vb257217-95 ); скласти перелік професій для підготовки кваліфікованих
робітників у професійно-технічних закладах освіти та на
виробництві; розробити державні стандарти професійно-технічної освіти,
типові навчальні плани та програми, систему контролю за якістю
професійного навчання, програму удосконалення виховання учнів
професійно-технічних закладів освіти; організувати розроблення та видання нового покоління
підручників, посібників, іншої навчальної літератури, виробництво
технічних засобів навчання; розробити та реалізувати програму забезпечення комп'ютерної
грамотності майбутніх робітників; удосконалити організацію і порядок ліцензування та атестації
професійно-технічних закладів освіти.
2. Оптимізація мережі професійно-технічних закладів освіти та
структури підготовки фахівців.
Потреба у кадровому забезпеченні структурної перебудови
економіки країни, наявність перекосів у професійно-кваліфікаційній
структурі підготовки робітничих кадрів та територіальному
розміщенні профтехучилищ призвели до необхідності оптимізації
мережі професійно-технічних закладів освіти та структури
підготовки фахівців. Для цього необхідно: визначити відповідно до розвитку галузей економіки тенденції
в потребі у кадрах за професійними спрямуваннями та рівнем
кваліфікації; проаналізувати потенціал професійно-технічних училищ,
навчально-курсових комбінатів та упорядкувати їх мережу з
урахуванням загальнодержавних і регіональних потреб у
кваліфікованих робітничих кадрах, територіального їх розташування
шляхом зміни профілю та спеціалізації діючих і відкриття нових
навчальних закладів різних форм власності, передбачити можливість
створення за умови доцільності регіональних чи міжрегіональних
професійно-технічних навчально-виробничих комплексів; підготувати пропозиції щодо підвищення ефективності
діяльності галузевих навчально-курсових комбінатів. 3. Удосконалення і демократизація форм управління
професійно-технічною освітою.
З огляду на важливість цієї ланки освіти для розвитку
економіки і суспільства в цілому необхідно: зберегти на період виходу з кризи та перебудови економіки
країни мережу професійно-технічних закладів освіти у
загальнодержавній власності, централізоване управління
професійно-технічною освітою з розширенням автономії навчальних
закладів та державне регулювання системи підготовки робітничих
кадрів; розглянути доцільність утворення Міжгалузевої координаційної
ради з питань підготовки та перепідготовки робітничих кадрів; вивчити питання вдосконалення управління системою
професійно-технічної освіти, передбачивши створення в складі
Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, обласних,
Київського та Севастопольського міських управлінь освіти комітетів
з професійно-технічної освіти; впровадити нові сучасні механізми управління
професійно-технічним закладом освіти та відповідні типові штати; створити в Міністерстві освіти України Центр
науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти та
службу з питань економіки професійно-технічної освіти; відновити діяльність регіональних навчально-методичних
кабінетів (центрів) професійно-технічної освіти; заснувати державний друкований орган професійно-технічної
освіти. 4. Створення правової бази взаємовідносин
професійно-технічних закладів освіти та замовників підготовки
робітничих кадрів.
Радикальні політичні та економічні реформи в Україні
потребують впровадження нових механізмів взаємодії економічних
структур, ринку праці і системи підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації робітничих кадрів. З цією метою необхідно
опрацювати пропозиції про зміни і доповнення до законодавства
щодо: надання пільг підприємствам, організаціям, установам, які
беруть активну участь у професійному навчанні, виділяють
відповідні кошти, матеріальні цінності на розвиток
професійно-технічної освіти; відстрочення на один рік випускникам професійно-технічних
закладів освіти від призову до Збройних Сил України. Передбачити: розроблення Положення про базове підприємство (організацію,
установу) професійно-технічного закладу освіти та Положення про
навчально-виробничі, навчально-комерційні комплекси; вирішення в установленому порядку питання щодо надання
професійно-технічним закладам освіти сільськогосподарського
профілю земельних угідь у розмірах, необхідних для здійснення
навчально-виробничого процесу в повному обсязі.
5. Розвиток професійно-технічних закладів освіти різних
типів.
Перебудова економічних та суспільних відносин зумовила
потребу в урізноманітненні типів професійно-технічних закладів
освіти. З цією метою необхідно: створити нормативно-правову базу та організаційно-педагогічні
засади діяльності нових типів професійно-технічних закладів
освіти; впровадити ступеневу систему професійно-технічної освіти; розширити мережу вищих професійних училищ, училищ-агрофірм,
інших нових типів професійно-технічних закладів освіти та
організувати в них підготовку висококваліфікованих робітників і
спеціалістів для наукоємних виробництв, складених технологій. 6. Участь професійно-технічних закладів освіти у реалізації
Державної програми зайнятості населення.
У професійно-технічних закладах освіти здійснюється
перепідготовка незайнятого населення, створюються необхідні
передумови підвищення конкурентоспроможності молоді та дорослого
населення на ринку праці. Проте ця робота ще проводиться на
неналежному рівні, у зв'язку з чим необхідно: розробити та впровадити правову основу і механізми
працевлаштування випускників професійно-технічних закладів освіти.
Визначити при цьому права та обов'язки навчальних закладів,
установ - замовників підготовки робітничих кадрів; сформувати на базі діючих профтехучилищ, навчально-курсових
комбінатів мережу професійно-технічних закладів освіти, здатних
задовольнити потреби ринку праці та вимоги державних органів
зайнятості у професійному навчанні та перепідготовці незайнятого
населення; організувати своєчасне методичне забезпечення професійної
підготовки та перепідготовки незайнятого населення.
7. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення потреб
професійно-технічної освіти.
З метою поліпшення фінансового та матеріально-технічного
забезпечення професійно-технічної освіти; розробити нормативи матеріально-технічного забезпечення
професійно-технічних закладів освіти; встановити на період виходу з економічної кризи режим
фінансового сприяння професійно-технічній освіті шляхом надання
галузі пріоритету у фінансуванні; врахувати необхідність зміцнення матеріально-технічної бази
закладів профтехосвіти в разі використання інвестицій за
міжнародними угодами; розробити механізм самофінансування навчальних закладів за
рахунок надання платних освітніх послуг, проведення
навчально-виробничої і навчально-комерційної діяльності, а також
інших позабюджетних джерел; внести в установленому порядку пропозиції про зміни у чинному
законодавстві щодо звільнення державних професійно-технічних
закладів освіти від усіх видів податків і цільових внесків, пені і
штрафів за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань через
нестачу бюджетних коштів; розробити та впровадити механізми посилення
соціально-економічного захисту працівників та учнів
професійно-технічної освіти. 8. Кадрове забезпечення професійно-технічної освіти.
З метою забезпечення професійно-технічних закладів освіти
інженерно-педагогічними кадрами необхідно: привести у відповідність з потребами систему підготовки
інженерно-педагогічних кадрів для професійно-технічних закладів
освіти на базі спеціалізованих факультетів вищих навчальних
закладів; розробити і впровадити нові механізми у системі підвищення
кваліфікації керівних та інженерно-педагогічних кадрів
професійно-технічної освіти; забезпечити стабільність у виплаті заробітної плати
працівникам професійно-технічної освіти.
9. Наукове забезпечення професійно-технічної освіти.
З метою наукового забезпечення професійно-технічної освіти: впровадити цільове фінансування науково-дослідних та
експериментальних робіт з актуальних проблем професійно-технічної
освіти; розширити прийом до аспірантури і докторантури з питань
професійно-технічної освіти.
10. Створення правової бази професійно-технічної освіти.
В Україні відсутні законодавчі акти прямої дії, які б
регулювали суспільні відносини у сфері професійно-технічної
освіти. Потребує радикальних змін також і система відомчих
нормативних актів. Для вирішення названих проблем необхідно: доопрацювати та внести в установленому порядку на розгляд
Верховної Ради України проект Закону України "Про
професійно-технічну освіту"; розробити (поновити) та впровадити систему нормативних
документів щодо організації та здійснення підготовки
кваліфікованих робітників.
Глава Адміністрації
Президента України Д.ТАБАЧНИК
