МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 44 від 12.05.96 Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
31 травня 1996 р.
за N 261/1286
{ Наказ скасовано на підставі Розпорядження КМN 1018-р ( 1018-2019-р ) від 23.10.2019 }
Про затвердження Положення про порядок підвищеннякваліфікації фахівців, які займаються питаннями
нормування праці на виробництві
На виконання абзацу 5 розділу 2 Заходів поліпшення нормування
праці в народному господарстві, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 20.03.95 N 197 ( 197-95-п ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити розроблене управлінням соціально-трудових
відносин разом з Інститутом підвищення кваліфікації і
перепідготовки кадрів Національного центру продуктивності за
участю Міністерства освіти України Положення про порядок
підвищення кваліфікації фахівців, які займаються питаннями
нормування праці на виробництві, що додається. 2. Цей наказ набуває чинності через 10 днів після державної
реєстрації наказу.
Міністр М.Г.Каскевич
Затвердженонаказом Мінпраці України
про порядок підвищення кваліфікації фахівців, які
займаються питаннями нормування праці на
виробництві
1. Загальні положення
1.1. Метою Положення є встановлення єдиного порядку навчання
фахівців з нормування праці, який забезпечує безперервне
підвищення їх теоретичного рівня, поглиблення професійних знань,
спеціальних навичок і збагачення передовим досвідом. 1.2. Навчання фахівців у системі підвищення кваліфікації має
безперервний характер. 1.3. Головними завданнями навчання є: забезпечення регулярності і планомірності підвищення
кваліфікації фахівців, що займаються питанням нормування праці
(надалі - фахівці); приведення змісту навчання фахівців у відповідність з
вимогами їх діяльності в умовах удосконалення технології
виробництв впровадження нової техніки, включаючи зарубіжну тощо; створення і підтримування відповідного рівня організації
навчального процесу, його матеріального і технічного забезпечення
в навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки
кадрів та їх філіалах. 1.4. Безперервність навчання фахівців у системі підвищення
кваліфікації забезпечується поєднанням навчання в навчальних
закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів та
безпосередньо на підприємствах, організаціях (надалі -
підприємства) із систематичною самоосвітою. Враховуючи світовий
досвід, доцільно також поєднувати короткострокове і періодичне
навчання на спеціальних курсах навчальних закладів міністерств,
відомств відповідних галузей народного господарства.
2. Організація і координування навчання
2.1. Міністерства і відомства, інші органи державної
виконавчої влади: планують і здійснюють заходи, спрямовані на науково-методичне
і кадрове забезпечення безперервного навчання фахівців; забезпечують відповідність змісту навчання кадрів вимогам
науково-технічного прогресу та соціально-економічного розвитку з
урахуванням реальної потреби ринку праці, інтересів працівників і
виробництва; організують навчання та стажування фахівців на підприємствах,
у фірмах, організаціях і навчальних закладах України та за
кордоном для вивчення досвіду організації виробництва та
нормування праці, підготовки кадрів тощо. 2.2. Керівництво підприємств з метою вдосконалення
використання трудових ресурсів і задоволення потреб у фахівцях
високого професійного рівня: забезпечує в установленому порядку виділення коштів на
підвищення кваліфікації; аналізує рівень професійної підготовки фахівців, потребу у
підвищенні їх кваліфікації, визначає терміни і форми навчання,
укладає угоди з відповідними навчальними закладами, а також
організує навчання безпосередньо на виробництві; координує навчальний процес підвищення кваліфікації фахівців
без відриву від виробництва, вирішує проблеми професійного росту
персоналу залежно від іноваційної діяльності на підприємстві,
здійснює контроль за виконанням планів підвищення кваліфікації
фахівців. 2.3. Інститут підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів
Національного центру продуктивності Мінпраці України
(м.Краматорськ) розроблює типові програми підвищення кваліфікації
фахівців, постійно надає навчальним закладам і підрозділам
методичну та консультаційну допомогу в розробці
навчально-методичної документації.
3. Форми і періодичність підвищення кваліфікаціїфахівців у системі безперервного навчання
3.1. Головною формою підвищення кваліфікації фахівців є
навчання з відривом від виробництва. Термін навчання не перевищує
3-4 тижнів. Періодичність - не менше одного разу на 5 років. 3.2. До форм навчання, що забезпечують безперервність у
підвищенні кваліфікації фахівців, належать також: систематичне самостійне навчання (самоосвіта), яка
здійснюється на базі використання сучасних методів та за
індивідуальним планом, затвердженим безпосереднім керівником
фахівця; короткострокове навчання, яке проводиться за місцем основної
роботи або в навчальних закладах (підрозділах) системи підвищення
кваліфікації і має головною метою одержання знань і навичок
вирішення нових економічних і науково-технічних завдань, виходячи
з вимог нових нормативних і методичних матеріалів у галузі
нормування праці; стажування, яке проводиться з метою засвоєння передових
прийомів і методів роботи з нормування праці, одержання навичок
для удосконалення виконання обов'язків відповідно до займаної
посади або посади, пов'язаної з переміщенням, службовим
просуванням, та здійснюється на вітчизняних підприємствах, а при
можливості і в зарубіжних фірмах на основі досягнутих
домовленостей згідно з індивідуальним планом, розробленим фахівцем
спільно з керівником стажування; навчання в цільовій аспірантурі, докторантурі, яке
організують зацікавлені підприємства, для вирішення актуальних
наукових проблем підвищення конкурентноспроможності продукції і
продуктивності праці.
4. Зміст і методи підвищення кваліфікації фахівців,матеріальне забезпечення навчального процесу
4.1. Головною вимогою змісту навчання, навчальних планів і
програм є їх відповідність посадовим обов'язкам фахівців.
Центральне місце у змісті навчання повинно бути відведене
досягненням науки і передового вітчизняного і зарубіжного досвіду
з питань нормування праці як джерела постійного зростання
продуктивності праці і підвищення ефективності виробництва. 4.2. Невід'ємною частиною навчання фахівців є вдосконалення
нормування праці, поширення сфери його застосування на базі
прогресивних технічно обгрунтованих норм і нормативів. 4.3. Складовою частиною змісту навчання фахівців є засвоєння
питань удосконалення організації праці, зниження трудомісткості
продукції, послуг, зростання якості праці тощо. 4.4. Зміст навчання визначається типовими та галузевими
навчально-тематичними планами і програмами. 4.5. Значна увага під час навчання повинна приділятися
вивченню, узагальненню і поширенню передових навичок і методів
праці. 4.6. Фахівці, які безпосередньо пов'язані з нормуванням праці
і розробкою нормативів, вивчають сучасні методи і засоби
нормування та нормативно-дослідницькі роботи з використанням
економіко-математичних методів на базі електронно-обчислювальної
техніки. 4.7. Доцільно передбачати відведення в навчальних планах і
програмах підвищення кваліфікації на розділі організації,
нормування і оплати праці не менше ніж 70% загального обсягу
навчального часу. 4.8. З метою більш глибокого засвоєння і закріплення знань та
обміну досвідом роботи на заняттях застосовуються активні методи
навчання: вирішення виробничих завдань, розгляд ситуацій, ділова
гра, аналіз і обговорення конкретних матеріалів (проектів
іновацій, планів, звітів), які стосуються розробки і впровадження
заходів, пов'язаних із вдосконаленням нормування, організацією
оплати праці. 4.9. Теоретичний курс навчання завершується контролем знань
згідно з навчальним планом. У разі успішного завершення навчання фахівці одержують
свідоцтва про підвищення кваліфікації встановленого зразка,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.93
N 1058 ( 1058-93-п ).
5. Планування і фінансування підвищення кваліфікаціїфахівців
5.1. Для забезпечення регулярного підвищення кваліфікації
фахівців здійснюється перспективне планування навчання
відповідного контингенту, виходячи з умов переходу до ринкового
типу господарювання та кількості працівників. 5.2. Плани підвищення кваліфікації фахівців розробляються на
підприємствах, на базі яких формується замовлення і укладаються
угоди з навчальними закладами (підрозділами). 5.3. Витрати на підвищення кваліфікації кадрів фінансуються
за рахунок коштів підприємств, міністерств, відомств та інших
органів державної виконавчої влади. 5.4. Контроль за виконанням планів підвищення кваліфікації
фахівців здійснюється відповідними підрозділами підприємств,
міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади.
