ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
 

 N 4 від 16.05.75
м.Київ

 vd750516 vn4
 

          Про практику розгляду судами України клопотань
      про погашення і дострокове зняття судимості

      ( Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму
                              Верховного Суду України
   N 7 від 30.12.77
   N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
 

     Важливим стимулом до повного і найшвидшого виправлення  осіб,
які  мають  судимість,  є  передбачена законом можливість судового
погашення  і  дострокового  зняття   судимості.   Тому   правильне
застосування судами  п.8 ч.1 ст.55 КК (судове погашення судимості)
та ч.5 ст.55 КК  ( 2001-05 )  (дострокове  зняття  судимості)  має
велике виховне і запобіжне значення.     Матеріали узагальнення судової практики свідчать,  що суди  в
основному правильно вирішують клопотання про погашення судимості і
дострокове  її  зняття.  Проте   встановлено   непоодинокі   факти
порушення    судами    вимог    матеріального   і   процесуального
законодавства,  яке регулює умови і порядок судового  погашення  і
дострокового зняття судимості.     Окремі суди помилково знімають судимість з осіб,  які відбули
покарання,  не  пов'язане  з  позбавленням  волі,  або до відбуття
засудженими додаткової міри покарання.     До неправильного вирішення питання про погашення і дострокове
зняття судимості нерідко призводить помилкове  обчислення  строків
її погашення.  Внаслідок цього суди в одних випадках розглядають і
задовольняють клопотання про судове погашення і дострокове  зняття
судимості  з  осіб,  у  яких  вона була вже погашена відповідно до
пунктів 5-7 ч.1 ст.55 КК,  а в інших - безпідставно відмовляють  у
задоволенні клопотань.     Мають місце  випадки  дострокового  зняття  судимості   через
невеликий  строк після звільнення засуджених з-під варти,  коли ще
нема  достатніх  підстав  вважати,   що   вони   виправилися.   За
клопотанням  осіб,  засуджених  до позбавлення волі на строк понад
10 років,  і особливо небезпечних рецидивістів,  судимість  інколи
погашається  судами  до спливу восьмирічного строку після відбуття
ними  покарання.  Непоодинокими  є   факти   повторного   розгляду
клопотань  про  дострокове  зняття судимості до закінчення річного
строку після відхилення судом таких клопотань.     Не всі  суди  виконують вимогу закону про можливість розгляду
питання  про  дострокове  зняття  судимості  лише  за  клопотанням
громадських  організацій  або  трудових  колективів,  а  також про
обов'язкову участь їх представників у розгляді цих клопотань.     По різному вирішують суди деякі питання, пов'язані з порядком
розгляду клопотань про погашення і дострокове зняття судимості.     З метою  усунення  вказаних  недоліків Пленум Верховного Суду
України П О С Т А Н О В Л Я Є:

     1. Звернути увагу судів  на  те,  що  правильне  застосування
правових  норм  при  розгляді  судами  клопотань  про погашення та
дострокове зняття судимості має важливе значення  для  запобігання
рецидивній злочинності.     При розгляді  справ  про  погашення  та   дострокове   зняття
судимості суди  мають  суворо  керуватись  вимогами п.8 ч.1 та ч.5
ст.55 КК  (  2001-05 ),  а  також  ст.414 КПК  (  1003-05  ),  які
регламентують умови і порядок розгляду таких справ.     2. Оскільки  ч.5  ст.55  КК  передбачає   можливість   зняття
судимості до закінчення вказаних у цій статті строків лише з осіб,
які відбули покарання у вигляді позбавлення волі, ця норма не може
поширюватися  на  осіб,  які  відбули  покарання,  не  пов'язане з
позбавленням волі,  а також  на  засуджених  до  позбавлення  волі
умовно на підставі ст.45 або ст.25-1 КК ( 2001-05 ).     3. За змістом ст.55 КК судимість може бути  знята  достроково
тільки   після   відбуття   засудженим   основного  і  додаткового
покарання, за винятком випадків, коли додатковою мірою покарання є
позбавлення батьківських прав.     4. Звернути  увагу  судів  на  необхідність  при   обчисленні
строків  погашення  судимості  суворо виконувати вимоги частин 2-4
ст.55 КК. ( Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )     Суди повинні  мати  на  увазі,  що коли особа в установленому
законом порядку була достроково звільнена від покарання,  то строк
погашення  судимості  слід  обчислювати,  виходячи не з покарання,
призначеного судом у вироку,  а з фактично  відбутого,  з  моменту
звільнення особи від відбування основного і додаткового покарання.
При заміні невідбутої частини покарання  більш  м'яким  покаранням
строки  погашення  судимості  обчислюються,  виходячи  з відбутого
строку  позбавлення  волі,  з  моменту  відбуття   більш   м'якого
покарання (основного і додаткового).     При цьому,  якщо  засуджений  умовно   звільнений   з   місця
позбавлення   волі  з  обов'язковим  залученням  до  праці,  строк
погашення  судимості  треба  обчислювати,  виходячи   з   фактично
відбутого покарання до моменту звільнення його з місць позбавлення
волі,  або після закінчення невідбутої частини покарання, протягом
якої  ця  особа  повинна була працювати в місцях,  що визначаються
органами, які відають виконанням вироку.     Особі, умовно-достроково звільненій від покарання на підставі
статей 52  і  53  КК  (  2001-05  ),  строк  погашення   судимості
обчислюється,  виходячи з фактично відбутого покарання,  з моменту
звільнення від відбування покарання (основного і додаткового).     5. Маючи  на  увазі,  що  відповідно  до   п.4  ч.1  ст.55 КК
( 2001-05 ) для осіб,  засуджених до деяких менш суворих покарань,
ніж позбавлення волі (громадської догани,  штрафу, виправних робіт
або позбавлення права займати певні  посади  чи  займатися  певною
діяльністю), встановлений   річний   строк   погашення  судимості,
вважати  правильною  практику,  що  склалася  в  судах,   розгляду
клопотань про дострокове зняття судимості на підставі ч.5 ст.55 КК
не  раніше  як  через  рік  після  відбуття  засудженим  покарання
(основного і додаткового).     6. Звернути увагу судів на  те,  що  відповідно  до  п.8  ч.1
ст.55 КК судимість особи,  засудженої до позбавлення волі на строк
понад  10  років,  і  особливо  небезпечного рецидивіста може бути
погашена лише при умові,  що вони  протягом  восьми  років  з  дня
відбуття  покарання  (основного  і  додаткового) не вчинять нового
злочину і коли при цьому суд встановить,  що засуджений виправився
і нема потреби вважати його таким, що має судимість.     7. З метою забезпечення правильного вирішення клопотання  про
погашення  або дострокове зняття судимості судам відповідно до ч.2
ст.414 КПК (  1003-05  )  слід  витребувати  необхідні  документи.
Такими документами, зокрема, можуть бути: характеристики  з  місця
проживання і місця роботи;  копії вироків,  судимість за якими  не
знята  і  не погашена;  документи,  що свідчать про підстави і час
фактичного  звільнення  від  покарання;  дані  про   відшкодування
матеріальних    збитків,   заподіяних   злочином;   дані   органів
адміністративного нагляду і спостережних комісій  про  особу,  яка
має судимість, та ін.     8. Відповідно до частин 1 та  2  ст.414  КПК  клопотання  про
погашення  судимості  може бути порушено лише особою,  яка відбула
покарання,  і розглядається воно судом з її участю. Клопотання про
дострокове зняття судимості може бути порушено тільки громадськими
організаціями чи трудовими колективами і  розглядається  судом  за
участю   особи,   яка  відбула  покарання,  а  також  представника
організації, що порушила клопотання.     Підставою для розгляду судом  справи  про  дострокове  зняття
судимості може  бути  клопотання   громадської   організації   або
трудового колективу, прийняте на загальних зборах. Представник для
участі в судовому засіданні також виділяється на загальних  зборах
цієї   організації   чи  трудового  колективу.  Тому  суд  повинен
перевірити  правильність  оформлення  клопотання   і   повноважень
представника громадської організації або трудового колективу.     9. При надходженні  до  суду  клопотання  про  погашення  або
дострокове  зняття  судимості  суддя  повинен  перевірити  повноту
одержаних  матеріалів  і  підстави  до  розгляду  їх  у   судовому
засіданні.  За  наявності достатніх підстав суддя своєю постановою
призначає справу про погашення або дострокове зняття судимості  до
розгляду,  вказує, які документи слід витребувати додатково і кого
викликати в судове засідання.     Якщо подані  матеріали  не  містять достатніх даних і підстав
для розгляду справи про погашення або дострокове зняття  судимості
і  у  ході судового засідання одержати їх немає можливості,  суддя
своєю постановою повертає матеріали без розгляду,  вказавши мотиви
прийнятого рішення.     10. Вказати судам на недопустимість формального ставлення  до
розгляду клопотань про погашення і дострокове зняття судимості.     При розгляді таких клопотань суди мають з'ясувати,  чи дійсно
особа, щодо якої порушено клопотання, своєю зразковою поведінкою і
чесним ставленням до праці довела своє  виправлення  і  тому  нема
потреби вважати її такою, що має судимість.     11. Судам  слід  суворо  виконувати  вимоги   ч.6  ст.414 КПК
( 1003-05 ), якою встановлено, що у разі відмови судом у погашенні
або достроковому  знятті  судимості; повторне клопотання може бути
порушено не раніше як через рік з дня відмовлення.     12. У постанові у справах про погашення або дострокове зняття
судимості  суддя  має  послатися  на  відповідну  частину  (пункт)
ст.55 КК  ( 2001-05 ),  на  підставі  якої  прийнято  те  чи  інше
рішення, а також на ст.414 КПК.     Відповідно до ч.5 ст.414 КПК у резолютивній частині постанови
суддя повинен вказати,  що  постанова є остаточною і оскарженню не
підлягає.( Пункт 12 із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )