КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
               від 16 липня 1993 р. N 545
                          Київ

           Про затвердження Порядку обчислення розміру
      фактичних витрат закладу охорони здоров'я на
    стаціонарне лікування потерпілого від злочинного
     діяння та зарахування стягнених з винних осіб
    коштів до відповідного бюджету і їх використання
 

     На виконання пункту 2 постанови Верховної  Ради  України  від
22 квітня  1993  р.  "Про  введення  в  дію  Закону  України  "Про
доповнення    Цивільного    кодексу     Української     РСР     та
Кримінально-процесуального кодексу України  нормами  щодо  порядку
відшкодування витрат  на  стаціонарне  лікування  потерпілого  від
злочину"     (     3133-12    )    Кабінет    Міністрів    України
п о с т а н о в л я є:

     Затвердити  Порядок  обчислення  розміру   фактичних   витрат
закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого  від
злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до
відповідного бюджету і їх використання, що додається.
 

     Прем'єр-міністр України                       Л. КУЧМА

             Міністр
Кабінету Міністрів України                  В. ПУСТОВОЙТЕНКО

     Інд.39
 

                                          ЗАТВЕРДЖЕНИЙ
                      постановою Кабінету Міністрів України
                             від 16 липня 1993 р. N 545
 

                             ПОРЯДОК
      обчислення розміру фактичних витрат закладу
       охорони здоров'я на стаціонарне лікування
    потерпілого від злочинного діяння та зарахування
     стягнення з винних осіб коштів до відповідного
               бюджету і їх використання

     1. Згідно  із  статтею   459-1   Цивільного  кодексу     УРСР
(  1540-06  )  кошти,  витрачені  закладом  охорони  здоров'я   на
стаціонарне лікування особи потерпілої від  злочину,  за  винятком
випадку  завдання  такої  шкоди  при  перевищенні  меж  необхідної
оборони або в стані  сильного  душевного  хвилювання,  що  раптово
виникло внаслідок протизаконного насильства  чи  тяжкої  образи  з
боку потерпілого, підлягають  відшкодуванню  особою,  яка  вчинила
злочин, у розмірі фактичних витрат.     У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого  неповнолітніми,
зазначеними у статтях 446 і 447 цього  Кодексу,  витрати  на  його
стаціонарне лікування  відшкодовуються  особами,  які  за  законом
несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

     2. Сума  коштів,  яка  підлягає  відшкодуванню,  визначається
закладом  охорони  здоров'я,  в  якому  перебував   на   лікуванні
потерпілий, виходячи з  кількості  ліжко-днів,  проведених  ним  в
стаціонарі,  та  вартості  витрат  на  його  лікування   в   день.
Кількість ліжко-днів  визначається  на  підставі  медичної  картки
стаціонарного хворого (форма  003/у)  або  інших  документів,  які
підтверджують  дату   госпіталізації   та   виписки   хворого   із
стаціонара лікувального закладу.     Визначення суми  витрат  на  лікування  потерпілого  за  один
ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і
загальної суми фактичних витрат за  місяць  (в  якому  проводилось
лікування) на утримання лікувального закладу, за  винятком  витрат
на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання  інвентаря
та обладнання.

     3.  Відповідно  до  статті  93-1   Кримінально-процесуального
кодексу України ( 1001-05)  визначена  сума  коштів  на  лікування
потерпілого стягується з  винної  особи  судом  при  постановленні
вироку за позовом закладу охорони  здоров'я,  органу  Мінфіну  або
прокуратури.     Якщо позов не було подано, суд при постановленні  вироку  має
право з власної  ініціативи  вирішити  питання  про  відшкодування
зазначених витрат.     У разі коли при постановленні вироку сума коштів,  витрачених
на стаціонарне лікування  потерпілого,  ще  не  була  визначена  і
рішення  про  їх  відшкодування  не   було   прийнято,   стягнення
провадиться в порядку цивільного судочинства за  позовом  вказаних
юридичних осіб. У такому  ж  порядку  відшкодовуються  витрати  на
стаціонарне  лікування   особи,  яка  постраждала  від  злочинного
діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні
справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6  частини  першої
статті   6,   а   також   статтями   7,   7-2,   8,   9    і    10
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ).

     4. Стягнені  в  установленому  порядку  кошти    залежно  від
джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у  якому  перебував
на   стаціонарному   лікуванні   потерпілий,   зараховуються    до
відповідного бюджету або на користь юридичної  особи  (відомства),
якій належить заклад охорони здоров'я.

     5. Витрачання зазначених надходжень провадиться у  загальному
порядку на заходи, передбачені бюджетом (відомством).