КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 8 лютого 1994 р. N 67
Київ
Про затвердження Положення про порядокпроведення санації державних підприємств
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про порядок проведення санації державних
підприємств, що додається.
Виконуючий обов'язкиПрем'єр-міністра України Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ
МіністрКабінету Міністрів України І.ДОЦЕНКО
Інд.18
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів України
від 8 лютого 1994 р. N 67
Положенняпро порядок проведення санації державних підприємств
1. Це Положення визначає порядок і способи проведення санації
державних підприємств з метою запобігання їх банкрутству,
поліпшення їхнього фінансового стану та підвищення
конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг)*.
—————————————- * Це Положення не поширюється на проведення санаціїпідприємства-боржника у разі порушення справи про його—————————————- * Це Положення не поширюється на проведення санації
підприємства-боржника у разі порушення справи про його банкрутство.
2. Під санацією розуміється система економіко-організаційних
заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану
підприємства-боржника. Санація підприємства проводиться у зв'язку з: забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей
народного господарства; галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності
підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого
управляти державним майном. 3. Санація підприємства здійснюється шляхом: погашення боргів підприємства; злиття збиткових підприємств з фінансово міцними
підприємствами; переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові; випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації
фінансових ресурсів; продажу майна підприємства-боржника або передачі його в
оренду; перетворення підприємства-боржника у інше підприємство, в
тому числі засноване на колективній та інших формах власності. 4. На основі попереднього аналізу фінансових результатів
діяльності підприємств, їхніх виробничих потенціалів, перспектив
розвитку тощо орган, уповноважений управляти державним майном,
визначає перелік підприємств, які підлягають санації. При цьому
враховуються соціальні наслідки припинення діяльності окремих
підприємств і виробництв. 5. Для проведення санації орган, уповноважений управляти
державним майном, на кожному підприємстві, що підлягає санації,
створює комісію. Підприємство готує і подає комісії в зазначені нею терміни
такі основні документи і матеріали: бухгалтерський звіт (в обсязі форм річного); документацію про результати інвентаризації*; акт оцінки вартості майна підприємства**; відомість розрахунку вартості будівель, споруд і
передавальних пристроїв**; відомість розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних
засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних
активів**; відомість розрахунку відновної вартості незавершеного
будівництва**; відомість розрахунку вартості оборотних засобів**; розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості; копію виписки банку про наявність коштів на рахунках, у тому
числі валютних; аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції.
—————————————— * Перелік документації наведений в п.13 Положення проінвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. N 158 ( 158-93-п ).
** Форми відомостей та акта оцінки вартості майна підприємстванаведені в Методиці оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 р. N 717 ( 717-93-п ).
На вимогу комісії підприємство подає й іншу необхідну
інформацію. 6. На основі поданих матеріалів комісія проводить аналіз
фінансово-господарського стану підприємства, який починається з
оцінки основних показників діяльності та майново-фінансового стану
підприємства. 7. За даними бухгалтерського балансу визначається загальна
вартість майна, сума оборотних активів та величина власних і
позикових коштів, вкладених у майно підприємства. Наявність власних оборотних коштів розраховується таким
чином: підсумок першого і другого розділів пасиву балансу
зменшується на підсумок першого розділу активу балансу і
показників у статтях "Використання позикових коштів" та "Збитки
звітного і минулих років" активу балансу. 8. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за
показниками абсолютної ліквідності на початок і на кінець звітного
періоду та за показником платоспроможності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається як відношення
суми коштів та короткотермінових фінансових вкладень до суми
короткотермінових зобов'язань. Кошти - це готівка в касі, суми на розрахунковому і
валютному рахунках, інші кошти, короткотермінові фінансові
вкладення (цінні папери, депозити). Короткотермінові зобов'язання - це короткотермінові кредити
банків та інші позикові кошти, короткотермінові кредити та позики,
не погашені в строк, розрахунки з кредиторами (крім кредиторів,
майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою). Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності визнається
достатнім, якщо він перевищує 0,2. За даними аналітичного обліку на останню звітну дату
проводиться розшифровка дебіторської та кредиторської
заборгованості із зазначенням дати її виникнення та суми. Якщо
наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення в
установлений термін вимог, пред'явлених до юридичної особи з боку
кредиторів, та виконання зобов'язань перед бюджетом, такий суб'єкт
підприємницької діяльності визнається неплатоспроможним. Коефіцієнт платоспроможності, або загальний коефіцієнт
покриття, визначається як відношення суми оборотних коштів до
загальної суми короткотермінових зобов'язань за кредитами банку,
інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами. При цьому сума
коштів у чисельнику визначається за показниками таких статей
балансу: виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі,
малоцінні і швидкозношувані предмети за вирахуванням зношення,
незавершене виробництво, готова продукція, товари за вирахуванням
торговельної націнки, витрати обігу на залишок товарів, готівка в
касі, суми на розрахунковому і валютному рахунках, інші грошові
кошти, короткотермінові фінансові вкладення (цінні папери,
депозити), розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, за
векселями одержаними, розрахунки з бюджетом, з персоналом щодо
інших операцій, за авансами виданими, розрахунки з дочірніми
підприємствами та іншими дебіторами. Загальна сума короткотермінових зобов'язань за кредитами
банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами в
знаменнику визначається за показниками таких статей балансу:
короткотермінові кредити банків, короткотермінові позикові кошти,
короткотермінові кредити та позики, не погашені в строк,
розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, строк
оплати яких не настав, а також не оплачені в строк, за векселями
виданими, за авансами одержаними, розрахунки з бюджетом, за
страхуванням, позабюджетні платежі, оплата праці, розрахунки з
дочірніми підприємствами та іншими кредиторами. Якщо значення загального коефіцієнта платоспроможності
становить 0,5 і нижче, то підприємство-боржник є
неплатоспроможним. З метою конкретизації основних показників ліквідності
проводиться аналіз коштів на розрахунковому, поточному, валютному,
спеціальних та інших рахунках, на акредитивах, а також
заборгованості за позиками банків, дебіторської заборгованості. 9. Комісія визначає суму витрат у собівартості продукції, не
пов'язану з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізу
підлягає фактична (у натуральному і вартісному виразі) наявність
сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, тари,
запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів,
товарів, інших товарно-матеріальних цінностей, що не мають
відношення до виробництва продукції. На цій основі даються
рекомендації щодо їх подальшого використання, у тому числі продажу
чи передачі в оренду. 10. На основі даних, одержаних у результаті аналізу
фінансово-господарського стану підприємства, комісія подає свої
висновки та пропозиції органові, уповноваженому управляти
державним майном, який приймає рішення щодо проведення санації
даного підприємства, шляхів та термінів її здійснення. 11. Фінансові і матеріально-технічні джерела санації
визначаються індивідуально для кожного підприємства (структурного
підрозділу, виробництва) під цільові плани і проекти з урахуванням
даних аналізу, проведеного згідно з цим Положенням.
