КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 14 квітня 1994 р. N 236
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМN 1177 ( 1177-2002-п ) від 17.08.2002 )
Про затвердження Положення про порядок накладенняна господарюючі суб'єкти сфери торгівлі,
громадського харчування і послуг, у тому числі на
громадян-підприємців, стягнень за порушення
законодавства про захист прав споживачів
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМN 869 ( 869-95-п ) від 31.10.95
N 283 ( 283-98-п ) від 07.03.98
N 1336 ( 1336-98-п ) від 25.08.98
N 501 ( 501-2000-п ) від 16.03.2000 )
Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про порядок накладення на господарюючі
суб'єкти сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому
числі на громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства
про захист прав споживачів (додається).
Виконуючий обов'язкиПрем'єр-міністра України Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ
МіністрКабінету Міністрів України І.ДОЦЕНКО
Інд.23
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 1994 р. N 236
ПОЛОЖЕННЯпро порядок накладення на господарюючі суб'єкти
сфери торгівлі, громадського харчування і послуг,
у тому числі на громадян-підприємців, стягнень за
порушення законодавства про захист прав споживачів
1. Це Положення визначає порядок накладення стягнень
уповноваженими особами Державного комітету у справах захисту прав
споживачів та його органів у Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі на господарюючі суб'єкти - підприємства (їх
об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності,
громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що займаються
підприємницькою діяльністю на території України у сфері торгівлі,
громадського харчування і послуг (далі - господарюючі суб'єкти),
за порушення законодавства про захист прав споживачів.
2. Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) на господарюючі суб'єкти накладаються
стягнення у вигляді штрафу за: відмову споживачеві в реалізації його права в разі придбання
товару неналежної якості, встановленого пунктом 1 статті 14 Закону
України "Про захист прав споживачів", - у десятикратному розмірі
вартості цього товару; випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання
послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у
розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної
для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги; реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що
підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката
відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості
одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої
послуги; випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги,
що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки
для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного
середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої
або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,
наданої послуги; реалізацію товару (виконання роботи, надання послуги),
забороненого до випуску та реалізації відповідним державним
органом, - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для
реалізації партії товару (виконаної роботи, наданої послуги); реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату,
вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного
попереджувального маркування, а також без інформації про правила
та умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків
вартості одержаної для реалізації партії товару; відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації
про товар, роботу, послугу - у розмірі тридцяти відсотків вартості
одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої
послуги; створення перешкод службовій особі державного органу у
справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості
товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих)
послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування
- у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованих
товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний
місяць; реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у
розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для
реалізації партії товару; порушення умов договору між споживачем і продавцем
(виконавцем) на виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста
відсотків вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо
групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків
вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний
місяць.( Пункт 2 в редакції Постанови КМ N 869 ( 869-95-п ) від
31.10.95 )
3. Накладати стягнення на господарюючі суб'єкти за порушення
законодавства про захист прав споживачів, передбачені пунктом 2
цього Положення, мають право: голова Державного комітету у справах захисту прав споживачів
та його заступники; начальники управлінь у справах захисту прав споживачів у
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх
заступники.
4. Рішення про накладення стягнення приймається на підставі
відповідних актів перевірки господарюючого суб'єкта службовою
особою державного органу у справах захисту прав споживачів та
інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності
порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється
постановою за формою, що встановлюється Державним комітетом у
справах захисту прав споживачів. У разі потреби питання про накладення стягнення може
розглядатися за участю представника господарюючого суб'єкта.
5. Постанова про накладення стягнення складається у трьох
примірниках. Перший примірник залишається у державному органі у
справах захисту прав споживачів, службова особа якого прийняла
постанову про накладення стягнення. Другий примірник постанови у
3-денний термін після її прийняття надсилається господарюючому
суб'єкту або видається його представнику під розписку. Третій
примірник постанови передається відповідному органу державної
податкової служби за місцезнаходженням господарюючого суб'єкта
для контролю за надходженням суми штрафу. ( Пункт 5 із змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 1336 ( 1336-98-п ) від
25.08.98 )
6. Господарюючий суб'єкт перераховує суму штрафу до
державного бюджету через банк, який його обслуговує, у 15-денний
термін з дня отримання постанови, про що у триденний термін після
оплати письмово повідомляє державний орган у справах захисту прав
споживачів, який наклав стягнення, із зазначенням номера і дати
платіжного доручення, за яким сплачено штраф. ( Пункт 6 в редакції
Постанови КМ N 283 ( 283-98-п ) від 07.03.98, із змінами,
внесеними згідно з Постановою КМ N 501 ( 501-2000-п ) від
16.03.2000 )
7. Постанова про накладення стягнення обов'язкова для
виконання господарюючим суб'єктом. У разі невиконання господарюючим суб'єктом зазначеної
постанови протягом терміну, визначеного пунктом 6 цього Положення,
сума штрафу стягується у безспірному порядку відповідним органом
державної податкової служби за місцезнаходженням господарюючого
суб'єкта у 10-денний термін.( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1336
( 1336-98-п ) від 25.08.98 )
8. Сплата штрафів, передбачених пунктом 2 цього Положення не
звільняє господарюючих суб'єктів від обов'язків щодо відшкодування
в установленому порядку споживачам як майнових, так і моральних
збитків, які виникли внаслідок порушення законодавства про захист
прав споживачів.
9. Рішення про накладення стягнень на господарюючі суб'єкти
може бути оскаржено в порядку, визначеному законодавством.
10. Повернення необгрунтовано стягнених сум штрафів
здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
