СтатутМіжурядового комітету зі сприяння поверненню
культурних цінностей країнам їх походження або
їх реституції в разі незаконного привласнення
Стаття 1
У межах Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури, що далі іменуватиметься "ЮНЕСКО", цим засновується
Міжурядовий комітет консультативного характеру при заінтересованих
державах-членах і членах-співробітниках ЮНЕСКО, що далі
іменуватиметься "Комітетом", функції якого окреслено в статті 4.
Стаття 2
1. Комітет складається з 20 держав-членів ЮНЕСКО, які
обираються Генеральною конференцією на її чергових сесіях з
урахуванням необхідності забезпечити справедливий географічний
розподіл і відповідну ротацію та представництво держав з огляду на
вклад, що його вони можуть внести в реституцію або повернення
культурних цінностей до країн їх походження. 2. Повноваження членів Комітету набирають сили наприкінці
чергової сесії Генеральної конференції, на які їх було обрано, і
закінчуються наприкінці її другої наступної чергової сесії. 3. Незважаючи на положення пункту 2, строк повноважень
половини членів, призначених під час перших виборів, закінчується
наприкінці першої чергової сесії Генеральної конференції, що йде
за сесією, на якій їх було обрано. Ці члени визначаються
жеребкуванням, що проводиться Головою Генеральної конференції
після перших виборів. 4. Члени Комітету мають право знову бути обраними на
наступний строк. 5. Держави-члени Комітету добирають своїх представників з
належним урахуванням повноважень Комітету, визначених цим
Статутом.
Стаття 3
1. У цьому Статуті "культурними цінностями" вважаються
історичні та етнографічні об'єкти й документи, в т. ч. рукописи,
твори образотворчого й декоративного мистецтва, палеонтологічні та
археологічні знахідки, зоологічні, ботанічні й мінералогічні
експонати. 2. Прохання відносно реституції чи повернення з боку
держави-члена або члена-співробітника ЮНЕСКО може стосуватися
будь-якої культурної цінності, яка має фундаментальне значення під
кутом зору духовних цінностей або культурної спадщини народів
держави-члена або члена-співробітника ЮНЕСКО і яку було втрачено
внаслідок колоніальної чи іноземної окупації або незаконного
привласнення. 3. Реституційовані або повернені культурні цінності мають
супроводжуватися відповідною науковою документацією.
Стаття 4
На Комітет покладається: 1) вишукування способів і засобів сприяння двостороннім
переговорам з метою реституції або повернення культурних цінностей
країнам їх походження, коли вони проводяться відповідно до умов,
визначених у статті 9; 2) розвиток багатостороннього і двостороннього
співробітництва з метою реституції або повернення культурних
цінностей країнам їх походження; 3) заохочування досліджень і пошуків, необхідних для
вироблення єдиних програм створення в країнах, культурну спадщину
яких було розпорошено, репрезентативних колекцій; 4) стимулювання кампаній інформації громадськості про
характер, масштаби та справжнє значення проблеми реституції або
повернення культурних цінностей країнам їх походження; 5) керівництво концептуальним розробленням і здійсненням
програм діяльності ЮНЕСКО у сфері реституції або повернення
культурних цінностей країнам їх походження; 6) заохочення створення чи зміцнення музеїв або інших
закладів зі збереження культурних цінностей і підготовки
необхідного наукового й технічного персоналу; 7) сприяння розвиткові обмінів культурними цінностями
відповідно до Рекомендації про міжнародний обмін культурними
цінностями ( 995_725 ); 8) надання Комітетом звіту про свою діяльність Генеральній
конференції ЮНЕСКО в перебігу її кожної чергової сесії.
Стаття 5
1. Комітет проводить чергові пленарні засідання не рідше
одного разу і не частіше двох разів у два роки. Позачергові
засідання можуть бути скликані за умов, визначених у Правилах
процедури Комітету. 2. Кожен член Комітету має один голос, але може відряджати на
сесії Комітету стільки експертів або консультантів, скільки вважає
за необхідне. 3. Комітет ухвалює свої Правила процедури.
Стаття 6
1. Комітет може створювати спеціальні підкомітети для
розгляду певних проблем, пов'язаних із його діяльністю, що вказана
в пункті 1 статті 4. Членами таких спеціальних підкомітетів можуть
бути також держави-члени ЮНЕСКО, не представлені в Комітеті. 2. Комітет визначає повноваження будь-якого спеціального
підкомітету.
Стаття 7
1. На початку свого першого засідання Комітет обирає голову,
чотирьох заступників голови і доповідача, котрі утворюють президію
Комітету. 2. Президія виконує обов'язки, покладені на неї Комітетом. 3. Засідання президії можуть скликатися між засіданнями
Комітету на прохання самого Комітету, голови Комітету або
Генерального директора ЮНЕСКО. 4. Комітет обирає новий склад президії кожного разу, коли
склад Комітету змінюється Генеральною конференцією згідно зі
статтею 2. 5. Члени президії, які є представниками держав-членів ЮНЕСКО,
продовжують виконувати свої обов'язки до обрання нового складу
президії.
Стаття 8
1. Будь-яка держава-член, яка не є членом Комітету, чи
будь-який член-співробітник ЮНЕСКО, якого стосується пропозиція чи
прохання про реституцію або повернення культурних цінностей,
будуть запрошені для участі без права голосування в засіданнях
Комітету або його спеціальних підкомітетів, які обговорюють цю
пропозицію чи прохання. Держави-члени Комітету, котрих стосується
пропозиція чи прохання про реституцію або повернення культурних
цінностей, не мають права голосу, коли Комітет або його спеціальні
підкомітети обговорюють цю пропозицію чи це прохання. 2. Представники держав-членів або членів-співробітників
ЮНЕСКО, які не є членами Комітету, можуть бути присутніми на
засіданнях Комітету і його спеціальних підкомітетів як
спостерігачі. 3. Представники Організації Об'єднаних Націй та інших
організацій системи Організації Об'єднаних Націй можуть брати
участь без права голосу в усіх засіданнях Комітету і його
спеціальних підкомітетів. 4. Комітет визначає умови, на яких міжнародні урядові та
неурядові організації, крім щойно перерахованих у пункті 3,
запрошуються на його засідання або на засідання його спеціальних
підкомітетів як спостерігачі.
Стаття 9
1. Пропозиції та прохання, сформульовані в межах цього
Статуту, стосовно реституції або повернення культурних цінностей,
надсилаються державами-членами або членами-співробітниками ЮНЕСКО
Генеральному директорові, який передає їх до Комітету в супроводі,
по спромозі, відповідної документації. 2. Комітет розглядає ці прохання і пропозиції з
документацією, що додається, відповідно до пункту 1 статті 4 цього
Статуту.
Стаття 10
1. Секретаріат Комітету забезпечується Генеральним директором
ЮНЕСКО, який надає в розпорядження Комітету штати й кошти,
необхідні для його роботи. 2. Секретаріат забезпечує необхідне обслуговування засідань
Комітету, його президії та спеціальних підкомітетів. 3. Секретаріат установлює час проведення засідань Комітету
згідно з указівками президії та вживає необхідних заходів для їх
скликання. 4. Комітет і Генеральний директор ЮНЕСКО максимально
використовуватимуть послуги будь-якої міжнародної неурядової
компетентної організації для підготовки документації Комітету й
забезпечення виконання його рекомендацій.
Стаття 11
Держави-члени і члени-співробітники ЮНЕСКО несуть витрати, що
пов'язані з участю їхніх представників у засіданнях Комітету і
його допоміжних органів, його президії та спеціальних
підкомітетів.
"Україна в міжнародно-правових відносинах.
Правова охорона культурних цінностей",
К.: Юрінком інтер
