open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Нечинна
                             
                             
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 6 від 10.10.82

м.Київ
vd821010 vn6

Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму

Верховного Суду України

N 9 ( v0009700-86 ) від 03.10.86

N 10 від 12.10.89

N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики у
справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці, Пленум
Верховного Суду України зазначає, що суди республики, розглядаючи
справи цієї категорії, в основному забезпечують правильне
застосування закону. Разом з тим у роботі судів є недоліки, які
знижують ефективність судової діяльності. Окремі суди недооцінюють
суспільну небезпечність даного виду злочинів. Винним у їх вчиненні
вони іноді призначають м'які міри покарання без урахування
характеру допущених правопорушень і тяжкості їх наслідків.
Трапляються випадки призначення покарання із застосуванням ст.44
або ст.45 КК України ( 2001-05 ) при відсутності відповідних
підстав. Додаткові покарання у вигляді позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю застосовуються рідко. Всупереч закону іноді судами помилково кваліфікуються за
ст.135 КК України ( 2001-05 ) діяння осіб, які порушили спеціальні
правила безпеки гірничих, будівельних робіт чи робіт на
вибухонебезпечних підприємствах (у цехах). Деякі суди не досліджують причинного зв'язку між допущеними
порушеннями правил охорони праці та наслідками, що настали, а
також характеру ставлення винного до порушення правил та
зазначених наслідків, що призводить до неправильної оцінки
вчиненого. Мають місце факти неналежної вимогливості судів до органів
попереднього слідства щодо встановлення всіх осіб, які допустили
злочинні порушення правил охорони праці, розмірів заподіяних
матеріальних збитків і забезпечення їх відшкодування. Суди ще недостатньо приділяють уваги профілактиці злочинів,
передбачених статтями 135 ( 2001-05 ), 218-220 ( 2002-05 ) КК
України.( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
З метою усунення зазначених недоліків Пленум Верховного Суду
України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на необхідність підвищення якості
розгляду справ, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці, і
усунення наявних в практиці недоліків. ( Абзац перший пункту 1 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) При розгляді справ цієї категорії суди повинні суворо
виконувати вимоги закону, який регулює відповідальність за
порушення правил охорони праці.( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 2. Зобов'язати суди підвищити вимогливість до якості
попереднього слідства у справах, пов'язаних з порушенням правил
охорони праці, а також поліпшити якість судового розгляду цих
справ, забезпечуючи ретельне, всебічне дослідження всіх обставин
справи, виявлення всіх осіб, які вчинили злочин, і міри їх
винності, встановлення причинного зв'язку між допущеними
порушеннями правил охорони праці та наслідками, що настали, або
можливістю їх настання. У справах про порушення правил охорони праці суди повинні
досліджувати обставини, пов'язані із заподіянням матеріальних
збитків і у встановленому законом порядку вирішувати питання про
їх відшкодування. У випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні
у справі, пов'язаній з порушенням правил охорони праці, необхідні
наукові, технічні або інші спеціальні знання, суд відповідно до
вимог ст.75 КПК України ( 1001-05 ) повинен призначити експертизу. 3. Вказати судам на необхідність суворого додержання вимог
закону про індивідуалізацію покарання за злочини, передбачені
статтями 135, 218-220 КК України. При призначенні покарання за ці
злочини, крім інших обставин, суди мають враховувати характер і
мотиви допущеного порушення охорони праці, тяжкість наслідків, що
настали, а також ставлення винного до додержання зазначених правил
до вчиненого злочину. Судам слід мати на увазі, що рішення про
більш м'яке покарання винного, ніж передбачено санкціями статей
135, 218-220 КК України, або умовне засудження може бути прийняте
лише за наявності відповідних обставин з обов'язковим зазначенням
його мотивів. 4. Роз'яснити, що суди, як правило, не повинні призначати
особам, які вчинили злочини, передбачені статтями 135, 218-220 КК
України, покарання у вигляді виправних робіт з відбуванням за
місцем роботи, коли залишення їх на попередній роботі може
призвести до зниження виховного і запобіжного значення покарання.
( Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) В тих випадках, коли ці злочини пов'язані з виконанням
обов'язків за посадою або із зайняттям певною діяльністю, суди
мають обговорювати питання про позбавлення винного права займати
певні посади або займатися певною діяльністю. 5. Маючи на увазі, що злочини, пов'язані з порушеннями правил
охорони праці, завдають значних збитків народному господарству,
заподіюють шкоду здоров'ю громадян, а іноді призводять до їх
загибелі, суди повинні ретельно з'ясовувати причини та умови, що
сприяють вчиненню цих злочинів. У встановленому законом порядку
судам потрібно реагувати на факти низької трудової і технічної
дисципліни, недостатньої виховної роботи на підприємствах, а також
недоліки в організації забезпечення безпечних умов праці
робітників і службовців.( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 6. У справах, пов'язаних з порушеннями правил охорони праці,
суди повинні забезпечувати відповідність вироків вимогам ст.334
КПК України ( 1003-05 ), а також постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29 червня 1990 р. N 5 ( v0005700-90 ) "Про виконання
судами України законодавства з питань судового розгляду
кримінальних справ і постановлення вироку". Виходячи з того, що
для встановлення в діянні складу злочину диспозиції статей 135
( 2001-05 ), 218-220 ( 2002-05 ) КК України відсилають до
спеціальних правил, які регулюють безпеку праці, суди з метою
конкретизації обвинувачення в справах цієї категорії у вироку
мають посилатися на відповідні пункти (параграфи) нормативних
актів, які порушені, і розкривати суть допущених порушень.( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 7. Звернути увагу судів на недопустимість кваліфікації за
ст.135 КК України порушень спеціальних правил, що забезпечують
безпеку гірничих, будівельних робіт або робіт на вибухонебезпечних
підприємствах (у цехах), оскільки відповідальність за них
передбачена статтями 218-220 КК України. Службові особи, які
зобов'язані забезпечувати додержання правил охорони праці на
гірничих, будівельних роботах і роботах на вибухонебезпечних
підприємствах (у цехах), можуть нести відповідальність за ст.135
КК України лише у тому разі, коли ними порушені загальні правила
техніки безпеки, промислової санітарії чи інші правила охорони
праці, які не є спеціальними для гірничого, будівельного або
вибухонебезпечного виробництва. 8. Суди повинні мати на увазі, що за ст.135 КК України можуть
нести відповідальність службові особи, на яких за їх службовим
становищем на підставі наказу, посадової інструкції або
спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов'язки
забезпечувати додержання правил охорони праці на відповідній
виробничій ділянці або здійснювати контроль за їх виконанням. Інші
службові особи за порушення правил техніки безпеки, промислової
санітарії чи інших правил охорони праці з врахуванням обставин
справи можуть нести відповідальність за відповідними статтями
Кримінального кодексу України ( 2001-05, 2002-05 ) про службові
злочини. 9. Роз'яснити судам, що поняття "нещасні випадки з людьми",
зазначене в ч.2 ст.135 КК України ( 2001-05 ), передбачає загибель
однієї чи більше осіб, заподіяння одній або кільком особам
тілесних ушкоджень тяжких, середньої тяжкості чи легких, які
спричинили короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату
працездатності. Відповідальність за ст.135 КК України може
наставати лише при нещасних випадках з особами, які мають
постійний чи тимчасовий зв'язок з даним виробництвом, з тими, хто
безпосередньо працює, прибув у відрядження, на практику або
стажування й іншими особами, діяльність яких пов'язана з цим
виробництвом. 10. Виходячи із змісту закону, порушення службовою особою
правил техніки безпеки, промислової санітарії чи інших правил
охорони праці, що заподіяло майнову шкоду підприємству,
організації або окремим громадянам без створення небезпеки для
життя і здоров'я людей, не утворюють складу злочину, передбаченого
ст.135 КК України. Такі діяння тягнуть відповідальність в
дисциплінарному або адміністративному порядку, а коли заподіяна
шкода істотна, - за статтями КК України про службові злочини. Допущене службовою особою порушення, якщо воно створювало
небезпеку для життя і здоров'я трудящих або призвело до нещасних
випадків з людьми та заподіяло істотну майнову шкоду підприємству,
організації чи громадянам, утворює сукупність злочинів,
передбачених статтями 135 ( 2001-05 ) та 167 ( 2002-05 ) КК
України. 11. Поняття "шкода здоров'ю людей", передбачене ч.1 ст.218 і
ч.1 ст.219 КК України, охоплює заподіяння середньої тяжкості
тілесного ушкодження одній особі чи легкого тілесного ушкодження,
що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну
втрату працездатності одній чи кільком особам. 12. Під "іншими тяжкими наслідками", передбаченими статтями
218-220 КК України, треба розуміти заподіяння тяжких тілесних
ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних
ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків
державній, громадській організації або громадянам, а так само
тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць. 13. Звернути увагу судів на те, що відповідальність за ст.219
КК України за порушення будівельних і санітарних правил, а також
правил експлуатації будівельних механізмів настає при проведенні
будівельних робіт у будь-якій галузі народного господарства. До будівельних робіт належить комплекс робіт по спорудженню,
ремонту та реконструкції будинків і будівель, а також розібранню і
пересуванню раніше побудованих об'єктів, зокрема:
загальнобудівельні (земляні, кам'яні, опоряджувальні, монтаж
будівельних конструкцій та ін.), спеціальні (монтаж систем
водопостачання, технологічного устаткування тощо) і допоміжні
(навантажувально-розвантажувальні, заготівельні й транспортні, які
пов'язані з будівництвом об'єктів і виконуються в його межах). 14. Роз'яснити судам, що за ст.219 КК України ( 2002-05 )
відповідальність за порушення правил експлуатації будівельних
механізмів може наставати лише за умови, що їх допущено при
будівельних, а не інших роботах. У випадку порушення правил
експлуатації будівельних механізмів не при виконанні будівельних
робіт, винні особи несуть відповідальність залежно від обставин за
статтями про злочини проти особи або транспортні злочини, а
службові особи - і за ст.135 КК України або за статтями про
службові злочини. Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних
будівельних або сільськогосподарських машин, що використовуються
як транспортні засоби, або інше грубе порушення правил їх
експлуатації, які забезпечують безпеку руху, вчинене особою,
відповідальною за технічний стан або експлуатацію цих засобів, за
наявності підстав судам слід кваліфікувати за ст.215-2 КК
України, а не за статтями 135 ( 2001-05 ), 219 ( 2002-05 ) КК
України. 15. Відповідальність за ст.220 КК України ( 2002-05 ) може
настати при вибухах речовин, що зумовили визнання підприємства
(цеху) вибухонебезпечним. Належність підприємства (цеху) до
вибухонебезпечних визначається не характером наслідків, що
настали, а категорією і класом виробництва за вибухонебезпечністю,
встановленими технологічним регламентом. Судам необхідно вимагати
від слідчих органів приєднання до справ про злочини, передбачені
ст.220 КК України, копій нормативних актів (наказів, положень,
регламентів та ін.) про віднесення підприємства (цеху) до певної
категорії (класу) вибухонебезпечності. 16. За ч.1 ст.220 КК України ( 2002-05 ) мають
кваліфікуватися порушення виробничо-технічної дисципліни або
правил, що забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних
підприємствах (у цехах), які призвели до вибуху, що мав наслідки,
не передбачені ч.2 ст.220 КК України, або не призвели до вибуху,
але створювали його загрозу чи можливість настання при цьому
тяжких наслідків. 17. Судам необхідно мати на увазі, що порушення
виробничо-технічної дисципліни або правил, що забезпечують безпеку
гірничих робіт на вибухонебезпечній шахті, внаслідок чого стався
вибух або створювалася реальна загроза його виникнення, належить
кваліфікувати за ст.220 КК України, а не за ст.218 КК України. 17-1. Порушення на вибухонебезпечному підприємстві (у цеху)
правил пожежної безпеки, яке в силу умов виробництва могло
спричинити вибух або спричинило його, за відсутності людських
жертв, інших тяжких наслідків або пожежі підлягяє кваліфікації за
ч.1 ст.220 КК України. Те саме діяння, що спричинило лише виникнення пожежі,
кваліфікується за сукупністю ч.1 ст.220 і ч.2 ст.220-1 КК України. Порушення на вибухонебезпечному підприємстві (у цеху) правил
пожежної безпеки, що викликало вибух, який спричинив людські
жертви або тяжкі наслідки, підлягяє кваліфікації за ч.2 ст.220 КК
України. Те саме діяння, яке викликало вибух і пожежу, що спричинило
людські жертви або інші тяжкі наслідки, кваліфікується за
сукупністю ч.2 ст.220 і ч.3 ст.220-1 КК України.( Постанову доповнено пунктом 17-1 згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 9 ( v0009700-86 ) від 03.10.86 ) 18. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно
посилити нагляд за розглядом судами справ про порушення правил
охорони праці, систематично узагальнювати судову практику в
справах даної категорії. ( Пункт 18 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 )

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: