ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 3 від 24.06.83м.Київ
vd830624 vn3
Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчоїкооперації
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ПленумуВерховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Обговоривши матеріали узагальнення практики застосування
судами законодавства в справах про розкрадання продовольчих
товарів, їх втрату чи псування в системі державної торгівлі та
споживчої кооперації, Пленум зазначає, що суди України
забезпечують в основному правильне застосування законодавства і
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України при розгляді
кримінальних справ даної категорії. Поряд з цим у діяльності деяких судів є недоліки та помилки,
що послаблюють ефективність застосування правових заходів у
забезпеченні збереження продовольчих товарів та інших
товарно-матеріальних цінностей. Окремі суди ще недооцінюють суспільну небезпечність
розкрадань, розбазарювання та псування продовольчих товарів у
системі торгівлі, не завжди вживають передбачених законом заходів
для виявлення всіх учасників злочину і притягнення їх до
відповідальності. Допускаються помилки в кваліфікації дій винних за способом
вчинення розкрадання, розміром (вартістю) викраденого, за ознакою
повторності, у відмежуванні розкрадань від інших складів злочинів,
закінченого розкрадання від незакінченого, продовжуваного - від
повторного. Трапляється неправильне засудження службових осіб за халатне
виконання службових обов'язків, у той час як нестача матеріальних
цінностей є наслідком привласнення або розтрати їх особою, якій
вони ввірені. Суди не завжди додержують вимог закону про індивідуалізацію
покарання. Мають місце факти послаблення в покаранні злісних
розкрадачів і осіб, які активно сприяли розкраданню чи збуту
викраденого. Не в усіх необхідних випадках винним призначаються
додаткові міри покарання - конфіскація майна, позбавлення права
займати певні посади або займатися певною діяльністю. Не по кожній справі суди виконують вимоги закону про повне і
своєчасне відшкодування матеріальних збитків, заподіяних
розкраданнями та нестачами продовольчих товарів; іноді залишають
цивільні позови без розгляду, а коли позов не заявлений, не
приймають рішення про відшкодування збитків з власної ініціативи. Мають місце помилки у визначенні шкоди при розкраданні,
нестачі, втраті та псуванні матеріальних цінностей. Деякі суди не вживають заходів до виявлення причин та умов,
що сприяють вчиненню злочинів.( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів України на необхідність рішучого
усунення недоліків у їх роботі по розгляду кримінальних справ про
розкрадання, втрату і псування продовольчих товарів у системі
державної та кооперативної торгівлі на основі неухильного
виконання вимог закону і керівних роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України по його застосуванню. ( Абзац перший пункту 1 із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Своєю діяльністю по розгляду справ даної категорії суди мають
сприяти успішному виконанню заходів по сталому постачанню
населення всіма видами продовольства. ( Абзац другий пункту 1 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 2. При розгляді кожної справи про розкрадання, втрату чи
псування продуктів харчування судам належить вживати заходів до
всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи,
звертаючи особливу увагу на те, щоб усі особи, причетні до
злочину, були притягнуті до передбаченої законом відповідальності.
При неможливості заповнити в суді прогалини дізнання і
попереднього слідства справа має бути повернута для проведення
додаткового розслідування. 3. Судам треба мати на увазі, що за змістом закону до
суб'єктів злочину, передбаченого ст.84 КК ( 2001-05 ), належать
особи, які вчинили привласнення, розтрату, а так само заволодіння
державним або колективним майном, що перебуває у їх правомірному
віданні в силу службового становища, договірних відносин або
спеціального доручення державної, кооперативної чи громадської
організації. ( Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Виходячи з цього, експедитори, шофери-експедитори, візники та
інші особи, яким продовольчі товари були ввірені за разовим
документом в підзвіт для транспортування (доставки), винні в їх
привласненні чи розтраті, підлягають відповідальності за ст.84 КК.
Коли розкрадання було вчинено особами, яким товари не ввірялися, а
вони мали доступ до них у зв'язку з виконуваною роботою (сторожі,
підсобні робітники, вантажники та ін.), їх дії слід кваліфікувати
як крадіжку за ст.81 КК ( 2001-05 ). 4. Дії особи (заготовлювач, експедитор, агент по постачанню
та ін.), що одержала у підзвіт грошові кошти для закупки продукції
сільського господарства або вчинення інших виробничих операцій і
своєчасно не звітувала за одержані у підзвіт суми, можуть бути
кваліфіковані як розкрадання шляхом привласнення або розтрати лише
при доведеності умислу на неоплатне звернення цих коштів у свою
власність або власність інших осіб. 5. Роз'яснити, що службові особи, внаслідок халатності яких
допущені розкрадання, втрата чи псування продовольчих товарів та
інших матеріальних цінностей, коли ці діяння заподіяли істотну
шкоду, повинні нести відповідальність за ст.167 КК ( 2002-05 ). 6. Працівники контрольно-ревізійного апарату, а також інші
службові особи, які з корисливої чи іншої особистої
заінтересованості умисно приховують розкрадання і нестачі,
підлягають відповідальності за зловживання службовим становищем, а
якщо такі дії були поєднані із співучастю в розкраданні або з
хабарництвом - за сукупністю ст.165 КК та розкрадання або
хабарництва. 7. Дії матеріально-відповідальних осіб по прихованню нестач,
допущених ними внаслідок халатності, належить кваліфікувати за
відповідною частиною ст.165 і ст.167 КК ( 2002-05 ). При цьому за
ч.2 ст.165 КК зазначені дії винних підлягають кваліфікації лише в
тому разі, коли буде встановлено, що тяжкі наслідки сталися саме
через приховання нестач. 8. Коли з метою покриття нестачі, що виникла внаслідок
халатного ставлення службової особи підприємства торгівлі або
громадського харчування до своїх службових обов'язків, вчинюється
обман покупців, дії винного в таких випадках повинні
кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтями 155
і 167 КК. 9. Звернути увагу судів на необхідність посилення уваги до
розгляду справ про дрібне розкрадання в торгівлі, забезпечення їх
розгляду у встановленому порядку і в строки, передбачені законом.
( Абзац перший пункту 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного
Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Вирішуючи питання, чи є розкрадання продовольчих товарів
дрібним або значним, крім вартості вкраденого, слід враховувати
також кількість вкрадених предметів у натурі (вага, обсяг) і їх
значення для народного господарства. 10. При розгляді справ про розкрадання, нестачі, знищення,
втрату чи псування матеріальних цінностей судам належить приділяти
особливу увагу правильному визначенню розміру заподіяних
матеріальних збитків. ( Абзац перший пункту 10 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) У підприємствах громадського харчування (на виробництві і в
буфетах), у комісійній торгівлі розмір шкоди визначається за
цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і
товарів. Суди повинні мати на увазі, що при розкраданні, нестачі,
умисному знищенні чи умисному псуванні матеріальних цінностей
збитки визначаються за роздрібними цінами. Роздрібними визнаються
не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також
договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються зазначеними
підприємствами (організаціями). ( Абзац третій пункту 10 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Вартість викраденого майна, визначена у вказаному вище
порядку, має враховуватися як при вирахуванні розміру матеріальних
збитків, так і при кваліфікації злочину. ( Абзац четвертий пункту
10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного
Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 11. У тих випадках, коли відповідно до ст.135 КЗпП ( 322-08 )
законодавством встановлено окремий порядок визначення розміру
шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні,
при кваліфікації дій осіб, винних у розкраданні, умисному
знищенні, умисному псуванні, нестачі або втраті окремих видів
майна та інших цінностей, судам необхідно виходити з одноразової
вартості викраденого, такого, що не вистачає, або втраченого
майна. ( Пункт 11 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду
України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 12. При вирішенні питання про відшкодування матеріальних
збитків судам належить керуватися роз'ясненнями, даними в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р.
N 3 ( v0003700-89 ) "Про практику застосування судами України
законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної
злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". ( Абзац
перший пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Слід при цьому мати на увазі, що зниження розміру збитків,
які підлягають відшкодуванню, є недопустимим, коли їх заподіяно
злочином, вчиненим з корисливою метою. Зменшення розміру шкоди,
заподіяної злочинною халатністю, є можливим у виняткових випадках
за наявності умов, зазначених у ст.137 КЗпП ( 322-08 ), з
обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. Матеріальні збитки, визначені за відповідними цінами із
застосуванням коефіцієнтів, підлягають повному стягненню на
користь підприємства (організації), якому їх заподіяно. 13. Суди мають неухильно виконувати вимоги закону про
індивідуалізацію покарання, не допускаючи послаблення в
застосуванні суворих мір покарання щодо організаторів, активних
учасників злочинних груп, осіб, винних у розкраданнях у великих і
особливо великих розмірах, і таких, що раніше засуджувалися. Разом
з тим суди не повинні необгрунтовано призначати позбавлення волі
особам, які вчинили менш небезпечні злочини і можуть виправитися
без ізоляції від суспільства. У всіх випадках, коли законом передбачена можливість
конфіскації майна, належить обговорювати питання про застосування
цієї додаткової міри покарання, а в справах про розкрадання,
вчинені винним шляхом привласнення, розтрати або зловживання
службовим становищем, а також злочинної халатності - про
позбавлення таких осіб права займати певні посади або займатися
певною діяльністю. 14. Відповідно до вимог статей 23, 23-2 ( 1001-05 ), 340
( 1003-05 ) КПК судам необхідно в кожній справі ретельно виявляти
причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, шляхом винесення
окремих ухвал реагувати на недоліки в організації збереження
матеріальних цінностей, факти неправильного добору, розстановки і
виховання кадрів працівників торгівлі, потурання розкрадачам з
боку окремих службових осіб. Посилити контроль за виконанням
окремих ухвал.( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 15. ( Пункт 15 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 16. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно
посилити нагляд за розглядом судами справ про розкрадання
продовольчих товарів та інші злочини в державній торгівлі та
споживчій кооперації, систематично вивчати судову практику в
справах цієї категорії, використовуючи матеріали узагальнення для
запобігання судовим помилкам і підвищення рівня здійснення
правосуддя. ( Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
-
скопійовано
-
