ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 N 6 від 23.12.83
м.Київ

 vd831223 vn6
 

      Про практику застосування судами України законодавства      про  відповідальність  за  втягнення  неповнолітніх  у
       злочинну та іншу антигромадську діяльність

       ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
                               Верховного Суду України
    N  4 від 28.03.86
    N 10 від 12.10.89
    N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
 

     Заслухавши і  обговоривши  повідомлення  голів  Донецького  і
Запорізького  обласних  судів  та  доповідь  судді Верховного Суду
України,  Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України
в  основному  забезпечують  правильне застосування законодавства у
справах  про  втягнення   неповнолітніх   у   злочинну   та   іншу
антигромадську діяльність.     Разом з  тим  у  роботі  судів  є  й  недоліки.  Деякі   суди
недооцінюють    запобіжне   значення   закону,   який   передбачає
кримінальну відповідальність за такі діяння,  не  завжди  належним
чином  реагують  на  факти  невстановлення  органами  попереднього
слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім  злочині  і  не
застосовують  при  цьому закон про кримінальну відповідальність за
втягнення  неповнолітніх  у  злочинну   та   іншу   антигромадську
діяльність.  Не  завжди з достатньою повнотою досліджуються докази
винності  дорослих  осіб  у  втягненні  неповнолітніх  у  вчинення
злочину,   пияцтво,  азартні  ігри,  у  схилянні  їх  до  вживання
наркотичних речовин і до вчинення інших антигромадських дій.     Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній
справі   додержуються   вимоги   закону    про    індивідуалізацію
відповідальності і покарання,  а також не повною мірою виконуються
вимоги статей 23,  23-2 КПК ( 1001-05 ) по  виявленню  і  усуненню
причин  та умов,  що сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну та
іншу  антигромадську  діяльність.  (  Абзац  третій  преамбули  із
змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного  Суду  N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )     Касаційні та   наглядні   інстанції  по  окремих  справах  не
виявляють  належної  вимогливості  до  судів  щодо  правильного  й
обгрунтованого  застосування  закону і не завжди усувають виявлені
недоліки.     З метою  усунення  недоліків  і  вжиття  дійових  заходів  до
неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду  України
П О С Т А Н О В Л Я Є:

     1. Звернути  увагу  судів  на  те,  що послідовне і неухильне
застосування закону,  який встановлює сувору  відповідальність  за
втягнення   неповнолітніх   у   злочинну  та  іншу  антигромадську
діяльність,  своєчасний  і  якісний   розгляд   таких   справ   та
призначення   винним   покарання   відповідно  до  вчиненого  і  з
урахуванням  даних  про  особу,  є  важливим  засобом  запобігання
злочинності серед неповнолітніх.     2. При  розгляді  справ  щодо  неповнолітніх   суди   повинні
ретельно   досліджувати   не  тільки  обставини  пред'явленого  їм
обвинувачення,  а й питання про те,  чи не були  вони  втягнуті  у
злочини  дорослими  особами,  оскільки це має важливе значення для
індивідуалізації покарання неповнолітньому,  виявлення й  усунення
причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.     Якщо буде встановлено,  що органи  попереднього  слідства  не
вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення
до кримінальної відповідальності осіб,  які втягнули неповнолітніх
у   вчинення  злочину,  суд  має  повернути  справу  на  додаткове
розслідування.     3. Роз'яснити   судам,  що  кримінальну  відповідальність  за
ст.208 КК ( 2002-05 ) несуть тільки особи,  які на момент вчинення
злочину  досягли  вісімнадцятирічного  віку,  при  здійсненні ними
умисних дій,  спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи
іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.     При цьому особа  підлягає  кримінальній  відповідальності  за
ст.208   КК  як  тоді,  коли  вона  знала  про  неповнолітній  вік
втягуваного,  так і тоді,  коли за обставинами справи вона могла й
повинна  була  це передбачити.  Вирішуючи зазначені питання,  суди
повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але
й  ретельно  перевіряти  їх  відповідність  конкретним  обставинам
справи.( Пункт 3  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )     4. За  змістом ст.208 КК втягнення неповнолітнього у вчинення
злочину  передбачає  певні  дії  дорослої   особи,   пов'язані   з
безпосереднім  психічним  чи  фізичним впливом на неповнолітнього,
вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в  одному
чи кількох злочинах.     Суди повинні мати на увазі,  що втягнення  неповнолітнього  у
злочинну  діяльність  передбачає  всі  види фізичного насильства і
психічного  впливу  (переконання,  залякування,   підкуп,   обман,
розпалювання   почуття   помсти,   заздрості   або  інших  низьких
спонукань,  пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути
викрадене,  дача  порад  про  місце  й  способи  вчинення  або про
приховання   слідів   злочину,   розпиття   спиртних   напоїв    з
неповнолітнім  з метою полегшити схилення його до вчинення злочину
та ін.). ( Абзац другий пункту 4 із змінами,  внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )     У тих  випадках,  коли втягнення неповнолітніх у злочинну або
іншу  антигромадську   діяльність   супроводжувалось   заподіянням
тілесних  ушкоджень,  мордуванням,  погрозою  вчинити  вбивство  й
іншими   діями,   що   утворюють   самостійний   склад    злочину,
відповідальність   повинна   наставати   за   сукупністю  вчинених
злочинів.     5. Під  втягненням  у заняття азартними іграми або жебрацтвом
слід розуміти умисне схилення неповнолітнього до систематичної гри
на  гроші  чи  інші  матеріальні  цінності  або  їх випрошування у
сторонніх осіб.     Якщо втягнення неповнолітнього у заняття азартними іграми або
жебрацтвом було  способом  одержання  дорослою  особою  нетрудових
доходів,  її дії повинні кваліфікуватися за ст.208 КК і за ознакою
використання неповнолітнього з метою паразитичного існування.( Пункт 5  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )    6. У    разі    одиночного    випадку    доведення    дорослим
неповнолітнього до стану сп'яніння,  суд  повинен  згідно  з  ст.7
Указу  Президії  Верховної  Ради  УРСР від 20 травня 1985 р.  "Про
заходи  по  посиленню  боротьби  проти  пияцтва   і   алкоголізму,
викоріненню  самогоноваріння"  вирішувати  питання про притягнення
такої   дорослої   особи   відповідно   до   адміністративної   чи
кримінальної відповідальності.     7. Злочин,  передбачений ст.208 КК (  2002-05  ),  вважається
закінченим   з  моменту  здійснення  винним  дій,  спрямованих  на
втягнення  неповнолітнього  у  злочинну  або  іншу  антигромадську
діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або
інші правопорушення, зазначені у законі.     8. Суди  повинні  мати  на  увазі,  що  для  наявності складу
злочину,  передбаченого ст.208  або  статтями  208-1,  208-2,  ч.2
ст.229-5 КК,  не має значення ступінь сп'яніння, а також той факт,
що неповнолітній раніше вживав спиртні напої,  наркотичні речовини
чи  немедичне  вживання  лікарських  та  інших  засобів,  які не є
наркотичними і які викликають одурманювання.( Пункт 8  в  редакції  Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  N  3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )     9. Під  схиленням  неповнолітнього  до  вживання  наркотичних
речовин,  відповідальність за  яке  настає  за  ч.2  ст.229-5  КК,
необхідно  розуміти  умисні дії дорослої особи,  спрямовані на те,
щоб  збудити  у   неповнолітнього   бажання   вживати   наркотики.
Відповідальність  за  вказані  дії  настає  незалежно від вживання
неповнолітнім наркотичних речовин.     10. При  призначенні  покарання  винним  у вчиненні злочинів,
передбачених  статтями  208,  208-1,  208-2  і   ч.2  ст.229-5  КК
( 2002-05  ),  суди   повинні  суворо  додержувати  вимог ст.39 КК
( 2001-05 ) і при цьому  враховувати  форми  і  способи  втягнення
неповнолітніх   у  злочинну  та  іншу  антигромадську  діяльність,
ступінь негативного  впливу  на  правильне  виховання,  нормальний
розвиток  і  здоров'я неповнолітнього,  а також шкідливі наслідки,
які настали. ( Абзац перший пункту 10 із змінами внесеними  згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )     З метою    підвищення   запобіжного   значення   кримінальної
відповідальності за втягнення неповнолітніх у  злочинну  або  іншу
антигромадську діяльність рекомендувати судам при призначенні міри
покарання   дорослій   особі   за   сукупністю   злочинів    ширше
застосовувати  принцип повного чи часткового складання призначених
покарань у межах,  встановлених  статтею  закону,  яка  передбачає
більш суворе покарання.     11. При розгляді справ про втягнення неповнолітніх у злочинну
або іншу антигромадську діяльність суди повинні згідно зі статтями
23,  23-2 КПК ( 1001-05 ) виявляти причини і  умови,  які  сприяли
вчиненню злочину,  а також причини незайнятості суспільно корисною
працею як дорослих,  так  і  неповнолітніх,  обставини  придбання,
вживання  неповнолітніми  спиртних  напоїв,  наркотичних  засобів,
лікарських та інших  речовин,  що  викликають  одурманювання.  При
виявленні  таких  фактів  суд  повинен  реагувати  у передбаченому
законом  порядку.  (  Пункт  11  із  змінами  внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )     12. Судовій  колегії  в  кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій забезпечити
належний  судовий нагляд за правильним застосуванням законодавства
у справах цієї категорії,  регулярно аналізувати судову практику і
своєчасно  вживати  заходів  до  усунення  помилок  і  недоліків в
діяльності судів. (  Пункт  12  із  змінами  внесеними  згідно  з
Постановою Пленуму  Верховного  Суду  N  3  (  v0003700-93  )  від
04.06.93 )