ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 8 від 11.10.85м.Київ
vd851011 vn8
Про практику розгляду судами України цивільних справв касаційному порядку
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами ПленумуВерховного Суду України
N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92
N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )
Вивчення практики розгляду цивільних справ у касаційному
порядку показує, що суди обласного рівня, перевіряючи за
касаційними скаргами і поданнями законність і обгрунтованість
рішень, в основному, своєчасно усувають допущені народними судами
помилки та порушення закону, сприяючи тим самим підвищенню рівня
здійснення правосуддя. Разом з тим, у цій діяльності є ще
недоліки. У ряді випадків надсилались для розгляду в касаційному
порядку справи зі скаргами, не оформленими відповідно до вимог
ст.292 ЦПК ( 1502-06 ), поданими особами, які не користуються
правом касаційного оскарження рішення і не мають повноважень на це
від осіб, які брали участь у справі, чи з пропуском строку на
оскарження, який не був поновлений у встановленому порядку, або
без додержання строків та інших правил призначення справ для
розгляду в касаційній інстанції. Нерідко суди касаційної інстанції неглибоко перевіряють
обгрунтованість висновків суду, викладених у рішенні, додержання
судом вимог закону при розгляді і вирішенні справи, у зв'язку з
чим залишають без зміни помилкові рішення, які переглядаються у
порядку нагляду, а в окремих випадках скасовують правильні
рішення. В деяких справах рішення змінювались чи постановлялись нові
рішення внаслідок визнання судом касаційної інстанції доведеними
обставин, що не були встановлені чи відкинуті судом першої
інстанції, не додержуються вимоги ст.318 ЦПК ( 1503-06 ) про зміст
касаційної ухвали. Мають місце факти безпідставного відкладення розгляду справ,
неоднакового застосування правил про провадження справ у
касаційній інстанції. Суди касаційної інстанції не у всіх
необхідних випадках реагують окремими ухвалами на виявлені факти
порушень законності і упущень в діяльності судів першої інстанції,
ще недостатнім є їх вплив на запобігання судовим помилкам. Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів обласного рівня на необхідність
усунення недоліків в розгляді цивільних справ у касаційному
порядку, своєчасного виявлення і виправлення помилок, що
допускаються народними судами, дальшого підвищення ролі
касаційних інстанцій у забезпеченні правильного і однакового
застосування судами законодавства, додержання встановлених
строків розгляду цивільних справ, ефективності
запобіжно-виховного впливу судових процесів. Необхідно вжити заходів до подальшого поліпшення діяльності
касаційних інстанцій, насамперед підвищення їх ролі в забезпеченні
неухильного додержання засад цивільного судочинства, визначених
Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. Виходячи з того, що діяльність касаційної інстанції має
важливе значення у виконанні завдань держави по захисту прав та
охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, зміцненню
законності і правопорядку, ствердженню принципу справедливості,
забезпеченню розвитку демократії, вона повинна здійснюватись при
суворому виконанні норм, що регулюють розгляд цивільних справ у
касаційному порядку. Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92,
N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ) 1-1. Відповідно до ст.120 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.37 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) на рішення і ухвали суду, що
підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути внесено
відповідно касаційне чи окреме подання прокурора, на які
поширюються вимоги ЦПК ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ) щодо
оформлення, строків подачі і розгляду касаційних скарг. Право внесення касаційного і окремого подання на рішення і
ухвали надано прокурору і заступнику прокурора в межах їх
компетенції в справах, які розглядались за заявою прокурора або з
його участю. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів
можуть вносити касаційні і окремі подання тільки у справах, в
розгляді яких вони брали участь. Постанову доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 2. При розгляді цивільних справ у касаційному порядку
неухильно виконувати передбачений ст.310 ЦПК ( 1503-06 ) обов'язок
касаційної інстанції всебічно і повно, незалежно від меж
оскарження (доводів подання), перевіряти за наявними у справі і
додатково представленими сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, витребуваними судом за їх клопотанням або зі
своєї ініціативи матеріалами законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції, не допускаючи при цьому як залишення без
змін помилкових рішень, що підлягають відповідно до статей 312-315
ЦПК скасуванню, так і випадків безпідставного скасування
правильних по суті рішень. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 )
від 25.12.92 ) 3. Перевіряючи справу у повному обсязі, касаційна інстанція у
кожному випадку повинна з'ясовувати, чи повно судом першої
інстанції досліджені обставини, що мають значення для справи; чи
доведені обставини, які суд визнав встановленими; чи відповідають
викладені у рішенні висновки суду обставинам справи; чи не
порушені норми матеріального або процесуального права; чи
правильно ці норми застосовані. Слід мати на увазі, що порушення норм процесуального права,
зазначені в ч.2 ст.314 ЦПК, є безумовною підставою для скасування
рішення. В інших випадках такі наслідки настають, якщо суд
касаційної інстанції визнав, що порушення чи неправильне
застосування норм процесуального права призвело до неправильного
вирішення справи. 4. Обговорюючи питання про законність і обгрунтованість
рішення, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
відкинуті ним, змінювати або постановлювати нове рішення з цих
підстав або на підставі додаткових матеріалів, що не розглядалися
судом першої інстанції. Змінювати чи постановлювати нове рішення,
не передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції
згідно з п.4 ст.311 ЦПК ( 1503-06 ) може лише в разі, коли по
справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів,
обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і
правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального
права. 5. Виходячи з вимог ст.202 ЦПК, касаційна інстанція може
визнати правильними висновки суду першої інстанції, викладені у
рішенні, якщо вони обгрунтовані доказами, дослідженими в судовому
засіданні, в якому було прийнято рішення. Якщо додаткові матеріали, що надійшли, свідчать про наявність
нових обставин, які мають істотне значення для справи, чи
викликають сумнів у правильності висновків суду першої інстанції,
суд касаційної інстанції скасовує рішення і надсилає справу на
новий розгляд. 6. Судам касаційної інстанції необхідно суворо додержувати
вимог ст.318 ЦПК про зміст касаційних ухвал. В ухвалі, зокрема,
обов'язково має бути викладено зміст оскарженого (на яке внесене
подання) рішення, доводи скарги чи подання, зазначено конкретні
дані з посиланням на відповідні матеріали справи, що спростовують
ці доводи, а при скасуванні рішення - в чому полягає
неправильність рішення, який закон і в чому саме його порушено
судом першої інстанції і чим спростовуються мотиви, що їх
покладено в основу рішення, які необхідно з'ясувати обставини,
витребувати докази, провести інші процесуальні дії при новому
розгляді справи. ( Абзац перший пункту 6 в редакції з Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 )
від 25.12.92 ) Разом з тим касаційна інстанція згідно з ч.2 ст.319 ЦПК не
вправі вирішувати наперед питання про достовірність чи
недостовірність того або іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, а також про те, яка має бути застосована судом норма
матеріального права і яке рішення має бути постановлено при новому
розгляді справи. Відповідно до ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР )
касаційна ухвала про задоволення (повністю чи частково) або про
відмову в задоволенні касаційної скарги або касаційного подання
прокурора постановляється іменем України. ( Пункт 6 доповнено бзацом третім згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ) 7. При прийнятті касаційної скарги (подання) суд зобов'язаний
перевірити, чи підлягає рішення оскарженню, чи має право
касаційного оскарження (внесення подання) рішення особа, яка
подала скаргу (подання), чи не закінчився встановлений для цього
строк, чи додержано вимог щодо змісту касаційної скарги (подання),
чи оплачена вона державним митом. Суддя ухвалою відмовляє у прийнятті касаційної скарги
(подання), якщо вони подані на рішення, що не підлягають
оскарженню, або особою, яка не користується правом касаційного
оскарження (внесення подання). В разі невідповідності касаційної скарги (подання) вимогам
ст.292 ЦПК, неоплати скарги державним митом, суддя, виходячи з
правил ст.293 ЦПК, постановляє ухвалу про залишення скарги
(подання) без руху і надає особі, яка її подала, відповідний строк
для виправлення недоліків, а при виправленні їх у встановлений
строк - про повернення касаційної скарги (подання). Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 8. Судам необхідно мати на увазі, що окремо від касаційної
скарги можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, якщо
вони зазначені у п.1 ст.323 ЦПК ( 1503-06 ) або перешкоджають
дальшому рухові справи. Тому інші ухвали оскарженню до суду
касаційної інстанції окремо від рішення не підлягають, незалежно
від того, чи є щодо цього випадку прямі вказівки в законі.
Зокрема, не підлягають оскарженню у такому порядку ухвали: з
питань відводу, заявленого суддям, прокурору, секретарю судового
засідання, експерту, перекладачеві, крім випадків передачі справи
у зв'язку з відводом на розгляд іншого суду (ст.22 ЦПК
( 1501-06 ); про задоволення заяви про забезпечення доказів, у
тому числі про призначення експертизи (статті 39, 57 ЦПК); про
зняття або зменшення штрафу (ст.83 ЦПК); про поновлення
пропущеного строку (ст.89 ЦПК); про допущення або притягнення
третьої особи до участі в справі (ст.108 ЦПК); про залишення без
руху позовної заяви, що не відповідає вимогам закону (ч.1 ст.139
ЦПК ( 1502-06 ); об'єднання позовів (ст.144 ЦПК); продовження
строку підготовки справи до судового розгляду (ст.146 ЦПК); про
закінчення підготовки справи до судового розгляду (ст.147 ЦПК);
відкладення розгляду справи (ст.176 ЦПК); з питань розгляду
зауважень на протокол судового засідання (ст.201 ЦПК); про відмову
внести виправлення описки чи явної арифметичної помилки (ст.213
ЦПК); відмову у роз'ясненні рішення (ст.215 ЦПК); відмову зупинити
провадження в справі (ст.223 ЦПК); задоволення заяви про відвід
судового виконавця (ст.360 ЦПК ( 1503-06 ); відмову у наданні
відстрочки чи розстрочки виконання рішення (ст.366 ЦПК);
задоволення заяви про перегляд рішення, ухвали чи постанови суду в
зв'язку з нововиявленими обставинами (ч.1 ст.347 ЦПК). Заперечення проти відповідних ухвал, що не підлягають
оскарженню, можна включити до касаційної скарги або протесту. 9. Відповідно до ст.291 ЦПК ( 1503-06 ) встановлений для
касаційного оскарження (внесення подання) рішення десятиденний
строк обчислюється з наступного дня після проголошення рішення, а
у випадках, передбачених ч.4 ст.209 ЦПК ( 1502-06 ), - з
наступного дня після призначеного судом для ознайомлення з
мотивованим рішенням. При поданні касаційної скарги (подання) після закінчення
строку для оскарження, якщо він у порядку ст.89 ЦПК ( 1501-06 ) не
буде поновлений за проханням особи, яка подала скаргу (подання),
суддя згідно з правилами ст.85 ЦПК постановляє ухвалу про
залишення скарги (подання) без розгляду. Ухвали про залишення скарги (подання) без розгляду і про
відмову поновити пропущений строк можуть бути оскаржені, на них
може бути внесене окреме подання окремо від касаційної скарги
(подання) відповідно до правил ст.323 ЦПК. Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 10. За загальним правилом справа у касаційній інстанції
повинна бути розглянута в межах місячного строку, який
обчислюється з дня закінчення строку на касаційне оскарження
рішення (ст.294 ЦПК ( 1503-06 ). Виходячи з цього, суд першої інстанції після одержання
касаційної скарги (подання) зобов'язаний призначити дату розгляду
справи у зазначених межах, негайно надіслати особам, які беруть
участь у справі, копії скарги (подання) з роз'ясненням права
представити пояснення на скаргу (подання), повідомити їх про час і
місце розгляду справи і по закінченні строку, встановленого для
оскарження, внесення подання на рішення, надіслати справу на
розгляд з таким розрахунком, щоб була забезпечена можливість
завчасного її вивчення судом касаційної інстанції. Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 11. По особливо складних справах або в інших виняткових
випадках розгляд справи може бути перенесено до внесення у судове
засідання і на строк, не більше встановленого ст.291-1 ЦПК. Суд
касаційної інстанції вправі мотивованою ухвалою відкласти розгляд
справи на необхідний строк у зв'язку з неявкою без поважних причин
осіб, які беруть участь у справі, чи за їх клопотанням про це, а
також в інших випадках, якщо це спрямовано на забезпечення прав і
гарантій осіб, які беруть участь у справі, чи на більш повний
касаційний розгляд справи. В разі смерті громадянина, який був
стороною в справі, у якій спірні правовідносини допускають
правонаступництво, касаційна інстанція відкладає розгляд справи до
вступу в справу або притягнення до участі в справі правонаступника
чи законного представника. 12. При вирішенні питань, пов'язаних з рухом касаційної
скарги, судам касаційної інстанції слід мати на увазі: а) при надходженні касаційної скарги (подання), не оформлених
відповідно до вимог ст.292 ЦПК ( 1503-06 ), касаційна інстанція
своєю ухвалою повертає скаргу (подання) разом зі справою до суду
першої інстанції, який повинен запропонувати особі, що подала
скаргу (подання), виправити її недоліки; б) згідно зі ст.299 ЦПК відкликання подання прокурором
допускається лише до початку розгляду справи у судовому засіданні
і є обов'язковим для суду. Про відкликання подання суд
процесуального акта не приймає. Питання про прийняття відмови від
касаційної скарги вирішується тільки після перевірки, чи не
порушує вона чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. З
цього питання касаційна інстанція постановляє мотивовану ухвалу; в) при надходженні скарги на ухвалу про відмову поновити
пропущений строк на оскарження суд касаційної інстанції не може
одночасно розглядати скаргу на ухвалу і касаційну скаргу.
Касаційна скарга може бути розглянута лише після скасування ухвали
і поновлення пропущеного строку з додержанням вимог статей 294 і
297 ЦПК ( 1503-06 ) про надіслання копій касаційної скарги
(подання) особам, які беруть участь у справі, і повідомлення їх
про розгляд справи за касаційною скаргою. Якщо строк поновлює суд
касаційної інстанції, то зазначені вимоги виконуються ним. Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 13. Судам касаційної інстанції належить відповідно до ст.320
ЦПК ( 1503-06 ) реагувати окремими ухвалами на виявлені при
розгляді справ недоліки у роботі підприємств, установ,
організацій, а також на помилки і порушення, допущені судом першої
інстанції, зокрема, на факти тяганини, спрощенства у розгляді
цивільних справ, невиконання вимог матеріального і процесуального
права, керівних постанов Пленуму Верховного Суду України. Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 ) 14. Судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду
України, головам судів обласного рівня посилити нагляд за
діяльністю судів касаційної інстанції при розгляді цивільних
справ, пред'являти більше вимогливості до них в правильному
застосуванні законодавства; не залишати без реагування випадки
помилкового вирішення судовими колегіями справ за касаційними
скаргами і протестами. Розглядаючи скарги і цивільні справи, суди наглядної
інстанції зобов'язані ретельно перевіряти додержання вимог закону
при розгляді справ у касаційному порядку і при встановленні їх
порушення вживати необхідних заходів до усунення та запобігання
виявлених недоліків. Необхідно регулярно узагальнювати практику розгляду цивільних
справ у касаційному порядку і ширше використовувати ці матеріали
для усунення причин, що породжують судові помилки. Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ) 15. Визнати такою, що втратила силу, постанову Пленуму
Верховного Суду України від 8 липня 1969 р. N 4 "Про стан роботи
судів України по розгляду цивільних справ у касаційному порядку".
