ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 2 від 27.03.87м.Київ
vd870327 vn2
Про практику застосування судами України законодавства у
справах про розкрадання державного та колективного майна на
підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами ПленумуВерховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93
N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
( У назві і тексті Постанови слова "державного тагромадського майна", "державного і громадського майна",
"державного чи громадського майна", "державного або
громадського майна" і "соціалістичного майна" замінено
відповідно словами "державного та колективного майна",
"державного і колективного майна", "державного чи
колективного майна", "державного або колективного майна"
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Обговоривши практику застосування судами законодавства в
кримінальних справах про розкрадання державного та колективного
майна на підприємствах і в організаціях агропромислового
комплексу, Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди в
основному правильно застосовують закон при розгляді справ цієї
категорії. Разом з тим у діяльності судів є істотні недоліки. Окремі
суди при розгляді справ не перевіряють, чи всіх причетних до
розкрадання осіб притягнуто до юридичної відповідальності,
внаслідок чого іноді залишаються непокараними організатори,
підмовники та інші співучасники, а також особи, які скуповували
сільськогосподарську продукцію, завідомо для них здобуту злочинним
шляхом. Допускаються помилки при визначенні вартості викраденої
продукції, що призводить до невірної кваліфікації діянь та
неповного відшкодування матеріальних збитків. ( Абзац другий
преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) Не по всіх справах додержується принцип індивідуалізації
покарання. Мають місце факти недооцінки небезпечності розкрадань,
вчинених за обтяжуючих обставин, призначення м'яких мір покарання
злісним розкрадачам, безпідставного незастосування додаткових мір
покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю. Деякі суди на порушення вимог ст.23-2 КПК України ( 1001-05 )
не завжди реагують окремими ухвалами (постановами) на відсутність
належного порядку в збереженні зерна, кормів, худоби та випадки
марнотратного ставлення до народного добра, які допускаються
посадовими особами підприємств і організацій агропромислового
комплексу, а також на інші причини й умови, які сприяють
розкраданням. ( Абзац четвертий преамбули із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 )
від 03.12.97 )( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на необхідність рішучого усунення
недоліків у роботі по розгляду кримінальних справ про розкрадання
державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях
агропромислового комплексу при неухильному додержанні закону та
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо його застосування.
( Пункт 1 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
2. Враховуючи підвищену небезпечність розкрадань державного і
колективного майна в підприємствах і організаціях агропромислового
комплексу, суди повинні в кожній справі забезпечувати всебічне,
повне і об'єктивне з'ясування обставин вчиненого злочину, виявляти
всіх його учасників, а також осіб, які їм потурають, і
обговорювати питання про притягнення їх до відповідальності.( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95 )
3. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій водіїв,
трактористів, візників, які обернули в свою власність або на
власність інших осіб сільськогосподарську продукцію при збиранні
врожаю та його транспортуванні з поля на тік або у сховище, суди
повинні мати на увазі, що вчинення таких дій щодо продукції,
ввіреної для транспортування (доставки) на підставі
товарно-транспортної накладної, талону або іншого
внутрігосподарського документа із зазначенням кількості (ваги)
продукції, слід кваліфікувати як привласнення або як розтрату
державного чи колективного майна.( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
4. Безоплатне обернення посадовими особами тваринницьких
комплексів (ферм) ввіреної їм худоби в свою власність або у
власність інших осіб тягне кримінальну відповідальність за
розкрадання державного та колективного майна шляхом привласнення
або розтрати. ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами
Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95,
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
5. Дії осіб, які будучи уповноваженими на доставку продукції
в торговельну мережу або для реалізації на ринку, продали або
здали її за вищими порівняно з товарно-транспортними документами
цінами і обернули різницю в свою власність або у власність інших
осіб, треба кваліфікувати як розкрадання державного чи
колективного майна. ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 ( v0003700-95 ) від
13.01.95 )
6. Крадіжка у громадян худоби, одержаної для відгодівлі, якщо
винний завідомо знав про її належність, тягне кримінальну
відповідальність за розкрадання державного чи колективного майна.
Якщо винний не знав про належність худоби державному або
колективному сільськогосподарському підприємству, його дії слід
кваліфікувати за ст.140 КК України ( 2001-05 ). Дії посадових осіб, які занизили вагу або обсяг відпущених
громадянам кормів для відгодівлі тварин з метою обернення в свою
власність або у власність іншої особи, слід кваліфікувати як
розкрадання державного чи колективного майна шляхом зловживання
посадовим становищем. Такі ж дії непосадових осіб (вагарів,
обліковців та ін.) - як шахрайство.( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95, N 12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
7. Роз'яснити судам, що протиправне заволодіння худобою,
іншими тваринами, які залишились на пасовищі або в іншому місці
без тимчасового догляду, є крадіжкою державного або колективного
майна, а не привласненням знайденого. ( Пункт 7 із змінами,
внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3
( v0003700-95 ) від 13.01.95 )
8. Звернути увагу судів на необхідність посилення уваги по
розгляду адміністративних справ про дрібні крадіжки зерна, кормів,
м'ясомолочної та іншої продовольчої продукції, дрібні розкрадання,
що призвели до розукомплектування автомобілів, тракторів,
сільськогосподарської та іншої техніки, оскільки вони заподіюють
суспільству великої шкоди. При вирішенні питання, яким є розкрадання продовольства та
іншого майна - дрібним або значним, слід, крім вартості
викраденого, враховувати також кількість викрадених предметів у
натурі (вагу, обсяг) і значимість для народного господарства. Судам слід мати на увазі, що перелік способів вчинення
дрібного розкрадання, який міститься в ст.51 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), є вичерпним. Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом
крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище слід
кваліфікувати за ч.3 ст.81 КК ( 2001-05 ), а якщо його було
вчинено у такий самий спосіб особливо небезпечним рецидивістом -
за ч.4 цієї статті. ( Абзац четвертий пункту 8 із змінами,
внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3
( v0003700-95 ) від 13.01.95, в редакції Постанови Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) За відповідними частинами ст.82 або 86 КК має кваліфікуватися
також дрібне розкрадання державного або колективного майна,
вчинене шляхом грабежу або розбою. ( Абзац п'ятий пункту 8 в
редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 )
від 03.12.97 )( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
9. При розгляді справ судам необхідно звертати особливу увагу
на правильне визначення розміру збитків, завданих розкраданнями
продукції рослинництва і тваринництва, худоби, птиці, їх
молодняка, м'ясомолочної продукції, зерна, кормів, кормових
культур та іншого майна, керуючись при цьому нормами законодавства
про ціни і ціноутворення та роз'ясненнями, які містяться у п.п.8 і
9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р.
N 7 ( v0007700-81 ) "Про практику застосування судами
законодавства у справах про розкрадання державного та колективного
майна" і постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1989 р. N 3 ( v0003700-89 ) "Про практику застосування судами
України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди,
заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". При цьому слід мати на увазі, що розмір збитків, який
підлягає відшкодуванню, визначається за роздрібними цінами, а якщо
останні нижче оптових, закупівельних (заготівельних), то
застосовуються оптові, закупівельні (заготівельні) ціни.( Пункт 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з
Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-95 ) від
13.01.95 )
10. ( Пункт 10 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) 11. ( Пункт 11 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
12. Судам слід мати на увазі, що матеріальні збитки, завдані
розкраданням худоби, зерна, кормів, а також іншої
сільськогосподарської продукції, можуть бути відшкодовані в натурі
шляхом здачі рівноцінної худоби або аналогічної
сільськогосподарської продукції такої ж якості. ( Абзац другий пункту 12 виключено на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
Звернути увагу судів на те, що Рада Міністрів СРСР постановою від
15 листопада 1979 р. N 1020 "Про порядок відшкодування збитків,
завданих крадіжкою, нестачею або втратою м'яса і м'ясопродуктів"
доручила Міністерству фінансів СРСР визначити порядок
застосування вказаної постанови. ( Абзац третій пункту 12 виключено на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) У
випадках, коли вилучені у затриманих осіб та повернуті
промисловим підприємствам і холодильникам м'ясо та м'ясопродукти
не втратили своїх початкових споживчих властивостей, відповідають
стандартам і технічним умовам та можуть бути використані або
реалізовані без додаткових витрат на їх переробку, відшкодування
збитків не проводиться. ( Абзац пункту 12 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) ( Абзац четвертий пункту 12 виключено на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) Якщо
повернуте м'ясо і м'ясопродукти можуть бути використані або
реалізовані тільки після додаткової переробки, то розмір збитків
визначається за фактичними втратами. Роз'яснити, що вартість вилученої у розкрадача і повернутої
власнику сільськогосподарської продукції, придатної для
використання або реалізації, зараховується в покриття завданих
збитків. ( Абзац п'ятий пункту 12 в редакції Постанови Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
13. ( Пункт 13 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
14. Суди повинні мати на увазі, що при кваліфікації дій
винних необхідно виходити з вартості викраденого на момент
вчинення злочину відповідно до законодавства про ціни і
ціноутворення. При кваліфікації дій винного вартість викраденої
худоби, свиней, овець, кіз та інших тварин визначається в
однократному розмірі за існуючими на момент вчинення злочину
закупівельними цінами. ( Пункт 14 в редакції Постанов Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93, N 12( v0012700-97 ) від 03.12.97 )15. Суди зобов'язані забезпечити застосування передбачених
законом мір покарання до винних, не допускаючи послаблення до
злісних розкрадачів і організаторів крадіжок зерна, кормів,
насіння сільськогосподарських культур, худоби, м'яса, молочних та
інших сільськогосподарських продуктів, а також до осіб, які
сприяли вчиненню цих злочинів. У випадках, коли виправлення і перевиховання винних не
вимагає ізоляції їх від суспільства, судам слід призначати
покарання з урахуванням можливості використання засуджених на
роботі у сфері сільськогосподарського виробництва. Особам, які вчинили розкрадання з використанням посадового
становища, повинні, як правило, призначатися міри покарання, які
виключають залишення винних на попередній роботі або можливість
займатись певною діяльністю. Якщо санкція закону, за яким засуджується винний, передбачає
обов'язкову конфіскацію майна, суд може не застосовувати її лише
за наявності виняткових обставин, передбачених ст.44 КК України
( 2001-05 ), про що має бути зазначено у вироку.( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
16. Вказати судам на необхідність повного відшкодування
збитків, завданих розкраданням державного і колективного майна
підприємствам та організаціям агропромислового комплексу. У кожній
справі про злочин, яким завдано матеріальних збитків, суд при
постановленні вироку повинен вирішити цивільний позов, а якщо його
не заявлено, то відповідно до ст.29 КПК України ( 1001-05 )
обговорити питання про прийняття рішення про відшкодування збитків
з власної ініціативи.
17. Згідно з п.1 ч.1 ст.81 КПК України ( 1001-05 )
автомобіль, мотоцикл та інший транспортний засіб, належний особі,
визнаній винною в розкраданні, підлягає конфіскації, якщо його
використано у процесі вилучення або заволодіння майном і визнано
знаряддям вчинення злочину. При цьому слід мати на увазі, що такий
транспортний засіб може бути конфіскований як знаряддя злочину і
тоді, коли він належить винному на праві спільної сумісної або
часткової власності з іншою особою. Питання про грошову
компенсацію частки співвласника в спільній власності на
автомобіль, мотоцикл, інший транспортний засіб може бути вирішене
за позовом заінтересованої особи в порядку цивільного судочинства. Якщо орган дізнання або попереднього слідства не наклав арешт
на транспортний засіб, що використовувався при вчиненні крадіжки,
і не виніс постанови про визнання його знаряддям злочину, суд у
стадії віддання до суду згідно з п.9 ст.242 КПК України
( 1003-05 ) може вжити заходів до накладення арешту і визнання
транспортного засобу знаряддям злочину.
18. Звернути увагу судів на необхідність неухильного
виконання вимог статей 23 і 23-2 КПК України ( 1001-05 ) про
виявлення причин і умов, що сприяють розкраданням державного та
колективного майна, і реагування на них окремими ухвалами
(постановами). Встановити суворий контроль за виконанням окремих
ухвал (постанов), домагаючись високої їх ефективності. ( Пункт 18
із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
19. ( Пункт 19 виключено на підставі Постанови Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
20. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій посилити
нагляд за правильним і однаковим застосуванням судами
законодавства у справах про розкрадання державного і колективного
майна на підприємствах і в організаціях агропромислового
комплексу. Систематично вивчати судову практику у справах цієї
категорії, використовуючи матеріали узагальнень для запобігання
судовим помилкам і підвищення рівня здійснення правосуддя.( Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
