ПРЕЗИДІЯ ХЕРСОНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

 від 23.12.88
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Каховського міського народного суду А.  засуджено  за
ч. 3 ст.  84 і ст.  172 КК України ( 2001-05, 2002-05 ) за те, що,
працюючи старшим інженером відділу проектно-конструкторського бюро
управління  місцевої промисловості Омського облвиконкому та будучи
відрядженим до Херсонської області для закупівлі олії  для  потреб
лакофарбового  заводу,  він викрав 966 кг олії вартістю 2656 крб.,
чим заподіяв заводу шкоду на цю суму,  і,  щоб  приховати  злочин,
підробив  підписи від імені здавальників у документах на закупівлю
у населення сільгосппродуктів.     Касаційна інстанція вирок змінила, - дії А. перекваліфікувала
зі ст. 172 КК України на ст. 19, ст. 172 КК України ( 2002-05 ), а
в решті вирок залишила без змін.     За протестом  першого  заступника  Голови   Верховного   Суду
України судові рішення частково скасовано з таких підстав.     Суд першої  інстанції  вірно  встановив  фактичні   обставини
злочину,  а  саме,  що  А.  викрав частину заготовленої для потреб
заводу  олії,  проте  неточно  визначив   кількість   викраденого.
Визнаючи А.  винним у крадіжці 966 кг олії,  суд виходив з різниці
кількості закупленої і фактично відправленої олії. Разом з тим, як
видно  з  матеріалів  справи,  А.  з  метою  одержання грошей здав
викрадену олію заготівельнику Ф.,  який  заявив,  що  одержав  від
нього  30  бідонів  олії  вагою 900 кг.  Це ж стверджував і А.  Їх
показання підтверджуються документами  на  закупівлю  у  населення
такої ж кількості олії.  Ці докази свідчать, що фактично А. викрав
не  966  кг  олії,  а  900.  У  зв'язку   з   наведеним   президія
перекваліфікувала  дії  засудженого  з  ч.  3  на ч.  1 ст.  84 КК
України ( 2001-05 ).     Крім того,  як  вказала   президія,   з   матеріалів   справи
вбачається,  що А., який виконував доручення по закупівлі олії, не
займав посад,  пов'язаних з  виконанням  організаційно-розпорядчих
або  адміністративно-господарських обов'язків,  і тому він не може
бути визнаним службовою особою.     Про те, що А. не може нести відповідальності за статтями 19 і
172 КК  України ( 2001-05,  2002-05 ),  свідчить і таке.  У справі
встановлено,  що Ф., з яким А. домовився про здачу олії, виписав з
відома останнього фіктивну відомість про одержання 900 кг олії від
населення,  і А.  розписався у ній  за  трьох  здавальників  олії.
Оскільки  Ф.  зробив  це,  як  доведено,  з  метою  викриття А.  у
вчиненому  розкраданні,  постановою  слідчого  було  відмовлено  в
порушенні  кримінальної  справи  щодо Ф.  за ст.  172 КК України у
зв'язку з відсутністю його діях складу злочину.     За таких обставин і А.  не  може  нести  відповідальності  за
статтями 19,  172 КК України ( 2001-05,  2002-05 ) як  співучасник
службового  підлогу.  Президія обласного суду судові рішення у цій
частині скасувала і провадження у справі закрила через відсутність
в діях А. складу злочину.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",  N 4, 1993
р.