СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
30.08.1989
(Витяг)
В. Ш. пред'явив позов до О. Б. про визнання права власності
на автомобіль. Позивач зазначав, що за домовленістю зі своїм
дядьком П. П. він передав тому 7300 крб. для придбання автомобіля
"Москвич", котрим позивач користувався за довіреністю. Після
смерті П. П. відповідачка прийняла спадщину, проте не визнала його
права на автомобіль, у зв'язку з чим В. Ш. просив задовольнити
його вимоги.
Рішенням Білоцерківського міського народного суду в позові
відмовлено. Ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського
обласного суду рішення залишено без зміни, а постановою президії
цього ж суду залишено без задоволення протест прокурора області
про скасування судових рішень.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду УРСР
задовольнила протест заступника Голови Верховного Суду України і в
ухвалі про скасування всіх судових рішень та направлення справи на
новий розгляд вказала на таке.
Відмовляючи в позові, народний суд, з яким погодилися
касаційна та наглядна інстанції, виходив з того, що позивач
пред'явив позов після закінчення шестимісячного строку,
встановленого ст. 557 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) для
пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця до спадкоємців.
Проте погодитися з цим не можна, оскільки таких висновків суд
дійшов на порушення вимог статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) на
підставі неповного з'ясування обставин спору. Як у позовній заяві,
так і в судовому засіданні позивач просив зобов'язати відповідачку
передати йому автомобіль, вважаючи, що він був придбаний для нього
і за його кошти. Відповідно до вимог статей 149, 150 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) вимагати захисту права власності може лише
власник або особа, яка володіє майном на підставі закону або
договору.
Виходячи з цього, суд мав уточнити позовні вимоги: чи просить
В. Ш. визнати за ним право власності на автомобіль як за дійсним
покупцем за удаваною угодою (договором купівлі-продажу на ім'я
його дядька), чи вимагає повернення переданих за договором позики
грошей. Якщо позов заявлено про визнання права власності, то суду
слід мати на увазі, що згідно з роз'ясненнями, даними Пленумом
Верховного Суду УРСР у п. 10 постанови N 4 ( v0004700-83 ) від 24
червня 1983 р. "Про практику розгляду судами УРСР справ про
спадкування", правила ст. 557 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) на
такі вимоги не поширюються.
Якщо ж вимоги полягають у стягненні переданих за договором
позики грошей, суд мав перевірити, чи звертався позивач у
встановлений законом строк з претензією, а також врахувати, що
відповідачка погоджувалася повернути йому борги спадкодавця. У
матеріалах справи достатніх даних з цих питань немає. За таких
обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.
