ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 11 від 22.12.89м.Київ
vd891222 vn11
{ Постанова втратила чинність на підставі ПостановиВерховного Суду
N 4 ( v0004700-08 ) від 28.03.2008 }
Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень вкримінальних справах
{ Із змінами, внесеними згідно з ПостановамиПленуму Верховного Суду України
N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93
N 3 ( v0003700-95 ) від 13.01.95
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 }
Важливою гарантією забезпечення законності й охорони прав
особи є перевірка в порядку нагляду законності та обгрунтованості
судових рішень у кримінальних справах. ( Абзац перший преамбули
із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду
N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ) Перевірка скарг і кримінальних справ у порядку нагляду судами
України здійснюється, в основному, відповідно до вимог закону.( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від
04.06.93 ) Разом з тим у роботі судів наглядної інстанції є недоліки. Нерідко обгрунтовані скарги на судові рішення залишаються без
задоволення через поверхове їх вивчення. Не в усіх необхідних випадках витребуються справи для
перевірки доводів, викладених у скаргах, а витребувані не завжди
перевіряються повно і всебічно. При відмові в опротестуванні
судових рішень заявникам іноді направляються немотивовані
відповіді. По деяких справах не дається належної оцінки порушенням
кримінального і кримінально-процесуального закону, допущеним
судами першої і касаційної інстанцій, не виправляються помилки у
кваліфікації дій засуджених, у призначенні покарання. Іноді судові
рішення скасовуються або змінюються безпідставно. Допускаються факти, коли при скасуванні судових рішень і
направленні справи на новий розгляд вирішуються наперед висновки
органів розслідування або судів. Суди при розгляді справ у порядку нагляду рідко реагують на
допущені судами першої і касаційної інстанцій порушення закону. Не приділяється належної уваги якості судових рішень, що
виносяться в порядку нагляду.
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів наглядної інстанції на необхідність
суворого додержання при розгляді скарг і кримінальних справ у
порядку нагляду вимог закону, підвищення результативності нагляду
за обгрунтованістю судових рішень, своєчасного і повного усунення
порушень закону і помилок, допущених нижчестоящими судами. ( Абзац
перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Виключити факти як необгрунтованого залишення скарг без
задоволення, так і скасування або зміни законних та обгрунтованих
вироків, ухвал, постанов.
2. Судам наглядної інстанції слід забезпечити правильне і
своєчасне вирішення кожної скарги, що надійшла в порядку нагляду. З цією метою в кожному випадку, коли доводи, що містяться у
скарзі, викликають сумніви в законності та обгрунтованості
вироку, ухвали чи постанови суду або коли такі сумніви виникають з
іншого приводу, згідно зі ст.386 КПК України ( 1003-05 ) необхідно
витребувати справу і перевірити доводи скарги за її матеріалами. Якщо при перевірці скарги, що надійшла, виявлено достатньо
даних, які свідчать про обгрунтованість оскаржуваних судових
рішень, і без витребування справи приймається рішення про
залишення скарги без задоволення, а також при відмові в
опротестуванні судового рішення у витребуваній справі, заявникові
направляється аргументована відповідь.
3. Враховуючи, що згідно зі ст.390 КПК України участь
прокурора у розгляді кримінальних справ у порядку нагляду є
обов'язковою, судам слід своєчасно повідомляти про день слухання
справи відповідного прокурора. При неявці прокурора розгляд
справи має бути відкладено. Його може бути відкладено і за
клопотанням прокурора з метою повного, глибокого вивчення справи
або для подання додаткових матеріалів, проте в усіх випадках
справа підлягає розгляду у строки, встановлені ст.391 КПК України
( 1003-05 ).
4. Суд наглядної інстанції може прийняти додаткові матеріали,
що надійшли з протестом, або витребувати за своєю ініціативою і
використати їх, якщо вони відносяться до обставин, які були
предметом дослідження в суді і не свідчать про наявність
нововиявлених обставин. При цьому слід мати на увазі, що додаткові матеріали
підлягають оцінці у сукупності з наявними у справі доказами і
поряд з ними можуть бути покладені в основу рішення тільки про
скасування вироку (ухвали, постанови) з направленням справи на
нове розслідування або на новий судовий розгляд. ( Абзац другий
пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Зміна вироку і наступних судових рішень або їх скасування з
закриттям справи на підставі додаткових матеріалів не
допускаються, за винятком випадків, коли достовірність фактів,
встановлюваних такими матеріалами, не потребує перевірки судом
першої інстанції (документи, що свідчать про недосягнення
засудженим віку, з якого настає кримінальна відповідальність, про
відсутність попередньої судимості та ін.). При розгляді справи в порядку нагляду суд не вправі
призначити експертизу, в тому числі додаткову або повторну. Якщо
виникне сумнів у правильності висновків експертизи, необхідно
скасувати вирок і наступні рішення та справу направити на нове
розслідування або на новий судовий розгляд.
5. Звернути увагу судів, що згідно зі ст.384 КПК України
( 1003-05 ) особа, яка принесла протест, вправі до початку
розгляду протесту в судовому засіданні доповнити або змінити його,
а в ході судового засідання вона може лише висловити іншу, ніж у
протесті, думку. ( Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Протест, який приніс прокурор, може бути доповнений або
змінений також вищестоящим прокурором. Права відкликати протест,
принесений прокурором, вищестоящий прокурор не має. ( Абзац
другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) У випадках відкликання протесту справа повертається в суд, що
постановив судове рішення.
6. Рекомендувати судам наглядної інстанції згідно зі ст.391
КПК України ( 1003-05 ) в необхідних випадках запрошувати на
засідання суду для дачі пояснень засудженого, виправданого, їх
захисників, законних представників неповнолітніх, потерпілого та
його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача та
їх представників. Запрошеним на засідання особам слід
забезпечувати можливість ознайомлення з протестом. Порядок дачі пояснень цими особами визначається судом, проте
в усіх випадках обговорення доводів протесту і прийняття рішення
провадяться в їх відсутності.
7. Судам слід мати на увазі, що в розгляді справи в порядку
нагляду не може брати участі суддя за наявності обставин,
зазначених у статтях 54, 55 КПК України ( 1003-05 ). Ці обставини
мають враховуватись і при вирішенні питання про призначення
доповідача на засіданні суду наглядної інстанції. Звернути увагу на те, що: - суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в
суді першої інстанції або в касаційному порядку, не може брати
участі у розгляді цієї справи в порядку нагляду; - суддя, який брав участь у розгляді справи в порядку
нагляду, не може брати участі у повторному розгляді тієї ж справи
в порядку нагляду, якщо постанову (ухвалу), винесену з його
участю, скасовано, за винятком випадків, передбачених ч.4 ст.55
КПК України ( 1001-05 ).( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
8. Якщо в розгляді кримінальної справи в суді першої
інстанції або в касаційному порядку брала участь більшість членів
президії Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного,
Київського, Севастопольського міських судів, голова цього суду
або прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва,
Севастополя за наявності підстав для принесення протесту
направляють справу з поданням відповідно Голові Верховного Суду
України або Генеральному прокурору України чи їх заступникам для
вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду у
Верховний Суд України. При надходженні у президію Верховного Суду Автономної
Республіки Крим, обласного, Київського, Севастопольського
міських судів протесту прокурора Автономної Республіки Крим,
області, міст Києва, Севастополя чи їх заступників у справі, в
розгляді якої брала участь більшість членів президії, голова
Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласного,
Київського, Севастопольського міських судів має повернути справу
для вирішення питання про принесення протесту в порядку нагляду
до Верховного Суду України Генеральним прокурором України. У випадках, коли в президію протест у такій справі принесено
Генеральним прокурором України, Головою Верховного Суду України
або їх заступниками, голова Верховного суду Автономної Республіки
Крим, обласного, Київського, Севастопольського міських судів має
справу з принесеним протестом направити для розгляду в судову
колегію в кримінальних справах Верховного Суду України,
зазначивши у супровідному листі про неможливість розгляду її
президією через відсутність кворуму.( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93, N 3
( v0003700-95 ) від 13.01.95 )
9. Суд наглядної інстанції не вправі вдруге розглядати справу
за протестом на той же вирок, ухвалу, постанову щодо того ж
засудженого (виправданого), хоча б внесеним з інших підстав.( Абзац перший пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) Разом з тим він вправі: вдруге розглянути справу за протестом
щодо засуджених (виправданих), про яких раніше рішення ним не
приймалося; розглянути протест на вирок (ухвалу, постанову),
постановлений після скасування в порядку нагляду першого вироку
(ухвали, постанови), незалежно від мотивів скасування першого
вироку (ухвали, постанови).
10. Роз'яснити судам, що у випадках, коли сумніви у
законності й обгрунтованості судового рішення пов'язані з
обставинами, які не були відомі суду і виявлені після набрання
вироком (ухвалою, постановою) законної сили, питання про перегляд
такого рішення може бути вирішено тільки в порядку провадження за
нововиявленими обставинами. Підставами для відновлення справи за нововиявленими
обставинами (ст.397 КПК України ( 1003-05 ) поряд з іншими
вважаються: наявність обставин, не відомих раніше суду, що
свідчать про вчинення злочину іншою особою; виявлення нових
співучасників злочину; завідома неправдивість показань свідків,
потерпілого, встановлена вироком, що набрав законної сили;
завідома фальшивість (а не помилковість) висновку експерта та інші
обставини, які не були відомі суду, що розглядав справу, і які
самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять
неправильність засудження або виправдання підсудного. Слід мати на увазі, що згідно зі ст.400 КПК України
( 1003-05 ) попередній розгляд справи в порядку нагляду не
перешкоджає її розглядові в тій же судовій інстанції в порядку
відновлення за нововиявленими обставинами.
11. Звернути увагу судів на те, що згідно зі ст.385 КПК
України ( 1003-05 ) не можуть бути переглянуті в порядку нагляду
обвинувальний вирок, ухвала, постанова суду після закінчення року
з дня набрання законної сили у зв'язку з необхідністю застосування
закону про більш тяжкий злочин, за м'якістю покарання або з інших
підстав, що тягнуть погіршення становища засудженого (необхідність
визнання особливо небезпечним рецидивістом, визначення більш
суворого виду виправно-трудової установи, скасування постанови про
відмову в порушенні кримінальної справи в порядку ст.27 КПК
України ( 1001-05 ), скасування відстрочки виконання вироку,
умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,
застосування акта амністії та ін.), а також виправдувальний вирок
або ухвала чи постанова суду про закриття справи. Річний строк належить обчислювати з дня набрання вироком
(ухвалою, постановою) законної сили до дня прийняття рішення судом
наглядної інстанції. Якщо протест за вказаними обставинами було
принесено до закінчення річного строку, а на момент розгляду
справи судом цей строк закінчився або коли його було принесено
після закінчення названого строку, протест не підлягає розгляду,
про що повідомляється особі, яка принесла протест.
12. Роз'яснити судам, що розпорядження про зупинення
виконання вироку, ухвали, постанови можуть давати зазначені у
ст.387 КПК України ( 1003-05 ) особи лише у письмовій формі (лист,
телеграма). Зупинення виконання судового рішення є дійсним до розгляду
протесту судом наглядної інстанції. Якщо суд протест залишить без
задоволення, зупинення автоматично скасовується і вирок (ухвала,
постанова) направляється до виконання. У випадках зупинення виконання судового рішення до його
опротестування строк, на який зроблено зупинення, не може
перевищувати трьох місяців. Після закінчення цього строку або строку, зазначеного у
зупиненні, а також при поверненні справи без опротестування
судових рішень і відсутності вказівки про зняття зупинення воно
анулюється автоматично.
13. В силу ст.394 КПК України суд наглядної інстанції не
зв'язаний доводами протесту і перевіряє справу в повному обсязі
щодо всіх засуджених, у тому числі і тих, щодо яких протест не
принесено. Встановивши підстави для скасування або зміни вироку, суд
наглядної інстанції зобов'язаний скасувати його або змінити щодо
всіх засуджених, яких стосуються допущені порушення, незалежно від
того, чи опротестовано щодо них вирок. В той же час суд не вправі прийняти рішення, що погіршує
становище засудженого (виправданого), щодо якого протест не було
принесено. Суд наглядної інстанції не може також винести постанову
(ухвалу), що погіршує становище засудженого, виправданого або
особи, справу щодо якої закрито, з підстав, не зазначених у
протесті. При розгляді справи, в якій одну й ту саму особу за одним (чи
кількома) законом було засуджено, а за іншим виправдано, за
наявності протесту тільки на вирок суду в частині засудження суд
наглядної інстанції не вправі, скасовуючи вирок в частині
засудження такої особи, скасовувати вирок і в частині її
виправдання.
14. Звернути увагу судів наглядної інстанції на те, що згідно
зі ст. 389 КПК України ( 1003-05 ) підставами для скасування або
зміни вироку, ухвали чи постанови суду при розгляді справи в
порядку нагляду є обставини, перелічені в ст.367 КПК України:
однобічність або неповнота дізнання, попереднього або судового
слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку,
фактичним обставинам справи; істотне порушення
кримінально-процесуального закону; неправильне застосування
закону; невідповідність призначеного судом покарання тяжкості
злочину та особі засудженого. При вирішенні питання, які конкретно обставини відносяться до
підстав, що тягнуть скасування або зміну судових рішень у
кримінальних справах, суду наглядної інстанції належить керуватися
статтями 368-373 КПК України ( 1003-05 ).
15. Змінюючи вирок у частині кваліфікації дій засуджених, суд
наглядної інстанції зобов'язаний призначити покарання за новим
законом. При цьому, виходячи з вимог закону, суд: - в разі, коли винним вчинено два або більше злочинів, які
мають кваліфікуватися за однією статтею кримінального закону, але
суд першої інстанції помилково кваліфікував ці дії за двома
статтями, давши одним з них правильну юридичну оцінку, а до інших
неправильно застосувавши статтю закону про більш тяжкий злочин,
перекваліфіковуючи відповідні дії з цієї статті на статтю про менш
тяжкий злочин, що залишається в обвинуваченні, вправі в межах її
санкції визначити більш суворе покарання, ніж те, що призначено за
нею судом першої інстанції, не перевищуючи, проте, розміру
остаточного покарання, призначеного за вироком; - при перекваліфікації злочинного діяння з однієї статті на
кілька статей кримінального закону, що передбачають
відповідальність за менш тяжкі злочини, коли це не погіршує
становища засудженого і не порушує його право на захист, визначає
покарання за правилами, передбаченими ст.42 КК України
( 2001-05 ). При цьому остаточне покарання за сукупністю злочинів не
повинно бути більш суворим, ніж покарання, призначене судом першої
інстанції.( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
16. Суди наглядної інстанції своєю діяльністю мають ефективно
впливати на забезпечення судами суворо диференційованого підходу
до призначення винним виду і строку покарання. Тому при розгляді
справ у порядку нагляду необхідно перевіряти виконання судами
вимог ст.39 КК України ( 2001-05 ) про індивідуалізацію покарання;
виправляти помилки, допущені судами при призначенні покарання, що
виразилися в необгрунтованому застосуванні суворих мір покарання
до осіб, які вчинили вперше менш небезпечні злочини, і в той же
час не допускати необгрунтованого пом'якшення покарання засудженим
за тяжкі злочини, рецидивістам.
17. Вирішуючи питання про пом'якшення засудженому покарання,
суд наглядної інстанції вправі не тільки знизити покарання, а й
перейти до більш м'якого його виду. При цьому строк більш м'якого
покарання може у встановлених законом межах перевищувати строк
позбавлення волі, призначений за вироком (з урахуванням правил
зміни різновидних покарань, передбачених ст.43 КК України
( 2001-05 ). ( Абзац перший пункту 17 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 )
від 04.06.93 ) Знижуючи засудженому основне покарання, в тому числі
переходячи до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено
законом, суд може змінити або залишити в силі вирок і в частині
призначеного додаткового покарання. Слід мати на увазі, що обставини, які виникли після винесення
вироку, а також характер поведінки засудженого під час відбування
покарання самі по собі не є підставою для зміни вироку, але можуть
враховуватись при вирішенні питання про пом'якшення покарання або
про звільнення від дальшого його відбування. Суд, виключаючи в порядку нагляду з вироку вказівку про
застосування акта амністії, на підставі якого судом першої
інстанції винному скорочено покарання, не вправі відновити перше
призначене йому покарання, а визнавши, що покарання, призначене із
застосуванням амністії, відповідає вчиненому, може знизити його до
цих меж.
18. Суд наглядної інстанції має право: - замість застосованих за вироком суду правил поглинання
покарання, призначених за сукупністю злочинів, застосовувати
правила їх складання у випадках, коли вирок і наступні судові
рішення змінюються з пом'якшенням покарання за одним чи кількома
злочинами; - частково або повністю приєднати невідбуту частину покарання
за попереднім злочином, якщо судом першої інстанції при
призначенні покарання за кількома вироками застосовано поглинання
одного покарання другим всупереч закону або через неможливість
приєднання невідбутого строку. ( Абзац пункту 18 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3
( v0003700-93 ) від 04.06.93 ) В цих випадках остаточне покарання не повинно перевищувати
розміру покарання, призначеного за вироком, з урахуванням змін,
внесених до нього наступними судовими інстанціями.
19. Розглядаючи справу в порядку нагляду, суд вправі
застосувати відстрочку виконання вироку (ст.46-1 КК України)
замість умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим
залученням до праці (ст.25-1 КК України), а також замінити
позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на умовне
засудження (ст.45 КК України). Застосовуючи ст.46-1 КК України ( 2001-05 ), суд може: - відстрочити виконання вироку щодо особи, засудженої до
позбавлення волі й одночасно до додаткового покарання, як у
цілому, так і в частині тільки основного покарання; - покласти на засудженого обов'язки, вказані у названій
статті, які він має виконати протягом строку відстрочки виконання
вироку.
20. В разі визнання вироку неправильним у частині цивільного
позову суд наглядної інстанції може: - внести зміни у вирок у цій частині і зменшити розмір
стягнення або збільшити його, якщо у справі не вимагається
збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи судом
першої інстанції встановлено повно і правильно, але допущено
помилку в застосуванні норм матеріального права; - скасувати вирок (не інакше як за протестом, принесеним за
цими підставами), якщо збільшення розміру стягнення за цивільним
позовом зумовлює необхідність зміни кваліфікації злочину або
обвинувачення в бік, що погіршує становище засудженого.
21. В силу ст.389 КПК України ( 1003-05 ) ухвали і постанови
касаційної та наглядної інстанцій підлягають скасуванню або зміні,
якщо суд, розглядаючи протест, визнає, що ухвалою або постановою
необгрунтовано залишено в силі, скасовано чи змінено вищестоящим
судом попередні ухвали, постанови або вирок у справі або коли при
розгляді справи у касаційній чи наглядній інстанціях було допущено
порушення закону, які вплинули або могли вплинути на правильність
винесеної ним ухвали або постанови. Зокрема, касаційна ухвала
підлягає скасуванню: - коли касаційною інстанцією допущено порушення вимог ст.358
КПК України про повідомлення учасників процесу про день розгляду
справи в касаційній інстанції, або якщо в ухвалі на порушення
ст.378 КПК України не дано відповідей на доводи касаційної скарги
(подання) і при цьому було порушено право засудженого на захист,
або коли допущені порушення перешкоджали суду касаційної інстанції
всебічно розглянути справу, вплинули або могли вплинути на
винесення законного й обгрунтованого судового рішення; - якщо касаційна інстанція після зміни вироку і
перекваліфікації дій засудженого не призначила покарання за новим
законом або за сукупністю злочинів.( Пункт 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
22. Оскільки в силу ст.395 КПК України ( 1003-05 ) вказівки
судів наглядної інстанції є обов'язковими при додатковому
розслідуванні та при повторному розгляді справи судом, то,
скасовуючи вирок (ухвалу, постанову) і направляючи справу на нове
розслідування або судовий розгляд, суд наглядної інстанції не
вправі встановлювати або вважати доведеними факти, які не були
встановлені у вироку або відкинуті ним, вирішувати наперед питання
про доведеність чи недоведеність обвинувачення, про достовірність
чи недостовірність того чи іншого доказу і про переваги одних
доказів перед іншими, про застосування судом першої інстанції того
чи іншого кримінального закону і про міру покарання. Скасовуючи касаційну ухвалу, суд не повинен вирішувати
наперед висновки, які можуть бути зроблені касаційною інстанцією
при повторному розгляді справи. При скасуванні вироку із закриттям справи або при зміні
вироку суд вправі у своїй постанові (ухвалі) посилатися лише на ті
обставини, що усувають або пом'якшують відповідальність, які були
встановлені судом першої інстанції, а також на новоподані
документи, що встановлюють факти, котрі не потребують перевірки
судом першої інстанції.
23. Постанова (ухвала) суду наглядної інстанції має
відповідати вимогам ст.378 КПК України ( 1003-05 ). Якщо в засідання наглядної інстанції запрошувалися
засуджений, виправданий або інші особи, зазначені у ст.391 КПК
України, короткий зміст їх пояснень заноситься у постанову
(ухвалу). При залишенні протесту без задоволення вказуються підстави, в
силу яких доводи протесту визнані неправильними, а при скасуванні
чи зміні судових рішень - які статті закону порушено і в чому
саме полягають ці порушення або необгрунтованість вироку (ухвали,
постанови). Направляючи справу на нове розслідування або на новий судовий
розгляд, суд наглядної інстанції має конкретно вказати обставини,
що підлягають з'ясуванню, і процесуальні дії, які для цього треба
виконати. У випадках, коли суд наглядної інстанції дійде висновку про
необхідність скасувати окрему ухвалу, винесену у справі судом
першої або касаційної інстанції, про це зазначається у постанові
(ухвалі) з наведенням відповідних мотивів. Резолютивна частина постанови (ухвали) має бути викладена
чітко, щоб не виникало утруднень при її виконанні. Призначаючи покарання за сукупністю вироків (ст.43 КК України
( 2001-05 ), слід зазначити, яке конкретно покарання, не відбуте
за попереднім вироком, підлягає приєднанню до новопризначеного. При скасуванні судових рішень із закриттям справи в
резолютивній частині постанови (ухвали) слід зазначити підстави
закриття справи і закон, в силу якого справу закрито. Скасовуючи вирок і направляючи справу на нове розслідування
або на судовий розгляд за наявності даних про те, що засуджений
тримається під вартою, слід вирішити питання про запобіжний захід. Коли щодо засуджених, про яких не було принесено протест, не
встановлено підстав для скасування або для зміни судових рішень, у
резолютивній частині постанови (ухвали) не повинно зазначатися, що
справу про них перевірено і рішення, які відбулися щодо них,
залишено в силі.
24. Якщо у процесі виконання постанови (ухвали) суду
наглядної інстанції виникнуть сумніви або спори, а також у
випадках, зазначених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 21 грудня 1990 р. N 11 ( v0011700-90 ) "Про практику
застосування судами України процесуального законодавства при
вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків", суд наглядної
інстанції може додатково в порядку, передбаченому статтями 409,
411 КПК України ( 1003-05 ), вирішити ці питання, про що
виноситься відповідна постанова (ухвала), зокрема: про
застосування акта амністії, якщо це є обов'язковим і при винесенні
постанови (ухвали) суд не входив в обговорення даного питання; про
усунення описок та арифметичних помилок, а також помилок,
допущених при написанні прізвища, імені, по батькові засудженого
тощо. ( Пункт 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду N 3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93 )
25. При розгляді справи в порядку нагляду суди зобов'язані
перевірити законність та обгрунтованість винесеної у справі
окремої ухвали (постанови) незалежно від того, чи подано на неї
протест. ( Абзац перший пункту 25 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від
03.12.97 ) Незаконна окрема ухвала (постанова) має бути скасована і
тоді, коли вирок залишається в силі. ( Абзац другий пункту 25 із
змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N
3 ( v0003700-93 ) від 04.06.93, N 12 ( v0012700-97 ) від
03.12.97 ) Окрема ухвала (постанова) підлягає скасуванню також у
випадку, коли вирок скасовано з підстав, які ставлять під сумнів
обгрунтованість висновків і пропозицій, що містяться в цій
ухвалі (постанові). ( Абзац третій пункту 25 із змінами, внесеними
згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 )
від 03.12.97 )
26. Згідно з вимогами ст.395-1 КПК України ( 1003-05 ) суд
наглядної інстанції за наявності підстав, передбачених ст.23-2 КПК
України ( 1001-05 ), виносить окрему ухвалу (постанову). Особливу
увагу судам необхідно звертати на помилки і порушення закону, а
також на випадки тяганини, допущені при провадженні дізнання,
попереднього слідства або при розгляді справи судом, і реагувати
на них. Реагувати на факти неуважності, недбалості, допущені
касаційними інстанціями, які потягли скасування касаційних ухвал.
27. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним,
Київському і Севастопольському міським судам систематично
аналізувати роботу наглядних інстанцій, вживати заходів до
виявлення й усунення недоліків у роботі по розгляду скарг на
судові рішення та кримінальних справ у порядку нагляду,
вдосконалювати якість документів. ( Пункт 27 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12
( v0012700-97 ) від 03.12.97 )
