СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
від 18.01.90
(Витяг)
Вироком судової колегії Житомирського обласного суду В.
засуджено за ст. 17, ч. 4 ст. 117 КК України ( 2001-05 ) за те,
що, перебуваючи у стані сп'яніння, він вчинив замах на
згвалтування своєї дев'ятирічної дочки, скориставшись її
безпорадним (внаслідок малолітства та психічного захворювання)
станом. Під час розгляду справи в касаційному порядку судова
колегія вирок змінила, вказавши на таке. З матеріалів справи видно, що В. намагався згвалтувати дочку,
але добровільно відмовився від цього злочинного наміру. Як пояснив
підсудний, він дійсно бажав вступити у статеві зносини з
дівчинкою, та коли вона сказала, що їй боляче, припинив свої дії.
Судово-медичною експертизою не встановлено даних, які свідчили б
про вчинення В. статевого акту з потерпілою. Причин же, з яких В.
не довів свого злочинного наміру до кінця, у вироку не наведено. За таких обставин суд не мав достатніх підстав для
кваліфікації дій засудженого за ст. 17, ч. 4 ст. 117 КК України
( 2001-05 ) як замаху на згвалтування малолітньої, оскільки за
законом замахом визнаються дії, безпосередньо спрямовані на
вчинення злочину, якщо при цьому останній не було доведено до
кінця з незалежних від волі винного причин. З обставин же справи
видно, що В. ніхто не перешкодив довести злочин до кінця і він мав
можливість згвалтувати малолітню. Отже, необхідно визнати, що він
добровільно відмовився від виконання свого злочинного наміру. В
зв'язку з цим В. повинен на підставі ст. 18 КК України нести
відповідальність за фактично вчинені ним злочинні дії, тобто за
вчинення розпусних дій щодо малолітньої. Тому судова колегія
перекваліфікувала дії засудженого на ст. 121 КК України.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993
р.
Джерело:Офіційний портал ВРУ
