СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

                            20.02.1991
 

                             (Витяг)

     В. Г.  Л.  та її діти пред'явили позов до колишнього чоловіка
та  батька  В.  С.  Л.  про  виділ частки майна колгоспного двору.
Зустрічний позов про поділ вкладу та страхової суми  пред'явив  В.
С. Л.

     Справа судами  розглядалася  неодноразово.  Рішенням  судової
колегії в цивільних справах Житомирського  обласного  суду  позови
задоволено частково.

     У касаційній  скарзі  В.  Г.  Л.,  не погоджуючись з рішенням
суду,  посилалася на те,  що частки  у  майні  колгоспного  двору,
належні  позивачам,  визначені  неправильно,  а також безпідставно
поділено суми належних їй страхових внесків.

     Судова колегія  в  цивільних  справах  Верховного  Суду  УРСР
касаційну  скаргу  залишила  без задоволення і в ухвалі вказала на
таке.

     Судом встановлено, що сторони з 1962 р. до 1988 р. перебували
у  шлюбі,  мають  сина та дочку.  Позивачка прийшла до колгоспного
двору відповідача і як член цього двору  протягом  багатьох  років
брала участь у веденні господарства під час шлюбу,  в тому числі у
ремонті  будівель,  зведенні  господарських  споруд,   вирощуванні
худоби  і т.  ін.,  тому відповідно до ст.  120 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) набула рівне з головою  двору  право  на  його  майно.
Виходячи  з вимог зазначеної норми закону,  суд правильно визначив
належну кожному члену двору частку у його майні.

     Правильним є також висновок суду  щодо  включення  до  поділу
суми  страхових  внесків,  одержаних позивачкою як спільне сумісне
майно подружжя.  Пленум Верховного Суду УРСР у п.  6 постанови від
15 червня 1973 р. ( v0006700-73 ) "Про деякі питання, що виникли в
судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та  сім'ю  УРСР"
(в  редакції  постанови  від  24  квітня  1984  р.) роз'яснив,  що
страхові  внески  за  договорами   особистого   страхування,   які
оплачувались  за  рахунок  спільних  коштів  подружжя,  є спільною
сумісною власністю, тому їх поділ суд здійснив обгрунтовано.

     За таких обставин судова колегія Верховного Суду  не  знайшла
підстав для перегляду рішення суду і залишила його без зміни.

 "Бюлетень законодавства   і  юридичної  практики  України",  N  3
(частина 2), 1995 р.