П О С Т А Н О В Авід 24 червня 1991 р. N 47
Київ
Про затвердження положень щодо застосуванняЗакону УРСР "Про зайнятість населення"
З метою реалізації Закону УРСР "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) і постанови Верховної Ради УРСР про введення його в дію
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити положення про державну службу зайнятості,
державний фонд сприяння зайнятості населення, порядок реєстрації
громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про
умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги
безробітним і членам їх сімей, організацію оплачуваних громадських
робіт, інспекцію по контролю за додержанням законодавства про
зайнятість населення, що додаються.
2. Міністерству праці УРСР: забезпечити в межах своєї компетенції розробку положень,
інструкцій, роз'яснень, що регламентують діяльність служби
зайнятості, та інформування населення про його права в одержанні
безплатних послуг, які надаються державною службою зайнятості; організувати разом з Державним комітетом УРСР по пресі
видання масовим тиражем збірників нормативних і методичних
документів з питань зайнятості населення, форм статистичної
звітності та бюлетенів про стан ринку праці.
Прем'єр-міністр УРСР В.Фокін
Державний секретар
Кабінету Міністрів УРСР В.Пєхота
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів УРСР
від 24 червня 1991 р. N 47
ПОЛОЖЕННЯпро державну службу зайнятості
1. Державна служба зайнятості є централізованою структурою
спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань
регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації,
працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих
громадян. Державна служба зайнятості складається з Республіканського
центру зайнятості Міністерства праці УРСР, республіканського
(Кримської АРСР) центру зайнятості, обласних, районних,
міжрайонних, міських і районних у місті центрів зайнятості. До
складу державної служби зайнятості входять також центри
професійної орієнтації, навчальні заклади професійної підготовки
незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри,
територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової
реабілітації населення. Місцеві центри зайнятості та інші органи державної служби
зайнятості підпорядковуються Міністерству праці УРСР і відповідно
Раді Міністрів Кримської АРСР, виконкомам місцевих Рад народних
депутатів або їх органам по праці і соціальних питаннях (де вони
створені).
2. Основними завданнями державної служби зайнятості є: розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної
політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного
населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття; систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку
праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і
розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і
вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої
сили; раціональне й ефективне використання державного фонду
сприяння зайнятості населення; контроль за дотриманням законодавства про зайнятість
державними і громадськими органами, підприємствами, установами і
організаціями, незалежно від форм власності та господарювання.
3. Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення,
його соціальним захистом від безробіття, надаються державною
службою зайнятості безплатно.
4. Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї
завдань: а) інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних
робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і
організаціях республіки, про послуги, що надаються службою
зайнятості; б) консультує громадян з питань одержання роботи, в тому
числі в інших населених пунктах республіки, умов і оплати праці; в) інформує та консультує власників підприємств, установ і
організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої
робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею
підприємств, установ і організацій, включаючи проведення
переселення громадян і членів їх сімей з інших регіонів
республіки; г) веде облік громадян, які звертаються з питань
працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює
автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і
організацій у кадрах; д) здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і
організації, незалежно від форм власності та господарювання,
працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації,
контроль за їх працевлаштуванням; веде первинний облік
працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на
професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і
оплачувані громадські роботи; є) сприяє створенню додаткових робочих місць на
підприємствах, в установах і організаціях для використання праці
громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних
умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях
пріоритетного розвитку; ж) розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби
підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним
складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної
підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки
вивільнюваних працівників та незайнятого населення; з) здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення
кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і
безробітних з метою підвищення їх конкурентної спроможності на
ринку праці як у навчальних закладах системи служби зайнятості,
так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних
здібностей та інтересів громадян; і) бере участь у підготовці та реалізації республіканських і
територіальних програм зайнятості, заходів щодо запобігання
безробіттю; к) вносить до місцевих Рад народних депутатів пропозиції про
бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5
процентів загальної кількості робочих місць для осіб, які
потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах
конкурувати на ринку праці; л) бере участь в організації оплачуваних громадських робіт
для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в
установах і організаціях комунальної власності та за договорами на
інших підприємствах, в установах і організаціях; м) подає допомогу бажаючим влаштуватися на роботу громадянам,
у тому числі тим, які потребують соціального захисту і нездатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці; н) реєструє безробітних, здійснює працевлаштування, в тому
числі за їх бажанням направляє на оплачувані громадські роботи, а
також виплачує допомогу по безробіттю, надає матеріальну допомогу
безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні,
видає безпроцентні позички для заняття підприємницькою діяльністю; о) виплачує стипендії громадянам, які за направленням служби
зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення
кваліфікації та перепідготовку; п) готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного
розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується
державою; р) інформує населення про наявність навчальних закладів,
центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та
перепідготовки кадрів, про строки навчання; с) проводить роботу з питань організації професійної
діяльності громадян Української РСР за кордоном; т) видає сертифікати комерційним організаціям, що надають
послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного
рівня, підготовкою до роботи за новою професією, в тому числі для
роботи за кордоном; у) готує пропозиції про доцільність і можливість залучення та
використання іноземної робочої сили, сприяє іноземним громадянам у
професійній діяльності; ф) здійснює контроль за дотриманням державними і громадськими
органами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно
від форм власності та господарювання, законодавства про зайнятість
населення. Вживає заходів до запобігання незаконному використанню
робочої сили; х) розробляє статистичну звітність про стан ринку праці,
попит і пропонування на робочу силу, іншу звітність про зайнятість
населення, забезпечує її достовірність та своєчасне подання; ц) веде облік та складає звіти про витрачання коштів
державного фонду сприяння зайнятості населення.
5. Республіканський центр зайнятості Міністерства праці
УРСР несе відповідальність за: проведення на території республіки єдиної політики
зайнятості; організаційно-методичне забезпечення діяльності місцевих
ланок державної служби зайнятості; створення і розвиток матеріально-технічної, виробничої,
поліграфічної бази державної служби зайнятості всіх рівнів; створення на основі автоматизації та комп'ютеризації єдиної
республіканської інформаційно-довідкової системи державної служби
зайнятості; формування системи професійної підготовки, підвищення
кваліфікації та перепідготовки незайнятих громадян; організацію підготовки кадрів для державної служби зайнятості
та створення ефективної системи підвищення кваліфікації її
працівників; раціональне використання державного фонду сприяння зайнятості
населення; визначення оптимальної структури і чисельності працівників
місцевих органів державної служби зайнятості, економне витрачання
коштів на її утримання; діяльність виробничих підрозділів служби зайнятості.
6. Республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості,
обласні, Київський міський центри зайнятості несуть
відповідальність за: організацію діяльності підпорядкованих їм структур державної
служби зайнятості; територіальний перерозподіл трудових ресурсів регіону з
урахуванням здійснення заходів щодо сприяння добровільному
переселенню громадян і членів їх сімей; своєчасність і достовірність аналізу і прогнозу стану ринку
праці, розробку територіальних програм зайнятості; видання спеціалізованих інформаційних бюлетенів, забезпечення
районних, міжрайонних, міських і районних у місті служб зайнятості
інформацією про стан ринку праці в межах регіону; раціональне використання державного фонду сприяння зайнятості
населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
7. Районні, міжрайонні, міські та районні в місті центри
зайнятості несуть відповідальність за: своєчасне і якісне надання кожному громадянину, який
звернувся до державної служби зайнятості, безплатних послуг по
працевлаштуванню, професійній орієнтації та підготовці; обгрунтованість призначення і виплати допомоги по безробіттю,
надання матеріальної допомоги безробітному та членам сім'ї,
які перебувають на його утриманні, стипендії громадянам, які
проходять підготовку за направленням державної служби зайнятості; збереження у таємниці соціальних даних кожного громадянина,
який користується послугами державної служби зайнятості; об'єктивність при наданні послуг щодо консультування та
працевлаштування громадян, які звернулися до місцевої служби
зайнятості; раціональне використання коштів державного фонду сприяння
зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.
8. Державна служба зайнятості має право: а) одержувати від підприємств, установ і організацій,
незалежно від форм власності та господарювання, статистичні дані
про наявність вільних робочих місць і вакантних посад, характер і
умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених
працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації
виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до
вивільнення працівників; б) укладати за дорученням підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності та господарювання, договори з
громадянами при їх працевлаштуванні з попередньою (при
необхідності) професійною підготовкою, оплатою вартості проїзду,
добових, а також подавати допомогу при переїзді на нове місце
проживання та роботи за рахунок коштів цих підприємств, установ і
організацій; в) розпоряджатися в установленому порядку коштами державного
фонду сприяння зайнятості населення за напрямами, визначеними
республіканськими і територіальними програмами зайнятості
населення, та кошторисами на утримання органів державної служби
зайнятості; г) припиняти або скасовувати виплату допомоги по безробіттю; д) вносити пропозиції до місцевих Рад народних депутатів про
припинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про
вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного
працевлаштування з частковою або повною компенсацією витрат
підприємств, викликаних цією відстрочкою, з визначенням джерел
фінансування; є) укладати договори з професійно-технічними, іншими
навчальними закладами, зокрема вузами, на професійну підготовку,
підвищення кваліфікації та перепідготовку громадян, які
зареєстровані у службі зайнятості і потребують одержання нової
професії (спеціальності) або підвищення кваліфікації, та
оплачувати вартість їх професійного навчання, підвищення
кваліфікації та перенавчання; ж) створювати додатково у разі необхідності за погодженням з
Міністерством праці УРСР підрозділи та підприємства державної
служби зайнятості; з) відвідувати підприємства, установи і організації для
контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення і
вирішення питань, пов'язаних із соціальним захистом громадян; і) одержувати від громадянина довідку про стан здоров'я, якщо
це потрібно при направленні на підготовку і перепідготовку для
оволодіння відповідною професією (спеціальністю); к) вносити в установленому порядку пропозиції про притягнення
до відповідальності службових осіб, винних у порушенні
законодавства про зайнятість населення; л) справляти відповідно до Закону УРСР "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) штрафи з підприємств, установ і організацій,
незалежно від форм власності та господарювання, у разі відмови в
прийнятті в межах установленої квоти на роботу громадян, які
потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах
конкурувати на ринку праці.
9. Державна служба зайнятості може надавати у встановленому
порядку підприємствам, установам і організаціям за договорами
платні послуги, не пов'язані з забезпеченням зайнятості населення,
із зарахуванням одержаних коштів до державного фонду сприяння
зайнятості населення і спрямуванням до 25 процентів цих коштів на
розвиток служби зайнятості та матеріальне заохочення її
працівників. Порядок витрачання коштів визначається Міністерством
праці УРСР.
10. Директор Республіканського центру зайнятості Міністерства
праці УРСР призначається Міністерством праці УРСР. Директори
республіканського (Кримської АРСР) центру зайнятості, обласних,
Київського міського центрів зайнятості призначаються Міністерством
праці УРСР за поданням відповідно Ради Міністрів Кримської АРСР,
виконкомів обласних, Київської міської Рад народних депутатів. Порядок призначення керівників інших підрозділів державної
служби зайнятості встановлюється Міністерством праці УРСР.
11. Чисельність працівників системи державної служби
зайнятості встановлюється із розрахунку 15 чоловік на 100 тисяч
населення (без обслуговуючого персоналу). Фонд оплати праці
визначається виходячи із загальної чисельності працюючих у
державній службі зайнятості та діючих умов оплати праці
працівників цієї служби.
12. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за
рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення,
передбачених на ці цілі. Структура, штати і кошторис на утримання Республіканського
центру зайнятості Міністерства праці УРСР затверджуються
Міністерством праці УРСР, республіканського (Кримської АРСР)
центру зайнятості, обласних, районних, міжрайонних, міських і
районних у місті центрів зайнятості - Республіканським центром
зайнятості Міністерства праці УРСР.
13. Республіканський центр зайнятості Міністерства праці
УРСР як учасник зовнішньоекономічних зв'язків має право в
установленому порядку відкривати інвалютний рахунок в установах
банків.
14. Республіканський центр зайнятості Міністерства праці
УРСР, республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості, обласні,
районні, міжрайонні, міські та районні у місті центри зайнятості
користуються правами юридичної особи і мають круглу печатку із
зображенням Державного герба Української РСР.
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів УРСР
від 24 червня 1991 р. N 47
ПОЛОЖЕННЯпро державний фонд сприяння зайнятості населення
1. Державний фонд сприяння зайнятості населення є самостійною
фінансовою системою і утворюється за рахунок: асигнувань у розмірі не менше 3 процентів від обсягів
Республіканського бюджету Української РСР, республіканського
бюджету Кримської АРСР і місцевих бюджетів; обов'язкових внесків підприємств, установ і організацій, які
займаються комерційною діяльністю, кооперативів з віднесенням
указаних витрат на собівартість продукції (робіт, послуг).
Норматив обов'язкових відрахувань визначається при затвердженні
Республіканського бюджету Української РСР на наступний рік. При
цьому до 20 процентів коштів централізується в Республіканському
центрі зайнятості Міністерства праці УРСР; добровільних внесків громадських об'єднань, громадян і
зарубіжних фірм, інших надходжень; коштів служби зайнятості за надання підприємствам, установам
і організаціям платних послуг, не пов'язаних із зайнятістю
населення, та відрахувань від діяльності власних підприємств
служби зайнятості.
2. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення
зосереджуються в Республіканському центрі зайнятості Міністерства
праці УРСР, республіканському (Кримської АРСР) центрі зайнятості,
обласних, районних, міських і районних у місті центрах зайнятості. Перерахування бюджетних коштів до державного фонду сприяння
зайнятості населення провадиться у порядку, встановленому
Міністерством праці УРСР разом з Міністерством фінансів УРСР.
3. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення до
складу Республіканського бюджету Української РСР,
республіканського бюджету Кримської АРСР і місцевих бюджетів не
входять і знаходяться у розпорядженні державної служби зайнятості,
яка відповідно до Закону УРСР "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) є розпорядником цих коштів.
4. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення
витрачаються на фінансування заходів, передбачених
республіканськими і територіальними програмами зайнятості. На республіканському рівні фінансується: розвиток центрів підготовки і навчання вивільнюваних
працівників та незайнятого населення, професійної орієнтації
населення, інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної
бази, власних підприємств служби зайнятості, створення гуртожитків
і тимчасового житла для осіб без певного місця проживання; проведення наукових досліджень і розробок з проблем ринку
праці та зайнятості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні
проблем зайнятості населення; надання в окремих випадках допомоги республіканському
(Кримської АРСР) центру зайнятості, обласним, Київському міському
центрам зайнятості; утримання працівників підрозділів державної служби
зайнятості, їх підготовка та підвищення кваліфікації. На рівні Кримської АРСР і місцевому рівні фінансується: професійне орієнтування та працевлаштування населення; професійна підготовка, підвищення кваліфікації та
перепідготовка вивільнюваних працівників і безробітних; організація додаткових робочих місць у галузях народного
господарства; залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позички безробітним для зайняття
підприємницькою діяльністю; виплата допомоги по безробіттю та надання матеріальної
допомоги членам сім'ї безробітного, які перебувають на його
утриманні, а також громадянам, які втратили право на допомогу по
безробіттю; видання спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби
територій в кадрах і можливості працевлаштування; здійснення інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом
прав громадян Української РСР на працю.
5. Проекти бюджетів республіканських і місцевих частин
державного фонду сприяння зайнятості населення на планований рік
розробляються Міністерством праці УРСР і його органами на місцях з
участю державної служби зайнятості на основі республіканських і
територіальних програм зайнятості та подаються на затвердження
відповідно до Кабінету Міністрів УРСР, Ради Міністрів Кримської
АРСР, виконкомів обласних, Київської міської Рад народних
депутатів.
6. Республіканський (Кримської АРСР) центр зайнятості,
обласні, Київський міський центри зайнятості в межах затверджених
бюджетів і кошторисів самостійно розпоряджаються коштами
державного фонду сприяння зайнятості населення.
7. З метою зосередження коштів державного фонду сприяння
зайнятості населення та їх використання для Республіканського
центру зайнятості Міністерства праці УРСР, республіканського
(Кримської АРСР) центру зайнятості, обласних, Київського міського
центрів зайнятості відкриваються розрахункові рахунки в установах
банків, а для районних, міжрайонних, міських і районних у місті
центрів зайнятості - поточні рахунки в установах банків. Операції
з рахунків фонду здійснюються в порядку, передбаченому правилами
Національного банку України, і за розрахунково-грошовими
документами установлених форм.
8. Порядок надходження, обліку і використання коштів
державного фонду сприяння зайнятості населення визначається
інструкцією, затвердженою Міністерством праці УРСР разом з
Міністерством фінансів УРСР і Національним банком України.
9. Контроль за своєчасним і повним надходженням обов'язкових
відрахувань коштів із республіканських і місцевих бюджетів до
державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється
державною службою зайнятості з залученням в необхідних випадках
державної податкової служби. Звіти про використання коштів державного фонду сприяння
зайнятості населення з метою інформування громадськості
публікуються щорічно.
10. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення, не
використані у поточному (звітному році), вилученню не підлягають.
11. Контроль за раціональним і ефективним використанням
коштів державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється
на рівні Української РСР - Міністерством праці УРСР, на рівні
Кримської АРСР та областей - Республіканським центром зайнятості,
на рівні міст районів - республіканським (Кримської АРСР) центром
зайнятості, обласними центрами зайнятості.
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів УРСР
від 24 червня 1991 р. N 47
ПОЛОЖЕННЯпро порядок реєстрації громадян як безробітних,
виплати допомоги по безробіттю та про умови
подання додаткової матеріальної та іншої
допомоги безробітним і членам їх сімей
Цим Положенням визначаються порядок реєстрації громадян як
безробітних, виплати допомоги по безробіттю та умови подання
додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їх
сімей.
Реєстрація громадян як безробітних
1. Реєстрація громадян, які звертаються за сприянням у
працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за
місцем їх проживання. Реєстрації підлягають працездатні громадяни працездатного
віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку
(трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, дійсно
шукають роботу та здатні приступити до праці.
2. Працівники, трудовий договір з якими було розірвано з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі
змінами в організації виробництва і праці, в тому числі
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств,
установ і організацій, скороченням чисельності або штату
працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю
Української РСР) ( 322-08 ), реєструються у державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, протягом десяти календарних
днів після звільнення. У разі порушення цього строку без поважних
причин такі працівники втрачають особливі гарантії, передбачені
статтею 26 Закону УРСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) і
реєструються на загальних підставах нарівні з іншими незайнятими
громадянами.
3. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні ними
паспорту (свідоцтва про народження), трудової книжки. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки,
повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту
чи професійну підготовку, довідку про останнє заняття, видану за
місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною
організацією, виконкомом селищної або сільської Ради народних
депутатів. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил, прикордонних,
внутрішніх, залізничних військ, органів державної безпеки і
внутрішніх справ, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місць відбування кримінального покарання
зобов'язані пред'явити довідку про звільнення. При реєстрації кожному громадянину видається пам'ятка про
порядок надання послуг державною службою зайнятості, зміст якої
затверджується Міністерством праці УРСР.
4. Громадянам, зареєстрованим відповідно до пунктів 1 і 2
цього Положення протягом 10 календарних днів, державною службою
зайнятості підбирається підходяща робота. Строк підбору підходящої роботи для працівників, вивільнених
з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до
пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ),
може збільшуватися до трьох місяців з дня їх звільнення. У разі хвороби або з інших поважних причин, що
підтверджуються документами, строк підбору підходящої роботи
громадянину після його реєстрації відповідно продовжується. Якщо вивільнений працівник не працевлаштований протягом
другого і третього місяців після його звільнення, виплата йому
середньомісячної заробітної плати за цей період провадиться за
попереднім місцем роботи в дні видачі заробітної плати при
пред'явленні трудової книжки та довідки, виданої державною службою
зайнятості, де цей працівник зареєстрований як такий, що шукає
роботу.
5. Зареєстровані громадяни визнаються безробітними, якщо
протягом 10 календарних днів з дня реєстрації їм не було
запропоновано підходящу роботу. Працівникам, які вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40
Кодексу законів про працю Української РСР ( 322-08 ) і протягом 10
календарних днів після звільнення зареєструвалися у державній
службі зайнятості, визнаються безробітними з наступного дня після
закінчення тримісячного строку, встановленого для підбору роботи,
або достроково у разі відмови їх протягом цього строку від двох
пропозицій підходящої роботи.
6. Рішення про надання громадянину статусу безробітного
приймається керівником центру зайнятості, де громадянин
зареєструвався як такий, що шукає роботу.
Виплата допомоги по безробіттю
7. Право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані в
установленому порядку безробітними, які не мають інших
передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір
мінімальної заробітної плати.
8. Для одержання допомоги по безробіттю громадянин на
одинадцятий день після реєстрації подає особисто до державної
служби зайнятості письмову заяву і заповнену картку персонального
обліку безробітного за формою, затвердженою Міністерством праці
УРСР. Якщо цей день є неробочим, подання зазначених документів
провадиться наступного робочого дня.
9. Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня
після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до
вирішення питання про його працевлаштування, але не більш як 12
місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного
віку (за 2 роки до настання права на повну пенсію) - до 18
місяців. У перший рік допомога надається не більш як 6 місяців,
другий - не більш як 3 місяці, третій рік - залишок, не
використаний за попередні 2 роки (за винятком працівників,
вивільнених відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про
працю Української РСР ( 322-08 ). Для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати
допомоги становить 6 місяців.
10. Громадянам, які мають право на одержання допомоги по
безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш як 50
процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи,
але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної
плати при втраті роботи на підприємстві, в установі та
організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували
початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів*. Громадянам, які закінчили навчання у професійно-технічних,
середніх спеціальних і вищих навчальних закладах (очні форми
навчання) або завершили підготовку і перенавчання, а також
звільненим з дійсної військової служби в Збройних Силах, з
прикордонних, внутрішніх, залізничних військ, органів державної
безпеки і внутрішніх справ, допомога по безробіттю надається у
розмірі не нижче мінімальної заробітної плати. Громадяни, вивільнені відповідно до пункту 1 статті 40
Кодексу законів про працю Української РСР ( 322-08 ), а також
особи, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на
виробництві або настання професійного захворювання, в результаті
чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи
підвищення кваліфікації, одержують допомогу по безробіттю у
розмірі 75 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем
роботи протягом наступних трьох місяців після того, як вивільнений
працівник одержав статус безробітного, та 50 процентів - протягом
наступних шести місяців. В усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу
вперше або після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по
безробіттю виплачується у розмірі не нижче 75 процентів
установленої законодавством мінімальної заробітної плати.
____________________________________* Постановою Верховної Ради Української РСР від 1 березня
1991 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) визначено на 1991-1992 роки
період виконання оплачуваних робіт не менше 36 календарних тижнів
протягом 12 місяців, що передували початку безробіття.
____________________________________* Постановою Верховної Ради Української РСР від 1 березня
1991 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) визначено на 1991-1992 роки
період виконання оплачуваних робіт не менше 36 календарних тижнів
протягом 12 місяців, що передували початку безробіття.
11. Максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути
вищим від середньомісячної заробітної плати, що склалася у
республіці.
12. Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в
установленому законодавством порядку.
13. Виплата допомоги безробітним здійснюється не рідше одного
разу на тиждень установами банків на основі іменних чеків
установленого зразка, що видаються безробітним державною службою
зайнятості. Міністерство праці УРСР може визначити інший порядок
виплат допомоги виходячи з місцевих умов.
14. У разі хвороби безробітного допускається одержання
допомоги по безробіттю іншими особами при пред'явленні доручення,
оформленого в установленому порядку, та лікарняного листка. Такий
порядок діє і в разі виникнення необхідності догляду за хворою
дитиною за умови, що догляд не може здійснювати інша особа, яка
проживає спільно з безробітним.
15. Ліміт коштів на виплату допомоги по безробіттю
визначається республіканським (Кримської РСР) центром зайнятості,
обласними, Київським міським центрами зайнятості в межах частини
державного фонду сприяння зайнятості населення, що є в їх
розпорядженні. У випадках, коли цих коштів недостатньо, як
виняток, можливе використання на вказані цілі коштів із резерву
державної частини державного фонду сприяння зайнятості населення.
16. У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за
ним зберігається безперервний трудовий стаж. У трудовій книжці безробітного державною службою зайнятості
робиться запис про час початку і закінчення виплати йому допомоги
по безробіттю.
17. Виплата допомоги по безробіттю не провадиться або її
розмір може бути зменшено органами державної служби зайнятості на
строк до 3 місяців у разі: а) відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи; б) надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної
допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, установ і
організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію
втраченого заробітку; в) звільнення з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8
статті 40 і статтею 41 Кодексу законів про працю Української РСР
( 322-08 ); г) невиконання безробітним погоджених із службою зайнятості
рекомендацій з питань його працевлаштування; д) спроби одержати чи одержання допомоги по безробіттю шляхом
порушення чинного законодавства, приховування від державної служби
зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в
період одержання допомоги по безробіттю; є) звільнення громадянина з останнього місця роботи за
власним бажанням без поважних причин.
18. Виплата допомоги по безробіттю скасовується, якщо
безробітний набув права на одержання: стипендії на період перепідготовки та перенавчання; пенсії по інвалідності; пенсії за віком на пільгових умовах.
19. Виплата допомоги по безробіттю припиняється, якщо
безробітний без погодження з державною службою зайнятості й без
поважних причин відсутній за місцем проживання більше одного
тижня.
Подання додаткової матеріальної та іншої допомогибезробітним і членам їх сімей
20. Членам сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного,
а також громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю у
зв'язку із закінченням установленого строку її виплати, подається
матеріальна та інша допомога (включаючи дотації за користування
житлом, комунальними послугами, громадським транспортом) у розмірі
50 процентів мінімальної заробітної плати у розрахунку на кожного
з них за рахунок коштів місцевої частини державного фонду сприяння
зайнятості населення, а при його відсутності - асигнувань, що
виділяються з бюджету місцевих Рад народних дупутатів або на
підставі колективних угод (договорів), за умови дотримання
безробітним установлених рекомендацій. Умови надання матеріальної та інших видів допомоги (строки,
періодичність тощо) визначаються Радою Міністрів Кримської АРСР,
виконкомами обласних і Київської міської Рад народних депутатів.
21. Громадянам, які одержують допомогу по безробіттю, центри
зайнятості виплачують за рахунок коштів місцевої частини
державного фонду сприяння зайнятості населення додатково до цієї
допомоги компенсацію в розмірі і порядку, передбачених постановою
Кабінету Міністрів Української РСР від 28 березня 1991 р. N 72
"Про соціальний захист населення у зв'зку з реформою роздрібних
цін" (ЗП УРСР, 1991 р., N 3, ст. 24).
22. Відповідальність за правильність і своєчасність виплати
допомоги по безробіттю, матеріальної та інших видів допомоги
безробітним та членам їх сім'ї, які перебувають на їх утриманні,
несе керівник центру зайнятості, рішенням якого громадянину надано
статус безробітного.
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів УРСР
від 24 червня 1991 р. N 47
ПОЛОЖЕННЯпро організацію оплачуваних громадських робіт
1. Оплачувані громадські роботи* - це загальнодоступні й
такі, що не потребують, як правило, спеціальної професійної
підготовки, види тимчасової трудової діяльності безробітних або
частково незайнятих громадян.
_______________________________
* Надалі - громадські роботи.
_______________________________
* Надалі - громадські роботи.
2. Громадські роботи організуються з метою: надання тимчасової роботи громадянам, які втратили роботу і
заробіток, в першу чергу безробітним, а також юнакам у період до
призову в Збройні Сили, учнівській молоді у вільний від навчання
час; забезпечення роботою осіб передпенсійного віку, інвалідів,
які втратили професійну й територіальну мобільність, необхідну для
повноцінної трудової діяльності в умовах ринкової економіки; трудової реабілітації осіб, які мали значну перерву в
професійній діяльності у зв'язку із тривалою хворобою, вихованням
дітей, доглядом за непрацездатними членами сім'ї, позбавленням
волі чи з інших причин.
3. Громадські роботи організують місцеві Ради народних
депутатів з участю державної служби зайнятості на підприємствах, в
установах і організаціях комунальної власності, а також за
договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях. Конкретні види та обсяги таких робіт визначаються виходячи із
ситуації, що склалася на ринку праці в даній місцевості, і складу
осіб, які мають в них потребу. В першу чергу організовуються такі
види громадських робіт: благоустрій території населеного пункту;
допомога будівельним організаціям у виконанні робіт по будівництву
об'єктів соціальної сфери та селу під час весняно-польових робіт,
сінокосіння, збирання врожаю; робота на овочевих базах; догляд за
престарілими та інвалідами тощо.
4. Для проведення громадських робіт місцеві Ради народних
депутатів створюють на підвідомчих підприємствах, в установах і
організаціях за рахунок коштів місцевого бюджету спеціальні
додаткові робочі місця, в тому числі з гнучкими формами праці, а
також визначають умови та порядок створення таких робочих місць на
інших підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від
форм власності й господарювання. Зазначені робочі місця створюються перш за все у сфері
побутового обслуговування, охорони здоров'я, соціального
забезпечення, торгівлі, громадського харчування, культури та
спорту з урахуванням потреб населення.
5. Громадські роботи фінансуються за рахунок місцевого
бюджету, коштів підприємств, установ і організацій, для яких ці
роботи виконуються, а в окремих випадках - коштів державного фонду
сприяння зайнятості населення в частині організації таких робіт
для безробітних.
6. Направлення громадян на громадські роботи здійснюється
місцевими центрами зайнятості. Участь громадян у громадських роботах допускається лише за їх
згодою. При цьому повинні по можливості враховуватися професійні
навички і нахили працівника.
7. З громадянами, які бажають брати участь у громадських
роботах, підприємства, установи, організації або місцеві центри
зайнятості укладають трудові договори строком до двох місяців з
правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання
про їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом
укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як
безробітні, в першу чергу ті, у яких закінчився встановлений строк
виплати допомоги по безробіттю. У разі одержання постійної підходящої роботи укладений із
громадянином договір підлягає розірванню.
8. На громадських роботах може застосовуватись як
індивідуальна, так і колективна форма організації та оплати праці.
9. Громадянам, зайнятим на громадських роботах, тривалість
робочого часу встановлюється відповідно до законодавства про
працю. До оплачуваного робочого часу безробітних, зайнятих на
громадських роботах, включається по 2 години на тиждень,
призначені для пошуку постійної роботи та відвідування центру
зайнятості. За бажанням громадян можуть проводитися підсумований облік
робочого часу, використовуватися гнучкі форми організації робочого
дня і робочого тижня, а також вводитися скорочений робочий час з
оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Період участі у громадських роботах зараховується до
загального і безперервного трудового стажу.
10. Оплата праці громадян, зайнятих на громадських роботах,
здійснюється за фактично виконану роботу, але не нижче
мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством
Української РСР, при якісному виконанні норм праці.
11. На громадян, зайнятих на громадських роботах, поширюються
соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення,
виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.
12. Контроль за організацією громадських робіт здійснює
державна служба зайнятості.
Затвердженепостановою Кабінету Міністрів УРСР
від 24 червня 1991 р. N 47
ПОЛОЖЕННЯпро інспекцію по контролю за додержанням
законодавства про зайнятість населення
1. Інспекція по контролю за додержанням законодавства про
зайнятість населення (надалі - інспекція) входить до складу
державної служби зайнятості. У своїй діяльності інспекція керується Законом УРСР "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ), цим Положенням, іншими
нормативними актами і працює у тісній взаємодії з правоохоронними
та профспілковими органами, координаційними комітетами сприяння
зайнятості.
2. Інспекція створюється у складі Республіканського центру
зайнятості Міністерства праці УРСР, республіканського (Кримської
АРСР) центру зайнятості, обласних і Київського міського центрів
зайнятості на правах відділу відповідного центру зайнятості. У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може
створюватися структурний підрозділ інспекції обласного центру
зайнятості. В інших містах, а також у районах вводиться посада
інспектора інспекції обласного центру зайнятості.
3. Начальники інспекцій призначаються на посаду і
звільняються з посади в порядку, встановленому Міністерством праці
УРСР.
4. Начальник інспекції (інспектор) з питань застосування
законодавства про зайнятість населення підпорядковується
керівникові вищестоящої інспекції.
5. Основними завданнями інспекції є: здійснення контролю за дотриманням державними і громадськими
органами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно
від форм власності й господарювання, фермерами та іншими
роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості
шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених
порушень законодавства про зайнятість населення.
6. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: а) проводить перевірку додержання законодавства про
зайнятість населення на підприємствах, в установах і організаціях,
незалежно від форм власності й господарювання, і в першу чергу
щодо: працевлаштування громадян, які потребують соціального
захисту; створення спеціалізованих робочих місць для інвалідів; організації оплачуваних громадських робіт; забезпечення особливих гарантій матеріальної підтримки
працівників, вивільнюваних у зв'язку із змінами в організації
виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або
перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням
чисельності або штату працівників; подання державній службі зайнятості інформації про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) і про всіх прийнятих
і звільнених працівників; б) забезпечує правильність і своєчасність застосування
економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість
населення підприємствами, установами і організаціями; в) здійснює контроль за додержанням громадянами законодавства
про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період
вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги; г) перевіряє відповідність діяльності комерційних бюро,
агентств та інших організацій, що надають громадянам платні
послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного
рівня та підготовкою до нової роботи, працевлаштуванням, у тому
числі за кордоном, змісту ліцензії та сертифікату, за якими вони
діють; д) здійснює заходи, спрямовані на недопущення нелегального
використання робочої сили; є) сприяє організації правового навчання працівників
підприємств, установ, організацій та інших роботодавців, а також
проведенню серед населення роз'яснювальної роботи по законодавству
про права громадян на працю і зайнятість; ж) розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян,
підприємств, установ і організацій з питань, що входять до
компетенції служби зайнятості.
7. Інспекція Республіканського центру зайнятості Міністерства
праці УРСР крім зазначених у пункті 6 функцій: а) здійснює контроль за діяльністю інспекцій
республіканського (Кримської АРСР), обласних, Київського міського
центрів зайнятості, вивчає практику і узагальнює досвід їх роботи,
подає їм необхідну організаційну й методичну допомогу; б) роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших
нормативних актів з питань зайнятості населення, забезпечує
однакове застосування вимог цього законодавства, розробляє
пропозиції щодо його вдосконалення; в) організує своєчасний розгляд пропозицій, заяв і скарг
громадян, підприємств, установ і організацій з питань, що належать
до її компетенції, включаючи скарги на дії працівників інспекцій
низової ланки.
8. Інспекції надається право: а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи і
організації, незалежно від форм власності й господарювання,
одержувати від них дані обліку і звітності, довідки та інші
відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; б) при виявленні порушень законодавства про зайнятість
населення давати адміністрації підприємств, установ і організацій,
фермерам та іншим роботодавцям вказівки про їх усунення. За
фактами порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність,
передавати матеріали правоохоронним органам. Вказівки інспекції підлягають обов'язковому виконанню з
повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; в) ставити перед керівниками підприємств, установ,
організацій або вищестоящих господарських органів питання про
накладення стягнення на службових осіб, винних у порушенні
законодавства про зайнятість населення; г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і
організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за
порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені
статтями 5 і 20 Закону УРСР "Про зайнятість населення" ( 803-12 ); д) припиняти діяльність комерційних бюро, агентств та інших
організацій, що надають платні послуги громадянам, пов'язані з
профорієнтацією, підвищенням професійного рівня і підготовкою до
нової роботи, працевлаштуванням, у тому числі за кордоном, якщо їх
діяльність суперечить змісту ліцензії та сертифікату; є) скасовувати незаконні рішення нижчестоящих інспекцій щодо
забезпечення прав і гарантій громадян у галузі зайнятості,
застосування санкцій за порушення законодавства про зайнятість; ж) припиняти дію наказів, інструкцій та інших рішень
підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й
господарювання, що суперечать законодавству про зайнятість
населення. В необхідних випадках вносити до вищестоящих органів
пропозиції про їх скасування.
9. Працівники інспекції зобов'язані: здійснювати якісне проведення перевірок додержання
законодавства про зайнятість населення та об'єктивність їх
результатів; подавати допомогу підприємствам, установам і організаціям у
вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про
зайнятість населення, організацією правового навчання працівників; проводити роботу по роз'ясненню та пропаганді законодавства
про зайнятість населення, аналізувати практику застосування його
основних положень.
10. Дії працівників інспекції можуть бути оскаржені до
вищестоящого по підпорядкованості органу, а також до суду в
порядку, встановленому Законом СРСР "Про порядок оскарження в суд
неправомірних дій органів державного управління і службових осіб,
що ущемляють права громадян".
