З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про альтернативну (невійськову) службу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 15, ст.188 )
Виходячи з встановленого державою загального військового
обов'язку та гарантованої Конституцією України ( 888-09 ) свободи
совісті цей Закон визначає організаційно-правові основи
альтернативної служби.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Альтернативна служба є державною службою поза
збройними силами чи іншими військовими формуваннями, що
запроваджується замість проходження військової служби.
Стаття 2. Право на альтернативну (невійськову) службу як вид
виконання загального військового обов'язку мають при наявності
істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до
діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення
яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах.
Стаття 3. Відповідно до Конституції України, цього Закону,
інших актів законодавства громадяни, які проходять альтернативну
службу, користуються всіма соціально-економічними, політичними та
особистими правами і свободами за винятками, визначеними цим
Законом, і виконують обов'язки громадян України. За громадянином, який проходить альтернативну службу,
зберігається право на жилу площу, яку він займав до призову на
службу, черговість на одержання житла за постійним місцем
проживання і роботи, а також попередня робота (посада), яку він
виконував (займав) до призову, а в разі її відсутності - інша
рівноцінна робота (посада) на тому ж або, за згодою працівника, на
іншому підприємстві, в установі, організації. Він користується
переважним правом на залишення на роботі при скороченні
чисельності або штату працівників протягом двох років з дня
звільнення з альтернативної служби.
Стаття 4. Не підлягають направленню на альтернативну службу
громадяни: а) звільнені відповідно до законодавства від призову на
дійсну строкову військову службу; б) яким відповідно до законодавства надано відстрочку від
призову на дійсну строкову військову службу (на строк дії
відстрочки).
Стаття 5. Альтернативну службу громадяни проходять на
державних підприємствах, в установах та організаціях соціального
забезпечення, охорони здоров'я та навколишнього середовища, а
також у сфері комунального, сільського господарства тощо. Громадяни не можуть проходити альтернативну службу на
підприємствах та в установах, що знаходяться у приватній
власності. Перелік галузей господарства і підприємств визначається
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Строк альтернативної служби перевищує строк дійсної
строкової військової служби у два рази. Час перебування громадян на альтернативній службі
зараховується до їх загального трудового стажу. Цей час також
зараховується до безперервного трудового стажу і стажу роботи за
спеціальністю за умови, якщо громадянин не пізніше тримісячного
строку після звільнення з альтернативної служби стане до роботи.
Стаття 7. Для вирішення питань проходження альтернативної
служби утворюються комісії у справах альтернативної служби:
республіканська, Кримської АРСР, обласні, міські (міст
республіканського підпорядкування), а в разі необхідності -
районні і міські комісії. Положення про комісії у справах альтернативної служби та про
порядок проходження альтернативної служби затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 8. Громадянин не може ухилятися від проходження
альтернативної служби незалежно від її умов і характеру. При ухиленні громадянина від проходження служби комісія у
справах альтернативної служби скасовує рішення про направлення на
альтернативну службу, про що протягом трьох днів письмово
повідомляє громадянина і військовий комісаріат.
Стаття 9. Порядок проходження альтернативної служби
визначається цим Законом, іншими актами законодавства України.
Р о з д і л II
ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ НА АЛЬТЕРНАТИВНУ СЛУЖБУ
ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ НА АЛЬТЕРНАТИВНУ СЛУЖБУ
Стаття 10. Для проходження альтернативної служби громадяни,
зазначені в статті 2 цього Закону, особисто подають до комісії у
справах альтернативної служби за місцем проживання мотивовану
письмову заяву, починаючи з часу взяття на військовий облік, але
не пізніше шести місяців до початку встановленого законодавством
терміну призову на дійсну строкову військову службу. Громадяни, які пройшли дійсну строкову військову службу,
подають таку заяву не пізніше дня призову на військові збори.
Стаття 11. Комісія у справах альтернативної служби
зобов'язана прийняти заяву про направлення на альтернативну службу
і у письмовій формі повідомити громадянина про строк його явки на
засідання комісії.
Стаття 12. Заява про направлення на альтернативну службу
розглядається комісією у справах альтернативної служби у
двомісячний строк у присутності громадянина. Для явки на засідання комісії громадянин звільняється від
навчання або роботи із збереженням середньомісячного заробітку. Про відмову у розгляді заяви у зв'язку з відсутністю
громадянина він повідомляється письмово.
Стаття 13. Рішення про проходження громадянином
альтернативної служби приймається комісією у справах
альтернативної служби при наявності істинних релігійних переконань
і видається заявникові. Направлення для проходження альтернативної служби вручається
громадянину після проходження призовної комісії. У разі відмови громадянину в проходженні альтернативної
служби повторна заява, подана з тих же підстав, комісією не
розглядається.
Р о з д і л III
ПРОХОДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СЛУЖБИ
ПРОХОДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 14. Громадяни проходять альтернативну службу, як
правило, в межах населеного пункту за місцем постійного проживання
або в місцевості, звідки вони мають можливість щоденно повертатися
до місця постійного проживання. У разі проходження громадянами альтернативної служби не за
місцем проживання власник підприємства або уповноважений ним орган
зобов'язаний надати йому з дня початку роботи місце в гуртожитку
або інше впорядковане тимчасове житло. Місце проходження альтернативної служби визначається комісією
у справах альтернативної служби. Виходячи із суспільних потреб комісія може змінити місце
проходження альтернативної служби громадянина.
Стаття 15. Для проходження альтернативної служби громадянин
зобов'язаний з'явитися у визначені в направленні місце і строк.
Стаття 16. Власник підприємства або уповноважений ним орган,
куди направлено громадянина для проходження альтернативної служби,
зобов'язаний забезпечити його зазначеною в направленні роботою і у
триденний строк повідомити про це відповідну комісію у справах
альтернативної служби.
Стаття 17. Трудові відносини між громадянином, який проходить
альтернативну службу, та підприємством здійснюються згідно з
письмовим строковим трудовим договором і регулюються
законодавством України про працю, за винятками, передбаченими цим
Законом. Трудовий договір, укладений між громадянином і власником
підприємства або уповноваженим ним органом, не може бути
достроково розірвано з ініціативи будь-якої із сторін. Громадянин, який проходить альтернативну службу, не може
призначатися на посаду, пов'язану з виконанням
організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських
обов'язків, працювати за сумісництвом та займатися підприємницькою
діяльністю.
Стаття 18. Строк альтернативної служби починається з дня,
вказаного в направленні. До строку альтернативної служби не зараховуються дні прогулу
без поважних причин, а також перебування під адміністративним
арештом. При цьому строк, на який укладено трудовий договір,
продовжується на кількість невідпрацьованих днів. У трудовому договорі при визначенні режиму праці і відпочинку
по можливості враховуються особливості віросповідання щодо
вихідних днів без зменшення кількості встановлених робочих днів.
Стаття 19. Професійна підготовка та перепідготовка громадян
при проходженні альтернативної служби здійснюється індивідуально
безпосередньо на підприємстві.
Стаття 20. Під час проходження альтернативної служби
громадянин має право звернутися до комісії у справах
альтернативної служби з мотивованою заявою щодо зміни місця
проходження альтернативної служби, а також дострокового звільнення
від неї на підставах, передбачених цим Законом.
Стаття 21. У разі ліквідації підприємства, установи,
організації, де громадянин проходить альтернативну службу, власник
або уповноважений ним орган у встановленому порядку зобов'язаний
повідомити про це комісію у справах альтернативної служби.
Р о з д і л IV
ПРИПИНЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СЛУЖБИ
ПРИПИНЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ СЛУЖБИ
Стаття 22. Альтернативна служба припиняється по закінченні
строку трудового договору або достроково за рішенням комісії у
справах альтернативної служби.
Стаття 23. Альтернативна служба переривається або достроково
припиняється у разі: а) призову громадянина на дійсну строкову військову службу за
власним бажанням; б) визнання громадянина органами медико-соціальної експертизи
непридатним за станом здоров'я для подальшого проходження
військової служби; в) одержання громадянином права на відстрочку від призову на
дійсну строкову військову службу у випадках, передбачених
законодавством; г) засудження громадянина до позбавлення волі. Проходження альтернативної служби в разі її поновлення
здійснюється громадянами у межах встановленого строку до
досягнення ними тридцятирічного віку.
Стаття 24. Власник підприємства або уповноважений ним орган у
разі порушень громадянином трудової дисципліни, що згідно із
законодавством України про працю є підставою для розірвання
трудового договору з ініціативи власника підприємства або
уповноваженого ним органу, має право звернутися до комісії у
справах альтернативної служби з проханням про дострокове
розірвання строкового трудового договору. Комісія у десятиденний строк розглядає це прохання і при
наявності достатніх підстав достроково припиняє проходження
громадянином альтернативної служби. Після цього громадянин
підлягає призову на дійсну строкову військову службу або на
військові збори на загальних підставах.
Стаття 25. Рішення комісії щодо дострокового припинення
альтернативної служби є обов'язковим як для власника підприємства
або уповноваженого ним органу, так і для громадянина і є
підставою для розірвання з громадянином строкового трудового
договору.
Стаття 26. У разі призову громадянина на дійсну строкову
військову службу строк альтернативної служби не зараховується до
строку військової служби.
Стаття 27. Громадянин після звільнення з альтернативної
служби протягом трьох днів зобов'язаний стати на облік у
військовому комісаріаті та комісії у справах альтернативної служби
за місцем постійного проживання. Такий порядок діє також у разі зміни цим громадянином місця
проживання.
Стаття 28. Громадяни, звільнені від проходження військової
служби за їх релігійними переконаннями, можуть бути призвані для
ліквідації наслідків катастрофи чи стихійного лиха, а також інших
громадських робіт не більше трьох разів (кожного разу на строк до
шести місяців) у межах віку, встановленого для проходження
військової служби у запасі. Питання трудових відносин за основним місцем роботи у
зазначеному випадку регулюються законодавством про військову
службу.
Стаття 29. Рішення комісії у справах альтернативної служби
можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 12 грудня 1991 рокуN 1975-XII
Джерело:Офіційний портал ВРУ