СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 21.04.92м.Київ
(Витяг)
Вироком Харківського районного народного суду П. засуджено за
ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05 ). Касаційна інстанція вирок змінила, перекваліфікувавши дії на
ст. 103 КК України ( 2001-05 ). Протест, в якому порушувалося питання про скасування судових
рішень із закриттям справи, президія обласного суду залишила без
задоволення. З урахуванням змін, внесених до вироку в касаційному порядку,
П. визнано винним у тому, що він у стані сильного душевного
хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправного насильства
з боку його батька - П. М., вдарив того кулаком в обличчя і
пошкодив праве око, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. За протестом першого заступника Голови Верховного Суду
України судові рішення скасовано із закриттям справи з таких
підстав. Відповідно до ст. 15 КК України ( 2001-05 ) не є злочином
дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого
кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони, якщо
при цьому не було перевищено меж останньої. З пояснень засудженого, свідків П. В. і П. К. видно, що
потерпілий П. М., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
вчинив із сином сварку, під час якої виштовхував того з квартири в
коридор і схопив його рукою за обличчя, травмувавши ліве око. У
відповідь на такі дії П. в свою чергу вдарив батька кулаком в
обличчя і теж спричинив йому травму ока. Згідно з медичною
довідкою засудженому П. була заподіяна травма лівого ока, яка
викликала посттравматичний кон'юктивіт. З цих обставин справи випливає, що потерпілий застосував до
П. протиправне насильство, від якого той мав право захищатися.
Причому характер і засоби в даній ситуації відповідали характерові
й небезпечності посягань. Проте наведені обставини не були
враховані під час розгляду справи народним судом, касаційною і
наглядною інстанціями. Судова колегія і президія обласного суду дійшли помилкового
висновку, що в діях П. міститься склад злочину, передбаченого ст.
103 КК України ( 2001-05 ), на тій підставі, що він заподіяв
батькові тяжкі тілесні ушкодження в стані сильного душевного
хвилювання. Суд не врахував, що П. одночасно перебував і в стані
необхідної оборони (оскільки мав право на активний захист від
фізичного насильства, застосованого до нього потерпілим) і при
цьому не перевищив її меж. Тому його дії не містять складу
злочину. Виходячи з цього, судова колегія скасувала всі судові рішення
в справі і закрила її на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
( 1001-05 ).
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993
р.
