СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 21.04.92
м.Київ
 

                             (Витяг)
 

     Вироком Харківського районного народного суду П. засуджено за
ч. 1 ст. 101 КК України ( 2001-05 ).     Касаційна інстанція вирок змінила,  перекваліфікувавши дії на
ст. 103 КК України ( 2001-05 ).     Протест, в  якому порушувалося питання про скасування судових
рішень із закриттям справи,  президія обласного суду залишила  без
задоволення.     З урахуванням змін, внесених до вироку в касаційному порядку,
П.  визнано  винним  у  тому,  що  він  у стані сильного душевного
хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протиправного насильства
з  боку  його  батька  -  П.  М.,  вдарив того кулаком в обличчя і
пошкодив праве око, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.     За протестом   першого   заступника  Голови  Верховного  Суду
України судові рішення  скасовано  із  закриттям  справи  з  таких
підстав.     Відповідно до ст.  15 КК України ( 2001-05 )  не  є  злочином
дія,   яка   хоч  і  підпадає  під  ознаки  діяння,  передбаченого
кримінальним законом, але вчинена в стані необхідної оборони, якщо
при цьому не було перевищено меж останньої.     З пояснень засудженого,  свідків П.  В.  і П.  К.  видно,  що
потерпілий  П.  М.,  перебуваючи  в  стані алкогольного сп'яніння,
вчинив із сином сварку, під час якої виштовхував того з квартири в
коридор  і схопив його рукою за обличчя,  травмувавши ліве око.  У
відповідь на такі дії П.  в свою чергу  вдарив  батька  кулаком  в
обличчя  і  теж  спричинив  йому  травму  ока.  Згідно  з медичною
довідкою засудженому П.  була заподіяна  травма  лівого  ока,  яка
викликала посттравматичний кон'юктивіт.     З цих обставин справи випливає,  що потерпілий застосував  до
П.  протиправне  насильство,  від  якого той мав право захищатися.
Причому характер і засоби в даній ситуації відповідали характерові
й   небезпечності  посягань.  Проте  наведені  обставини  не  були
враховані під час розгляду справи  народним  судом,  касаційною  і
наглядною інстанціями.     Судова колегія і президія обласного суду  дійшли  помилкового
висновку,  що в діях П. міститься склад злочину, передбаченого ст.
103 КК України ( 2001-05 ),  на  тій  підставі,  що  він  заподіяв
батькові  тяжкі  тілесні  ушкодження  в  стані  сильного душевного
хвилювання.  Суд не врахував,  що П. одночасно перебував і в стані
необхідної  оборони  (оскільки  мав  право  на активний захист від
фізичного насильства,  застосованого до нього  потерпілим)  і  при
цьому  не  перевищив  її  меж.  Тому  його  дії  не містять складу
злочину.     Виходячи з цього, судова колегія скасувала всі судові рішення
в справі і  закрила  її  на  підставі  п.  2  ст.  6  КПК  України
( 1001-05 ).

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",  N 4, 1993
р.