З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про статус суддів
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 8, ст.56 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2863-XII ( 2863-12 ) від 15.12.92, ВВР, 1993, N 8, ст.57 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3913-XII ( 3913-12 ) від 02.02.94, ВВР, 1994, N 22, ст.142 )
Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення
належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції
( 888-09 ) і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Суддя - носій судової влади
1. Судді та залучені у визначених законом випадках для
здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади
в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та
виконавчої влади. 2. Судді є посадовими особами державної влади, які в
конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати
правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в
Конституційному Суді України, Верховному Суді України, Верховному
Суді Республіки Крим, обласних, Київському і Севастопольському
міських, районних (міських), міжрайонних (окружних), військових
судах, у Вищому арбітражному суді України, арбітражному суді
Республіки Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських
арбітражних судах.
Стаття 2. Повноваження суддів
Судді мають необхідні для здійснення правосуддя
повноваження, передбачені законами України.
Стаття 3. Незалежність суддів
1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є
незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. 2. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а
також Конституцією України. 3. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне
забезпечення суддів і судів.
Стаття 4. Законодавство про статус суддів
1. Статус суддів Верховного Суду України, Верховного Суду
Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських
судів, районних (міських), міжрайонних (окружних) судів,
арбітражних та військових судів визначається цим Законом. 2. Статус суддів Конституційного Суду України визначається
Законом України "Про Конституційний Суд" ( 2400-12 ). 3. Особливості статусу суддів арбітражних судів визначаються
Законом України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ). 4. Особливості статусу суддів військових судів визначаються
спеціальним законом. 5. Трудові відносини суддів (крім суддів військових судів),
не врегульовані цим Законом, визначаються законодавством України
про працю.
Стаття 5. Вимоги, що ставляться до судді
1. Суддя не може бути народним депутатом, належати до
будь-якої політичної партії, руху, входити до складу органів
виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та
регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті
отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю,
крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої
діяльності у вільний від роботи час.
Стаття 6. Обов'язки суддів
Судді зобов'язані: - при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та
законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний
розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; - додержувати вимог, передбачених статтею 5 цього Закону,
службової дисципліни та розпорядку роботи суду; - не розголошувати відомості, що становлять державну,
військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю
нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші
відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в
судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було
прийнято рішення про закрите судове засідання; - не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання
судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності,
неупередженості та незалежності.
Глава II
ОБРАННЯ СУДДІВ
Стаття 7. Право на зайняття судової посади
1. Право на зайняття посади судді районного (міського),
міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має
громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу
юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною
спеціальністю не менше двох років. 2. Суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і
Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який
досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж
роботи за юридичною спеціальністю не менш як п'ять років, в тому
числі не менш як три роки на посаді судді. 3. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин
України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну
освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як десять
років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді. 4. Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого
суду, вказаного у частині 1 цієї статті, є складання
кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які
мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не
перевищує 11 років. 5. Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді
Конституційного Суду України, арбітражних та військових судів,
визначаються Конституцією України ( 888-09 ), законами України
"Про Конституційний Суд" ( 2400-12 ), "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) та іншими законами України. 6. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у
дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Стаття 8. Добір кандидатів у судді
1. Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами
складання кваліфікаційного екзамену. 2. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав
незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової
та національної приналежності, статі, політичних поглядів,
релігійних переконань та інших обставин. 3. Кожен громадянин України, який відповідає вимогам,
передбаченим статтею 7 цього Закону, має право скласти
кваліфікаційний екзамен та звернутися до відповідної
кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його на
посаду судді. 4. Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються
кваліфікаційними комісіями загальних судів суддів Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя, кваліфікаційними комісіями
суддів арбітражних судів, військових судів та Вищою
кваліфікаційною комісією суддів України. Якщо особа, яка претендує
на посаду судді, не склала кваліфікаційного екзамену, повторне
його складання допускається не раніш як через рік. Результати
складеного кваліфікаційного екзамену дійсні протягом трьох років.
Особи, не згодні з рішенням кваліфікаційної комісії, можуть
оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України. ( Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 ) 5. Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційний
екзамен і, з урахуванням його результатів, дає висновок про
рекомендацію на посаду судді. 6. Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів
кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній
для заміщення вакантних посад. 7. Особи, які склали екзамен, але не рекомендовані на посаду
судді за браком вакантних посад, мають бути враховані
кваліфікаційною комісією як кандидати на нові вакантні посади
суддів протягом трьох років, якщо за цей період вони не відкличуть
свою заяву. 8. Після закінчення строку повноважень суддя, крім суддів
Конституційного та арбітражних судів, за його заявою повинен бути
рекомендований на цю ж посаду на черговий строк за відсутності
обставин, передбачених статтями 37 та 41 цього Закону, які є
підставами для звільнення судді з посади.
Стаття 9. Порядок обрання суддів
1. Судді районних (міських), міжрайонних (окружних) судів
обираються відповідно обласними, Київською і Севастопольською
міськими Радами народних депутатів. В Республіці Крим судді районних (міських), міжрайонних
(окружних) судів обираються Верховною Радою Республіки Крим. 2. Судді Конституційного Суду України, Верховного Суду
України, Верховного Суду Республіки Крим, Вищого арбітражного суду
України, арбітражного суду Республіки Крим, обласних, Київського і
Севастопольського міських, військових судів, арбітражних судів
областей, міст Києва і Севастополя обираються Верховною Радою
України. 3. Судді загальних та військових судів обираються строком на
десять років. Строки повноважень суддів Конституційного Суду
України та арбітражних судів визначаються Конституцією ( 888-09 ),
законами України "Про Конституційний Суд" ( 2400-12 ) та "Про
арбітражний суд" ( 1142-12 ). Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються на
п'ять років. Кандидатури на посади суддів попередньо обговорюються на
засіданнях постійних комісій відповідних Рад народних депутатів.
Обрання судді провадиться при наявності висновку відповідних
комісій Ради.
Стаття 10. Присяга судді
Вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймає
присягу такого змісту:"Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки
судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути
об'єктивним і справедливим".Присяга приймається на засіданні того органу, який обрав
суддю.
Глава III
ГАРАНТІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ
Стаття 11. Забезпечення незалежності суддів
1. Незалежність суддів забезпечується: - встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх
повноважень та звільнення з посади; - особливим порядком присвоєння військових звань суддям
військових судів; - передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя; - таємницею прийняття судового рішення і забороною її
розголошення; - забороною під загрозою відповідальності втручання у
здійснення правосуддя; - відповідальністю за неповагу до суду чи судді; - правом судді на відставку; - недоторканністю суддів; - створенням необхідних організаційно-технічних та
інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і
соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу; - особливим порядком фінансування судів; - системою органів судового самоврядування. 2. Всі державні органи, установи та організації, органи
місцевого і регіонального самоврядування, громадяни та їх
об'єднання зобов'язані поважати незалежність судових органів і не
посягати на неї. 3. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його
правового захисту, матеріального і соціального забезпечення,
передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не
можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами
України і Республіки Крим.
Стаття 12. Недопустимість втручання у діяльність судді щодоздійснення правосуддя
1. Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність
судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою
відповідальність згідно з законодавством. 2. Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо суті
розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а
також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках
і порядку, передбачених законом.
Стаття 13. Недоторканність суддів
1. Судді - недоторканні. Недоторканність судді поширюється на
його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку,
кореспонденцію, належне йому майно і документи. 2. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної
відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради
України. Вони не можуть бути піддані заходам адміністративного
стягнення, що накладаються в судовому порядку, без згоди органу,
який обрав суддю на посаду. 3. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні
злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у
будь-який державний орган в порядку провадження у справах про
адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у
вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за
яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно
звільнений після з'ясування його особи. 4. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його
особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи
виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук
судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і
документів можуть провадитись тільки з санкції Генерального
прокурора України за наявності порушеної кримінальної справи. 5. Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України
та будь-якого загального чи арбітражного суду розглядається по
першій інстанції обласним, Верховним Судом Республіки Крим,
Київським, Севастопольським міськими судами. 6. Кримінальна справа щодо судді будь-якого військового суду
розглядається по першій інстанції військовим судом регіону або
Військово-Морських Сил України. 7. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду
України або його заступником. При цьому справа не може
розглядатись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.
Стаття 14. Відповідальність за неповагу до суду або судді
Прояв неповаги до суду або судді з боку осіб, які беруть
участь у справі або присутні у судовому засіданні, а так само
вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про
явну зневагу до суду чи судді у зв'язку з їх службовою діяльністю,
тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 15. Припинення повноважень судді
1. Повноваження судді припиняються органом, який його обрав,
у випадках: - закінчення строку повноважень; - письмової заяви про відставку або про звільнення з посади
за власним бажанням; - смерті судді, або оголошення його рішенням суду, що набрало
законної сили, померлим; - набрання чинності рішенням суду про визнання судді безвісно
відсутнім; - досягнення суддею 65-річного віку; - втрати суддею громадянства України або виїзду за межі
України на постійне проживання; - набрання чинності обвинувальним вироком суду; - винесення рішення суду, що набрало законної сили, про
обмеження його дієздатності, визнання його недієздатним; - винесення ухвали про застосування примусових заходів
медичного характеру, що набрала законної сили; - винесення за згодою судді постанови про припинення
кримінальної справи щодо нього з нереабілітуючих підстав; - переводу чи обрання судді на іншу посаду за його згодою; - звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного
провадження або за професійною невідповідністю; - імпічменту Верховною Радою України. 2. Про наявність підстав для припинення повноважень судді
та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в
якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє голові
Ради, до компетенції якого належить обрання судді, в строк не
більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених
Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про
наявність підстав для припинення повноважень судді. ( Частина
друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12
від 02.02.94 ) 3. Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного
віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх
повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду або
голови Ради, до компетенції якої належить обрання судді. В разі
неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді
припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без
права на відставку. ( Статтю 15 доповнено частиною третьою згідно
із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )
Глава IV
КВАЛІФІКАЦІЙНІ КОМІСІЇ СУДДІВ
Стаття 16. Законодавство про кваліфікаційні комісії суддів
Формування суддівського корпусу здійснюється через
кваліфікаційні комісії суддів. Система кваліфікаційних комісій суддів, їх склад, порядок
формування і повноваження, а також інші питання їх діяльності
визначаються відповідним законом. Статті 16-24 замінено однією статтею 16 в редакції Закону
N 3913-12 від 02.02.94 )
Глава V
СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
( Назва глави V в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94 )
Стаття 25. Органи суддівського самоврядування
Для вираження інтересів суддів як носіїв судової влади ними
утворюються органи суддівського самоврядування. Суддівське
самоврядування здійснюється через конференції суддів загальних,
арбітражних та військових судів, збори суддів Верховного Суду
України, Вищого арбітражного суду України і з'їзд суддів України.
( Статті 25-30 замінено однією статтею 25 в редакції Закону
N 3913-12 від 02.02.94 )Глава VI
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ
Стаття 31. Підстави дисциплінарної відповідальності суддів
1. Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за
вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення: - законодавства при розгляді судових справ; - вимог, передбачених статтею 5 цього Закону; - обов'язків, вказаних у статті 6 цього Закону. 2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою
дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у
винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено
навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою
істотні наслідки. Стаття 32. Види дисциплінарних стягнень
1. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення: - догана; - пониження кваліфікаційного класу; - звільнення з посади. 2. За кожне з порушень, вказаних у статті 31 цього Закону,
накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Стаття 33. Порушення дисциплінарного провадження
За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді
порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії
суддів, Головою Верховного Суду України, Головою Вищого
арбітражного суду України та їх заступниками, Головою Верховного
Суду Республіки Крим, головами обласних, Київського і
Севастопольського міських судів, головами арбітражних судів
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, головами
військових судів регіонів та Військово-Морських Сил. Стаття 33 в редакції Закону N 3913-12 від 02.02.94 )
Стаття 34. Підстави для порушення дисциплінарногопровадження
1. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо
судді можуть бути: - подання Міністерства юстиції України та його органів на
місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян; - подання голови відповідного суду, посадових осіб державних
органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального
самоврядування; - повідомлення в засобах масової інформації. 2. Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного
провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про
наявність підстав, передбачених статтею 31 цього Закону, а також
анонімні заяви та повідомлення.
Стаття 35. Розгляд дисциплінарної справи
1. Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи
за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня
надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді
проводять їх перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний
проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома
членами комісії. ( Частина перша статті 35 в редакції Закону
N 3913-12 від 02.02.94 ) 2. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на
розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає
рішення. 3. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав
притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова
відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне
провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення
про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою
комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів
комісії. 4. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати
пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.
Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не
перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії
фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні
та особою, що вела цей протокол. ( Частину п'яту статті 35 виключено на підставі Закону
N 3913-12 від 02.02.94 ) 5. Рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, арбітражних
та військових судів про накладення дисциплінарного стягнення може
бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії.
( Частина п'ята статті 35 в редакції Закону N 3913-12 від
02.02.94 )
Стаття 36. Строки для застосування і зняттядисциплінарного стягнення
1. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше
шести місяців після виявлення проступку, не рахуючи часу
тимчасової непрацездатності судді або перебування його у
відпустці. 2. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного
стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню,
він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.
Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному
порядку. 3. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути
достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а
дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, - за поданням
голови вищестоящого суду.
Стаття 37. Звільнення судді з посади
Суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного
провадження за: 1) неналежне виконання обов'язків, передбачених статтею 6
цього Закону, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні
стягнення; 2) грубе порушення службових обов'язків; 3) вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям
посади судді; 4) порушення вимог, передбачених статтею 5 цього Закону; 5) з підстав, передбачених пунктами 4 та 7 статті 40 Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ). Суддю також може бути звільнено з посади з підстав,
передбачених пунктом 5 статті 40 Кодексу законів про працю
України.
Стаття 38. Зупинення повноважень судді
1. Повноваження судді можуть бути зупинені у зв'язку з: - пред'явленням судді обвинувачення у вчиненні злочину; - розглядом дисциплінарної справи з підстав, визначених у
статті 5 цього Закону; - порушенням щодо нього процедури імпічменту Верховною Радою
України. 2. Верховна Рада України зупиняє повноваження судді,
позбавляє його недоторканності і дає згоду на притягнення його до
кримінальної відповідальності. Голова кваліфікаційної комісії суддів одночасно з порушенням
дисциплінарної справи з підстав, передбачених пунктом 4 статті
37 цього Закону, надсилає судді, щодо якого порушується справа,
попередження про можливість звільнення його з посади. Протягом
семи днів з дня порушення дисциплінарного провадження з підстав,
зазначених у частині 1 цієї статті, кваліфікаційна комісія
суддів на своєму засіданні розглядає і вирішує питання про
зупинення повноважень судді. Рішення про зупинення повноважень
надсилається також голові відповідного суду, який в день
отримання цього рішення повідомляє суддю про зупинення його
повноважень. 3. З моменту повідомлення про зупинення повноважень суддя
усувається від здійснення своїх службових обов'язків із
збереженням заробітної плати. 4. Зупинення повноважень судді втрачає силу в разі винесення
виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи щодо
цього судді з реабілітуючих підстав, припинення дисциплінарного
провадження, винесення кваліфікаційною комісією суддів рішення
про недоцільність звільнення судді з посади.
Глава VII
АТЕСТАЦІЯ СУДДІВ
Стаття 39. Строки і порядок атестації суддів
1. Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не
пізніше одного місяця з дня закінчення строку його перебування у
присвоєному йому кваліфікаційному класі. Дострокову кваліфікаційну
атестацію судді може бути проведено не раніш як через два роки з
часу останньої його атестації. 2. Особи, вперше обрані на посаду судді, проходять
кваліфікаційну атестацію протягом першого року роботи, але не
пізніше шести місяців після обрання, якщо вони мають стаж роботи,
зазначений у частині 1 статті 7 цього Закону, і протягом другого
року, якщо такого стажу немає. 3. За результатами проведеної атестації кваліфікаційна
комісія суддів приймає рішення про: - присвоєння судді кваліфікаційного класу; - присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу; - залишення судді у раніше присвоєному кваліфікаційному
класі. 4. Атестація проводиться у присутності судді, який
атестується. 5. Суддя, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії
суддів Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської
міської комісії щодо його атестації, може оскаржити це рішення до
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в десятиденний строк
з дня вручення йому копії рішення. Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від
02.02.94 )
Стаття 40. Кваліфікаційні класи суддів
1. Залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня
професійних знань для суддів встановлюється шість кваліфікаційних
класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий та п'ятий. 2. Суддям, які мають кваліфікаційні класи, встановлюються
доплати до посадових окладів у розмірах, передбачених
законодавством України. 3. Порядок присвоєння кваліфікаційних класів кваліфікаційними
комісіями суддів визначається відповідним законом. Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від
02.02.94 )
Стаття 41. Невідповідність судді займаній посаді
1. Суддя може бути звільнений з посади за невідповідність
рівня професійних знань. В разі виявлення невідповідного для
здійснення правосуддя рівня професійних знань судді кваліфікаційна
комісія суддів своїм рішенням відкладає атестацію і надає судді
строк для підвищення професійної кваліфікації та набуття
відповідних знань, але не більше шести місяців. ( Частина перша
статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3913-12 від
02.02.94 ) 2. Якщо після закінчення встановленого строку кваліфікаційна
комісія знову зробить висновок про невідповідність рівня
професійних знань судді займаній посаді, вона приймає рішення,
яким повідомляє про це голову відповідного суду та Раду, що обрала
суддю, для вирішення питання про звільнення судді з посади.
( Частина друга статті 41 в редакції Закону N 3913-12 від
02.02.94 ) 3. Суддя має право оскаржити це рішення у Вищу кваліфікаційну
комісію суддів України. ( Частина третя статті 41 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3913-12 від 02.02.94 )
Глава VIII
МАТЕРІАЛЬНЕ І СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСУДДІВ
Стаття 42. Державний захист суддів та їх сімей
1. Судді, члени їх сімей та їх майно перебувають під
особливим захистом держави. Органи внутрішніх справ зобов'язані
вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів
його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна
заява. 2. Вчинені у зв'язку з службовою діяльністю судді посягання
на його життя і здоров'я, знищення чи пошкодження його майна,
погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді,
образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я
близьких родичів судді (батьків, дружини, чоловіка, дітей),
погроза їм вбивством, пошкодженням майна тягнуть за собою
відповідальність згідно із законодавством. Суддя має право на
забезпечення засобами захисту, які йому надаються органами
внутрішніх справ.
Стаття 43. Право судді на відставку
1. Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не
менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його
від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з
закінченням строку повноважень. Суддя також має право на
відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню
виконання обов'язків. 2. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання
судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у
відставку. 3. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна
допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за
кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше
шестимісячного заробітку. 4. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного
віку і стажу роботи виплачується пенсія на загальних підставах.
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше
20 років, виплачується за його вибором пенсія на загальних
підставах або звільнене від сплати податку щомісячне довічне
грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати
працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який
має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного
віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового
утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи
на посаді судді або, за його вибором, призначається пенсія на
загальних підставах. За суддями, що перебувають у відставці, зберігається право на
медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони
перебували на обліку, право на безплатний проїзд у громадському
транспорті (крім таксі). 5. Відставка судді припиняється рішенням кваліфікаційної
комісії суддів за місцем проживання судді чи його попередньої
роботи внаслідок: - повторного обрання на посаду судді; - вчинення проступку, несумісного із званням судді; - винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, а
також у разі закриття кримінальної справи з нереабілітуючих
підстав за згодою судді; - втрати громадянства України. 6. В останніх трьох випадках, зазначених у частині 5, разом з
припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності,
передбачені частиною 2 цієї статті. 7. Суддя, відставку якого припинено, має право протягом
місяця оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України, рішення якої є остаточним. 8. Суддям, відставку яких припинено, виплачується пенсія на
загальних підставах.
Стаття 44. Матеріальне і побутове забезпечення суддів
1. Заробітна плата суддів складається з посадового окладу та
доплат за кваліфікаційні класи і вислугу років. 2. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у
відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного
Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не
можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад
судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу
голови суду, в якому працює суддя. 3. Судді військових судів забезпечуються грошовим та іншими
видами забезпечення відповідно до законодавства. 4. Суддям виплачується надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 2 роки - 5 відсотків;понад 5 років - 10 відсотків;
понад 10 років - 15 відсотків;
понад 15 років - 20 відсотків;
понад 20 років - 25 відсотків;
понад 25 років - 30 відсотків;
понад 30 років - 40 відсотків ід загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за
кваліфікаційні класи. 5. Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих
днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають
стаж роботи на посаді судді, надається додаткова оплачувана
відпустка тривалістю: - при стажі від 10 до 15 років - 5 календарних днів; - при стажі від 15 до 20 років - 10 календарних днів; - при стажі 20 років і більше - 15 календарних днів. 6. Для суддів загальних та арбітражних судів до стажу роботи,
що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу
років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів,
зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських
працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені
такі ж пільги. 7. Не пізніш як через шість місяців після обрання суддя
Конституційного Суду, Верховного Суду або Вищого арбітражного суду
України, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується
благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку
Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідною
місцевою адміністрацією. Судді військових судів забезпечуються
таким же житлом і в ті ж строки за рахунок Міністерства оборони
України. 8. Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до
вимог статті 49 Житлового кодексу України ( 5464-10 ). Суддя також
має право на позачергове влаштування дітей у дошкільні заклади і
позачергове встановлення квартирного телефону. 9. Судді мають право на придбання на пільгових умовах жилих
приміщень комунального фонду із знижкою на 50 відсотків їх
вартості та на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне
житлове будівництво з погашенням наданої позики за рахунок
відповідних бюджетів за умови тривалості роботи на посаді судді не
менше десяти років. 10. Під час службового відрядження судді користуються правом
бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також
позачергового придбання проїзних документів. 11. Суддям видаються органом, що їх обрав, посвідчення,
зразки яких встановлюються Президією Верховної Ради України.
Посвідчення судді дає право безперешкодного входу у приміщення
державних органів влади і управління, органів місцевого і
регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій. 12. Судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням
за нормами, які визначаються Урядом України. При здійсненні
правосуддя суддя повинен бути в мантії, опис і зразки якої
затверджуються Президією Верховної Ради України. 13. Судді за рахунок державного бюджету, а членам його сім'ї
за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне
лікування.
Стаття 45. Соціальний захист суддів
1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому
державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму
десятирічного грошового утримання за останньою посадою. 2. У разі загибелі (смерті) судді, що сталася у зв'язку з
виконанням відповідно до закону службових обов'язків, сім'ї
загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного
грошового утримання за останньою посадою. За сім'єю загиблого
зберігається право на отримання і придбання жилого приміщення на
умовах і підставах, які мали місце до загибелі судді, незалежно
від стажу його роботи. 3. У разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно
до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого
ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження
професійної діяльності, йому виплачується одноразова допомога в
розмірі п'ятирічного заробітку. Крім того, йому щомісячно
виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченим
заробітком і призначеною пенсією без врахування одноразової
допомоги. За ним також зберігається право на отримання і
придбання жилого приміщення відповідно до положень статті 44
цього Закону, незалежно від тривалості роботи на посаді судді.
Коли заподіяне каліцтво чи інше ушкодження здоров'я не
призвело до стійкої втрати працездатності, одноразова допомога
виплачується в розмірі річного заробітку. 4. У разі загибелі (смерті) судді, в тому числі судді у
відставці, внаслідок тілесного ушкодження чи іншого ушкодження
здоров'я, пов'язаного з виконанням відповідно до закону службових
обов'язків, непрацездатним членам сім'ї, що перебували на його
утриманні, щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці
між частиною заробітку загиблого, що припадала на їх частку, і
призначеною пенсією у зв'язку з втратою годувальника без
урахування одноразової допомоги. 5. Збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна судді
чи членам його сім'ї і близьким родичам у зв'язку з виконанням
відповідно до закону суддею службових обов'язків, відшкодовуються
державою в повному розмірі. Виплата відповідних сум провадиться за
рахунок державного бюджету. 6. Пенсія чи довічне грошове утримання судді виплачується
йому повністю незалежно від заробітку, одержуваного після виходу
на пенсію.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 15 грудня 1992 рокуN 2862-XII
