З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Кодексу
N 2341-III ( 2341-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 25-26, ст.131 )
Про зміну статті 15Кримінального кодексу України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 11, ст.84 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Статтю 15 Кримінального кодексу України ( 2001-05 )
викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Необхідна оборона
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від
можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших
осіб чи органів влади. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту
інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи,
інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного
посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії
були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення
посягання. Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів
чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для
захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб,
відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи
інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла
внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого
суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту
характерові посягання. Перевищення меж необхідної оборони, тобто завдання тому, хто
посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи
обстановці захисту, тягне за собою відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення
посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад, і
доставлення її відповідним органам влади, як правомірні,
прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для
затримання і відповідали небезпечності посягання і обстановці
затримання злочинця".
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 26 січня 1993 рокуN 2933-XII
