П О С Т А Н О В А
                 ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

         Про застосування статей 154, 155-6 Кримінального
     кодексу України та статей 160-2, 208-1 Кодексу
       України про адміністративні правопорушення
 

      ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 12, ст.103 )
 

     У зв'язку з питаннями, що  виникають  при  застосуванні  норм
законодавства, які передбачають  відповідальність  за  спекуляцію,
незаконну  торговельну  діяльність  та  порушення    встановленого
порядку вивезення за межі республіки товарів народного  споживання
чи  інших  матеріальних   цінностей,  Верховна    Рада     України
п о с т а н о в л я є:

     1. Роз'яснити, що крім зазначених  у  частині  1  статті  154
Кримінального   кодексу   України   (   2002-05   )    підприємств
(організацій) державної  торгівлі  та  споживчої  кооперації,  які
реалізують населенню  товари  за  державними  роздрібними  цінами,
іншими  підприємствами,  які  здійснюють  реалізацію  товарів  або
інших предметів, є належні державі чи споживчій кооперації бази  і
склади,  з  яких  товари  безпосередньо  реалізуються   населенню,
магазини-склади   по   продажу   дрібнооптових   партій   товарів,
організації і підприємства, що надають послуги населенню, а  також
державні  каси  по  продажу  квитків  на   проїзд   всіма   видами
транспорту і каси по продажу квитків  на  відвідування  видовищних
закладів.     Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й
регульовані, а також договірні  (вільні)  ціни,  за  якими  товари
реалізуються зазначеними підприємствами (організаціями).     Іншими  предметами,  зазначеними  в  частині  1  статті   154
Кримінального   кодексу  України  (  2002-05  ),  слід  визнавати,
зокрема,  документи державних підприємств, організацій, що надають
право  на  одержання  певного  майна чи грошових сум або придбання
майнових  вигод (облігації, сертифікати тощо), на проїзд будь-яким
транспортом, відвідування видовищних закладів.     Перепродаж товарів, скуплених за межами України,  не  містить
складу злочину, передбаченого статтею  154  Кримінального  кодексу
України ( 2002-05 ).

     2.  Під  незаконною  торговельною  діяльністю  (стаття  155-6
Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) та стаття 160-2  Кодексу
України про  адміністративні  правопорушення  (  80731-10  )  слід
розуміти здійснення двох або більше угод  купівлі-продажу  товарів
чи будь-яких інших предметів, у тому числі зазначених в  пункті  1
цієї Постанови, без дозволу відповідних установ з метою  одержання
неконтрольованого державою прибутку.     Незаконною  торговельною    діяльністю    визнається    також
здійснення    без    відповідної    реєстрації    однієї     угоди
купівлі-продажу, якщо її предметом є партія  будь-яких  товарів  і
одержаний неконтрольований державою прибуток перевищує мінімальний
розмір заробітної плати, встановлений законодавством України.     Не є правопорушенням продаж особою належних їй речей, якщо не
встановлено, що ці речі спеціально придбано для перепродажу  і  що
внаслідок їх перепродажу особа має постійне або додаткове  джерело
існування.     Суб'єктами незаконної торговельної діяльності можуть бути  як
приватні  особи,  які  здійснюють  торговельну   діяльність    без
одержання відповідного дозволу, так і  працівники  комерційних  чи
приватних  підприємств  (організацій),    які    під    прикриттям
підприємницької  діяльності  без  належного  оформлення    дозволу
займаються торгівлею.     Кримінальна відповідальність за ознаками частин 2 і 3  статті
155-6 Кримінального  кодексу  України ( 2002-05 ) настає незалежно
від   попереднього   накладення   адміністративного  стягнення  за
порушення  порядку  заняття  підприємницькою  діяльністю  у  сфері
торгівлі.

     3. Суб'єктами адміністративного правопорушення, передбаченого
статтею 208-1  Кодексу України про адміністративні  правопорушення
( 80731-10 ), є окремі громадяни, службові та інші особи,  які  за
дорученням  державних,  колективних  і  приватних  підприємств  та
організацій  на  порушення  встановленого   порядку   організували
вивезення за межі України продуктів харчування, сировини чи  інших
товарів і матеріальних цінностей, або сприяли  їх  вивезенню,  або
самі безпосередньо його здійснювали.     Предметом цього правопорушення можуть бути товари,  вироблені
як на території України, так і за її межами.     Службові особи, які на порушення встановлених  правил  видали
дозвіл або ліцензію на вивезення товарів, у тому числі сировини та
продукції виробничо-технічного призначення, або за  розпорядженням
яких  такі  документи  було  видано,  несуть  відповідальність  за
частиною 2  статті  208-1   Кодексу  України  про  адміністративні
правопорушення ( 80731-10 ).

 Голова Верховної Ради України                              І.ПЛЮЩ

 м. Київ, 26 січня 1993 року
     N 2941-XII