З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про сприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 16, ст.167 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 2999-XII ( 2999-12 ) від 05.02.93, ВВР, 1993, N 16, ст.168 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3928-XII ( 3928-12 ) від 04.02.94, ВВР, 1994, N 23, ст.160
N 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.111
N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 )
Цей Закон визначає загальні засади створення організаційних,
соціально-економічних, політико-правових умов соціального
становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах
особистості, суспільства та держави. На підставі міжнародних зобов'язань, Конституції України цей
Закон визначає основні напрями реалізації державної молодіжної
політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку
молоді.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні: молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 15 до
28 років; неповнолітні - громадяни віком до 18 років; перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після
закінчення або припинення навчання в будь-якому навчальному
закладі, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а
також після звільнення з дійсної строкової військової служби або
альтернативної (невійськової) служби; молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не
перевищує 28 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком
до 28 років; соціальні служби для молоді - спеціальні заклади, які надають
соціальні послуги та соціальну допомогу молоді.
Стаття 2. Принципи соціального становлення тарозвитку молоді
Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких
основних принципах: 1) поваги до загальнолюдських цінностей, прав людини і
народів, історичних, культурних, національних особливостей
України, її природи; 2) безпосередньої участі молоді у формуванні та реалізації
політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді
зокрема; 3) врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з
економічними можливостями держави; 4) доступності для кожного молодого громадянина соціальних
послуг і рівності правових гарантій; 5) відповідальності держави за створення умов щодо
саморозвитку і самореалізації молоді; 6) єдності зусиль держави, всіх верств суспільства,
політичних і громадських організацій, підприємств, організацій,
установ та громадян у справі соціального становлення та розвитку
молоді; 7) відповідальності кожного молодого громадянина перед
суспільством і державою за дотримання Конституції, законодавства
України.
Стаття 3. Законодавство про сприяння соціальномустановленню та розвитку молоді
Правовідносини, пов'язані із соціальним становленням та
розвитком молоді в Україні, регулюються цим Законом та іншими
законодавчими актами України. Якщо міжнародними договорами і угодами, учасником яких є
Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим
Законом, то застосовуються правила міжнародних договорів і угод.
Р о з д і л II
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГОСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МОЛОДІ
Стаття 4. Державні і місцеві органи управліннямолодіжною політикою
Проведення державної політики у питаннях соціального
становлення та розвитку молоді здійснюється Міністерством України
у справах молоді і спорту спільно з іншими міністерствами та
центральними органами державної виконавчої влади України,
Республіки Крим через місцеві органи державної виконавчої влади, у
складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю, а
також шляхом взаємодії з молодіжними громадськими організаціями та
їх всеукраїнськими об'єднаннями. Міністерство України у справах молоді і спорту разом з іншими
органами державної виконавчої влади розробляє, а Кабінет
Міністрів України затверджує соціальні норми та нормативи щодо
соціального становлення та розвитку молоді, урахування яких є
обов'язковим для всіх органів державної виконавчої влади, місцевих
Рад народних депутатів, а також підприємств, установ та
організацій незалежно від їх форм власності.
Стаття 5. Фінансування заходів щодо соціальногостановлення та розвитку молоді
Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку
молоді здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих
бюджетів, Фонду соціальної адаптації молоді, державних та інших
молодіжних фондів, а також інших джерел. Верховна Рада України, місцеві Ради народних депутатів
встановлюють податкові пільги для підприємств, об'єднань громадян,
фондів, що беруть участь у реалізації державних програм сприяння
та розвитку молоді. У державному, місцевих бюджетах передбачаються
цільові кошти на реалізацію молодіжних програм. Державні молодіжні фонди утворюються за рахунок асигнувань
державного та місцевих бюджетів у розмірах, затверджуваних
відповідно Кабінетом Міністрів України та місцевими органами
державної виконавчої влади, добровільних внесків підприємств,
установ і організацій, об'єднань громадян та приватних осіб, інших
надходжень. Положення про республіканські державні молодіжні фонди
затверджуються Кабінетом Міністрів України, про місцеві державні
молодіжні фонди - місцевими органами державної виконавчої влади.
Стаття 6. Соціальні служби для молоді
Для подання практичної соціальної допомоги молоді
Міністерством України у справах молоді і спорту разом з іншими
центральними органами державної виконавчої влади, Радою Міністрів
Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади та
об'єднаннями громадян створюються соціальні служби для молоді. Соціальні служби для молоді подають молодим людям
інформаційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та інші
форми соціальної допомоги, реалізують необхідні заходи з метою
запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі
(правопорушенням, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії,
проституції тощо) та їх подолання, здійснюють соціальну опіку
окремих категорій молоді, зокрема інвалідів, дітей-сиріт. Типове положення про соціальні служби для молоді
затверджується Кабінетом Міністрів України. Діяльність соціальних служб для молоді фінансується за
рахунок державного та місцевих бюджетів, молодіжних фондів, а
також з інших джерел. Для роботи в системі соціальних служб для молоді на посади
соціальних працівників приймаються особи, які мають відповідну
освіту і професійну підготовку. За ними зберігаються професійні
пільги, встановлені законодавством України. Статус спеціалістів по соціальній роботі встановлюється
Міністерством праці України спільно з Міністерством України у
справах молоді і спорту.
Р о з д і л III
УМОВИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТАРОЗВИТКУ МОЛОДІ
Стаття 7. Праця молоді
1. Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими
громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх
встановлюються законодавством України. Реалізації права на працю сприяє навчання, в тому числі
трудове навчання, учнів середніх загальноосвітніх
навчально-виховних закладів, яке здійснюється в спеціально
обладнаних приміщеннях, навчально-трудових центрах або
безпосередньо на виробництві. Виконана при цьому учнями робота оплачується у встановленому
законодавством порядку. 2. Держава гарантує працездатній молоді надання першого
робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або
припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних
навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення
професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення
з дійсної строкової військової або альтернативної (невійськової)
служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з
урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на дійсну
строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. 3. Молоді громадяни, які звернулися до державної служби
зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та
професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії,
місця роботи, а також, в разі необхідності, проходять підготовку і
перепідготовку. Держава сприяє створенню спеціалізованих центрів для
реалізації програм професійного навчання молодих інвалідів та
вдосконалення їх професійної майстерності. Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається
місцевими органами державної виконавчої влади в межах,
встановлених Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12). У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах
встановленої квоти з підприємств, установ, організацій стягується
штраф у розмірі середньої річної заробітної плати за кожну таку
відмову. Ці кошти спрямовуються в державний фонд сприяння
зайнятості населення і використовуються для фінансування витрат на
створення додаткових робочих місць для молоді, її професійну
підготовку та перепідготовку. Державна служба зайнятості разом з органами державної
виконавчої влади у справах молоді, соціальними службами для молоді
подає учням, студентам та аспірантам денної форми навчання
допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час. Для сприяння в працевлаштуванні молоді, в тому числі учнів,
студентів, аспірантів у позанавчальний час, надання послуг,
пов'язаних з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою
професією, можуть створюватися громадські молодіжні агентства,
бюро та інші організації за наявності в них сертифікату, виданого
державною службою зайнятості. Державна служба зайнятості надає місцевим органам державної
виконавчої влади у справах молоді, соціальним службам для молоді
інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). 4. Держава гарантує надання роботи за фахом на період не
менше трьох років тим молодим спеціалістам - випускникам державних
вищих навчальних закладів та професійно-технічних училищ, потреба
в яких раніше була заявлена підприємствами, установами і
організаціями.
Стаття 8. Підтримка підприємницької ініціативи молоді
Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької
ініціативи молоді. З цією метою органи державної виконавчої влади розробляють і
реалізують систему заходів підтримки підприємництва молоді,
включаючи довгострокове пільгове кредитування, забезпечення
виробничими приміщеннями, страхування комерційного ризику тощо. Місцеві Ради народних депутатів можуть встановлювати пільгову
плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та
молодіжними громадськими організаціями, реалізують програми
підготовки та перепідготовки молоді, яка займається
підприємництвом, у тому числі за кордоном, з використанням для цих
цілей коштів молодіжних фондів.
Стаття 9. Сприяння підвищенню рівня життя молоді
Держава, враховуючи вартість мінімального споживчого бюджету
різних вікових категорій молоді та виходячи з реальних можливостей
бюджету, підвищує розміри допомоги сім'ям на неповнолітніх дітей,
стипендій та інших форм матеріального забезпечення молоді, яка
вчиться у вищих навчальних закладах або в системі професійної
освіти. Стипендії разом з іншими формами матеріального забезпечення
встановлюються студентам та учням, які встигають, відповідно до
законодавства. Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та
студентської молоді, яка перебуває на повному державному
забезпеченні, встановлюється на рівні мінімального споживчого
бюджету. Порядок виплати надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а
також підвищених стипендій для окремих категорій молоді
встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для учнів і студентів навчально-виховних закладів державою
гарантуються пільги на проїзд залізничним, повітряним, водним,
автомобільним, міським (крім таксі) транспортом протягом року.
Порядок надання цих пільг і джерела їх фінансування визначаються
Кабінетом Міністрів України, місцевими органами державної
виконавчої влади. Малозабезпеченим молодим громадянам може надаватися грошова
або натуральна допомога за рахунок бюджетних коштів та інших
джерел.
Стаття 10. Житлові умови молоді
1. Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими
громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому
будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. 2. При відведенні земельних ділянок для індивідуального
житлового будівництва місцеві Ради народних депутатів затверджують
квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла. 3. Органи державної виконавчої влади разом з підприємствами,
установами, організаціями розробляють та реалізують програми
створення сприятливих житлово-побутових умов для молоді, яка
проживає в гуртожитках.
( Зупинено дію частини 4 статті 10 на 1996 рік згідно із
Законом N 96/96-ВР від 22.03.96 ) ( Зупинено дію частини 4 статті
10 на 1995 рік згідно із Законом N 126/95-ВР від 06.04.95 ) 4.
Молоді сім'ї можуть одержувати за рахунок бюджетних джерел
пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання
жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків під
час вступу до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних
кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством.
( Абзац перший частини четвертої статті 10 в редакції Закону
N 3928-12 від 04.02.94 ) ( Абзац другий частини четвертої статті 10 виключено на
підставі Закону N 3928-12 від 04.02.94 ) Молодь, яка переселяється в трудонедостатні сільські населені
пункти на постійне місце проживання, а також місцева молодь,
зайнята в сільському господарстві, переробних, обслуговуючих
галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері цих населених
пунктів, забезпечується житлом і господарськими будівлями за
рахунок державного бюджету. Молодим сім'ям, які мають одну дитину, за рахунок бюджетних
джерел погашаються проценти за користування пільговим
довгостроковим державним кредитом. Молодим сім'ям, які мають двох
дітей, за рахунок бюджетних джерел погашається 25 процентів від
суми пільгового довгострокового державного кредиту, які мають
трьох дітей, - 50 процентів від суми вказаного кредиту. ( Абзац
третій частини четвертої статті 10 в редакції Закону N 3928-12 від
04.02.94 ) Молодь, яка постійно проживає у сільських населених пунктах
і працює у сільськогосподарському виробництві, переробній та
обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують
у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого
самоврядування на селі, користується також пільгами, передбаченими
Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та
агропромислового комплексу в народному господарстві" ( 400-12 ).
( Абзац четвертий частини четвертої статті 10 в редакції Закону
N 3928-12 від 04.02.94 ) Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим
сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом
Міністрів України. При народженні дітей у молодій сім'ї, яка отримала кредит,
цій сім'ї може подаватись допомога для погашення кредиту за
рахунок коштів, що залишаються у розпорядженні підприємств, де
працює молоде подружжя (мати або батько).
Стаття 11. Освіта, культурний розвиток молоді
1. Україна гарантує молодим громадянам рівне з іншими право
на освіту, культурний розвиток, дозвілля і відпочинок. Право молоді на освіту, державні гарантії її здобуття,
правові відносини учнів, студентів, аспірантів з
навчально-виховними закладами визначаються Законом України "Про
освіту" ( 1060-12 ). 2. Органи державної виконавчої влади з питань освіти і
культури разом з науковими товариствами та творчими спілками,
фондами, а також батьками можуть створювати заклади, що
забезпечують пошук, підтримку і розвиток талановитої молоді у
різних сферах життя. Органи державної виконавчої влади у справах молоді разом із
заінтересованими міністерствами, науковими товариствами і творчими
спілками, молодіжними фондами можуть встановлювати спеціальні
стипендії, створювати необхідні умови для найобдарованіших
студентів вищих навчальних закладів і передбачати виділення коштів
на їх стажування у вітчизняних провідних наукових установах і за
кордоном. Органи державної виконавчої влади з питань освіти, культури,
молоді і спорту разом з підприємствами і організаціями, науковими
установами, вищими навчальними закладами, об'єднаннями громадян,
фондами, творчими спілками можуть створювати за місцем проживання
заклади, які сприяють поглибленню знань і умінь, задоволенню
творчих інтересів, розвитку здібностей, інтелекту, організації
змістовного дозвілля і відпочинку дітей, підлітків і молоді. 3. Учні, студенти, неповнолітні мають право на безплатне і
пільгове користування об'єктами культури. Порядок надання цих
пільг визначається місцевими Радами народних депутатів та органами
державної виконавчої влади. 4. Держава сприяє розвиткові молодіжного туризму, молодіжним
міжнародним обмінам. Кабінет Міністрів України, місцеві органи
державної виконавчої влади встановлюють для молодіжних та дитячих
туристичних груп пільги у користуванні транспортними, готельними,
культурними та іншими послугами.
Стаття 12. Охорона здоров'я, фізичний розвиток молоді
1. Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими
громадянами право на охорону здоров'я, заняття фізичною культурою
і спортом. 2. Державні органи охорони здоров'я, Рада Міністрів
Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади разом з
підприємствами, установами та організаціями забезпечують
проведення щорічного медичного обстеження всіх молодих громадян і
неповнолітніх. Державні органи охорони здоров'я забезпечують розвиток мережі
медико-лікувальних установ наркологічного профілю, які б подавали
молоді необхідну безплатну допомогу; разом з органами державної
виконавчої влади з питань освіти, культури та іншими розробляють
і реалізують програми та заходи щодо профілактики серед молоді
пияцтва, наркоманії, токсикоманії, а також популяризації та
утвердження здорового способу життя. 3. Соціальні служби для молоді подають необхідну психологічну
допомогу громадянам, які опинилися в особливо соціально
несприятливих умовах. 4. Підприємства, установи та організації можуть
за клопотанням молодих громадян або їх представників повністю або
частково оплачувати подання медичної допомоги в найскладніших
випадках у платних лікувальних закладах країни або за кордоном. 5. Органи державної виконавчої влади з питань освіти, молоді
і спорту розробляють і рекомендують, а середні загальноосвітні
школи та професійні навчально-виховні заклади включають до своїх
програм курси фізичної культури, а також організують секції для
занять окремими видами спорту. 6. Місцеві Ради народних депутатів запроваджують систему
пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого
прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво
об'єктів фізкультури і спорту, організацію відпочинку, проведення
рекреаційних заходів. 7. Учні, студенти, всі неповнолітні мають право на безплатне
і пільгове користування об'єктами фізкультури і спорту. Порядок
надання цих пільг, компенсації різниці вартості послуг і квитків
визначається місцевими Радами народних депутатів та органами
державної виконавчої влади.
Р о з д і л IV
ПРАВОВІ І ПОЛІТИЧНІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГОСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МОЛОДІ
Стаття 13. Гарантії правового захисту молоді
1. Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод молоді
залежно від віку, крім передбачених законодавством, є
протиправними і тягнуть за собою відповідальність, встановлену
законами України. Використання молодими громадянами прав і свобод при
соціальному становленні та розвитку не повинно завдавати шкоди
інтересам суспільства, правам інших громадян. 2. Неправомірні рішення державних або громадських органів,
дії посадових або приватних осіб з усіх питань, передбачених цим
Законом, можуть бути у встановленому порядку оскаржені молодими
громадянами або їх представниками в суді. Особливий захист держави мають неповнолітні. Відповідальність
неповнолітніх за вчинені ними правопорушення настає лише з
визначеного законодавством віку. У разі вчинення неповнолітнім,
який не досяг цього віку, адміністративних правопорушень, до
відповідальності притягаються його батьки або особи, які їх
замінюють, у встановленому законодавством порядку. Примусові
заходи впливу на неповнолітніх за вчинення ними злочину або в
інших передбачених законодавством випадках застосовуються тільки
за вироком або рішенням суду. Державні органи і посадові особи, педагогічні та соціальні
працівники не можуть використовувати щодо неповнолітніх заходи
впливу, які грунтуються на публічному поширенні відомостей про
вчинені неповнолітніми діяння, що містять ознаки злочину або
правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом
кримінального покарання або адміністративного стягнення і належать
до примусових заходів виховного характеру, які застосовуються за
рішенням суду.
Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадськихорганізацій
Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних
громадських організацій. Їх правовий статус визначається
законодавством про об'єднання громадян, цим Законом та іншими
актами законодавства України. Молодіжні громадські організації - це об'єднання молодих
громадян, обов'язковою статутною вимогою яких є припинення
членства в них при досягненні певного віку. До молодіжних
громадських організацій належать також об'єднання громадян та
фонди, основними статутними цілями яких є вирішення молодіжних
проблем і сприяння соціальному становленню та розвитку молоді. Органи громадських молодіжних організацій мають право вносити
до місцевих Рад народних депутатів пропозиції з питань соціального
становлення та розвитку молоді.
Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадськихорганізацій
Міністерство України у справах молоді і спорту, місцеві
органи державної виконавчої влади у справах молоді мають право
здійснювати фінансування програм і проектів молодіжних громадських
організацій, що сприяють соціальному становленню і розвитку молоді
та реалізації її суспільно корисних ініціатив, надавати дотації і
субсидії молодіжним організаціям. Державні органи можуть надавати
у безоплатне користування молодіжним громадським організаціям та
фондам будинки, споруди, земельні ділянки та інше майно, необхідне
для здійснення їх статутної діяльності.
Р о з д і л V
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 16. Гарантії здійснення Закону
1. Права молодих громадян і молодіжних організацій,
закріплені цим Законом, здійснюються ними в повному обсязі, за
винятком випадків обмеження дієздатності молодих громадян з
підстав і в порядку, передбачених законодавчими актами України. 2. Якщо використання цих прав потребує визначення порядку і
процедури їх здійснення, органи державної влади і управління
зобов'язані прийняти необхідні нормативні та інші правові акти,
які регулювали б ці питання. 3. Усі спори, що виникають при виконанні Закону про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді, вирішуються в порядку,
встановленому законодавством України.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 5 лютого 1993 рокуN 2998-XII
