Про затвердження Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження

Відповідно до статті 16 Закону України «Про міжнародні договори України», статей 541-614 Кримінального процесуального кодексу України, підпункту 88 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, що додається.

2. Підпункт 4.56 пункту 4 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5, викласти у такій редакції:

«4.56 здійснює представництво інтересів осіб у судах України у рамках виконання Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, інших міжнародних договорів України про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах у порядку, визначеному законодавством України; подає клопотання про приведення покарання, призначеного вироком іноземного суду засудженій особі, у відповідність до законодавства України та забезпечує представництво у судах України у межах поданих клопотань;».

3. Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Петухова С.І.

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок опрацювання Мін’юстом та його територіальними органами, місцевими загальними та апеляційними судами України запитів (доручень, прохань, клопотань) про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, про видачу осіб (екстрадицію), про передачу кримінального провадження, про передачу (прийняття) засуджених осіб та про виконання вироків судів іноземних держав у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - міжнародні договори України).

2. Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми й змісту запиту (доручення, прохання, клопотання), а також особливості виконання запитів визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною з відповідною іноземною державою, та Кримінальним процесуальним кодексом України.

3. Заяви та застереження, висловлені державами щодо міжнародного договору, є його невід’ємною частиною. Під час застосування багатостороннього міжнародного договору України його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та заяв і застережень відповідної іноземної держави.

4. Посилання на міжнародний договір України в запиті (дорученні, проханні, клопотанні) є обов’язковим, крім випадків, коли запит складається на основі принципу взаємності.

5. Реалізація міжнародних договорів України про правову допомогу в кримінальних справах щодо вручення документів, допиту осіб, проведення інших окремих процесуальних дій, про передачу кримінального провадження, про передачу засуджених та виконання вироків здійснюється в межах компетенції Мін’юстом безпосередньо та через головні територіальні управління юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні територіальні управління юстиції), місцевими загальними та апеляційними судами України (далі - суди України).

6. Головні територіальні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах через Мін’юст, який відповідно до положень міжнародних договорів та Кримінального процесуального кодексу України є центральним органом України, або безпосередньо, якщо вони вповноважені на це згідно з міжнародним договором України або законом. У такому разі головне територіальне управління юстиції здійснює функції центрального органу України.

7. Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в кримінальних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через головні територіальні управління юстиції та Мін’юст або безпосередньо у випадках, коли це передбачено міжнародним договором України або законом.

8. Мін’юст забезпечує правове співробітництво судів України у кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, вирішує питання про видачу правопорушників (екстрадицію), виконує інші функції, визначені законами й міжнародними договорами України, а саме:

1) є центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги та звертається із запитами судів України про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав;

2) є центральним органом України щодо видачі особи (екстрадиції) під час судового провадження або на стадії виконання вироку;

3) вирішує питання про передачу (прийняття) осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в державах, громадянами якої вони є, та опрацьовує прохання про передачу (прийняття) виконання вироку суду України чи іноземної держави.

9. У разі опрацювання вхідних/вихідних запитів (доручень, прохань, клопотань) про міжнародне співробітництво під час кримінального провадження Мін’юст, головні територіальні управління юстиції та суди України у пріоритетному порядку здійснюють опрацювання запитів (доручень, прохань, клопотань), які:

1) стосуються заходів із накладення арешту на активи;

2) стосуються злочинів, пов’язаних із відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, із фінансуванням тероризму;

3) стосуються корупційних злочинів;

4) містять прохання компетентного органу виконати запит до визначеної дати;

5) указують на інші обставини, що можуть вимагати опрацювання запиту у першочерговому порядку для запобігання втраті доказів, приховуванню активів, ухиленню особи від відповідальності чи з інших підстав.

10. Виконання запитів (доручень, прохань, клопотань), визначених як пріоритетні, здійснюється невідкладно.

11. За потреби перекладу іноземного запиту чи інших документів у межах виконання Мін’юстом функцій центрального (уповноваженого) органу такий переклад забезпечують шляхом залучення перекладача в рамках проведених у Мін’юсті державних закупівель послуг письмового перекладу. У такому разі строк, визначений у цій Інструкції, продовжується на термін, потрібний для здійснення перекладу.

12. За потреби перекладу судом України запиту чи інших документів, у тому числі документів, складених за результатами виконання іноземного запиту, на підставі міжнародного договору України або закону та у випадках, визначених цією Інструкцією, такий переклад забезпечують шляхом залучення перекладача за кошти, передбачені в судах України для фінансування судових витрат.

Міжнародним договором України може бути передбачено, що витрати на оплату послуг перекладача, залученого з метою виконання запиту, сплачує орган, який направив запит.

13. Інформація про факт отримання або надсилання запиту в порядку міжнародного співробітництва в кримінальній справі, про зміст запиту та перебіг його опрацювання не є публічною інформацією. Рішення про надання інформації щодо запиту особам, не пов’язаним з кримінальним провадженням у якому запитується допомога, приймає виключно орган, який є ініціатором відповідного запиту, за винятком випадків, якщо згода на це надана компетентним органом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

14. Матеріали запитів, що надходять від іноземної держави в порядку співробітництва в кримінальних справах, та/або пов’язані з ними документи надаються для ознайомлення в приміщенні Мін’юсту або відповідного головного територіального управління юстиції на вимогу особі, якої стосується запит, або її адвокату. Це право може бути обмежено в разі наявності відповідного прохання запитуючої іноземної держави про дотримання конфіденційності.

15. У цій Інструкції терміни вживаються в значеннях, які вони мають у Кримінальному процесуальному кодексі України.

II. Порядок звернення суду України із запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу до іншої держави

1. У разі якщо під час розгляду кримінальної справи в суду України виникне потреба вручити документи, викликати особу, допитати осіб, провести інші процесуальні дії за кордоном, суд України, який здійснює кримінальне провадження, складає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу згідно з вимогами міжнародного договору України, Кримінального процесуального кодексу України, цієї Інструкції.

2. Якщо у відносинах з іноземною державою діє декілька міжнародних договорів України, суд України обирає, який із них застосувати під час підготовки запиту, і дотримується вимог відповідного міжнародного договору під час його оформлення, крім випадків, коли положення одного з міжнародних договорів встановлюють його пріоритетність.

3. За відсутності міжнародного договору України з відповідною державою суд України зазначає, що міжнародна правова допомога запитується на основі принципу взаємності.

4. Зміст і форма запиту про міжнародну правову допомогу мають відповідати вимогам міжнародного договору України, за відсутності міжнародного договору або відповідних положень у міжнародному договорі - вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також цієї Інструкції.

5. Запит (доручення) і долучені до нього документи складаються в письмовій формі, засвідчуються підписом судді або вповноваженої особи суду України та завіряються гербовою печаткою суду України, який складає запит (доручення). Якщо документ, що надсилається, містить декілька аркушів, вони мають бути відповідним чином скріплені (прошнуровані), пронумеровані й скріплені гербовою печаткою суду України.

6. До запиту (доручення) суд додає засвідчений у встановленому порядку переклад запиту та долучених до нього документів мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності договору - офіційною мовою запитуваної держави або іншою прийнятною для цієї держави мовою.

Документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені тією мовою, яку, як суд України має підстави вважати, розуміє особа, якій треба вручити документи. Це окремо зазначає суд України в запиті (дорученні).

Витрати, пов’язані із залученням перекладача, є процесуальними витратами й покриваються в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

7. До запиту (доручення) про вручення документів про виклик особи, яка перебуває за межами України, суд України додає повістку про виклик особи, яка містить інформацію за загальними правилами, передбаченими для виклику осіб у кримінальному провадженні. При цьому також наводяться положення міжнародного договору України про гарантії особі, яка з’явилася на виклик суду в запитуючу державу, а в разі відсутності - положення частин 2, 3 статті 566 Кримінального процесуального кодексу України.

Викликану особу, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляють про розмір і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із викликом.

8. Запит (доручення) про проведення допиту особи шляхом відеоконференції має містити опис технічних вимог щодо проведення відеоконференції, контактні дані осіб, відповідальних за технічне забезпечення відеоконференції, а також пропозиції щодо дат і часу проведення відеоконференції та попереднього пробного сеансу відеозв’язку.

9. За потреби в одному дорученні може міститися прохання про вручення документів, про виконання процесуальних дій чи надання іншої правової допомоги, якщо це стосується тієї самої особи, чи в інших випадках, коли це доцільно.

10. У випадках, визначених міжнародним договором України, суд України під час складання запиту використовує формуляри, затверджені таким договором.

В інших випадках суд може використовувати для складання запитів (доручень) про проведення окремих процесуальних дій за кордоном у порядку міжнародної правової допомоги в кримінальних справах модельні зразки запиту (доручення) про вручення документів, запиту (доручення) про виклик особи в судове засідання, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом відеоконференції, запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом телефонної конференції, клопотання про отримання інформації, наведених у додатках 1-6 до цієї Інструкції.

11. Запит (доручення) та додані до нього документи, складені на підставі міжнародного договору України, не потребують засвідчення у порядку консульської легалізації або шляхом проставлення апостиля.

За відсутності міжнародного договору запитувана держава може вимагати засвідчення запиту та/або додатків до нього шляхом консульської легалізації чи проставлення апостилю.

12. Суд України надсилає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу через відповідне головне територіальне управління юстиції до Мін’юсту, крім випадків, коли на підставі міжнародного договору України суд України або територіальне управління юстиції вповноважені на здійснення безпосередніх зносин.

13. Запит (доручення) про виклик особи в судове засідання з-за кордону має бути надісланий судом України у розумний строк до дати судового засідання з урахуванням пересилання документів, а також потреби виконання формальностей, необхідних викликаній особі для оформлення візи, або інших обставин. У будь-якому разі запит (доручення) про виклик підозрюваного, обвинуваченого в судове засідання має надсилатися судом України до головного територіального управління юстиції не пізніше ніж за 90 днів до дати судового засідання. Якщо міжнародним договором України встановлено строк надсилання запиту про виклик, суд України надсилає документи головному територіальному управлінню юстиції заздалегідь, з урахуванням того, аби компетентний орган іноземної держави отримав його не пізніше від встановленого строку.

У термінових випадках запит про вручення документів про виклик особи може бути надіслано в більш короткі строки з використанням електронних або факсимільних засобів зв’язку, а у випадках, передбачених міжнародним договором України, також безпосередньо запитуваному органу іноземної держави. У такому разі оригінал направляється поштою невідкладно після цього.

14. Якщо у відносинах із запитуваною державою відсутній міжнародний договір, запит (доручення) надсилається Мін’юсту для його направлення через дипломатичні канали. При цьому строк, за який надсилається запит (доручення) про вручення документів про виклик особи, збільшується на два місяці.

15. Головне територіальне управління юстиції перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України, відповідно до якого складено запит (доручення), у відносинах із запитуваною державою, відповідність оформлення такого запиту (доручення) вимогам міжнародного договору України, у тому числі наявність у запиті (дорученні) інформації, що вимагається для його виконання згідно з міжнародним договором України, Кримінальним процесуальним кодексом України та цією Інструкцією, та направляє запит (доручення) до Мін’юсту протягом п’яти робочих днів із дня його надходження.

16. У разі виявлення недоліків чи порушень вимог міжнародного договору України або законодавства, допущених під час оформлення запиту (доручення), головне територіальне управління юстиції в той самий строк повертає його до суду України з рекомендаціями щодо доопрацювання.

17. Мін’юст протягом десяти робочих днів опрацьовує запит (доручення) щодо відповідності вимогам законів і міжнародних договорів України та надсилає поштою запит (доручення) безпосередньо уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони або до Міністерства закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

18. Мін’юст може повернути запит (доручення) до головного територіального управління юстиції для надсилання безпосередньо або для спрямування до суду України, що його склав, для доопрацювання. У такому разі Мін’юст протягом десяти днів повертає запит (доручення) разом із доданими матеріалами із зазначенням недоліків, які треба усунути, або з поясненням інших причин неможливості направлення запиту (доручення).

19. За відсутності міжнародного договору України з відповідною державою Мін’юст у супровідному листі, адресованому до іноземного вповноваженого (центрального) органу, зазначає, що міжнародна правова допомога запитується на основі принципу взаємності та надає гарантії запитуваній державі розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.

20. Запит (доручення) надсилають за кордон поштою, а в невідкладних випадках - електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилають поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.

21. Отриману інформацію й документи, що стосуються виконання за кордоном запиту (доручення) суду України, Мін’юст направляє до суду України, що склав доручення, через головне територіальне управління юстиції.

22. Якщо в процесі виконання запиту (доручення) за кордоном виникає потреба у наданні додаткової інформації, Мін’юст протягом десяти робочих днів або інший строк, зазначений у запиті (дорученні), надсилає прохання про надання додаткової інформації суду України.

Суд України надсилає додаткову інформацію в місячний строк або в інший строк, зазначений у проханні або встановлений міжнародним договором України.

Якщо додаткова інформація не може бути надана судом України у цілому або частково у встановлений строк, суд України у той самий строк інформує про це Мін’юст та повідомляє строк, протягом якого буде забезпечено надання додаткової інформації.

Додаткову інформацію суд України може надіслати безпосередньо до іноземного органу, який її запитує, якщо така можливість випливає з міжнародного договору України або з прохання про додаткову інформацію. У такому разі суд України ставить до відома Мін’юст.

23. Якщо у процесі виконання запиту (доручення) за кордоном постають питання щодо встановлення умов для виконання або покриття витрат, вони вирішуються судом України безпосередньо з компетентним органом запитуваної держави або за посередництвом Мін’юсту та/чи головного територіального управління юстиції.

24. Якщо виконання запиту (доручення) у запитуваній державі відбулося на умовах, узгоджених відповідно до пункту 23 цього розділу, суд України забезпечує їх дотримання.

III. Порядок виконання запитів (доручень) компетентних органів іноземних держав про міжнародну правову допомогу в кримінальних справах в Україні

1. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави отримує Мін’юст від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, визначеного міжнародним договором України, поштою або через дипломатичні канали.

У термінових випадках запит (доручення) може надійти через Інтерпол, Євроюст або безпосередньо від компетентного органу іноземної держави, в тому числі з використанням факсимільного зв’язку чи електронної пошти.

2. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави, одержаний судом України або головним територіальним управлінням юстиції безпосередньо від запитуючої сторони згідно з міжнародним договором та законом України, приймається до виконання, з урахуванням строків, зазначених у запиті (дорученні).

3. Мін’юст, а в разі отримання запиту (доручення) безпосередньо також головне територіальне управління юстиції або суд України у триденний строк від дня отримання запиту (доручення), що стосується фінансових та/або корупційних кримінальних правопорушень, надсилає Національному антикорупційному бюро України довідку, де зазначається така інформація:

1) назва компетентного органу іноземної держави;

2) перелік статей, за якими порушено кримінальну справу в іноземній державі;

3) характер запитуваних дій;

4) імена та посади осіб, проти яких порушено відповідне кримінальне провадження за кордоном, за наявності такої інформації;

5) імена та процесуальний статус осіб, щодо яких запитується міжнародна правова допомога в Україні.

4. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави, одержаний судом України або головним територіальним управлінням юстиції безпосередньо від запитуючої сторони, якщо це не передбачено міжнародним договором України, надсилається без розгляду до Мін’юсту для подальшого повернення запитуючій стороні.

5. Мін’юст перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України у відносинах із державою, від компетентного органу якої надійшов запит (доручення), відповідність оформлення такого запиту (доручення) положенням міжнародного договору України та наявність інформації, що міститься в запиті (дорученні), необхідної для його виконання згідно з міжнародним договором України та законом.

6. У разі відповідності отриманого запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави вимогам міжнародного договору України Мін’юст надсилає такий запит (доручення) до головного територіального управління юстиції за місцем проживання (перебування) фізичної особи чи за місцезнаходженням юридичної особи, якої стосується доручення, за місцезнаходженням доказів або за місцем здійснення процесуальних дій, зазначених у запиті (дорученні).

7. Мін’юст повертає без виконання запит (доручення) компетентного органу іноземної держави органу, від якого він надійшов, якщо його виконання не охоплюється обсягом правової допомоги згідно з міжнародним договором України, на підставі якого його складено, та Кримінальним процесуальним кодексом України.

8. Мін’юст повертає у розумний строк запит (доручення) компетентному органу іноземної держави для належного оформлення, якщо отриманий запит (доручення) не відповідає вимогам міжнародного договору України, і це унеможливлює його виконання.

9. За потреби уточнення місця виконання запиту (доручення) Мін’юст звертається до компетентного органу України з метою встановлення місцезнаходження особи чи майна або вживає інших необхідних заходів. У разі неможливості встановити місце виконання запиту (доручення) Мін’юст повертає його органу, від якого надійшов запит (доручення), із поясненням причин.

10. Запит (доручення) компетентного органу іноземної держави про вручення документів, допит осіб, проведення інших процесуальних дій у кримінальній справі виконується в Україні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених міжнародним договором України, на підставі якого складено такий запит (доручення).

На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання запиту (доручення) суд України може вчиняти процесуальні дії із застосуванням права (процесуального закону) іноземної держави або у певний спосіб, зазначений у запиті (дорученні), якщо таке застосування не суперечить законам України та її публічному порядку,- у разі одержання разом із дорученням опису порядку вчинення відповідних процесуальних дій або тексту норм іноземного законодавства.

11. Якщо документи, що підлягають врученню відповідно до отриманого запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про вручення, не викладено державною мовою України чи мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або не містять перекладу такою мовою, Мін’юст повертає запит компетентному органу іноземної держави, за винятком випадків, коли є підстави вважати, що особа, якій мають бути вручені документи, розуміє мову, якою їх викладено, або якщо інше передбачено міжнародним договором України.

12. У виконанні запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави може бути відмовлено у випадках, передбачених законом або відповідним міжнародним договором України. У такому разі Мін’юст повертає запит (доручення) органу, від якого він надійшов, із зазначенням причин відмови або вживає інших заходів, передбачених міжнародним договором України.

13. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту (доручення) має бути відмовлено, якщо:

1) виконання запиту (доручення) суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;

2) за наявною інформацією запит (доручення) стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї самої особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;

4) запит (доручення) стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;

5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за її ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

6) за наявною інформацією запит (доручення) стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

14. Мін’юст опрацьовує запит (доручення) компетентного органу іноземної держави протягом десяти робочих днів. Цей термін може бути збільшено у виняткових випадках лише за потреби одержати додаткову інформацію чи документи, узгодити додаткові умови щодо виконання або здійснити переклад з іноземної мови.

15. Виключно Мін’юст або головне територіальне управління юстиції, якщо воно уповноважене на здійснення безпосередніх зносин згідно з міжнародним договором України та законом, має право розглядати за запитом (дорученням) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу питання щодо:

1) відмови у виконанні запиту (доручення) з підстав, передбачених статтею 557 Кримінального процесуального кодексу України або міжнародним договором України;

2) відкладення виконання запиту (доручення), якщо це може перешкоджати кримінальному провадженню на території України. При цьому з компетентним органом іноземної держави може бути узгоджена можливість виконання запиту (доручення) на певних умовах;

3) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги;

4) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі в процесуальних діях;

5) можливості прийняття до виконання запиту (доручення) без міжнародного договору на засадах взаємності.

Головне територіальне управління юстиції, отримавши запит (доручення) безпосередньо згідно з міжнародним договором України та законом, направляє Мін’юсту пропозиції щодо застосування підпункту 1 цього пункту.

16. За результатами опрацювання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу Мін’юст:

1) надсилає запит (доручення) до головного територіального управління юстиції для забезпечення його виконання та визначає строк для його виконання;

2) за потреби при цьому повідомляє про особливості виконання запиту (доручення), зокрема про виконання запиту (доручення) із застосуванням законодавства іноземної держави, про узгоджені умови його виконання, необхідність вжиття заходів щодо забезпечення умов конфіденційності тощо.

17. Головне територіальне управління юстиції передає запит (доручення) про міжнародну правову допомогу для виконання компетентному суду України відповідно до вимог закону про підсудність.

18. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу надійшов до головного територіального управління юстиції в порядку безпосередніх зносин відповідно до закону та міжнародних договорів України, що передбачають такий порядок зносин, головне територіальне управління юстиції самостійно організовує його виконання з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо визначення правил підсудності та пункту 16 цього розділу.

19. Суд України виконує запит (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу упродовж одного місяця з дати його надходження до суду. За потреби виконання складних і великих за обсягами процесуальних дій строк виконання може бути продовжений Мін’юстом або відповідним головним територіальним управлінням юстиції, уповноваженим здійснювати безпосередні зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до закону та міжнародного договору України.

20. У випадках, передбачених міжнародним договором та законом України, Мін’юст може відстрочити виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави або погодити умови для його виконання замість відмови чи відстрочки. У такому разі інформація про погоджені відповідним чином умови надсилається разом із запитом (дорученням) для врахування під час його виконання судом України.

21. Відстрочка виконання запиту (доручення) або встановлення певних умов для виконання може бути ініційована судом України, до якого на виконання надійшов запит (доручення), або іншим заінтересованим органом державної влади. У такому разі інформація про підстави для відстрочки виконання запиту (доручення) невідкладно, але протягом не більш як трьох робочих днів з дня їх виявлення, надсилається Мін’юсту для прийняття рішення.

22. Суд України у разі отримання від Мін’юсту чи головного територіального управління юстиції запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, виконання якого може перешкоджати кримінальному провадженню на території України, повідомляє про це Мін’юсту з викладенням умов, за яких такий запит (доручення) може бути виконаний, або обґрунтовує необхідність відкладення виконання такого запиту (доручення) до моменту завершення здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні на території України.

23. У випадках, передбачених пунктами 20-22 цього розділу, Мін’юст здійснює консультації з уповноваженим (центральним) органом іноземної держави з урахуванням позиції суду України для погодження умов, за яких запит (доручення) компетентного органу іноземної держави може бути виконаний на території України, про що інформує суд України.

24. Суд України забезпечує виконання запиту (доручення) на умовах, погоджених із уповноваженим (центральним) органом іноземної держави.

25. Якщо суд України інформує про обґрунтовані підстави, за яких слід відкласти виконання запиту (доручення) до завершення здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні на території України, Мін’юст інформує про це уповноважений (центральний) орган іноземної держави.

26. Якщо запит (доручення) містить прохання інформувати про дату, час та місце виконання запиту (доручення) з метою присутності представника компетентного органу іноземної держави й у Мін’юсту відсутні підстави для заперечення щодо такої присутності, запит (доручення) направляється до головного територіального управління юстиції відповідно до пункту 14 цього розділу.

Суд України інформує Мін’юст (а у випадках, визначених міжнародним договором України, або якщо про це зазначено в запиті (дорученні), безпосередньо компетентний суд іноземної держави) про дату, час та місце виконання запиту (доручення) не пізніше ніж за 20 днів до встановленої дати факсимільним та/або електронним засобом зв’язку, а також звичайною поштою. У разі одержання інформації про дату, час і місце виконання запиту (доручення) Мін’юст невідкладно направляє її уповноваженому (центральному) органу іноземної держави та за наявності відповідного прохання і контактних даних - компетентному суду іноземної держави.

27. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов у порядку безпосередніх зносин до відповідного головного територіального управління юстиції, його копію невідкладно надсилають до Мін’юсту.

Мін’юст протягом десяти робочих днів інформує головне територіальне управління юстиції в разі наявності підстав для відмови у наданні згоди на присутність осіб, зазначених у запиті (дорученні).

28. Тимчасова передача особи, яка перебуває під вартою або відбуває покарання на території України, для надання показань або участі в інших процесуальних діях під час кримінального провадження на території іноземної держави, і яка не притягується до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи.

29. До прийняття рішення щодо виконання запиту про передачу особи, яка перебуває під вартою, Мін’юст запитує в центрального (уповноваженого) органу іноземної держави гарантії про те, що:

1) особа не буде піддана катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

2) особа не буде притягуватися до кримінальної відповідальності як у зазначеному кримінальному провадженні, так і за будь-які інші діяння або обвинувальні вироки, які передували її від’їзду з території України;

3) особу буде повернуто в Україну в чітко визначений строк.

У передачі особи з України до іноземної держави, крім випадків, визначених у міжнародному договорі України та Кримінальному процесуальному кодексі України, може бути відмовлено в разі, якщо після задоволення аналогічного запиту щодо тієї самої чи іншої особи раніше компетентні органи цієї держави не забезпечили дотримання наданих гарантій.

30. Для задоволення запиту про тимчасову передачу особи Мін’юст у відповідних випадках узгоджує з компетентним органом України, який здійснює кримінальне провадження, участь у якому бере відповідна особа, і повідомляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави дату або строк, з урахуванням якого особу має бути повернуто після проведення процесуальних дій, для яких її було передано.

На додатковий запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави строк тимчасової передачі особи може бути продовжений на чітко визначений термін. Про рішення Мін’юсту щодо продовження строку тимчасової передачі повідомляють центральному (уповноваженому) органу іноземної держави.

Про прийняте за запитом рішення та щодо продовження строку тимчасової передачі Мін’юст інформує Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України, Національну поліцію України та Міністерство внутрішніх справ (Національну гвардію України) для здійснення фактичної передачі особи до іноземної держави та подальшого її повернення в Україну.

31. Якщо запит стосується надання інформації про кінцевого бенефіціарного власника, суд України запитує інформацію Державної фіскальної служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

32. Якщо запит містить прохання про дотримання конфіденційності щодо факту або змісту запиту, суд України зобов’язаний забезпечити її дотримання. Із цією метою суд України також попереджає інших осіб та органи, залучені до виконання запиту, про недопустимість розголошення відповідної інформації чи використання документів, матеріалів.

33. Якщо для виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу суд України викликає особу для вручення документів чи виклику або для отримання доказів, чи участі в інших процесуальних діях, у повістці суд України зазначає предмет запиту та назву запитуючого органу, а також інформацію про наслідки неявки особи відповідно до Кримінального процесуального кодексу, інших положень законодавства.

Якщо повістка про виклик особи для виконання запиту (доручення) компетентного суду іноземної держави повернулася до суду України без вручення, суд України звертається до органів реєстрації для уточнення відомостей про зареєстроване місце проживання/перебування особи.

У разі отримання інформації про нове місце проживання або місце перебування особи, суд України надсилає нову повістку про виклик.

Якщо органи реєстрації підтвердили наявну в суду України інформацію про зареєстроване місце проживання/перебування особи, що підлягає виклику, або якщо особа одержала повістку й не з’явилася без поважних причин, суд України вирішує питання про застосування приводу в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

34. Виконуючи запит (доручення) про вручення документів, суд України попереджає особу, яка з’явилася, що документи будуть вважатися врученими в разі її відмови отримати такі документи. Якщо особа відмовляється отримати документи, про це зазначають у протоколі й викладають пояснення особи про причини, якщо вона їх надає.

35. Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою й складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті (дорученні), суд України попереджає особу про її право відмовитися від отримання документів. Якщо особа скористалася таким правом, у протоколі зазначають, що документи вважаються такими, вручення яких не відбулося, і викладають причини.

36. Документи, складені під час виконання запиту (доручення), засвідчуються гербовою печаткою суду України, який проводив процесуальні дії, без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

37. Суд України після проведення необхідних процесуальних дій надсилає всі матеріали за результатами виконання запиту (доручення) до головного територіального управління юстиції, яке перевіряє повноту виконання запиту (доручення), після чого надсилає отримані матеріали до Мін’юсту для подальшої передачі відповідному органу іноземної держави.

Якщо доручення виконано судом України не у повному обсязі й отримані матеріали не містять пояснень щодо неможливості виконання, або під час оформлення підтвердних документів судом не дотримано вимог міжнародного договору України, або якщо відсутні інші документи чи важлива інформація, що стосуються виконання запиту, головне територіальне управління юстиції звертається до суду України з проханням про усунення виявлених недоліків і визначає строк.

38. Якщо для виконання запиту (доручення) особа не з’явилася на виклики до суду України й з’ясувати місцезнаходження такої особи не можна, суд України повертає до головного територіального управління юстиції оригінал запиту (доручення) разом із протоколом, у якому зазначено неможливість виконання такого запиту (доручення) та документи, які це підтверджують, а саме: оригінали або копії поштових відправлень/повідомлень разом із повістками, матеріали застосування приводу (копія ухвали суду України, пояснення особи, якій доручено виконання ухвали суду про привід), довідка про реєстрацію місця проживання, будь-які інші документи, складені на підтвердження відсутності особи за наявними в суду України адресами тощо.

39. У разі неправильного або неповного виконання запиту (доручення) головне територіальне управління юстиції має право в межах чинного законодавства вимагати від суду України вжити додаткових заходів для належного виконання запиту (доручення):

1) належним чином оформити документи, складені за результатами виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, у разі відсутності на документах підписів уповноважених осіб та/або печаток органу, що надає інформацію;

2) ужити заходів для перевірки місця проживання або місця перебування особи шляхом застосування приводу, якщо такий під час виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави не застосовувався;

3) додатково надати документи чи інформацію, прохання про надання яких міститься в запиті (дорученні) компетентного органу іноземної держави, у разі неповного їх надання;

4) провести додаткові процесуальні дії для виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави, передбачені законом та/або міжнародним договором України тощо.

40. У разі неможливості виконати запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови в наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених законом та міжнародним договором України, суд України, Мін’юст або головне територіальне управління юстиції, уповноважене здійснювати зносини відповідно до закону та міжнародного договору України, повертає такий запит (доручення) компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин невиконання.

41. Мін’юст надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту (доручення), уповноваженому (центральному) органу іноземної держави протягом десяти робочих днів після їх отримання від відповідного головного територіального управління юстиції.

42. Головне територіальне управління юстиції, уповноважене здійснювати безпосередні зносини відповідно до закону та міжнародного договору України, направляє отримані матеріали за результатами виконання запиту (доручення) компетентному органу іноземної держави протягом десяти робочих днів після їх отримання від компетентного суду України.

IV. Загальні положення щодо видачі осіб (екстрадиції)

1. Питання про видачу осіб (екстрадицію) вирішуються на підставі міжнародних договорів України, які передбачають видачу правопорушника (екстрадицію), Кримінального процесуального кодексу України та з урахуванням цієї Інструкції.

2. У відносинах із державами, які є Сторонами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, застосовується Європейська конвенція, а також протоколи до неї, незалежно від наявності іншого двостороннього чи багатостороннього міжнародного договору України, який регулює питання екстрадиції.

3. За відсутності міжнародного договору України видачу особи (екстрадицію) може бути запитано судом України та видача особи (екстрадиція) може бути вирішена Мін’юстом на підставі запиту іншої держави за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти й розглянути в майбутньому запит про видачу особи на основі принципу взаємності.

V. Видача осіб (екстрадиція) з України

1. Мін’юст як центральний орган України щодо видачі осіб (екстрадиції) у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку:

1) отримує й розглядає запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення особи, згоду на притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку та приймає рішення;

2) у разі отримання повідомлення про затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку з учиненням кримінального правопорушення, протягом трьох робочих днів інформує компетентний орган іноземної держави про затримання цієї особи та необхідність направлення запиту про видачу особи в строк, встановлений міжнародним договором України;

3) перевіряє протягом трьох робочих днів (у термінових випадках - протягом доби) запит на відповідність вимогам, передбаченим частиною першою статті 573 Кримінального процесуального кодексу України;

4) проводить екстрадиційну перевірку або звертається до відповідної регіональної прокуратури з приводу проведення екстрадиційної перевірки;

5) надсилає завірену структурним підрозділом Мін’юсту, відповідальним за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, копію запиту регіональній прокуратурі та звертається з проханням провести екстрадиційну перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), а також ужити заходів для затримання особи та звернутися до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою (або за місцем перебування особи) для застосування запобіжного заходу (екстрадиційного арешту) відповідно до статті 584 Кримінального процесуального кодексу України;

6) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати письмові гарантії прийняти та розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності відповідно до статті 544 Кримінального процесуального кодексу України;

7) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати документи, передбачені міжнародним договором України, та іншу необхідну інформацію, якщо їх не вистачає в отриманому запиті, і встановлює граничний строк її надання;

8) звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням надати гарантії перегляду заочного вироку суду іноземної держави, якщо запит про видачу зроблений на підставі вироку суду іноземної держави, винесеного заочно за відсутності особи, видача якої запитується, і встановлює строк отримання;

9) якщо за результатами екстрадиційної перевірки або під час її проведення є потреба звернутися до компетентного органу іноземної держави для отримання додаткової інформації, Мін’юст без зволікань звертається до такого органу для отримання необхідної інформації й встановлює граничний строк її надання;

10) розглядає питання про надання дозволу на побачення з особами, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, родичам або іншим особам після завершення екстрадиційної перевірки або в разі, якщо екстрадиційну перевірку проводить Мін’юст;

11) зупиняє розгляд запиту про видачу, якщо особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви в порядку, визначеному законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит;

12) звертається із запитами до Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державної міграційної служби України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян із метою отримання додаткової інформації, яка може мати суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення за запитом про видачу;

13) організовує передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

14) здійснює інші повноваження, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України про видачу особи (екстрадицію).

2. До затриманої особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку з учиненням кримінального правопорушення, застосовується тимчасовий арешт, але не більше ніж на сорок діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу (екстрадицію).

3. Якщо запит про видачу особи (екстрадицію) не надійшов до Мін’юсту у визначений ним строк чи в інший строк, передбачений міжнародним договором України, або в разі отримання інформації щодо відсутності наміру чи відмови компетентного органу іноземної держави вимагати видачу особи (екстрадицію), Мін’юст негайно відповідно до частини другої статті 586 Кримінального процесуального кодексу України направляє до регіональної прокуратури звернення про скасування тимчасового арешту.

Таке звернення Мін’юст надсилає в останній день строку, встановленого для подання запиту про видачу особи (екстрадицію) або в день отримання інформації про відсутність наміру запитувати видачу та встановлює строк у 24 години для вирішення прокуратурою питання про звільнення особи.

4. У разі одержання запиту іноземної держави про видачу (екстрадицію), у якому не зазначено місце проживання/перебування особи в Україні, та якщо відповідна інформація не надходила від компетентних органів України, Мін’юст запитує у Національної поліції України інформацію про результати розшуку особи на території України.

У разі отримання від Національної поліції України інформації про відсутність даних про перебування особи на території України за результатами розшуку особи Мін’юст повідомляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави про неможливість розглянути запит про видачу особи (екстрадицію), оскільки місцезнаходження особи на території України не встановлено.

5. Після отримання матеріалів за результатами екстрадиційної перевірки, додаткової інформації від запитуючого органу та іншої необхідної інформації структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, не пізніше десяти робочих днів готує висновок та подає його разом із проектом наказу Міністру або уповноваженій ним особі.

6. Рішення про видачу особи (екстрадицію) приймається у разі встановлення факту відсутності обставин, що перешкоджають видачі іноземній державі. Одночасно може бути вирішено питання про відстрочку фактичної видачі особи або про видачу тимчасово чи на певних умовах.

7. Запит про видачу особи (екстрадицію) може бути задоволений частково, якщо він стосується декількох правопорушень, причому одне чи декілька не є діяннями, за які законодавством України передбачена кримінальна відповідальність, або існують підстави для відмови у видачі за окремі з діянь.

8. Рішення за запитом про видачу (екстрадицію) особи, яка звернулася в Україні із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається протягом десяти робочих днів після отримання інформації про рішення Державної міграційної служби України або її територіального органу, а в разі його оскарження - про відповідне остаточне судове рішення.

9. Якщо видачу тієї самої особи запитують декілька держав, рішення про видачу приймається на користь тієї держави:

1) яка запитує видачу за більш тяжкий злочин чи за більшу кількість кримінально караних діянь, якщо така видача не спричинить закінчення строків давності в іншій державі;

2) яка зможе перевидати особу іншій державі, насамперед з урахуванням громадянства особи;

3) на території якої було вчинено злочин, якщо видача особи запитується державами за те саме діяння;

4) яка перша надала запит про видачу особи, якщо немає інших обставин, які надавали б одній із держав перевагу в питаннях екстрадиції.

10. Рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції) іноземній державі приймається за наявності підстав для відмови, передбачених міжнародним договором України або Кримінальним процесуальним кодексом України, у тому числі якщо є обґрунтовані підстави вважати, що до особи в разі видачі будуть застосовані тортури або інші форми нелюдського поводження, або якщо особу визнано біженцем із запитуючої держави чи особою, яка потребує додаткового захисту.

11. При відмові у видачі у випадках, передбачених пунктом 10 цього розділу, враховується практика Європейського суду з прав людини чи інших юрисдикційних органів, інформація про ситуацію в державі, отриману від органів з прав людини ООН, Ради Європи (Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Рада ООН з прав людини, Комісар Ради Європи з прав людини та інших). При цьому можуть бути також використані матеріали, підготовлені іноземними урядовими органами, українськими, іноземними чи міжнародними неурядовими правозахисними організаціями.

12. У разі відмови у видачі через мотиви громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, Мін’юст інформує компетентний орган іноземної держави про можливість звернутися з клопотанням про здійснення досудового розслідування щодо цієї особи на території України.

13. Рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) приймається у формі наказу Мін’юсту на підставі висновку структурного підрозділу, відповідального за виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, підписаного керівником структурного підрозділу, а в разі його відсутності - його заступником згідно з розподілом посадових обов’язків.

14. Наказ Мін’юсту про видачу особи (екстрадицію) містить:

1) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про видачу (екстрадицію), дату (номер у разі наявності) такого звернення;

2) ім’я, прізвище, дату народження особи, щодо якої приймається рішення про видачу;

3) зазначення діяння, для притягнення до кримінальної відповідальності за які дозволяється видача, або вироку суду іноземної держави, яким засуджено особу;

4) інформацію щодо можливості та строків оскарження рішення про видачу;

5) інформацію про межі кримінальної відповідальності виданої особи;

6) інформацію щодо наданих уповноваженим (центральним) органом іноземної держави гарантій оскарження вироку, винесеного за відсутності особи,- у відповідному випадку;

7) рішення про покладення на структурний підрозділ (підрозділи) Мін’юсту або посадову особу функцій з контролю за виконанням наказу.

У рішенні Мін’юсту про відмову у видачі особи зазначаються причини відмови з посиланням на норми чинного законодавства.

15. Висновок за результатами розгляду запиту про видачу особи (екстрадицію) має містити:

1) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про видачу (екстрадицію), дату (номер у разі наявності) такого звернення;

2) ім’я та прізвище, дату народження особи, щодо якої приймається рішення про видачу;

3) дані про вирок суду іноземної держави, яким засуджено особу, або притягнення до кримінальної відповідальності та інші обставини у зв’язку з якими запитується видача;

4) якщо особа притягається до кримінальної відповідальності на території іноземної держави - назву суду, яким розглядається кримінальна справа;

5) обставини, які встановлено у результаті екстрадиційної перевірки;

6) дані про додаткові гарантії (інформацію), надані іноземною державою, якщо вони запитувалися;

7) місце тримання особи під вартою (місце проживання/перебування особи, якщо застосовано інший запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою), інформацію про рішення суду України, яким застосовано запобіжний захід до особи у зв’язку з розглядом запиту про її видачу (екстрадицію);

8) висновок про можливість видачі особи з посиланням на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України.

16. Наказ про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) в установленому порядку реєструється в Мін’юсті відповідно до чинної Інструкції з діловодства в Мін’юсті.

17. Копію наказу про видачу (екстрадицію) у триденний строк або невідкладно після здійснення перекладу надсилають у двох примірниках за місцем тримання особи під вартою для вручення особі. Одночасно Мін’юст доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечити контроль за оскарженням наказу Мін’юсту про видачу особи (екстрадицію) впродовж встановленого десятиденного строку.

Якщо особа не перебуває під вартою, копію наказу надсилають регіональному прокурору для вручення особі та вирішення питання про обрання екстрадиційного арешту для виконання рішення про видачу.

18. Адміністрація установи виконання покарань за місцем екстрадиційного арешту забезпечує вручення під розписку копії наказу особі в день його надходження й повертає Мін’юсту другий примірник із засвідченим підписом особи та відміткою про дату вручення.

У разі відмови особи отримати копію рішення про видачу особи (екстрадицію) складається акт про відмову за підписом керівника установи. У такому разі рішення Мін’юсту вважається таким, що вручене, та набирає чинності через 10 днів з моменту складення акта про відмову в разі, якщо воно не було оскаржене до суду.

19. Адміністрація установи виконання покарань за місцем екстрадиційного арешту особи негайно інформує прокуратуру, Мін’юст та Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України про оскарження наказу про видачу особи (екстрадицію) у встановлений законом десятиденний строк.

20. У разі прийняття рішення про відмову у видачі особи Мін’юст протягом доби письмово інформує компетентний орган іноземної держави, а також звертається до відповідної регіональної прокуратури для скасування запобіжного заходу та вжиття заходів до негайного звільнення особи з-під варти.

Якщо особа не перебуває під вартою, особу інформують про відмову у видачі листом, надісланим за адресою її проживання/перебування в Україні.

21. У разі отримання Мін’юстом від регіональної прокуратури заяви особи про її згоду на видачу (екстрадицію) запитуючій стороні, оформленої відповідно до статті 588 Кримінального процесуального кодексу України, та інформації, необхідної для прийняття Мін’юстом рішення відповідно до частини восьмої цієї статті, Мін’юст протягом п’яти робочих днів розглядає заяву та приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) у спрощеному порядку або про відмову у видачі особи (екстрадиції) у спрощеному порядку.

22. У разі прийняття рішення про видачу особи (екстрадицію) у спрощеному порядку Мін’юст без невиправданої затримки та у будь-якому разі протягом двадцяти днів з дня постановлення слідчим суддею ухвали, якою затверджено згоду особи на видачу (екстрадицію):

1) доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній поліції України та Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) забезпечити фактичну передачу правоохоронним органам іноземної держави особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію) у спрощеному порядку, та встановлює граничні строки такої передачі;

2) доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України організувати вручення особі повідомлення про прийняте у спрощеному порядку рішення про видачу (екстрадицію);

3) інформує компетентний орган іноземної держави про прийняте рішення та про встановлений строк для фактичної видачі особи.

23. У разі прийняття уповноваженим (центральним) органом України рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції) у спрощеному порядку видача особи (екстрадиція) здійснюється за загальними правилами щодо видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбаченими главою 44 Кримінального процесуального кодексу України.

24. Після набрання чинності рішенням про видачу особи (екстрадицію) Мін’юст:

1) доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній поліції України та Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) забезпечити фактичну передачу правоохоронним органам іноземної держави особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), та встановлює граничні строки такої передачі;

2) звертається до регіональної прокуратури за місцем тримання особи з проханням вжити заходів щодо продовження строку екстрадиційного арешту, необхідного для забезпечення виконання доручення на фактичну передачу особи правоохоронним органам іноземної держави;

3) інформує компетентний орган іноземної держави про прийняте рішення та про встановлений строк для фактичної видачі особи.

25. Якщо видачу відстрочено, Мін’юст звертається до відповідної регіональної прокуратури з приводу здійснення нагляду за процесом відбування особою покарання або контролю за ходом її лікування.

26. Після отримання інформації про настання обставин, які перешкоджають видачі особи, рішення про видачу може бути скасовано Мін’юстом у разі встановлення, що спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або з’явилися інші обставини, які є підставою для відмови у видачі.

27. Про дату фактичної видачі особи іноземній державі Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юст у десятиденний строк.

28. У разі тимчасової видачі Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє структурному підрозділу Мін’юсту, відповідальному за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, якщо за 14 днів до встановленої дати повернення особи компетентні органи іноземної держави не повернули особу або не підтвердили готовність повернення (не запитали про готовність прийняти особу).

29. Якщо задоволено запит про видачу особи для віддання до суду, Мін’юст після надходження від компетентного органу іноземної держави повідомлення про результати кримінального провадження вивчає отриману інформацію для перевірки, чи забезпечила запитуюча держава дотримання вимог щодо меж кримінального переслідування виданої особи згідно із міжнародним договором та законом України.

30. У разі відсутності порушення вимог щодо межі кримінального переслідування виданої особи на підставі службової записки за підписом відповідального виконавця та начальника відділу, за погодженням з керівником структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за виконання міжнародних договорів з питань кримінального судочинства, справа передається до архіву.

31. У разі виявлення порушення вимог щодо межі кримінального переслідування виданої особи Мін’юст звертається до компетентного органу іноземної держави з вимогою вжити заходів щодо усунення виявленого порушення.

32. Запит про надання згоди на притягнення особи до відповідальності або для виконання вироку за діяння, які не були зазначені в запиті про видачу, який раніше був задоволений Мін’юстом, або на видачу третій державі розглядається у тридцятиденний строк.

33. Якщо запит про видачу особи (екстрадицію) розглядався Генеральною прокуратурою України, рішення про згоду приймається протягом тридцяти днів після отримання від Генеральної прокуратури України інформації про прийняте рішення та кримінальні правопорушення, за які запитувалася видача.

34. Про рішення, прийняте щодо прохання про надання згоди, Мін’юст інформує компетентний орган іноземної держави.

VI. Видача особи в Україну

1. Мін’юст як центральний орган України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку:

1) у разі отримання повідомлення про місце проживання/перебування особи в іноземній державі, яка розшукується за вчинення кримінального правопорушення, звертається до суду України, який розглядає справу чи який ухвалив вирок, із проханням підготувати відповідно до статті 575 Кримінального процесуального кодексу України та відповідного міжнародного договору України клопотання та документи, необхідні для запиту про видачу (екстрадицію) особи, або негайно інформувати про відсутність наміру вимагати видачу. У копії також повідомляють регіональну прокуратуру.

У разі відсутності інформації про орган, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням особи, яка розшукується, Мін’юст звертається до регіональної прокуратури з проханням з’ясувати відповідний орган та повідомити його про необхідність підготовки клопотання й документів для запиту про видачу (екстрадицію) особи, або негайно інформувати про відсутність наміру вимагати видачу;

2) перевіряє протягом трьох робочих днів (у термінових випадках - протягом доби) клопотання суду України про видачу особи в Україну щодо належного оформлення, наявності чи відсутності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України або міжнародним договором України обставин, які можуть перешкоджати видачі;

3) протягом п’яти днів від дня отримання клопотання суду України звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави із запитом про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

4) надає на запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави додаткову інформацію чи доручає компетентному суду України підготувати додаткову інформацію у строки, встановлені запитуваною стороною;

5) організовує приймання-передавання осіб, щодо яких уповноваженими (центральними) органами іноземних держав прийнято рішення про видачу (екстрадицію) в Україну, тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

6) перевіряє дотримання вимоги меж кримінальної відповідальності виданої особи компетентним судом України.

2. Клопотання про видачу особи в Україну з іноземних держав за формами згідно з додатками 7, 8 до цієї Інструкції готує суд України, який здійснює кримінальне провадження чи який ухвалив вирок, з дотриманням вимог, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом та міжнародним договором України, а за відсутності останнього - згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, а також керуючись цією Інструкцією.

3. Клопотання складається в письмовій формі й має містити:

1) посилання на відповідний міжнародний договір України про видачу правопорушників, а за відсутності міжнародного договору України - на принцип взаємності;

2) дані про особу, видача якої вимагається;

3) дату і місце затримання чи місце проживання/перебування особи;

4) опис обставин та кваліфікація вчиненого правопорушником злочину;

5) інформацію про оголошення у розшук та обрання запобіжного заходу;

6) інформацію про перебіг строків давності;

7) надання гарантій відповідно до статті 576 Кримінального процесуального кодексу та міжнародного договору України, а саме, що особа, видача якої запитується, не буде переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою за будь-яке інше правопорушення, учинене до її видачі, крім діяння, за яке запитується видача, і її особиста свобода із жодних інших причин не буде обмежуватися;

8) якщо видача особи запитується для виконання вироку суду України, винесеного за відсутності цієї особи, гарантії того, що особі буде забезпечено право на повторний судовий розгляд, який гарантує право на захист;

9) якщо у правопорушника є невідбута частина покарання за попереднім вироком, то одночасно у клопотанні зазначається, що видача запитується також для приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у разі видачі правопорушника та подальшого засудження за злочин, за який вимагається видача.

4. Якщо міжнародним договором України не передбачено інше, до клопотання додаються такі документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду України про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;

2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання, а в разі, якщо у клопотанні про видачу одночасно запитується й видача особи для приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, додається копія такого вироку та положення статті закону України про кримінальну відповідальність, на підставі якого засуджено особу;

3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;

4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;

5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;

6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;

7) інформація про перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;

8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

5. Суди України мають керуватися вимогами відповідного міжнародного договору України, а також враховувати застереження, зроблені іноземною державою до багатостороннього міжнародного договору, на підставі якого запитується видача.

6. Клопотання та додані до нього документи підписуються суддею, засвідчуються гербовою печаткою суду України та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України, а за відсутності міжнародного договору - мовою запитуваної держави (або прийнятною для запитуваної сторони мовою). При цьому кожний аркуш документів, що надсилаються, має бути відповідним чином прошнурований, пронумерований і скріплений гербовою печаткою суду України та підписаний суддею.

Витрати, пов’язані із залученням перекладача, є процесуальними витратами й покриваються судом у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

7. Клопотання про видачу особи (екстрадицію) та додані до нього документи суд передає до Мін’юсту відповідно до частини четвертої статті 575 Кримінального процесуального кодексу України через регіональну прокуратуру у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави або в інший встановлений іноземною державою строк.

8. Запит про видачу особи (екстрадицію) підписує Міністр або уповноважена ним особа протягом п’яти робочих днів з дня отримання клопотання суду України. Запит направляється до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави поштою, а також може направлятись дипломатичними каналами або каналами Інтерполу, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором України. За потреби запит може бути спочатку направлений електронним або факсимільним зв’язком.

9. Запит Мін’юсту про видачу особи (екстрадицію) на підставі міжнародного договору має містити таку інформацію:

1) посилання на відповідний міжнародний договір про видачу правопорушників;

2) інформацію щодо особи, місця затримання чи місце проживання/перебування особи на території іноземної держави;

3) посилання на кваліфікацію вчиненого правопорушником злочину;

4) гарантії, передбачені статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, що особа, видача якої запитується, буде притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї буде виконано вирок суду лише за ті злочини, за які запитується видача, і після відбуття покарання вона зможе вільно залишити територію України;

5) гарантії, що особа не буде вислана, передана, або видана іншій державі (стаття 15 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року);

6) гарантії, що особа не буде переслідуватися за політичними мотивами, на підставі її раси, релігії, національної належності чи політичних переконань (стаття 3 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року);

7) гарантії, що особі надається право на повторний судовий розгляд, який гарантує право на захист, у разі якщо вирок суду винесений за відсутності засудженого (стаття 3 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року); а також

8) гарантії, передбачені статями 2, 3, 5, 6, 7 (право на життя, заборона катувань, право на свободу та особисту недоторканність, право на справедливий суд, ніякого покарання без закону) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

10. За відсутності міжнародного договору України з іноземною державою Мін’юст повідомляє в запиті про видачу (екстрадицію) особи готовність прийняти й розглянути в майбутньому запит про видачу на основі принципу взаємності та надсилає запит до Міністерства закордонних справ України для передачі компетентному органу іноземної держави через дипломатичні канали.

11. У запиті за відсутності міжнародного договору України Мін’юст зазначає:

1) посилання на принцип взаємності;

2) інформацію щодо місця затримання чи місце проживання/перебування особи на території іноземної держави;

3) гарантію, що запит не переслідує будь-яких політичних цілей;

4) гарантію, що Мін’юст відповідно до статті 544 Кримінального процесуального кодексу України зобов’язується розглянути в майбутньому (за потреби) запит іноземної держави про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги;

5) гарантію відповідно до статті 576 Кримінального процесуального кодексу України, що особа, видача якої запитується, не буде переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою за будь-яке інше правопорушення, вчинене до її видачі, крім діяння, за яке запитується видача, і її особиста свобода за жодних інших причин не буде обмежуватися.

12. У разі отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи Мін’юст відповідно до частини четвертої статті 574 Кримінального процесуального кодексу України доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній гвардії України та Національній поліції України організувати та здійснити прийом цієї особи в Україну.

13. Про задоволення запиту про видачу Мін’юст повідомляє суд України, який направив клопотання про видачу особи (екстрадицію), та регіональну прокуратуру, а також інформує про межі кримінальної відповідальності особи, про гарантії, які надавалися Мін’юстом на вимогу запитуваної держави, щодо цієї особи й мають бути виконані відповідно до міжнародного договору України або закону.

14. Регіональна прокуратура надсилає Мін’юсту повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для подальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави.

Суд України, який ініціював видачу особи для притягнення до кримінальної відповідальності, після завершення розгляду справи надсилає Мін’юсту копію вироку, що набрав законної сили.

15. У разі якщо надані на вимогу запитуваної держави гарантії стосувалися установ Державної кримінально-виконавчої служби, Мін’юст надсилає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України копію листа із зазначеними гарантіями для контролю за їх дотриманням під час перебування особи в установах виконання покарань.

16. Про дату прийняття особи в Україну Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юсту та суду України у десятиденний строк.

17. У разі отримання від компетентного органу іноземної держави повідомлення про відмову у видачі розшукуваної особи Мін’юст інформує суд України, у провадженні якого перебуває справа чи який ухвалив вирок, та регіональну прокуратуру про таке рішення, а також про можливість підготувати запит про передачу кримінального переслідування у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України та міжнародним договором України.

18. Щоб запобігти закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні, може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 Кримінального процесуального кодексу України.

19. У разі задоволення запиту про тимчасову видачу суд України забезпечує повернення особи до завершення строку, погодженого запитуваною іноземною державою.

20. За потреби суд України, який здійснює кримінальне провадження, готує обґрунтування потреби у продовженні строку тимчасової видачі та надсилає Мін’юсту разом із наявними підтвердними документами не пізніше як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі. При цьому суд України пропонує новий орієнтовний строк повернення особи.

Про прийняте рішення щодо продовження строку тимчасової видачі особи Мін’юст інформує Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України.

21. У разі тимчасової видачі Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, про дату повернення особи компетентним органам іноземної держави.

22. Результати перевірки вимог дотримання меж кримінальної відповідальності виданої особи оформлюють у вигляді службової записки виконавця за підписом начальника відділу та погодженням керівника структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за виконання міжнародних договорів з питань кримінального судочинства. У службовій записці зазначається, за які злочини запитувалася видача особи, за які злочини було задоволено запит про видачу особи в Україну, чи були висловлені обмеження щодо видачі особи (екстрадиції) в Україну, про дотримання судом України висловлених зауважень щодо обмеження видачі особи, викладається висновок щодо відсутності або наявності порушень вимог статті 576 Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України.

23. Якщо виявлено, що вимоги дотримання меж відповідальності виданої особи порушено, Мін’юст звертається до регіональної прокуратури та до компетентного суду України для перегляду судового рішення щодо усунення порушення зобов’язання за міжнародними договором та законодавством України.

24. За відсутності порушення меж кримінальної відповідальності виданої особи за міжнародним договором та Кримінальним процесуальним кодексом України Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави про результати кримінального провадження щодо виданої особи.

VII. Передання кримінального провадження з України

1. Відповідно до міжнародного договору України з клопотанням про перейняття кримінального переслідування суд України може звернутися в одному або декількох таких випадках:

1) якщо підозрювана особа постійно проживає в запитуваній державі;

2) якщо підозрювана особа є громадянином запитуваної держави або якщо ця держава є країною її походження;

3) якщо підозрювана особа відбуває або має відбувати в запитуваній державі покарання, яке передбачає позбавлення волі;

4) якщо в запитуваній державі за той самий злочин або за інші злочини проти підозрюваної особи порушено кримінальне переслідування;

5) якщо він вважає, що передача провадження виправдана інтересами встановлення істини і, зокрема, що найбільш суттєві докази знаходяться в запитуваній державі;

6) якщо є підстави вважати, що виконання у запитуваній державі вироку (в разі винесення такого) може збільшити можливість соціальної реабілітації засудженого;

7) якщо є підстави вважати, що присутність на судовому засіданні підозрюваної особи не може бути забезпечена у запитуючій державі, тоді як її присутність на судовому засіданні може бути забезпечена в запитуваній державі;

8) якщо є підстави вважати, що вирок не зможе бути виконаний (у разі винесення) навіть з використанням екстрадиції, тоді як запитувана держава спроможна це зробити;

9) в інших випадках, визначених міжнародним договором України.

2. Незакінчене кримінальне провадження може також бути передане іншій державі за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено.

3. Суд України, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа (провадження), за наявності підстав та у випадках, передбачених міжнародним договором України та пунктами 1 та 2 цього розділу, для передання кримінального провадження компетентному органу іноземної держави, складає клопотання про передання кримінального провадження за змістом та формою, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України та міжнародним договором України, а також цією Інструкцією.

4. Клопотання про передачу кримінального провадження має містити:

1) назву суду України, який здійснює кримінальне провадження;

2) посилання на відповідний міжнародний договір України, який передбачає надання такого виду правової допомоги;

3) найменування кримінального провадження, передання якого запитується;

4) опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;

5) прізвище, ім’я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, дату й місце народження, місце проживання/перебування на території іноземної держави та інші відомості про неї;

6) інформацію про громадянство особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження;

7) інформацію про відмову у видачі, якщо компетентним органом іноземної держави було відмовлено у видачі такої особи Україні.

5. До клопотання додаються такі документи:

1) матеріали кримінального провадження;

2) текст статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється провадження;

3) відомості про громадянство особи;

4) переклад матеріалів кримінального провадження, якщо такий вимагається відповідно до міжнародного договору України чи застереження іноземної держави до міжнародного договору України.

Копії матеріалів залишаються в суді України, який здійснював кримінальне провадження в Україні.

6. Клопотання про передання кримінального провадження та матеріали кримінального провадження, що передаються іншій державі, підписуються суддею та засвідчуються гербовою печаткою суду України.

При цьому кожний аркуш матеріалів кримінального провадження, що надсилаються, має бути відповідним чином прошнурований, пронумерований і скріплений гербовою печаткою суду України, а також засвідчений суддею або вповноваженою особою суду.

7. Суд України додає переклад клопотання та доданих до нього документів мовою запитуваної держави або іншою мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України.

Разом із клопотанням та документами, передбаченими пунктом 5 цього розділу, компетентному органу іншої держави передають наявні речові докази, окрім тих, обіг яких заборонено законодавством.

8. Суд України надсилає клопотання про передання кримінального провадження разом з доданими до нього документами до Мін’юсту через головне територіальне управління юстиції. Якщо документи не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу та міжнародного договору України, головне територіальне управління юстиції повертає їх до суду України з відповідними роз’ясненнями для належного оформлення.

9. Якщо клопотання адресується компетентному органу на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, клопотання суду з доданими до нього документами, що надійшли у порядку пункту 8 цього розділу, Мін’юст надсилає до Генеральної прокуратури України для вирішення питання про передачу кримінального провадження згідно з цією Конвенцією.

10. Клопотання суду України про передання кримінального провадження компетентному органу іноземної держави опрацьовує Мін’юст щодо наявності в клопотанні інформації, передбаченої пунктом 4 цього розділу, належного оформлення документів згідно з пунктами 5-7 цього розділу, а також щодо дотримання умов, визначених положеннями Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, після чого клопотання направляється уповноваженому (центральному) органу іноземної держави впродовж двадцяти робочих днів від часу його отримання.

11. Якщо положення пунктів 4, 5-7 цього розділу, вимоги міжнародного договору України та/або законодавства України не виконано, Мін’юст інформує суд України про недоліки, які треба усунути, та про потребу додати інформацію.

12. Суд України впродовж 1 місяця від дня отримання повідомлення згідно з пунктом 11 цього розділу усуває недоліки та надає Мін’юсту запитувану інформацію й документи або повідомляє про додатковий час, необхідний для усунення таких недоліків та надання відповідної інформації.

13. Мін’юст у разі неотримання від суду України додаткової інформації чи невиконання судом України вимог щодо усунення недоліків у строк згідно з пунктом 12 цього розділу повертає клопотання суду України.

14. Мін’юст у разі отримання прохання від компетентного органу іноземної держави щодо необхідності поновити кримінальне провадження або продовжити строки розслідування чи тримання під вартою особи з урахуванням часу, необхідного для перейняття його компетентним органом іноземної держави, звертається до суду України з відповідним проханням.

15. Суд України впродовж двадцяти робочих днів розглядає звернення Мін’юсту, отримане в порядку пункту 14 цього розділу, і за результатами постановляє вмотивовану ухвалу з посиланням на положення законодавства та міжнародного договору України.

16. Копію ухвали, постановлену згідно з пунктом 15 цього розділу, із відміткою про дату набрання нею законної сили й перекладом суд України невідкладно надсилає Мін’юсту.

17. Інформацію про рішення іноземної держави щодо перейняття кримінального провадження, а також про результати кримінального провадження Мін’юст надсилає суду України у разі її надходження від компетентного органу іноземної держави або у відповідь на запит суду.

VIII. Перейняття провадження у кримінальних справах в Україну

1. Кримінальне провадження, у якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за умов, передбачених міжнародним договором України або статтею 595 Кримінального процесуального кодексу України.

2. Клопотання компетентних органів іноземної держави про перейняття Україною кримінального провадження на стадії судового провадження Мін’юст розглядає протягом двадцяти робочих днів від дня його надходження. Строк розгляду може бути продовжений, якщо запит і додані до нього матеріали надійшли іноземною мовою. У такому разі після здійснення перекладу українською мовою строк розгляду продовжується до трьох місяців.

3. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави клопотання про перейняття Україною кримінального провадження Мін’юст розглядає його щодо обґрунтованості й відповідності вимогам міжнародного договору України та Кримінального процесуального кодексу України. Мін’юст перевіряє, чи діяння, якого стосується клопотання, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

4. Мін’юст звертається до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності особи, щодо якої отримано запит, до громадянства України та отримання відомостей про зареєстроване місце проживання/перебування особи.

5. Якщо клопотання не містить гарантій іноземної держави, що в разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься в запитуючій державі державному обвинуваченню за те саме кримінальне правопорушення, Мін’юст звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з вимогою надати такі гарантії.

6. За відсутності обставин, які згідно з Кримінальним процесуальним кодексом або міжнародним договором України перешкоджають виконанню клопотання, матеріали кримінальної справи без перекладу направляються до Генеральної прокуратури України для надання доручення про здійснення досудового розслідування відповідному прокурору згідно з частиною третьою статті 595 Кримінального процесуального кодексу України.

7. Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави про направлення клопотання до Генеральної прокуратури України для здійснення досудового розслідування відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

8. У разі виявлення Мін’юстом підстав, за наявності яких кримінальне провадження не може бути перейняте, передбачених статтею 596 Кримінального процесуального кодексу України або міжнародним договором України, матеріали клопотання повертають уповноваженому (центральному) органу іноземної держави й повідомляють підстави для відмови.

9. У разі закриття кримінальної справи (провадження) або засудження особи, щодо якої передано кримінальне провадження, Мін’юст надсилає компетентному органу запитуючої держави отриману від Генеральної прокуратури України або від компетентного суду України копію остаточного процесуального рішення, яке набуло законної сили.

IX. Визнання та виконання в Україні вироків судів іноземних держав

1. Вирок суду іноземної держави може бути визнано і виконано на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Виконання в Україні вироку суду іноземної держави чи міжнародної судової установи можливе, якщо:

1) діяння, внаслідок учинення якого було ухвалено вирок, згідно з Кримінальним кодексом України визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України;

2) засуджена особа є громадянином України та/або проживає, чи майно якої знаходиться на території України;

3) строки давності виконання обвинувального вироку за законодавством України та держави винесення вироку не сплинули;

4) за наявності інших підстав, передбачених міжнародним договором України.

3. Не підлягають виконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухвалені заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження, крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку й надано можливість його оскаржити.

4. У задоволенні запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави може бути відмовлено, якщо таке виконання суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України.

5. Питання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

6. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави запиту про визнання та виконання в Україні вироку суду іноземної держави Мін’юст перевіряє його на відповідність вимогам законів та міжнародного договору України.

7. Мін’юст опрацьовує отримані матеріали запиту протягом тридцяти днів. Строк розгляду може бути продовжений, якщо запит і додані до нього матеріали надійшли іноземною мовою. У такому разі після здійснення перекладу українською мовою строк розгляду продовжується до трьох місяців.

8. У разі недостатності надісланої інформації чи потреби додаткового з’ясування умов, необхідних для прийняття запиту до виконання в Україні, Мін’юст може додатково запитати необхідні матеріали та інформацію в уповноваженого (центрального) органу іноземної держави або компетентних органів в Україні.

9. Мін’юст після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави запиту про визнання та виконання в Україні вироку суду іноземної держави звертається до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності особи, щодо якої отримано запит, до громадянства України та отримання інформації про зареєстроване місце проживання, або останнього відомого місця проживання, або місцеперебування майна особи в Україні, засудженої судом іноземної держави.

10. Якщо за результатами проведених перевірок не можна з’ясувати місцезнаходження засудженого чи його майна на території України, Мін’юст повідомляє державу винесення вироку про неможливість задоволення запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави у зв’язку із зазначеними обставинами.

11. У разі відмови Мін’юсту задовольнити запит іноземної держави про визнання та виконання вироку суду іноземної держави на території України структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, готує висновок із поясненням підстав відмови, із посиланням на положення міжнародного договору та законів України, який підписує керівник вищезазначеного структурного підрозділу Мін’юсту, та повідомляє про це уповноважений (центральний) орган іноземної держави, від якого надійшов запит.

12. У разі неможливості або відмови Мін’юсту задовольнити запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави матеріали запиту повертаються до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави або залишаються у справі до отримання Мін’юстом інформації про зміну обставин, за яких було відмовлено в задоволенні запиту, або до закінчення терміну зберігання матеріалів після відмови в задоволенні запиту.

13. У разі отримання від Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України відомостей щодо перевірки факту належності до громадянства особи, місця проживання чи останнього відомого місця проживання засудженої особи або місцеперебування майна такої особи, а також у разі дотримання інших умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, Мін’юст готує висновок за результатами розгляду запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про визнання та виконання вироку суду іноземної держави в Україні.

14. Висновок підписує керівник структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, а в разі його відсутності - заступник керівника, який виконує його обов’язки. Висновок містить:

1) посилання на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;

2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;

4) інформацію щодо громадянства особи, місця проживання чи останнього відомого місця проживання засудженої особи або місцеперебування майна такої особи на території України;

5) дані про вирок суду іноземної держави (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили);

6) інформацію щодо частини покарання, яку виконано в державі винесення вироку, та щодо частини покарання, яка підлягає виконанню в Україні (зокрема й інформацію про будь-які обставини, що стосуються виконання вироку);

7) інформацію про обставини, за яких вирок не може бути виконаний державою винесення вироку, зокрема й інформацію щодо оголошення особи у розшук та строків давності виконання обвинувального вироку;

8) інформацію, яка підтверджує, що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок у державі винесення вироку, є кримінальним злочином згідно із законом України про кримінальну відповідальність;

9) дані про додаткову інформацію, надану іноземною державою, у разі, якщо така запитувалась;

10) будь-яку іншу інформацію про обставини, передбачені законодавством та міжнародним договором України, за яких запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про визнання та виконання вироку суду іноземної держави в Україні може бути задоволений;

11) посилання на висновок відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України про можливість задоволення запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави (із зазначенням дати та номера) про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави щодо особи (із зазначенням прізвища, імені, по батькові);

12) інформацію про потребу звернення Мін’юсту з клопотанням про виконання на території України вироку суду іноземної держави до компетентного суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання чи останнє відоме місце проживання засудженої особи або місцеперебування майна такої особи, а в разі їх відсутності - місцезнаходження Мін’юсту.

15. Клопотання про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави подається до суду України посадовою особою структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, уповноваженою наказом або довіреністю Міністра юстиції України.

За дорученням Мін’юсту клопотання може бути подано посадовою особою головного територіального управління юстиції.

16. Висновок щодо можливості задоволення запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави залишається в Мін’юсті. За потреби його копія направляється головному територіальному управлінню юстиції для врахування під час підготовки клопотання до суду України.

17. У випадках, передбачених міжнародним договором України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, Мін’юст надсилає засвідчену копію запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави прокурору для звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.

18. Структурний підрозділ Мін’юсту або головного територіального управлінням юстиції, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, готує клопотання про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави для внесення його до компетентного суду України першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання чи останнє відоме місце проживання засудженої особи або місцеперебування майна такої особи, а в разі їх відсутності - місцезнаходження Мін’юсту.

19. Клопотання підписується особою, уповноваженою відповідно до пункту 15 цього розділу, підпис якої завіряється печаткою, та має містити таку інформацію:

1) посилання на відповідний міжнародний договір України, на підставі якого отримано запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, та статті 602, 603 Кримінального процесуального кодексу України;

2) назву компетентного (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;

4) інформацію, що підтверджує дотримання умов, визначених законодавством та міжнародним договором України, за яких запит компетентного (центрального) органу іноземної держави, що звернувся із запитом про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, може бути задоволений.

20. Мін’юст чи головне територіальне управління юстиції в клопотанні про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, посилаючись на статті 602, 603 Кримінального процесуального кодексу України та міжнародний договір України, просить компетентний суд України:

1) вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково;

2) визначити, яку частину покарання може бути виконано в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок;

3) копію ухвали суду за результатами розгляду клопотання надіслати Мін’юсту чи головному територіальному управлінню юстиції для повідомлення компетентному (центральному) органу іноземної держави.

21. У додатку до клопотання Мін’юст чи головне територіальне управління юстиції долучає документи, отримані від компетентного (центрального) органу іноземної держави, а також копії документів, отриманих від компетентних органів України, а саме:

1) клопотання суду іноземної держави про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави;

2) копію вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;

3) копії інших судових рішень іноземної держави, що стосуються вироку суду іноземної держави;

4) текст статей кримінального закону іноземної держави, на яких ґрунтується вирок;

5) інформацію про частину покарання, яку виконано у державі винесення вироку та яка підлягає виконанню в Україні;

6) копії документів з інформацією щодо громадянства України, зареєстрованого місця проживання та/або місцезнаходження майна засудженої особи;

7) копії інших документів, отриманих у результаті перевірки дотримання умов, визначених законодавством та міжнародним договором України, за яких запит про визнання та виконання вироку суду іноземної держави може бути задоволений;

8) оригінал довіреності.

22. Документи, що додаються до клопотання, надсилаються в перекладі мовою, визначеною міжнародним договором України, або з перекладом українською мовою (чи мовою, прийнятною для сторін), якщо вони не складені такою мовою.

23. Якщо клопотання про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави вноситься до компетентного суду України головним територіальним управлінням юстиції, Мін’юст направляє головному територіальному управлінню юстиції документи згідно з підпунктами 2-7 пункту 21 цього розділу, а також:

1) оригінал довіреності Мін’юсту на вповноваження головного територіального управління юстиції;

2) копію висновку Мін’юсту.

24. Клопотання Мін’юсту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави розглядається протягом одного місяця від дня його отримання компетентним судом України.

25. Про дату судового засідання повідомляють особу, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на території України. Така особа має право користуватися правовою допомогою захисника.

26. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

27. Під час розгляду клопотання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави суд України з’ясовує, чи дотримано умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України.

28. Суд України не перевіряє фактичних обставин, встановлених вироком суду іноземної держави, та не вирішує питань щодо винуватості особи.

29. За результатами судового розгляду суд України:

1) постановляє ухвалу про визнання вироку суду іноземної держави та його виконання повністю або частково;

2) визначає, яку частину покарання може бути виконано в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок;

3) вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

30. У разі недотримання умов, визначених міжнародним договором України та/або законом України, за яких вирок іноземного суду може бути задоволений, суд України за результатами судового розгляду постановляє ухвалу про відмову у визнанні та виконанні вироку суду іноземної держави, у якій зазначає причини відмови з посиланням на відповідні положення закону та/або міжнародного договору України.

31. За потреби здійснення додаткової перевірки суд України може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.

32. Суд України для отримання додаткових матеріалів може безпосередньо запитувати необхідні документи та інформацію в компетентних органів України або через Мін’юст у компетентного органу іноземної держави.

33. Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв’язку з розглядом запиту про визнання та виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання.

34. У разі ухвалення рішення про визнання та виконання вироку суду іноземної держави суд України може також на підставі клопотання ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу щодо особи.

35. Копію ухвали суд України надсилає Мін’юсту чи відповідному головному територіальному управлінню юстиції та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.

36. Ухвала суду України про виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, та прокурором.

37. Після набрання законної сили ухвалою суду України про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави Мін’юст інформує уповноважений (центральний) орган іноземної держави про рішення компетентного суду України й за потреби надсилає належним чином завірену копію такого рішення суду України уповноваженому (центральному) органу іноземної держави з перекладом мовою, визначеною міжнародним договором України.

38. Компетентний суд України в разі отримання відповідного клопотання надсилає Мін’юсту витяг з ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання Мін’юсту чи головного територіального управління юстиції, для інформування уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.

39. Головне територіальне управління юстиції після отримання копії ухвали суду України з відміткою про дату набрання законної сили впродовж 15 днів від дня отримання надсилає до Мін’юсту копію ухвали суду України.

40. Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України.

41. Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави про результати виконання вироку суду цієї держави в Україні.

42. За запитом уповноваженого (центрального) органу іноземної держави та на підставі міжнародного договору України, який містить відповідні положення, вирок суду іноземної держави може бути визнаний та виконаний у частині нагляду за особою на території України для сприяння виправленню й соціальній реадаптації громадянина України, а також контролю за його поведінкою.

43. Мін’юст, отримавши запит, передбачений пунктом 42 цього розділу, з метою перевірки дотримання умов, за яких такий запит може бути задоволений, звертається до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності особи до громадянства України, з’ясування відомостей про зареєстроване місце проживання, встановлення фактичного місцезнаходження особи, отримує необхідні відомості з інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, інших державних електронних інформаційних ресурсів державних органів.

44. Після отримання інформації, запитуваної згідно з пунктом 43 цього розділу, запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, передбачений пунктом 42 цього розділу, у подальшому розглядається за правилами згідно з пунктами 6-41 цього розділу.

X. Визнання та виконання вироків судів України на території іноземних держав

1. Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави складає суд України, який виніс вирок, згідно з вимогами законів та міжнародного договору України.

2. Запит про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучені до нього документи складають у письмовій формі, засвідчують підписом судді та гербовою печаткою суду України.

3. До запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави й долучених до нього документів додають засвідчений у встановленому порядку переклад мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.

4. Суд України, який ухвалив вирок, надсилає до Мін’юсту запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України.

5. Мін’юст перевіряє відповідність запиту умовам і вимогам законів та міжнародних договорів України.

6. У разі прийняття рішення про направлення запиту Мін’юст надсилає запит суду України згідно з вимогами міжнародного договору України до іноземного уповноваженого (центрального) органу безпосередньо або дипломатичними каналами.

7. Якщо запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України не може бути направлений, Мін’юст повертає всі матеріали відповідному суду України, який склав запит, із викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

8. Запит про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України має відповідати вимогам законодавства та/або міжнародного договору України, що застосовується в конкретному випадку, та має містити:

1) назву суду України, який звертається із запитом про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України, та компетентного органу запитуваної сторони;

2) посилання на відповідний міжнародний договір України, що діє у відносинах між Україною та запитуваною стороною й передбачає можливість визнання та виконання вироків однієї договірної сторони на території іншої, або на принцип доброї волі;

3) інформацію про вирок суду України, визнання та виконання якого запитується (інформацію про дату та суд України, який виніс вирок, про будь-які судові рішення, які стосуються зазначеного вироку, а також про набрання вироком законної сили);

4) відомості про відповідну особу, зокрема її ім’я та прізвище, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту;

5) стислий опис кримінального правопорушення, за вчинення якого особу було засуджено вироком суду України, та його правову кваліфікацію;

6) інформацію про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави за вироком суду України;

7) відомості щодо обставин, за яких вирок суду України не може бути виконано на території України, та щодо перебування особи в розшуку (дата оголошення та припинення);

8) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України та/або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

9. До запиту про визнання та виконання на території іноземної держави вироку суду України додаються такі засвідчені належним чином документи з перекладом:

1) засвідчена копія вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;

2) засвідчені копії інших рішень судів України, що стосуються вироку, визнання та виконання якого на території іноземної держави запитується, разом з інформацією про набрання законної сили;

3) текст статей Кримінального кодексу України, на підставі яких особу було засуджено;

4) інформація про частину покарання, яку виконано в Україні, та частину покарання, яка підлягає виконанню на території іноземної держави;

5) копії документів з інформацією щодо громадянства, місця проживання/перебування чи місцезнаходження майна засудженої особи на території іноземної держави;

6) інформація щодо перебування особи в розшуку та щодо спливу строків давності виконання обвинувального вироку суду України на території України;

7) будь-які інші відомості, які сприятимуть виконанню запиту в іноземній державі.

10. До запиту про конфіскацію майна додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу таких заходів.

11. Після отримання інформації від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави за результатами розгляду запиту суду України про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави Мін’юст інформує суд України про рішення, прийняте запитуваною стороною.

12. За потреби надання додаткових відомостей на прохання запитуваної сторони Мін’юст повідомляє про це суду України, який звернувся із запитом про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави.

13. Суд України надсилає додаткову інформацію, запитувану іноземною державою, Мін’юсту з дотриманням вимог, передбачених пунктами 2, 3 цього розділу, та положеннями законів і міжнародних договорів України.

14. У разі відмови в задоволенні запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави компетентний суд України вправі повторно звернутися з аналогічним запитом за умови усунення підстав, на яких іноземна держава відмовила в задоволенні запиту.

15. У разі задоволення запиту про визнання та виконання вироку суду України на території іноземної держави Мін’юст звертається до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням інформувати про результати виконання вироку суду України.

16. Інформацію про результати виконання вироку суду України, отриману від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, Мін’юст надсилає суду України, який звертався із запитом про визнання та виконання вироку.

XI. Передача засуджених осіб з України

1. Мін’юст розпочинає розгляд питання про передачу засудженого в Україні іноземця до позбавлення волі для подальшого відбування покарання в разі отримання звернення засудженого, його законного представника, або близьких родичів чи членів сім’ї, або на запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.

Звернення засудженого або його законного представника, близьких родичів чи членів сім’ї складається у довільній формі. За бажанням можуть бути використані зразки, наведені у додатку 9 до цієї Інструкції.

2. Після порушення перед Мін’юстом клопотання про передачу особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в державі, громадянином якої вона є, Мін’юст надсилає до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України запит про надання документів, передбачених міжнародним договором України.

3. Мін’юст також звертається із запитом про отримання відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

4. Після надходження пакета документів від Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Мін’юст перевіряє оформлення отриманих матеріалів, а також вивчає наявність підстав та умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, для порушення питання про передачу засуджених.

5. Якщо з отриманих документів та інформації вбачається, що можуть існувати підстави для відмови в наданні згоди на передачу засудженої особи іноземній державі, Мін’юст звертається до компетентних органів для отримання додаткової інформації.

6. Якщо стосовно засудженої особи триває кримінальне провадження на території України або існує заборгованість щодо сплати судових витрат чи суми задоволеного цивільного позову, Мін’юст інформує особу, яка порушила питання про передачу, та засуджену особу про наявність відповідних обставин і неможливість розгляду питання про передачу до їх усунення.

7. У разі дотримання підстав та умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, Мін’юст організовує здійснення перекладу пакета документів мовою, передбаченою міжнародним договором України для здійснення зносин, або іншою мовою, прийнятною для запитуваної держави.

8. Мін’юст направляє документи разом із перекладом до уповноваженого (центрального) органу іноземної держави з проханням підтвердити громадянство засудженої особи, надати текст положень законодавства, що передбачають кримінальну відповідальність за діяння, у зв’язку з якими особу засуджено в Україні, та надати гарантії, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню в разі його передачі до цієї держави.

9. Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання, інформації та гарантій, передбачених пунктом 8 цього розділу, структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, готує висновок і проект рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання.

10. Рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання або відмова в передачі приймається у формі наказу Мін’юсту на підставі висновку за результатами розгляду клопотання та наявних матеріалів.

11. У разі дотримання умов, визначених міжнародним договором України та законодавством України, висновок підписує керівник, а в разі його відсутності - заступник керівника структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства. Висновок містить:

1) посилання на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;

2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;

4) інформацію щодо іноземного громадянства засудженої особи;

5) дані про вирок суду України (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням положень Кримінального кодексу України, на підставі яких засуджено особу, строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;

6) інформацію про згоду держави виконання вироку із зазначенням інформації, яка підтверджує, що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок суду України, є злочином згідно із законом держави виконання вироку про кримінальну відповідальність;

7) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та за наявності - процесуальних витрат за вироком, а також інформацію, що підтверджує відшкодування засудженим цієї шкоди та/або витрат у повному обсязі;

8) інформацію про гарантії, передбачені пунктом 8 цього розділу, надані державою виконання вироку, із зазначенням реквізитів листа компетентного органу іноземної держави;

9) висновок із посиланням на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується надати згоду на передачу засудженого з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, про що інформувати компетентний орган іноземної держави, суд України, який виніс вирок, та засудженого.

12. У разі недотримання умов, за яких може бути прийнято рішення про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, визначених міжнародним договором та законодавством України, висновок про неможливість надання згоди на передачу засудженого містить:

1) посилання на відповідні статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;

2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;

4) інформацію щодо іноземного громадянства засудженої особи;

5) дані про вирок суду України (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням положень Кримінального кодексу України, на підставі яких засуджено особу, строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;

6) детальний опис обставин, за яких умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України, не дотримано;

7) текст положень міжнародного договору України та законодавства України, що визначають умову для передачі засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, якої не дотримано;

8) посилання на пункт 7 частини першої статті 606 Кримінального процесуального кодексу України та положення міжнародного договору України щодо рішення України за запитом про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання;

9) посилання на висновок відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується відмовити в передачі засудженого з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання, про що інформувати компетентний орган іноземної держави та засудженого із зазначенням інформації про те, що новий розгляд питання про його передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.

13. Наказ про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання або про відмову в передачі підписує Міністр юстиції або уповноважена ним посадова особа.

14. Наказ про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання або про відмову в передачі реєструється в Мін’юсті в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства Мін’юсту.

15. Про прийняття рішення про передачу засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави, засуджену особу, особу, яка ініціювала питання про передачу, та суд України, що ухвалив вирок.

16. Про прийняття рішення про відмову в передачі засудженої особи з України до держави її громадянства для подальшого відбування покарання Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави та засуджену особу разом з інформацією про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.

17. Якщо засуджена особа до моменту фактичної передачі подає заяву про відмову від передачі, Мін’юст повідомляє про це уповноважений (центральний) орган іноземної держави, а також інформує засуджену особу про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.

18. Якщо особа відмовилася від передачі після прийняття Мін’юстом рішення про згоду на передачу, відповідний наказ Мін’юсту підлягає скасуванню.

19. Після прийняття рішення про передачу засудженої особи з України до іноземної держави для подальшого відбування покарання та отримання згоди іноземної держави на передачу Мін’юст надсилає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній поліції України та Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) доручення про узгодження місця, дати, часу та організацію передачі цієї особи у порядку, визначеному нормативно-правовими актами, з установи системи виконання покарань України компетентним органам іноземної держави.

20. Про дату передачі особи Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юст у десятиденний строк.

21. Після отримання повідомлення від держави виконання вироку за результатами виконання вироку суду України в іноземній державі Мін’юст інформує про це суд України, який постановив вирок.

22. Мін’юст може запитувати в уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформацію про стан або про результати виконання покарання й дату закінчення відбування строку покарання чи дострокового звільнення, а також на прохання суду України в будь-який час раніше.

XII. Прийняття засуджених осіб в Україну

1. Мін’юст розпочинає розгляд питання про прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в Україні на підставі звернення засудженого, його законного представника, або близьких родичів чи членів сім’ї або на запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.

2. Під час звернення відповідно до пункту 1 цього розділу особа, що звертається, має надати інформацію, що дозволяє ідентифікувати особу засудженого: дату й місце народження, останнє відоме місце проживання на території України, за можливості інформацію про дату винесення вироку іноземним судом, назву суду та місце відбування покарання, а також (за наявності) реквізити або копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України:

1) паспорта громадянина України;

2) паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

3) дипломатичного паспорта України;

4) службового паспорта України;

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу;

7) посвідчення особи на повернення в Україну;

8) тимчасового посвідчення громадянина України.

3. Після порушення перед Мін’юстом клопотання про прийняття засудженого громадянина України Мін’юст звертається із запитом до Державної міграційної служби України, її територіальних органів, органів реєстрації та інших компетентних органів України для перевірки факту належності засудженої особи до громадянства України та з’ясування відомостей про зареєстроване місце проживання в Україні.

4. Після отримання підтвердження факту належності засудженої особи до громадянства України Мін’юст надсилає уповноваженому (центральному) органу іноземної держави запит про надання документів, перелік яких міститься в міжнародному договорі України, а також звертається до компетентних органів України для отримання відомостей з інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, інших інформаційних ресурсів та баз даних державних органів.

5. Якщо запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про передачу засудженої особи ґрунтується на вимогах міжнародного договору України, яким передбачено можливість передачі засудженої особи без її згоди, Мін’юст додатково з’ясовує обставини, за яких засуджена особа відмовляється надати згоду на передачу, а також соціально-родинний зв’язок засудженої особи з державою, у якій вона засуджена та відбуває покарання. Із цією метою надсилаються відповідні запити до компетентного органу іноземної держави та Міністерства закордонних справ України. Урахування отриманої інформації є обов’язковим під час прийняття Мін’юстом рішення про передачу засудженої особи й має відображатися у висновку до проекту рішення щодо прийняття засудженої особи.

6. Рішення про згоду на прийняття засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або про відмову у прийнятті засудженого приймається у формі наказу Мін’юсту на підставі висновку за результатами розгляду запиту та зібраних матеріалів.

7. Після надходження пакета документів від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави та іншої необхідної інформації структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, упродовж тридцяти днів готує висновок щодо наявності підстав та умов для надання згоди на передачу, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, а також проект наказу.

Якщо клопотання й додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, Мін’юст здійснює їх переклад українською мовою. У такому разі строк розгляду продовжується до трьох місяців.

8. Рішення про прийняття засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання приймається, якщо зібрані матеріали свідчать про дотримання умов, передбачених міжнародним договором України та Кримінальним процесуальним кодексом України, а також про відсутність підстав для відмови в прийнятті особи в Україну.

9. Висновок підписує керівник, а в разі його відсутності - заступник керівника структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства. Висновок містить:

1) посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

4) інформацію щодо належності до громадянства України засудженої особи з посиланням на лист Державної міграційної служби України або Міністерства закордонних справ України чи інший документ, який це підтверджує;

5) дані про вирок суду іноземної держави (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;

6) інформацію про згоду засудженого на передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання (із зазначенням дати письмової заяви за наявності);

7) інформацію про вчинений злочин та положення законодавства іноземної держави, на підставі яких винесено вирок, із зазначенням інформації, яка підтверджує, що вчинена особою дія або бездіяльність є кримінальним злочином згідно із законодавством України про кримінальну відповідальність;

8) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та у разі наявності - процесуальних витрат за вироком іноземного суду (якщо є клопотання уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про виконання вироку в цій частині);

9) інформацію щодо призначення додаткового покарання вироком іноземного суду, а також щодо виконання такого покарання повністю або частково;

10) дані про додаткову інформацію, надану іноземною державою, у разі, якщо така запитувалася;

11) посилання на частину п’яту та/або шосту статті 610 Кримінального процесуального кодексу України;

12) посилання на висновок відповідно до положень міжнародного договору України та Кримінального процесуального кодексу України про те, що запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави (дата та номер) про передачу засудженої особи (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження) з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання може бути задоволений.

10. Якщо умови, необхідні для прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, визначені міжнародним договором України та законодавством України, не дотримані, структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, упродовж тридцяти днів готує висновок та проект наказу про відмову в наданні згоди на прийняття особи.

11. Висновок має містити:

1) посилання на статті Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, на підставі яких отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

2) назву уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, який звернувся із запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, дату (номер за наявності) такого запиту;

3) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої отримано запит про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

4) дані про вирок суду іноземної держави (назва суду та дата винесення вироку; покарання, призначене особі; інформація про будь-які інші судові рішення, що стосуються вироку (за наявності); інформація про набрання вироком законної сили) із зазначенням строку призначеного покарання та інформації про кінець відбуття строку покарання;

5) детальний опис обставин, за яких не дотримано умов, передбачених міжнародним договором України та законодавством України;

6) текст положень міжнародного договору України та законодавства України, що підтверджують недотримання умов для передачі засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

7) посилання на пункт 7 частини першої статті 606 Кримінального процесуального кодексу України та положення міжнародного договору України щодо рішення України за запитом про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

8) посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України та міжнародного договору України, згідно з яким пропонується відмовити в прийнятті засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання за запитом уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, про що інформувати засудженого та державу винесення вироку.

12. Наказ про прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або про відмову в прийнятті засудженої особи підписує Міністр юстиції або уповноважена ним посадова особа. Наказ реєструють у Мін’юсті в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства.

13. У наказі про прийняття засудженої особи визначається структурний підрозділ Мін’юсту, відповідальний за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, уповноважений подати до компетентного суду України клопотання про приведення вироку іноземного суду відносно засудженої особи у відповідність до законодавства України.

14. У наказі про прийняття засудженої особи головне територіальне управління юстиції може бути уповноважене подати клопотання, зазначене в пункті 13 цього розділу.

15. Повноваження посадової особи структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, або головного територіального управління юстиції визначаються довіреністю Міністра або уповноваженої ним посадової особи.

16. Мін’юст у тридцятиденний строк інформує засуджену особу про прийняте рішення про надання згоди на передачу.

17. Про прийняття рішення про відмову в наданні згоди на прийняття засудженої особи в Україну Мін’юст повідомляє уповноважений (центральний) орган іноземної держави та засуджену особу разом з інформацією про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.

18. На підставі рішення про надання згоди на прийняття засудженого, клопотання про приведення покарання, призначеного вироком іноземного суду засудженій особі, у відповідність до законодавства України подається до суду України за місцезнаходженням Мін’юсту, якщо останнє місце проживання засудженого в Україні невідоме, або головним територіальним управлінням юстиції з урахуванням територіальної підсудності до компетентного місцевого суду України, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться останнє відоме місце проживання засудженої особи.

19. Клопотання має містити:

1) посилання на наказ Мін’юсту, положення статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, міжнародного договору України, на підставі якого розглядається питання про передачу засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

2) прізвище, ім’я, по батькові, дату народження особи, щодо якої прийнято рішення про прийняття засудженої особи з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання;

3) інформацію про вирок суду іноземної держави, яким засуджено особу, та призначене покарання у вигляді позбавлення волі з посиланням на положення законодавства іноземної держави про кримінальну відповідальність, на підставі яких засуджено особу;

4) інформацію про назву пенітенціарної установи, у якій засуджена особа відбуває покарання, та про дату закінчення відбування строку покарання;

5) інформацію про зареєстроване місце проживання, за наявності останнє відоме місце проживання засудженої особи в Україні;

6) інформацію про відшкодування шкоди, завданої злочином, та за наявності - процесуальних витрат за вироком, а також про стан відшкодування засудженим такої шкоди та/або витрат повністю або частково;

7) інформацію щодо призначення додаткового покарання вироком іноземного суду, а також інформацію щодо виконання такого покарання повністю або частково;

8) будь-яку іншу додаткову інформацію, надану іноземною державою, яка стосується приведення вироку суду іноземної держави у відповідність до законодавства України;

9) прохання про визначення статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за діяння, у вчиненні яких засуджену особу визнано винною вироком суду іноземної держави, про визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим на підставі вироку суду іноземної держави, про початок строку відбування покарання, а також у відповідних випадках - про виконання додаткового покарання та про виконання вироку в частині цивільного позову та щодо процесуальних витрат.

20. До клопотання додають:

1) копію вироку разом із документом, що підтверджує набрання ним законної сили;

2) копії інших судових рішень держави винесення вироку, що стосуються засудження особи;

3) текст статей кримінального закону держави винесення вироку, на якому ґрунтується вирок;

4) заяву засудженого про згоду на передачу з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання або його законного представника;

5) інформацію про дату початку та завершення відбування покарання, відбуту частину покарання й ту, що залишається відбути засудженому;

6) інформацію про стан виконання вироку у частині відшкодування шкоди, завданої злочином, та/або процесуальних витрат;

7) інформацію про додаткове покарання та стан його виконання;

8) копії документів щодо зареєстрованого місця проживання засудженої особи;

9) інформацію про стан здоров’я і поведінку засудженого;

10) оригінал або засвідчену копію довіреності чи наказу Мін’юсту.

21. Документи, що додаються до клопотання, надаються суду України мовою, визначеною міжнародним договором України, або з перекладом українською мовою (чи мовою, прийнятною для сторін), якщо вони не складені такою мовою.

22. Клопотання Мін’юсту чи головного територіального управління юстиції про приведення вироку іноземного суду у відповідність до законодавства України розглядається впродовж одного місяця з дня його отримання компетентним судом України.

23. За результатами розгляду клопотання суд України надсилає головному територіальному управлінню юстиції (а якщо клопотання подавалося Мін’юстом,- безпосередньо Мін’юсту) копію ухвали з роз’ясненням порядку й строків її оскарження, а після набрання ухвалою законної сили - копію ухвали з відповідною відміткою для інформування уповноваженого (центрального) органу іноземної держави.

24. Про отримання ухвали за результатами розгляду клопотання та про оскарження ухвали головне територіальне управління юстиції в триденний строк повідомляє Мін’юсту і надсилає копію ухвали.

25. Якщо особу засуджено вироком суду Російської Федерації, Мін’юст звертається до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, а головне територіальне управління юстиції - до відповідного територіального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, з проханням визначити вид установи для відбування покарання засудженим у разі передачі в Україну та надає копію ухвали суду України; витяг з вироку суду Російської Федерації (вступна, мотивувальна (з датою вчинення засудженою особою злочину) та резолютивна його частини); копію довідки про стан здоров’я засудженої особи, а також інформацію про наявність у цієї особи судимостей в Україні.

Інформацію у відповідь Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України або територіальне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації надає відповідно структурному підрозділу Мін’юсту, відповідальному за організацію виконання міжнародних договорів України з питань кримінального судочинства, або головному територіальному управлінню юстиції у двотижневий строк від дати отримання запиту.

У разі відсутності у пакеті документів, наданих Мін’юстом, інформації про наявність судимостей в Україні, відповідь Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України або територіальне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації надає в найкоротший термін, після отримання необхідної інформації.

26. Мін’юст організовує переклад ухвали суду України іноземною мовою, визначеною відповідно до міжнародного договору України, а за потреби - також текст статей кримінального та кримінального процесуального закону, що мають бути надані державі винесення вироку.

27. Інформацію про надання згоди на прийняття засудженого в Україну, копію ухвали суду України та текстів статей законодавства України разом із перекладом Мін’юст надсилає в десятиденний строк після їх отримання та належного оформлення уповноваженому (центральному) органу іноземної держави.

Якщо вирок громадянину України винесено судом Російської Федерації, державі винесення вироку також надсилають інформацію про вид установи, визначений особі для відбування покарання в Україні.

28. Після одержання згоди уповноваженого (центрального) органу іноземної держави на передачу засудженого громадянина України з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання Мін’юст відповідно до частини першої статті 611 Кримінального процесуального кодексу України надсилає Національній поліції України та Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, а також Міністерству внутрішніх справ (Національній гвардії України) доручення про узгодження місця, дати, часу та організацію передачі цієї особи у порядку, визначеному нормативно-правовими актами, до установи системи виконання покарань в Україні.

29. Якщо засуджена особа до моменту фактичної передачі подає заяву про відмову від передачі, Мін’юст визнає наказ про надання згоди на передачу таким, що втратив чинність, та інформує засуджену особу про те, що новий розгляд питання про передачу можливий не раніше ніж через три роки після відмови.

30. Після фактичного прийняття особи в Україну Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомляє Мін’юст про дату прийняття засудженої особи.

31. Після прибуття особи до установи, визначеної для відбування покарання, Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України інформує Мін’юст про місце відбування покарання засудженим, дату можливого умовно-дострокового звільнення та визначену дату закінчення строку покарання.

32. У відповідних випадках Мін’юст повідомляє суду України, який вирішував питання про приведення покарання у відповідність до законодавства України, адресу установи відбування покарання засудженою особою в Україні й звертається з проханням видати виконавчі листи і направити їх для організації виконання до органів державної виконавчої служби або інших компетентних органів України.

33. Адміністрація установи виконання покарань, в якій відбуває покарання засуджена особа, інформує Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України для подальшого повідомлення Мін’юсту у разі звільнення умовно-достроково або після завершення строку відбуття покарання, а також в інших випадках, коли покарання більше не може бути виконано або звільнення особи відстрочується у зв’язку з учиненням інших злочинів.

34. Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України надає інформацію на запит Мін’юсту про стан виконання покарання, у тому числі у зв’язку з проханням держави винесення вироку.

35. Інформацію, отриману відповідно до пунктів 33 і 34 цього розділу, Мін’юст повідомляє уповноваженому (центральному) органу держави винесення вироку в місячний строк або в інший строк на прохання запитуючого органу.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про вручення документів

Предмет і мета:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація.

Інформація щодо вручення:

інформація про необхідність вручення документів щодо виклику (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави у спосіб, передбачений законодавством України, із зазначенням конкретних вимог щодо такого вручення) та/або обґрунтування необхідності виклику осіб, ураховуючи предмет кримінального провадження;

перелік документів, які потрібно вручити;

інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту (доручення) або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):

прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу:

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості вручення (за потреби).

Вимоги щодо необхідності направлення підтвердження про вручення документів.

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості вручення документів тощо).

Додатки:

документи, вручення яких запитується;

форма, яку треба заповнити, щодо підтвердження вручення документів (якщо суд вважає за потрібне);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про виклик особи в судове засідання

Предмет і мета:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація.

Інформація щодо виклику:

інформація про необхідність виклику особи (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави / у спосіб, передбачений законодавством України, із зазначенням конкретних вимог щодо такого вручення) та/або обґрунтування необхідності вручення, ураховуючи предмет кримінального провадження;

інформація про дату явки особи (резервна дата / резервні дати), а також про час та місце засідання;

перелік документів, які потрібно вручити;

інформація про розмір і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із викликом (крім підозрюваного та обвинуваченого);

інформація про права та гарантії, передбачені частинами другою, третьою статті 566 КПК України;

інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту (доручення) або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):

прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу:

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості вручення (за потреби).

Вимоги щодо необхідності направлення підтвердження про вручення документів.

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості вручення документів, щодо необхідності отримання свідчень особи шляхом звичайного допиту1 тощо).

Додатки:

повістки про виклик до суду, вручення яких запитується;

документи, вручення яких треба здійснити;

форма, яку треба заповнити, щодо підтвердження вручення документів (якщо суд вважає за потрібне);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

__________
1 У такому разі до запиту (доручення) додається інформація, передбачена пунктами 1, 2 додатків до запиту (доручення) про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого

Предмет і мета:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація;

відомості про обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України.

Інформація щодо допиту:

інформація про допит (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави / у спосіб, передбачений законодавством України із зазначенням конкретних вимог щодо такого допиту) та стисле обґрунтування необхідності допиту, ураховуючи предмет кримінального провадження;

прохання про надання інформації щодо дати, часу й місця проведення допиту з метою забезпечення присутності посадових та зацікавлених осіб, якщо запитувана держава на це згодна (за потреби);

відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час проведення допиту та обґрунтування цієї необхідності (у відповідних випадках);

інші відомості, важливі для виконання клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):

прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу, якої стосується клопотання:

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості допиту (за потреби).

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості допиту тощо).

Додатки:

належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України з метою роз’яснення особі її процесуальних прав та обов’язків;

примірний перелік питань, які треба буде поставити особі, або відомості, які потрібно буде отримати від особи;

текст статей Кримінального кодексу України;

документи, вручення яких необхідно здійснити (за потреби);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом відеоконференції

Предмет і мета:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація;

відомості про обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України.

Інформація щодо допиту:

інформація про необхідність допиту шляхом відеоконференції (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави / у спосіб, передбачений законодавством України, із зазначенням конкретних вимог щодо такого допиту) та обґрунтування необхідності допиту, враховуючи предмет кримінального провадження;

виклад причини, через яку особиста присутність свідка/експерта/потерпілого є небажаною або неможливою;

назва судового органу та імена осіб, які будуть проводити слухання;

інформація про дату та час проведення тестового зв’язку, а також інформація про дату (із зазначенням резервної дати / резервних дат судового засідання) та час проведення допиту шляхом відеоконференції;

інформація щодо забезпечення участі перекладача під час проведення відеоконференції;

інформація про контактні дані та програмне забезпечення / технічні засоби для проведення відеоконференції (із зазначенням номера телефону, факсу та електронної адреси з метою узгодження технічних деталей для проведення відеоконференції на випадок, якщо буде така потреба);

інформація про необхідність забезпечення захисту особи під час допиту шляхом відеоконференції; щодо згоди обвинуваченого давати свідчення (за потреби);

інші відомості, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):

прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу, якої стосується запит (доручення):

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості допиту шляхом відеоконференції (за потреби).

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості проведення допиту шляхом відеоконференції, щодо необхідності отримання свідчень особи шляхом звичайного допиту тощо).

Додатки:

належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України з метою роз’яснення особі її процесуальних прав та обов’язків;

примірний перелік питань, які треба буде поставити особі, або відомості, які потрібно буде отримати від особи;

текст статей Кримінального кодексу України;

документи, вручення яких слід здійснити (за потреби);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

ЗАПИТ (ДОРУЧЕННЯ)
про допит як свідка/експерта/потерпілого/обвинуваченого шляхом телефонної конференції

Предмет і мета:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація;

відомості про обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України.

Інформація щодо допиту:

інформація про необхідність допиту шляхом телефонної конференції (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави / у спосіб, передбачений законодавством України, із зазначенням конкретних вимог щодо такого допиту) та обґрунтування необхідності допиту, враховуючи предмет кримінального провадження;

виклад причини, через яку особиста присутність свідка/експерта/потерпілого є небажаною або неможливою, назва судового органу та імена осіб, які будуть проводити слухання;

інформація про дату та час проведення тестового зв’язку, а також інформація про дату (із зазначенням резервної дати / резервних дат судового засідання) та час проведення допиту шляхом телефонної конференції;

інформація щодо забезпечення участі перекладача під час проведення телефонної конференції;

інформація про контактні дані та програмне забезпечення / технічні засоби (із зазначенням номера телефону, факсу та електронної адреси з метою узгодження технічних деталей для проведення телефонної конференції на випадок, якщо буде така потреба);

інші відомості, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується запит (доручення):

прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома (за наявності);

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу, якої стосується запит (доручення):

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості допиту шляхом телефонної конференції (за потреби).

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості проведення допиту шляхом телефонної конференції, щодо необхідності отримання свідчень особи шляхом звичайного допиту тощо).

Додатки:

належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України для роз’яснення особі її процесуальних прав та обов’язків;

примірний перелік питань, які треба буде поставити особі, або відомості, які потрібно буде отримати від особи;

текст статей Кримінального кодексу України;

документи, вручення яких слід здійснити (за потреби);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Помітка про терміновість/конфіденційність
(за потреби)

КЛОПОТАННЯ
про отримання інформації

Об’єкт і причина:

тип і мета запиту (доручення);

правові підстави запиту (доручення) (посилання на міжнародний договір, який діє у відносинах між Україною та запитуваною державою й регулює питання надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, або на дотримання засади взаємності);

найменування кримінального провадження (опис стадії), щодо якого запитується міжнародна правова допомога, та стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, а також його правова кваліфікація;

відомості про обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України.

Необхідні відомості щодо надання інформації:

відомості щодо необхідності надання інформації (у спосіб, передбачений законодавством запитуваної держави / у спосіб, передбачений законодавством України із зазначенням конкретних вимог) та обґрунтування необхідності надання інформації, ураховуючи предмет кримінального провадження;

інформація щодо телефонного номера (оператора зв’язку тощо) / ІР-адреси, ідентифікація власника якої запитується (якщо ІР-адреса відома), відомості щодо інтернет-провайдера або відомості щодо особи (у разі якщо ІР-адреса невідома), а також щодо періоду використання (дата, час) - якщо клопотання стосується отримання інформації щодо телефонних / IP-даних;

інші відомості, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

Інформація про осіб, яких стосується клопотання:

прізвище, ім’я, по батькові, дата, місце народження, громадянство;

псевдонім, прізвисько, ім’я, під яким особа також відома;

інформація про місце проживання/перебування в запитуваній державі;

інформація про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України / ідентифікаційний номер, інші відомості (за наявності);

процесуальний статус у провадженні.

Інформація про юридичну особу, якої стосується клопотання:

найменування;

реєстраційний номер, адреса офісу;

адреси філій і представництв;

контактні дані особи, уповноваженої діяти від імені компанії.

Інформація щодо обґрунтування терміновості надання інформації (за потреби).

Вимоги на випадок невиконання доручення (щодо необхідності повідомлення про причини неможливості надання інформації тощо).

Додатки:

текст статей Кримінального кодексу України;

документи, вручення яких треба здійснити (за потреби);

копії чи оригінали інших документів, які можуть сприяти виконанню клопотання або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

КЛОПОТАННЯ
про видачу для притягнення до кримінальної відповідальності

КЛОПОТАННЯ
про видачу для виконання вироку

ЗАЯВА