Про затвердження типових положень про денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, та спеціалізовану службу первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі
Відповідно до частини другої статті 14 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та частини другої статті 132 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Типове положення про денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі;
Типове положення про спеціалізовану службу первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.
2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у мм. Києві та Севастополі державним адміністраціям забезпечити відповідно до потреб територіальних громад створення денних центрів соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, та спеціалізованих служб первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, керуючись затвердженими цією постановою типовими положеннями.
3. Міністерству соціальної політики за погодженням з Міністерством фінансів розробити та затвердити у тримісячний строк типові штатні нормативи та умови оплати праці працівників денного центру соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, та спеціалізованої служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.
4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування керуватися затвердженими цією постановою типовими положеннями.
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі
1. Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - денний центр), є спеціалізованою службою підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - постраждалі особи).
Денний центр створюється для надання комплексної соціально-психологічної та первинної правової допомоги, а також соціальних послуг постраждалим особам, у тому числі у випадках, коли такі особи звернулися разом із дитиною, та для забезпечення їм (за потреби) можливості короткострокового або цілодобового перебування у спеціально обладнаному при денному центрі приміщенні, що забезпечене комунальними послугами і призначене для надання постраждалим особам, які звернулися до такого центру, послуг короткострокового або цілодобового перебування (далі - “кризова кімната”).
2. Денний центр створюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - засновники) відповідно до законодавства та з урахуванням потреб територіальної громади, непропорційного впливу насильства на жінок і чоловіків та можливостей для проведення спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівностей жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, установлених Конституцією і законами України.
До створення денного центру та забезпечення його функціонування можуть залучатися на засадах державно-приватного партнерства підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, іноземні неурядові організації, міжнародні організації, фізичні особи - підприємці, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, відповідно до законодавства.
3. Денний центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також цим Типовим положенням.
Денний центр діє на підставі положення, яке розробляється на основі цього Типового положення та затверджується його засновником відповідно до законодавства.
4. У цьому Типовому положенні терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про соціальні послуги”.
5. Денний центр може бути юридичною особою, яка має самостійний баланс, розрахункові рахунки, або структурним підрозділом іншого закладу (установи) соціального чи іншого спрямування (закладу соціального захисту, соціального обслуговування тощо).
Денний центр як структурний підрозділ іншого закладу (установи) соціального чи іншого спрямування має спільний із закладом (установою) баланс, не є юридичною особою та безпосередньо підзвітний закладу (установі).
Денний центр може бути створено шляхом реорганізації діючих закладів (установ), що надають соціальні послуги.
6. Приміщення, в якому працює денний центр, повинне бути забезпечене комунальними послугами, відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам пожежної безпеки та умовам безпечного перебування в ньому.
7. Денний центр є підконтрольним і підзвітним суб’єкту, який його створив/суб’єктам, які його створили.
8. Діяльність денного центру припиняється за рішенням його засновника або в інших випадках, визначених законодавством.
9. Основними завданнями денного центру є:
надання комплексної соціально-психологічної та первинної правової допомоги постраждалим особам;
виконання програм для постраждалих осіб відповідно до типових програм для постраждалих осіб, затверджених Мінсоцполітики;
організація та підтримка груп взаємодопомоги постраждалих осіб;
організація та проведення семінарів і тренінгів для постраждалих осіб;
проведення соціально-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання повторним випадкам насильства щодо постраждалої особи та формування нульової толерантності до його проявів у суспільстві;
інформування населення про права постраждалих осіб та соціальні послуги, які надаються денним центром;
надання короткострокового (до десяти діб) або цілодобового перебування у “кризовій кімнаті” (за її наявності у денному центрі) постраждалим особам.
10. Денний центр провадить свою діяльність за такими напрямами:
надання постраждалим особам психологічної підтримки;
інформування постраждалої особи або її законних представників (якщо такий представник не є кривдником) про функції та повноваження інших суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, можливості отримання подальшої підтримки та надання за потреби інформації про зазначених суб’єктів;
роз’яснення причин домашнього насильства, насильства за ознакою статі та його наслідків для подальшого життя постраждалої особи та її дітей;
проведення оцінки потреб постраждалої особи за формою, визначеною Мінсоцполітики, складення разом із нею індивідуального плану заходів для усунення складних життєвих обставин, викликаних ситуацією насильства, з установленням строків виконання;
визначення необхідності екстреної психологічної допомоги (кризової інтервенції) та вирішення питання щодо направлення постраждалої особи до загальної чи іншої спеціалізованої служби підтримки постраждалих осіб;
забезпечення надання постраждалій особі допомоги у формуванні, розвитку та підтримці соціальних навичок, умінь і соціальної компетенції;
надання допомоги постраждалій особі, яка опинилася у складних життєвих обставинах з метою визначення основних проблем і шляхів їх розв’язання;
сприяння в отриманні постраждалими особами безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”;
сприяння у наданні постраждалим особам екстреної медичної допомоги у разі потреби в медичних закладах;
інформування місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування, уповноваженого підрозділу органу Національної поліції про виявлення фактів домашнього насильства за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалих осіб, крім випадків вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру, коли така згода не вимагається; у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини - інформування протягом доби служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органу Національної поліції;
подання щопівроку звіту обласним держадміністраціям про результати виконання завдань і функцій у сфері запобігання та протидії насильству у визначеному Мінсоцполітики порядку.
11. Денний центр надає соціальні послуги постраждалим особам на безоплатній основі в обсязі, визначеному державними стандартами надання соціальних послуг, що затверджені Мінсоцполітики.
Денний центр надає такі соціальні послуги, як екстрене (кризове) втручання, консультування, інформування, надання притулку тощо.
Зміст та обсяг соціальної послуги для кожної постраждалої особи визначається індивідуально залежно від її потреб і зазначається в договорі про надання соціальної послуги.
Інформація про соціальні послуги постраждалим особам з інтелектуальними та сенсорними порушеннями надається доступним способом, зокрема, із застосуванням загальновживаної лексики, жестової мови, шрифту Брайля.
Денний центр може надавати платні соціальні послуги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 12 “Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 2, ст. 42; 2016 р., № 73, ст. 2448).
12. У денному центрі за рішенням засновника з урахуванням потреб територіальної громади може бути створена “кризова кімната”.
Строк цілодобового перебування у “кризовій кімнаті” не може перевищувати десяти діб. Продовження строку перебування погоджується директором (завідувачем) денного центру на строк, що не перевищує десяти діб, на підставі оцінки потреб постраждалої особи. Максимальний строк перебування у “кризовій кімнаті” становить не більше ніж 20 діб.
Після закінчення граничного строку перебування у “кризовій кімнаті” постраждалу особу може бути влаштовано до інших спеціалізованих служб, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До “кризової кімнати” постраждалу особу влаштовують на підставі її особистого звернення або направлення суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 69, ст. 2332).
13. Право на влаштування до “кризової кімнати” має:
1) повнолітня постраждала особа за особистим зверненням;
2) повнолітня постраждала особа, направлена структурним підрозділом місцевої держадміністрації або виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, до повноважень якого належить організація заходів у сфері запобігання та протидії насильству, уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, центром соціальних служб, мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам;
3) особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі;
4) дитина у разі її прийняття до “кризової кімнати” разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.
14. До “кризової кімнати” не влаштовуються постраждалі особи:
у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;
з ознаками гострих інфекційних захворювань;
із психічними захворюваннями, які можуть становити загрозу здоров’ю постраждалої особи або осіб, що її оточують;
з грибковими та паразитарними хворобами шкіри та волосся;
із потребою в стаціонарному лікуванні.
Зазначені постраждалі особи у разі потреби підлягають невідкладному направленню до закладів охорони здоров’я з одночасним повідомленням відповідно до законодавства про факт вчинення щодо них насильства.
15. Перебування у “кризовій кімнаті” особи, яка вчинила насильство стосовно постраждалої особи, яка перебуває у зазначеній кімнаті, забороняється.
16. Перебування в одній “кризовій кімнаті” повнолітніх постраждалих осіб різної статі забороняється.
17. Про влаштування постраждалої особи до “кризової кімнати” видається наказ директора (завідувача) денного центру.
Наказ про відмову у влаштуванні до “кризової кімнати” видається або надсилається заявнику не пізніше дня прийняття такого наказу. У наказі обов’язково зазначаються причини відмови.
Наказ видається не пізніше ніж через три робочих дні з дати подання особистої заяви постраждалою особою або з дати отримання направлення суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, протягом яких постраждала особа перебуває у “кризовій кімнаті”, проходить медичний огляд згідно з пунктом 14 цього Типового положення та іншу перевірку щодо наявності в такої особи підстав, що унеможливлюють її перебування у “кризовій кімнаті”.
18. На кожну постраждалу особу, влаштовану до “кризової кімнати”, формується особова справа, в якій зберігаються такі документи:
направлення, видане суб’єктом, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі (за наявності);
письмова заява постраждалої особи (за наявності);
документ про поінформовану згоду постраждалої особи на влаштування до “кризової кімнати” та отримання пов’язаних з цим соціальних послуг;
копія документа, що посвідчує особу (за наявності);
наказ про влаштування до “кризової кімнати”;
договір про надання соціальних послуг у “кризовій кімнаті”;
акт оцінювання потреб постраждалої особи;
індивідуальний план роботи з постраждалою особою;
наказ про продовження строку перебування у “кризовій кімнаті” (у разі такого продовження);
наказ про вибуття з “кризової кімнати”.
Інформація, що міститься в особових справах, є конфіденційною та обробляється відповідно до вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
функціонувати в установленому законодавством порядку за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством;
співпрацювати з усіма суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі.
20. Кошторис і штатний розпис денного центру затверджуються відповідно до законодавства.
На роботу до денного центру можуть бути прийняті фахівці у сфері права, психології та соціальної роботи, які пройшли спеціальну підготовку з питань запобігання та протидії насильству, на умовах трудового договору відповідно до законодавства про працю.
21. Соціальні послуги постраждалим особам надаються у приміщенні денного центру.
22. Денний центр, створений як юридична особа, очолює директор, якого призначає на посаду/звільняє з посади засновник в установленому порядку шляхом укладення/розірвання трудового договору (контракту).
Директор денного центру повинен мати вищу освіту за відповідним напрямом підготовки (магістр, спеціаліст), післядипломну освіту в галузі управління, не менше ніж п’ять років стажу роботи на керівних посадах нижчого рівня.
23. Денний центр, створений як структурний підрозділ закладу (установи) соціального чи іншого спрямування, очолює директор (завідувач), якого призначає на посаду/звільняє з посади в установленому порядку керівник закладу (установи).
24. Директор (завідувач) структурний підрозділ закладу (установи) соціального чи іншого спрямування, в якому створено денний центр:
персонально відповідальний за виконання завдань денного центру, забезпечення належних умов перебування в ньому постраждалих осіб, збереження матеріально-технічної бази, організацію роботи “кризової кімнати”;
представляє без довіреності денний центр в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, відносинах з громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними та фізичними особами в Україні та за її межами;
видає відповідно до компетенції накази, організовує та контролює їх виконання;
забезпечує цільове використання майна та коштів денного центру в межах затвердженого кошторису, збереження та поточне утримання майна;
приймає на роботу/звільняє з роботи працівників денного центру;
затверджує посадові інструкції працівників денного центру;
затверджує правила внутрішнього розпорядку денного центру та контролює їх виконання;
організовує ведення бухгалтерського та статистичного обліку, підготовку та подання звітів відповідно до законодавства;
забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил протипожежної безпеки та охорони праці;
організовує навчання, підвищення кваліфікації, атестацію працівників денного центру;
виконує інші функції, необхідні для виконання завдань денного центру.
25. Фінансування денного центру проводиться за рахунок коштів засновника та інших джерел, не заборонених законодавством.
26. Порядок ведення діловодства і бухгалтерського обліку в денному центрі визначається законодавством.
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про спеціалізовану службу первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі
1. Спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - консультативна служба), створюється для надання разових або періодичних консультацій особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, щодо заходів реагування на випадки домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - постраждалі особи), сприяння ефективному розв’язанню проблем самою постраждалою особою (за підтримки фахівців соціальних служб), направлення її у разі потреби до відповідних суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, надання первинної психологічної підтримки та інформування щодо можливостей отримання послуг інших суб’єктів.
2. Консультативна служба створюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - засновники) відповідно до законодавства з урахуванням потреб територіальної громади, непропорційного впливу насильства на жінок і чоловіків та можливостей проведення позитивних дій (спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівностей жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод, установлених Конституцією і законами України).
До створення консультативної служби та забезпечення її функціонування можуть залучатися на засадах державно-приватного партнерства підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, іноземні неурядові організації, міжнародні організації, фізичні особи - підприємці, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, відповідно до законодавства.
3. Консультативна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також цим Типовим положенням.
4. У цьому Типовому положенні терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”, “Про соціальні послуги”.
5. Консультативна служба діє на підставі свого положення, яке розробляється на основі цього Типового положення та затверджується її засновником відповідно до законодавства.
6. Консультативна служба може бути юридичною особою, яка має самостійний баланс, реєстраційні рахунки, або структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, закладу (установи) соціального чи іншого спрямування (закладу соціального захисту, соціального обслуговування, освіти, культури тощо).
Консультативна служба може бути створена шляхом реорганізації (перетворення) діючих закладів (установ), що надають соціальні послуги.
7. Приміщення, в якому працює консультативна служба, повинне бути забезпечене усіма видами комунальних послуг, відповідати санітарно-гігієнічним нормам і вимогам пожежної безпеки.
8. Консультативна служба є підконтрольною та підзвітною суб’єкту, який її створив/суб’єктам, які її створили.
9. Діяльність консультативної служби припиняється за рішенням її засновника або в інших випадках, визначених законодавством.
10. Основними завданнями консультативної служби є:
надання разових чи періодичних консультацій постраждалим особам та їх законним представникам (якщо такі представники не є кривдниками) щодо прав, заходів, соціальних послуг, якими постраждала особа може скористатися;
сприяння ефективному розв’язанню проблем самою постраждалою особою (за підтримки фахівців соціальних служб), направлення її в разі потреби до відповідних суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству та насильству за ознакою статі;
надання первинної психологічної підтримки;
інформування постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися, відповідно до їх потреб з урахуванням психофізичного стану, спричиненого насильством.
Консультативна служба надає соціальні послуги на підставі:
заяви, поданої від імені дитини батьками/іншими законними представниками або родичами дитини (бабою, дідом, повнолітнім братом, сестрою), мачухою або вітчимом дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також органом опіки та піклування;
направлення суб’єкта, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії насильству та насильству за ознакою статі.
11. Кошторис і штатний розпис консультативної служби затверджуються відповідно до законодавства.
На роботу до консультативної служби можуть бути прийняті фахівці у сфері психології, соціальної роботи, охорони здоров’я, педагогіки, права, які пройшли спеціальну підготовку з питань запобігання та протидії насильству, на умовах трудового договору відповідно до законодавства про працю.
12. Консультативна служба відповідно до покладених на неї завдань провадить свою діяльність за такими напрямами:
проведення психологічного обстеження постраждалої особи та організація надання їй за потреби первинної психологічної підтримки;
надання первинної консультаційної та психологічної допомоги, у тому числі із залученням фахівців інших загальних або спеціалізованих служб підтримки;
надання постраждалій особі або її законному представнику (якщо такий представник не є кривдником) інформації про права такої особи, а також про можливості, функції та повноваження суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, можливості отримання нею подальшої підтримки та надання їй за потреби контактів зазначених суб’єктів;
проведення оцінки потреб постраждалої особи;
визначення необхідності в екстреній психологічній допомозі (кризовій інтервенції) та вирішення питання щодо направлення постраждалої особи до загальної чи спеціалізованої служби підтримки постраждалих осіб;
інформування місцевої держадміністрації, органів місцевого самоврядування, уповноваженого підрозділу органу Національної поліції про виявлення фактів домашнього насильства за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалої особи, крім випадків вчинення насильства стосовно дітей і недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру, коли така згода не вимагається; у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини - інформування не пізніше ніж до закінчення однієї доби служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органу Національної поліції;
подання щопівроку звіту обласним держадміністраціям про результати виконання завдань і функцій у сфері запобігання та протидії насильству у визначеному Мінсоцполітики порядку.
13. Надання соціальних послуг консультативною службою постраждалим особам здійснюється на безоплатній основі відповідно до державних стандартів надання соціальних послуг.
Консультативна служба надає такі соціальні послуги, як екстрене (кризове) втручання, консультування, інформування.
Перелік соціальних послуг, що надаються консультативною службою, визначається положенням про консультативну службу.
14. Соціальні послуги постраждалим особам надаються у приміщенні консультативної служби.
15. Для забезпечення комплексного підходу до надання допомоги та виконання своїх завдань і функцій консультативна служба співпрацює із суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі.
16. Консультативну службу, створену як юридичну особу, очолює директор, якого призначає на посаду/звільняє з посади її засновник в установленому порядку шляхом укладення/розірвання трудового договору (контракту).
Директор консультативної служби повинен мати вищу освіту за відповідним напрямом підготовки (магістр, спеціаліст), післядипломну освіту в галузі управління, не менше ніж п’ять років стажу роботи на керівних посадах нижчого рівня.
17. Директор консультативної служби або закладу (установи) соціального чи іншого спрямування, в якому створено консультативну службу:
є персонально відповідальним за виконання завдань консультативної служби, збереження її матеріально-технічної бази;
без довіреності представляє консультативну службу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, відносинах з об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними та фізичними особами в Україні та за її межами;
розпоряджається в установленому порядку майном і коштами консультативної служби;
видає відповідно до компетенції накази, організовує та контролює їх виконання;
забезпечує цільове використання майна і коштів консультативної служби в межах затвердженого кошторису, збереження та утримання майна;
приймає на роботу і звільняє з роботи працівників консультативної служби;
затверджує посадові інструкції працівників консультативної служби;
затверджує правила внутрішнього розпорядку консультативної служби та контролює їх виконання;
організовує ведення бухгалтерського та статистичного обліку, підготовку та подання звітів відповідно до законодавства;
забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил протипожежної безпеки та охорони праці;
організовує навчання, підвищення кваліфікації, атестацію працівників консультативної служби;
виконує інші функції, необхідні для виконання завдань консультативної служби.
18. Фінансування консультативної служби проводиться за рахунок коштів засновника та інших джерел, не заборонених законодавством.
Порядок ведення діловодства і бухгалтерського обліку консультативної служби визначається відповідно до законодавства.
