ТИМЧАСОВА СЛІДЧА КОМІСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИЗ ПИТАНЬ РОЗСЛІДУВАННЯ ОБСТАВИН ТА ПРИЧИН
СУЧАСНОГО СТАНУ СПРАВ В СИСТЕМІ
КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ
ЗАТВЕРДЖЕНОРішення Тимчасової слідчої комісії
Тимчасової слідчої комісії
Верховної Ради України з питань
розслідування обставин та причин сучасного
стану справ в системі кредитної кооперації
Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань
розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі
кредитної кооперації (далі - Комісія) було утворено відповідно до
частини третьої статті 89 Конституції України ( 254к/96-ВР ),
статті 87 Регламенту Верховної Ради України Постановою Верховної
Ради України від 1 липня 2010 року N 2382-VI ( 2382-17 ) у складі
таких народних депутатів України:
Прасолов Ігор Миколайович (голова);
Клименко Олександр Іванович (заступник голови);
Матвєєв Володимир Йосипович (секретар);
Ващук Катерина Тимофіївна;
Яворівський Володимир Олександрович.
Названим вище актом Верховна Рада України доручила Комісії
розслідувати обставини та причини, що зумовлюють гальмування
розвитку кредитної кооперації та призводять до непоодиноких фактів
порушень прав споживачів фінансових послуг.
Зазначеною Постановою ( 2382-17 ) також було визначено термін
діяльності Комісії у дев'ять місяців з дня прийняття даної
Постанови ( 2382-17 ). Також було передбачено заслухати звіт
Комісії про виконану роботу на пленарному засіданні Верховної Ради
України не пізніше шестимісячного терміну з дня прийняття цієї
Постанови ( 2382-17 ).
Усвідомлюючи суспільну важливість поставлених перед Комісією
завдань, Комісія розпочала роботу з дня прийняття згаданої
Постанови ( 2382-17 ).
Перше засідання Комісії відбулось 9 липня 2010 року. Основною
метою даного засідання були організаційні питання та питання
планування роботи Комісії.
Під час засідання була заслухана інформація Голови Комісії
про підстави її створення через наявність великої кількості
проблемних явищ у системі кредитної кооперації, а також про
загальні напрямки роботи Комісії щодо виявлення підстав виникнення
зазначених проблем, можливих шляхів їх вирішення та основних
завдань Комісії.
Також члени Комісії заслухали інформацію заступника Голови
Комісії щодо розвитку ситуації на ринку послуг кредитних спілок,
про сучасний стан справ у системі кредитної кооперації, про роботу
асоціацій кредитних спілок, про роль державних органів влади у
регулюванні функціонування кредитної кооперації, про необхідні
заходи щодо подолання негативних явищ у цій сфері, про перспективи
розвитку кредитної кооперації в Україні, а також про необхідність
звернення до Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України (далі - Держфінпослуг) щодо надання повної
інформації стосовно невиплати депозитних коштів і стосовно людей,
постраждалих від діяльності окремих кредитних спілок; про
необхідність звернення до Генеральної прокуратури України та
правоохоронних органів щодо надання інформації про провадження
кримінальних справ стосовно кредитних спілок та їх посадових осіб;
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції
щодо стану виконання рішень судів стосовно кредитних спілок тощо.
За пропозицією Голови Комісії було одноголосно обрано
секретарем Тимчасової слідчої комісії народного депутата України
Матвєєва В.Й. Також членами Комісії були підтримані пропозиції
Голови Комісії щодо належного матеріально-технічного, кадрового,
інформаційного та організаційного забезпечення діяльності Комісії,
зокрема, щодо забезпечення діяльності Комісії відповідним
секретаріатом та залучення до роботи у секретаріаті Комісії
співробітників секретаріату профільного Комітету Верховної Ради
України з питань фінансів і банківської діяльності.
Крім того, членами Комісії було затверджено орієнтовний
попередній план роботи Комісії та схвалені пропозиції Голови
Комісії щодо подання членами Комісії їх пропозицій до плану роботи
Комісії та до запитів Комісії у строк до 19 липня 2010 року, а
також інформацію стосовно деяких організаційних питань роботи
Комісії.
Було ухвалено рішення направити запити до Держфінпослуг, до
Генеральної прокуратури України, до Міністерства внутрішніх справ
України, Головної податкової адміністрації України, до
Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, а
також до Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України
щодо надання відповідної інформації.
Для належного виконання Комісією покладених на неї
обов'язків, відповідно до згаданого вище рішення були направлені
листи до перелічених державних органів з великими переліками
чітких питань щодо проблемних явищ у системі кредитної кооперації
взагалі та стосовно ситуацій навколо окремих кредитних спілок.
У відповідь Комісія отримала листи від зазначених органів
державної влади та від регіональних прокуратур. Фактично на усі
поставлені питання були надані належні відповіді, які по суті
чітко висвітлили глибину проблемних явищ у системі кредитної
кооперації.
Надана інформація була вивчена, узагальнена та
проаналізована.
З метою більш глибокого вивчення отриманої інформації
21 жовтня 2010 року Комісія провела чергове засідання, на яке було
запрошено Голову Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України Волгу В.О.
На початку свого другого засідання члени Комісії заслухали та
обговорили інформацію Голови Тимчасової слідчої комісії про
організаційні засади роботи Комісії, організацію роботи її
секретаріату в зв'язку з відсутністю фінансування з боку Апарату
Верховної Ради України. На засіданні було вивчено та
проаналізовано листування з Держфінпослуг, Генеральною
прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ, Державною
податковою адміністрацією, Департаментом виконавчої служби
Міністерства юстиції України та систематизовані звернення громадян
України, проаналізовано поточний стан справ розслідування
Тимчасової слідчої комісії.
Присутній на засіданні Комісії Голова Держфінпослуг
Волга В.О. надав інформацію щодо ситуації на ринку кредитних
спілок, в яких внаслідок нещодавньої фінансової кризи у зоні
ризику знаходяться депозити близько 50 відсотків громадян
України - вкладників кредитних спілок. Він наголосив на ключових
проблемах регулювання ринку кредитних спілок: по-перше, кредитні
спілки не є учасниками Фонду гарантування вкладів, по-друге,
відсутність чітко регламентованого законодавством механізму
рефінансування кредитних спілок, по-третє, неефективність
інституту тимчасового адміністрування в діяльності кредитних
спілок на прикладі таких кредитних спілок, як "Флагман" та "Перше
кредитне товариство".
Крім того, Комісією були обговорені пропозиції заступника
Голови Комісії Клименка О.І. щодо підтримки Комісією положень
проекту Закону України про Фонд гарантування вкладів кредитних
спілок (реєстр. N 3265 від 18.03.2010 р.).
На засіданні Волгою В.О. була висловлена підтримка з боку
Держфінпослуг згаданої законодавчої ініціативи народного депутата
України Клименка О.І. щодо законопроекту про фонд гарантування
вкладів та прохання до депутатів підтримати ініціативу
Держфінпослуг щодо передбачення в Держбюджеті на 2011 рік суми в
1 млрд. 400 млн. грн. на рефінансування кредитних спілок.
Держфінпослуг надано Комісії звіт про звернення до правоохоронних
органів, в якому зазначено, що за весь минулий рік було подано до
Генеральної прокуратури 30 звернень з доказовою базою про вчинений
злочин, зараз за 8 місяців поточного року - 60. До Міністерства
внутрішніх справ за весь минулий рік - 50, за 8 місяців цього
року - 59. До Служби безпеки України було 30, та відповідно - 59.
У Державну податкову адміністрацію - 20, та відповідно - 32,
Державний комітет фінансового моніторингу - 25, та відповідно -
32.
Крім зазначених засідань була проведена низка робочих
зустрічей членів Комісії з посадовими особами відповідних органів
державної влади, громадянами, постраждалими від діяльності окремих
кредитних спілок, представниками суб'єктів ринку кредитної
кооперації, асоціацій та об'єднань тощо. Так, 29 листопада
2010 року відбулась робоча зустріч Голови Комісії Прасолова І.М.
із представниками профільних асоціацій, які об'єднують найбільшу
кількість кредитних спілок: Національної асоціації кредитних
спілок України, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок,
Об'єднання кредитних спілок "Програма захисту вкладів" та
Асоціації кредитних спілок військовослужбовців та співробітників
силових відомств. Під час даної зустрічі відбувся виключно
продуктивний діалог та конструктивний обмін думками, були
опрацьовані офіційні пропозиції перелічених асоціацій та всебічно
вивчені підстави виникнення кризових явищ у системі кредитної
кооперації.
У розвиток згаданих вище обговорень Комісія 2 грудня
2010 року провела чергове засідання, на яке були запрошені
представники двох кредитних спілок, у яких склалася критична
ситуація у розрахунках з вкладниками: "Перше кредитне товариство"
та "Турбота". Також у засіданні Комісії взяли участь посадові
особи Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг
України, які займаються питаннями врегулювання проблемних явищ у
кредитних спілках.
Під час засідання Комісія всебічно, із залученням усіх
зацікавлених сторін вивчила комплекс питань щодо діяльності двох
названих кредитних спілок, а також, на конкретних прикладах,
стосовно всього ринку кредитної кооперації.
Так, зокрема, Комісією було встановлено, що кредитна спілка
"Перше кредитне товариство" на дату подання останнього звіту,
тобто у I кварталі 2010 року, мала 438 млн. гривень активів, її
вкладниками були 9288 громадян, які зробили вкладів на суму
358 млн. гривень. При цьому, за інформацією, в тому числі,
Держфінпослуг приблизно 60% зазначених вкладів є проблемними,
власники цих коштів відчувають труднощі з їх поверненням.
У відношенні кредитної спілки "Турбота" Комісія з'ясувала, що
при наявності 21 млн. гривень активів дана спілка залучила
19 млн. гривень вкладів від 512 осіб. Також було виявлено те, що
стосовно щонайменше 11 млн. гривень із вказаних вкладів
встановлені та документально підтверджені факти здійснення
махінацій колишнім керівництвом цієї спілки.
Чергові засідання Комісії, що відбулись 16 та 22 грудня
2010 року були присвячені підведенню підсумків роботи Комісії,
опрацюванню звіту Комісії, розробці проекту Постанови Верховної
Ради України про затвердження даного звіту, а також обговоренню
подальших напрямків роботи Комісії.
Таким чином, на виконання завдань Комісією проведено
5 засідань та низку робочих зустрічей, в яких, зокрема, взяли
участь Голова Держфінпослуг, відповідальні керівні посадові особи
цього державного регулятора, представники профільних асоціацій
кредитних спілок, представники окремих кредитних спілок та їх
тимчасових адміністраторів, а також громадяни, які постраждали від
діяльності деяких кредитних спілок, ініціативні групи та
об'єднання, що захищають права вкладників кредитних спілок тощо.
За період роботи Комісії та відповідно до її рішень
направлено 35 звернень, отримані належні відповіді від державних
органів, інформація за якими вивчена, узагальнена та
проаналізована.
Крім переліченого, за період роботи Комісії отримано більше
ніж 200 як одноособових, так і групових звернень - скарг громадян
України - членів кредитних спілок, які було проаналізовано на
засіданнях ТСК з запрошенням представників керівництва цих
проблемних спілок для сприяння вирішенню питань за скаргами
громадян та відповідного реагування.
За результатами опрацювання і аналізу отриманих відповідей
Тимчасовою слідчою комісією встановлено наступне:
I. Стан кредитної кооперації
1. У світі кредитні спілки існують у 97 країнах, їх кількість
сягає 49000, а загальне членство складає 184 млн. осіб. У переліку
зазначених країн знаходяться як розвинені постіндустріальні
країни, так і країни, що розвиваються. З країн Європейського Союзу
кредитні спілки діють у Великобританії, Ірландії, Польщі, Румунії,
Угорщині, прибалтійських країнах (у решті країн діють кооперативні
банки, що є іншим різновидом кредитних кооперативів).
2. В Україні сучасні кредитні спілки почали утворюватися на
фінансовому ринку у 1992 році.
Традиційна ринкова ніша кредитних спілок - соціальне
кредитування, мікрокредитування. В Україні кредитні спілки мають
статус неприбуткових організацій та є кредитними установами
кооперативного типу. В основному вони орієнтовані на надання
фінансових послуг малозабезпеченим категоріям населення,
домогосподарствам, дрібним підприємцям та фермерам. Частина
кредитних спілок працює не за територіальною ознакою, а на базі
трудових колективів, профспілок, громадських організацій та
релігійних спільнот.
Значна частина кредитних спілок, особливо у сільській
місцевості, діють в межах одного адміністративного району,
спрямовуючи акумульовані ресурси виключно на економічний та
соціальний розвиток відповідної територіальної громади. При цьому,
переважна більшість позичальників, що користуються послугами
кредитних спілок, не є пріоритетною клієнтською базою для банків.
В цілому кредитні спілки покликані сприяти підвищенню
загального рівня купівельної спроможності, ділової активності та
зайнятості населення, особливо у сільській місцевості.
3. Показовим є те, що навіть в умовах нещодавньої фінансової
кризи більшість кредитних спілок, на відміну від банків,
продовжували кредитувати населення, залишаючись фактично єдиним
джерелом фінансової підтримки для тисяч пересічних українців у цей
складний час. І це, незважаючи на те, що кредитні спілки були
невиправдано позбавлені будь-якої державної підтримки, хоча мова
йшла про інтереси мільйонів їх членів - громадян України.
На кінець першого півріччя 2010 року в Україні нараховується
700 зареєстрованих кредитних спілок. У порівнянні з даними
2009 року їх кількість зменшилась на 14%. Вони об'єднують у
своєму складі 1,52 млн. громадян України, що на 29% менше ніж у
2009 році (падіння кількості членів спілок за рік - понад
600 тис. осіб). Проте навіть за умови відносного падіння основних
показників діяльності більшість кредитних спілок зберігали
фінансову стабільність та проводили активну ринкову політику.
Активи всіх кредитних спілок складають 2,98 млрд. гривень
(падіння за рік - близько 1,6 млрд.). На 01.07.2010 року в
кредитах знаходилось 2,74 млрд. гривень.
Всього на депозитних рахунках членів кредитних спілок
знаходиться 1,66 млрд. гривень.
Серед членів кредитних спілок діючі кредити мали
336,7 тис. осіб (22,1% від всього членства), в той час як
депозитні вклади на 01.07.2010 року мали тільки 70,6 тис. осіб
(4,6% всіх членів спілок).
Середня сума кредиту на одного позичальника склала понад
8 тис. гривень, середній депозит складав 23,5 тис. гривень. В той
же час необхідно зауважити, що в кредитних спілках більше 50%
вкладників - це пенсіонери із вкладами 5 - 15 тис. гривень.
Структура кредитного портфелю кредитних спілок:
споживчі кредити - 39%;
комерційні кредити - 15%;
селянські фермерські господарства - 5%;
житло, будівництво та ремонт житла - 12%;
інше - 29%.
4. В той же час, говорячи про ринок кредитних спілок в
цілому, певна частина кредитних спілок (приблизно 10% від усієї
кількості) сьогодні мають значні проблеми з фінансовим станом, а,
відповідно, із розрахунками за депозитними зобов'язаннями.
Причому, причина такого стану справ у половині випадків пов'язана
із зловживанням з боку керівництва спілок, включаючи кримінальні
дії.
У іншої половини - проблеми, пов'язані із неналежним
управлінням, порушенням кооперативних принципів, надмірно
ризиковою кредитною політикою, різким погіршенням
платоспроможності позичальників, знеціненням заставного майна.
Зазначені проблеми в умовах фінансової кризи і зумовили різке
падіння платоспроможності таких кредитних спілок.
Проблемою є й те, що серед кредитних спілок, які мають
суттєві труднощі, - значна частина великих кредитних спілок. Тому
на долю 10 відсотків зазначених проблемних спілок припадає до 40%
всіх активів ринку і, відповідно, всіх вкладників. Іншими словами,
із 70,6 тисяч вкладників труднощі повернення виникають приблизно у
тридцяти тисяч громадян (цифри, які часто озвучувалися у засобах
масової інформації щодо кількості постраждалих у кредитних спілках
громадян на рівні орієнтовно 2,5 млн. осіб, є явно завищеними та
необгрунтованими).
5. В цілому доводиться констатувати, що держава не приділяла
належної уваги розвитку цього різновиду кредитних установ.
* протягом майже 10 років існування кредитних спілок
спеціальне законодавство, що регулювало їх діяльність,
обмежувалося загальним Тимчасовим положенням про кредитні спілки в
Україні, уведеним в дію Указом Президента України ( 377/93 ) у
вересні 1993 року. В свою чергу, повноцінний спеціальний закон був
прийнятий лише у грудні 2001 року, а відповідна підзаконна
нормативно-правова база почала формуватися тільки з появою
регулятора в особі Держфінпослуг;
* на даний момент спеціальний у цій сфері Закон України "Про
кредитні спілки" ( 2908-14 ) вже вимагає суттєвого доопрацювання з
метою усунення необгрунтованих перешкод та існуючих ризиків у
діяльності кредитних спілок на сучасному етапі їх розвитку. В той
же час, протягом останніх чотирьох років відповідні законодавчі
ініціативи так і не було реалізовано;
* державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних
спілок було започатковано лише у 2003 році. За весь час існування
кредитних спілок на фінансовому ринку України так і не було
утворено загальнодержавну систему гарантування вкладів членів
кредитних спілок, як це має місце щодо вкладників банків.
Обговорення даного питання на всіх владних рівнях протягом
останніх п'яти років не призвело до прийняття відповідних
політичних рішень та їх реалізації через законодавчі ініціативи;
* на відміну від банків кредитні спілки ніколи не мали
доступу до зовнішніх джерел підтримання ліквідності, що особливо
критично в умовах системних фінансових криз. Водночас, з боку
держави не було зроблено жодного практичного кроку у напрямку
вирішення цієї проблеми. Також не було створено належних
законодавчих та інституційних умов для розвитку власної фінансової
інфраструктури ринку кредитної кооперації;
* державою не було утворено жодних реальних механізмів для
захисту прав членів кредитних спілок, що є одночасно їх власниками
і клієнтами. Формальне покладення цього завдання на Держфінпослуг
не вирішило цієї проблеми по суті в силу існуючого конфлікту
інтересів між здійсненням функцій державного регулювання, нагляду
та захисту прав споживачів фінансових послуг. В той же час, не
було здійснено жодних кроків для підтримки неурядової
правозахисної та освітньої діяльності;
* існуюча правоохоронна система виявлялася недостатньо дієвою
і оперативною у справі виявлення і припинення правопорушень у
діяльності посадових осіб тієї частини кредитних спілок, яка в
силу зазначених вище чинників використовувалася для здійснення
сумнівних чи особливо ризикових фінансових схем;
* у червні 2006 року Урядом було схвалено Концепцію розвитку
системи кредитної кооперації ( 321-2006-р ), що нарешті дала
відповідь на питання, яка саме модель ринку кооперативного
кредитування має бути реалізована в Україні. Однак у наступні
чотири роки положення Концепції ( 321-2006-р ) не вдалося хоча би
фрагментарно матеріалізувати у реальну реформу;
* існуючий організаційний статус, визначений законодавством
наглядовий інструментарій та діюча система фінансування діяльності
регулятора не дозволяють йому налагодити належний пруденційний
нагляд та здійснювати дієвий вплив на кредитні спілки у разі
виникнення ризиків їх неплатоспроможності чи втрати ліквідності.
Все перераховане вище є явно недостатньою реакцію Держави на
ті проблеми, які існували у діяльності національної кредитної
системи з моменту її започаткування. І це відбувалось, не зважаючи
на очевидну потенційну роль кредитної кооперації у вирішенні
соціальних проблем малозабезпечених верств населення, підтримці
приватної підприємницької ініціативи, розвитку територіальних
громад, особливо у сільській місцевості, розбудові громадянського
суспільства.
6. В результаті такої державної політики протягом перших
десяти років існування кредитних спілок в умовах повного
регуляторного вакууму і безконтрольності їх діяльності склалася
ситуація, коли одночасно на ринку утворилися і розвивалися
незалежно одна від одної дві групи структур.
Перша група - класичні кредитні спілки, діяльність яких
проводилася на засадах стабільності, прозорості, соціальної
відповідальності та дотримання в управлінні загальновизнаних
міжнародних кооперативних принципів.
Друга - так звані псевдокредитні спілки, що по своїй суті
були стандартними бізнес-проектами, які до того ж часто
здійснювали ризикову фінансову політику та реалізовували сумнівні
фінансові схеми.
З появою спеціального закону та державного регулятора
протягом 2003-2006 років було здійснено початкову роботу по
інвентаризації стану справ на ринку кредитних спілок, сформовано
відповідну нормативну-правову базу, запроваджено механізми
контролю за дотриманням з боку кредитних спілок пруденційних
стандартів, визначених законодавством процедур управління та
внутрішнього контролю, правил поведінки на ринку.
Однак по своїй суті це була лише необхідна підготовча робота
для проведення подальшої реформи, без якої якісно змінити ситуацію
на зазначеному ринку в межах діючого законодавства та наявних
інституційних можливостей регулятора було нереально. Основу для
такої реформи мала закласти Концепція розвитку системи кредитної
кооперації ( 321-2006-р ). Але, як показав подальший розвиток
подій, справжньої політичної волі у вищого керівництва країни для
запровадження положень зазначеної Концепції ( 321-2006-р ) не
виявилося. Це, зокрема, було констатовано за результатами розгляду
питання про стан ринку кредитних спілок Держфінпослуг у грудні
2007 року.
У січні 2008 року Держфінпослуг були направлені відповідні
звернення на адресу всіх вищих органів влади України, а також було
вжито низку інших невідкладних заходів для активізації проходження
реформи. Однак в кінцевому результаті все це не призвело до
реальних зрушень у цій сфері.
Світова фінансова криза не була першопричиною виникнення
сьогоднішніх проблем на ринку кредитних спілок. Вона лише стала
каталізатором і наочно проявила ці проблеми. Зокрема, стало
очевидним, що саме кредитні спілки, які відносилися до першої
групи, з мінімальними втратами пережили активну фазу кризи і зараз
починають активно відновлювати свої ринкові позиції. Ці кредитні
спілки потребують негайної підтримки через проведення необхідної
законодавчої реформи та утворення відповідної інфраструктури.
Решта кредитних спілок підлягає цивілізованому і ефективному
виведенню з ринку з урахуванням інтересів їх членів, в першу чергу
вкладників - громадян України.
II. Аналіз основних проблем державного регулювання діяльності
кредитних спілок України
Як відомо, кредитні спілки почали утворюватися на фінансовому
ринку України у 1992 році. Однак Закон України "Про кредитні
спілки" ( 2908-14 ) був прийнятий Верховною Радою України лише у
грудні 2001 року і вступив у дію у січні 2002 року. Таким чином,
більш ніж 9 років повноцінне спеціальне законодавство, яке би
достатньою мірою регулювало діяльність кредитних спілок, практично
не існувало. Натомість до моменту прийняття зазначеного Закону
роль основного спеціального нормативно-правового акта виконувало
Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні, уведене в дію
Указом Президента України від 20.09.93 року N 377/93 ( 377/93 ).
Тимчасове положення ( 377/93 ) трактувало кредитні спілки як
різновид громадських організацій, а його норми носили
фрагментарний незавершений характер, а також подекуди давали
підстави для їх неоднозначного трактування та застосування. В свою
чергу, Закон України "Про кредитні спілки" ( 2908-14 ) визначив
основні організаційні, правові та економічні засади створення та
діяльності кредитних спілок, їх асоціацій та об'єднаних кредитних
спілок, права та обов'язки членів кредитних спілок, порядок
приведення діяльності кредитних спілок до вимог цього закону
( 2908-14 ).
Другим за значенням Законом в сфері регулювання діяльності
кредитних спілок є Закон України "Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), який
був ухвалений Верховною Радою України у липні 2001 року. Цей Закон
( 2664-14 ) встановив загальні правові засади у сфері надання
фінансових послуг і здійснення регулятивних та наглядових функцій
за діяльністю з надання фінансових послуг. Закон ( 2664-14 )
містить низку положень, які встановлюють обов'язкові для всіх
фінансових установ, в тому числі і кредитних спілок, правила та
приписи щодо професійної діяльності на ринках фінансових послуг.
Такі положення є нормами прямої дії для кредитних спілок і
доповнюють законодавче поле, утворене спеціальним Законом України
"Про кредитні спілки" ( 2908-14 ).
Іншими законами, які вчиняють суттєвий вплив на окремі
аспекти діяльності кредитних спілок, є Закон України "Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" ( 249-15 )
та законодавчі акти в галузях цивільного, господарського і
податкового права.
У червні 2006 року Урядом було схвалено Концепцію розвитку
системи кредитної кооперації (розпорядження Кабінету Міністрів
України від 7 червня 2006 року N 321-р) ( 321-2006-р ), яка
визначила перспективну модель системи кредитної кооперації, що має
бути реалізована в Україні протягом наступних років. На даний
момент положення Концепції ( 321-2006-р ) не вдалося хоча би
частково реалізувати на рівні законодавства та відповідних
урядових рішень. Однак на розгляді Верховної Ради України уже
знаходяться три законопроекти, що мають пряме відношення до такої
реформи, а саме: законопроект N 2256 "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань діяльності системи кредитної
кооперації" (зокрема, передбачає внесення комплексних змін у Закон
України "Про кредитні спілки" ( 2908-14 ), а також у Закон України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) в частині
діяльності кооперативних банків); законопроект N 3265 "Про Фонд
гарантування вкладів членів кредитних спілок"; законопроект N 6010
"Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про кредитні
спілки" (щодо створення саморегулівної організації кредитних
спілок)". Прийняття зазначених законопроектів дасть можливість
повною мірою реалізувати визначену Концепцією дворівневу модель
кредитної кооперації, що крім самих кредитних спілок включатиме
об'єднані кредитні спілки, кооперативні банки, фонд гарантування
вкладів членів кредитних спілок, саморегулівну організацію
кредитних спілок, їх професійні асоціації та сервісну
інфраструктуру.
Необхідна підзаконна нормативно-правова база у сфері
регулювання діяльності кредитних спілок почала формуватися з
появою у 2003 році профільного регулятора в особі Держфінпослуг,
що є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом,
відповідальним за здійснення функцій державного регулювання і
нагляду за діяльністю всіх небанківських фінансових установ, в
тому числі і кредитних спілок. Держфінпослуг є одним із трьох
регуляторів фінансового сектору в Україні і діє поряд з
Національним банком України, який є регулятором для банківської
системи, та Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, у регуляторну юрисдикцію якої входить ринок цінних паперів
та похідних цінних паперів. Утворення Держфінпослуг передбачено
Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ). Повноваження Держфінпослуг
у сфері державного регулювання і нагляду за діяльністю кредитних
спілок здійснюється через:
* нормативно-правове регулювання діяльності кредитних спілок
(прийняття обов'язкових до виконання спеціальних регуляторних
актів, що регламентують правила поведінки на ринку та встановлюють
основні корпоративні і пруденційні стандарти);
* ведення відповідних державних реєстрів та здійснення
дозвільних процедур у сфері діяльності кредитних спілок, в тому
числі ліцензування їх діяльності;
* аналіз звітності кредитних спілок з метою оцінки їх
фінансового стану та супроводження, програм їх фінансового
оздоровлення (пруденційний нагляд);
* проведення безвиїзного та виїзного нагляду за діяльністю
кредитних спілок (інспектування);
* застосування заходів впливу та штрафних санкцій;
* здійснення заходів з метою захисту прав членів кредитних
спілок як співвласників кредитних спілок та споживачів відповідних
фінансових послуг;
* проведення інших (непрямих) заходів з державного
регулювання діяльності кредитних спілок (моніторинг якості
розкриття інформації та реклами з боку кредитних спілок, аналіз
достовірності аудиторських висновків, моніторинг відповідності
спеціального програмного забезпечення, що використовується
кредитними спілками при наданні фінансових послуг, контроль за
відповідністю кваліфікації керівників кредитних спілок тощо).
На даний момент сформована Держфінпослуг підзаконна
нормативно-правова база у сфері діяльності кредитних спілок
складає 7 рамкових та 9 спеціальних нормативно-правових актів.
Також ухвалено 10 документів, які мають рекомендований характер
для застосування кредитними спілками.
Серед основних проблем у сфері державного регулювання
діяльності кредитних спілок, зокрема, слід вказати такі:
1. Проблема підтримки адекватного рівня ліквідності
Підтримка адекватного рівня ліквідності кредитних спілок має
забезпечуватися на трьох системних рівнях:
* На рівні кредитної спілки - Держфінпослуг встановлені
фінансові нормативи ліквідності, які в цілому відповідають
світовій практиці регуляторних вимог такого типу. Основною
проблемою залишається обмеженість переліку ліквідних активів, у
які кредитним спілкам дозволено розміщувати тимчасово вільні кошти
та кошти резервування відповідно до спеціального законодавства.
При цьому, такі активи переважно мають низьку дохідність, що
негативно впливає на загальний фінансовий результат кредитної
спілки.
* На рівні системи кредитної кооперації - Закон України "Про
кредитні спілки" ( 2908-14 ) не передбачає створення адекватного
механізму підтримки ліквідності кредитних спілок, окрім створення
так званих об'єднаних кредитних спілок (далі - ОКС), основною
метою діяльності яких визначено "сприяння фінансовій стабільності
кредитних спілок та об'єднання тимчасово вільних коштів своїх
членів для їх взаємного кредитування". Однак, по-перше, ОКС згідно
чинного законодавства має значні функціональні обмеження, що
перешкоджають ефективному виконанню функції централізованого пулу
ліквідності для кредитних спілок. Крім цього, на сьогодні відсутня
законодавча заборона на пряме кредитування між кредитними
спілками, що не сприяє розвитку організованого ринку взаємного
кредитування та часто породжує значні некалькульовані фінансові
ризики для кредитних спілок - позичальників; по-друге, для
запровадження повноцінних механізмів підтримки ліквідності
кредитних спілок поряд з ОКС має функціонувати центральний
кооперативний банк або принаймні спеціалізована небанківська
фінансова установа з обмеженою банківською ліцензією, що будуть
утворені кредитними спілками та/або ОКС.
* На рівні фінансової системи країни - кредитні спілки
безпосередньо чи через уповноважені фінансові установи мають мати
доступ до рефінансування з боку Національного банку України як
кредитора останньої інстанції, що на практиці ніколи не
здійснювалося, навіть в умовах нещодавньої фінансової кризи.
2. Проблема належного корпоративного управління
Дана проблема в першу чергу знаходить своє вираження у
наступному:
* Формальному проведенні загальних зборів членів кредитної
спілки, які згідно законодавства є її вищим органом управління.
Часто члени не знають своїх гарантованих законом прав та
повноцінно не використовують наявні можливості щодо впливу на
формування складу органів управління та визначення організаційної
і фінансової політики кредитної спілки. Особливо це характерно для
кредитних спілок із всеукраїнською ознакою членства, діяльність
яких поширюється на значну кількість
адміністративно-територіальних одиниць.
* Непрофесійності та відсутності реальної мотивації у членів
виборних органів управління та контролю кредитної спілки, в першу
чергу її спостережної ради та ревізійної комісії.
* Відсутності механізмів дієвого внутрішнього контролю за
діяльністю найманих менеджерів та персоналу з боку членів
кредитної спілки та її громадських органів управління і контролю.
* Формальності обов'язкового щорічного незалежного аудиту,
який здійснюється в інтересах членів кредитної спілки як її
власників.
* Недобросовісності та недостатності розкриття ключової
управлінської і фінансової інформації перед членами кредитної
спілки.
* Відсутності реальних механізмів захисту прав членів
кредитної спілки як на рівні окремих кредитних спілок чи їх
професійних об'єднань, так і на рівні уповноважених державних
органів.
* Недосконалості та неналежному рівні дотримання працівниками
внутрішніх положень, правил та процедур у повсякденній діяльності
кредитної спілки.
* Недостатності визначення ключових корпоративних стандартів
діяльності кредитних спілок у актах спеціального законодавства та
слабкому контролі за їх дотриманням з боку уповноважених державних
органів.
3. Проблема достатньої капіталізації та платоспроможності
Достатній рівень капіталізації та платоспроможності кредитних
спілок має забезпечуватися на трьох системних рівнях:
* На рівні кредитних спілок - законодавство не визначає
достатніх пруденційних стандартів діяльності кредитних спілок, а в
самих кредитних спілках часто неналежним чином здійснюються
фінансовий контроль, фінансове планування та управління ризиками.
* На рівні професійних об'єднань кредитних спілок - у
професійних об'єднаннях кредитних спілок лише частково
реалізується функція моніторингу за фінансовою діяльністю своїх
членів та, у разі потреби, коригування їх фінансової політики чи
здійснення процедур виведення неплатоспроможних кредитних спілок з
ринку. Держава не вирішила проблему запровадження реального
саморегулювання діяльності кредитних спілок в даній сфері. Крім
того, до складу зазначених професійних об'єднань сьогодні входить
менше половини кредитних спілок, що діють на ринку.
* На рівні уповноважених державних органів - державний
регулятор не в стані забезпечити здійснення повноцінного
пруденційного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних
спілок, обмежуючись в основному контролем за формальними
відхиленнями показників діяльності кредитних спілок від визначених
законодавством фінансових нормативів та механічним застосуванням
малоефективних заходів впливу. Такий стан справ зумовлений
недостатнім інструментарієм для вчинення ефективного впливу на
фінансовий стан кредитних спілок, наявним сьогодні у регулятора
відповідно до чинного законодавства, недостатнім професійним
рівнем кадрів та недостатнім фінансовим забезпеченням діяльності,
регулятора, відсутністю централізованих фінансових фондів, кошти
яких могли би спрямовуватися на проведення програм фінансового
оздоровлення кредитних спілок, відсутністю достатньої законодавчої
бази та інституційної бази для здійснення ефективного виведення
неплатоспроможних кредитних спілок з ринку. Ситуація додатково
погіршилася після заміни у 2009 році секторальної структури
організації нагляду з боку Держфінпослуг на функціональну
структуру, що в свою чергу призвело до зниження рівня узгодженості
та відповідальності посадових осіб регулятора в процесі здійснення
ними окремих функцій регуляторного циклу (дозвільні процедури,
безвиїзний нагляд, інспектування, правозастосування, фінансове
оздоровлення та організаційна реструктуризація).
4.Проблема адекватності регуляторних процедур
Дана проблема в першу чергу знаходить своє вираження у
наступному.
* Недосконалості змістовного наповнення та технічного ведення
регулятором Державного реєстру фінансових установ.
* Формальності та складності здійснення регулятором
відповідних дозвільних процедур при одночасному недостатньому
аналізі реальних ризиків у діяльності кредитних спілок (реєстрація
кредитних спілок як фінансових установ, ліцензування діяльності
кредитних спілок, внесення інформації про відокремлені підрозділи
кредитних спілок до Державного реєстру фінансових установ тощо).
* Відсутності достатньої аналітичної складової при
опрацюванні спеціальної звітності кредитних спілок.
* Недостатній здатності регулятора до підготовки та
адміністрування програм фінансового оздоровлення кредитних спілок
або супроводження процесу їх виходу з ринку.
* Концентрації в процесі інспектування кредитних спілок на
формальному виконанні технічних приписів законодавства, а не на
виявленні та оцінці суттєвих операційних та фінансових ризиків у
діяльності кредитних спілок.
* Іноді формальному застосуванні регулятором базових заходів
впливу без належного аналізу наслідків такого застосування.
* Відсутності у регулятора достатнього потенціалу для
запровадження тимчасового адміністрування кредитних спілок та
здійснення примусового виведення з ринку неплатоспроможних
кредитних спілок.
* Недосконалості та формальному застосуванні професійних
вимог до керівників та головних бухгалтерів кредитних спілок.
* Недостатності контролю за змістом реклами та іншої
публічної інформації, що розкривається кредитними спілками в
зв'язку з наданням ними фінансових послуг.
* Відсутності належної координації дій із іншими регуляторами
фінансового сектору.
* Відсутності реального прогнозування та завчасно
підготовлених тактичних схем поведінки регулятора у випадку
настання форс-мажорних обставин у діяльності ринку кредитних
спілок, наприклад в умовах системної фінансової кризи чи суттєвої
монетарної нестабільності.
Все перераховане вище не завжди зумовлено непослідовними чи
непрофесійними діями з боку керівництва регулятора. Значною мірою
має місце закономірний результат хронічної невирішеності низки
законодавчих та інституційних проблем в частині організаційного
статусу регулятора, його функціональності, забезпечення належного
рівня політичної, відомчої та фінансової незалежності.
5. Проблема захисту прав членів кредитних спілок
Дана проблема в першу чергу знаходить своє вираження у
наступному:
* Недостатності реальних гарантій захисту прав членів
кредитних спілок як співвласників кредитних спілок та споживачів
їх послуг на рівні Законів України "Про кредитні спілки"
( 2908-14 ), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг" ( 2664-14 ), "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) і "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
* Відсутності дієвих механізмів досудового врегулювання
спорів між кредитними спілками та їх членами.
* Наявності певних протиріч та розбіжностей у діяльності
державного регулятора, з одного боку, при виконанні ним функцій
державного регулювання, і нагляду за діяльністю кредитних спілок
та, з іншого, - захисту прав членів кредитних спілок. В той же
час, інший державний орган, який би на професійній основі займався
виключно проблемами захисту прав споживачів фінансових послуг, в
Україні відсутній.
* Відсутності розвиненої неурядової інфраструктури, яка би
спеціалізувалася на правозахисній та просвітницькій діяльності в
сфері надання фінансових послуг, в тому числі, в сфері діяльності
кредитних спілок.
* Неналежному рівні долучення кредитних спілок до участі у
самоврядних проектах, що реалізуються їх професійними об'єднаннями
з метою підвищення відкритості інформації про фінансову діяльність
кредитних спілок та проведення фінансової просвіти їх членів.
* Слабкій поінформованості населення країни про суть та
принципи кооперативної природи діяльності кредитних спілок, про
права та обов'язки, можливості та ризики при співпраці з
кредитними спілками.
* Недостатньому рівні загальної фінансової культури у
більшості прошарків населення, відсутності у них базових правових
та економічних знань в процесі управління сімейними фінансами та
користування фінансовими послугами.
III. Висновки
В зв'язку з усім наведеним вище, з метою врегулювання
проблемних питань діяльності ринку кредитних спілок України на
сучасному етапі його розвитку пропонуються такі невідкладні кроки:
1. З метою усунення загрози для збереження вкладів членів
кредитних спілок створити за участю та під контролем держави
систему гарантування вкладів, як це має місце у випадку з
вкладниками банків. Це можливо за умови прийняття законопроекту
"Про фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок" (N 3265).
Кошти зазначеного Фонду гарантування вкладів членів кредитних
спілок (далі - Фонд) мають формуватися за рахунок періодичних
внесків кредитних спілок, які залучають внески (вклади) членів на
депозитні рахунки. Однак з метою якнайшвидшого забезпечення
гарантування вкладів членів кредитних спілок на рівні середнього
по ринку кредитних спілок розміру вкладу є доцільним виділення
певного стартового бюджетного фінансування діяльності Фонду у
вигляді субсидії або довгострокової позики. В будь-якому випадку,
в момент утворення Фонду як державної спеціалізованої
неприбуткової установи його статутний капітал має бути сформований
за рахунок державних коштів на рівні принаймні 50 млн. грн.
іншим варіантом вирішення цього завдання є поширення на
кредитні спілки сфери відповідальності Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб, що сьогодні працює виключно з банками. Однак,
реалізація цього варіанту потребуватиме одночасного перегляду та
суттєвого вдосконалення існуючої практики пруденційного нагляду за
діяльністю кредитних спілок з боку Держфінпослуг або віднесення
кредитних спілок до наглядової компетенції Національного банку
України.
2. Прийняття у другому читанні і в цілому проекту Закону
України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань діяльності системи кредитної кооперації (реєстр. N 2256),
положення якого дадуть можливість оптимізувати ринкову позицію
кредитних спілок та зробити їх діяльність прозорішою і безпечнішою
для членів. При цьому, в процесі доопрацювання зазначеного
законопроекту до другого читання необхідно внести низку суттєвих
змін у попередню концепцію законопроекту, враховуючи уроки та
наслідки діяльності кредитних спілок в умовах фінансової кризи.
Крім того, слід переглянути підзаконну нормативну базу у бік
приведення її у відповідність сучасним економічним умовам.
У зв'язку із цим, пропонуються такі напрямки доопрацювання
проекту:
* удосконалення та розширення вимог до діяльності системи
управління, внутрішнього контролю та розкриття інформації
кредитних спілок з врахуванням міжнародних кооперативних
принципів;
* удосконалення та розширення вимог до фінансового управління
і управління ризиками у кредитних спілках з врахуванням найкращої
світової практики;
* удосконалення та розширення вимог до правил доброчесної
поведінки на ринку кредитних спілок;
* розширення можливостей та інструментів захисту прав членів
кредитних спілок в питаннях управління кредитною спілкою, доступу
до інформації про її діяльність та користування послугами
кредитної спілки;
* перегляд та вдосконалення переліку послуг, які кредитна
спілка може надавати своїм членам, та операцій, які вона може
здійснювати для забезпечення своєї діяльності;
* перегляд та вдосконалення переліку можливих ознак та
категорій членства у кредитних спілках;
* уведення диференційованих режимів державного регулювання
для різних категорій кредитних спілок відповідно до географії їх
діяльності, переліку фінансових операцій, що ними здійснюються, та
притаманних їх діяльності операційних і фінансових ризиків;
* перегляд переліку суб'єктів фінансової та сервісної
інфраструктури, що можуть засновуватися кредитними спілками;
* розширення законодавчої бази для здійснення саморегулювання
з боку кредитних спілок та перегляд засад здійснення державного
регулювання і нагляду за їх діяльністю;
* розширення можливостей для надання послуг кредитним спілкам
з боку об'єднаних кредитних спілок;
* удосконалення процедур утворення, допуску на ринок,
виведення кредитних спілок з ринку, їх реорганізації та
ліквідації;
* утворення належних законодавчих умов для діяльності
кооперативних банків, запровадження механізмів рефінансування
кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів.
З цією метою в рамках розгляду і ухвалення законопроекту
N 2256 мають бути, з урахуванням вимог статті 116 Регламенту
Верховної Ради України ( 1861-17 ), внесені зміни у Господарський
кодекс України ( 436-15 ), закони України "Про кредитні спілки"
( 2908-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), "Про
Національний банк України" ( 679-14 ), "Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), Декрет
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ), низку інших законодавчих актів.
3. Забезпечення доступу кредитних спілок до рефінансування з
боку Національного банку України як кредитора останньої інстанції
з метою підтримки їх короткострокової ліквідності та відновлення
поточної платоспроможності. В зв'язку з невеликим розміром активів
переважної більшості кредитних спілок їх рефінансування могло би
здійснюватися через уповноважений банк (державний банк або
центральний кооперативний банк кредитних спілок) та/або об'єднані
кредитні спілки, які відповідатимуть визначеним Національним
банком України критеріям.
4. Забезпечення реального захисту прав членів кредитних
спілок через утворення спеціальної державної або квазідержавної
агенції, запровадження інституту спеціалізованих громадських
арбітражів та омбудсменів, сприяння діяльності неурядових
просвітницьких і правозахисник організацій, реалізацію масових
економічних освітніх програм та програм фінансового і юридичного
дорадництва. З цією метою доцільно розробити і запровадити
спеціальну державну цільову програму в контексті реалізації
нещодавно схваленої Урядом України Концепції захисту прав
споживачів небанківських фінансових послуг в Україні
( 1026-2009-р ).
5. Упорядкування ситуації, що склалася навколо профільного
регулятора кредитних спілок - Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг, яка відповідно до спеціального
законодавства має обмежені функціональні можливості та низький
рівень відомчої і фінансової незалежності, що перешкоджає
здійсненню по-справжньому ефективного регулювання і нагляду за
діяльністю ринків небанківських фінансових послуг України,
особливо в умовах фінансової кризи. Зважаючи на зазначене вище,
важливим та нагальним є внесення відповідних змін до Закону
України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг" ( 2664-14 ), зокрема, в частині коригування
відомчого статусу, базової організаційної структури та обсягу
функціональності Держфінпослуг і вдосконалення механізмів
фінансування діяльності регулятора.
Іншим варіантом вирішення завдання щодо забезпечення
належного рівня регулювання і нагляду за діяльністю кредитних
спілок є віднесення кредитних спілок до наглядової компетенції
Національного банку України, сконцентрувавши таким чином нагляд за
обома видами кредитних установ, що мають право залучати вклади
громадян, у одному регуляторі. Доречно, у зв'язку з цим, також
провести ґрунтовний аналіз доцільності і своєчасності утворення
об'єднаного так званого мегарегулятора фінансового сектору
України.
Так чи інакше, паралельно із проведенням законодавчої реформи
в сфері державного регулювання і нагляду за діяльністю
небанківського фінансового сектору необхідно уже найближчим часом
в межах існуючого на сьогодні мандату Держфінпослуг повернутися до
секторальної структури організації нагляду замість невиправдано
уведеної у 2009 році функціональної структури, а основні зусилля
регулятора в сфері нагляду за діяльністю ринку кредитних спілок
сконцентрувати на запровадженні елементів повноцінного
пруденційного нагляду (нагляд на основі оцінки ризиків, тести
раннього попередження, стрес-тестування тощо).
6. Потрібно негайно вжити заходів щодо забезпечення
обов'язкової участі усіх учасників ринку кредитної кооперації у
саморегулівних організаціях (далі - СРО). Найреальнішим шляхом для
цього є прийняття спеціального закону або внесення змін до чинної
редакції ст. 24 Закону України "Про кредитні спілки" ( 2908-14 ),
з метою визначення організаційних та функціональних засад
створення і діяльності єдиної СРО кредитних спілок з обов'язковим
членством для всіх учасників ринку, що працюють з вкладами
населення, і чітким розподілом повноважень між державним
регулятором та СРО безпосередньо на рівні закону. З цією метою за
основу може бути взятий проект Закону України про внесення змін та
доповнень до Закону України "Про кредитні спілки" щодо створення
саморегулівної організації кредитних спілок (реєстр. N 6010).
Обов'язковою вимогою до СРО має стати їх спроможність на
належному рівні проводити моніторинг операційних та фінансових
ризиків у діяльності своїх членів та, за потреби, запроваджувати
програми фінансового оздоровлення та організаційної
реструктуризації кредитних спілок. Важливою має бути роль СРО у
процесі виведення неплатоспроможних кредитних спілок з ринку у
співпраці з державним регулятором та відповідним фондом
гарантування вкладів.
7. Активізація роботи правоохоронних органів з метою реальної
протидії проявам шахрайства у діях посадових осіб частини
кредитних спілок та притягнення таких осіб до передбаченої законом
відповідальності, а також забезпечення у співпраці з Держфінпослуг
локалізації та виведення з ринку злочинних схем та фінансових
пірамід, що діють під дахом низки кредитних спілок. З цією метою
необхідно утворити постійно діючий міжвідомчий механізм
координації дій та оперативного обміну інформацією між
зацікавленими державними органами, включаючи правоохоронні органи,
Держфінпослуг та Держфінмоніторинг. Крім того, у даному контексті
слід підвищити ефективність боротьби з корупцією в правоохоронних
органах.
8. З метою зняття соціальної напруги з боку десятків тисяч
громадян України, переважно пенсіонерів і представників інших
малозабезпечених верств населення, доцільно запровадити механізм
компенсації з боку держави вкладів громадян, втрачених у
збанкрутілих під впливом фінансової кризи кредитних спілках. При
цьому, компенсація має проводитися під жорстким контролем
державного регулятора, в тому числі і через уведення у такі
кредитні спілки тимчасової адміністрації, а щодо посадових осіб
зазначених кредитних спілок має бути проведене ретельне
розслідування їх причетності до доведення кредитних спілок до
стану фактичного банкрутства. Слід передбачити виділення коштів на
здійснення грошової компенсації вкладникам неплатоспроможних
кредитних спілок за умови обмеження суми такої компенсації кожному
з таких вкладників 25 тисячами гривень з подальшим відшкодуванням
зазначених коштів за рахунок наявних у таких кредитних спілках
кредитних портфелів та інших видів активів, а також шляхом
стягнень з винних осіб. Самі кредитні спілки даної категорії
підлягають виведенню з ринку та ліквідації.
9. Внесення змін до Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) з метою утворення належних законодавчих
умов для створення за участю кредитних спілок центрального
кооперативного банку, який має стати головним фінансовим,
кліринговим та процесинговим центром системи кредитної кооперації
і має сприяти значному зниженню фінансових ризиків у їх
діяльності. Додатковим варіантом може стати передбачення на
законодавчому рівні можливості утворення кредитними спілками
центральної небанківської фінансової установи, що володітиме
обмеженою банківською ліцензією для надання визначеного переліку
фінансових послуг, які надаватимуться виключно кредитним спілкам.
10. Проведення широкої освітньої кампанії серед населення
України щодо суті кооперативних принципів і можливостей класичної
кредитної кооперації, запровадження тематичних спецкурсів у
навчальних закладах різних рівнів, стимулювання наукової
діяльності на кооперативну тематику. З цією метою доцільно
розробити і запровадити відповідну середньострокову державну
цільову програму, яка покликана сприяти поверненню у суспільне і
соціальне життя українських громадян кооперативної ідеї,
кооперативної культури та кооперативних традицій.
11. Забезпечення кардинального перегляду засад функціонування
Державної виконавчої служби з метою підвищення ефективності її
діяльності та її відповідальності за виконання своїх обов'язків.
Крім цього, необхідно вжити заходів для належного розвитку
ринкової інфраструктури, покликаної мінімізувати фінансові ризики
професійних кредиторів, в тому числі кредитних спілок (бюро
кредитних історій, колекторського бізнесу, компаній по роботі з
проблемними активами, спеціалізованого страхування, ринку
факторингових операцій тощо).
12. Розгляд можливості запровадження цільових державних
програм кредитування населення через кредитні спілки (сьогодні на
утримання державних фондів підтримки фермерства і приватних
землевласників, підтримки малого підприємництва, сприяння
молодіжному будівництву тощо витрачаються з держбюджету суми, що
співставні із розміром самої підтримки, при тому, що більшість
коштів, що спрямовується на пільгове кредитування, в кінцевому
результаті взагалі не повертається). Крім цього, доцільно задіяти
кредитні спілки до реалізації різноманітних загальнодержавних та
регіональних програм, спрямованих на вирішення певних
соціально-економічних проблем для окремих категорій населення
України (енергозбереження, розвиток зеленого туризму, підтримка
народних промислів, соціальна адаптація безробітних та інвалідів,
поширення лікарняних кас, утворення об'єднань співласників
багатоквартирних будинків (ОСББ) тощо).
Голова Тимчасової слідчої комісії
народний депутат України І.М. Прасолов (реєстр. N 043);
Народні депутати України: О.І. Клименко (реєстр. N 381);
В.Й. Матвєєв (реєстр. N 430);
К.Т. Ващук (реєстр. N 434);
В.О. Яворівський (реєстр. N 197).
Друкується згідно з Постановою Верховної Ради України
N 2891-VI ( 2891-17 ) за 24 грудня 2010 року.
