Наказ № 56 від 06.02.2008 Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення
Нормативні акти Наказ Наказ № 56 від 06.02.2008 Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення

Наказ № 56 від 06.02.2008 Про затвердження клінічних протоколів санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних закладах (крім туберкульозного профілю) для дорослого населення

Тип: Наказ
Номер: 56
Дата: 06.02.2008
Видавник: Міністерство охорони здоров'я України
Редакція: 06.02.2008
Попередня
Пов'язані рішення 
                             
                             
              МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

                            Н А К А З

                         06.02.2008  N 56
 

              Про затвердження клінічних протоколів
  санаторно-курортного лікування в санаторно-курортних
        закладах (крім туберкульозного профілю)
                для дорослого населення
 

     На виконання Закону України "Про державні соціальні стандарти
та державні соціальні гарантії" ( 2017-14 ),  доручення Президента
України від   06.03.2003  N  1-1/252,  доручення  Прем'єр-міністра
України від 12.03.2003 N 14494 щодо розроблення  та  запровадження
державних соціальних   нормативів   у   сфері   охорони   здоров'я
Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити:

     1.1. Клінічні   протоколи   санаторно-курортного    лікування
в санаторно-курортних  закладах  для  дорослого  населення (далі -
Протоколи) захворювань органів травлення (додаються):     1.1.1. Протокол санаторно-курортного лікування функціональних
езофагеальних розладів.     1.1.2. Протокол   санаторно-курортного   лікування   ахалазії
кардіальної частини шлунку.     1.1.3. Протокол     санаторно-курортного    лікування    кили
стравохідного отвору діафрагми.     1.1.4. Протокол         санаторно-курортного        лікування
гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.     1.1.5. Протокол санаторно-курортного лікування функціональної
диспепсії.     1.1.6. Протокол   санаторно-курортного  лікування  хронічного
гастриту із нормальною та підвищеною секрецією.     1.1.7. Протокол   санаторно-курортного  лікування  виразкової
хвороби  шлунка  і  дванадцятипалої  кишки  в  стадії  ремісії  та
нестійкої ремісії.     1.1.8. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
гастриту   із   секреторною   недостатністю   (гастрит   типу   A,
атрофічний).     1.1.9. Протокол  санаторно-курортного   лікування   синдромів
оперованого шлунка.     1.1.10. Протокол        санаторно-курортного        лікування
дисфункціональних розладів біліарного тракту.     1.1.11. Протокол  санаторно-курортного  лікування  хронічного
некалькульозного холециститу.     1.1.12. Протокол        санаторно-курортного        лікування
жовчнокам'яної хвороби.     1.1.13. Протокол        санаторно-курортного        лікування
післяхолецистектомічного синдрому.     1.1.14. Протокол  санаторно-курортного  лікування  хронічного
панкреатиту.     1.1.15. Протокол        санаторно-курортного        лікування
реконвалесцентів гострих вірусних гепатитів A та B при відсутності
активності  або  з  мінімальними  ознаками  запального  процесу  в
печінці.     1.1.16. Протокол  санаторно-курортного  лікування  хронічного
вірусного  гепатиту  B  та  хронічного  вірусного  гепатиту  C при
відсутності активності  або  з  мінімальними  ознаками  запального
процесу в печінці.     1.1.17. Протокол  санаторно-курортного  лікування  хронічного
алкогольного  гепатиту  та  токсичного ураження печінки (неактивна
фаза або стадія мінімальної активності).     1.1.18. Протокол   санаторно-курортного   лікування  синдрому
подразненого кишечника.     1.1.19. Протокол  санаторно-курортного  лікування  хронічного
коліту.     1.1.20. Протокол        санаторно-курортного        лікування
дивертикулярної хвороби кишечника.     1.1.21. Протокол  санаторно-курортного лікування катарального
гінгівіту та гіпертрофічного гінгівіту.     1.1.22. Протокол        санаторно-курортного        лікування
генералізованого пародонтиту.     1.1.23. Протокол санаторно-курортного лікування пародонтозу.

     1.2. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
нервової системи (додаються):     1.2.1. Протокол  санаторно-курортного лікування церебрального
атеросклерозу.     1.2.2. Протокол   санаторно-курортного   лікування  наслідків
цереброваскулярних хвороб.     1.2.3. Протокол санаторно-курортного лікування мігрені.     1.2.4. Протокол  санаторно-курортного   лікування   наслідків
черепно-мозкової травми.     1.2.5. Протокол  санаторно-курортного   лікування   наслідків
запальних захворювань центральної нервової системи.     1.2.6. Протокол санаторно-курортного лікування травм спинного
мозку.     1.2.7. Протокол  санаторно-курортного  лікування   розсіяного
множинного склерозу.     1.2.8. Протокол  санаторно-курортного  лікування  неврастенії
(гіпер-, гіпостенічної форм та подразнювальної слабкості).     1.2.9. Протокол   санаторно-курортного   лікування   ураження
лицевого нерва (VII черепного нерва).     1.2.10. Протокол        санаторно-курортного        лікування
мононейропатій, тунельних синдромів.     1.2.11. Протокол        санаторно-курортного        лікування
поліневропатій та інших уражень периферичної нервової системи.

     1.3. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
вуха (додається):     1.3.1. Протокол   санаторно-курортного  лікування  хронічного
середнього отиту.

     1.4. Протоколи  санаторно-курортного  лікування   захворювань
органів дихання (додаються):     1.4.1. Протокол        санаторно-курортного         лікування
бронхоектатичної хвороби.     1.4.2. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
обструктивного бронхіту.     1.4.3. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
бронхіту, трахеобронхіту.     1.4.4. Протокол   санаторно-курортного    лікування    хвороб
легенів, що спричинені зовнішніми агентами.     1.4.5. Протокол санаторно-курортного лікування  станів  після
перенесеної пневмонії.     1.4.6. Протокол санаторно-курортного  лікування  бронхіальної
астми.     1.4.7. Протокол санаторно-курортного лікування  вазомоторного
риніту.     1.4.8. Протокол   санаторно-курортного  лікування  хронічного
риніту,  фарингіту,  синуситу,  хронічних хвороб ротоглоточних  та
носоглоточних мигдаликів.

     1.5. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
системи кровообігу (додаються):     1.5.1. Протокол санаторно-курортного лікування стенокардії із
рідкими  нападами,  внаслідок  значних   та   звичайних   фізичних
навантажень  (I-II  функціональні  класи) без кардіосклерозу або в
сполученні з ним із серцевою недостатністю не вищою від IIA стадії
без   порушень  серцевого  ритму  і  провідності  при  стабільному
перебігу захворювання.     1.5.2. Протокол  санаторно-курортного  лікування  стенокардії
напруження   внаслідок   значно   обмежених   звичайних   фізичних
навантажень  (III функціональний клас) без- або з кардіосклерозом,
із серцевою недостатністю  не  вищою  від  I  стадії  без  значних
порушень серцевого ритму.     1.5.3. Протокол санаторно-курортного  лікування  стану  після
хірургічного    лікування    ІХС   2-3   місяці   після   операції
(ендоваскулярні  втручання  на   судинах   серця,   аортокоронарне
шунтування  тощо) при серцевій недостатності не вищій від I стадії
без порушень серцевого ритму,  у віддалені терміни після  операції
(1  рік  і  більше)  при відсутності стенокардії внаслідок значних
фізичних   навантажень   у   стані   компенсації   або    серцевої
недостатності не вищій від 1 стадії без порушень серцевого ритму.     1.5.4. Протокол санаторно-курортного  лікування  стану  після
хірургічного    лікування    ІХС   2-3   місяці   після   операції
(ендоваскулярні  втручання  на   судинах   серця,   аортокоронарне
шунтування  тощо) при серцевій недостатності не вищій від I стадії
без порушень серцевого ритму,  у віддалені терміни після  операції
(1  рік  і  більше)  при відсутності стенокардії внаслідок значних
фізичних   навантажень   у   стані   компенсації   або    серцевої
недостатності  не вищій від 1 стадії без порушень серцевого ритму,
в сполученні з гіпертонічною хворобою.     1.5.5. Протокол         санаторно-курортного        лікування
постінфарктного кардіосклерозу із стенокардією або без стенокардії
I-III функціонального класу без тяжких порушень ритму серця.     1.5.6. Протокол санаторно-курортного лікування кардіосклерозу
після перенесеного інфаркту міокарда з хронічною аневризмою серця,
з  рідкими  нетяжкими  нападами  стенокардії  (I-II  функціональні
класи)  без  прогностично несприятливих порушень серцевого ритму і
атріовентрикулярної  блокади  вищої  від  I  ступеня  із  серцевою
недостатністю не вище I стадії.     1.5.7. Протокол санаторно-курортного  лікування  стану  після
хірургічного  лікування  аневризми  (резекція) 3-4 місяці і більше
після операції при серцевій недостатності не вищій від I стадії  і
відсутності порушень серцевого ритму.     1.5.8. Протокол        санаторно-курортного         лікування
атеросклеротичного   кардіосклерозу   без   стенокардії   або   зі
стенокардією I та II функціонального  класу  без  тяжких  порушень
серцевого  ритму  і  провідності з серцевою недостатністю не вищою
від IIA стадії.     1.5.9. Протокол         санаторно-курортного        лікування
атеросклеротичного   кардіосклерозу   без   стенокардії   або   зі
стенокардією  I  та  II  функціонального класу без тяжких порушень
серцевого ритму і провідності при серцевій недостатності не  вищій
від IIA   стадії   з   рідкими   екстрасистолами   або   неважкими
пароксизмальними порушеннями серцевого ритму.     1.5.10. Протокол санаторно-курортного лікування гіпертонічної
хвороби  I  та  II  стадії  доброякісного  перебігу   без   частих
гіпертонічних  кризів,  без  прогностично  несприятливих  порушень
серцевого ритму і провідності, при серцевій недостатності не вищій
від I стадії.     1.5.11. Протокол        санаторно-курортного        лікування
реноваскулярної  гіпертонії  після  реконструктивних  операцій  на
ниркових артеріях і нирках,  з нормалізацією або значним зниженням
артеріального   тиску   після   операції,   без   виражених   явищ
недостатності азотовидільної функції нирок, порушення мозкового та
коронарного кровообігу  при  серцевій  недостатності  не вищій від
I стадії  і  відсутності   прогностично   несприятливих   порушень
серцевого ритму.     1.5.12. Протокол        санаторно-курортного        лікування
нейроциркуляторної дистонії.     1.5.13. Протокол санаторно-курортного лікування  ревматичного
ендоміокардиту при    мінімальному    ступені   активності   через
1-2 місяці після закінчення гострих явищ у хворих на первинний або
зворотний   ендоміокардит  затяжного  або  латентного  перебігу  з
ураженням клапанного апарату  або  без  нього,  при  недостатності
кровообігу  не вищій від I стадії,  без прогностично несприятливих
порушень  серцевого  ритму;  через  6-8  місяців  після  затихання
загострення при серцевій недостатності I-IIA стадій.     1.5.14. Протокол санаторно-курортного лікування недостатності
мітрального клапана без ознак активності ревматичного процесу, при
стані компенсації або серцевої  недостатності  не  вищій  від  IIA
стадії, без прогностично несприятливих порушень серцевого ритму та
провідності,  сполученої  мітральної   вади   атріовентрикулярного
отвору,  не  більш  ніж  II ступінь стенозу,  без ознак активності
процесу при стані компенсації або серцевій недостатності  не  вище
I стадії.     1.5.15. Протокол  санаторно-курортного  лікування  сполученої
мітральної  вади  серця  з  переважанням недостатності мітрального
клапана без ознак активності процесу - при стані  компенсації  або
серцевій   недостатності   не   вище  I  стадії  без  прогностично
несприятливих порушень серцевого ритму.     1.5.16. Протокол  санаторно-курортного  лікування  сполученої
мітральної   вади   серця   з    переважанням    стенозу    лівого
атріовентрикулярного  отвору,  не більш ніж II ступінь стенозу без
ознак активності процесу або з мінімальним ступенем активності при
стані компенсації   або   серцевій   недостатності  не  вищій  від
I стадії.     1.5.17. Протокол  санаторно-курортного  лікування  сполученої
мітральної   вади   серця   з    переважанням    стенозу    лівого
атріовентрикулярного  отвору,  не більш ніж II ступінь стенозу без
ознак активності процесу або з мінімальним ступенем активності при
при серцевій недостатності IIA стадії.     1.5.18. Протокол    санаторно-курортного    лікування     вад
аортального  клапана без ознак активності ревматичного процесу або
при  наявності  мінімального  ступеня  активності   при   серцевій
недостатності не вищій I стадії,  без нападів стенокардійного болю
та високої артеріальної гіпертонії  і  прогностично  несприятливих
порушень серцевого ритму і провідності.     1.5.19. Протокол санаторно-курортного лікування  комбінованої
мітрально-аортальної   вади   без  ознак  активності  ревматичного
процесу при стані компенсації або серцевій недостатності не  вищій
від I-IIA   стадії,   без   прогностично   несприятливих  порушень
серцевого ритму і провідності.     1.5.20. Протокол санаторно-курортного лікування  стану  після
мітральної  комісуротомії  або  інших реконструктивних операцій на
клапанах  серця  6-8  місяців  після  операції   при   відсутності
активності  ревматичного  процесу,  при  компенсації  або серцевій
недостатності не  вищій  від  IIA  стадії  без  порушень серцевого
ритму.     1.5.21. Протокол санаторно-курортного лікування вроджених вад
серця без ознак ендоміокардіту при стані компенсації або  серцевій
недостатності не вищій від IIA стадії.     1.5.22. Протокол санаторно-курортного лікування  стану  після
перенесеного  інфекційно-алергічного  міокардиту  після закінчення
гострих та підгострих явищ при серцевій недостатності не вищій від
II-A стадії та при відсутності тяжких порушень серцевого ритму.     1.5.23. Протокол        санаторно-курортного        лікування
гіпертрофічної   кардіоміопатії   без  прогностично  несприятливих
порушень серцевого ритму і  провідності,  коронарного  кровообігу,
без серцевої  недостатності  чи при серцевій недостатності не вище
I стадії.

     1.6. Протоколи  санаторно-курортного  лікування   захворювань
крові та кровотворних органів (додаються):     1.6.1. Протокол        санаторно-курортного         лікування
залізодефіцитної анемії.     1.6.2. Протокол санаторно-курортного лікування мегалобластної
анемії    (перніціозної    анемії   Аддісона-Бірмера)   в   стадії
клініко-гематологічної реміссії при  компенсації  вітаміну  B   та
                                                        2
інших вітамін B  -дефіцитних анемій.
          12інших вітамін B  -дефіцитних анемій.
          12     1.6.3. Протокол        санаторно-курортного         лікування
фолієво-дефіцитної  анемії у стадії клініко-гематологічної ремісії
та компенсації фолієвої кислоти.     1.6.4. Протокол    санаторно-курортного    лікування   анемії
гемолітичної (у стадії клінічної ремісії,  міжкризовий період,  за
компенсації гемоліза при задовільному загальному стані).     1.6.5. Протокол   санаторно-курортного    лікування    анемії
гіпопластичної  (при  відсутності прогресування у стадії клінічної
ремісії).     1.6.6. Протокол         санаторно-курортного        лікування
тромбоцитопенії   та   ідіопатичної   тромбоцитопенічної   пурпури
(легкого    та    середнього    ступеню,    у    стадії    стійкої
клініко-гематологічної ремісії).     1.6.7. Протокол   санаторно-курортного   лікування  гемофілії
(легкого  та  середнього  ступеню  важкості,  яка  перебігає   без
загострень,  кровотеч,  при  залишкових  явищах гемартрозів та при
загальному задовільному стані (при обов'язковій наявності власного
кріопреципітата).

     1.7. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
сечостатевої системи (додаються):     1.7.1. Протокол   санаторно-курортного  лікування  хронічного
сальпінгіту  і  оофориту,  хронічного  метриту   та   ендометриту,
хронічного   параметриту,   тазових   спайок   очеревини,  тазових
перітонеальних  післяопераційних  спайок,  неправильних   положень
матки,   жіночої   безплідності   трубного   походження,   жіночої
безплідності маткового походження, внутрішньо маткових спайок.     1.7.2. Протокол   санаторно-курортного  лікування  дисфункції
яєчників,  вторинної  аменореї,  вторинної  олігоменореї,  жіночої
безплідності, пов'язаної з відсутністю овуляції.     1.7.3. Протокол санаторно-курортного лікування  патологічного
клімаксу.     1.7.4. Протокол  санаторно-курортного   лікування   запальних
хвороб передміхурової залози.     1.7.5. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
циститу.     1.7.6. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
пієлонефриту.     1.7.7. Протокол санаторно-курортного  лікування  сечокам'яної
хвороби.     1.7.8. Протокол  санаторно-курортного  лікування   хронічного
гломерулонефриту.     1.7.9. Протокол  санаторно-курортного  лікування   чоловічого
безпліддя.

     1.8. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
ендокринної  системи,  розладу  харчування  та  порушення   обміну
речовин (додаються):     1.8.1. Протокол санаторно-курортного лікування гіпотиреозу     1.8.2. Протокол   санаторно-курортного   лікування  цукрового
діабету 2-го типу (від переважання резистентності  до  інсуліну  з
відносною  інсуліновою  недостатністю  до переважання секреторного
дефекту з резистентності до інсуліну або без неї).     1.8.3. Протокол   санаторно-курортного  лікування  первинного
аліментарно-конституціонального ожиріння.     1.8.4. Протокол санаторно-курортного лікування подагри.

     1.9. Протоколи   санаторно-курортного  лікування  захворювань
шкіри (додаються):     1.9.1. Протокол санаторно-курортного лікування екземи.     1.9.2. Протокол санаторно-курортного лікування псоріазу     1.9.3. Протокол санаторно-курортного лікування парапсоріазу.     1.9.4. Протокол  санаторно-курортного   лікування   червоного
плескатого лишаю.     1.9.5. Протокол санаторно-курортного лікування  акне  (вугрів
звичайних).     1.9.6. Протокол  санаторно-курортного   лікування   обмеженої
склеродермії.     1.9.7. Протокол санаторно-курортного лікування кропив'янки.     1.9.8. Протокол   санаторно-курортного  лікування  гніздового
облисіння (алопеції).     1.9.9. Протокол санаторно-курортного лікування іхтіозу.

     1.10. Протоколи  санаторно-курортного  лікування  захворювань
ока та його придатків (додаються):     1.10.1. Протокол   санаторно-курортного   лікування   вікової
макулодистрофії, пігментної дегенерації сітківки.     1.10.2. Протокол   санаторно-курортного   лікування  увеітів,
хоріоретинітів.     1.10.3. Протокол        санаторно-курортного        лікування
посттравматичного стану ока,  в пізні  строки  після  хірургічного
лікування катаракти, глаукоми, патології рогівки, сітківки та ін.     1.10.4. Протокол  санаторно-курортного  лікування   кератиту,
кератопатії, рубців, помутніння рогівки.     1.10.5. Протокол санаторно-курортного лікування  глаукоми  та
патології внутрішньоочного тиску.     1.10.6. Протокол санаторно-курортного  лікування  захворювань
зорового нерву (без нейрохірургічної патології).     1.10.7. Протокол санаторно-курортного  лікування  діабетичної
ретинопатії.     1.10.8. Протокол санаторно-курортного лікування міопії.

     1.11. Протоколи  санаторно-курортного  лікування  захворювань
кістково-м'язової системи та сполучної тканини (додаються):     1.11.1. Протокол  санаторно-курортного  лікування  реактивних
артропатій  (хвороби  Рейтера,  урогенних  і  постентероколітичних
артропатій).     1.11.2. Протокол        санаторно-курортного        лікування
сироваткопозитивного ревматоїдного артриту.     1.11.3. Протокол  санаторно-курортного лікування поліартрозу,
коксартрозу (артрозу тазостегнового суглобу,  гонартрозу  (артрозу
колінного   суглобу),   артрозу   першого  зап'ястково-п'ясткового
суглобу, інших артрозів.     1.11.4. Протокол  санаторно-курортного  лікування остеопорозу
з патологічним переломом, остеопорозу без патологічного перелому.     1.11.5. Протокол  санаторно-курортного  лікування ювенільного
артриту.     1.11.6. Протокол санаторно-курортного лікування анкілозивного
спондилоартрита (хвороби Бехтерева).     1.11.7. Протокол  санаторно-курортного  лікування  дорсопатій
(остеохондроза хребта, спондильозу, дорсалгії).

     1.12. Протокол  санаторно-курортного   лікування   осіб,   що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:  осіб, що зазнали
радіаційного впливу в діапазоні доз,  що не  викликають  променеву
хворобу,  у яких відсутні захворювання основних органів та систем,
але є місце  високий  ризик  їхнього  розвитку,  толерантність  до
фізичного навантаження не менш 125 Ватт (додається).

     1.13. Протокол   санаторно-курортного   лікування   осіб,  що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:  осіб, що зазнали
радіаційного  впливу  в діапазоні доз,  що не викликають променеву
хворобу,  але мають соматичні захворювання  в  стадії  компенсації
(додається).

     1.14. Протокол   санаторно-курортного   лікування   осіб,  що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:  осіб, що зазнали
радіаційного  впливу  в діапазоні доз,  що не викликають променеву
хворобу,  але мають соматичні  захворювання  в  стадії  вираженого
клінічного  розвитку при стабільному перебігу в стадії компенсації
або субкомпенсації, з не різко зниженою толерантністю до фізичного
навантаження (додається).

     1.15. Протокол   санаторно-курортного   лікування   осіб,  що
постраждали  внаслідок   Чорнобильської   катастрофи:   осіб,   що
перенесли   гостру  променеву  хворобу  та  ті  що  отримали  дозу
зовнішнього опромінення 1-3 Зв. (додається).

     1.16. Протокол санаторно-курортного  лікування  новоутворень,
злоякісних новоутворень, доброякісних новоутворень (додається).

     2. Контроль  за  виконанням  наказу  покласти  на  заступника
Міністра Митника З.М.

 Міністр                                              В.М.Князевич
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
             захворювань органів травлення
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
         функціональних езофагеальних розладів
 

     Шифр по МКХ-10: K22.0

     Функціональні езофагеальні розлади:     A. Функціональні езофагеальні розлади (ФЕР).     A1. Функціональна печія.     A2. Функціональна    торакалгія   припустимо   езофагеального
ґенезу.     A3. Функціональна дисфагія.     A4. Глобус.

     Діагностика на санаторному етапі*.     Діагностичні критерії** функціональної печії     (Римські критерії III, 2006 р.):     Діагностичні критерії** функціональної печії повинні включати
всі з наступних:     1. Пекучий ретростернальний дискомфорт або біль.     2. Відсутність доказів за ГЕРХ як причин симптоматики.     3. Відсутність моторних розладів,  що мають гістопатологічний
ґенез.

---------------     ** Критерії повинні бути присутні протягом останніх 3 місяців
та з'явитися щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу.

     Діагностичні критерії** функціональної торакалгії  припустимо
езофагеального ґенезу (Римські критерії III, 2006 р.):     Діагностичні критерії** функціональної торакалгії  припустимо
езофагеального ґенезу повинні включати всі з наступних:     1. Серединний біль або дискомфорт у грудній клітці, що не має
пекучого характеру.     2. Відсутність доказів за ГЕРХ як причин симптоматики.     3. Відсутність моторних розладів,  що мають гістопатологічний
ґенез.

---------------     ** Критерії повинні бути присутні протягом останніх 3 місяців
та з'явитися щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу.

     Діагностичні критерії** функціональної дисфагії     (Римські критерії III, 2006 р.):     Діагностичні критерії**   функціональної   дисфагії   повинні
включати всі з наступних:     1. Відчуття застрягнення або  аномального  проходження  через
стравохід твердої або рідкої їжі.     2. Відсутність доказів за ГЕРХ як причин симптоматики.     3. Відсутність моторних розладів,  що мають гістопатологічний
ґенез.

---------------     ** Критерії повинні бути присутні протягом останніх 3 місяців
та з'явитися щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу.

     Діагностичні критерії**  глобусу   (Римські   критерії   III,
2006 р.):     Діагностичні критерії**   глобусу   повинні   включати    всі
з наступних:     1. Персистуюче   або   інтермітуюче   відчуття   клубка   або
стороннього тіла у горлі.     2. Виникнення відчуття клубка між прийомами їжі.     3. Відсутність дисфагії або одинофагії.     4. Відсутність доказів за ГЕРХ як причин симптоматики.     5. Відсутність моторних розладів,  що мають гістопатологічний
ґенез.

---------------     ** Критерії повинні бути присутні протягом останніх 3 місяців
та з'явитися щонайменше за 6 місяців до встановлення діагнозу.

     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Аналіз калу на приховану кров     - Копрограма     - Обов'язкові інструментальні дослідження     - Електрокардіографія     - Езофагогастродуоденоскопія     - pH-метрія     - Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини     - Рентгенологічне дослідження  стравоходу  (при  необхідності
дворазово)     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців:  невропатолог,  отоларинголог  та інші
за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Дієта: N 1, 5, харчування - дрібне.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації функціонального стану стравоходу.     Мінеральні води     призначають     виходячи     із     стану
кислотоутворюючої функції   шлунка  за  90-60-40  хвилин  до  їжі,
у теплому  вигляді  по  150-200  мл,  тричі  на   день.   Показані
мінеральні  води малої та середньої мінералізації гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні  (Квітка  Полонини,  Лужанська,   Поляна
Квасова, Поляна Купіль, Свалявська, Одеська N 1, Боржомі, Єсентуки
N 4).     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  Застосовують  лікувальні  грязі
температурою 37-38 град.С  або  торф  (38-40  град.С)  на  ділянку
передньої  черевної  стінки або на ділянку нижньої третини грудини
або на комірцеву ділянку продовж 15-20 хв.     Грязелікування проводять через день,  чергуючи його з ваннами
(йодо-бромними, хвойними, лавандовими).     Апаратна фізіотерапія:   Доброго  ефекту  надає  застосування
імпульсних струмів низької частоти за методикою електросну завдяки
позитивному впливу на підкорково-стволові структури,  гіпоталамус,
ретикулярну  формацію  мозку.  Процедури  проводять  від   апарату
"Электросон-3, -4Т".  Розташування  електродів за очно-завушною чи
лобно-завушною методикою,  частота імпульсу 3-5  Гц,  сила  струму
3-5 мА,  експозицією  6-10,  далі  20-40 хв,  через день,  на курс
8-10 процедур.     Хвилі дециметрового   діапазону   (ДМХ-терапія).    Процедури
проводять від апарату "Ранет" чи "Волна-2". Подовжній випромінювач
розташовують на  ділянку  епігастрію,  зазор  3-4  см,  потужність
25 Вт, експозиція 15 хвилин, через день, на курс 10-12 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення  чи  значне зменшення
ретростернального болю або  дискомфорту,  у  тому  числі  пекучого
характеру, відчуття застрягнення або аномального проходження через
стравохід твердої або рідкої їжі,  відчуття клубка або стороннього
тіла у горлі.     Протипоказання: не існує.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
          ахалазії кардіальної частини шлунку
 

     Шифр по МКХ-10: K22.0

     Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації  хвороб
органів травлення  (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ України
в 2004 р.) виділяють:     K22.0 Ахалазія кардіальної частини шлунка     Рентгенологічні прояви стадій захворювання:  I1 -  1  (стадія
нестабільного  спазму);  I2  -  2  (стадія нестабільного спазму та
незначного розширення  стравоходу);  I3  -  3  (стадія  рубцьового
звуження  та  розширення  стравоходу);  I4  -  4  (кардіостеноз із
S-подібною формою стравоходу та різким його розширенням).     Ускладнення: O1  -  епіфренальний дивертикул;  O2 - хронічний
езофагіт.     Ступінь тяжкості  езофагіту  (за  даними  ендоскопії):  T1  -
1 ст., T2 - 2 ст., T3 - З ст., T4 - 4 ст.

     Діагностика на санаторному етапі*.     - Основні  клінічні  критерії:  загрудинний  біль,  дисфагія,
регургітація.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Копрограма     - Обов'язкові інструментальні дослідження     - Електрокардіографія     - Езофагогастродуоденоскопія     - pH-метрія     - Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини     - Рентгенологічне дослідження  стравоходу  (при  необхідності
дворазово)     - даткові   інструментальні   і    лабораторні    дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     - Консультації фахівців: за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються  -  відновлення
моторної функції стравоходу.     Дієта: N 1, дробне харчування.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Внутрішнє  вживання  мінеральних вод сприяє
нормалізації функціонального стану стравоходу,  позитивно  впливає
на  кислотоутворюючу  та  моторну  функції шлунка,  внаслідок чого
спостерігається зникнення або значне зменшення загрудинного  болю,
дисфагії, регургітації.     Мінеральні води     призначають     виходячи     із     стану
кислотоутворюючої функції   шлунка  за  90-60-40  хвилин  до  їжі,
у теплому  вигляді  по  150-200  мл,  тричі  на   день.   Показані
мінеральні  води малої та середньої мінералізації гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні  (Квітка  Полонини,  Лужанська,   Поляна
Квасова, Поляна Купіль, Свалявська, Одеська N 1, Боржомі, Єсентуки
N 4).    Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  Застосування  лікувальних грязей
температурою 37-38 град.С або  торфу  (38-40  град.С)  на  ділянку
передньої  черевної стінки або на ділянку нижньої третини груднини
або на комірцеву ділянку продовж  15-20  хв  надає  спазмолітичної
дії,  сприяє  зниженню  кислотності  шлункового соку,  що поліпшує
моторну функцію стравоходу  та  шлунку.  Грязелікування  проводять
через  день,  чергуючи  його  з ваннами (йодо-бромними,  хвойними,
лавандовими, перлинними).     Апаратна фізіотерапія: Застосовують синусоїдальні модульовані
струми (СМС) від апарату "Ампліпульс 4".  Локалізація електродів -
епігастральна ділянка  та  ділянка  нижньогрудного відділу хребта,
I та IV рід роботи по 3  хв  кожний,  частота  модуляції  100  Гц,
глибина модуляції  25-30%,  через  день,  8-10  процедур  на  курс
лікування.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення болю, порушень ковтання
та  інших  диспепсичних явищ,  болючості в епігастральній ділянці,
збільшення маси тіла, зменшення розширення стравоходу, відновлення
його    моторики    за   даними   контрастного   рентгенологічного
дослідження, поліпшення самопочуття.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування  протипоказано
хворим із кардіостенозом із S-подібною формою стравоходу та різким
його розширенням, четвертим ступенем тяжкості езофагіту.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І.  Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см. Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування кили
             стравохідного отвору діафрагми
 

     Шифр по МКХ-10: K44

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ  України
в 2004 р.) виділяють:

     K44 Діафрагмальна кила     Вид кили:     B1 Аксіальна:  L1 - ковзна; L2 - фіксована; L3 - стравохідна;
L4 - кардіальна;  L5 - кардіофундальна;  L6 -  субтотальна;  L7  -
тотально-шлункова.     B2 Параезофагеальна шлункова: L1 - фундальна; L2 - антральна;
L3 - субтотальна; L4 - тотальна.     B3 Параезофагеальна:  L1 - кишкова;  L2 -  сальникова;  L3  -
змішана.     Клінічні прояви:  Q1 -  латентна;  Q2  -  диспептична;  Q3  -
больова; Q4 - псевдокоронарна; Q5 - геморагічно-анемічна.     Ускладнення: O1 - гостра кровотеча;  O2 -  рефлюкс  езофагіт;
O3 -  защемлення  шлунка;  O4  -  некроз  шлунка;  O5 - скорочення
стравоходу.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні  клінічні  критерії:  загрудинний  біль,  дисфагія,
печія, відриг.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Копрограма     - Аналіз калу на приховану кров     - Обов'язкові інструментальні дослідження     - Електрокардіографія     - Езофагогастродуоденоскопія     - pH-метрія     - Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини     - Рентгенологічне  дослідження  стравоходу  (при необхідності
дворазово)     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання. Консультації фахівців: за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються  -  відновлення
моторної функції стравоходу     Дієта: N 1, 5 (раціон N 1), дрібне харчування.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова)     Рекомендації по зміні стилю життя:     - спати з підведеним не менш ніж на  15  см  головним  кінцем
ліжка;     - знизити масу тіла, якщо є ожиріння;     - не лежати після їжі протягом 1,5 год.;     - не приймати їжу перед сном;     - обмежити прийом жирів;     - припинити куріння;     - уникати тісного одягу, тугих поясів;     - не приймати лікарських засобів, що надають негативний ефект
на  моторику  стравоходу  і тонус нижнього стравохідного сфінктера
(пролонговані нітрати,  антагоністи кальцію, теофілін), ушкоджують
слизисту оболонку стравоходу (аспірин і інші НПЗС) і ін.     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації  функціонального стану стравоходу,  позитивно впливає
на кислотоутворюючу та  моторну  функції  шлунка,  внаслідок  чого
спостерігається  зникнення або значне зменшення загрудинного болю,
дисфагії, печії.     Мінеральні води     призначають     виходячи     із     стану
кислотоутворюючої функції  шлунка  за  90-60-40  хвилин  до   їжі,
у теплому   вигляді   по  150-200  мл,  тричі  на  день.  Показані
мінеральні води малої та середньої мінералізації  гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні   (Квітка  Полонини,  Лужанська,  Поляна
Квасова, Поляна Купіль, Свалявська, Одеська N 1, Боржомі, Єсентуки
N 4).     Пелоїдо- та бальнеотерапія:  Застосування лікувальних  грязей
температурою  37-38  град.С  або  торфу  (38-40 град.С) на ділянку
передньої черевної стінки або на ділянку нижньої  третини  грудини
або  на  комірцеву  ділянку впродовж 15-20 хв надає спазмолітичної
дії,  сприяє зниженню кислотності  шлункового  соку,  що  поліпшує
моторну функцію стравоходу та шлунку.     Грязелікування проводять через день,  чергуючи його з ваннами
(йодо-бромними, хвойними, лавандовими, перлинними).     Апаратна фізіотерапія:  Позитивним ефектом  щодо  відновлення
моторної  функції  стравоходу  володіють синусоїдальні модульовані
струми.  Застосовують  локалізацію  електродів  на   епігастральну
ділянку  та на ділянку нижньогрудного відділу хребта,  I та IV рід
роботи по 3-5 хвилин кожний,  частота модуляції 100-50 Гц, глибина
модуляції 50-75%.   Сила   струму  становить  5-12  мА.  Процедури
загальною тривалістю   6-10   хвилин   проводять    через    день,
10-12 процедур на курс.     Знеболюючого та   протизапального   ефекту   надають    хвилі
дециметрового  діапазону  (ДМХ).  Процедури  проводять від апарату
"Ранет"  чи  "Волна-2".  Подовжній  випромінювач  розташовують  на
ділянку епігастрію,  зазор  3-4 см,  потужність 25 Вт,  експозиція
15 хвилин, через день, на курс 10-12 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення болю, порушень ковтання
та  інших  диспепсичних  явищ,  збільшення маси тіла,  відновлення
функціонального стану шлунку, поліпшення самопочуття.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим з  субтотальною  та  тотально-шлунковою  аксіальною  килою,
субтотальною  та тотальною параезофагеальною шлунковою килою,  при
параезофагеальній килі,  при наявності ускладнень,  за виключенням
рефлюкс-езофагіту.

--------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
     гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ)
 

     Шифр по МКХ-10:     Гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом K21.0     Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту K21.9

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ  України
в 2004 р.) пропонується наступна класифікація:

     K21 Гастроезофагеальний рефлюкс     I1 ГЕРХ без езофагіту - K21.9;     I2 ГЕРХ із езофагітом - 21.0.     Ускладнення:     O1 - гостра кровотеча;  O2  -  перфорація  стравоходу;  O3  -
метаплазія СО   (стравохід   Баррета);  O4  -  медіастеніт;  O5  -
непрохідність стравоходу (K22.2); O6 - виразка стравоходу (K22.1)     При наявності     ГЕРХ     з     езофагітом    використовують
Лос-Анджелеську ендоскопічну  класифікацію  за  ступенем  важкості
езофагіту:     Лос-Анджелеська класифікація ГЕРХ (1994 р.)     Ступінь A  -  одне  або  кілька  пошкоджень слизової оболонки
стравоходу, кожне з яких завдовжки не більше 5 мм, обмежене однією
складкою слизової оболонки.     Ступінь B - одне  або  кілька  пошкоджень  слизової  оболонки
стравоходу  завдовжки  більше  5  мм,  обмежене складками слизової
оболонки,  причому  пошкодження  не  розповсюджуються  між   двома
складками.     Ступінь C - одне  або  кілька  пошкоджень  слизової  оболонки
стравоходу  завдовжки  більше  5  мм,  обмежене складками слизової
оболонки,   причому   пошкодження   розповсюджуються   між   двома
складками, але займають менше 75% кола стравоходу.     Ступінь D -  пошкодження  слизової  оболонки  стравоходу,  що
охоплюють 75% і більше по його колу.

     Діагностика на санаторному етапі*.     - Основні клінічні критерії:  печія,  відриг кислим,  почуття
печії у надчеревній ділянці та за грудиною,  які частіше виникають
після їжі, при нахилах тулуба вперед та в нічний час.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Аналіз калу на приховану кров     - Загальний аналіз сечі     - Залізо сироватки крові     Обов'язкові інструментальні дослідження     - Електрокардіографія     - Езофагогастродуоденоскопія  (при  необхідності  до  і після
лікування)     - Рентгенологічне дослідження стравоходу (при необхідності)     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються - це  підвищення
тонусу   нижнього  стравохідного  сфінктера,  поліпшення  моторики
шлунка,  зменшення  агресивності  шлункового  соку   (кислотності,
пептичного чинника).     Зважаючи на це,  дієта хворих на ГЕРХ повинна  бути  дрібною,
механічно та хімічно щадної щодо стравоходу та шлунку з обмеженням
вуглеводів та відносним збільшенням білків (дієта N 1а,  1б, 1в та
1 послідовно).     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Рекомендації по зміні стилю життя:     - спати  з  підведеним  не менше ніж на 15 см головним кінцем
ліжка;     - знизити масу тіла, якщо є ожиріння;     - не лежати після їжі протягом 1,5 год.;     - не приймати їжу перед сном;     - обмежити прийом жирів;     - припинити куріння;     - уникати тісного одягу, тугих поясів;     - не приймати лікарських засобів, що надають негативний ефект
на моторику стравоходу і тонус  нижнього  стравохідного  сфінктера
(пролонговані нітрати,  антагоністи кальцію, теофілін), ушкоджують
слизисту оболонку стравоходу (аспірин і інші НПЗС) і ін.     Мінеральні води:  Мінеральні  води  призначають  виходячи  із
стану кислотоутворюючої функції шлунка. При підвищеній кислотності
застосовують    середньо    -    та    високомінералізовані   води
хлоридно-гідрокарбонатні           натрієві            (Шаянська),
хлоридні-гідрокарбонатні,    гідрокарбонатні    магнієво-кальцієві
(Сойми,  Рай-Оленівська,  Кримська,  Березівські мінводи та  ін.),
гідрокарбонатні   натрієві   (Лужанська,  Поляна  Квасова,  Поляна
Купіль,  Свалявська). Воду призначають за 1,5 год. перед вживанням
їжі у теплому вигляді по 150-200 мл, тричі на день. При нормальній
кислотності призначають ті ж самі води за 1 год.  перед  вживанням
їжі.  При знижених кислотоутворюючій і секреторній функціях шлунка
показані мало- та середньомінералізовані  гідрокарбонатно-хлоридні
натрієві,  хлоридно  -  натрієві води (Миргородська,  Куяльницька,
Бердянська, Одеська N  2,  Бронничанка,  Мелітопольська,  Сакська,
Новомосковська,   Сойми   та   ін.).   У  відповідних  розведеннях
призначаються Моршинська та Слов'янська мінеральні води.     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  Застосування лікувальних грязей
температурою 37-38 град.С або  торфу  (38-40  град.С)  на  ділянку
епігастрію  та  нижньої  третини груднини впродовж 15-20 хв сприяє
зниженню  кислотності  шлункового  соку  та  поліпшенню   моторики
шлунка,  що  призводить  до зниження внутрішньошлункового тиску та
зменшення   ймовірності   виникнення   рефлюксів.   Грязелікування
проводять   через  день,  чергуючи  його  з  ваннами  (радоновими,
хвойними, морськими, мінеральними).     Апаратна фізіотерапія:  Із  методів фізіотерапії застосовують
синусоїдальні модульовані струми  (СМС),  які  сприяють  посиленню
замикальної  функції кардії,  зниженню секреторної та нормалізації
моторної функції шлунка.  Процедури проводять в імпульсному режимі
при  поперечному  розташуванні  електродів  на  ділянку  шлунка та
ділянку нижньогрудного відділу хребта,  модуляції від 25  до  50%,
частотою 100 Гц, I та IV рід роботи, по 3 хв кожний, 8-10 процедур
на курс лікування.     Додатково: Для  досягнення  протизапального  та аналгезуючого
ефектів застосовують  електричне  поле  УВЧ  на  ділянку  проекції
нижньої  третини стравоходу у безперервному слабкотепловому режимі
впливу, тривалість процедури 6-10 хв,  через день,  8-10  процедур
на курс лікування.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості    лікування:    зникнення    клінічних   та
ендоскопічних проявів хвороби (повна ремісія) - болю, печії, інших
диспепсичних явищ,  болючості в епігастральній ділянці, поліпшення
самопочуття,  ознак запалення  слизової  оболонки  стравоходу  при
ендоскопічному дослідженні.     Протипоказання: Санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим з ускладненнями ГЕРХ.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                функціональної диспепсії
 

     Шифр по МКХ-10: K30

     Класифікація диспепсії:     - виразкоподібна форма     - диспепсична форма     - змішана форма

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*:     Діагностичні критерії** для функціональної диспепсії (Римські
критерії III, 2006 р.) повинні містити:     1. один або більше з наведених нижче критеріїв:     - неприємне постпрандіальне переповнення;     - швидке перенасичення;     - епігастральний біль;     - епігастральне печіння.     2. брак   даних  щодо  органічної  патології  (в  тому  числі
результатів верхньої  ендоскопії),  які  б  могли  пояснити  ґенез
скарг.

---------------     ** Критерії  відповідають  вимогам,  якщо  скарги   "активні"
протягом останніх  3  місяців  з  початком захворювання щонайменше
6 місяців.

     - Основні клінічні критерії:  загальні неврологічні прояви  -
безсоння,  мігрені, роздратованість, поганий настрій та спеціальні
(гастритичні), що залежить від варіанту диспепсії.     Виразкоподібний варіант  характеризується періодичними болями
в епігастральній ділянці помірної інтенсивності,  як  правило  без
ірадиації;  біль  виникає  натще  (голодні  болі) або вночі (нічні
болі), купується після прийому їжі та/чи антацидів.     Дисмоторний варіант    супроводжується   відчуттям   раннього
насичення,  важкості, переповнення, здуття в епігастрії; відчуттям
дискомфорту після їжі, нудотою, іноді блювотою.     При неспецифічному варіанті можуть бути наявні різні  ознаки,
які важко віднести до того чи іншого варіанту.  Можливо сполучення
різних варіантів в одного хворого.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Глюкоза крові та сечі     - Печінковий  комплекс  (загальний  білірубін  крові  та його
фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП)     - Копрограма     - Аналіз калу на дисбактеріоз     - Аналіз калу на приховану кров     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД органів черевної порожнини і малого тазу     - Інтрагастральна pH-метрія     - Езофагогастродуоденоскопія (при необхідності - з біопсією з
подальшим морфологічним дослідженням біоптатів) або рентгеноскопія
шлунку     - Індикація H. pylori.     Обов'язкова консультація: гастроентеролога.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова).     Дієта: N 2, N 5 (раціон N 1).     Мінеральні води:   при   диспепсії   з  проявами  секреторної
недостатності шлунка призначається внутрішній  прийом  мінеральних
вод   малої   та  середньої  мінералізації,  переважно  хлоридних,
хлоридно-сульфатних,  сульфатно-хлоридних  (Аква,   Богоявленська,
Броварська,     Броничанка,    Великобагачанська,    Верховинська,
Демідивська,  Діана,  Еола,  Жемчужина, Изумрудная, Криворізька-1,
Кришталева,   Куяльник,   Миколаївська,   Миргородська,  Сріблясті
водоспади,  Станіславська,  Чорноморська   та   інші),   кімнатної
температури  -  18-20 град.С,  газована,  по 200-250 мл на прийом,
тричі в день за 20-30 хвилин до їжі,  швидко, невеликими ковтками.
В   стадії   нестійкої  ремісії  (субкомпенсації),  при  наявності
проносів спочатку застосовується тепла,  дегазована вода двічі  на
день, виключаючи ранковий прийом, по 100-150 мл через 40-60 хвилин
після  їжі,  після  нормалізації   стільця   та   зникнення   явищ
загострення рекомендується звичайна схема використання мінеральних
вод.     За умов   диспепсії   з   проявами   ацидізму  застосовуються
гідрокарбонатні,                        гідрокарбонатно-сульфатні,
гідрокарбонатно-хлоридні   мінеральні  води  малої  або  середньої
мінералізації (Буковинська,  Валякузьминська,  Поляна Світла, Сині
Потоки,   Зелечанка,   Поляна  Квасова,  Поляна  Купель,  Свалява,
Лужанська, Плосковська,  Прозориста та ін.), теплі, дегазовані, по
200 мл тричі на день, за 1,5-1 години до прийому їжі.     Бальнеотерапія: лікувальні  душі   (циркулярний,   Шарко)   -
10-15 процедур  на  курс,  через день;  природні та штучні ванни -
соляні, прісні або шавлієві, експозиція 10-15 хвилин, температура,
34-37 град.С,    8-10   на   курс;   віхрові   ванни,   тривалість
10-15 хвилин,  температура,  34-37 град.С,  8-10 на курс; перлисті
ванни,  тиск  повітря  від  компресора  від  0,5  до 1,5 атмосфер,
експозиція 10-15 хвилин,  температура, 34-37 град.С, 8-10 на курс;
вібраційні  ванни  (частота  механічних коливань від 10 до 200 Гц,
температура 34-37  град.С,  тривалість  8-15  хвилин);  вуглекислі
ванни,   концентрація   0,8-1,0   г/л,  експозиція  10-15  хвилин,
температура, 35-33 град.С, 8-10 на курс.     Грязе- та   теплолікування:  грязьові  аплікації  на  ділянку
передньої  черевної  стінки  і  попереку  (грязьовий   пояс)   або
комірцеву ділянку,  температура  грязі  40-42  град.С,  експозиція
20 хвилин,  через день, 9-10 процедур на курс; аплікації озокериту
або  парафіну  на  ділянку  передньої  черевної  стінки і попереку
(грязьовий пояс),    температура    45-50    град.С,    експозиція
30-40 хвилин, через день, 9-10 процедур на курс.     Апаратна фізіотерапія:  -  СМС-терапія  на  ділянку  проекції
шлунка,  режим змінний,  III-IV роди роботи, глибина модуляцій від
25% до 100%,  частота 100-70 Гц,  12-15 процедур на курс,  щоденно
10-12   процедур   на   курс.  Така  процедура  призначається  при
гіпохлоргидрії.     Інші параметри   процедури  призначають  при  дискінетичному,
рефлюксоподібному   та   виразкоподібному   варіантах:   процедури
проводять   в  імпульсному  режимі  при  поперечному  розташуванні
електродів на ділянку шлунка та ділянку  нижньогрудинного  відділу
хребта, модуляція  від  25  до  50%,  частота 100 Гц,  I та IV рід
роботи, по 3 хв кожний, 8-10 процедур на курс лікування.     - також   за   умов   гіпохлоргидрії   з   метою   стимуляції
кислотоутворюючої та секреторної функції  шлунку  використовується
катодна гальванізація  ділянку  шлунку  -  сила  струму  15-17 мА;
тривалість 15-20 хв, 10 процедур на курс лікування, через день.     - індуктотермія  за допомогою індуктор-диску на епігастрільну
ділянку та   ділянку   спини    (сегменти    D -D ),    експозиція
                                         6  9
15-20 хвилин,  12-15 процедур на курс,  через день; дана процедура
може бути використана при виразкоподібному варіанті диспепсії.15-20 хвилин,  12-15 процедур на курс,  через день; дана процедура
може бути використана при виразкоподібному варіанті диспепсії.     - лікувальний електрофорез за  Вермелем  або  Щербаком  (1-2%
розчин сірчанокислої   магнезії,   кальцію   хлориду,  новокаїну),
10-12 процедур на курс, через день;     - ДМХ-терапія  на ділянку проекції шлунка,  потужність 25 Вт,
експозиція 10-15 хвилин,  10-15 процедур на  курс,  щоденно;  дана
процедура  може  бути  використана  при  виразкоподібному варіанті
диспепсії.     - УЗ  послідовно на епігастральну ділянку та ділянку проекції
наднирників - по 5  хвилин,  потужність  0,2-0,4  Вт/кв.см,  режим
імпульсний 10 мС, 10 процедур на курс, через день;     - магнітотерапія на надчеревну ділянку,  синусоїдальне  поле,
режим безперервний,   індукція   10  мТл,  експозиція  20  хвилин,
10-12 процедур, через день;     - солюкс  (інфрачервоне  випромінювання)  на  ділянку шлунка,
слабкотеплова доза,  експозиція 20-30 хвилин.  На  курс  лікування
10 процедур; щоденно або через день.     - електросон,  3-5 Гц,  експозиція 30-40 хвилин,  через день,
15-20 хвилин, через день, на курс 10 процедур;     - КВЧ-терапія на  надчеревну  ділянку  або  тім'яно-потилично
ділянку,  або  на  біологічно-активні точки,  нетеплове дозування,
10-15 мВт/кв.см , 10-12 процедур на курс, щоденно або через день;     - лазеротерапія на ділянку проекції шлунка, 12-палої кишки та
сегментарно паравертебрально на  D -D    (до  5  хвилин  на  зону,
                             6  10
щільність  потоку  20-25  мВт/кв.см ) або біологічно активні точки
(1-2 хвилини на точку,  8-10 точок за процедуру,  щільність потоку
2 мВт/кв.см), 8-10 процедур на курс, щоденно або через день.щільність  потоку  20-25  мВт/кв.см ) або біологічно активні точки
(1-2 хвилини на точку,  8-10 точок за процедуру,  щільність потоку
2 мВт/кв.см), 8-10 процедур на курс, щоденно або через день.     Додатково: рефлексотерапія, імерсійні ванни N 10.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості   лікування:  зникнення  диспепсичних  явищ,
болю,  порушень апетиту,  пальпаторної болісності в епігастральній
області;   відновлення  функціонального  стану  гастродуоденальной
системи, добре самопочуття.     Протипоказання: не існує.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих  врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
   санаторно-курортного лікування хронічного гастриту
         із нормальною та підвищеною секрецією
 

     Шифр по МКХ - 10: K29

     Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації  хвороб
органів  травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України в
2004 р.) виділяють:

     K29.3 Хронічний неатрофічний гастрит     Наявність інвазії H.  pylori:  K1 - асоційований з H. pylori;
K2 - не асоційований з H. pylori.     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Локалізація процесу:  L1 - антральний відділ; L2 - фундальний
відділ; L3 - всього; L4 - культя.     Кислотоутворююча функція   шлунка:   S1   -   знижена;  S2  -
збережена; S3 - підвищена.

     K29.4 Хронічний атрофічний гастрит     Вид: B1 - аутоімунний; B2 - мультифокальний.     Наявність інвазії H.  pylori:  K1 - асоційований з H. pylori;
K2 - неасоційований з H. pylori.     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Локалізація процесу:  L1 - антральний відділ; L2 - фундальний
відділ; L3 - всього; L4 - культя.     Кислотоутворююча функція  шлунка:  S1   -   знижена;   S2   -
збережена; S3 - підвищена.     Ускладнення: O1 - перніціозна анемія.     Морфологічні прояви:  M1 - кишечна метаплазія; M2 - дисплазія
епітелію.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні   клінічні   критерії:   тяжкість  і  дискомфорт  у
епігастральній ділянці після їжі,  відрижки,  зригування,  нудота,
неприємний   присмак   у   роті  з  ранку,  іноді  печія,  біль  в
епігастральній ділянці після їжі (особливо після прийому  гострої,
грубої,  смаженої,  копченої їжі), закрепи або проноси, метеоризм,
бурчання і переливання в животі, астено-невротичні розлади.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - глюкоза крові та сечі,     - аналіз калу на приховану кров,     - загальний аналіз сечі,     - копрограма,     - печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
тимолова проба, АлАТ, АсАТ, ЩФ).     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД органів черевної порожнини і малого тазу     - Інтрагастральна pH-метрія     - Езофагогастродуоденоскопія (при необхідності - з біопсією з
подальшим  морфологічним  дослідженням  біоптатів  до   та   після
лікування) або рентгеноскопія шлунку     - Індикація H. pylori.     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,  які  очікуються  -  зменшення
диспептичних   явищ,   поліпшення   моторики   шлунка,   зменшення
агресивності   шлункового   соку,   зникнення  астено-невротичного
синдрому.     Дієта: 1, 1б або 5 (раціон N 1).     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова   гігієнічна   гімнастика,   групова
лікувальна фізкультура.     Рекомендації щодо зміну стилю життя:     - встановити режим харчування,     - не вживати гостру, грубу, та жирну їжу,     - не їсти на ніч,     - уникати великих прийомів їжі,     - відмова від паління,     - боротьба з ожирінням,     - уникати  прийому лікарських засобів,  що ушкоджують слизову
шлунка  (НПЗЗ,  кортикостероїди,  дігоксин,  теофілін,   резерпін,
препарати заліза, калію).     Мінеральні води:  при  хронічних   гастритах   з   підвищеною
секреторною функцією питні мінеральні води є провідним лікувальним
чинником у курортній терапії.  Вони  поліпшують  або  нормалізують
секреторну,  моторну  та  евакуаторну  функції  шлунка і біліарної
системи,   стимулюють   вихід    панкреатичного    соку,    чинять
протизапальну  та  імунокорегуючу дію на організм.  Рекомендуються
води середньої  мінералізації  з  переваженням  гідрокарбонатного,
сульфатного  та  кальцієвого  іонів,  які  призначають  у  теплому
вигляді  (38  град.С) за 1-1,5 години перед уживанням їжі тричі на
день.  При виразному рівні кислотоутворювання у шлунку  мінеральну
воду  призначають  додатково через 40-60 хв після вживання їжі (на
висоті травлення) у кількості 100 мл на прийом.     Хворим з нормальною секреторною  функцією  шлунка  мінеральну
воду  призначають  за  40  хв  перед  уживанням їжі,  температурою
30-38 град.С.     Пелеїдо- та бальнеотерапія: грязьові аплікації, гальваногрязь
та різні види електрофорезу препаратів  грязі  сприяють  зникненню
больового синдрому,  диспептичних явищ, а також поліпшують функцію
біліарної та гастродуоденальної систем, чинять імунокорегуючу дію.     Аплікації лікувальної  грязі  завтовшки  3-4 см накладають на
підложкову та пілородуоденальну ділянку і сегментарно  ззаду,  при
супровідній  патології  печінки  і  жовчного  міхура  - на ділянку
правого підребер'я, температура грязі 38-40 град.С, 8-10 процедур,
через день.     При гальваногрязелікуванні грязьові коржики  завтовшки  3  см
розташовують  на ділянці епігастрію і сегментарно ззаду на ділянці
спини.  Поверх коржика накладають електроди (позитивний електрод -
на ділянку  епігастрію).  Температура  грязі 38 град.С,  щільність
струму 0,03 мА/кв.см, тривалість впливу 20 хв, через день, на курс
12-15 процедур.     Електрофорез пелоїдину чи пелоїдодистилята  на  епігастральну
ділянку  проводять  за  поперечною  методикою при щільності струму
0,05 мА/кв.см щоденно,  тривалість впливу 20 хв,  з обох  полюсів,
15-20 процедур на курс лікування.     Апаратна фізіотерапія:   у   фазі   затухаючого   загострення
захворювання  з  усіх  преформованих  фізичних чинників віддається
перевага електросну.  Процедури  проводять  за  допомогою  апарата
"Електросон-3". Розташування електродів повинно бути очно-завушним
або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури
6-10 хв,  на  далі  від  20  до  40  хв,  двічі-тричі  на тиждень,
8-10 процедур на курс лікування.     Застосовують синусоїдальні   модульовані   струми  (СМС),  що
володіють  аналгезуючим,  протизапальним  та  трофічним  ефектами.
Застосовують  апарат  "Ампліпульс-4",  змінний  режим роботи,  при
цьому один  електрод  площиною  10  х  30  кв.см  розташовують   в
епігастральній ділянці,  інший  - 20 х 10 кв.см - на ділянці спини
на рівні  D -D ,  глибина  модуляцій  25-100%,  частота  модуляцій
      7  8
100 Гц,  I і IV рід роботи по 3  хв  кожен,  тривалість  процедури
6-8 хв, через день, на курс 8-12 процедур.100 Гц,  I і IV рід роботи по 3  хв  кожен,  тривалість  процедури
6-8 хв, через день, на курс 8-12 процедур.     Індуктотермія володіє        анальгезуючею,        трофічною,
протизапальною, антиспастичною дією. Застосовують апарат "ІКВ-4" з
індуктором - кабелем в один віток,  розташування  -  епігастральна
ділянка,  сила  струму 140-160 мА,  експозиція 6-10 хв 2-3 рази на
тиждень, на курс 8-10 процедур.     Магнітотерапія надає   трофічної   та   протизапальної   дії,
поліпшує кровообіг.  Циліндричні індуктори встановлюють контактно,
поперек, один  попереду на епігастральну ділянку,  другий - позаду
в межах сегментів D -D  ,  величина  магнітної  індукції  27  мТл,
              7  11
10-15 хв, через день, на курс 10-12 процедур.
Застосовують хвилі дециметрового діапазону (ДМХ), які надають
спазмолітичного ефекту,  поліпшують  функціональний  стан  шлунка.
Процедури проводять від апарату "Ранет".  Опромінював розташовують
на ділянку проекції шлунка при зазорі  3-4  см,  дозування  впливу
25 або 40 Вт,  тривалість впливу 6-12 хв,  на курс 10-12 процедур,
через день.10-15 хв, через день, на курс 10-12 процедур.
Застосовують хвилі дециметрового діапазону (ДМХ), які надають
спазмолітичного ефекту,  поліпшують  функціональний  стан  шлунка.
Процедури проводять від апарату "Ранет".  Опромінював розташовують
на ділянку проекції шлунка при зазорі  3-4  см,  дозування  впливу
25 або 40 Вт,  тривалість впливу 6-12 хв,  на курс 10-12 процедур,
через день.     Застосовують лазерну терапію через низькоенергетичний гелій -
чи арсенид-неоновий лазер на паравертебральні зони сегментів D -D
                                                         4  9
ліворуч  та  праворуч  і  на  шкіру  черевної стінки над проекцією
шлунка,  тривалість 15-20 хв, процедури проводять щоденно чи через
день, на курс 10-12 процедур.     З методів лікарняного електрофорезу застосовують 2-5%  розчин
новокаїну,  0,1%  розчин   атропіну,   0,2%   розчин   платифіліну
гідротартрату  тощо,  за  поперечною  методикою,  щільність струму
0,05-0,08 мА/кв.см, тривалість впливу до 20 хв, через день на курс
8-12 процедур.     Показники якості   лікування:   зникнення   клінічних   ознак
захворювання,  а  саме  тяжкості  і  дискомфорту  у епігастральній
ділянці,  відрижки,  зригування,  нудоти,  неприємного присмаку  у
роті,  болю  в  епігастральній  ділянці  після їжі,  явищ кишкової
диспепсії, астено-невротичного синдрому; зникнення лабораторних та
інструментальних  ознак  захворювання  (ознак  запалення  оболонки
стравоходу та шлунка).     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Протипоказання: санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим у фазі загострення хронічного гастриту.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
   виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки
         в стадії ремісії та нестійкої ремісії
 

     Шифр по МКХ-10:     K25 - виразка шлунка     K26 - виразка дванадцятипалої кишки     K27 - пептична виразка неуточненої локалізації     K28 - гастродуоденальна виразка.

     Клінічна класифікація  виразкової  хвороби  (В.Г.  Передерій,
1998)     - Локалізація пептичної виразки:
    виразка шлунка,
    виразка 12-палої кишки (цибулини, постбульбарна),
    поєднання виразки шлунка і 12-палої кишки,
    гастродуоденальна виразка (виразка анастомозу).     - Етіологія:
    Hp-позитивна виразка,
    Hp-негативна виразка,
    медикаментозна,
    стресова,
    при ендокринологічних          хворобах          (синдром
Золлінгера-Еллісона, гіперпаратиреоз),
    при хворобі Крона, лімфоми або саркоїдозі,
    при захворюваннях     внутрішніх     органів     (серцева
недостатність, цироз печінки, ХНЗЛ),
    ідіопатична,
    змішана (Hp + інший установлений етіологічний чинник).     - Стадія виразкового процесу:
    активна (гостра, свіжа),
    що рубцюється,
    стадія рубця,
    тривало нерубцююча.     - Супутні морфофункціональні зміни:
    локалізація й активність гастриту і дуоденіту,
    наявність і ступінь виразності атрофії слизової оболонки,
    наявність кишкової метаплазії,
    наявність ерозії, поліпів,
    наявність гастроезофагеального  або   дуоденогастрального
рефлюксів,
    характеристика секреторної і моторної функцій.     - Ускладнення  (кровотеча,  перфорація,  пенетрація,  стеноз,
малігнізація).

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  печія, відриг кислим, підвищена
стомлюваність,  емоційна лабільність,  порушення апетиту, зниження
ваги тіла, пальпаторна болісність в епігастральній ділянці.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - аналіз калу на приховану кров,     - загальний аналіз сечі,     - глюкоза крові та сечі,     - копрограма     - печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
тимолова проба, АлАТ, АсАТ, ЩФ),     - залізо сироватки крові.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія,     - УЗД органів черевної порожнини,     - езофагогастродуоденофіброскопія  з  біопсією  та  подальшим
морфологічним  дослідженням біоптатів (при необхідності до і після
лікування),     - інтрагастральна pH-метрія (при необхідності дворазово),     - індикація  H.  pylori  (при  необхідності   до   та   після
лікування),     - рентгенологічне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки
(при необхідності).     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -   зникнення
диспепсичних  явищ,  поліпшення моторики шлунка та дванадцятипалої
кишки,  зменшення   агресивності   шлункового   соку,   поліпшення
самопочуття.     Дієта: N  1а,  1б,  1в,  та  1  послідовно,  їжа повинна бути
дрібною,   механічно   та   хімічно   щадної   щодо   шлунка    та
дванадцятипалої   кишки   з  обмеженням  вуглеводів  та  відносним
збільшенням білків.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова).     Рекомендації по зміні стилю життя:     - припинити паління,     - встановити режим харчування,     - обмежити прийом кави,     - не вживати гостру, грубу та жирну їжу,     - не  приймати  лікарських  засобів,  що  ушкоджують  слизову
гастродуоденальної зони, а саме:     1. НПЗЗ (аспірин, індометацин і ін.);     2. кортикостероїди;     3. антибактеріальні засоби;     4. дігоксин;     5. теофілін;     6. резерпін;     7. препарати заліза, калію.     Мінеральні води: питні мінеральні води при виразковій хворобі
призначаються  з метою зниження та поліпшення моторно-евакуаторної
функції шлунка,  стимуляції  репаративних  і  трофічних  процесів,
підвищення  імунологічної  реактивності  організму та нормалізації
функціонального  стану  інших  органів  травлення,  які   неминуче
залучаються до патологічного процесу при зазначеному захворюванні.
Мінеральні води призначають виходячи  із  стану  кислотоутворюючої
функції шлунка.  При підвищеній кислотності застосовують середньо-
та високо  мінералізовані  води  хлоридно-гідрокарбонатні-натрієві
(Шаянська),        хлоридні-гідрокарбонатні,       гідрокарбонатні
магнієво-кальцієві (Сойми,  Рай-Оленівська,  Кримська, Березовські
мінводи  та  ін.),  гідрокарбонатно  натрієві  (Лужанська,  Поляна
Квасова,  Поляна Купіль, Свалявська). Воду призначають за 1 годину
перед  вживанням  їжі  у  теплому вигляді по 150-200 мл,  тричі на
день. При нормальній кислотності призначають ті  ж  самі  води  за
40 хв  перед  уживанням  їжі.  При  знижених  кислотоутворюючій  і
секреторній     функціях     шлунка     показані     мало-      та
середномінералізовані гідрокарбонатно-хлоридні натрієві,  хлоридні
натрієві води (Миргородська, Куяльницька, Бердянська, Одеська N 2,
Бронничанка,  Мелітопольська,  Сакська,  Новомосковська,  Сойми та
ін.).     Пелоїдо- та бальнеотерапія: грязелікування є одним з найбільш
ефективних курортних чинників у фазі стійкої та нестійкої ремісії,
загасаючого   загострення.   Грязьові   коржики   накладаються  на
епігастральну ділянку і сегментарно ззаду впродовж  15-20  хв  при
температурі грязі  37-38  град.С,  через день,  чергуючи з ваннами
(радоновими,  хвойними, вуглекислими, морськими, мінеральними). На
курс 10-12 процедур.     Значно краще переносяться методи мітигованого  грязелікування
(гальваногрязь, електрофорез препаратів грязі).     Гальваногрязь застосовують   температурою   38   град.С    на
епігастральну ділянку   та  сегментарно  ззаду,  щільність  струму
0,03 мА/кв.см,  впродовж  15-20  хвилин,  через  день,   на   курс
12-15 процедур.     Електрофорез пелоїдину чи пелоїдодистиляту  на  епігастральну
ділянку  проводять  за  поперечною  методикою при щільності струму
0,05 мА/кв.см щоденно,  тривалість впливу 20 хв,  з обох  полюсів,
15-20 процедур на курс лікування.     Апаратна фізіотерапія:   у   фазі   затухаючого   загострення
виразкової   хвороби   з   усіх  преформованих  фізичних  чинників
віддається перевага електросну.  Процедури проводять за  допомогою
апарата   "Електросон-3".  Розташування  електродів  повинно  бути
очно-завушним  або  завушно-лобним.  Частота  імпульсів  3-5   Гц,
тривалість  процедури 6-10 хв,  надалі - від 20 до 40 хв,  двічі -
тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування.     Застосовують синусоїдальні   модульовані   струми  (СМС),  що
володіють аналгезуючим,  протизапальним  та  трофічними  ефектами.
Застосовують  апарат  "Ампліпульс-4",  змінний  режим роботи,  при
цьому один  електрод  площиною  10  х  30  кв.см  розташовують   в
епігастральній ділянці,  інший - 20 х 10 кв.см на ділянці спини на
рівні Th  -Th    ,  глибина модуляцій 25-100%,  частота  модуляцій
   VI   VIII
100 Гц,  I та IV рід роботи по 3 хв  кожен,  тривалість  процедури
6-8 хв, через день, на курс 8-12 процедур.100 Гц,  I та IV рід роботи по 3 хв  кожен,  тривалість  процедури
6-8 хв, через день, на курс 8-12 процедур.     Добре зарекомендували  себе  хвилі  дециметрового   діапазону
(ДМХ),    які    надають    спазмолітичного   ефекту,   поліпшують
функціональний стан шлунка  та  дванадцятипалої  кишки.  Процедури
проводять від апарату "Ранет". Опромінювач розташовують на ділянку
проекції шлунка при зазорі 3-4 см,  дозування впливу 25 або 40 Вт,
тривалість впливу 6-12 хв, на курс 10-12 процедур через день.     Індуктотермія володіє        анальгезуючею,        трофічною,
протизапальною, антиспастичною  дією.  Застосовують апарат "ІКВ-4"
з індуктором-диском в один  віток,  розташування  -  епігастральна
ділянка,  сила струму 140-160 мА,  експозиція 6-10 хв, 2-3 рази на
тиждень, на курс 8-10 процедур.     Магнітотерапія поліпшує   кровообіг,   володіє  трофічним  та
протизапальним ефектами.  Положення хворого - сидячи.  Циліндричні
індуктори   встановлюють  контактно,  поперек,  один  попереду  на
епігастральну ділянку,  другий - позаду в межах сегментів  T -T  ,
                                                       7  11
величина магнітної індукції 27 мТл, 10-15 хв,  через день, на курс
10-12 процедур.     Застосовують лазерну терапію через низькоенергетичний  гелій-
чи арсенід-неоновий лазер на паравертебральні зони сегментів D -D
                                                         4  9
ліворуч та праворуч і на шкіру черевної стінки над проекцію шлунка
та дванадцятипалої кишки, тривалість 15-20 хв, процедури проводять
щоденно чи через день, на курс 10-12 процедур.     Рефлексотерапія з застосуванням  як  голковколювання,  так  і
впливу різними фізичними чинниками на біологічно активні точки.     З методів лікарняного електрофорезу застосовують 2-5%  розчин
новокаїну, 0,2%   розчин   платифіліну   гідротартрату   тощо,  за
поперечною  методикою,  щільність   струму   0,05-0,08   мА/кв.см,
тривалість впливу до 20 хв, через день, на курс 8-12 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 днів.     Показники якості лікуванні: зникнення клінічних, лабораторних
та  інструментальних  ознак  захворювання  -  болю,  печії,  інших
диспепсичних явищ,  болючості в епігастральній ділянці, поліпшення
самопочуття,    ознак    запалення    оболонки    стравоходу    та
дванадцятипалої кишки при ендоскопічному дослідженні.     Протипоказання: санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим у фазі загострення виразкової хвороби.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
   санаторно-курортного лікування хронічного гастриту
     із секреторною недостатністю (гастрит типу A,
                      атрофічний)
 

     Шифр по МКХ-10: K29

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ  України
в 2004 р.) виділяють:

     K29.3 Хронічний неатрофічний гастрит     Наявність інвазії H.  pylori:  K1 - асоційований з H. pylori;
K2 - не асоційований з H. pylori.     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Локалізація процесу:  L1 - антральний відділ; L2 - фундальний
відділ; L3 - всього; L4 - культя.     Кислотоутворююча функція   шлунка:   S1   -   знижена;  S2  -
збережена; S3 - підвищена.

     K29.4 Хронічний атрофічний гастрит     Вид: B1 - аутоімуний; B2 - мультифокальний.     Наявність інвазії H.  pylori:  K1 - асоційований з H. pylori;
K2 - неасоційований з H. pylori.     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Локалізація процесу:  L1 - антральний відділ; L2 - фундальний
відділ; L3 - всього; L4 - культя.     Кислотоутворююча функція   шлунка:   S1   -   знижена;  S2  -
збережена; S3 - підвищена.     Ускладнення: O1 - перніціозна анемія.     Морфологічні прояви:  M1 - кишечна метаплазія; M2 - дисплазія
епітелію.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  нудота,  відчуття  важкості  та
переповнення   у  надчеревній  ділянці,  нестійкий  стілець,  його
послаблення, здуття живота.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Цукор крові та сечі     - Загальний аналіз сечі     - Печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
тимолова проба,  АсАТ,  АлАТ, ЩФ, ГГТП, загальний білок та білкові
фракції)     - Амілаза крові     - Копрограма     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини,     - езофагогастродуоденоскопія (при необхідності з біопсією  та
подальшим  морфологічним  дослідженням біоптатів слизової оболонки
до та після лікування),     - Індикація   H.   pylori   (при  необхідності  до  та  після
лікування),     - pH-метрія (при необхідності дворазово).     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються  -  відновлення
функціонального   стану   гастродуоденальної  системи,  стимуляція
кислотоутворюючої та секреторної функції шлунку.     Дієта: 2, 15     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Мінеральні води: Показані мінеральні води хлоридно-сульфатні,
хлоридно-натрієві,       хлоридні       магнієво-калієво-натрієві,
сульфатно-хлоридні   мінеральні   води    малої    та    середньої
мінералізації,  за  умов доброї переносності показані води високої
мінералізації (Друскининкай,  Єсентуки,  Карачі, Великі, Куяльник,
Миргород, Моршин, Феодосія, Юрмала).     Воду слід пити повільно,  невеликими  ковтками,  починаючи  з
50-100 мл 1-2 рази на день, збільшуючи за умов доброї переносності
до 150-200 мл 3 рази на день за 20-30 хв до їжі.     При загостренні   (стадія  декомпенсації  чи  субкомпенсації)
з вираженим  больовим  синдромом,  діареєю  вода  призначається  у
теплому  виді,  2  рази на день,  виключаючи ранковий прийом води.
Після зникнення болю, нормалізації стільця воду призначають 3 рази
на день кімнатної температури.     У період компенсації воду п'ють  прохолодну  (18-20  град.С),
газовану, бистрими ковтками. Курс лікування 21-24 дні.     Бальнеотерапія: перлинні,  хвойні, кисневі ванни, циркулярний
душ, душ Шарко     Апаратна фізіотерапія:       Застосовують       гальванізацію
епігастральної  ділянки  за  поперечною  методикою:  попереду,  на
ділянку  епігастрія   розташовують   негативний   електрод,   анод
розташовують  на спині на ділянці нижньогрудинного відділу хребта.
Сила струму 10-15 мА,  щільність струму 0,06 мА/кв.см , експозиція
10-15 хв, через день, на курс 10-12 процедур.     Добре себе   зарекомендувало    застосування    діадинамічних
струмів,  які  сприяють  посиленню діяльності секреторного апарату
шлунка.  Пластинчаті  електроди  накладають  на  ділянку  проекції
шлунка.   Активний   електрод   з'єднують  з  негативним  полюсом.
Призначають позмінно двофазний фіксований струм продовж  30  сек.,
а потім струм,  модульований довгими періодами, продовж 6 хв. Сила
струму від  3  до  6  мА.  Тривалість  процедури  6  хв  на   курс
10-15 процедур.     Кислотостимулюючим, секретостимулюючим та трофічним  ефектами
володіють  синусоїдальні  модульовані  струми (СМС).  Застосовують
апарат "Ампліпульс  4".  Локалізація  електродів  -  епігастральна
ділянка та ділянка нижньогрудиного відділу хребта,  III та II роди
робіт по 3 хв кожний,  частоту модуляції 100 Гц, глибину модуляції
25-100%. Тривалість імпульсу 5 сек.  Через день, 10-12 процедур на
курс лікування.     Доброго ефекту щодо стимуляції кислотоутворення надають хвилі
дециметрового діапазону (ДМХ).  Процедури  проводять  від  апарату
"Волна-2".   Подовжній   опромінювач   розташовують   на   ділянку
епігастрія, зазор   3-5   см,   потужність   35   Вт,   експозиція
8-15 хвилин, через день, на курс 8-10 процедур.     Одним з  ефективних   преформованих   фізичних   чинників   є
індуктотермія.  Індуктор-диск розташовують навколо тулуба на рівні
епігастрія,  2-3 ступеня потужності, тривалість процедури 8-10 хв,
на курс 10-12 процедур через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості   лікування:  зникнення  диспепсичних  явищ,
болісності у епігастральній ділянці, поліпшення самопочуття, ознак
запалення  слизової  оболонки  шлунку  та  ДПК  при ендоскопічному
дослідженні,  часткова чи повна нормалізація кислотоутворюючої  та
секреторної функції шлунка.     Протипоказання: Санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим   із  загостренням  патологічного  процесу.  При  наявності
поліпоза шлунка застосування пелоїдо- те фізіотерапії не показано.

---------------     * ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком,  І.Н.  Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
              синдромів оперованого шлунка
 

     Шифр по МКХ-10: K91.1

     До найбільш    поширених    синдромів    оперованого   шлунка
відносяться наступні:

     1. Післягастрорезекційні синдроми.     I. Функціональні післягастрорезекційні синдроми:     - демпінг-синдром,     - гіпоглікемічний синдром,     - синдром привідної петлі функціональний,     - синдром післяопераційної астенії,     - дискінезія жовчних шляхів,     - порушення функції кишечнику,     - порушення функціональної діяльності підшлункової залози,     - рефлюкс-езофагіт.     II. Органічні післягастрорезекційні синдроми:     - синдром привідної петлі,     - рецидивна виразка культі шлунка,     - хронічний гастрит культі шлунка,     - хронічний анастомозіт,     - пептична виразка анастомозу,     - хронічний ентерит,     - хронічний коліт,     - хронічний післягастрорезекційний панкреатит,     - післягастрорезекційна анемія.     III. Змішані післягастрорезекційні синдроми  (поєднання  двох
або декількох синдромів).

     2. Післяваготомічні синдроми.     I. Функціональні порушення:     - астенічний післяваготомічний синдром,     - демпінг-синдром,     - гіпоглікемічний синдром,     - гіпотонія шлунка,     - діарея     - порушення затульної функції кардії.     II. Органічні ураження:     - рецидив виразки шлунка,     - рецидив виразки дванадцятипалої кишки,     - рефлюкс-езофагіт,     - хронічний безкам'яний холецистит,     - жовчнокам'яна хвороба,     - хронічний панкреатит.     III. Змішані ураження.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні  клінічні  критерії:  диспепсичні явища,  порушення
апетиту,  розлад  стільця,   больові   відчуття   та   пальпаторна
болісність у підложечній ділянці;  загальна слабкість та зменшення
маси тіла.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Глюкоза крові та сечі     - Печінковий  комплекс  (загальний  білірубін  крові  та його
фракції,   тимолова   проба,   АсАТ,   АлАТ,   лужна    фосфатаза,
гамаглютамілтранспептідаза,   залізо  сироватки  крові,  загальний
білок та білкові фракції, тимолова проба)     - Амілаза крові     - Копрограма та дослідження калу на скриту кров     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД органів черевної порожнини     - Езофагогастродуоденофіброскопія    (при    необхідності   з
біопсією  та  подальшим   морфологічним   дослідженням   біоптатів
слизової оболонки до та після лікування)     - рентгеноскопія шлунка     - pH-метрія     - індикація  H.  pylori  (при  необхідності   до   та   після
лікування)     - електрокардіографія     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання     Обов'язкова консультація: гастроентеролога

     Санаторно-курортне лікування*     Програма комплексного     лікування     визначається    типом
післягастрорезекційного  або  післяваготомічного  синдрому,   втім
демпінг-синдром    легкої    та    середньої   ступені   важкості,
гіпоглікемічний синдром легкої та середньої  ступені  важкості,  а
також  післяопераційний  астенічний синдроми потребують однакового
підходу в лікуванні,  як у хворих,  що перенесли резекцію  шлунка,
так і ваготомію.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Дієти N 1, N 5 (раціон N 1), дрібне харчування     Мінеральні води:         застосуються        гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні,   гідрокарбонатно-хлоридні   мінеральні
води    малої    або    середньої    мінералізації   (Буковинська,
Валякузьминська,  Поляна Світла,  Сині Потоки,  Зелечанка,  Поляна
Квасова,   Поляна   Купіль,   Свалява,   Лужанська,   Плосковська,
Прозориста та ін.),  теплі,  дегазовані, по 50-100 мл 3-5 разів на
день,  за  90-40  хвилин  до  прийому  їжі,  при  наявності  печії
додатково 100 мл через 40-60 хвилин після їжі.     У випадках       підтвердженої       ахлоргідрії      методом
внутрішньошлункової  pH-метрії,  показано  застосування  хлоридних
мінеральних вод (типу Миргородська,  Куяльник).  Води приймають за
30-40 мін до їжі з тим, щоб рефлекторно стимулювати виділення соку
підшлункової  залози  і жовчі до моменту прийому їжі.  Одноразовий
об'єм від 50 до 150 мл 3-5 разів на день.     Бальнеотерапія: Ванни   -  мінеральні,  йодо-бромні,  хвойні,
розмаринові,  перлинні,  валеріанові,   шавлієві   та   інші   (за
показаннями),  експозиція 10-15 хвилин, температура, 34-37 град.С,
8-10 на курс; ванни чергують з грязе- та озокеритолікуванням

     Загальний обсяг     лікувальних     заходів     хворих      з
післягастрорезекційними синдромами:     Грязетеплолікування застосовують  при   демпінг-синдромі   та
гіпоглікемічному синдромі легкої та середньої ступені важкості,  а
також при синдромі привідної петлі з гіпертонічною дискінезією:     - грязьові  аплікації на проекцію культі шлунку або комірцеву
ділянку,  температура грязі 38 град.С,  експозиція  15-20  хвилин,
через день, 8-10 процедур на курс;     - при  відсутності  аплікаційного  грязелікування  застосують
його мітигіровані варіанти,  наприклад,  гальваногрязелікування на
ділянку проекції шлунка,  з анода,  температурою 38-41-42  град.С,
сила струму 20-30 мА,  щільність струму 0,03 мА/кв.см,  тривалість
20 хв, на курс лікування 10-12 процедур, через день.     - аплікації озокериту на проекцію культі шлунка,  температура
45-50 град.С,  експозиція  30-40  хв,  щоденно  або  через   день,
8-10 процедур на курс.     Апаратна фізіотерапія:     при демпінг-синдромі  та  гіпоглікемічному синдромі легкої та
середньої ступені важкості:     - електросон,  5-20  Гц,  експозиція  30-60 хвилин,  щоденно,
тривалість процедури 15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     - лікувальний   електрофорез   за   Вермелем   або  Щербаком,
10-12 процедур на курс, через день;     - центральна аналгезія, 800-1000 Гц, експозиція 20-40 хвилин,
щоденно, 15-20 хвилин, на курс 10-15 процедур.     - електрофорез   новокаїну   (+),  гексонія  (+)  на  ділянку
епігастрія,  сила струму 10-15 мА,  експозиція 15-20 хв,  на  курс
лікування 8-10 процедур, щоденно або через день.     При післягастрорезекційній       астенії       застосовується
електрофорез  брому  (-)  на комірцеву зону,  сила струму 6-16 мА,
тривалість 6-16 хв  (через  одну  процедуру  додається  по  2  мА,
по 2 хв), на курс лікування 8-10 процедур, щоденно або через день     - електросон,  5-20 Гц,  експозиція  30-60  хвилин,  щоденно,
тривалість процедури 15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     При синдромі  привідної  петлі  з  гіпертонічною  дискінезією
використуються  методики грязелікування,  теплолікування,  а також
методики, що сприяють ендогенному теплоутворенню:     - грязьові  аплікації на проекцію культі шлунка або комірцеву
ділянку,  температура грязі 38 град.С,  експозиція  15-20  хвилин,
через день, 8-10 процедур на курс;     - при відсутності аплікаційного  грязелікування  застосовують
його  мітигіровані  варіанти  -  гальваногрязь  з анода на ділянку
епігастрія температурою 38-41-42 град.С,  сила  струму  20-30  мА,
щільність струму   0,03   мА/кв.см,  тривалість  20  хв,  на  курс
лікування 10-12 процедур, через день.     - аплікації озокериту на проекцію культі шлунка,  температура
45-50 град.С,  експозиція   30-40,   щоденно   або   через   день,
8-10 процедур на курс.     - магнітотерапія на надчеревну ділянку,  синусоїдальне  поле,
режим безперервний,   індукція   10  мТл,  експозиція  20  хвилин,
15-20 процедур, через день;     - індуктотермія  з використанням індуктор-диску на надчеревну
ділянку, експозиція  15-20  хвилин,  12-15   процедур   на   курс,
через день;     - ДМХ-терапія (дециметрові хвилі) на ділянку проекції  культі
шлунка,   від   апарату   "Волна-2"  чи  "Ранет",  на  епігастрій,
потужність 25 Вт, експозиція 10-15 хвилин, 10-15 процедур на курс,
щоденно;     - лікувальний електрофорез даларгіну на  надчеревну  ділянку,
щільність току 0,03-0,05 мА/кв.см,  12-15 процедур на курс,  через
день.     При післягастрорезекційному   синдромі   привідної   петлі  з
гіпотонічною дискінезією або  післяваготомічній  гіпотонії  шлунка
або гастродуоденостазі використовуються:     - СМС-терапія на  ділянку  проекції  шлунка,  режим  змінний,
III-IV рід роботи по 5 секунд,  глибина модуляції від 75% до 100%,
частота модуляції 30-40 Гц,  8-10 процедур на  курс,  щоденно  або
через день;     - ДДС-терапія на ділянку проекції шлунка, поперечна методика,
синусоїдальна форма струму,  катод над областю культі шлунка, анод
ззаду в межах сегментів D -D ,  вибирають наступні форми струмів -
                    6  9
двотактний безперервний,  довгий  період,  двотактний   хвильовий,
по 3 хвилини, сила струму - до відчуття чіткої вібрації.двотактний безперервний,  довгий  період,  двотактний   хвильовий,
по 3 хвилини, сила струму - до відчуття чіткої вібрації.     Лікування післяваготомічної   діареї    потребує    поєднання
теплогрязелікування  та  лікувального електрофорезу бензогексонія,
або його електрофорезу та ДМВ-терапії.     - грязьові  аплікації на проекцію культі шлунка або комірцеву
ділянку, температура грязі 38  град.С,  експозиція  15-20  хвилин,
через день, 8-10 процедур на курс;     - при  відсутності  аплікаційного  грязелікування  застосують
його  мітигіровані  варіанти  -  гальваногрязь на ділянку проекції
шлунка, з  анода,  температурою  38-41-42  град.С,   сила   струму
20-30 мА,  щільність  струму 0,03 мА/кв.см,  тривалість 20 хв,  на
курс лікування 10-12 процедур, через день.     - аплікації озокериту на проекцію культі шлунка,  температура
45-50 град.С,  експозиція 30-40 хвилин,  щоденно або  через  день,
8-10 процедур на курс.     - лікувальний  електрофорез  2,5%  розчину  бензогексонію  за
поперечною  методикою,  анод розміщується над біля пупковою зоною,
катод -  ззаду  в  ділянці   сегментів   D -D ,   щільність   току
                                     6  9
0,04-0,05 мА/кв.см,  експозиція 20 хвилин,  10 процедур  на  курс,
щоденно або через день.0,04-0,05 мА/кв.см,  експозиція 20 хвилин,  10 процедур  на  курс,
щоденно або через день.     - ДМХ-терапія на ділянку проекції шлунка,  потужність 25  Вт,
експозиція 10-15 хвилин, 10-12 процедур на курс, щоденно.     При хронічному гастриті культі шлунка:     - електрофорез   грязі   з   аноду   на  ділянку  епігастрія,
температура 40-42 град.С,  сила струму 20-25 мА, експозиція 20 хв,
на курс лікування 10 процедур, через день;     - магнітотерапія,  ПМП на ділянку епігастрія:  по  15-20  хв,
10 процедур на курс лікування, щоденно.     При хронічному анастомозиті:     - індуктотермія   малим   диском   на  ділянку  епігастрія  в
середньотепловій дозі;  тривалість 15-20 хв,  10 процедур на  курс
лікування, через день;     - електрофорез кальцію (+) на ділянку епігастрія, сила струму
15-17 мА,  тривалість 20 хв, 10 процедур на курс лікування щоденно
або через день.     Загальний обсяг      лікувальних     заходів     хворих     з
постваготомічними синдромами:     При гастродуоденостазі (тяжкість в епігастрії,  блювота після
їжі) самостійне значення  має  застосування  електростимуляції  за
допомогою  СМС-терапії  на  ділянка  шлунку,  I  та IV рід роботи,
частота модуляції 50 Гц,  глибина модуляції 75%,  через  день  або
щоденно, 10-12 процедур на курс.     Також при    дискінезії    шлунка    та    гастродуоденостазі
використовують  ампліпульсфорез  прозерину 0,1%  1 мл на процедуру
(+) на ділянку епігастрія,  P I, PP II, 10-15 хв, або інша схема -
PP  III,  II,  V  по 3-5 хв,  4 с,  частота модуляцій 70-50-30 Гц,
глибина модуляцій 75-100 < 100%, сила струму 15-20 мА, 10 процедур
на курс лікування, щоденно або через день.     Або ендотон-терапія   на   ділянку   епігастрія,   БС,    БР,
50-25-12,5 Гц, експозиція 10-15 хв, 10 процедур на курс лікування,
щоденно або через день.     При демпінг-синдромі  (легка  і  середня форма) призначається
електрофорез новокаїну (+),  гексонія (+) на  ділянку  епігастрія,
сила струму  10-15  мА,  експозиція  15-20  хв,  на курс лікування
8-10 процедур, щоденно або через день.     Також можна застосовувати лазеротерапію на ділянку епігастрія
пучком 15 см,  5 хв,  на курс лікування 10 процедур,  щоденно  або
через день.     При синдромі післяопераційної астенії  -  електрофорез  брому
(-)  на комірцеву зону,  сила струму 10 мА,  експозиція 10 хв,  на
курс лікування 10 процедур, щоденно або через день.     - електросон,  5-20  Гц,  експозиція  30-60 хвилин,  щоденно,
тривалість процедури 15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     Постваготомічна діарея   пов'язана  з  відносним  підвищенням
тонусу симпатичної нервової системи і надмірним  розвитком  умовно
патогенної мікрофлори.  В зв'язку з цим терапія проводиться на тлі
корекції  травлення  та  дієтичного  режиму.   При   цьому   можна
призначати  електрофорез  хлориду  кальцію  (+)  на навколопупкову
ділянку, сила струму 15-17 мА, експозиція 20 хв, на курс лікування
10 процедур, щоденно або через день.     При недостатності кардії використовують:     - СМС-терапія  на  нижню тератину стравоходу і верхню частину
епігастрію, III та IV рід роботи, по 3-5 хвилин, частота 50-30 Гц,
75-100%. Сила   струму   -   виражена,   не  болюча  вібрація  під
електродами.  На курс лікування 7-10 процедур,  щоденно або  через
день.     - ДДС-терапія на нижню третину стравоходу  і  верхню  частину
епігастрія. Струми:  ОР,  РС,  ОХ  -  одного  із  них,  експозиція
10-15 хв. Інша схема: ДХ, ОХ і ДП по 3-5 хв. Сила струму виражена,
не болюча    вібрація   під   електродами.   На   курс   лікування
5-7-10 процедур щоденно.     - ендотон-терапія   на  нижню  третину  стравоходу  і  верхню
частину епігастрія,  БС,  БР,  частота 50-25-12,5  Гц,  тривалість
10-15 хв, сила струму 10-15 мА, 5-7-10 процедур на курс лікування,
щоденно або через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення слабкості, диспепсичних
явищ,   болю,  порушень  апетиту,  розладу  стільця,  пальпаторної
болісності у підложечній ділянці;  збільшення маси тіла, тенденція
до нормалізації функції шлунка, добре самопочуття.     Протипоказання:     I. Постгастрорезекційні синдроми:     - демпінг-синдром (тяжка форма)     - гіпоглікемічний синдром (тяжка форма)     - синдром привідної петлі (тяжка форма)     - пептична  виразка  в  стадії загострення,  зі схильністю до
кровотеч, пенетруюча, при хворобі Золінгера-Елісона     - хронічний гепатит в активній фазі     - хронічний панкреатит в стадії загострення     - рак культі шлунка.     II. Постваготомічні синдроми:     - пептична  виразка  в  стадії загострення,  зі схильністю до
кровотечі, пенетруюча, при хворобі Золінгера-Елісона     - демпінг-синдром (тяжка форма)     - шлунковий та дуоденальний стаз (тяжка форма)     - хронічний панкреатит в стадії загострення     - постваготомічна діарея (тяжка форма).

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      дисфункціональних розладів біліарного тракту
 

     Шифр по МКХ-10: K82.8, K83.4

     Класифікація дисфункціональних   розладів  біліарного  тракту
(Римські критерії III, 2006 р.):     1. Дисфункція жовчного міхура     2. Дисфункція сфінктера Одді:     - дисфункція сфінктера Одді біліарного типу     - дисфункція сфінктера Одді панкреатичного типу

     Діагностика на санаторному етапі*     Діагностичні критерії  дисфункцій  жовчного  міхура  (ЖМ)  та
сфінктера Одді (СО):     Повинні включати  епізоди  болю  в  надчеревній ділянці й/або
правому верхньому квадранті живота й відповідати такому:     1. Епізоди тривають 30 хвилин і більш;     2. Поточні ознаки,  що спостерігаються  в  різних  інтервалах
не щодня);     3. Біль зростає до постійного рівня;     4. Біль помірний,  але достатній,  аби вплинути на діяльність
пацієнта чи спричинити звернення  до  закладів  "Швидкої  медичної
допомоги";     5. Біль, що не зменшується після дефекації;     6. Біль, що не зменшується в разі змін положення тіла;     7. Біль,  що не зменшується після приймання  протисекреторних
засобів;     8. Заперечення іншої причини, котра б пояснювала симптоми.     Додаткові критерії     Біль може супроводжуватись 1 або кількома ознаками. А саме:     1. Біль, пов'язаний з нудотою і блюванням.     2. Біль ірадирує в спину й/або праву підлопаткову ділянку     3. Біль будить серед сну, вночі.     Діагностичні критерії дисфункції ЖМ     1. Критерії дисфункцій ЖМ та СО;     2. Наявність ЖМ;     3. Нормальні   показники   ферментів  печінки,  кон'югованого
білірубіну і амілази/ліпази.     Діагностичні критерії біліарного типу дисфункцій СО:     Повинні містити обидва з нижченаведених:     1. Критерії дисфункцій ЖМ та СО;     2. Нормальні рівні амілази/ліпази.     Додаткові критерії:  підвищення  рівня  трансаміназ сироватки
крові,  основної фосфатази або кон'югованого білірубіну, тимчасово
пов'язане принаймні з двома епізодами болю.     Діагностичні критерії панкреатичного типу дисфункцій СО:     Повинні включати обидва з нижченаведених:     1. Ознаки дисфункцій ЖМ та СО;     2. Підвищення рівнів амілази/ліпази.     - Основні клінічні критерії:  при  гіперкінетичних  розладах:
короткочасні,  гострі  болі  у  правому підребер'ї нападоподібного
характеру без ірадиації або з іррадіацією під лопатку,  у  ділянку
серця,  іноді  в  ліву  половину  живота (при залученні протокової
системи підшлункової залози);  при гіпокінетичних  розладах:  болі
тупого,  ниючого характеру, відчуття тиску, розпирання; загальними
для різних форм  дисфункцій  є  поганий  апетит,  відриг,  нудота,
здуття живота, гіркота у роті, нестійкі випорожнення.     - Обов'язкові лабораторні дослідження
    Загальний аналіз крові
    Загальний аналіз сечі
    Печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції,
АсАТ,  АлАТ,  ЩФ,  ГГТП,  загальний  білок  та  білкові   фракції,
холестерин крові)
    Амілаза крові
    Цукор крові
    Бактеріологічне, цитологічне  та  біохімічне  дослідження
дуоденального вмісту
    Копрограма     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини (при необхідності  динамічна
сонографія з використанням навантаження),     - Дуоденальне зондування     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
Проводяться залежно від діагнозу, що припускається.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються  -  нормалізація
функціонального  стану  жовчного  міхура  та  сфінктерного апарату
біліарної системи,  поліпшення фізико-хімічних властивостей жовчі.
Зважаючи  на  це,  дієта  хворих  на дискінезію жовчного міхура та
жовчовивідних шляхів повинна бути дрібною,  з обмеженням тваринних
жирів та відносним збільшенням жирів рослинного походження, білків
рослинного та тваринного походження (дієта N 5п).     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних вод  посилює
жовчоутворення  та  жовчовиділення,  результатом чого є поліпшення
фізико-хімічних  властивостей  жовчі,  зменшується  її  в'язкість,
поліпшується  відтік жовчі.  Поряд з цим відбувається нормалізація
функціонального стану жовчного  міхура  та  сфінктерів  біліарного
тракту.   Ці   зміни   поліпшують   функціональний  стан  печінки,
підшлункової залози,  кишковика,  сприяють поліпшенню місцевого та
загального імунітету.  Мінеральні води призначаються з врахуванням
типу дискінетичних порушень. Так, за умов гіперкінетичних розладів
рекомендовані   води  малої  мінералізації  з  переважанням  іонів
гідрокарбонату,  сульфату,  хлору,   натрію,   магнію,   містяться
органічні   речовини  (Боржомі,  Єсентуки  N  4,  20,  Свалявська,
Миргородська, Нафтуся, Березовські мінеральні води). При цьому для
посилення   антиспастичного  ефекту  мінеральну  воду  призначають
хворим у гарячому  виді  температури  40-45  град.С.  Час  прийому
води -  за  30-90  хв  до  їжі залежно від стану кислотоутворюючої
функції шлунка, 3 рази на день, по 200 мл.     При гіпокінетичних  розладах  більш  показані  води середньої
мінералізації  з  переважанням  іонів  гідрокарбонату,   сульфату,
магнію,   натрію   (Єсентуки   N  17,  Славяновська,  Смірновська,
Феодосійська,  джерело N 1 та 6 курорту Моршин). За умов вираженої
гіпотонії мінеральні води можна призначати у холодному виді.     Для посилення   жовчовиділення   1-2    рази    на    тиждень
рекомендовано внутрішній дренаж без зонду (беззондові тюбажі).     Пелоїдо- та бальнеотерапія: Грязелікування є одним з найбільш
ефективних курортних чинників у фазі стійкої та нестійкої ремісії,
загасаючого  загострення,  що  засновано  на  їх  протизапальному,
антиспастичному,    трофічному    ефектах.    Грязьові   аплікації
застосовують на ділянку правого підребер'я та  сегментарно  позаду
продовж 15-20  хв  при  температурі  грязі 40-42-44 град.С,  через
день.  На  курс  10-12  процедур.   При   супутніх   захворюваннях
гастродуоденальної системи (гастрит,  дуоденіт, виразкова хвороба)
грязьові аплікації  можна  накладати  із  захватом  епігастральної
ділянки.     Значно легше переносяться методи мітігованого  грязелікування
(гальваногрязь, електрофорез препаратів грязі).     Гальваногрязь застосовують температурою 38 град.С на  ділянку
правого підребер'я  продовж  15-20  хвилин,  через  день  (на курс
8-10 процедур).     Електрофорез пелоїдину чи пелоїдодистиляту на ділянку правого
підребер'я проводять за поперечною методикою при щільності  струму
0,05  мА/кв.см щоденно,  тривалість впливу 20 хв,  з обох полюсів,
15-20 процедур на курс лікування.     Процедури грязелікування   чергують  з  ваннами  (радоновими,
хвойними,         вуглекислими,         вуглекисло-сірководневими,
хлоридно-натрієвими,  через день, на курс 10-12 ванн). Також можна
застосовувати души   (дощовий,   віяловий,   циркулярний   -    по
3-5 хвилин, на курс 10-15 процедур).     Апаратна фізіотерапія:  Із методів фізіотерапії  застосовують
ультразвук.   За   умов   гіпертонічних   розладів  використовують
ультразвук високої  інтенсивності  на  ділянку   жовчного   міхура
0,8-1 Вт/кв.см. При наявності гіпокінетичних розладів показана дія
ультразвуком низької інтенсивності - 0,2 Вт/кв.см.     Синусоїдальні модульовані      струми     (СМС)     володіють
аналгезуючим,  протизапальним  та  трофічним  ефектами.  За   умов
гіпокінетичних  розладів  застосовують апарати серії "Ампліпульс",
змінний режим роботи,  при поперечному розташуванні електродів  на
ділянку правого підребер'я,  II та III роди робіт, по 3 хв кожний,
глибина модуляції от 25 до 100%, частотою 100-50 Гц, 8-10 процедур
на курс лікування.     Добре зарекомендували  себе  хвилі  дециметрового   діапазону
(ДМХ),   які   зменшують   літогенні  властивості  жовчі,  надають
спазмолітичного ефекту,  поліпшують функціональний стан печінки та
можуть  бути  використані  при наявності гіперкінетичних розладів.
Процедури проводять від  апарату  "Ранет"  чи  "Волна".  Подовжній
опромінювач розташовують  на  ділянку  правого  підребер'я,  зазор
3-4 см,  потужність 25 Вт,  експозиція 15 хвилин,  через день,  на
курс 10-12 процедур.     Для досягнення    протизапального,     антиспастичного     та
аналгезуючого  ефектів застосовують електричне поле УВЧ на ділянку
правого підребер'я. УВЧ-терапію проводять за поперечною методикою.
Положення   хворого   -  сидячи.  На  апараті  "УВЧ-30",  "УВЧ-66"
вибирають конденсаторні диски N 3,  які встановлюють  попереду  на
ділянку  правого  підребер'я  та  позаду в межах сегментів D -D  ,
                                                       6  12
зазор по 2 см,  інтенсивність впливу - з почуттям  легкого  тепла,
потужність - 15-20 Вт, експозиція 10 хв, 8-10 процедур на курс.     Індуктотермія застосовується   у   випадках   гіперкінетичних
розладів,  так   як   вона   володіє   анальгезуючею,   трофічною,
антиспастичною     дією.    Застосовують    апарат    "ИКВ-4"    з
індуктором-диском, розташування - ділянка правого підребер'я, сила
струму  140-180 мА до почуття слабкого тепла,  потужність індукції
на рівні I положення перемикача дози, експозиція 10-15 хв, щоденно
або через день,  на курс 8-10 процедур.  При гіпотонічних розладах
застосування індуктотермії не доцільно.     Магнітотерапія. Положення   хворого   -  сидячи.  Циліндричні
індуктори  встановлюють  контактно,  поперек,  один  попереду   на
ділянку  печінки,  другий  -  позаду  в  межах  сегментів  D -D  ,
                                                       7  11
величина магнітної індукції 27 мТл,  10-15 хв, через день, на курс
10-12 процедур.     З методів лікарняного електрофорезу застосовують електрофорез
магнію (10%  розчин сіркокислої магнезії),  2%  розчин  папаверину
гідрохлориду за    поперечною    методикою,    щільність    струму
0,05-0,08 мА/кв.см,  тривалість впливу до 20 хв,  через  день,  на
курс 8-12 процедур, які надають жовчогінної та спазмолітичної дії.     Задля відновлення  регулюючого  впливу  ЦНС  та  вегетативної
нервової  системи при дисфункціональних розладах біліарного тракту
можна застосовувати гальванічний комір на  коміркову  зону  (через
день,  на  курс  10-12  процедур).  Також позитивного ефекту надає
лікарняний  електрофорез  хлористого  кальцію,  розчину  брому  на
коміркову зону, на курс 7-10 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення клінічних, лабораторних
та інструментальних ознак захворювання  (повна  ремісія)  -  болю,
нудоти,  відриту,  гіркоти у роті,  болючості у ділянці печінки та
жовчного міхура, поліпшення фізико-хімічних властивостей жовчі.     Протипоказання: не існує.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
        хронічного некалькульозного холециститу
 

     Шифр по МКХ-10: K81     Хронічний холецистит - K81.1     Інші форми холециститу - K81.8     Холецистит неуточнений - K81.9

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України  в
2004 р.) пропонується наступна класифікація:

     K81.1 Хронічний холецистит     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Тип дискінезії: Q1 - гіпотонічна; Q2 - гіпертонічна.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  болі у правому підребер'ї,  під
лопаткою, у ділянці серця, нудота, відриг, гіркота у роті     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Печінковий комплекс (білірубін та його фракції, АсАТ, АлАТ,
ЩФ, ГГТП, загальний білок та білкові фракції, холестерин крові)     - Амілаза крові     - Цукор крові     - С-реактивний білок     - Копрограма (при необхідності дворазово)     - Бактеріологічне,   цитологічне  та  біохімічне  дослідження
дуоденального вмісту (при необхідності дворазово)     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини     - Дуоденальне   зондування   (при  необхідності  до  і  після
лікування)     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно     від     діагнозу,     що     припускається
(рентгенологічне        дослідження        грудної         клітки,
езофагогастродуоденоскопія).     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються - нормалізація
функціонального  стану  сфінктерного  апарату  біліарної  системи,
печінки,  підшлункової залози,  кишечника (запобігання проникненню
інфекції  з  кишечника  у  жовчний  міхур),  зменшення  запального
процесу  у  жовчному  міхурі  та жовчовивідних шляхах,  поліпшення
фізико-хімічних властивостей жовчі.     Зважаючи на   це,   дієта  хворих  на  хронічний  безкам'яний
холецистит повинна бути дрібною,  з обмеженням тваринних жирів  та
відносним   збільшенням   жирів   рослинного   походження,  білків
рослинного та тваринного походження (дієта N 5п).     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова)     Мінеральні води:  Внутрішнє  вживання мінеральних вод посилює
жовчоутворення та жовчовиділення,  результатом чого  є  поліпшення
фізико-хімічних  властивостей  жовчі,  зменшується  її  в'язкість,
поліпшується відтік жовчі,  а поряд з  цим  відбувається  усунення
продуктів   запалення   -  лейкоцитів,  слизу,  зменшується  вміст
продуктів перекисного окислення ліпідів у жовчі  та  дуоденальному
вмісті.   Ці   зміни   поліпшують   функціональний  стан  печінки,
підшлункової залози,  кишечника,  сприяють поліпшенню місцевого та
загального  імунітету.  Мінеральні  води  діють завдяки сукупності
притаманних фізичних,  хімічних  та  термічних  властивостей.  При
хронічному   безкам'яному   холециститі  показані  води  малої  та
середньої   мінералізації,   що   містять   вуглекислоту,   аніони
гідрокарбонату,  сульфату, катіони магнію, натрію, калію, кальцію,
а також води з мінералізацією  до  2  г/л,  що  містять  органічні
речовини.     При супутній     дискінезії     біліарного     тракту      за
гіпертонічно-гіперкінетичним   типом   рекомендовані   води  малої
мінералізації  з  переважанням  іонів  гідрокарбонату,   сульфату,
хлору,  натрію,  магнію,  містяться  органічні  речовини (Боржомі,
Єсентуки  N  4,  20,  Свалявська,  Моршинська  N  1,  6,  Нафтуся,
Березовські мінеральні води).     При супутній     дискінезії     біліарного     тракту      за
гіпотонічно-гіпокінетичним  типом  більш  показані  води середньої
мінералізації  з  переважанням  іонів  гідрокарбонату,   сульфату,
магнію,   натрію   (Єсентуки   N  17,  Славяновська,  Смірновська,
Феодосійська, джерело N 1 та 6 курорту Моршин).     Для посилення    антиспастичного   ефекту   мінеральну   воду
призначають хворим у гарячому виді температури 40-45  град.С.  Час
прийому   води   -   за   30-90   хв  до  їжі  залежно  від  стану
кислотоутворюючої функції шлунка,  3 рази на день,  по 200 мл. Для
посилення   жовчовиділення   1-2  рази  на  тиждень  рекомендовано
внутрішній дренаж без зонду (беззондові тюбажі).     Пелоїдо- та бальнеотерапія: Грязелікування є одним з найбільш
ефективних курортних чинників у фазі стійкої та нестійкої ремісії,
загасаючого   загострення.   Грязьові  аплікації  застосовують  на
ділянку правого підребер'я та сегментарно позаду впродовж 15-20 хв
при температурі грязі 40-42-44 град.С, через день, чергуючи його з
ваннами   (радоновими,    хвойними,    вуглекислими,    морськими,
мінеральними).  На курс 10-12 процедур. При супутніх захворюваннях
гастродуоденальної системи (гастрит,  дуоденіт, виразкова хвороба)
грязьові  аплікації  можна  накладати  із  захватом епігастральної
ділянки.     У фазі  ремісії захворювання застосовують аплікації озокериту
на праве підребер'я (t = 50-52 град.С).     Значно легше  переносяться методи мітигованого грязелікування
(гальваногрязь, електрофорез препаратів грязі).     Гальваногрязь застосовують  температурою 38 град.С на ділянку
правого підребер'я впродовж 15-20  хвилин,  через  день  (на  курс
8-10 процедур).     Електрофорез пелоїдину чи пелоїдодистилята на ділянку правого
підребер'я  проводять за поперечною методикою при пильності струму
0,05 мА/кв.см щоденно,  тривалість впливу 20 хв,  з обох  полюсів,
15-20 процедур на курс лікування.     Апаратна фізіотерапія:  Із методів фізіотерапії  застосовують
синусоїдальні модульовані струми (СМС), що володіють аналгезуючим,
протизапальним  та   трофічним   ефектами.   Застосовують   апарат
"Ампліпульс 4", змінний режим роботи, при поперечному розташуванні
електродів на ділянку правого підребер'я, II та III роди робіт, по
3 хв кожний,  глибина модуляції от 25 до 100%, частотою 100-50 Гц,
8-10 процедур на курс лікування.     Добре зарекомендували   себе  хвилі  дециметрового  діапазону
(ДМХ),  які  зменшують  літогенні   властивості   жовчі,   надають
спазмолітичного  ефекту,  поліпшують  функціональний стан печінки.
Процедури проводять від апарату  "Ранет".  Подовжній  випромінювач
розташовують   на   ділянку  правого  підребер'я,  зазор  3-4  см,
потужність 25 Вт,  експозиція  15  хвилин,  через  день,  на  курс
10-12 процедур.     Для досягнення  протизапального  та   аналгезуючого   ефектів
застосовують  електричне  поле  УВЧ на ділянку правого підребер'я.
УВЧ-терапію проводять за поперечною методикою. Положення хворого -
сидячи.  На  апараті  "УВЧ-30",  "УВЧ-66"  вибирають конденсаторні
диски N 3, які встановлюють попереду на ділянку правого підребер'я
та  позаду в межах сегментів T -T  ,  зазор по 2 см.  Потужність -
                         6  12
15-20 Вт. Експозиція 10 хв, 8-10 процедур на курс.
Індуктотермія володіє        анальгезуючею,        трофічною,
протизапальною, антиспастичною дією. Застосовують апарат "ИКВ-4" з
індуктором-диском, розташування - ділянка правого підребер'я, сила
струму  140-180 мА до почуття слабкого тепла,  потужність індукції
на рівні I положення перемикача дози,  експозиція 15  хв,  щоденно
або   через   день,   на   курс   8-10  процедур.  За  відсутністю
індуктора-кабеля застосовують індуктор-диск із зазором 1 см,  інші
параметри фізіотерапії такі ж.15-20 Вт. Експозиція 10 хв, 8-10 процедур на курс.
Індуктотермія володіє        анальгезуючею,        трофічною,
протизапальною, антиспастичною дією. Застосовують апарат "ИКВ-4" з
індуктором-диском, розташування - ділянка правого підребер'я, сила
струму  140-180 мА до почуття слабкого тепла,  потужність індукції
на рівні I положення перемикача дози,  експозиція 15  хв,  щоденно
або   через   день,   на   курс   8-10  процедур.  За  відсутністю
індуктора-кабеля застосовують індуктор-диск із зазором 1 см,  інші
параметри фізіотерапії такі ж.     Магнітотерапія. Положення  хворого  -   сидячи.   Циліндричні
індуктори   встановлюють  контактно,  поперек,  один  попереду  на
ділянку  печінки,  другий  -  позаду  в  межах  сегментів  D -D  ,
                                                       7  11
величина магнітної індукції 27 мТл, 10-15 хв,  через день, на курс
10-12 процедур.     З методів лікарняного електрофорезу застосовують електрофорез
магнію  (10%  розчин сіркокислої магнезії),  2%  розчин папаверину
гідрохлориду за    поперечною    методикою,    щільність    струму
0,05-0,08 мА/кв.см,  тривалість  впливу до 20 хв,  через день,  на
курс 8-12 процедур, які надають жовчогінної та спазмолітичної дії.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення клінічних, лабораторних
та  інструментальних  ознак  захворювання  (повна ремісія) - болю,
нудоти,  відригу,  гіркоти у роті,  болючості у ділянці печінки та
жовчного   міхура,   запального   процесу  у  жовчному  міхурі  та
жовчовивідних шляхах,  поліпшення функціонального стану печінки та
фізико-хімічних властивостей жовчі.     Протипоказання: Санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим  при  частих загостренні патологічного процесу,  підвищенні
температури тіла, ШОЕ, з явищами жовтяниці.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                 жовчнокам'яної хвороби
 

     Шифр по МКХ-10: K80

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ  України
в 2004 р.) пропонується наступна класифікація:

     K80 Жовчнокам'яна хвороба     K80.0 Камені жовчного міхура з гострим холециститом.     Морфологічна форма:  M1 - катаральна;  M2 - флегмонозна; M3 -
гангренозна; M4 - гангренозно-перфоративна.     Ускладнення: O1  -  емпієма  жовчного  міхура;  O2  - водянка
жовчного міхура;  O3 - біляміхуровий абсцес;  O4 - холангіт;  O5 -
перитоніт; O6 - біліарно-кишкова нориця; O7 - механічна жовтяниця;
O8 - гепатит.     K80.1 Камінь жовчного міхура з іншим холециститом     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.     Клінічні прояви: Q1 - гіпотонічна; Q2 - гіпертонічна.     Ускладнення: O1 - відключений жовчний міхур;  O2  -  хронічна
емпієма  жовчного  міхура;  O3  -  водянка  жовчного міхура;  O4 -
пролежень жовчного міхура; O5 - передміхуровий абсцес.     K80.3 Камінь жовчної протоки з холангітом     Ускладнення: O1  -  механічна  жовтяниця;  O2   -   переміжна
жовтяниця; O3 - холангіт; O4 - абсцес печінки.     K80.4 Холедохокалькульоз з холециститом     Вид: B1 - калькульозний; B2 - безкам'яний.     Ускладнення: O1  -  механічна  жовтяниця;  O2   -   переміжна
жовтяниця; O3     -     холангіт;    O4    -    абсцес    печінки;
O5 - холецисто-холедохеальна фістула.     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  важкість або біль у правому  та
лівому підребер'ї, епігастрії, нудота, відриг, гіркота у роті     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Цукор крові     - С-реактивний білок     - Печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
АсАТ,  АлАТ,  ЩФ,  ГГТП,  холестерин,  загальний білок та  білкові
фракції, тимолова проба; при необхідності дворазово)     - Амілаза крові     - Копрограмма     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини     - Езофагогастродуоденоскопія     - pH-метрія (при необхідності).     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються  -  нормалізація
функціонального  стану  сфінктерного  апарату  біліарної  системи,
печінки,   підшлункової   залози,   гастродуоденальної    системи,
кишечнику,  зменшення  запального  процесу у жовчовивідних шляхах,
зменшення літогенних властивостей жовчі, поліпшення відтоку жовчі.     Зважаючи на це, дієта хворих на жовчнокам'яну хворобу повинна
бути  дрібною,  з  обмеженням   тваринних   жирів   та   відносним
збільшенням  жирів  рослинного  походження,  білків  рослинного та
тваринного походження  (дієта  N  5,  раціон  N  1),   виключенням
продуктів, що сприяють активному жовчовиділенню.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова)     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних вод  посилює
жовчоутворення  та  жовчовиділення,  результатом чого є поліпшення
фізико-хімічних  властивостей  жовчі,  зменшується  її  в'язкість,
поліпшується  відтік  жовчі,  а  поряд з цим відбувається усунення
продуктів  запалення  -  лейкоцитів,  слизу,   зменшується   вміст
продуктів  перекисного  окислення ліпідів у жовчі та дуоденальному
вмісті.  Ці зміни поліпшують функціональний стан печінки, усувають
явища  дискінезії  сфінктерного апарату.  Поряд з тим поліпшується
зовнішньо- та внутрішньосекреторна  функція  підшлункової  залози,
відновлюється стан гастродуоденальної системи, кишечнику.     Показані мінеральні води  малої  та  середньої  мінералізації
(Боржомі,  Поляна Квасова, Поляна Купель, Лужанська), з переважним
гідрокарбонатним аніонним складом.  За умов відсутності запального
процесу  в  гастродуоденальній системі,  нормальному або зниженому
кислотоутворенні  можна  застосовувати   мінеральні   води   малої
мінералізації  хлоридно-натрійового  складу (Куяльник,  Світанкова
роса, Золоте джерело)     Воду слід  пити  у  теплому виді,  температурою 42-44 град.С,
починаючи з 50 мл 3  рази  на  день,  при  добрій  переносності  -
збільшуючи  до  150-200  мл.  Мінеральну  воду  слід  приймати  за
30-40-60 хвилин до їжі,  залежно від  рівня  кислотоутворення.  За
умов  активного  запального  процесу у гастродуоденальній системі,
виразковій хворобі, явищах ацидизму доцільно призначати додатковий
прийом  мінеральної води (50-100 мл) через 30-40 хвилин після їжі.
При  наявності  послаблення  стільця  перші  2-3   дні   лікування
призначення  МВ не рекомендується.  При відновленні стільця прийом
води починають з 50 мл 2 рази на  день,  при  добрій  переносності
поступово  збільшують  дозу  до  150-200  мл 3 рази на день.  Курс
лікування 21-24 дні.     Пелоїдо- та   бальнеотерапія:   На   сьогодні  вважається  за
доцільне  призначення  мітигованих  методів  грязелікування,   при
неускладненому  перебігу жовчнокам'яної хвороби,  помірних проявах
диспепсичного    та    больового    синдромів,    без    порушення
функціонального       стану      печінки      (тільки      помірна
мезенхімально-запальна   реакція),   пригнічення   клітинної    та
гуморальної ланок імунітету,  зниження неспецифічної реактивності,
наявності помірно активного гастродуоденіту,  який супроводжується
гастроезофагеальним рефлюксом із супутнім езофагітом.     За умов наявності диспепсичного синдрому збільшення  розмірів
печінки  та  порушення її функціонального стану,  декомпенсованого
стану імунної  та  стрес-лімітуючої  систем  показано  призначення
внутрішньотканинного  електрофорезу  гумінату  (гумату  натрію)  -
через 2 години після сніданку хворий приймає  усередину  5  мл  1%
розчину гуміната,  запиваючи 100 мл теплої мінеральної води. Через
30 хвилин після прийому гуміната проводять поперечну гальванізацію
ділянки печінки   силою   струму   0,05   мА/кв.см,  експозиція  -
10-20 хвилин.  Далі  хворий  приймає  усередину  5   мл   гуміната
за 30  хвилин до обіду і ввечері.  Процедури проводять через день,
на курс 10-12 процедур, курс лікування - 24 дня.     Процедури пелоїдотерапії   чергують  з  ваннами  (радоновими,
хвойними, вуглекислими, морськими, мінеральними).     Апаратна фізіотерапія:    Добрий    ефект    надають    хвилі
дециметрового діапазону (ДМХ),  які  володіють  знеболюючою  дією,
зменшують  літогенні  властивості  жовчі,  надають спазмолітичного
ефекту,  поліпшують   функціональний   стан   печінки.   Процедури
проводять від апарату "Ранет" чи "Волна-2". Подовжній випромінювач
розташовують  на  ділянку  правого  підребер'я,  зазор   3-4   см,
потужність 25 чи 40 Вт,  експозиція 15 хвилин, через день, на курс
10-12 процедур.     Синусоїдальні модульовані   струми   застосовують   за   умов
запального  процесу  у   гастродуоденальній   ділянці,   наявності
дуоденогастрального та гастроезофагеального рефлюксів, а також при
супутньому  хронічному  панкреатиті.  Методика  реалізується   від
апаратів    серії    "Ампліпульс",   локалізація   електродів   на
епігастральну  ділянку  та  на  ділянку  нижньогрудинного  відділу
хребта, I та IV рід роботи по 3-5 хвилин кожний, частота модуляції
100-50 Гц,  глибина  модуляції  50-75%,  сила  струму   5-12   мА.
Процедури  загальною  тривалістю 6-10 хвилин проводять через день,
10-12 процедур на курс.     Змінне магнітне  поле  володіє  протизапальною  та  трофічною
дією. Індуктор розташовують контактно на ділянку печінки, величина
магнітної індукції   -   27  мТл, 10-15 хв, через  день,  на  курс
10-12 процедур.     Не втратили свого значення методи лікарняного електрофорезу -
застосовують електрофорез 2%  розчину папаверину  гідрохлориду  за
поперечною методикою,   щільність   струму   0,05-0,08   мА/кв.см,
тривалість впливу до 20 хв, через день, на курс 8-12 процедур, які
надають спазмолітичної дії.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: поліпшення самопочуття, зникнення
больових відчуттів, диспепсичних явищ, болючості у ділянці печінки
та жовчного міхура,  епігастральній ділянці, нормалізація розмірів
печінки,  відновлення  її   функціонального   стану,   відновлення
функціонального         стану         підшлункової         залози,
езофагогастродуоденальної системи.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим  при  частих   загостреннях   калькульозного   холециститу,
наявності ускладнень,  підвищенні температури тіла, ШОЕ, з явищами
жовтяниці,  з  наявністю  каменів  у  жовчних   протоках,   явищах
холангіту.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           післяхолецистектомічного синдрому
 

     Шифр по МКХ-10: K91.5

     Класифікація післяхолецистектомічного     синдрому     (ПХЕС)
(А.А. Шалімов, 1988).

     I. ПХЕС, обумовлений станами, що не усунені операцією:     - холедохолітіаз     - стенозуючий папіліт     - стеноз загальної жовчної протоки     - пухирі жовчних проток     - механічні порушення прохідності дванадцятипалої кишки

     II. ПХЕС,   викликаний   змінами,   що   виникли    внаслідок
хірургічного втручання:     - ураження жовчних шляхів     - структури та деформації жовчних шляхів     - синдром кукси міхурового протоку     - рефлюкс-холангіт       після      сфінктеропластики      та
холедоходуоденостомії

     III. Ураження органів  гепатопанкреатодуоденальної  зони,  що
обумовлені    тривалим   перебігом   жовчнокам'яної   хвороби   та
холециститом і не усунуті операцією:     - хронічний гепатит та холангіт     - хронічний панкреатит     - хронічний гастрит та гастродуоденіт

     IV. Органічні   захворювання   інших   органів   та   систем,
не пов'язані з захворюванням жовчного міхура  (виразкова  хвороба,
грижа стравохідного отвору діафрагми,  ішемічний коліт,  нефроптоз
та інш.)

     V. Функціональні порушення жовчних шляхів  а  дванадцятипалої
кишки, що виникли внаслідок відсутності жовчного міхура як органа:     - дискінезія   жовчних   шляхів   з   гіпертонією    великого
дуоденального сосочка.     - дискінезія   жовчних   шляхів   з    гіпотонією    великого
дуоденального сосочка.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні  клінічні  критерії:  болі  у  правому  та   лівому
підребер'ї, епігастрії, нудота, відриг, гіркота у роті.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Цукор крові     - Загальний аналіз сечі     - Печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
тимолова проба,  АсАТ,  АлАТ,  лужна фосфатаза,  ГГТП, холестерин,
загальний білок та білкові фракції)     - Амілаза крові     - Бактеріологічне,  цитологічне  та  біохімічне   дослідження
дуоденального вмісту     - Копрограма     - Аналіз калу на дисбактеріоз та гельмінти     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини     - Дуоденальне зондування     - Езофагогастродуоденоскопія     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються - нормалізація
функціонального  стану  сфінктерного  апарату  біліарної  системи,
печінки,    підшлункової   залози,   гастродуоденальної   системи,
кишечнику,  зменшення запального процесу у  жовчовивідних  шляхах,
зменшення літогенних властивостей жовчі, поліпшення відтоку жовчі,
підвищення імунологічної реактивності організму.     Зважаючи на  це,  дієта  хворих на ПХЕС повинна бути дрібною,
з обмеженням  тваринних  жирів  та  відносним  збільшенням   жирів
рослинного походження,  білків рослинного та тваринного походження
(дієта N 5,  раціон  N  1),  виключенням  продуктів,  що  сприяють
активному жовчовиділенню.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних вод  посилює
жовчоутворення  та  жовчовиділення,  результатом чого є поліпшення
фізико-хімічних  властивостей  жовчі,  зменшується  її  в'язкість,
поліпшується  відтік жовчі,  а поряд з цим,  відбувається усунення
продуктів  запалення  -  лейкоцитів,  слизу,   зменшується   вміст
продуктів  перекисного  окислення ліпідів у жовчі та дуоденальному
вмісті.  Ці зміни поліпшують функціональний стан печінки, усувають
явища  дискінезії  сфінктерного апарату.  Поряд з тим поліпшується
зовнішньо- та внутрішньосекреторна  функція  підшлункової  залози,
відновлюється стан гастродуоденальної системи, кишечнику.     Показані мінеральні   води    малої    (Березовська,    Гута,
Новозбручанська, Одеська N 1, Рай-Оленівська, Слав'яновська, Шкло,
Моршинська  N  1  та  6  у  розведенні  3,5  г/л)   та   середньої
мінералізації  (Боржомі,  Єсентуки  N  4,  Поляна Квасова,  Поляна
Купіль, Свалява,  Лужанська,  Моршинська N 1  та  6  у  розведенні
5-7 г/л),   з   переважним   сульфатно-гідрокарбонатним   аніонним
складом.     Воду слід  пити  у  теплому виді,  температурою 42-44 град.С,
починаючи з 50 мл 3  рази  на  день,  при  добрій  переносності  -
збільшуючи до   150-200  мл.  Мінеральну  воду  слід  приймати  за
40-45 хвилин  до  їжі,  враховуючи  її  жовчогінну  дію.  За  умов
активного   запального   процесу   в  гастродуоденальній  системі,
виразковій хворобі, явищах ацидизму доцільно призначати додатковий
прийом  мінеральної води (50-100 мл) через 30-40 хвилин після їжі.
При наявності  послаблення  стільця  в  перші  2-3  дні  лікування
призначення  МВ не рекомендується.  При відновлення стільця прийом
води починають з 50 мл 2 рази на день,  виключаючи ранковий прийом
води, при    добрій   переносності   поступово   збільшують   дозу
до 150-200 мл 3 рази на день. Курс лікування 21-24 дні.     Пелоїдо- та бальнеотерапія: Пелоїдотерапія сприятливо впливає
на клінічний перебіг ПХЕС.  На  сьогодні  вважається  за  доцільне
призначення мітигованих методів грязелікування,  які призначаються
не раніше ніж через 2-3 тижні після операції,  при лапароскопічній
холецистектомії,  за  умов загоєного післяопераційного рубця,  при
неускладненому перебігу до- та післяопераційного періоду, помірних
проявах   астенічного,   диспепсичного   та  больового  синдромів,
незначного  порушення  функціонального  стану   печінки   (помірна
мезенхімально-запальна    реакція),   пригнічення   клітинної   та
гуморальної ланок імунітету,  зниження неспецифічної реактивності,
наявності помірно активного гастродуоденіту,  який супроводжується
гастроезофагеальним рефлюксом із супутнім езофагітом.     За умов  наявності  астенічного  та  диспепсичного синдромів,
больового   синдрому,   обумовленого   патологічним   процесом   у
гепатобіліарній системі,  збільшення розмірів печінки та порушення
її  функціонального  стану,  декомпенсованого  стану  імунної   та
стрес-лімітуючої  систем показано призначення внутрішньотканинного
електрофорезу гумінату (гумату натрію)  -  через  2  години  після
сніданку хворий  приймає  внутрішньо  5  мл  1%  розчину гумінату,
запиваючи 100 мл теплої мінеральної води.  Через 30  хвилин  після
прийому гуміната проводять поперечну гальванізацію ділянки печінки
силою струму 0,05 мА/кв.см, експозиція - 10-20 хвилин. Далі хворий
приймає внутрішньо 5 мл гуміната за 30 хвилин до обіду та ввечері.
Процедури проводять через  день,  на  курс  10-12  процедур,  курс
лікування - 24 дні.     Процедури пелоїдотерапії  чергують  з  ваннами   (радоновими,
хвойними, вуглекислими, морськими, мінеральними).     Апаратна фізіотерапія:  Із методів фізіотерапії  застосовують
синусоїдальні модульовані струми (СМС), що володіють аналгезуючим,
протизапальним  та  трофічним  ефектами.  Дію  СМС  створюють  від
апаратів серії "Ампліпульс" у змінному режимі.     Для досягнення     знеболюючого     ефекту,      нормалізації
функціонального стану печінки, відновлення печінкової гемодинаміки
та фізико-хімічних властивостей жовчі  електроди  розташовують  на
ділянку  правого  підребер'я та симетрично позаду,  II рід роботи,
глибина модуляції 50%,  сила струму  8-20  мА,  частота  модуляції
50 Гц, тривалість 10 хв, на курс 8-10 процедур.     У випадках   ознак   ураження   гастродуоденальної    системи
(активний        гастродуоденіт,       дуоденогастральний       та
гастроезофагеальний   рефлюкси   із   супутнім   езофагітом)    та
підшлункової   залози   застосовують   локалізацію  електродів  на
епігастральну  ділянку  та  на  ділянку  нижньогрудиного   відділу
хребта, I та IV роди робіт по 3-5 хвилин кожний, частоту модуляції
100-50 Гц,  глибину  модуляції  50-75%.  Сила   струму   становить
5-12 мА.  Процедури  загальною  тривалістю  6-10  хвилин проводять
через день, 10-12 процедур на курс.     Хвилі дециметрового  діапазону  (ДМХ)  володіють  знеболюючою
дією,   зменшують    літогенні    властивості    жовчі,    надають
спазмолітичного  ефекту,  поліпшують  функціональний стан печінки.
Процедури проводять від апарату "Ранет"  чи  "Волна-2".  Подовжній
опромінювач розташовують  на  ділянку  правого  підребер'я,  зазор
3-4 см,  потужність 25 Вт,  експозиція 15 хвилин,  через день,  на
курс 10-12 процедур.     За умов  виразково-ерозивного  процесу  у  гастродуоденальній
системі,  гіперацидних  станах можна застосовувати локалізацію ДМХ
на  ділянку  щитоподібної  залози.  Цей   метод   надає   значного
репаративного та кислотознижуючего ефектів.  Подовжній опромінювач
апарату "Ранет" розташовують на ділянку щитоподібної залози, зазор
3-4 см,  потужність 5 Вт,  6 хвилин (на кожну долю залози),  через
день, на курс 10-12 процедур.     Змінне магнітне   поле   володіє   протизапальним,  трофічним
ефектами,  поліпшує  фізико-хімічні  властивості  жовчі.  Індуктор
розташовують  контактно  на  ділянку  печінки,  величина магнітної
індукції - 27 мТс, 10-15 хв, через день, на курс 10-12 процедур.     Не втратили свого значення методи лікарняного електрофорезу -
застосовують електрофорез   магнію   (10%   розчин   сірчанокислої
магнезії), 2%   розчин   папаверину   гідрохлориду  за  поперечною
методикою, щільність струму 0,05-0,08 мА/кв.см,  тривалість впливу
до  20  хв,  через  день,  на  курс  8-12  процедур,  які  надають
жовчогінної та спазмолітичної дії.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення   больових   нападів,
диспепсичних  явищ,  болісності  у  ділянці  печінки та колишнього
жовчного міхура,  болючості в епігастральній  ділянці,  поліпшення
самопочуття,   нормалізація   розмірів   печінки,  відновлення  її
функціонального  стану,  зникнення  ознак  запалення  та  дефектів
слизової   оболонки   стравоходу,   шлунку   та  ДПК,  відновлення
моторно-евакуаторної  функції   гастродуоденальної   системи   при
ендоскопічному   дослідженні,  відновлення  функціонального  стану
підшлункової залози.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим  при  частих  загостреннях,  підвищенні  температури  тіла,
підвищенні ШОЕ, з явищами жовтяниці, з наявністю каменів у жовчних
протоках, явищах холангіту.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                 хронічного панкреатиту
 

     Шифр по МКХ-10: K86.1

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча  інструкція,  затверджена  МОЗ  України
в 2004 р.) пропонується наступна класифікація:

     K86.1 Інші хронічні панкреатити     Морфологічні прояви:   M1    -    паренхіматозний;    M2    -
обструктивний; M3 - кальцифікуючий.     Клінічні прояви:  Q1 - латентно перебігаючий;  Q2 - больовий;
Q3 - рецидивуючий.     Фаза процесу: F1 - загострення; F2 - ремісія.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні   критерії:  біль  у  лівому  підребер'ї  та
епігастрії,  іноді оперізуючого характеру,  почасто після  прийому
жирної, гострої їжі, алкоголю, болісність у лівому підребер'ї     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові,     - Загальний аналіз сечі,     - Глюкоза крові та сечі, тест толерантності до глюкози,     - Печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
тимолова проба,  АсАТ,  АлАТ,  лужна фосфатаза,  ГГТП, холестерин,
загальний білок та білкові фракції),     - Амілаза крові, добової сечі (до і після лікування),     - Ліпаза крові (до і після лікування),     - Копрограма (до і після лікування),     - Ліпаза  та  трипсин  дуоденального  вмісту  (до   і   після
лікування),     - Фекальна еластаза-1 (до і після лікування).     Обов'язкові інструментальні дослідження     - УЗД органів черевної порожнини     - Електрокардіографія     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються -  зменшення  чи
ліквідація   запального   процесу,   відновлення   зовнішньо-   та
внутрішньосекреторної функції підшлункової залози.     Дієта: 4  або  5 або 9 (раціон N 1 або N 3),  тобто обмеження
тваринних жирів та вуглеводів, відносне збільшення білків.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Показані мінеральні води малої та середньої
мінералізації  гідрокарбонатного  та  сульфатного   складу.   Вони
володіють   спазмолітичною,   десенсибілізуючою,   протизапальною,
імунокорегуючою дією,  стимулюють виділення  панкреатичного  соку,
збільшують   вміст   бікарбонатів,   сприяють  відновленню  вмісту
ферментів у секреті ПЗ.     Середньомінералізовані теплі          мінеральні         води
гідрокарбонатно-сульфатного складу (t = 37-38 град.С) показані  за
умов недостатності зовнішньо- та внутрішньосекреторної функції ПЗ.
Починають з 50-100 мл 1-2 рази на день,  збільшуючи за умов доброї
переносності до 150-200 мл 3 рази на день за 60-40 хв до їжі.     Маломінералізовані води того ж хімічного  складу  призначають
у випадках  надмірної зовнішньосекреторної функції ПЗ.  Воду п'ють
у теплому виді, починаючи з 50-100 мл 1-2 рази на день, збільшуючи
за умов   доброї  переносності  до  150-200  мл  3  рази  на  день
за 60-90 хв до їжі.     Пелоїдо- та     бальнеотерапія:     перлинні,    йодо-бромні,
мінеральні, хвойні, вуглекислі ванни.     Пелоїдотерапія призначається тільки у стадії стійкої ремісії,
при хронічному панкреатиті із зовнішньосекреторною  недостатністю.
Грязьові  аплікації  накладають  на  ліву верхню ділянку живота та
сегментарно позаду,  температурою 37-38 град.С, експозицією 10 хв,
через день, 8-10 процедур на курс.     Гальваногрязь застосовують     при      щільності      струму
0,05-0,08 мА/кв.см,   температурою   37-38   град.С,   експозицією
10-15 хв, через день, 8-10 процедур на курс.     Апаратна фізіотерапія:   Для  ліквідації  больового  синдрому
застосовуються  діадинамічні   струми.   Розташування   електродів
поперечне, катод - на ділянку проекції підшлункової залози, анод -
на спині,  на ділянку сегментів D  -D  .  Сила струму до  відчуття
                            10  12
легкої вібрації (8-16 мА).  Застосовують двофазний хвильовий струм
(режим роботи  змінний,  період 20 с,  задній фронт 3 с,  передній
3 с), щоденно, на курс 8-10 процедур.легкої вібрації (8-16 мА).  Застосовують двофазний хвильовий струм
(режим роботи  змінний,  період 20 с,  задній фронт 3 с,  передній
3 с), щоденно, на курс 8-10 процедур.     Позитивним ефектом володіють синусоїдальні модульовані струми
(СМС),  що  надають  знеболюючого  ефекту,  поліпшують   показники
амілази  та  ліпази  крові,  панкреатичного секрету.  Застосовують
апарати серії "Ампліпульс". Локалізація електродів - епігастральна
ділянка  та ділянка нижньогрудинного відділу хребта,  I та IV роди
робіт по 3 хв кожний,  частота модуляції 100 Гц, глибина модуляції
25-30%, через день, 8-10 процедур на курс лікування.     Хвилі дециметрового  діапазону  (ДМХ)  застосовують  у   фазі
стійкої  ремісії,  за  умов  зовнішньо-  та  внутрішньосекреторної
недостатності  ПЗ.  Процедури  проводять  від  апарату  "Волна-2".
Подовжній    опромінювач    розташовують   на   ділянку   проекції
підшлункової залози, зазор 3-5 см, потужність 40 Вт, експозиція 10
хвилин, через день, на курс 8-10 процедур.     Електрофорез сульфату магнію показано  у  випадках  супутньої
патології біліарної системи. Прокладки обох електродів змочують 5%
розчином сульфату магнію,  анод розташовують попереду.  Тривалість
процедури 15-20 хв, через день, 10-12 на курс.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення диспепсичних явищ, болю
та болісності у ділянці лівого підребер'я, поліпшення самопочуття,
відновлення  рівня  амілази та ліпази сироватки крові,  показників
дуоденального   зондування,   нормалізація   фекальної   еластази,
показників  копрологічного дослідження,  поліпшення ультразвукової
картини стану ПЗ.     Протипоказання: курортне   лікування   не   показано   хворим
у стадії загострення хронічного панкреатиту.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
    санаторно-курортного лікування реконвалесцентів
   гострих вірусних гепатитів A та B при відсутності
         активності або з мінімальними ознаками
              запального процесу в печінці
 

     Шифр по МКХ-10: B15, B16.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  астеновегетативні розлади, біль
у  ділянці печінки,  диспепсичні явища,  підвищена кровоточивість,
шкірна  сверблячка,  збільшення  печінки,  підвищення  температури
тіла, схуднення, артралгії, міалгії     Обов'язкові лабораторні дослідження     - загальний аналіз крові;     - загальний аналіз сечі;     - печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
загальний білок та білкові фракції,  АсАТ,  АлАТ, лужна фосфатаза,
ГГТП, (бета)-ліпопротеїди, холестерин крові)     - амілаза крові;     - копрограма;     - аналіз калу на приховану кров;     - вірусні  маркери,  визначення  активності  реплікації  (при
необхідності)     - імуноглобуліни крові (при необхідності).     Обов'язкові інструментальні дослідження.     - Електрокардіографія;     - УЗД органів черевної порожнини.     Додаткові дослідження  проводяться за показаннями залежно від
особливостей   перебігу   захворювання   і    тяжкості    супутніх
захворювань.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III     Дієта: 5 (раціон N 2), дрібне харчування.     Кліматотерапія: загальна.     Руховий режим:   ранкова   гігієнічна   гімнастика,   групова
лікувальна фізкультура.     Мінеральні води:  призначають питні мінеральні води малої  та
середньої              мінералізації              гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні,               гідрокарбонатно-хлоридні,
сульфатно-гідрокарбонатні     натрієво-кальцієво-магнієві     води
(Березовські мінеральні води,  Лужанська,  Куяльник, Миргородська,
Моршинська ропа розведення 9,5 г/л, Одеська N 1 та ін.). Воду слід
пити у теплому вигляді температурою 40-45 град.С у  кількості  від
100 до 250 мл на прийом,  тричі на добу,  перед вживанням їжі. При
підвищеному  кислотоутворенні  мінеральна  вода  призначається  за
90-60 хв перед вживанням їжі,  іноді й за 40 хв після вживання їжі
на висоті травлення.  При  зниженій  кислотоутворювальній  функції
шлунка воду призначають за 30 хв перед вживанням їжі.     При залученні до  патологічного  процесу  кишечнику  показані
мікроклізми з мінеральною водою, відвару трав, жирові мікроклізми.     Пелоїдо- та бальнеотерапія: лікувальна грязь вважається одним
з  дійових чинників при хронічних захворюваннях печінки за рахунок
протизапальної  дії  грязі,  поліпшення   кровообігу   в   органі,
підвищення   обмінних  та  енергетичних  процесів  у  гепатоцитах,
нормалізації холерезу та холекінезу, імунного статусу.     Грязьові коржики  застосовують  на ділянку правого підребер'я
(площа коржика  200  кв.см,  товщина  шару   3   см,   температура
36 град.С,  експозиція  15 хв,  через день,  8-10 процедур на курс
лікування).     Гальваногрязь застосовують  температурою 38 град.С на ділянку
правого підребер'я  впродовж  15-20  хв,  через  день   (на   курс
8-10 процедур).  Застосування  гальваногрязі сприяє ліквідації або
зменшенню   виразності    синдромів    холестазу,    цитолізу    і
мезенхімального   запалення,  нормалізації  функціонального  стану
сфінктерного апарату біліарної системи та жовчного міхура.     Електрофорез пелоїдину чи пелоїдодистиляту на ділянку правого
підребер'я проводять за поперечною методикою при щільності  струму
0,03 мА/кв.см,  тривалість 20 хв, препарат вводять з обох полюсів,
на курс 12-15 процедур,  щодня.  Призначається хворим за наявності
астено-вегетативного,   больового   та   диспептичного  синдромів,
гіпербілірубінемії,  дисбалансу загального імунітету  та  зниження
неспецифічної резистентності організму.     У комплексі    відновлювального     лікування     обов'язково
використовуються ванни різного хімічного складу.     Мінеральні, кисневі,  хвойні та йодо-бромні  ванни  зменшують
прояви   астенічного   синдрому,  поліпшують  обмінні  процеси  та
кровообіг у печінці.  Значне  поліпшення  печінкової  гемодинаміки
спостерігається під впливом радонових ванн.     Апаратна фізіотерапія:  Із методів фізіотерапії  застосовують
синусоїдальні модульовані струми (СМС), що володіють аналгезуючим,
протизапальним  та   трофічним   ефектами.   Застосовують   апарат
"Ампліпульс-4",  змінний режим роботи,  електроди прикладаються до
ділянки печінки,  II та III рід роботи,  по 3 хв  кожний,  глибина
модуляцій від 25 до 100%, 8-10 процедур на курс лікування.     Застосовують магнітотерапію.  Положення  пацієнта  -  сидячи,
циліндричні  індуктори встановлюють контактно,  поперечно,  один -
спереду над  проекцією  печінки  з  центру  по   сосковій   лінії,
а інший  -  ззаду  в  ділянці  сегментів  D -D  .  Сила  магнітної
                                      7  11
індукції на рівні I положення перемикача,  форма  магнітного  поля
синусоїдальна,  режим  безперервний.  Тривалість  процедури 20 хв,
щодня або через день, на курс лікування 10 процедур.індукції на рівні I положення перемикача,  форма  магнітного  поля
синусоїдальна,  режим  безперервний.  Тривалість  процедури 20 хв,
щодня або через день, на курс лікування 10 процедур.     Хвилі дециметрового  діапазону   (ДМХ)   надають   трофічного
ефекту,  поліпшують  кровопостачання,  відновлюють  функціональний
стан печінки.  ДМХ-терапію здійснюють так. Прямокутний опромінювач
апарату "Ромашка" розміром 5 х 30 кв.см розташовують контактно над
проекцією печінки вздовж правого краю. Положення пацієнта - лежачи
на   спині.   Потужність   впливу   5   Вт.  У  разі  використання
стаціонарного апарату  "Волна-2"  довгастий  опромінювач  розміром
16 х  35  кв.см  встановлюють  над тією ж ділянкою,  але з зазором
3-5 см.  Потужність на  рівні  I  положення  перемикача  дозування
(10 Вт). Експозиція 15 хв, на курс 8-10 процедур.     Застосовують електросон.  Струми  низької  частоти   сприяють
поліпшенню  перебігу захворювання,  позитивним зрушенням при низці
обмінних порушень нейрогуморальної регуляції за рахунок впливу  на
підкорково-стовбурову   ділянку  мозку,  гіпоталамус,  ретикулярну
формацію стовбура мозку.  Процедури проводять за допомогою апарату
"Електросон-3". Розташування електродів повинно бути очно-завушним
або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури
6-10 хв,  надалі  -  від  15  до  30  хв,  двічі-тричі на тиждень,
8-10 процедур на курс лікування.     З методів     лікарського     електрофорезу    використовують
електрофорез магнію (10% розчин сірчанокислої магнезії), 2% розчин
папаверину гідрохлориду за поперечною методикою,  щільність струму
0,05-0,08 мА/кв.см,  тривалість впливу до 20 хв,  через  день,  на
курс 8-12 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості   лікування:   зникнення  больових  нападів,
відчуття  важкості  в  правому  підребер'ї,   диспепсичних   явищ,
пальпаторної  болючості  в  ділянці  печінки  та  жовчного міхура,
нормалізація    розмірів    печінки,    нормалізація    показників
інструментальних    та    лабораторних    досліджень,   поліпшення
самопочуття.     Протипоказання:     - гострий гепатит A;     - гострий гепатит B.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування хронічного
      вірусного гепатиту B та хронічного вірусного
         гепатиту C при відсутності активності
         або з мінімальними ознаками запального
                   процесу в печінці
 

     Шифр по МКХ-10:     Хронічний вірусний гепатит C B18.2     Хронічний вірусний гепатит B з дельта-агентом (вірусом) B18.0     Хронічний вірусний  гепатит  B  без  дельта-агента  (вірусом)
B18.1.

     Класифікація вірусного     гепатиту     C     та     B     за
клінічно-біохімічними ознаками:     I. Ступінь   активності   процесу   (визначається   важкістю,
вираженістю та глибиною запального процесу у печінці):     а) мінімальний;     б) помірний;     в) виразний.     II. Стадія хронічного гепатиту (залежно від ступеня фіброзу)     0 - фіброз відсутній,     1 - мінімальний періпортальний фіброз,     2 - помірний фіброз з портопортальними септами,     3 - виражений фіброз з портоцентральними септами,     4 - цироз печінки.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  астеновегетативні розлади, біль у
ділянці   печінки,   артралгії,   міалгії,   збільшення   печінки,
диспепсичні явища,  шкірна сверблячка,  підвищена  кровоточивість,
підвищення температури тіла, схуднення.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - загальний аналіз крові;     - загальний аналіз сечі;     - печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
загальний білок та білкові фракції,  АсАТ,  АлАТ, лужна фосфатаза,
ГГТП, (бета)-ліпопротеїди, холестерин крові)     - амілаза крові;     - копрограма;     - аналіз калу на приховану кров;     - вірусні  маркери,  визначення  активності  реплікації  (при
необхідності)     - імуноглобуліни крові (при необхідності).     Обов'язкові інструментальні дослідження.     - Електрокардіографія;     - УЗД органів черевної порожнини.     Додаткові дослідження  проводяться за показаннями залежно від
особливостей   перебігу   захворювання   і    тяжкості    супутніх
захворювань.     Консультації фахівців поводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III     Дієта: 5 (раціон N 2), дрібне харчування.     Кліматотерапія: загальна.     Руховий режим:   ранкова   гігієнічна   гімнастика,   групова
лікувальна фізкультура.     Мінеральні води:  призначають питні мінеральні води малої  та
середньої  мінералізації  із  вмістом гідрокарбонатів,  сульфатів,
хлору, магнію.     Гідрокарбонатні води   поліпшують   вуглеводний  та  білковий
обмін,  чинять протизапальну дію.  Враховуючи,  що  гідрокарбонати
знижують  рівень  кислотоутворення  у  шлунку,  вони  показані при
сполученій патології печінки та гастродуоденальної системи.     Сульфатні води,   крім   виразного   посилення   холерезу  та
холекінетичного  ефекту,   сприяють   поліпшенню   фізико-хімічних
властивостей жовчі.  Сірчанокислі солі магнію та натрію справляють
сприятливий вплив на функціональний  стан  печінки,  передусім  за
рахунок     відновлення     функції     гепатоцитів,    підвищують
окисно-відновні процеси, посилюють обмін речовин.     Мінеральну воду  слід  пити  у  теплому  вигляді температурою
40-45 град.С у кількості від 100 до 250 мл  на  прийом,  тричі  на
добу,   перед   вживанням   їжі.  При  підвищеному  кислоутворенні
мінеральна вода призначається за 90-60  хв  перед  вживанням  їжі,
іноді  й  за  40  хв  після вживання їжі на висоті травлення.  При
зниженій кислотоутворювальній функції шлунку воду  призначають  за
30 хв перед вживанням їжі.     Слід зауважити,  що у  хворих,  які  тривалий  час  приймають
інтерферонотерапію,   внутрішній  прийом  мінеральних  вод  сприяє
значно кращій    переносності     (альфа)-інтерферону,     зменшує
вираженість побічних реакцій цього препарату.     Бальнеотерапія: у   комплексі   відновлювального    лікування
обов'язково   використовуються  ванни  різного  хімічного  складу.
Кисневі,  хвойні,  морські,  йодобромні,  мінеральні ванни  чинять
сприятливу  дію  на  вищі  регуляторні  механізми,  які зумовлюють
нормалізацію  функціонального  стану  органів  травлення.   Значне
поліпшення  печінкової  гемодинаміки  спостерігається  під впливом
радонових ванн.     Апаратна фізіотерапія:    застосовують   електросон.   Струми
низької  частоти  сприяють   поліпшенню   перебігу   захворювання,
позитивним  зрушенням при низці обмінних порушень нейрогуморальної
регуляції  за  рахунок  впливу  на  підкорково-стовбурову  ділянку
мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбура мозку.     Процедури проводять  за  допомогою  апарату   "Електросон-3".
Розташування    електродів    повинно   бути   очно-завушним   або
завушно-лобним.  Частота імпульсів 3-5  Гц,  тривалість  процедури
6-10 хв,  надалі  -  від  15  до 30 хв,  двічі - тричі на тиждень,
8-10 процедур на курс лікування.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення чи зникнення  больових
нападів,  відчуття  важкості  в  правому підребер'ї,  диспепсичних
явищ, пальпаторної болючості в ділянці печінки та жовчного міхура,
нормалізація    розмірів    печінки,    нормалізація    показників
інструментальних   та    лабораторних    досліджень,    поліпшення
самопочуття.     Протипоказання:     - хронічний гепатит C у стадії вираженої активності.     - хронічний гепатит B у стадії вираженої активності.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
     хронічного алкогольного гепатиту та токсичного
      ураження печінки (неактивна фаза або стадія
                мінімальної активності)
 

     Шифр по МКХ-10:     Алкогольна жирова дистрофія печінки (K70.0)     Хронічний алкогольний гепатит (K70.1)     Алкогольний фіброз печінки (K70.2)     Токсичне ураження печінки (K71)

     Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації  хвороб
органів  травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України в
2004 р.) пропонується наступна класифікація:     K70 Алкогольна хвороба печінки     Фаза процесу:  F1  -  стеатоз;  F2  -  гострий гепатит;  F3 -
хронічний гепатит; F4 - цироз.     Ускладнення цирозу  печінки:  O1 - гостра кровотеча;  L1 - із
вен стравоходу; L2 - із гемороїдальний вен; O2 - крововтрата.     В залежності   від   клінічної  форми,  перебігу,  активності
процесу виділяють:     - Алкогольна жирова дистрофія печінки     - Алкогольний стеатогепатит     - Гострий алкогольний гепатит, фульмінантна форма     - Гострий алкогольний гепатит, жовтянична форма     - Гострий алкогольний гепатит, латентна форма

     Класифікація токсичного ураження печінки:     I. Гостре токсичне ураження печінки     II. Хронічне токсичне ураження печінки

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні    клінічні    критерії:     диспепсичні     явища,
астеновегетативні  розлади,  важкість  або біль у ділянці печінки,
збільшення печінки, схуднення, телеангіектазії.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - загальний аналіз крові;     - загальний аналіз сечі;     - печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
загальний білок та білкові фракції,  АсАТ,  АлАТ, лужна фосфатаза,
ГГТП, (бета)-ліпопротеїди, холестерин крові)     - амілаза крові;     - копрограма;     - аналіз калу на приховану кров;     - вірусні  маркери,  визначення  активності  реплікації  (при
необхідності);     - імуноглобуліни крові (при необхідності).     Обов'язкові інструментальні дослідження.     - Електрокардіографія;     - УЗД органів черевної порожнини.     Додаткові дослідження проводяться за показаннями залежно  від
особливостей    перебігу    захворювання   і   тяжкості   супутніх
захворювань.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III     Дієта: 5 (раціон N 2), дрібне харчування.     Кліматотерапія: загальна.     Руховий режим:   ранкова   гігієнічна   гімнастика,   групова
лікувальна фізкультура.     Мінеральні води:  призначають  питні мінеральні води малої та
середньої              мінералізації              гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-сульфатні,               гідрокарбонатно-хлоридні,
сульфатно-гідрокарбонатні,    натрієво-кальцієво-магнієві     води
(Березовські мінеральні води,  Лужанська,  Куяльник, Миргородська,
Моршинська ропа розведення 9,5 г/л, Одеська N 1 та ін.). Воду слід
пити  у  теплому  вигляді,  час  прийому  води  залежить від стану
кислотоутворюючої функції шлунка,  по 200-250 мл на прийом,  тричі
на день. Пляшковані води попередньо дегазують.     Бальнеотерапія: використовують   ванни   різного    хімічного
складу.  Мінеральні,  кисневі,  хвойні та йодо-бромні ванни чинять
сприятливу дію  на  вищі  регуляторні  механізми,  які  зумовлюють
нормалізацію функціонального стану органів травлення.     Апаратна фізіотерапія:  Застосовують  електросон.   Процедури
проводять   за   допомогою  апарата  "Електросон-3".  Розташування
електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним.  Частота
імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 6-10 хв, надалі - від 15 до
30 хв, двічі - тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування.     Хвилі дециметрового діапазону (ДМХ) поліпшують функціональний
стан печінки.  Процедури проводять від апарату "Ранет".  Подовжній
опромінювач розташовують  на  ділянку  правого  підребер'я,  зазор
3-4 см,  потужність 25 Вт,  експозиція 15 хв,  через день, на курс
10-12 процедур.     Магнітотерапія. Положення  хворого  -   сидячи.   Циліндричні
індуктори   встановлюють  контактно,  поперек,  один  попереду  на
ділянку  печінки,  другий  -  позаду  в  межах  сегментів  D -D  ,
                                                       7  11
величина магнітної індукції 27 мТл,  10-15 хв, через день, на курс
10-12 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 днів.     Показники якості лікування: зникнення диспепсичних явищ, болю
та відчуття важкості в правому підребер'ї, пальпаторної болісності
в  ділянці  печінки  та  жовчного  міхура,  нормалізація  розмірів
печінки,  показників інструментальних та лабораторних  досліджень,
поліпшення самопочуття.     Протипоказання: гострий алкогольний гепатит,  гостре токсичне
ураження печінки.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
            синдрому подразненого кишечника
 

     Шифр по МКХ-10: K58.0, K58.9, K59.0

     Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації  хвороб
органів  травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України в
2004 р.) виділяють:

     K58 Синдром подразненого кишечника     Клінічні прояви:  Q1  -  діарея;  Q2 - закреп;  Q3 - больовий
синдром.

     Діагностика на санаторному етапі*     Діагностичні критерії** СПК (Римські критерії III, 2006 р.)     Рецидивуючий абдомінальний біль  або  дискомфорт***  протягом
щонайменше   3   днів   на   місяць   за   останні  3  місяці,  що
супроводжується 2 або більше з нижче вказаних ознак:     1. Покращення після дефекації     2. Початок  захворювання   супроводжувався   зміною   частоти
випорожнень     3. Початок захворювання супроводжувався  зміною  консистенції
випорожнень.

---------------     ** Критерії повинні бути  присутні  протягом  останніх  трьох
місяців  та  з'явиться  щонайменше  за  6  місяців до встановлення
діагнозу.     *** Дискомфорт   означає  неприємне  відчуття,  що  не  можна
описати як біль.

     Додаткові діагностичні критерії** СПК (Римські критерії  III,
2006 р.)
- порушення частоти випорожнень (або > 3 випорожнень на день)     - порушення частоти випорожнень (або > 3 випорожнень на день)     - неправильна    форма     випорожнень     (грудкуваті/тверді
випорожнення або рідкі водянисті випорожнення)     - натужування при дефекації     - імперативні    позиви,    а    також   відчуття   неповного
випорожнення, виділення слизу з фекаліями та здуття живота.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
АсАТ, АлАТ, лужан фосфатаза, ГГТП)     - Копрограма     - Аналіз калу на дисбактеріоз     - Аналіз калу на приховану кров     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Ректороманоскопія     - УЗД органів черевної порожнини і малого тазу     - Електрокардіографія     - Езофагогастродуоденоскопія     Обов'язкова консультація: колопроктолога.     Консультація фахівців за призначенням:  гінеколога,  уролога,
невропатолога.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються  -  відновлення
функції  товстої  кишки  на  тлі  вилучення психічного й нервового
перенапруження,  що   вимагає   нормалізації   режиму   праці   та
відпочинку,  створення  умов,  сприятливих  для  нервової системи,
регулярні заняття гігієнічною гімнастикою  з  включенням  фізичних
вправ, які сприяють розвитку м'язів черевини.     Зважаючи на  це,   дієта   хворих   на   СПК   повинна   бути
диференційована  залежно  від  характеру моторних порушень товстої
кишки. Тому при СПК з переважанням проносів рекомендується дієта 4
(згодом   4б   та  4в),  які  забезпечують  максимальне  обмеження
механічних та хімічних подразників,  а також містять продукти,  що
гальмують  перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на
добу). При СПК з переважанням закрепів застосовується дієта 3, яка
передбачає  необхідну  кількість  харчових волокон та послаблюючих
речовин,  що  забезпечують  достатній  обсяг  стільця   для   його
просування.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації  моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки,  сприяє
відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози,
відновлює  рефлекторні  зв'язки  поміж  різними  органами  системи
травлення,   спричинює   відновлення   місцевого   імунітету    та
імунологічної реактивності організму.     Хворим на СПК  із  діареєю  маломінералізовані  води  різного
хімічного    складу   гідрокарбонатні,   гідрокарбонатно-хлоридні,
хлоридно-гідрокарбонатні)  призначаються  у  періоди   затухаючого
загострення та ремісії (Березовська,  Гута, Келечинська, Лужанська
N 1,  Миргородська,  Нафтуся,  Одеська N 1,  Поляна  Закарпатська,
Рай-Оленівська,  Шаян).  Мінеральна  вода  призначається  двічі на
добу,  окрім ранкового прийому,  теплої  або  гарячої  температури
(45-55 град.C),  100  мл  на прийом.  При гарній переносності доза
мінеральної води збільшується до 200 мл,  а число  прийомів  -  до
трьох  разів на добу.  Час приймання мінеральної води залежить від
стану кислотоутворюючої функції шлунку.  Зокрема,  за необхідності
пригнічення  підвищеної  кислотоутворюючої  й  секреторної функцій
шлунку при  гіперхлоргідрії  мінеральна  вода   призначається   за
1-1,5 год.  перед  їжею,  а за необхідності стимулювання пониженої
кислотоутворюючої й     секреторної     функції     шлунку     при
гіпохлоргідрії -   за   30   хв   перед   їжею.  Внаслідок  такого
застосування  внутрішнє  приймання  гарячої  МВ   води   сприятиме
усуненню   спазмів   кишечнику   й   зменшенню   його   підвищеної
перистальтики.     В лікуванні  хворих  на  СПК із закрепами застосовують мало-,
середньо- й  високомінералізовані  мінеральні  води,  які  містять
сульфатні  і  хлоридні  іони,  а  також  води  з вмістом натрію та
магнію,  дія яких  спрямована  на  стимулювання  рухливої  функції
кишечнику   (Єсентуки  N  17,  Одеська  N  2,  Моршинська  ропа  у
розведенні 7,0 г/л та  14  г/л,  Поляна  Квасова,  Поляна  Купіль,
Свалява,  Слов'янівська,  Смирновська,  Феодосійська, Яворницька).
Час прийому мінеральних вод  визначається  залежно  від  вихідного
рівня   кислотоутворення  в  шлунку.  Воду  призначають  кімнатної
температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  Застосування лікувальних грязей
температурою 38-40 град.С на  ділянку  проекції  товстої  кишки  і
симетрично  позаду  на  поперек впродовж 15-20 хв поліпшує моторну
функцію  кишечника,  підвищує   активність   кишкових   ферментів,
імунологічну реактивність організму,  нормалізує вітаміноутворення
і біоценоз,  впливає на біохімічні процеси,  чинить  протизапальну
дію.   Рефлекторно,   через   ЦНС,  вегетативну  нервову  систему,
гормональні та нейрогуморальні фактори грязелікування  впливає  на
процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять
через  день,  чергуючи  його  з  ваннами  (радоновими,   хвойними,
морськими, мінеральними), на курс лікування 10-12 сеансів.     Апаратна фізіотерапія:  Застосування постійного  електричного
струму   у   вигляді  процедур  гальванізації  сприяє  відновленню
моторики товстої кишки за рахунок знеболюючого та  антиспастичного
ефектів  гальванічного  струму,  що  відбувається  при поперечному
розташуванні  електродів  на  ділянку  проекції  товстої  кишки  і
симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см,
експозиції  15-20  хвилин,  щоденно  або  через  день  чергуючи  з
пелоїдотерапією, 10 процедур на курс лікування.     Задля відновлення рефлекторного зв'язку між різними відділами
травної  системи,  з  одного  боку,  та  центральної  нервової - з
іншого,  показане застосування  електросну.  Використання  струмів
низької частоти сприяє поліпшенню клінічного перебігу захворювання
за  рахунок  впливу  на   підкорково-стовбурову   ділянку   мозку,
гіпоталамус,  ретикулярну  формацію  стовбуру мозку.  Розташування
електродів очно-завушне.  Частота  імпульсів  3-5  Гц,  тривалість
процедури  20-40  хв,  через день,  10 процедур на курс лікування.
Ефективність лікування хворих на СПК  може  бути  підвищена,  якщо
сполучати застосування пелоїдотерапії та електросну.     Додатково: задля досягнення антиспастичного  та  знеболюючого
ефектів   застосовують   високочастотне   змінне   магнітне   поле
(індуктотермію) на ділянку проекції товстої  кишки  та  симетрично
позаду  на  поперек у безперервному слабкотепловому режимі впливу,
тривалість процедури 15-20 хв,  через день,  8-10 процедур на курс
лікування.     Застосування синусоїдальних модульованих струмів (СМС-терапія
або  ампліпульс-терапія)  обумовлює позитивну динаміку в лікуванні
спастичних закрепів, що зумовлено поліпшенням кровообігу внаслідок
безпосереднього   збудження   численних   нервів   й   рецепторів,
нормалізації трофіки та купірування больового  синдрому.  Методика
при  атонічних  запорах:  один  -  роздвоєний - електрод розмірами
50 х 10 мм кожен розташовується на черевині на рівні пупа праворуч
й ліворуч,  а  другий  -  розмірами  20  х  10  мм  - під грудьми.
Впливають струмом частотою 100  Гц,  імпульс  по  5  сек.  Глибина
модуляцій 100%, режим змінний. Експозиція 10-15 хв, 10 процедур на
курс лікування, щодня або через день.     Задля стимуляції  репаративної  регенерації  СО товстої кишки
використовують ЕМП дециметрового діапазону - мікрохвильову терапію
(ДМХ)  на  ділянку проекції товстої кишки за контактною методикою,
потужністю 25-40 Вт,  експозиція 15-30 хв,  кожен день  або  через
день, на   курс   лікування   8-10   процедур. За  наявності   СПК
з переважанням болю  та  метеоризму  -  при  вираженому  больовому
синдромі рекомендується нешкодуючий руховий режим, дієта N 4б, в з
вилученням продуктів, що викликають бродильні й гнилісні процеси у
кишечнику,    зігріваючий    компрес    на    живіт,   електросон,
індуктотермія,  ДМХ-терапія.  При послабленні  больового  синдрому
пацієнту   призначається   тонізуючий   руховий   режим,   ранкова
гігієнічна  й  лікувальна  гімнастика,  прогулянки,  залежно   від
характеру стільця  дієта  N  3  або  N 4.  При значному ослабленні
больового  синдрому  призначається  внутрішнє   приймання   теплих
слабомінералізованих мінеральних  вод по 1/2 або 3/4 стакану тричі
на добу,  час приймання води визначається станом кислотоутворюючої
й секреторної функцій шлунку.  Внутрішнє приймання мінеральних вод
доповнюється зовнішнім,    для    чого    застосовуються     теплі
(t =  37-38  град.C)  мінеральні  ванни  різного  складу,  краще -
кисневі,  шавлеві або йодно-бромні.  До  того  ж,  при  ослабленні
больового  синдрому  у  пацієнтів  процедури  електросну починають
сполучати  з  методиками  мітигованого  грязелікування   (грязьові
аплікації, гальваногрязь), чергуючи їхні процедури через день.     Лікування хворих на СПК з переважанням закрепів -  хворим  на
СПК  з  переважанням  закрепів  показано  призначення  тонізуючого
рухового режиму,  ранкової гігієнічної та лікувальної  гімнастики,
дієти N  3.  Рекомендується  також  застосування питного лікування
мало-,  середньо- й  високомінералізованими  мінеральними  водами,
особливо із вмістом сульфатних та хлоридних іонів, катіонів натрію
й магнію. Вода призначається кімнатної температури, 200 мл на одне
приймання  тричі  на добу,  час приймання визначається залежно від
початкового рівня  кислотоутворюючої  функції  шлунку.  З  методів
апаратної   фізіотерапії  -  особливо  показаними  є  СМС-терапія,
інтерференц-терапія,   поперечна   гальванізація,   електросон   у
сполученні   з   мітигованими  видами  пелоїдотерапії.  Ці  методи
фізіотерапевтичного лікування чергуються через день з мінеральними
і газовими  ваннами  різного  складу  температурою  35-36  град.C.
Показано сифонні та субаквальні промивання  кишечнику  мінеральною
водою.     Для хворих на СПК з переважанням проносів  на  початку  курсу
лікування призначається  шкодуючий руховий режим і дієта N 4б,  в.
Питне лікування мінеральними водами не  рекомендується  у  періоді
загострення,    а   також   за   наявності   виражених   проносів.
Маломінералізовані  води  призначаються  в   періоди   затухаючого
загострення  і  ремісії  двічі  на  добу,  за  винятком  ранкового
прийому, теплі або гарячі, температурою 45-55 град.C, по 100 мл на
прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується
до 200 мл,  а число приймань - до 3 разів на добу.  Час  приймання
мінеральної  води  залежить  від  стану  кислотоутворюючої функції
шлунку.  З методів апаратної фізіотерапії  особливо  показаними  є
індуктотермія,  ДМХ-терапія,  поперечна гальванізація, електросон.
Методи  фізіотерапевтичного  лікування  чергуються  через  день  з
мінеральними   йодно-бромними  і  кисневими  ваннами  температурою
36-37 град.C.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості   лікування:    ліквідація    больового    і
диспепсичного  синдромів,  нормалізація  самопочуття  та позитивна
динаміка об'єктивних даних (нормалізація стільця).     Протипоказання: СПК  у  стадії загострення за умов вираженого
больового синдрому на тлі констипації.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                   хронічного коліту
 

     Шифр по МКХ-10: K52

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України  в
2004 р.) виділяють:     K52 Хронічний коліт     Етіологія: E1  -  аліментарний,  E2 - післяінфекційний,  E3 -
паразитарний, E4 - алергічний,  E5 - токсичний,  E6 -  променевий,
E7 - механічний, E8 - псевдомембранозний.     Функціональний стан кишки: Q1 - Гіпермоторна дискінезія, Q2 -
Гіпомоторна дискінезія.     Фаза процесу: F1 - загострення, F2 - ремісія.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії: диспепсичний (метеоризм, відриг,
нудота,  порушення  апетиту,  закрепи   або   проноси),   больовий
абдомінальний  (переважно  відчуття болю у різних відділах товстої
кишки)  і  астеновегетативний   (загальна   слабкість,   підвищена
стомлюваність) синдроми     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний   аналіз   крові   (при   відхиленні   від  норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Печінковий комплекс (загальний білірубін крові та його
фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП)
Копрограма
- Аналіз калу на дисбактеріоз
- Аналіз калу на приховану кров
Обов'язкові інструментальні дослідження:
- Ректороманоскопія
- УЗД органів черевної порожнини і малого тазу
- Електрокардіографія
- Езофагогастродуоденофіброскопія
Обов'язкова консультація: колопроктолога.
Консультація фахівців за призначенням:  гінеколога,  уролога,
невропатолога.

фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП)
Копрограма
- Аналіз калу на дисбактеріоз
- Аналіз калу на приховану кров
Обов'язкові інструментальні дослідження:
- Ректороманоскопія
- УЗД органів черевної порожнини і малого тазу
- Електрокардіографія
- Езофагогастродуоденофіброскопія
Обов'язкова консультація: колопроктолога.
Консультація фахівців за призначенням:  гінеколога,  уролога,
невропатолога.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються - це відновлення
функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу  в  ній,
корекція   порушень  мікрофлори  товстої  кишки  та  імунологічної
реактивності організму хворих.     Зважаючи на   це,   дієта   хворих   на   ХК   повинна   бути
диференційована залежно від характеру  дискінезії  товстої  кишки,
переважання  бродильних  або гнилісних процесів у кишечнику.  Тому
при ХК з переважанням проносів рекомендується дієта N 4 (згодом 4б
та  4в),  які  забезпечують  максимальне  обмеження  механічних та
хімічних подразників,  а  також  містить  продукти,  що  гальмують
перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу). При
ХК  з  переважанням  закрепів  застосовується  дієта  N   3,   яка
передбачає  необхідну  кількість  харчових волокон та послаблюючих
речовин,  що  забезпечують  достатній  обсяг  стільця   для   його
просування.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює
репаративні процеси у її  слизовій  оболонці,  сприяє  відновленню
основних функцій шлунку,  печінки,  підшлункової залози, відновлює
рефлекторні зв'язки  поміж  різними  органами  системи  травлення,
спричинює   відновлення   місцевого   імунітету  та  імунологічної
реактивності організму.     Хворим на  ХК  із  діареєю  маломінералізовані  води  різного
хімічного   складу   (гідрокарбонатні,   гідрокарбонатно-хлоридні,
хлоридно-гідрокарбонатні)   призначаються  у  періоди  затухаючого
загострення й ремісії (Березовська,  Гута,  Келечинська, Лужанська
N 1,  Миргородська,  Нафтуся,  Одеська  N 1,  Поляна Закарпатська,
Рай-Оленівська,  Шаян).  Мінеральна вода  призначається  двічі  на
добу,  окрім  ранкового  прийому,  теплої  або гарячої температури
(45-55 град.C),  100 мл на прийом.  При гарній  переносності  доза
мінеральної  води  збільшується  до 200 мл,  а число прийомів - до
трьох разів на добу.  Час приймання мінеральної води залежить  від
стану кислотоутворюючої функції шлунку.  Зокрема,  за необхідності
пригнічення підвищеної  кислотоутворюючої  й  секреторної  функцій
шлунку при    гіперхлоргідрії    мінеральна   вода   призначається
за 1-1,5 год.  перед їжею, а за необхідності стимулювання зниженої
кислотоутворюючої й     секреторної     функції     шлунку     при
гіпохлоргідрії -  за  30   хв   перед   їжею.   Внаслідок   такого
застосування   внутрішнє   приймання  гарячої  МВ  води  сприятиме
усуненню   спазмів   кишечнику   й   зменшенню   його   підвищеної
перистальтики.     В лікуванні хворих на ХК  із  закрепами  застосовують  мало-,
середньо-  й  високомінералізовані  мінеральні  води,  які містять
сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію й магнію,
дія  яких  спрямована  на  стимулювання  рухової функції кишечнику
(Єсентуки N 17,  Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л
та 14 г/л,  Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов'янівська,
Смирновська,  Феодосійська,  Яворницька).  Час прийому мінеральних
вод  визначається  залежно  від вихідного рівня кислотоутворення в
шлунку.  Воду призначають кімнатної температури,  200 мл  на  один
прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та бальнеотерапія:  Застосування лікувальних  грязей
температурою  38-40  град.С  на  ділянку  проекції товстої кишки і
симетрично позаду на поперек впродовж 15-20 хв поліпшує біохімічні
процеси,  підвищує  активність  кишкових  ферментів,  імунологічну
реактивність організму,  нормалізує вітаміноутворення і  біоценоз,
впливає  на  моторну функцію кишечнику,  чинить протизапальну дію.
Рефлекторно,  через ЦНС,  вегетативну нервову систему, гормональні
та  нейрогуморальні  фактори  грязелікування  впливає  на  процеси
всмоктування у тонкому кишечнику.  Грязелікування проводять  через
день,  чергуючи його з ваннами (радоновими,  хвойними,  морськими,
мінеральними), на курс лікування 10-12 сеансів.     Апаратна фізіотерапія:  Із  методів фізіотерапії застосовують
внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків,  що сприяє  зменшенню
запальних   змін   СО   товстої   кишки  на  тлі  нормалізації  її
функціонального   стану,   відновлення   еубіозу   та    активації
імунологічної  реактивності  організму.  При цьому хворому вводять
внутрішньо  за  30-40  хвилин  до  їжі  колібактерин   сухий   (чи
біфідобактерин,   чи   лактобактерин   -   залежно  від  характеру
дисбактеріозу кишечнику) один раз на день  на  порожній  шлунок  у
кількості   5  доз,  а  через  2-2,5  години  додатково  проводять
гальванізацію при поперечному розташуванні електродів  на  ділянку
проекції  товстої кишки і симетрично позаду на поперек,  щільності
струму 0,03-0,05 мА/кв.см,  експозиції 15-20 хвилин,  щоденно  або
через  день 10 процедур на курс лікування.  Ефективність лікування
хворих на ХК може  бути  підвищена,  якщо  сполучати  застосування
внутрішньоорганного електрофорезу пробіотиків та пелоїдотерапію.     Додатково: задля досягнення протизапального,  антиспастичного
та   знеболюючего   ефектів   застосовують  високочастотне  змінне
магнітне поле (індуктотермію) на ділянку проекції товстої кишки та
симетрично  позаду  на  поперек  у  безперервному  слабкотепловому
режимі впливу,  тривалість  процедури  15-20   хв,   через   день,
8-10 процедур  на  курс  лікування.  Задля стимуляції репаративної
регенерації СО  товстої  кишки  використовують  ЕМП  дециметрового
діапазону  -  мікрохвильову  терапію  (ДМХ)  на  ділянку  проекції
товстої  кишки  за  контактною  методикою,  потужності  25-40  Вт,
експозиції 15-30 хв,  кожен день або через день, на курс лікування
8-10 процедур.     За наявності  ХК з переважаючим ураженням дистальних відділів
товстої кишки  без  порушень  моторики  -  призначається  терапія,
спрямована  на  усунення  больових  відчуттів  та  запальних  змін
слизової оболонки сигмовидної і  прямої  кишки.  Руховий  режим  -
ощадливий  або  тонізуючий,  показаними  є  ранкова  гігієнічна та
лікувальна гімнастика,  дієта N 3.  Рекомендується питне лікування
мало-,  середньо-  й  високомінералізованими мінеральними водами з
урахуванням  кислотоутворюючої  функції  шлунку.  За  наявності  у
хворих     геморою,    тріщин    заднього    проходу,    проктиту,
проктосигмоідиту, сфінктериту у стадії ремісії можуть призначатися
ректальні грязьові тампони й лікарняні мікроклізми різного складу,
включаючи й мінеральну воду.  Для  лікування  хворих  на  означену
патологію    показаними    є    внутрішньоорганний    електрофорез
пробіотиків, пелоїдотерапія, індуктотермія, ДМХ-терапія. Лікування
ХК  з  порушенням  моторики  за гіпомоторним типом - призначається
шкодуючий або тонізуючий  руховий  режим,  ранкова  гігієнічна  та
лікувальна гімнастика,  дієта N 3 або N 4в.  Мінеральні води малої
та середньої мінералізації кімнатної температури,  по  200  мл  на
одне споживання тричі на добу,  час приймання визначається залежно
від початкового рівня кислотоутворюючої функції шлунку.  З методів
апаратної  фізіотерапії  особливо  показаними є внутрішньоорганний
електрофорез  пробіотиків,  ДМХ-терапія,  ампліпульс-терапія.   Ці
методи  фізіотерапевтичного  лікування  чергуються  через  день  з
мінеральними ваннами різного складу температурою 35-36  град.C  та
пелоїдотерапією.  Хворим  означеної  групи  показаними є сифонні і
субаквальні промивання кишечнику мінеральною водою.     Лікування ХК  з  порушенням моторики за гіпермоторним типом -
призначається шкодуючий  або  тонізуючий  руховий  режим,  ранкова
гігієнічна та   лікувальна   гімнастика,  дієта  N  3  або  N  4в.
Маломінералізовані  води  призначаються  в   періоди   затухаючого
загострення та ремісії тричі на добу,  теплі 100-200 мл на прийом.
З   методів   апаратної   фізіотерапії   особливо   показаними   є
внутрішньоорганний    електрофорез   пробіотиків,   індуктотермія,
ДМХ-терапія,  лазеротерапія.  Методи фізіотерапевтичного лікування
чергуються  через  день  з  мінеральними  ваннами  різного  складу
температурою 37-38 град.C та пелоїдотерапією.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення  чи  значне  зменшення
клінічних  та  ендоскопічних проявів хвороби - болю,  диспепсичних
явищ,  поліпшення самопочуття,  ознак запалення слизової  оболонки
товстої   кишки   при   ендоскопічному   дослідженні,  відновлення
мікрофлори кишечнику.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим на хронічний коліт у фазі вираженого загострення процесу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           дивертикулярної хвороби кишечника
 

     Шифр по МКХ-10: K57

     Згідно Уніфікованої  клініко-статистичної класифікації хвороб
органів травлення (відомча інструкція,  затверджена МОЗ України  в
2004 р.) виділяють:

     K57 Дивертикулярна хвороба кишечника     Поширеність процесу:  R1  -  поодинокий  дивертикул,   R2   -
численні дивертикули.     Локалізація: L1 - дванадцятипала кишка,  L2  -  тонка  кишки,
L3 - товста кишка, L4 - тонка і товста кишка.     Клінічні прояви:  Q1 - безсимптомна форма,  Q2 -  з  больовим
синдромом.     Ускладнення: O1  -  дивертикуліт,  O2  -  кровотеча,   O3   -
перфорація, O4 - абсцес, O5 - перитоніт.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні  критерії:  диспепсичний  (закрепи  та/або
проноси), больовий абдомінальний (переважно відчуття болю у різних
відділах товстої кишки) і астеновегетативний (загальна  слабкість,
підвищена стомлюваність) синдроми     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний   аналіз   крові   (при   відхиленні   від  норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - С-реактивний білок     - Фібриноген     - Загальний білок та його фракції     - Копрограмма     - Бактеріологічне дослідження калу     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Ректороманоскопія     - УЗД органів черевної порожнини і малого тазу     - Електрокардіографія     Консультації фахівців       обов'язкові:      колопроктолога,
гінеколога, уролога.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які очікуються - це відновлення
функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу  в  неї,
корекція   порушень  мікрофлори  товстої  кишки  та  імунологічної
реактивності організму хворих.     Зважаючи на це,  при дивертикульозі товстої кишки з наявністю
закрепів застосовується дієта,  яка передбачає необхідну кількість
харчових   волокон   та   послаблюючих  речовин,  що  забезпечують
достатній  обсяг  стільця  для  його  просування.  При   наявності
проносів   рекомендуються  дієти  (4б  та  4в),  які  забезпечують
максимальне обмеження механічних та хімічних подразників,  а також
містять продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування
дрібне 5-6 разів на добу).     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова).     Мінеральні води:  Внутрішнє  вживання  мінеральних вод сприяє
нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює
репаративні  процеси  у  її слизовій оболонці,  сприяє відновленню
основних функцій шлунку,  печінки,  підшлункової залози, відновлює
рефлекторні  зв'язки  поміж  різними  органами  системи травлення,
спричинює  відновлення  місцевого   імунітету   та   імунологічної
реактивності організму.     Хворим на   дивертикульоз   товстої    кишки    із    діареєю
маломінералізовані води різного хімічного складу (гідрокарбонатні,
гідрокарбонатно-хлоридні,  хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються
у  періоди затухаючого загострення та ремісії (Березовська,  Гута,
Келечинська, Лужанська N 1,  Миргородська,  Нафтуся,  Одеська N 1,
Поляна   Закарпатська,   Рай-Оленівська,  Шаян).  Мінеральна  вода
призначається двічі на добу,  окрім ранкового прийому,  теплої або
гарячої температури (45-55 град.C),  100 мл на прийом.  При гарній
переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число
прийомів - до трьох разів на добу.  Час приймання мінеральної води
залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку.  Зокрема,  за
необхідності    пригнічення    підвищеної    кислотоутворюючої   й
секреторної функцій шлунку  при  гіперхлоргідрії  мінеральна  вода
призначається   за  1-1,5  год.  перед  їжею,  а  за  необхідності
стимулювання пониженої  кислотоутворюючої  й  секреторної  функції
шлунку при гіпохлоргідрії - за 30 хв перед їжею.  Внаслідок такого
застосування  внутрішнє  приймання  гарячої  МВ   води   сприятиме
усуненню   спазмів   кишечнику   й   зменшенню   його   підвищеної
перистальтики.     В лікуванні   хворих   на   дивертикульоз  товстої  кишки  із
закрепами застосовують  мало-,  середньо-  й  високомінералізовані
мінеральні  води,  які містять сульфатні і хлоридні іони,  а також
води  з  вмістом  натрію  й  магнію,  дія   яких   спрямована   на
стимулювання рухової  функції  кишечнику  (Єсентуки N 17,  Одеська
N 2,  Моршинська ропа у розведенні  7,0  г/л  та  14  г/л,  Поляна
Квасова,   Поляна  Купіль,  Свалява,  Слов'янівська,  Смирновська,
Феодосійська,   Яворницька).   Час   прийому    мінеральних    вод
визначається   залежно  від  вихідного  рівня  кислотоутворення  в
шлунку.  Воду призначають кімнатної температури,  200 мл  на  один
прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та    бальнеотерапія:    Застосування    мітигованої
пелоїдотерапії  у  вигляді гальваногрязі температурою 36-38 град.С
на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду  на  поперек
при щільності струму 0,03-0,05 мА/кв.см,  впродовж 15-20 хв чинить
протизапальну   дію,   поліпшує   біохімічні   процеси,   підвищує
активність    кишкових    ферментів,   імунологічну   реактивність
організму,  нормалізує вітаміноутворення і  біоценоз,  впливає  на
моторну  функцію  та  процеси  всмоктування  у  тонкому кишечнику.
Грязелікування проводять  через  день,  чергуючи  його  з  ваннами
(хвойними, морськими,    мінеральними),    на    курс    лікування
8-10 сеансів.     Апаратна фізіотерапія:  Із  методів фізіотерапії застосовують
внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків,  що сприяє  зменшенню
запальних   змін   СО   товстої   кишки  на  тлі  нормалізації  її
функціонального   стану,   відновлення   еубіозу   та    активації
імунологічної  реактивності  організму.  При цьому хворому вводять
внутрішньо  за  30-40  хвилин  до  їжі  колібактерин   сухий   (чи
біфідобактерин,   чи   лактобактерин   -   залежно  від  характеру
дисбактеріозу кишечнику) один  раз  на  день  на  порожній  шлунок
у кількості  5  доз,  а  через  2-2,5  години  додатково проводять
гальванізацію при поперечному розташуванні електродів  на  ділянку
проекції  товстої кишки і симетрично позаду на поперек,  щільності
струму 0,03-0,05 мА/кв.см,  експозиції 15-20 хвилин,  щоденно  або
через день,  10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування
хворих на дивертикульоз товстої кишки може  бути  підвищена,  якщо
сполучати     застосування    внутрішньоорганного    електрофорезу
пробіотиків та пелоїдотерапію.     Додатково: задля   стимуляції   репаративної  регенерації  СО
товстої  кишки  використовують  ЕМП  дециметрового   діапазону   -
мікрохвильову  терапію (ДМХ) на дільницю проекції товстої кишки за
контактною методикою,  потужність 25-40 Вт,  експозиція 15-30  хв,
кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення чи зникнення клінічних
ознак  захворювання,   відновлення   функції   товстої   кишки   з
нормалізацією  стільця  на тлі зникнення запального процесу в ній,
відновлення мікрофлори товстої кишки.     Протипоказання: ускладнена дивертикулярна хвороба.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
       катарального гінгівіту та гіпертрофічного
                       гінгівіту
 

     Шифр по МКХ - K05.0.
              K05.1

     Катаральний гінгівіт  (КГ)  та гіпертрофічний гінгівіт (ГГ) -
комплекс запальних явищ м'яких тканин пародонту,  який починається
на   міжзубних  сосочках  та  розповсюджується  на  всі  ясна,  що
супроводжується кровотечею з ясен,  їх гіперемією,  набряклістю та
призводить  до  порушення  функції  жування,  та  з часом до більш
тяжкої форми пародонтиту.  Гіпертрофічний гінгівіт,  в  залежності
від ступеню  важкості  призводить  до розростання м'яких тканин до
1/2 коронок зубів,  що  супроводжується  травматичною  оклюзією  і
кровотечею під час жування.     Класифікація:     Ступінь важкості: легкий, середній, важкий.     Перебіг: гострий, хроничний, загострений, ремісія.     Основні діагностичні та клінічні критерії:     1) КГ найчастіше розвивається у хворих будь-якого віку та має
рецидивуючий  та  прогресуючий  перебіг,  який часто призводить до
генералізованого хронічного пародонтиту.     2) КГ  проявляється  зазвичай  сполученою патологією з іншими
захворюваннями ШКТ (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба шлунку та
дванадцятипалої кишки, коліти та інші).     3) ГГ  з'являється  у  хворих  молодого   віку,   у   зв'язку
з гормональними   змінами   (пубертатний   період,  вагітність)  з
ендокринологічними захворюваннями,  та як ускладнення катарального
гінгівіту,  що  супроводжується  травмуючими  факторами  (хронічна
травма нависаючої  пломби,  некоректної  ортопедичної  конструкції
тощо).

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії: кровотеча з ясен при подразненні
їжею,   зубною   щіткою   та  ін.  або  самочинно;  гіперемія  або
цианотичність, набряклість ясен.     Обов'язкові лабораторні дослідження     Діагностичні заходи     - Огляд   порожнини   рота,   визначення   пародонтологічного
статусу;     - Визначення гігієнічного індексу Фьодорова-Володкіної;     - Проба Шилєра-Писарєва;     - Визначення    папілярно-маргінально-альвеолярного   індексу
(РМА);     - Визначення індексу гінгівіту Сілнес-Лоу;     Функціональні методи діагностики     - Реопародонтографія;     - Вакуумна проба за Кулаженком;     - Полярографічне  визначення  рівня  pO   і pCO  в капілярній
                                       2       2
крові ясен.
Лабораторні методи діагностики
- Реакція міграції лейкоцитів за Ясиновським;
- Загальний аналіз крові та сечі;
- Імунологічне дослідження крові (імунограма);
- Визначення глюкози в сироватці крові;
- Визначення білірубіну та його фракцій в сироватці крові;
- Мазок зі слизової оболонки порожнини рота;
- Бак. посів зі слизової оболонки порожнини рота;
- Цитологічні дослідження.
Спеціальні методи діагностики
Внутрішньоротова контактна рентгенографія
- Панорамна рентгенографія щелеп
- Ортопантомографія
Обов'язкова консультація:   стоматолог   (терапевт,  ортопед,
хірург).крові ясен.
Лабораторні методи діагностики
- Реакція міграції лейкоцитів за Ясиновським;
- Загальний аналіз крові та сечі;
- Імунологічне дослідження крові (імунограма);
- Визначення глюкози в сироватці крові;
- Визначення білірубіну та його фракцій в сироватці крові;
- Мазок зі слизової оболонки порожнини рота;
- Бак. посів зі слизової оболонки порожнини рота;
- Цитологічні дослідження.
Спеціальні методи діагностики
Внутрішньоротова контактна рентгенографія
- Панорамна рентгенографія щелеп
- Ортопантомографія
Обов'язкова консультація:   стоматолог   (терапевт,  ортопед,
хірург).     Фахівці за     призначенням:    гастроентеролог,    терапевт,
ендокринолог, гінеколог, імунолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -  досягнення
стійкої ремісії,  вилучення психічного й нервового перенапруження,
що вимагає режиму праці та відпочинку, створення умов, сприятливих
для нервової системи.     Лікувальні процедури     1. видалення зубних відкладень;     2. санація порожнини рота;     3. усунення нависаючих пломб;     4. усунення травматичної оклюзії;     5. вибіркова пришліфовка бугрів зубів;     6. шинування тимчасове та постійне.     Хірургічні методи лікування:     - Діатермокоагуляція;     Кріохірургія.     Мінеральні води:  Внутрішнє  вживання  мінеральних вод сприяє
нормалізації моторики та вмісту мікрофлори ШКТ, сприяє відновленню
основних функцій шлунку,  печінки,  підшлункової залози, відновлює
рефлекторні зв'язки між різними органами і системи  травлення,  що
сприяє оновленню місцевого імунітету та імунологічної реактивності
організму.     Курс гідромасажу  мінеральною  водою  сприяє  підтримці рівня
гігієни,  за рахунок  більш  повного  очищення  зубів  і  слизової
оболонки   від   відмерлого   епітелію,   пригнічення   патогенної
мікрофлори,  збільшення кількості функціонуючих капілярів, а також
мінеральний   склад   солей  позитивно  діє  на  слизову  оболонку
порожнини рота.     В лікуванні    хворих   застосовують   мало-,   середньо-   й
високомінералізовані мінеральні  води,  які  містять  сульфатні  і
хлоридні  іони,  а також води з вмістом натрію й магнію,  дія яких
спрямована на стимулювання рухливої  функції  кишечнику  (Єсентуки
N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л,
Поляна   Квасова,   Поляна   Купіль,    Свалява,    Слов'янівська,
Смирновська,  Феодосійська,  Яворницька).  Час прийому мінеральних
вод визначається залежно  від  вихідного  рівня  кислоутворення  в
шлунку.  Воду  призначають  кімнатної температури,  200 мл на один
прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та    бальнеотерапія:   В   основному   застосовують
внутрішньоротовий  метод   накладання   грязі,   яку   заздалегідь
загортають  в  марлеву  серветку.  Найбільш  ефективним вважається
накладання грязі безпосередньо на поверхню уражених  тканин.  Тому
останніми роками ми стали застосовувати грязь методом нанесення її
безпосередньо  на  слизисту   оболонку   ясен.   Для   цієї   мети
сконструювали шприц    з    металевим   кожухом-затвором   (заявка
N 2179928/13),  який дозволяє легко і точно вимірювати температуру
і дозу грязі.     Число процедур,    їх    тривалість,    температура     грязі
встановлювали   залежно   від   стадії   патологічного  процесу  в
пародонті.     Таким чином,  безпосереднє  накладання  лікувальних грязей на
слизову оболонку ясен підвищує  їх  терапевтичну  ефективність  за
рахунок  максимального  використання  багатьох фізичних і хімічних
чинників.  Внутрішньоротове введення грязі хворі переносять добре,
воно   не  викликає  блювотного  рефлексу  і  може  проводитися  в
будь-якому стоматологічному кабінеті терапевтичного профілю.     Протипоказанням до  проведення подібного лікування є відкриті
рани або садно на слизовій оболонці порожнини рота,  новоутворення
і відсутність носового дихання.     Сполучена дія лікувальних грязей та фізіопроцедур:     - Електрогрязелікування - на шкіру накладають грязьові коржі,
зверху електроди  прикривають  плівкою  та  фіксують  мішечками  з
піском. Сила току 0,5-0,6 мА 20-30 хвилин.     - Пелоїдофонотерапія  -  корж  товщиною  1-3  см,   огорнутий
марлею,  на  поверхню  розміщують  УЗІ випромінювач,  встановлюють
інтенсивність  0,2-1,6  Вт/см,  в  безперервному  або  імпульсному
режимі, температура 39-44 град.С, протягом 6-15 хвилин у кількості
14-20  процедур  на  курс.   Чинить   знеболюючу,   протизапальну,
розсмоктуючу,  стимулюючу,  трофічну дію, стимулює епіталізацію та
регенерацію.     - Гальваногрязелікування   -  лікувальною  гряззю  наповнюють
марлеві мішечки (товщиною 4-5), площиною 150-200 см, нагрівають до
38-42  град.С  та  накладають  на  ділянки тіла.  Зверху електроди
укріплюють мішечками з піском.  Щільність струму 0,04-0,06  мА/см,
протягом 20-30 хвилин, 14-18 процедур на курс лікування.     Через те що невідомо,  який саме з хімічних  елементів  грязі
вводиться  шляхом  електрофорезу,  тому  першу  половину процедури
відпускають з анода  (вводять  катіони  K,  Mg),  другу  з  катода
(аніони Cl, SO), або через день (1 - катод, 2 - анод). В Одеському
НДІ курортології було розроблено методики діадинамогрязелікування,
діадинамогрязефореза   та   електрогрязелікування   за   допомогою
синусоїдально-модульованих струмів (Л.С. Дроздовський, 1976 р.).     - Електрогрязелікування              за             допомогою
синусоїдально-модульованих струмів  (СМС)  -  струм   з   частотою
5000 Гц,  модульований  низькими  частотами  від  10  до  150  Гц,
проникає  в  тканини  не  подразнюючи  шкіряні  рецептори.  Чинить
виражений анальгезуючий ефект, антиспастичну судинорозширюючу дію.
СМС генерується апаратами "Ампліпульс-3т", "Ампліпульс-4". Грязь в
коржах (мішечках) розміщується на необхідну ділянку тіла.     Фізіотерапевтичні методи:  За  допомогою   фізичних   методів
усувається кровоточивість:     1) електрофорез  препаратами  кальцію   (1-2%   хлориду   або
глюконату,  5%  аскорбінової кислоти, 1% розчин вітамінів P, E, A,
K;     2) дарсонвалізація;     3) ультрафонофорез вітамінів на ділянку ясен.     При відчуттях свербіння і незручності в яснах проводять:     1) електрофорез таніну,  цинку (1%  хлорид цинку), міді (з 3%
водного розчину), поперечна методика;     2) дарсонвалізація.     Для стимуляції     імунних    процесів    застосовують    УФО
опромінювання загальне і місцеве на ясна.     Для стимуляції   обміну   речовин   в   тканинах,  поліпшення
кровообігу  після  періоду  затихання  гострих  явищ  захворювання
застосовують:     1) ультразвук в імпульсному режимі малої інтенсивності;     2) всі   види   масажу:   аутомасаж   (з  мінеральною  водою,
трав'яними розчинами ромашки,  звіробою, деревію, шавлії, кропиви,
1%  ромазулана, 2% цитраля) вібраційний, вакуумний. Вакуум-терапія
(за Кулаженком). Руйнування частини патологічно змінених капілярів
при   утворенні   гематом,  сприяють  утворенню  нових  (без  явищ
склерозу) капілярів,  що істотно зменшує місцевий кровообіг.  Крім
того, розсмоктування гематом сприяє підвищенню активності обмінних
процесів в яснах,  що також благотворно  позначається  на  трофіці
пародонта.     Для підвищення неспецифічної резистентності тканин:     1) вакуумна терапія;     2) вакуумний електрофорез.     При гіперестезії пришийкової ділянки твердих тканин зубів:     1) електрофорез   вітаміну   B    +   1%   тримекаїн,    2,5%
                              1
гліцерофосфат кальцію (сегментарна методика), 1% фторид натрію.
При гіпертрофічному гінгівіті:
1) електрофорез лідази;
2) дарсонвалізація;
3) електрофорез гепарину (сегментарна методика);
4) електрофорез  вітамінів  E,  A,  D,  трагинола (імпульсний
струм);гліцерофосфат кальцію (сегментарна методика), 1% фторид натрію.
При гіпертрофічному гінгівіті:
1) електрофорез лідази;
2) дарсонвалізація;
3) електрофорез гепарину (сегментарна методика);
4) електрофорез  вітамінів  E,  A,  D,  трагинола (імпульсний
струм);     5) діатермокоагуляція ясенних сосочків.     При розпушуванні, пастозності ясен:     1) електрофорез  міді,  цинку,  таніну,  екстрактів  пелоїдів
(поперечна методика);     2) дарсонвалізація;     3) УФО-опромінювання.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  досягнення   стійкої   ремісії,
максимального   клінічного   ефекту,   стихання   запальних  явищ,
покращення стану,  покращення  місцевого  імунітету,  стабілізація
оздоровлення білязубних тканин.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
              генералізованого пародонтиту
 

     Шифр по МКХ: K05.31

     Генералізований пародонтит       (ГП)       -        комплекс
запально-дистрофічних  уражень м'яких тканин пародонта,  основними
клінічними симптомами якого є відчуття дискомфорту  та  свербіж  у
яснах,  кровотеча  та  гноєтеча  зубо-ясенних  кишень,  неприємний
запах,  а  також  порушення  функції  жування  (горизонтальна   та
вертикальна   резорбція  кісток  верхньої  та  нижньої  щелеп,  що
призводить  до  розхитування  зубів  та  виникнення   травматичної
оклюзії).     Класифікація пародонтиту:     Ступінь важкості: легкий, середній, тяжкий.     Перебіг: гострий, хронічний, загострений, ремісія.     Поширення: локалізоване, генералізоване.     Основні діагностичні клінічні критерії:     1. ГП   розвивається   у   хворих   будь-якого  віку  та  має
рецидивуючий,  прогресуючий перебіг протягом багатьох  років,  при
цьому  клінічна симптоматика поступово зростає в бік більш тяжкого
захворювання.     2. Симптоми   ГП   з'являються,   як  правило,  із  зниженням
імунитету при будь-яких захворюваннях та у весняно-осінній період.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:     1. Свербіж, дискомфорт, почервоніння ясен.     2. Кровотеча, гноєтеча.     3. Травматична оклюзія.     4. Втрата зубів в наслідок їх розхитування.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     Діагностичні заходи     - Огляд   порожнини   рота,   визначення   пародонтологічного
статусу;     - Визначення гігієнічного індексу Фьодорова-Володкіної;     - Проба Шиллєра-Писарєва;     - Визначення   папілярно-маргінально-альвеолярного    індексу
(РМА);     - Визначення індексу гінгівіту Сілнес-Лоу;     Функціональні методи діагностики     - Реопародонтографія;     - Вакуумна проба за Кулаженком;     - Ультразвукова ехостеометрія.     Лабораторні методи діагностики     - Реакція міграції лейкоцитів за Ясиновським;     - Загальний аналіз крові та сечі;     - Визначення pH ротової рідини;     - Імунологічне дослідження крові (імунограма);     - Визначення глюкози в сироватці крові;     - Визначення білірубіну і його фракцій в сироватці крові;     - Мікробіологічне дослідження  клітинних  елементів  ексудату
пародонтальних кишень;     - Морфологічне (патогістологічне) дослідження біоптатів ясен.     Спеціальні методи діагностики     - Внутрішньоротова контактна рентгенографія;     - Панорамна рентгенографія щелеп;     - Ортопантомографія;     - Електроодонтодіагностика.     Обов'язкова консультація: пародонтолога.     Консультації фахівців  за призначенням:  терапевт-стоматолог,
ортопед-стоматолог,   терапевт,   гастроентеролог,   ендокринолог,
імунолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -  досягнення
стійкої ремісії,  вилучення психічного й нервового перенапруження,
що вимагає режиму праці та відпочинку, створення умов, сприятливих
для нервової системи.     Лікувальні процедури     1. видалення зубних відкладень;     2. санація порожнини рота;     3. усунення нависаючих пломб;     4. усунення травматичної оклюзії;     5. виборча пришліфовка бугрів зубів;     6. шинування тимчасове та постійне.     Хірургічні методи лікування     - Кюретаж пародонтальних кишень;     - Гінгівотомія;     - Гінгівектомія;     - Діатермокоагуляція;     - Кріохірургія.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна.     Руховий режим: ранкова гімнастика.     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації моторики та вмісту мікрофлори ШКТ, сприяє відновленню
основних функцій шлунку,  печінки,  підшлункової залози, відновлює
рефлекторні зв'язки поміж різними органами та системами травлення,
що  сприяє  оновлення   місцевого   імунітету   та   імунологічної
реактивності організму.     Хворим на ГП призначаються мінеральні води  також  у  вигляді
ротових  ванночок,  ополіскувань,  гідромасажу.  Курс  гідромасажу
мінеральною водою сприяє підтримці рівня гігієни, за рахунок більш
повного   очищення  зубів  і  слизистої  оболонки  від  відмерлого
епітелію,  пригнічення патогенної мікрофлори, збільшення кількості
функціонуючих капілярів, а також мінеральний склад солей позитивно
діє на слизову оболонку порожнини рота.     В лікуванні    хворих   застосовують   мало-,   середньо-   й
високомінералізовані мінеральні  води,  які  містять  сульфатні  і
хлоридні  іони,  а також води з вмістом натрію й магнію,  дія яких
спрямована на стимулювання рухливої  функції  кишечнику  (Єсентуки
N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л,
Поляна   Квасова,   Поляна   Купіль,    Свалява,    Слов'янівська,
Смирновська, Феодосійська,  Яворницька).  Час  прийому мінеральних
вод визначається залежно  від  вихідного  рівня  кислоутворення  в
шлунку.  Воду  призначають  кімнатної температури,  200 мл на один
прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та    бальнеотерапія:   В   основному   застосовують
внутрішньоротовий  метод   накладання   грязі,   яку   заздалегідь
загортають  в  марлеву  серветку.  Найбільш  ефективним вважається
накладання грязі безпосередньо на поверхню уражених  тканин.  Тому
останніми роками ми стали застосовувати грязь методом нанесення її
безпосередньо  на   слизову   оболонку   ясен.   Для   цієї   мети
сконструювали шприц    з    металевим   кожухом-затвором   (заявка
N 2179928/13),  який дозволяє легко і точно вимірювати температуру
і дозу грязі.     Число процедур,    їх    тривалість,    температуру     грязі
встановлювали   залежно   від   стадії   патологічного  процесу  в
пародонті.     Таким чином,  безпосереднє  накладання  лікувальних грязей на
слизову оболонку ясен підвищує  їх  терапевтичну  ефективність  за
рахунок  максимального  використання  багатьох фізичних і хімічних
чинників.  Внутрішньоротове введення грязі хворі переносять добре,
воно   не  викликає  блювотного  рефлексу  і  може  проводитися  в
будь-якому стоматологічному кабінеті терапевтичного профілю.     Протипоказанням до  проведення подібного лікування є відкриті
рани або садно на слизовій оболонці порожнини рота,  новоутворення
і відсутність носового дихання.     Сполучена дія лікувальних грязей та фізіопроцедур:     - Електрогрязелікування - на шкіру накладають грязьові коржі,
зверху електроди  прикривають  плівкою  та  фіксують  мішечками  з
піском. Сила току 0,5-0,6 мА, протягом 20-30 хвилин.     - Пелоїдофонотерапія  -  корж  товщиною  1-3  см,   огорнутий
марлею,  на  поверхню  розміщують  УЗІ випромінювач,  встановлюють
інтенсивність 0,2-1,6 Вт/см,  в  безперервному  або  імпульсивному
режимі, температура 39-44 град.С, протягом 6-15 хвилин у кількості
14-20  процедур  на  курс.   Чинить   знеболюючу,   протизапальну,
розсмоктуючу,  стимулюючу,  трофічну дію, стимулює епіталізацію та
регенерацію.     - Гальваногрязелікування   -  лікувальною  гряззю  наповнюють
марлеві мішечки (товщиною 4-5)  S  -  150-200  см,  нагрівають  до
38-42 град.С  та  накладають на ділянки тіла.  Зверху - електроди,
укріплюють мішечками з піском.  Щільність струму 0,04-0,06  мА/см,
протягом 20-30 хвилин, на курс 14-18 процедур.     Через те що невідомо,  який саме з хімічних  елементів  грязі
вводиться  шляхом  електрофореза,  тому  першу  половину процедури
відпускають з анода  (вводять  катіони  K,  Mg),  другу  з  катода
(аніони Cl, SO), або через день (1 - катод, 2 - анод). В одеському
НДІ курортології були розроблені методики діадинамогрязелікування,
діадинамогрязефореза   та   електрогрязелікування   за   допомогою
синусоїдально-модульованих струмів (Л.С. Дроздовський, 1976 р.).     - Електрогрязелікування              за             допомогою
синусоїдально-модульованих струмів  (СМС)  -  струм   с   частотою
5000 Гц,  модульований  низькими  частотами  від  10  до  150  Гц,
проникає  в  тканини  не  подразнюючи  шкіряні  рецептори.  Чинить
виражений анальгезуючий ефект, антиспастичну судинорозширюючу дію.
СМС генерується апаратами "Ампліпульс-3т", "Ампліпульс-4". Грязь в
коржах (мішечках) розміщується на необхідну ділянку тіла.     Фізіотерапевтичні методи:     1) масаж комірної зони, аероіонотерапія;     2) для профілактики функціональних порушень судинної системи:
гальванізація,   електрофорез   дімедролу,  вітаміну  B,  кальцію,
новокаїну, гомеопатичних препаратів;     3) при гіперестезії:     - електрофорез   вітаміну    B ,    1%    тримекаїну,    2,5%
                              1
гліцерофосфату кальцію натрію фториду;
- обробка шийок зубів десенситайзерами.
4) оголення шийок зубів - діадинамо  або  СМТ-форез  вітаміну
B , 1% тримекаїну, 2,5% гліцерофосфату кальцію;
 1
5) з метою стимуляції імунних процесів:гліцерофосфату кальцію натрію фториду;
- обробка шийок зубів десенситайзерами.
4) оголення шийок зубів - діадинамо  або  СМТ-форез  вітаміну
B , 1% тримекаїну, 2,5% гліцерофосфату кальцію;
 1
5) з метою стимуляції імунних процесів:     - місцеве і загальне УФО-опромінення;     6) стимуляція обміну речовин і місцевого кровообігу:     - ультразвук в імпульсному режимі малої інтенсивності;     - дарсонваль;     - гелій-неоновий лазер;     - магнітотерапія;     - всі   види   масажу   (пальцевий   аутомасаж,   вібромасаж,
вакуум-масаж), гідромасаж (мінеральна вода, ропа, відвари трав);     - вакуумний електрофорез.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  досягнення   стійкої   ремісії,
максимального   клінічного   ефекту,   стихання   запальних  явищ,
покращення стану,  зменшення  деструктивних  процесів,  покращення
місцевого імунітету, стабілізація оздоровлення білязубних тканин.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування пародонтозу
 

     Шифр по МКХ: K05.4

     Пародонтоз -  дистрофічне  захворювання  тканин  пародонту  з
рівномірною атрофією кістки щелепи і м'яких тканин. Запальних явищ
немає, чи   при   наявності  зубного  каменю  -  запалення  тільки
ясеневого краю (гінгівіт), яке не розповсюджується.     Класифікація пародонтозу:     Процес: атрофічно-дистрофічний.     Форма: легка, середня, тяжка.     Перебіг: хронічний, ремісія.     Основні діагностичні клінічні критерії     Пародонтоз характеризується     рівномірним      розрідженням
альвеолярної  кістки,  зміною  пародонту та ясен,  оголених шийок,
інколи відкладенням зубного каменя.  Процес продовжується тривалий
час  і  тільки  у  більш  тяжкій стадії призводить до розхитування
зубів.     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:     - оголення шийок зубів з їх гіперестезією;     - блідість ясенного краю, його низьке прикріплення.     Обов'язкові лабораторні дослідження     Діагностичні заходи     - Огляд   порожнини   рота,   визначення   пародонтологічного
статусу;     - Визначення гігієнічного індексу Фьодорова-Володкіної;     - Проба Шиллєра-Писарєва;     - Визначення патологічної рухомості зубів;     - Ступінь  ураження  біфуркацій  коренів  зубів  (вертикальна
резорбція кісткової тканини);     - Визначення травматичної оклюзії.     Функціональні методи діагностики     - Реопародонтографія;     - Вакуумна проба за Кулаженком.     Лабораторні методи діагностики     - Загальний аналіз крові та сечі;     - Імунологічне дослідження крові (імунограма);     - Визначення глюкози у сироватці крові;     - Визначення кальцію та інших мікроелементів у крові.     Спеціальні методи діагностики     - Внутрішньоротова контактна рентгенографія;     - Панорамна рентгенографія щелеп;     - Ортопантомографія;     - Електроодонтодіагностика.     Обов'язкова консультація: пародонтолога, стоматологів.     Консультації фахівців      за     призначенням:     терапевт,
гастроентеролог, ендокринолог, імунолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -  досягнення
стійкої  ремісії  процесу,   припинення   вертикальної   резорбції
альвеолярних  відростків,  усунення  гіперестезії  оголених  шийок
зубів.     Лікувальні процедури     1. видалення зубних відкладень;     2. санація порожнини рота;     3. усунення нависаючих пломб;     4. усунення травматичної оклюзії;     5. виборча пришліфовка пагорбів зубів;     6. шинування тимчасове та постійне.     Мінеральні води:  Внутрішнє вживання мінеральних  вод  сприяє
нормалізації   моторики   та   вмісту   мікрофлори   ШКТ,   сприяє
відновлюванню  основних  функцій  шлунку,  печінки,   підшлункової
залози,  відновлює  рефлекторні  зв'язки  між  різними органами та
системами травлення,  що сприяє оновленню місцевого  імунітету  та
імунологічної реактивності організму.     Курс гідромасажу мінеральною  водою  сприяє  підтримці  рівня
гігієни,  за  рахунок  більш  повного  очищення  зубів  і слизової
оболонки   від   відмерлого   епітелію,   пригнічення   патогенної
мікрофлори,  збільшення кількості функціонуючих капілярів, а також
мінеральний  склад  солей  позитивно  діє  на   слизову   оболонку
порожнини рота.     В лікуванні   хворих   застосовують   мало-,   середньо-    й
високомінералізовані  мінеральні  води,  які  містять  сульфатні і
хлоридні іони,  а також води із вмістом натрію й магнію,  дія яких
спрямована  на  стимулювання  рухливої функції кишечнику (Єсентуки
N 17, Одеська N 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0 г/л та 14 г/л,
Поляна    Квасова,    Поляна   Купіль,   Свалява,   Слов'янівська,
Смирновська,  Феодосійська,  Яворницька).  Час прийому мінеральних
вод  визначається  залежно  від  вихідного  рівня кислоутворення в
шлунку.  Воду призначають кімнатної температури,  200 мл  на  один
прийом тричі на добу.     Пелоїдо- та   бальнеотерапія:   в   основному    застосовують
внутрішньоротовий   метод   накладання   грязі,   яку  заздалегідь
загортають у  марлеву  серветку.  Найбільш  ефективним  вважається
накладання  грязі безпосередньо на поверхню уражених тканин.  Тому
останніми роками ми стали застосовувати грязь методом нанесення її
безпосередньо   на   слизову   оболонку   ясен.   Для   цієї  мети
сконструювали шприц   з   металевим    кожухом-затвором    (заявка
N 2179928/13),  який дозволяє легко і точно вимірювати температуру
і дозу грязі.     Число процедур,     їх    тривалість,    температура    грязі
встановлювали  залежно  від   стадії   патологічного   процесу   в
пародонті.     Таким чином,  безпосереднє накладання лікувальних  грязей  на
слизову  оболонку  ясен  підвищує  їх терапевтичну ефективність за
рахунок максимального використання багатьох  фізичних  і  хімічних
чинників.  Внутрішньоротове введення грязі хворі переносять добре,
воно  не  викликає  блювотного  рефлексу  і  може  проводитися   в
будь-якому стоматологічному кабінеті терапевтичного профілю.     Протипоказанням до проведення подібного лікування є  відкриті
рани або садно на слизовій оболонці порожнини рота,  новоутворення
і відсутність носового дихання.     Сполучена дія лікувальних грязей та фізіопроцедур:     Електрогрязелікування - на шкіру накладають  грязьові  коржі,
зверху  електроди  прикривають  плівкою  та  фіксують  мішечками з
піском. Сила   струму   0,5-0,6   мА,   тривалість   процедури   -
20-30 хвилин.     Пелоїдофонотерапія - корж товщиною 1-3 см,  огорнута  марлею,
на    поверхню    розміщують    УЗІ   випромінювач,   встановлюють
інтенсивність 0,2-1,6 Вт/см,  в  безперервному  або  імпульсивному
режимі t   39-44   град.С,   протягом   6-15  хвилин  у  кількості
14-20 процедур  на   курс.   Чинить   знеболюючу,   протизапальну,
разсмоктуючу,  стимулюючу,  трофічну дію, стимулює епіталізацію та
регенерацію.     Гальваногрязелікування -    лікувальною   гряззю   наповнюють
марлеві мішечки (товщиною 4-5)  S  -  150-200  см,  нагрівають  до
38-42 град.С  та  накладають на ділянки тіла.  Зверху - електроди,
укріплюють мішечками з піском.  Щільність струму 0,04-0,06 м А/см,
протягом 20-30 хвилин, N 14-18.     Через те що невідомо,  який саме з хімічних  елементів  грязі
вводиться  шляхом  електрофореза,  тому  першу  половину процедури
відпускають з анода  (вводять  катіони  K,  Mg),  другу  з  катода
(аніони Cl, SO), або через день (1 - катод, 2 - анод). В одеському
НДІ курортології були розроблені методики діадинамогрязелікування,
діадинамогрязефореза   та   електрогрязелікування   за   допомогою
синусоїдально-модульованих токів (Л.С. Дроздовський, 1976 р.).     Електрогрязелікування за допомогою синусоїдально-модульованих
струмів (СМС) - струм с частотою 5000  Гц,  модульований  низькими
частотами  від  10  до  150 Гц,  проникає в тканини не подразнюючи
шкіряні   рецептори.   Чинить   виражений   анальгезуючий   ефект,
антиспастичну  судинорозшируючу  дію.  СМС  генерується  апаратами
"Ампліпульс-3т", "Ампліпульс-4".   Грязь   в   коржах   (мішечках)
розміщується на необхідну ділянку тіла.     Фізіотерапевтичні методи:     1) масаж комірної зони, аероіонотерапія;     2) для профілактики функціональних порушень судинної системи:
гальванізація,   електрофорез   дімедролу,  вітаміну  B,  кальцію,
новокаїну, гомеопатичних препаратів;     3) при гіперестезії:     - електрофорез   вітаміну    B ,    1%    тримекаїну,    2,5%
                              1
гліцерофосфату кальцію натрію фториду;
- обробка шийок зубів десенситайзерами.
4) оголення шийок зубів - діадинамо  або  СМС-форез  вітаміну
B , 1% тримекаїну, 2,5% гліцерофосфату кальцію;
 1
5) з метою стимуляції імунних процесів:гліцерофосфату кальцію натрію фториду;
- обробка шийок зубів десенситайзерами.
4) оголення шийок зубів - діадинамо  або  СМС-форез  вітаміну
B , 1% тримекаїну, 2,5% гліцерофосфату кальцію;
 1
5) з метою стимуляції імунних процесів:     - місцеве і загальне УФО-опромінення;     6) з метою стимуляції обміну речовин і місцевого кровообігу:     - ультразвук в імпульсному режимі малої інтенсивності;     - дарсонваль;     - гелій-неоновий лазер;     - магнітотерапія;     - усі   види   масажу   (пальцевий   аутомасаж,   вібромасаж,
вакуум-масаж), гідромасаж (мінеральна вода, ропа, відвари трав);     - вакуумний електрофорез.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  досягнення   стійкої   ремісії,
максимального   клінічного  ефекту,  покращення  стану,  зменшення
деструктивних   процесів,    покращення    місцевого    імунітету,
стабілізація оздоровлення білязубних тканин.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
              захворювань нервової системи
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
              церебрального атеросклерозу
 

     Шифр по МКХ-10: I67.2

     Хронічні (повільно     прогресуючі)    порушення    мозкового
кровообігу (Шмідт Е.В., 1985):

     А. Початкові прояви недостатності мозкового кровообігу     1. Стадія судинного характеру змін без клініко-неврологічного
еквіваленту (1-а стадія)     2. Стадія  судинного  характеру  змін з клініко-неврологічною
маніфестацією (2-а стадія)     Б. Судинна дисциркуляторна енцефалопатія     1. Етіологічні варіанти     а) атеросклеротична     б) гіпертонічна     в) венозна     г) змішана     2. Стадії     а) помірно виражена (I)     б) виражена (II)     в) різко виражена (III)

     Церебральний атеросклероз   (хронічні   порушення   мозкового
кровообігу) - початкові прояви недостатності мозкового  кровообігу
та дисциркуляторна енцефалопатія 1-и 2 стадії).

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні     критерії:     анамнез      захворювання,
вегето-судинні й когнітивні порушення, розлади в емоційно-вольовій
сфері.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі, цукор крові.     Додаткові: аналіз  крові на (бета)-ліпопротеїди,  холестерин,
коагулограма.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електрокардіографія.     Додаткові: реоенцефалографія.     Консультації: невропатолога,  офтальмолога, фізіотерапевта за
призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які   очікуються:   покращення
церебрального  кровообігу  та  нормалізація  артеріального  тиску,
покращення  когнітивних   функцій,   зменшення   метаболічних   та
гіперкоагуляційних зсувів, антиоксидантний ефект.     Санаторний режим: II     Дієта N 15;     Кліматотерапія: I  режим,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні ванни тільки в зоні розсіяної радіації;     Руховий режим:  лікувальна фізкультура (групова,  малогрупова
або індивідуальна);     Бальнеотерапія: йодо-бромні,       кисневі,       вуглекислі,
солоно-хвойні,   радонові,  сірководневі  ванни.  Лікувальні  душі
низького тиску.     Апаратна фізіотерапія.     Преформовані    фізичні    фактори
використовують диференційовано з урахуванням  провідних  клінічних
проявів:

     При астено-невротичних порушеннях:     - електросон  або   електрофорез   брому   з   2-5%   розчину
натрію (калію)   броміду  методом  електросну.  Частота  імпульсів
індивідуально підібрана  або  90-120  Гц.  Тривалість   впливу   -
30-60 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний або  ендоназальний  електрофорез  брому  з
2-5%  розчину  натрію  (калію)  броміду.  Сила  струму - 0,5-2 мА.
Тривалість впливу - 15-25 хв  Курс  лікування  -  15-25  процедур,
щодня;     - анодна гальванізація комірної зони (комір по Щербаку). Сила
струму -  6-16 мА.  Тривалість впливу - 6-16 хв.  Курс лікування -
10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою.     - аерофітотерапія седативними препаратами  (ефірними  маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість  процедури  8-12  хв,  курс  лікування  15-20 процедур,
щодня.

     При депресивному синдромі:     - неселективна хромотерапія.  5000 лк,  30 хв, курс лікування
15 процедур, щодня;     - електрофорез 2% кофеїну, 5% літію ендоназально за схемою;     - аерофітотерапія тонізуючими препаратами  (ефірними  маслами
гвоздики,  жасмину,  ірису,  лаванди,  лавру,  розмарину,  полину,
горобини,  смородини,  шавлії та ін.)  за  допомогою  апарату  для
аерофітотерапії   АГЕД-01.  Тривалість  процедури  8-12  хв,  курс
лікування 15-20 процедур, щодня.

     При головному болі, ангіоспастичних реакціях:     - транскраніальна       електроаналгезія       низькочастотна
     -1                                -1(100 імп с  ) або високочастотна (1000 імп с  ).  Сила струму - до
відчуття  поколювання  та  безболісної  вібрації  під електродами,
20-40 хв, курс лікування 10 процедур, через день;     - гальванізація  шийних  симпатичних   вузлів,   електрофорез
речовин місцевоанестезуючої,  спазмолітичної дії (новокаїн, магнію
сульфат,  папаверин,  платифілін,  еуфілін,  нікотинова кислота та
ін.)  на ці ж зони.  Сила струму - до 3-5 мА.  Тривалість впливу -
10-15 хв, курс лікування - 10-15 процедур, щодня;     - ультратонотерапія  комірної  зони.  Грибоподібний електрод,
доза мала або середня (4-6 риси шкали),  5-10 хв,  курс  лікування
10-15 процедур, щодня.

     При артеріальній гіпертензії:     - дециметрові        хвилі        паравертебрально         на
нижньошийні-верхньогрудні  сегменти хребта або на ділянку проекції
нирок контактно чи з повітряним зазором, слабкотеплова потужність,
10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день;     - електрофорез речовин  гангліоблокуючої  або  спазмолітичної
дії (ганглерон,    бензогексоній,   магнію   сульфат,   папаверин,
платифілін,   еуфилін   та    ін.)    за    очно-потиличною    або
лобово-потиличною методиками;     - масаж комірної зони 10-15 хв, курс 10-15 процедур;     - нормобарична гіпоксична терапія з вдиханням кисневої суміші
з концентрацією  кисню  з  12,5  до  10%,  3   цикли   по   5   хв
з 5   хвилинними   інтервалами  між  ними,  10  процедур  на  курс
лікування.

     При лікворно-гіпертензійному синдромі:     - ЗмМП  на ділянку синокаротидних зон або паравертебрально на
нижньошийні-верхньогрудні сегменти хребта.  Індуктори  прямокутні,
магнітна індукція   25   мТл,   експозиція   15-20   хв,  на  курс
10-15 процедур;     - дарсонвалізація волосистої частини голови та шийно-комірної
зони. Контактно,   методом   масажу,   10   хв,   курс   лікування
10-12 процедур;     - електрофорез 2% еуфіліну за комірною методикою.

     При паркінсоничному синдромі:     - дециметрові  хвилі  на  шийно-комірну  зону  або  потиличну
ділянку.  Контактно  або  з  повітряним   зазором,   слабкотеплова
потужність,  7-10 хв,  10-12 процедур на курс лікування, щодня або
через день;     - ЗмМП паравертебрально на нижньошийні-верхньогрудні сегменти
хребта. Індуктори прямокутні, магнітна індукція 25 мТл, експозиція
15-20 хв, курс лікування 10-15 процедур, щодня;     - ЕП УВЧ (27,12 МГц) бітемпорально або  за  лобово-потиличною
методикою. Конденсаторні  пластини  діаметром  10  см  із  зазором
2-3 см,   слабкотеплова   доза,   7-12    хв,    курс    лікування
10-12 процедур, щоденно;     - СМТ паравертебрально у ділянці C   -T   та  T  -L ,  III-IV
                                  III  I       IX  I
роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;     - електрофорез   йоду   за   очно-потиличною   або   комірною
методиками, курс лікування 12-15 процедур, щодня;     - масаж комірної зони, курс лікування 12-15 процедур, щодня.

     Для зменшення  метаболічних  та  гіперкоагуляційних   зсувів,
надання антиоксидантного ефекту:     - електрофорез  йоду  з  5%   розчину   йодиду   калію,   10%
ацетилсаліцилової кислоти     у     водному     розчині     25-50%
диметилсульфоксиду за методиками загальної дії;     - озонотерапія:  внутрішньовенне  крапельне  введення  400 мл
озонованого фізіологічного   розчину   з    концентрацією    озону
800-1200 мкг/л, N 8-10 через день;     - надвенне      освічування      інфрачервоним       лазерним
випромінюванням. Вихідна  потужність  20  мВт,  частота  імпульсів
10 Гц, тривалість опромінювання 20 хв, курс лікування 10 процедур,
щодня;     - лазерний душ.  t  36-37  град.С,  тривалість  10  хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня.     Термін санаторно - курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування: зменшення вегетативних, емоційних
та когнітивних порушень, нормалізація АТ.     Протипоказання: загальні    протипоказання,   що   виключають
направлення хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
          наслідків цереброваскулярних хвороб
 

     Шифр по МКХ-10: I69

     Класифікація гострих     порушень     мозкового    кровообігу
(Шмідт Е.В.,1985):

     А. Минущі порушення мозкового кровообігу     1. Транзиторні ішемічні атаки     2. Гіпертензивні кризи

     Б. Геморагічний інсульт (нетравматичний крововилив)     1. Паренхіматозний крововилив     2. Внутрішньошлунковочковий крововилив     3. Субарахноїдальний крововилив     4. Субдуральний крововилив     5. Екстрадуральний крововилив     6. Змішані форми крововиливів

     В. Ішемічний інсульт     1. Емболічний     2. Тромботичний     3. Гемодинамічний     4. Мікроциркуляторний - лакунарний     5. Неуточнений

     Г. Характеристика клінічних синдромів та ступінь вираженості     1. Суб'єктивна     симптоматика     (без     загальномозкових
неврологічних симптомів).     2. Органічна  мікросимптоматика   без   симптомів   випадіння
функцій     3. Рухові порушення     4. Розлади чутливості     5. Порушення функції органів почуттів     6. Вогнищеві порушення вищих кіркових функцій     7. Епілептичні приступи (генералізовані, вогнищеві)     8. Зміни інтелекту, пам'яті, емоційно-вольової сфери     9. Психопатологічні симптоми     10. Інші

     Показання для          санаторно-курортного         лікування
(Г.М. Пономаренко, 1999):     1. Транзиторна ішемія ("малий інсульт" без повторних кризів і
гіпертонічної  хвороби  II-III  стадії  через  3-4  місяці   після
нападу).     2. Минущі  порушення  мозкового  кровообігу,  ангіодистонічні
церебральні   кризи,   які   протікають  з  вогнищевою  органічною
симптоматикою, яка регресувала на протязі однієї доби,  не  раніше
2 тижнів від розвитку захворювання.     3. Наслідки                               субарахноїдального,
субарахноїдально-паренхіматозного крововиливу       не      раніше
4-6 місяців  при  можливості  самообслуговування  й   самостійного
пересування, без зниження інтелекту, афазії.     4. Наслідки  внутрішньомозкового  крововиливу  (геморагічного
інсульту)  не раніше 4-6 місяців при можливості самообслуговування
й самостійного  пересування,  без  зниження  інтелекту,  афазії  і
потреби оперативного втручання.     5. Наслідки закупорки або стенозу церебральних  магістральних
артерій,  мозкових  артерій  (інфаркту  мозку)  у відновлювальному
періоді не раніше 4-6 місяців при можливості самообслуговування  й
самостійного пересування, без зниження інтелекту, афазії.     6. Форми ішемічних інсультів з помірно й не  різко  вираженою
вогнищевою органічною неврологічною симптоматикою, яка регресувала
повністю або частково на протязі 1-2 тижнів.     7. Стан після операцій на магістральних артеріях шиї й голови
або    екстра/інтракраніальних    анастомозів    без    залишкових
післяопераційних    ускладнень   або   з   вогнищевою   органічною
неврологічною симптоматикою, яка регресувала повністю або частково
на протязі 2 тижнів, не раніше 6 тижнів після операції.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні     критерії:     анамнез      захворювання,
вегето-судинні     й    когнітивні    порушення,    порушення    у
емоційно-вольовій сфері, дизартричні і рухові розлади.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі, цукор крові.     Додаткові: аналіз  крові на (бета)-ліпопротеїди,  холестерин,
коагулограма.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електрокардіографія,    електроміографія     при
рухових порушеннях (парези).     Додаткові: реоенцефалографія, електроенцефалографія     Консультації: невропатолога,  офтальмолога, фізіотерапевта за
призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,   які  очікуються:  покращення
церебрального  кровообігу,   нормалізація   артеріального   тиску,
покращення   когнітивних   процесів,   зменшення  метаболічних  та
гіперкоагуляційних  зсувів,  покращення  або  відновлення  рухових
функцій.     Санаторний режим: II;     Дієта: N 15;     Кліматотерапія: I  режим,  сонячні  ванни   тільки   у   зоні
розсіяної радіації;     Руховий режим:  лікувальна   фізкультура   (малогрупова   або
індивідуальна);     Бальнеотерапія: йодо-бромні,       кисневі,       вуглекислі,
солоно-хвойні, радонові ванни. Лікувальні душі низького тиску.     - при рухових порушеннях у постінсультних  хворих  не  раніше
6 міс   від  розвитку  захворювання  на  спастичні  м'язи  можливе
застосування грязьових  аплікацій  за  мітігірованими   методиками
(t 40-42 град.С, 20-30 хв, через день, 8-12 процедур на курс);     Апаратна фізіотерапія.    Преформовані    фізичні     фактори
використовують  комплексно  для  дії  безпосередньо на патологічне
вогнище  з  метою  покращення  кровопостачання  мозку  й   надання
нейропротекторного  впливу,  на рефлекторно-сегментарні ділянки та
зони загальної дії,  а також безпосередньо на  паретичні  кінцівки
для відновлення рухових функцій.

     Для дії   на   патологічне   вогнище   з   метою   покращення
кровопостачання   мозку   й   надання   нейропротекторного  впливу
застосовують:     - змінне    магнітне    поле    на   ділянку   голови   (зона
кровопостачання  середньої  мозкової   або   хребцевої   артерії),
циліндричні або прямокутні індуктори,  струм синусоїдальної форми,
безперервний режим,  інтенсивність  25-35  мТл,  15   хв,   щодня,
12 процедур на курс лікування;     - дециметрові хвилі на ділянку  ураженого  судинного  басейну
голови   контактно   або   з   повітряним  зазором,  слабкотеплова
потужність, 10-15 хв, щодня або через день, 10 процедур на курс;     - магніто-лазерно-ультразвукова    терапія    за   методиками
багаторівневої дії від апаратів  серії  "МИТ".  Диференційовано  з
урахуванням провідних клінічних проявів.

     При астено-невротичних порушеннях:     - електросон  або  електрофорез  брому з 2-5%  розчину натрію
(калію)   броміду   методом    електросну.    Частота    імпульсів
індивідуально підібрана або 5-20 Гц.  Тривалість впливу - 30-40 хв
Курс лікування - 12-15 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний  або  ендоназальний  електрофорез  брому з
2-5%  розчину натрію (калію) броміду.  Сила  струму  -  0,5-2  мА.
Тривалість впливу  -  15-25  хв.  Курс лікування - 15-25 процедур,
щодня;     - анодна гальванізація комірної зони (комір по Щербаку). Сила
струму - 6-16 мА.  Тривалість впливу - 6-16 хв.  Курс лікування  -
10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою.

     При головному болі, ангіоспастичних реакціях:     - транскраніальна       електроаналгезія       низькочастотна
     -1                                -1(100 імп с  ) або високочастотна (1000 імп с  ).  Сила струму - до
відчуття  поколювання  та  безболісної  вібрації  під електродами,
20-40 хв, курс лікування 10 процедур, через день;     - гальванізація  шийних  симпатичних   вузлів,   електрофорез
речовин місцевоанестезуючої,  спазмолітичної дії (новокаїн, магнію
сульфат,  папаверин,  платифілін,  еуфілін,  нікотинова кислота та
ін.)  на ці ж зони.  Сила струму - до 3-5 мА.  Тривалість впливу -
10-15 хв, курс лікування - 10-15 процедур, щодня;     - ультратонотерапія  комірної  зони.  Грибоподібний електрод,
доза мала або середня (4-6 риси шкали),  5-10 хв,  курс  лікування
10-15 процедур, щодня.

     При артеріальній гіпертензії:     - дециметрові        хвилі        паравертебрально         на
нижньошийні-верхньогрудні  сегменти хребта або на ділянку проекції
нирок контактно чи з повітряним зазором, слабкотеплова потужність,
10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день;     - електрофорез речовин  гангліоблокуючої  або  спазмолітичної
дії (ганглерон,    бензогексоній,   магнію   сульфат,   папаверин,
платифілін,   еуфилін   та    ін.)    за    очно-потиличною    або
лобово-потиличною методиками;     - масаж комірної зони 10-15 хв,  щодня,  15 процедур на  курс
лікування.

     При порушеннях мовних функцій (дизартрії):      СМТ на під'язичні  м'язи  -  III-IV  РР,  частота  модуляцій
50-100 Гц, глибина 25-75%, 5-10 хв, N 10 на курс лікування.

     Для покращення або відновлення рухових функцій:     - для зниження м'язового тонусу в  кінцівках  при  спастичних
парезах та паралічах:
    найбільш ефективною          є          електростимуляція
м'язів-антагоністів   спастичним   синусоїдальними   модульованими
струмами,  режим перемінний,  рід  роботи  II,  частота  модуляції
50-100 Гц,    глибина    модуляції    -   50-75-100%,   тривалість
посилання-паузи 2-3 с,  сила струму  -  до  вираженого  скорочення
м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс лікування;
    електрофорез дибазолу  з  0,5%  розчину  за   поздовжньою
методикою на  паретичні  кінцівки,  20  хв,  щоденно,  на  курс  -
10-15 процедур;
    кріодія на спастичні м'язи. На спастичні м'язи накладають
поліетиленові пакети з льодом,  експозиція 5-10 хв, щодня, на курс
15-20  процедур  або  локальна  гіпотермія  м'язів  проводиться за
допомогою ультратермостата,  вода з температурою  0  -+  2  град.С
циркулює   по   спеціальних   манжетах,   закріплених  на  м'язах,
експозиція 15-20 хв;
    парафінові або  озокеритові  аплікації на спастичні м'язи
або у вигляді "рукавичок", "шкарпеток" , температура 48-50 град.С,
20-30 хв, через день, 10-15 процедур на курс лікування;
    місцеві теплові  прісні  ванни  для  паретичних  кінцівок
температурою 37-38 град.С, 20 хв, через день;
    диференційований масаж паретичних кінцівок, 10-15 хв.

     При постінсультних артропатіях:     - дарсонвіалізація  або  ультратонотерапія ураженого суглоба.
Експозиція 10-15 хв на поле,  на курс 10-15  процедур;  щодня  або
через день;     - ультразвук  або  ультрафонофорез  анальгіну  (5-10%  мазь),
гідрокортизону (5-10%   мазь),   трилону  Б  (5%  мазь).  Методика
лабільна, безперервний режим,  потужність  0,2-0,4  Вт/кв.см,  від
3-6 до 6-10 хв, на курс 10-15 процедур;     - дециметрохвильова терапія  на  ділянку  ураженого  суглобу.
Дистанційна  або  контактна  методика,  слабкотеплова  потужність,
10-12  хв,  щоденно  або  через  день,  10-12  процедур  на   курс
лікування.

     Для зменшення   метаболічних  та  гіперкоагуляційних  зсувів,
надання антиоксидантного ефекту:     - електрофорез   йоду   з   5%   розчину  йодиду  калію,  10%
ацетилсаліцилової кислоти     у     водному     розчині     25-50%
диметилсульфоксиду за методиками загальної дії;     - озонотерапія:  внутрішньовенне крапельне  введення  400  мл
озонованого фізіологічного    розчину    з   концентрацією   озону
800-1200 мкг/л, N 8-10 через день;     - надвенне       освічування      інфрачервоним      лазерним
випромінюванням. Вихідна  потужність  20  мВт,  частота  імпульсів
10 Гц, тривалість опромінювання 20 хв, курс лікування 10 процедур,
щодня;     - лазерний  душ  t  36-37  град.С,  тривалість  10  хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня.     Термін санаторно-курортного лікування 18-24 дні.     Показники якості лікування: зменшення вегетативних, емоційних
та  когнітивних  порушень,  нормалізація  АТ,  поліпшення  рухових
функцій.     Протипоказання: загальні    протипоказання,   що   виключають
направлення хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування мігрені
 

     Шифр по МКХ-10: G43     G43.0 Мігрень без аури (звичайна мігрень)     G43.1 Мігрень з аурою (класична мігрень)     G43.2 Мігренозний стан     G43.3 Мігрень з ускладненнями     G43.8 Інша мігрень     G43.9 Мігрень, не уточнена

     Міжнародна класифікація мігрені (1988):     1. Без аури     2. З аурою     2.1. З типовою аурою ("класична", офтальмічна мігрень)     2.2. Із  тривалою  аурою  (тривалість   одного   або   більше
симптомів аури від 60 хв до 7 сек.)     2.3. Сімейна геміплегічна     2.4. Базилярна (мігрень основної артерії)     2.5. Мігренозна аура без головного болю     2.6. З аурою, що почалася гостро     3. Офтальмоплегічна     4. Ретинальна     5. Періодичні  синдроми  дитячого  віку,  які   можуть   бути
попередниками мігрені або сполучуватись із нею.     6. Ускладнення мігрені:     6.1. Мігренозний статус     6.2. Мігренозний інсульт     7. Мігренозні   розлади,   які   не   підпадають   під   вище
перераховані критерії

     Показання для  санаторно-курортного  лікування:  Різні  форми
мігрені без частих нападів.

     Діагностика на санаторному етапі*     Для діагностики мігрені  без  аури  Європейським  товариством
з вивчення  головного болю запропоновані наступні критерії:  1) як
мінімум 5 приступів головного болю по типу мігрені;  2) тривалість
приступів від  4 до 72 годин;  3) головний біль має по меншій мірі
2 з  наступних  ознак:  однобічна  локалізація   головного   болю;
пульсуючий  характер;  середня  або значна інтенсивність головного
болю,  яка знижує під час приступу активність  хворого;  посилення
головного болю   під   час   монотонної  праці  або  при  ходінні;
4) наявність по меншій мірі однієї  з  наступних  супутніх  ознак:
нудота, блювота, світло- та звукобоязливість.     Критеріями діагнозу  мігрені  з  аурою  є:  1)   як   мінімум
2 характерних   нападу;   2)   мігренозні  напади  мають  наступні
характеристики:  а) повна зворотність симптомів аури, які свідчать
про фокальну  церебральну  кіркову  та/або  стовбурову дисфункцію;
б) жоден  з  симптомів  аури  на  триває  більш  ніж  60   хвилин;
в) тривалість  "світлого" проміжку між аурою та початком головного
болю - менше ніж 60 хвилин.     Крім того,  при  діагностиці  мігрені припускається наявність
хоча б однієї з наступних обставин:  1) історія  хвороби  та  дані
об'єктивного  огляду  дозволяють  виключити  іншу  форму головного
болю;  2) історія хвороби та дані об'єктивного  огляду  дозволяють
припустити   наявність   іншої  форми  головного  болю,  але  вона
виключена  після  детального  обстеження;  3)  у  пацієнта,  окрім
нападів мігрені,  є інший вид головного болю, але приступи мігрені
є самостійними і не пов'язані з ним за часом виникнення.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі, цукор крові.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: реоенцефалографія, електроенцефалографія     Консультації: невропатолога,  офтальмолога, фізіотерапевта за
призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються:  нормалізація
тонусу  симпатичної   нервової   системи,   у   першу   чергу   її
надсегментарних  відділів,  покращення церебрального кровообігу та
нормалізація   артеріального   тиску,    антиоксидантний    ефект,
седативний  вплив.  Фізичні  фактори  використовуються переважно у
позанападовому періоді мігрені.     Санаторний режим: II     Дієта: N 15     Кліматотерапія: I   режим,   аеротерапія,   повітряні  ванни,
сонячні ванни тільки в зоні розсіяної радіації;     Руховий режим:  лікувальна фізкультура (групова,  малогрупова
або індивідуальна);     Психотерапія;     Бальнеотерапія: йодо-бромні,       кисневі,       вуглекислі,
солоно-хвойні,   радонові   ванни,  лікувальні  душі  низького  та
середнього тиску;     Апаратна фізіотерапія:     преформовані    фізичні    фактори
використовують  для  надання  седативного  впливу  й  нормалізації
функціонального  стану  центральних відділів вегетативної нервової
системи:     - транскраніальна       електроаналгезія       низькочастотна
     -1                                -1(100 імп с  ) або високочастотна (1000 імп с  ).  Сила струму - до
відчуття  поколювання  та  безболісної  вібрації  під електродами,
20-40 хв, курс лікування 10 процедур, через день;     - електросон або електрофорез брому  з  2-5%  розчину  натрію
(калію)    броміду    методом    електросну.   Частота   імпульсів
індивідуально підібрана  або  90-120  Гц.  Тривалість   впливу   -
30-60 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - діадинамічні струми  на  ділянку  проекції  верхніх  шийних
симпатичних вузлів.  Електроди діаметром 3 см,  ДН,  3-5 хв,  сила
струму - до відчуття помірної вібрації (5-8 мА),  зліва й  справа.
Потім  малими  локальними  електродами  діють на ділянку скроневих
артерій - КП,  3-5 хв, сила струму - до відчуття помірної вібрації
(3-5 мА). Курс лікування 8-10 процедур;     - СМТ на ділянку проекції верхніх шийних  симпатичних  вузлів
або  паравертебрально  на  ділянку  проекції шийних-верхньогрудних
сегментів хребта (С -Д ).  Режим перемінний, рід роботи I, частота
              4  2
150 Гц,  глибина модуляції - 75%; рід роботи III, частота - 70 Гц,
глибина модуляції - 75%,  тривалість посилань 2-3 с, сила струму -
до відчуття помірної вібрації (8-12 мА) по  3-5  хв  кожним  родом
роботи. Дію проводять почергово зліва й справа;150 Гц,  глибина модуляції - 75%; рід роботи III, частота - 70 Гц,
глибина модуляції - 75%,  тривалість посилань 2-3 с, сила струму -
до відчуття помірної вібрації (8-12 мА) по  3-5  хв  кожним  родом
роботи. Дію проводять почергово зліва й справа;     - дарсонвалізацію волосистої частини голови й комірної  зони.
Тривалість дії - 5-8 хв.  Курс лікування - 10-15 процедур, щоденно
або через день;     - ультратонотерапію     шийно-комірної     зони.    Положення
перемикача - 6-8.  Курс лікування -  10-15  процедур  щоденно  або
через день;     - електричне поле УВЧ на комірну зону. Конденсаторні пластини
розташовують  тангенціально  у ділянці нижньошийних-верхньогрудних
сегментів (С -Д ).  Доза  слабкотеплова  (похідна   потужність   -
       4  2
40 Вт).  Тривалість  дії - 10 хв.  Курс лікування - 8-10 процедур,
щодня;40 Вт).  Тривалість  дії - 10 хв.  Курс лікування - 8-10 процедур,
щодня;     - дециметровохвильова  або  сантиметрохвильова   терапія   на
комірну  зону.  Контактно  або  з  повітряним зазором,  потужність
слабкотеплова, тривалість  дії  -  7-10  хв,  курс   лікування   -
8-10 процедур, щоденно;     - лазерне випромінювання на точки акупунктури.  Інтенсивність
(ЩПМ)  -  1-2  мВт/кв.см,  експозиція  -  1-2  хв  на точку.  Курс
лікування - 10-15 процедур, щоденно;     - надвенне       освічування      інфрачервоним      лазерним
випромінюванням. Вихідна  потужність  20  мВт,  частота  імпульсів
10 Гц, тривалість опромінювання 20 хв, курс лікування 10 процедур,
щодня;     - УФО комірної зони в еритемних дозах, починаючи з 2-3 біодоз
і  збільшуючи   інтенсивність   на   1   біодозу   при   наступних
опромінюваннях. Курс  лікування  - 4-5 опромінювань через день або
2 дня на третій;     - грязьові  аплікації  на  комірну зону.  Температура грязі -
38-40 град.С.  Тривалість  дії  -  20   хв,   курс   лікування   -
10-15 процедур щоденно або через день;     - електрофорез  10%  ацетилсаліцилової  кислоти   у   водному
розчині 25-50% диметилсульфоксиду за методиками загальної дії;     - озонотерапія.  Внутрішньовенне крапельне  введення  400  мл
озонованого фізіологічного    розчину    з   концентрацією   озону
800-1200 мкг/л, N 8-10 через день;     - аерофітотерапія   ефірними   маслами   ромашки,  меліси  за
допомогою  апарату   для   аерофітотерапії   АГЕД-01,   тривалість
процедури 8-12 хв, курс лікування 15-20 процедур, щодня.     - голкорефлексотерапія;     - масаж коміркової зони 10 хв, 10 процедур на курс лікування.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  зменшення  частоти  мігренозних
нападів  й  їхньої   інтенсивності,   нормалізація   церебрального
кровообігу та АТ, зменшення вегетативних та емоційних порушень.     Протипоказання: загальні   протипоказання,   що    виключають
напрямок хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           наслідків черепно-мозкової травми
 

     Шифр по МКХ-10: S06, T90

     Систематизована класифікація черепно-мозкової травми (ЧМТ)     (Л.Б. Лихтерман, 1999)

     I. Біомеханіка:     1. Ударно-протиударна     2. Прискорення-уповільнення     3. Сполучення

     II. Вид ушкодження:     1. Осередкове     2. Дифузійне     3. Сполучене

     III. Патогенез:     1. Первинна поразка     2. Вторинна поразка     3. Отримана вперше     4. Повторна

     IV. Тип ЧМТ:     1. Ізольована     2. Сполучена     3. Комбінована

     V. Характер ЧМТ:     1. Закрита     2. Відкрита непроникаюча     3. Відкрита проникаюча

     VI. Важкість ЧМТ:     1. Легка     2. Середньої важкості     3. Важка

     VII. Клінічна форма:     1. Струс     2. Вогнищеве забиття мозку:     2.1. легкого ступеня     2.2. середнього ступеня     2.3. важкого ступеня     3. Дифузне аксональне ушкодження мозку     4. Стискання мозку     4.1. внутрішньочерепна гематома     4.2. втиснений перелом     4.3. інші причини     5. Стискання голови

     VIII. Клінічна фаза:     1. Компенсації     2. Субкомпенсації     3. Помірної декомпенсації     4. Грубої декомпенсації     5. Термінальна

     IX. Період ЧМТ:     1. Гострий (2-10 тижнів залежно від клінічної форми ЧМТ)     2. Проміжний (відбудовний) (до 2-х місяців - при  легкої,  до
4-х - при середньоважкій, до 6 місяців - при важкій)     3. Віддалений (до 2-х років - при клінічному  видужанні,  при
прогредієнтному плині тривалість необмежена)

     X. Наслідки ЧМТ:     1. Рубцево-атрофічне     2. Ліквородинамічне     3. Гемодинамічне     4. Нейродинамічне     5. Інші

     Показання для         санаторно-курортного          лікування
(Г.М. Пономаренко, 1999):     1. Наслідки закритих (через 2  місяці)  та  відкритих  (через
5 місяців)   травм  головного  мозку  при  наявності  астенічного,
вегето-судинного,  гіпоталамічного синдромів без  різко  вираженої
гіпертензії,  які не супроводжуються різкими порушеннями в руховій
сфері,   перешкоджаючими   самообслуговуванню   та    самостійному
пересуванню, без епілептичних приступів та психічних порушень.     2. Хворі з наслідками тяжких травм (після контузії, відкритих
чи   закритих   черепно-мозкових   травм,  хірургічного  видалення
внутрішньочерепної гематоми) при наявності рухових розладів, але з
можливістю самостійного  пересування та самообслуговування,  через
2 місяці можливо направляти в місцевий санаторій (при  відсутності
епілептичних та епілептиформних нападів)     3. Хворі після струсу головного мозку через  1  місяць  після
травми.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні     критерії:     анамнез      захворювання,
вегето-судинні порушення, порушення у емоційно-вольовій сфері.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі.     Додаткові: аналіз крові на цукор.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електрокардіографія,          ехоенцефалографія,
електроенцефалографія.     Додаткові: реоенцефалографія, дослідження очного дна.     Консультації: невропатолога,  офтальмолога,  за показаннями -
терапевта.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються: розсмоктуюча дія
в  зоні  локалізації травматичного вогнища,  зникнення оболонкових
симптомів,  покращення  церебрального   кровообігу,   нормалізація
артеріального  тиску,  зменшення  вегетативних проявів,  зменшення
рухових порушень.     Санаторний режим: II     Дієта: N 15     Кліматотерапія: I-II режим     Руховий режим:  лікувальна   фізкультура   (малогрупова   або
індивідуальна);     Бальнеотерапія: йодо-бромні,        кисневі,        перлинні,
солоно-хвойні,   сірководневі,  радонові  ванни,  лікувальні  душі
низького та середнього тиску.     Апаратна фізіотерапія:     Преформовані    фізичні    фактори
використовують   з   метою   покращення   кровопостачання   мозку,
протизапальної   та   розсмоктуючої   дії,  купірування  стресової
реакції,  надання седативної  дії,  відновлення  функціональних  і
нейродинамічних  відношень  та порушених функцій диференційовано з
урахуванням провідних клінічних проявів:

     При астено-невротичних і вегето-судинних порушеннях:     - електросон  або  електрофорез  брому з 2-5%  розчину натрію
(калію)   броміду   методом    електросну.    Частота    імпульсів
індивідуально підібрана   або   90-120  Гц.  Тривалість  впливу  -
30-60 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний  або  ендоназальний  електрофорез  брому з
2-5%  розчину натрію (калію) броміду.  Сила  струму  -  0,5-2  мА.
Тривалість впливу  -  15-25  хв.  Курс лікування - 15-25 процедур,
щодня;     - анодна гальванізація комірної зони (комір по Щербаку). Сила
струму - 6-16 мА.  Тривалість впливу - 6-16 хв.  Курс лікування  -
10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою.     - аерофітотерапія  седативними  препаратами (ефірними маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість процедури  8-12  хв,  курс  лікування  15-20  процедур,
щодня.

     При головному болі, ангіоспастичних реакціях:     - транскраніальна       електроаналгезія       низькочастотна
     -1                                -1(100 імп с  ) або високочастотна (1000 імп с  ).  Сила струму - до
відчуття поколювання  та  безболісної  вібрації  під  електродами,
20-40 хв, курс лікування 10 процедур, через день;     - гальванізація   шийних   симпатичних  вузлів,  електрофорез
речовин місцевоанестезуючої,  спазмолітичної дії (новокаїн, магнію
сульфат,  папаверин,  платифілін,  еуфілін,  нікотинова кислота та
ін.) на ці ж зони.  Сила струму - до 3-5 мА.  Тривалість впливу  -
10-15 хв, курс лікування - 10-15 процедур, щодня;     - ультратонотерапія комірної  зони.  Грибоподібний  електрод,
доза  мала або середня (4-6 риси шкали),  5-10 хв,  курс лікування
10-15 процедур, щодня.

     При синдромі    вегетативної    дистонії    з    артеріальною
гіпертензією:     - дециметрові        хвилі        паравертебрально         на
нижньошийні-верхньогрудні  сегменти хребта або на ділянку проекції
нирок контактно чи з повітряним зазором, слабкотеплова потужність,
10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день;     - електрофорез речовин  гангліоблокуючої  або  спазмолітичної
дії (ганглерон,    бензогексоній,   магнію   сульфат,   папаверин,
платифілін,   еуфилін   та    ін.)    за    очно-потиличною    або
лобово-потиличною методиками;     - масаж комірної зони;     - магнітофорез  брому з 10%  розчину броміду натрію в ділянку
комірної зони,  синусоїдальне магнітне поле,  безперервний  режим,
інтенсивність  35 мТл,  експозиція 20 хв,  на курс 10-12 процедур,
щодня або через день;     - нормобарична гіпоксична терапія з вдиханням кисневої суміші
з концентрацією  кисню  з  12,5  до  10%,  3  цикли  по  10  хв  з
5-хвилинними інтервалами між ними, 10 процедур на курс лікування.

     При синдромі    вегетативної    дистонії    з    артеріальною
гипотензією:     - електрофорез  кофеїну  з 2%  розчину,  літію з 5%  розчину,
кальцію з 3-5%  розчину,  вітаміну B  ендоназально за схемою. Сила
                               1
струму  -  0,5-2 мА,  тривалість дії - 15-25 хв,  курс лікування -
10-15 процедур, щодня;струму  -  0,5-2 мА,  тривалість дії - 15-25 хв,  курс лікування -
10-15 процедур, щодня;     - аерофітотерапія тонізуючими препаратами  (ефірними  маслами
гвоздики,  жасмину, ірису, лаванди, лавра благородного, розмарину,
полину,  горобини,  смородини, шавлії та ін.) за допомогою апарату
для   аерофітотерапії   АГЕД-01,  тривалість  процедури  8-12  хв,
щоденно, курс лікування 15-20 процедур.

     При синдромі вегетативної дистонії з кардиалгією:     - дарсонвалізація  або  ультратонотерапія  ділянки  відносної
серцевої тупості та зон Захар'їна-Геда грибоподібним електродом  -
тривалість  дії  - 5-10 хв,  потужність впливу слабка або середня,
методика лабільна, на курс лікування - 8-10 процедур, щоденно;     - ЗмМП   на   ділянку   сегментів  С  -Д    паравертебрально,
                                    IV  IV
прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;     - дециметрохвильова  терапія  на  ділянку  відносної серцевої
тупості  або  паравертебрально  на  ділянку   сегментів   С  -Д  ,
                                                      IV  IV
слабкотеплова потужність,   тривалість   процедури    10-15    хв,
10-15 процедур на курс лікування, щоденно;     - масаж  сегментарних  зон  хребта,  точковий  масаж  -  курс
лікування - 10-15 процедур, щоденно;

     При лікворно-гіпертензійному синдромі:     - ЗмМП на ділянку синокаротидних зон або паравертебрально  на
нижньошийні-верхньогрудні  сегменти хребта.  Індуктори прямокутні,
магнітна індукція  25  мТл,   експозиція   15-20   хв,   на   курс
10-15 процедур;     - дарсонвалізація волосистої частини голови та шийно-комірної
зони. Контактно,   методом   масажу,   10   хв.   Курс   лікування
10-12 процедур;     - електрофорез 2% еуфіліну за комірною методикою.

     При паркінсоничному синдромі:     - дециметрові  хвилі  на  нижньошийні-верхньогрудні  сегменти
хребта  або на ділянку проекції нирок.  Контактно або з повітряним
зазором, слабкотеплова потужність, 7-10 хв, 10-12 процедур на курс
лікування, щодня або через день;     - ЗмМП паравертебрально на нижньошийні-верхньогрудні сегменти
хребта. Індуктори прямокутні, магнітна індукція 25 мТл, експозиція
15-20 хв, курс лікування 10-15 процедур, щодня;     - ЕП  УВЧ  (27,12 МГц) бітемпорально або за лобово-потиличною
методикою. Конденсаторні  пластини  діаметром  10  см  із  зазором
2-3 см,    слабкотепловая    доза,   7-12   хв.   Курс   лікування
10-12 процедур, щоденно;     - СМТ  паравертебрально  у ділянці C   -T  та T  -L ,  III-IV
                                    III  I     IX  I
роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;     - електрофорез   йоду   за   очно-потиличною   або   комірною
методиками, курс лікування 12-15 процедур, щодня;     - масаж комірної зони, курс лікування 12-15 процедур, щодня.

     При гіпоталамічному синдромі:     - ЕП УВЧ (27,12 МГц) бітемпорально або  за  лобово-потиличною
методикою. Конденсаторні  пластини  діаметром  10  см  із  зазором
2-3 см,   слабкотепловая   доза,   7-12   хв,    курс    лікування
10-12 процедур, щоденно;     - ендоназальний електрофорез новокаїну, вітамину B , кальцію.
                                                  1
Сила струму  -  0,5-2  мА.  Тривалість  дії  -  15-25   хв.   Курс
лікування - 10-15 процедур, щодня;Сила струму  -  0,5-2  мА.  Тривалість  дії  -  15-25   хв.   Курс
лікування - 10-15 процедур, щодня;     - озонотерапія:  внутрішньовенне крапельне  введення  400  мл
озонованого фізіологічного    розчину    з   концентрацією   озону
800-1200 мкг/л, N 8-10 через день;     - надвенне       освічування      інфрачервоним      лазерним
випромінюванням.  Вихідна потужність 20 мВт,  частота імпульсів 10
Гц,  тривалість  опромінювання 20 хв,  курс лікування 10 процедур,
щодня;     - лазерний  душ.  t  36-37  град.С,  тривалість  10 хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня;     - голкорефлексотерапія;     - грязьовий "комір" t 38-42 град.C,  тривалість 20  хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня;     - масаж комірної зони,  тривалість 10-15 хв,  курс  лікування
10-12 процедур, щодня;     - підводний душ-масаж на комірну зону,  вздовж хребта  та  на
кінцівки. Температура  35-37 град.С,  тиск 2-3 атм,  20 хв,  через
день, на курс лікування 12 процедур.

     При порушенні функцій руху:     - для  зниження  м'язового  тонусу в кінцівках при спастичних
парезах та паралічах:
    найбільш ефективною          є          електростимуляція
м'язів-антагоністів   спастичним   синусоїдальними   модульованими
струмами,  режим  перемінний,  рід  роботи  II,  частота модуляції
50-100 Гц,   глибина   модуляції    -    50-75-100%,    тривалість
посилання-паузи  2-3  с,  сила  струму  - до вираженого скорочення
м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс лікування;
    кріодія на спастичні м'язи. На спастичні м'язи накладають
поліетиленові пакети з льодом,  експозиція 5-10 хв, щодня, на курс
15-20  процедур  або  локальна  гіпотермія  м'язів  проводиться за
допомогою ультратермостата,  вода з температурою  0  -+  2  град.С
циркулює   по   спеціальних   манжетах,   закріплених  на  м'язах,
експозиція 15-20 хв;
    парафінові або  озокеритові  аплікації на спастичні м'язи
або у вигляді "рукавичок", "шкарпеток" , температура 48-50 град.С,
20-30 хв, через день, 10-15 процедур на курс лікування;
    місцеві теплові  прісні  ванни  для  паретичних  кінцівок
температурою 37-38 град.С, 20 хв, через день;
    диференційований масаж  паретичних  кінцівок,  10-15  хв,
10-15 процедур на курс лікування.     Термін санаторно-курортного лікування 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   Зменшення   головного   болю,
вегетативних   розладів,   поліпшення   загального    самопочуття,
психоемоційної   сфери,  нормалізація  АТ,  поліпшення  показників
ехоенцефалографії і реоенцефалографії.     Протипоказання: загальні    протипоказання,   що   виключають
напрямок хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
            наслідків запальних захворювань
              центральної нервової системи
 

     Шифр по МКХ-10: G00, G09

     Клінічна класифікація    інфекційних   захворювань   нервової
системи (Л.О. Бадалян, 1975)

     I. Ураження речовини мозку:     Енцефаліт:     1.1. Поліоенцефаліт     1.2. Лейкоенцефаліт     1.3. Паненцефаліт     Мієліт:     2.1. Поліомієліт     2.2. Лейкомієліт     2.3. Поперечний     2.4. Диссемінований     Енцефаломієліт

     II. Ураження мозкових оболонок:     Пахіменінгіт:     1.1. Церебральний     1.2. Спінальний     1.3. Цереброспінальний     Лептоменінгіт     2.1. Тотальний     2.1.1. гнійний     2.1.2. серозний     2.2. Арахноїдит     2.2.1. церебральний     2.2.2. спінальний     2.2.3. цереброспінальний

     III. Ураження судин мозку (васкуліти):     1. Артеріїт     2. Флебіт     3. Синусит

     IV. Ураження периферичної нервової системи:     1. Радикуліт     2. Гангліоніт     3. Фуникуліт     Плексит     Неврит     Поліневрит

     V. Ураження вегетативної нервової системи:     1. Гангліонит     2. Трунцит     3. Плексит     4. Неврит

     Показання для          санаторно-курортного         лікування
(Г.М. Пономаренко, 1999):     1. Церебральний  арахноїдит  (конвекситальна  й задньочерепна
форми)  в  стадії  ремісії  через  3-6   місяців   після   початку
захворювання.     2. Залишкові    явища    після    перенесеного     кліщового,
постгрипозного,   вакцинального,   ревматичного   та   інших  форм
енцефаліту,  включаючи гіпоталамічний,  вегето-судинний синдроми з
рідкими  пароксизмами  при умові самообслуговування й самостійного
пересування.     3. Енцефаліт  та  мієліт  після  закінчення  гострого періоду
не раніше ніж чим через 4 місяці після захворювання при можливості
самостійного пересування та самообслуговування, ознаках триваючого
відновлення й відсутності розладів функції тазових органів.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні      критерії:     анамнез     захворювання,
вегето-судинні порушення, порушення у емоційно-вольовій сфері.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі.     Додаткові: імунний статус, аналіз крові на цукор.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електрокардіографія, ехоенцефалографія.     Додаткові: реоенцефалографія,          електроенцефалографія,
дослідження очного дна, електроміографія.     Консультації: невропатолога,  офтальмолога,  за показаннями -
терапевта та отоларинголога.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються:  протизапальна
дія,   розсмоктуюча   дія,  покращення  церебрального  кровообігу,
зменшення вегетативних проявів,  зникнення оболонкових  симптомів,
нормалізація артеріального тиску.     Санаторний режим: II;     Дієта: N 15;     Кліматотерапія: I-II режим;     Руховий режим:   лікувальна   фізкультура   (малогрупова  або
індивідуальна);     Бальнеотерапія: йодобромні, кисневі, перлинні, солоно-хвойні,
сірководневі,  радонові  ванни.  Лікувальні   душі   низького   та
середнього тиску.     Апаратна фізіотерапія:     Преформовані фізичні  фактори  використовують  з  урахуванням
особливостей клінічних проявів:     При астено-невротичних і вегето-судинних порушеннях:     - електросон або електрофорез брому  з  2-5%  розчину  натрію
(калію)    броміду    методом    електросну.   Частота   імпульсів
індивідуально підібрана  або  90-120  Гц.  Тривалість   впливу   -
30-60 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний або  ендоназальний  електрофорез  брому  з
2-5%  розчину  натрію  (калію)  броміду.  Сила  струму - 0,5-2 мА.
Тривалість впливу    -    15-25    хв.    Курс     лікування     -
15-25 процедур, щодня;     - анодна гальванізація комірної зони (комір по Щербаку). Сила
струму -  6-16 мА.  Тривалість впливу - 6-16 хв.  Курс лікування -
10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою.     - аерофітотерапія седативними препаратами  (ефірними  маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість  процедури  8-12  хв,  курс  лікування  15-20 процедур,
щодня.

     При головному болі, ангіоспастичних реакціях:     - транскраніальна       електроаналгезія       низькочастотна
     -1                                -1(100 імп с  ) або високочастотна (1000 імп с  ).  Сила струму - до
відчуття  поколювання  та  безболісної  вібрації  під електродами,
20-40 хв, курс лікування 10 процедур, через день;     - гальванізація  шийних  симпатичних   вузлів,   електрофорез
речовин місцевоанестезуючої,  спазмолітичної дії (новокаїн, магнію
сульфат,  папаверин,  платифілін,  еуфілін,  нікотинова кислота та
ін.)  на ці ж зони.  Сила струму - до 3-5 мА.  Тривалість впливу -
10-15 хв, курс лікування - 10-15 процедур, щодня;     - ультратонотерапія  комірної  зони.  Грибоподібний електрод,
доза мала або середня (4-6 риси шкали),  5-10 хв,  курс  лікування
10-15 процедур, щодня.

     При синдромі    вегетативної    дистонії    з    артеріальною
гіпертензією:     - дециметрові   хвилі   паравертебрально   на  нижньошийні  -
верхньогрудні  сегменти  хребта  або  на  ділянку  проекції  нирок
контактно чи   з  повітряним  зазором,  слабкотеплова  потужність,
10-15 хв, 10 процедур на курс лікування, щодня або через день;     - електрофорез  речовин  гангліоблокуючої  або спазмолітичної
дії (ганглерон,   бензогексоній,   магнію   сульфат,    папаверин,
платифілін,    еуфилін    та    ін.)    за   очно-потиличною   або
лобово-потиличною методиками;     - масаж комірної зони;     - магнітофорез брому з 10%  розчину броміду натрію в  ділянку
комірної  зони,  синусоїдальне магнітне поле,  безперервний режим,
інтенсивність 35 мТл,  експозиція 20 хв,  на курс 10-12  процедур,
щодня або через день;     - нормобарична гіпоксична терапія з вдиханням кисневої суміші
з концентрацією   кисню   з   12,5  до  10%,  3  цикли  по  10  хв
з 5-хвилинними  інтервалами  між  ними,  10   процедур   на   курс
лікування.

     При синдромі    вегетативної    дистонії    з    артеріальною
гипотензією:     - електрофорез  кофеїну  з 2%  розчину,  літію з 5%  розчину,
кальцію з 3-5%  розчину,  вітаміну B  ендоназально за схемою. Сила
                               1
струму  -  0,5-2 мА,  тривалість дії - 15-25 хв,  курс лікування -
10-15 процедур, щодня;струму  -  0,5-2 мА,  тривалість дії - 15-25 хв,  курс лікування -
10-15 процедур, щодня;     - аерофітотерапія тонізуючими препаратами  (ефірними  маслами
гвоздики,  жасмину, ірису, лаванди, лавра благородного, розмарину,
полину,  горобини,  смородини, шавлії та ін.) за допомогою апарату
для   аерофітотерапії   АГЕД-01,  тривалість  процедури  8-12  хв,
щоденно, курс лікування 15-20 процедур.

     При синдромі вегетативної дистонії з кардиалгією:     - дарсонвалізація  або  ультратонотерапія  ділянки  відносної
серцевої тупості та зон Захар'їна-Геда грибоподібним електродом  -
тривалість  дії  - 5-10 хв,  потужність впливу слабка або середня,
методика лабільна, на курс лікування - 8-10 процедур, щоденно;     - ЗмМП   на   ділянку   сегментів  С  -Д    паравертебрально,
                                    IV  IV
прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;     - дециметрохвильова терапія  на  ділянку  відносної  серцевої
тупості   або   паравертебрально  на  ділянку  сегментів  С  -Д  ,
                                                      IV  IV
слабкотеплова потужність,   тривалість   процедури    10-15    хв,
10-15 процедур на курс лікування, щоденно;     - масаж  сегментарних  зон  хребта,  точковий  масаж  -  курс
лікування - 10-15 процедур, щоденно;

     При лікворно-гіпертензійному синдромі:     - ЗмМП на ділянку синокаротидних зон або паравертебрально  на
нижньошийні-верхньогрудні  сегменти хребта.  Індуктори прямокутні,
магнітна індукція  25  мТл,   експозиція   15-20   хв,   на   курс
10-15 процедур;     - дарсонвалізація волосистої частини голови та шийно-комірної
зони. Контактно,   методом   масажу,   10   хв,   курс   лікування
10-12 процедур;     - електрофорез 2% еуфіліну за комірною методикою.

     При паркінсоничному синдромі:     - дециметрові  хвилі  на  нижньошийні-верхньогрудні  сегменти
хребта  або на ділянку проекції нирок.  Контактно або з повітряним
зазором, слабкотеплова потужність, 7-10 хв, 10-12 процедур на курс
лікування, щодня або через день;     - ЗмМП паравертебрально на нижньошийні-верхньогрудні
сегменти хребта.  Індуктори прямокутні,  магнітна індукція 25 мТл,
експозиція 15-20 хв, курс лікування 10-15 процедур, щодня;сегменти хребта.  Індуктори прямокутні,  магнітна індукція 25 мТл,
експозиція 15-20 хв, курс лікування 10-15 процедур, щодня;     - ЕП УВЧ (27,12 МГц) бітемпорально або за лобово-потиличною
методикою. Конденсаторні  пластини  діаметром  10  см  із  зазором
2-3 см,    слабкотепловая    доза,   7-12   хв,   курс   лікування
10-12 процедур, щоденно;     - СМТ  паравертебрально  у ділянці C   -T  та T  -L ,  III-IV
                                    III  I     IX  I
роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;роди роботи по 5 хв,  частота модуляції 80-30 Гц, глибина 50-100%,
курс лікування 15-20 процедур, щоденно;     - електрофорез   йоду   за   очно-потиличною   або   комірною
методиками, курс лікування 12-15 процедур, щодня;     - масаж комірної зони, курс лікування 12-15 процедур, щодня;

     При гіпоталамічному синдромі:     - ЕП УВЧ (27,12 МГц) бітемпорально або  за  лобово-потиличною
методикою. Конденсаторні  пластини  діаметром  10  см  із  зазором
2-3 см,   слабкотепловая   доза,   7-12   хв,    курс    лікування
10-12 процедур, щоденно;     - ендоназальний електрофорез новокаїну, вітаміну B , кальцію.
                                                  1
Сила струму  -  0,5-2  мА.  Тривалість  дії  -  15-25   хв.   Курс
лікування - 10-15 процедур, щодня;Сила струму  -  0,5-2  мА.  Тривалість  дії  -  15-25   хв.   Курс
лікування - 10-15 процедур, щодня;     - озонотерапія.  Внутрішньовенне крапельне  введення  400  мл
озонованого фізіологічного    розчину    с   концентрацією   озону
800-1200 мкг/л, N 8-10 через день;     - надвенне       освічування      інфрачервоним      лазерним
випромінюванням. Вихідна  потужність  20  мВт,  частота  імпульсів
10 Гц, тривалість опромінювання 20 хв, курс лікування 10 процедур,
щодня;     - лазерний  душ.  t  36-37  град.С,  тривалість  10 хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня;     - голкорефлексотерапія;     - грязьовий "комір" t 38-42 град.C,  тривалість 20  хв,  курс
лікування 10-12 процедур, щодня;     - масаж комірної зони,  тривалість 10-15 хв,  курс  лікування
10-12 процедур, щодня;     - підводний душ-масаж на комірну зону,  вздовж хребта  та  на
кінцівки. Температура  35-37 град.С,  тиск 2-3 атм,  20 хв,  через
день, на курс лікування 12 процедур.

     При порушенні функцій руху:     - для  зниження  м'язового  тонусу в кінцівках при спастичних
парезах та паралічах:
    найбільш ефективною          є          електростимуляція
м'язів-антагоністів   спастичним   синусоїдальними   модульованими
струмами,  режим  перемінний,  рід  роботи  II,  частота модуляції
50-100 Гц,   глибина   модуляції    -    50-75-100%,    тривалість
посилання-паузи  2-3  с,  сила  струму  - до вираженого скорочення
м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс лікування;
    кріодія на спастичні м'язи. На спастичні м'язи накладають
поліетиленові пакети з льодом,  експозиція 5-10 хв, щодня, на курс
15-20  процедур  або  локальна  гіпотермія  м'язів  проводиться за
допомогою ультратермостата,  вода з температурою  0  -+  2  град.С
циркулює   по   спеціальних   манжетах,   закріплених  на  м'язах,
експозиція 15-20 хв;
    парафінові або  озокеритові  аплікації на спастичні м'язи
або у вигляді "рукавичок", "шкарпеток" , температура 48-50 град.С,
20-30 хв, через день, 10-15 процедур на курс лікування;
    місцеві теплові  прісні  ванни  для  паретичних  кінцівок
температурою 37-38 град.С, 20 хв, через день;
    диференційований масаж паретичних кінцівок,  10-15 хв     - при в'ялих паралічах або парезах кінцівок:
    найбільш ефективною є  електростимуляція  в'ялопаретичніх
м'язів  синусоїдальними модульованими струмами,  режим перемінний,
рід роботи II,  частота модуляції 50-100 Гц,  глибина модуляції  -
50-75-100%, тривалість  посилання-паузи  2-3  с,  сила струму - до
вираженого скорочення м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс
лікування.
    електрофорез прозерину з 0,1% розчину, галантаміну з 0,1%
розчину  на паретичні кінцівки,  сила струму 10-15 мА,  тривалість
процедури 10-20 хв,  10-12 процедур на курс лікування, щоденно або
через день;
    2-4-камерні гідрогальванічні    ванни,    сила     струму
до 10-15  мА,  тривалість  дії  15-20  хв,  10-15 процедур на курс
лікування, щоденно або через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   Зменшення   головного   болю,
поліпшення  координації  рухів,  вегетативної  та емоційної сфери,
зменшення  застою  на  очному  дні,  нормалізація  АТ,  поліпшення
показників ехоенцефалографії й реоенцефалографії.     Протипоказання: загальні   протипоказання,   що    виключають
направлення хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                  травм спинного мозку
 

     Шифр по МКХ-10:     Травми спинного мозку (шийний відділ - S14,  грудний відділ -
S24, рівень живота, нижньої частини спини і тазу - S34)

     Класифікація хребтово-спинномозкової травми     (А.Ю. Макаров, О.А. Амеліна, 1992):

     I. Гострий (тривалістю від декількох  днів  до  3-4  місяців)
період:     1. Відкрита:     1.1. проникаюча     1.2. непроникаюча     2. Закрита:     2.1. з ушкодженням хребта     2.1.1. стабільні переломи     2.1.2. нестабільні переломи     2.2. без ушкодження хребта:     А. За клінічною формою:     1. Струс спинного мозку     2. Забій спинного мозку:     2.1. легкого ступеня     2.2. середнього ступеня     2.3. важкого ступеня     3. Стискання спинного мозку     Б. За локалізацією поразок:     1. Спинного мозку:     1.1. шийного відділу     1.2. грудного відділу     1.3. шийно-грудного відділу     1.4. попереково-крижового відділу     2. Корінців кінського хвоста:     2.1. Із прогресуючими морфологічними змінами:     2.1.1. прогресуюча посттравматична мієлопатія:     2.1.1.1.сирингомієлічний синдром     2.1.1.2. синдром бічного аміотрофічного склерозу     2.1.1.3. синдром спастичної нижньої параплегії     2.1.1.4. синдром дисциркуляторної мієлопатії     2.1.1.5. гостре порушення спинномозкового кровообігу
         в нижньому артеріальному басейні (рідко)     2.1.2. спінальний арахноїдит     2.1.3. дегенеративно-дистрофічний процес     2.1.3.1. деформація тіл хребців     2.1.3.2. остеохондроз у ділянці уражених сегментів зі стійким
         корінцевим болючим синдромом     2.1.3.3. деформуючий спондильоз

     II. Проміжний (відновний) (тривалість до 1-2 років)

     III. Пізній (може тривати необмежено довго):     1. Без компресії спинного мозку:     1.1. із зворотними морфологічними й функціональними
     зрушеннями     1.2. з необоротними спінальними й корінцевими морфологічними
     змінами     2. З компресією спинного мозку:     2.1. з необоротними спінальними й корінцевими морфологічними
     змінами

     Показання для санаторно-курортного лікування:     Наслідки травм  спинного  мозку,  кінського  хвоста з легкими
тетра-  або  парапарезами,  без  обмеження  самообслуговування   й
самостійного   пересування   й  грубих  порушень  функції  тазових
органів,  через   4   місяці   після   травми   або   ортопедичної
нейрохірургічної операції.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні  критерії:  анамнез  захворювання,   основні
клінічні   прояви  залежать  від  рівня  ураження  спинного  мозку
(шийний,  грудний,  поперековий) і полягають у розвитку спастичних
або  в'ялопаралітичних  парезів  верхніх  або  нижніх кінцівок,  у
порушенні діяльності внутрішніх органів,  трофічних  порушеннях  у
суглобах  і  шкірі,  а також у помірних порушеннях функцій тазових
органів.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальний аналіз крові та сечі.     Додаткові: аналіз крові на цукор, імунний статус.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електроміографія,   реовазографія   верхніх  або
нижніх кінцівок.     Консультації: невропатолога,  лікаря  ЛФК,  психотерапевта та
фізіотерапевта за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,   які  очікуються:  стимуляція
механізмів  саногенезу   захворювання   й   поліпшення   клінічної
симптоматики   (рухових   і  сенсомоторних  порушень),  покращення
емоційного стану, імуномодулюючий й антиоксидантний ефект.     Санаторний режим: I-II;     Дієта: N 15;     Кліматотерапія: I режим з обмеженням сонячних ванн;     Руховий режим:  лікувальна   фізкультура   (малогрупова   або
індивідуальна);     Бальнеотерапія: загальні сульфідні,  радонові,  рапні  ванни,
душі низького й середнього тиску, гідрокінезітерапія в басейні.     Пелоїдотерапія: грязьові аплікації на уражені відділи  хребта
та кінцівки, краще у вигляді "трусів" або "штанів"; гальваногрязь;
озокеритові або парафінові аплікації.     Масаж: є біологічним чинником стимулювання відновних процесів
і  має  велике  значення  в  даної  категорії  хворих.   Показаний
загальний  і  сегментарний  масаж  з  диференційованим  впливом на
спастичні й в'ялопаралітичні м'язи.     Апаратна фізіотерапія:     преформовані    фізичні    фактори
використовують  комплексно  для  дії  безпосередньо   на   ділянку
ураження  спинного  мозку,  а  також  безпосередньо  на  паретичні
кінцівки для відновлення рухових функцій.  При порушеннях  функцій
тазових органів - місцеві впливи на їх проекцію.

     Для дії   на   ділянку   проекції   ураження  спинного  мозку
застосовують:     - індуктотермію   в   слабкотепловій   дозі  (IV-VI  щабель),
10-15 хв, щодня або через день на курс 8-10 процедур;     - дециметрові хвилі на зону проекції вогнища поразки спинного
мозку  контактно   або   з   повітряним   зазором,   слабкотеплова
потужність, 10-15 хв, щодня або через день, 10 процедур на курс;     - змінне магнітне поле синусоїдальної форми, безпосередньо на
зону   проекції   спинного   мозку,   циліндричні  або  прямокутні
індуктори,  безперервний режим,  інтенсивність 25-35 мТл,  15  хв,
щодня, 12 процедур на курс лікування;     - лазеротерапія скануючим лазером на ділянку ураження  (площа
350 кв.см),  інфрачервоним променем (100 мВт),  12 хв, через день,
15 процедур на курс лікування.

     Для дії на уражені кінцівки:     При в'ялих паралічах або парезах кінцівок найбільш ефективною
є   електростимуляція   в'ялопаретичніх   м'язів   синусоїдальними
модульованими струмами,  режим I, рід роботи II, частота модуляції
50-100 Гц,  глибина модуляції - 50-75-100%,  тривалість п-п 2-3 с,
сила струму  - до вираженого скорочення м'язів,  10-15 хв,  щодня,
15 процедур на курс лікування.     Окрім того,   може   бути   застосований   електрофорез  0,1%
прозерину, або 4-2-камерні гідрогальванічні ванни.     Окрім того,  може бути застосований електрофорез дибазолу або
прозерину вздовж хребта й кінцівок, а також диференційований масаж
кінцівок, або кріодія на спастичні м'язи.     При порушенні функції  тазових  органів  провідникового  типу
(гіпертонічні  стани) - електрофорез атропіну,  електростимуляція,
голкорефлексотерапія, магнітотерапія.     При порушеннях  функції тазових органів за сегментарним типом
(гіпотонічні стани) -  електростимуляція  (краще  трансректально),
електрофорез прозерину, голкорефлексотерапія, лазеротерапія.     При нетриманні сечі (гіпотонія  сфінктера  або  детрузора)  -
електростимуляція,  катодна гальванізація, дарсонвалізація методом
іскрового розряду.

     При астено-невротичних порушеннях:     - електросон  або  електрофорез  брому з 2-5%  розчину натрію
(калію)   броміду   методом    електросну.    Частота    імпульсів
індивідуально підібрана   або   90-120  Гц.  Тривалість  впливу  -
30-60 хв. Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний  або  ендоназальний  електрофорез  брому з
2-5%  розчину натрію (калію) броміду.  Сила  струму  -  0,5-2  мА.
Тривалість впливу  -  15-25  хв.  Курс лікування - 15-25 процедур,
щодня;     - анодна  гальванізація  комірної  зони  (комір по Щербаку) -
Сила струму  -  6-16  мА.  Тривалість  впливу  -  6-16  хв.   Курс
лікування - 10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою;     - аерофітотерапія  седативними  препаратами (ефірними маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість процедури   8-12   хв,    щоденно,    курс    лікування
15-20 процедур.     При депресивних станах:     - неселективна хромотерапія, 5000 лк, 30 хв, N 15, щоденно;     - електрофорез 2% кофеїну, 5% літію ендоназально за схемою;     - аерофітотерапія  тонізуючими  препаратами (ефірними маслами
гвоздики,  жасмину, ірису, лаванди, лавра благородного, розмарину,
полину,  горобини,  смородини, шавлії та ін.) за допомогою апарату
для  аерофітотерапії  АГЕД-01,  тривалість  процедури   8-12   хв,
щоденно, курс лікування 15-20 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування 24-48 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  загального стану та
рухових функцій.     Протипоказання: різко  виражені форми зі значними порушеннями
рухових та тазових функцій  при  неможливості  самообслуговування,
загальні протипоказання для санаторно-курортного лікування.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
             розсіяного множинного склерозу
 

     Шифр по МКХ-10: G35

     Класифікація розсіяного множинного склерозу (О.А. Хондкаріан,
І.А. Завалішин, 1987):

     I. Клінічні форми:     1. Церебральна:     1.1. гіперкінетичний варіант     1.2. очний варіант     2. Спінальна     3. Цереброспінальна

     II. Характер перебігу (Американська академія неврології,
    2001):     1. Рецидивуючий, затухаючий     2. Первинно прогресуючий     3. Вторинно прогресуючий     4. Прогресивно-рецидивуючий

     III. Стадія     1. загострення     2. ремісія:     2.1. коротка     2.1.1. повна     2.1.2. часткова     2.2. тривала     2.2.1. повна     2.2.2. часткова

     IV. Ступінь важкості:     1. I     2. II     3. III     4. IV     5. V

     V. Варіанти розвитку:     1. Дитячий розсіяний склероз     2. Розсіяний склероз із пізнім дебютом

     Класичними клінічними   критеріями   діагностики   розсіяного
склерозу є наступні (Shumacher G. et al., 1965):     1) наявність  об'єктивних  даних   про   вогнищеве   ураження
нервової системи;     2) ознаки якнайменше двох  окремо  розташованих  патологічних
вогнищ,  виявлені  на  підставі  даних  неврологічного  огляду або
анамнезу;     3) неврологічні симптоми, які свідчать про переважне ураження
білої речовини головного та (або) спинного мозку,  тобто  нервових
волокон;     4) відповідність клінічних симптомів одній з наступних вимог:
а) два епізоди погіршення або більше,  розділені періодом не менше
2 міс та тривалістю не  менше  24  годин;  б)  повільне  поступове
прогресування процесу на протязі якнайменш 6 міс.     5) початок захворювання у віці від 10 до 50 років включно;     6) відсутність   інших   причин,   котрими   можна   пояснити
неврологічні порушення.     МРТ дослідження  головного та спинного мозку дозволяє виявити
вогнища ураження  у  90%  випадків  розсіяного   склерозу.   Проте
виявлення   на   МРТ  багатовогнищевого  ураження  білої  речовини
головного мозку  само  по  собі  не  є  достатньою  підставою  для
діагностики  розсіяного  склерозу  і лише може підтвердити діагноз
розсіяного склерозу, який припускається на підставі даних анамнезу
та клінічної картини.     Показання для  санаторно-курортного   лікування:   не   різко
виражені   форми   без   значних   порушень  рухових,  тазових  та
когнітивних функцій при можливості самообслуговування.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії: основні клінічні критерії залежать
від   форми   захворювання   -   церебральної,   спінальної    або
цереброспінальної  і  включають  помірну  органічну симптоматику з
руховими порушеннями (спастичні  парези,  головним  чином,  нижніх
кінцівок),  атаксію, інтенційний тремор, ністагм, скандовану мову,
підвищення  сухожильних  рефлексів,   зниження   або   відсутність
черевних,   наявність  патологічних  пірамідних  знаків.,  розлади
чутливості у кінцівках (оніміння, парестезії), вегетативно-судинну
дистонію та емоційно-вольові порушення.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальний аналіз крові та сечі.     Додаткові: аналіз крові на цукор, імунний статус.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: обстеження  очного  дна,  поля  зору  на  колір,
віброчутливість.     Консультації: невропатолога,  офтальмолога, фізіотерапевта за
призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які   очікуються:   стимуляція
механізмів   саногенезу   захворювання   й   поліпшення  клінічної
симптоматики  -  відновлення  рухових  і  сенсомоторних  порушень,
поліпшення   координації  рухів,  покращення  емоційного  стану  й
когнітивних процесів, імуномодулюючий й антиоксидантний ефекти.     Санаторний режим: I-II;     Дієта: N 15;     Кліматотерапія: I режим з обмеженням сонячних ванн;     Руховий режим:  лікувальна   фізкультура   (малогрупова   або
індивідуальна);     Бальнеотерапія: загальні   ванни,   радонові,   сірководневі,
кисневі, перлинні,  хлориднонатрієві,  рапні, хвойні, прісні, душі
низького й середнього тиску, гідрокінезотерапія.     Пелоїдотерапія:     - при  рухових  порушеннях  (не  різко  виражений  спастичний
парез) на спастичні м'язи можливе застосування грязьових аплікацій
за мітигірованими методиками (t  40-42  град.С,  20-30  хв,  через
день,  8-12  процедур  на курс) або озокеритових,  або парафінових
аплікацій;     Апаратна фізіотерапія.     Преформовані    фізичні    фактори
використовують  комплексно  для  дії  безпосередньо   на   ділянку
головного  або  спинного  мозку  у  залежності від клінічної форми
захворювання,  а  також  на  паретичні  кінцівки  для  відновлення
рухових  функцій.  Симптоматична  терапія  з урахуванням клінічних
проявів.     Для дії  на  область  проекції  головного  й  спинного  мозку
застосовують:     - індуктотермію  індуктором  -  кабелем у вигляді поздовжньої
петлі вздовж хребта,  або індуктором-диском на комірну зону або на
попереково-крижову  ділянку  D  -L   (зону  проекції наднирників).
                         10  3
Доза слабкотеплова (IV-VI ступінь),  15-20  хв,  щодня  або  через
день, на курс 8-10 процедур;Доза слабкотеплова (IV-VI ступінь),  15-20  хв,  щодня  або  через
день, на курс 8-10 процедур;     - дециметрові  хвилі  на зону проекції головного або спинного
мозку  контактно   або   з   повітряним   зазором,   слабкотеплова
потужність, 10-15  хв,  щодня  або  через день,  10-12 процедур на
курс;     - змінне   магнітне   поле  безпосередньо  на  зону  проекції
головного  або  спинного   мозку,   циліндричні   або   прямокутні
індуктори, синусоїдальної форми, безперервний режим, інтенсивність
25-35 мТл, 15 хв, щодня, 12-15 процедур на курс лікування;     - ультрафонофорез гідрокортизону з 10% гідрокортизонової мазі
паравертебрально у ділянці D  -L . Інтенсивність 0,2-0,4 Вт/кв.см,
                       10  3
режим  безперервний,  8-10  хв,  10-15  процедур щоденно або через
день;режим  безперервний,  8-10  хв,  10-15  процедур щоденно або через
день;     - УФО   (ДУФ)   хребта   по   полям:   шийний,   грудний   та
попереково-крижовий  відділи  послідовно,  починаючи з 2 біодоз та
збільшуючи на 1  біодозу  при  кожному  наступному  опромінюванні.
Кожне поле опромінюють 4-5 раз, всього 12-15 процедур;     - парафінові  (50-55  град.С),  озокеритові  (48-52  град.С),
грязьові (40-42   град.С)  аплікації  на  шийно-комірну  зону  або
ділянку хребта, 20-30 хв, 10-15 процедур щоденно або через день.

     При астено-невротичних і вегето-судинних порушеннях:     - електросон  або  електрофорез  брому з 2-5%  розчину натрію
(калію)   броміду   методом    електросну.    Частота    імпульсів
індивідуально підібрана або 5-20 Гц.  Тривалість впливу - 30-60 хв
Курс лікування - 15-20 процедур щодня або через день;     - трансорбітальний  або  ендоназальний  електрофорез  брому з
2-5%  розчину натрію (калію) броміду.  Сила  струму  -  0,5-2  мА.
Тривалість впливу  -  15-25  хв.  Курс лікування - 15-25 процедур,
щодня;     - анодна гальванізація комірної зони (комір по Щербаку). Сила
струму - 6-16 мА.  Тривалість впливу - 6-16 хв.  Курс лікування  -
10-15 процедур, щодня;     - ІНФІТА-терапія за седативною схемою.     - аерофітотерапія  седативними  препаратами (ефірними маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість процедури  8-12  хв,  курс  лікування  15-20  процедур,
щодня.

     При порушенні функцій руху:     - для зниження м'язового тонусу в  кінцівках  при  спастичних
парезах та паралічах:
    електростимуляція м'язів-антагоністів          спастичним
синусоїдальними  модульованими  струмами,  режим  перемінний,  рід
роботи II,  частота  модуляції  50-100  Гц,  глибина  модуляції  -
50-75-100%, тривалість  посилання-паузи  2-3  с,  сила струму - до
вираженого скорочення м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс
лікування;
    кріодія на спастичні м'язи. На спастичні м'язи накладають
поліетиленові пакети з льодом,  експозиція 5-10 хв, щодня, на курс
15-20 процедур  або  локальна  гіпотермія  м'язів  проводиться  за
допомогою ультратермостата,  вода  з  температурою  0  -+2  град.С
циркулює  по  спеціальних   манжетах,   закріплених   на   м'язах,
експозиція 15-20 хв;
    грязьові (40-42  град.С),  парафінові   або   озокеритові
(48-50 град.С)   аплікації   на  спастичні  м'язи  або  у  вигляді
"рукавичок", "шкарпеток" , 20-30 хв, через день, 10-15 процедур на
курс лікування;
    місцеві теплові  прісні  ванни  для  паретичних  кінцівок
температурою 37-38 град.С, 20 хв, через день;
    диференційований масаж паретичних кінцівок, 10-15 хв     - при в'ялих паралічах або парезах кінцівок:
    електростимуляція в'ялопаретичніх м'язів  синусоїдальними
модульованими струмами,  режим перемінний,  рід роботи II, частота
модуляції 50-100 Гц,  глибина модуляції -  50-75-100%,  тривалість
посилання-паузи  2-3  с,  сила  струму  - до вираженого скорочення
м'язів, 10-15 хв, щодня, 15 процедур на курс лікування;
    електрофорез прозерину з 0,1% розчину, галантаміну з 0,1%
розчину на паретичні кінцівки,  сила струму 10-15  мА,  тривалість
процедури 10-20 хв,  10-12 процедур на курс лікування, щоденно або
через день;
    2-4-камерні гідрогальванічні   ванни,   сила   струму  до
10-15 мА,  тривалість  дії  15-20  хв,  10-15  процедур  на   курс
лікування, щоденно або через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  загального стану та
рухових функцій.     Протипоказання: Різко  виражені форми зі значними порушеннями
рухових  функцій  при  неможливості  самообслуговування,  загальні
протипоказання для санаторно-курортного лікування.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування неврастенії
              (гіпер-, гіпостенічної форм
             та подразнювальної слабкості)
 

     Шифр по МКХ-10: F48.0

     Класифікація (А.М. Свядощ, 1982):

     Форми:     1. Гіперстенічна     2. Перехідна (подразнювальної слабкості)     3. Гіпостенічна

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні  критерії:  наявність слабкості,  підвищеної
втомлюваності,  зниженої толерантності до фізичного або розумового
навантаження,  порушень  сну,  розладів у емоційно-вольовій сфері,
вегетативних розладів.     Лабораторні дослідження:     Обов'язкові: загальні аналізи крові та сечі.     Додаткові: цукор крові.     Інструментальні дослідження:     Обов'язкові: електрокардіографія.     Додаткові: ультразвукове дослідження щитоподібної залози.     Консультації: невропатолога,                  психотерапевта,
голкорефлексотерапевта, фізіотерапевта.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які очікуються:  зменшення або
зникнення  розладів   сну,   вегетативних   порушень,   підвищення
витривалості до фізичного й розумового навантаження,  нормалізація
психоемоційного стану або зменшення розладів  у  емоційно-вольовій
сфері.     Санаторний режим: I-III.     Дієта: N 15.     Кліматотерапія: I-II режим.     Руховий режим:   лікувальна  фізкультура  (групова),  ранкова
гігієнічна гімнастика, прогулянки.     Фізіолікування: природні   й   преформовані  фізичні  фактори
використовують диференційовано з метою нормалізації співвідношення
збудливо-гальмівних   процесів   у   ЦНС,  покращення  центральної
регуляції вегетативних функцій,  надання загальнозміцнюючої дії на
організм,  зменшення  виразності  основної клінічної симптоматики:
вегетативних розладів, порушень сну.     Бальнеотерапія:     - При гіпостенічній формі неврастенії:
  - ванни:
                                          -1
    кисневі: концентрація кисню 30-40 мг.л  , t 35-36 град.С,
тривалість  10-15  хвилин,  процедури  проводять з перервою на 3-й
день, курс 10-20 ванн;
    контрастні: почергове занурення хворого у ванни з  теплою
або гарячою  водою  t 38-42 град.С на 2-3 хв і у басейн з холодною
або прохолодною  водою  t  10-24  град.С  на   1   хв,   кількість
переходів - 3-6 разів,  для отримання тонізуючого ефекту процедуру
завершують у басейні з  холодною  водою  з  наступним  розтиранням
тіла, через день, курс 10 процедур;
    перлинні: концентрація   повітря   50   мг.л,   t    води
35-36 град.С,  тривалість  10-15 хвилин,  з переривом на 3-й день,
курс 10-20 ванн;
  - душі:
    струменевий (Шарко):  відстань від душової кафедри 3-4 м,
t води  34-36 град.С при перших процедурах із поступовим зниженням
до 30-28 град.С наприкінці курсу лікування, підвищенням тиску води
з 150   до  200  кПа  наприкінці  курсу,  3-5  хв,  щоденно,  курс
10 процедур;     - шотландський:  почергова дія гарячою (t 38-42 град.С) водою
на протязі 30-40 с,  а потім холодною (t 20-15 град.С) на  протязі
15-20  с з наступним збільшенням різниці температур,  тиск 150-200
кПа, 5 хв, курс 10-20 процедур, щоденно;     - циркулярний: з поступовим зниженням t води з t 36-34 град.С
при перших процедурах до 25  град.С  наприкінці  курсу  лікування,
підвищенням  тиску  від  100  до  150  кПа,  курс  15-20 процедур,
щоденно;
  - таласотерапія за режимом слабкого холодового навантаження
(I), середнього  холодового  навантаження  (II)   -   при   гарній
переносності процедури,  сильного  холодового навантаження (III) -
при задовільному стані у другу половину строку лікування.     - При    гіперстенічній    формі    неврастенії    та   формі
подразнювальної слабкості:
  - ванни:
    хвойні: 50-70 г хвойного екстракту на 200 л прісної води,
t води 35-37 град.С, тривалість процедури 12-15 хв, через день або
з перервою на 3-й день, курс лікування 15-20 ванн;
    йодобромні ванни:   мінеральна  вода  t  35-37  град.С  з
                                 -1                       -1
вмістом іонів йоду не менш ніж 10 мг.л  , іонів брому - 25 мг.л  ,
тривалість процедури  10-15  хв,  через   день,   курс   лікування
10-15 ванн;
                                                  -1
    азотні ванни:  концентрація азоту  20-23  мг.л    t  води
36-37 град.С,  тривалість процедури 10-15 хв, з перервою на третій
день, курс лікування 10-20 ванн.     Апаратна фізіотерапія:     - При гіпостенічній формі неврастенії:
  - електрофорез   5%   розчину   літію   йодиду,    хлориду,
саліцілату, ацетату,  сульфату;  або  5 мг кавінтону,  розчиненого
у 1 мл 50%  розчину димексиду (з аноду);  або 1-2% розчину кофеїну
(з катоду), або 2-5% розчину теофілліну на підлуженій (pH 8,5-8,7)
воді (з катоду) або 2-5%  розчину еуфіліну (з  будь-якого  полюсу)
ендоназально або трансорбітально за Бургіньйоном;
  - неселективна хромотерапія з використанням джерел видимого
випромінювання SAD,  освітленість поверхні обличчя 5000-10000 лк з
відстані 50-70 см або лампи АСГТ-01  Штучне  Сонце  або  сенсорних
кімнат  з  джерелами  білого  та  червоного  кольорів  або  іншими
сполученнями;
   - лікувальний   масаж:   тривалість   масажу  однієї  зони
не більше 10-20 хв,  загального - не більше  60  хв,  щоденно  або
через день, курс лікування - 10-15 процедур;
   - аерофітотерапія   тонізуючими   препаратами    (ефірними
маслами гвоздики,  жасмину,  ірису,  лаванди,  полини,  розмарину,
смородини,  чорного  перцю,  шавлії)  за  допомогою  апарату   для
аерофітотерапії  АГЕД-01,  тривалість процедури 8-12 хв,  щоденно,
курс лікування 15-30 процедур.     При гіперстенічній формі неврастенії та формі подразнювальної
слабкості:     - електросонтерапія:  частота  імпульсів 5-20 Гц,  тривалість
процедури 20-40  хв,  щоденно  або  через  день,  курс   лікування
15-20 процедур;     - франклінізація   20   кВ,   10-15   хв,   курс    лікування
10-12 процедур;     - гальванізація головного мозку та сегментарних зон:
  загальна гальванізація    за   допомогою   чотирьохкамерних
гальванічних ванн: сила струму до 30 мА, тривалість 20-30 хв;
  гальванізація коміркової  ділянки  (гальванічний  комір  за
Щербаком): сила струму 6 мА,  тривалість  процедури  6  хв,  через
1 процедуру  силу  струму  збільшують  на  2  мА,  тривалість  дії
на 2 хв, доводячи відповідно до 16 мА та 16 хв;
  трансорбітальна гальванізація за Бургіньйоном:  сила струму
4-5 мА,  тривалість процедури 10-20 хв, через день, курс лікування
10-15 процедур;
  ендоназальна гальванізація: сила струму до 2 мА, тривалість
процедури 10-20 хв, через день, курс лікування 10-15 процедур;     - електрофорез седативних  препаратів:  2-5%  розчину  натрію
(калію)  броміду (з катоду) або 2-5%  розчину кальцію сульфату або
магнію сульфату (з аноду);     - аерофітотерапія  седативними  препаратами (ефірними маслами
валеріани, помаранча, лимону, резеди, троянди, ромашки, сантоліну,
цикламену)  за  допомогою  апарату  для  аерофітотерапії  АГЕД-01,
тривалість процедури   8-12   хв,    щоденно,    курс    лікування
15-20 процедур.     З метою зменшення виразності вегетативних розладів  доцільним
є використання методів рефлекторно-сегментарної дії:     при головному болі:     - електрофорез  речовин  місцевоанестезуючої,  спазмолітичної
дії: новокаїну або нікотинової кислоти або аскорбінової кислоти за
очнопотиличною  методикою - сила струму до 3-4 мА,  тривалість дії
20-30 хв,  або на коміркову  зону  -  сила  струму  до  10-15  мА,
тривалість  дії 15-20 хв,  курс лікування 15-20 процедур,  щоденно
або через день;     - дарсонвалізація  волосистої  частини  голови  та коміркової
зони - тривалість  дії  5-8  хв,  курс  лікування  8-10  процедур,
щоденно або через день;     - ультратонотерапія коміркової зони - тривалість дії 5-8  хв,
курс лікування 8-10 процедур, щоденно або через день;     - аероіонізація (франклінізація) голови або обличчя - напруга
25-35 кВ,  тривалість дії 5-15 хв,  курс лікування 10-15 процедур,
щоденно;     - масаж голови та коміркової зони, точковий масаж;     - ІНФІТА-терапія за схемою:

------------------------------------------------------------------
|     N процедури     |    Частота (Гц)     |Експозиція на кожній|
|                     |                     |    частоті (хв)    |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          1          |     30, 40, 52      |      1, 1, 1       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          2          |     40, 52, 57      |      1, 1, 1       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          3          |     52, 57, 60      |      2, 2, 2       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          4          |     57, 60, 64      |      2, 2, 2       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          5          |     60, 64, 70      |      3, 3, 3       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          6          |     60, 64, 70      |      3, 3, 3       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          7          |     57, 60, 64      |      2, 2, 2       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          8          |     52, 57, 60      |      2, 2, 2       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          9          |     40, 52, 57      |      1, 1, 1       |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|          10         |     30, 40, 52      |      1, 1, 1       |
------------------------------------------------------------------

     при болю у ділянці серця:     - дарсонвалізація ділянки відносної серцевої тупості  та  зон
Захар'їна-Геда  грибоподібним  електродом - тривалість дії 3-5 хв,
курс лікування - 8-10 процедур, щоденно;     - ПеМП   на   ділянку   сегментів   С -Д    паравертебрально,
                                     4  4
прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;прямокутні індуктори, магнітна індукція - 25 мТл, тривалість дії -
10-15 хв, курс лікування 10-14 процедур, щоденно;     - дарсонвалізація  вздовж  хребта  -  тривалість дії - 10 хв,
курс лікування - 10-15 процедур, щоденно або через день;     - ультратонотерапія  вздовж  хребта - тривалість дії - 10 хв,
курс лікування - 10-15 процедур, щоденно або через день;     - масаж  сегментарних  зон  хребта,  точковий  масаж  -  курс
лікування - 10-15 процедур, щоденно;     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або зникнення розладів
сну, вегетативних порушень, підвищення витривалості до фізичного й
розумового навантаження,  нормалізація психоемоційного  стану  або
зменшення розладів у емоційно-вольовій сфері.     Протипоказання: загальні   протипоказання,   що    виключають
направлення хворих у санаторії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
     ураження лицевого нерва (VII черепного нерва)
 

     Шифр по МКХ-10: G51

     Класифікація:     G51.0 - параліч Белла     G51.1 - запалення ганглія колінця     G51.2 - синдром Мелькерсона-Розенталя     G51.8 - інші ураження лицевого нерва

     За ступенем  ураження  (з  урахуванням  виразності  клінічних
симптомів та даних електрозбудливості):     1) легкий;     2) середньої тяжкості;     3) тяжкий.     По періоду захворювання:     1) гострий період (до 14 днів);     2) підгострий період (до 1 місяця);     3) відновний період (до 3 місяців)     3) хронічна   форма   захворювання  (остаточні  явища  парезу
м'язів, контрактури та патологічні сінкінезії).

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні  клінічні  критерії:  порушення  симетрії  обличчя,
перекіс обличчя у здоровий бік, симптом Бела, прозопарез.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Реакція Васермана (RW)     - Цукор крові     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічні  дослідження  крові  (загальний  білок,  білкові
фракції, ліпідограма, коагулограма)

     Обов'язкові інструментальні дослідження     - реоенцефалограма  (РЕГ)  або  транскраніальна доплерографія
головного мозку (ТКДГ)     - електронейроміографія (ЕНМГ)     - КГ, МРТ, ЕхоЕг (за показаннями)     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання.     Консультації фахівців:  консультація офтальмолога (очне дно),
отоларинголога.

     Санаторно-курортне лікування *     Основні терапевтичні ефекти,  які  очікуються  -  відновлення
функції нерва та симетрії обличчя.     Дієта: вільна.     Санаторний режим: IV     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
гімнастика  мімічних   м'язів   активно-пасивна,   активна   перед
дзеркалом,   артикуляційна   гімнастика  (з  урахуванням  тяжкості
процесу,  ступеню  втрати  функції  уражених   м'язів,   наявності
ускладнень).     Пелоїдотерапія: Грязьові  аплікації  на  комірцеву  зону   та
уражену  половину обличчя в слаботепловій дозі:  температура грязі
38-40 град.С,  тривалість сеансу  20  хвилин.  На  курс  лікування
10-12-15  процедур,  які  проводяться  через  добу  або  5  днів в
тиждень.     При наявності  контрактур  грязь накладають на комірцеву зону
та здорову  половину  обличчя  в  слаботепловій  дозі,  тривалість
процедури 20-30 хвилин,  курс лікування 10-12 процедур щоденно або
через добу.  Можливе  використання  озокеритових  або  парафінових
аплікацій при температурі 45-50 град. за тією ж методикою.     Бальнеотерапія:     - При наявності під час електродіагностики кількісних змін зі
зниженням електрозбудливості або  часткової  реакції  переродження
типу   А   або  Б  використовують  сірководневі  мінеральні  води.
Призначують загальні мінеральні ванни та зрошення обличчя  та  шиї
(при  одночасному призначенні зрошення проводиться перед загальною
ванною  за  40-60  хвилин).  Лікувальний   вплив   проводиться   з
урахуванням віку хворого,  тривалості захворювання та здійснюється
у трьох режимах.     1) Режим слабкої дії - концентрація сірководню 150 мг/л, тиск
струї 0,5-1  атм,  температура  води  38-39   град.С,   тривалість
процедури 8-10 хвилин, курс лікування 12-14 процедур.     2) Режим помірної дії -  концентрація  сірководню  150  мг/л,
тиск струї  1-1,5 атм,  температура води 38-39 град.С,  тривалість
процедури 12-15 хвилин, курс лікування 12-15 процедур.     3) Режим  інтенсивної дії - концентрація сірководню 150 мг/л,
тиск струї 1,5-2 атм,  температура води 39-40  град.С,  тривалість
процедури 12-15 хвилин, курс лікування 15-20 процедур.     При призначенні тільки зрошень вони проводяться 2 дні  підряд
з перервою на 3-й. Після процедури зрошення проводяться укутування
ураженої половини обличчя пов'язкою з махрового рушника.     - Загальні мінеральні    ванни   хлоридно-натрієві    слабкої
концентрації 20-30  г/л,  температурою  35-36  град.С,  тривалість
12-15 хвилин.  Курс  лікування  -  10-12 ванн через добу або 2 дні
підряд з перервою на 3 добу.     - Загальні мінеральні ванни йодобромні концентрацією  50 мг/л
натрію йодиду,  125 мг/л калію броміду, температурою 35-37 град.С,
тривалість 8-15 хвилин. Курс лікування - 10-12 ванн через добу або
2 дні підряд з перервою на 3 добу.     Апаратна фізіотерапія:     - При наявності контрактур м'язів обличчя або  схильності  до
них на проекційну зону спазмованих м'язів як хворої сторони, так і
здорової (де також  може  бути  спазмованість  м'язів)  назначають
ультрафонофорез  5%  мазі трилону Б.  Методика контактно-лабільна.
Режим імпульсний. Інтенсивність звукового потоку 0,2-0,4 Вт/кв.см.
Тривалість процедури  -  10 хвилин.  Курс лікування 10-15 процедур
щоденно.     - Електрофорез   лідази  та  нікотинової  кислоти  полумаскою
Бергоньє:  лідазу, розведену у буферному розчині, вводять з аноду,
який   розташовують   на  ураженій  половині  обличчя;  1%  розчин
нікотинової кислоти - з катоду,  який  розташовують  на  потилиці.
Щільність струму    -   0,01   мА/кв.см,   тривалість   сеансу   -
15-20 хвилин.  На курс лікування 10  процедур  щоденно  або  через
добу.     - Електростимуляція ствола та  гілок  нерва  з  використанням
СМТ.   Перед   проведенням  електростимуляції  необхідно  провести
електродіагностику  (у  випадках  виявлення  кількісних  змін   зі
зростанням   електрозбудливості   електростимуляцію  проводити  не
слід).  Використовуються II (ПП) і III (ПН) роди роботи.  Методика
однополюсна.  Вплив проводиться на мімічні м'язи ураженої половини
обличчя.  Тривалість процедури залежить від кількості  стимулюючих
точок і  може  коливатися  від  5  до  30  хв.  При легкій ступені
ураження тривалість процедури  є  більшою,  при  тяжкій  -  значно
коротше.  Стимуляція  м'яза  проводиться 1-2 хвилини з відпочинком
2-3 хвилини.  За одну процедуру проводиться 2-3 послідовних зміни.
Курс лікування    -    15-20   процедур   щоденно   з   попереднім
(за 30 хвилин) введенням стимуляторів медіаторного ряду.     Лікування постневритичних контрактур мімічних м'язів:     - Ампліпульстерапія та ультразвукова терапія через добу.     При ампліпульстерапії   електроди  розміром  2,5  на  2,5  см
розміщують: перший  на  2  см  позаду  від  кута  нижньої  щелепи,
другий -  на  2  см  вище  першого.  Режим перемінний.  Рід роботи
I (ПМ),  частота 150 Гц,  глибина модуляцій 50%, 3-5 хвилин, потім
IV (ПЧ),  частота 70 Гц,  глибина модуляцій 75%,  3-5 хвилин. Сила
струму - до появи відчуття помірної вібрації (10-12 мА).  Вплив по
черзі зліва та справа. Курс лікування 8-10 процедур, через добу.     Ультразвукова терапія   проводиться  випромінювачем  площиною
4 кв.см на 2 см позаду від кута нижньої щелепи, по черзі справа та
зліва. Інтенсивність 0,2 Вт/кв.см,  режим постійний, тривалість на
поле по 5 хвилин. Курс лікування 8-10 процедур, через добу.     Спочатку на   область  проекції  верхніх  шийних  симпатичних
вузлів здійснюється ампліпульстерапія, на слідуючу добу на ці зони
діють ультразвуком. Курс лікування 16-20 процедур.     - ДМХ:  випромінювач діаметром 10 см фіксують без  зазору  на
шкірі   ураженої   половини   обличчя.   У   доклінічному  періоді
контрактури використовують   щадну  методику  впливу:   потужність
6-8 Вт,  тривалість 7-10 хвилин. У ранньому та пізньому клінічному
періоді контрактури   -   потужність    10-15    Вт,    тривалість
10-15 хвилин.  Під  час  процедури  у зоні впливу пацієнт відчуває
помірне тепло. Курс лікування 10-20 процедур, щоденно.     Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  порушених   функцій
нерву   (зменшення   парезу,   згладжування   асиметрії  обличчя),
покращення електропроводності нерву.     Протипоказання: гострий    період   захворювання,   наявність
контрактур та синкінезій є протипоказом до електротерапії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
          мононейропатій, тунельних синдромів
 

     Шифр по МКХ-10: G54-G59

     Класифікація:     G54.0 -  Ураження   плечового   сплетіння   (інфраторакальний
синдром)     G54.1 - Ураження попереково-крижового сплетіння     G54.2 -  Ураження  шийних корінців,  не класифіковані в інших
рубриках     G54.3 -  Ураження грудних корінців,  не класифіковані в інших
рубриках     G54.4 -      Ураження      попереково-крижових      корінців,
не класифіковані в інших рубриках     G54.5 - Невралгічна аміотрофія     G54.8 - Інші ураження нервових корінців та сплетінь     G55 -  Стискання  нервових корінців та сплетінь при хворобах,
класифікованих в інших  рубриках  (при  новоутвореннях,  ураженнях
міжхребцевих   дисків,  при  спонддильозі,  дорсопатіях  та  інших
хворобах, класифікованих в інших рубриках)     G56 Мононевропатії верхньої кінцівки:     G56.0 Синдром каналу зап'ястка     G56.1 Інші ураження серединного нерва     G56.2 Ураження ліктьового нерва     G56.3 Ураження променевого нерва     G57 Мононевропатії нижньої кінцівки:     G57.0 Ураження сідничного нерва     G57.1 Парестетична мералгія (синдром бічного  шкірного  нерва
стегна)     G57.2 Ураження стегнового нерва     G57.3 Ураження    бічного    підколінного    нерва   (параліч
малогомілкового нерва)     G57.4 Ураження серединного підколінного нерва     G57.5 Синдром заплеснового каналу     G57.6 Ураження підошовного нерва (метатарзалгія Мортона)     G57.8 Інші  мононевропатії  нижньої  кінцівки   (міжпальцьова
неврома нижньої кінцівки)     G57.9 Мононевропатія нижньої кінцівки, неуточнена     G58 Інші мононевропатії:     G58.0 Міжреберна невропатія     G58.7 Множинний мононеврит     G58.8 Інші уточнені невропатії     G58.9 Мононевропатія, неуточнена     G59 - Мононевропатії при  хворобах,  класифікованих  в  інших
рубриках (діабетична мононевропатія, травматичні та інші)

     Мононейропатії мають   спільний  патогенетично  обгрунтований
підхід до діагностики та лікування, у зв'язку з чим вищеперелічені
захворювання об'єднані у єдиний протокол.

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  порушення чи випадіння  функції
нерву (нижче рівня ураження) - сенсорні та моторні дефекти: в'ялий
парез  чи  параліч  м'язів,  які  інервуються   ураженим   нервом,
гіпорефлексія,   вегетативно-трофічні   порушення   та   порушення
чутливості у зонах інервації; при тунельних невропатіях - локальна
болючість,  яка  відповідає  місцю  компресії  нервового стовбура,
чуттєві та вегетативні порушення у зоні інервації.     Розрізняють такі  ступені ураження нерву за Н.  Seddon,  1943
(з урахуванням     динамічного     клінічного      спостереження):
нейрапраксія -    переважне    ураження    мієлінової    оболонки,
яке не призводить до загибелі аксону.  Найчастіше  має  місце  при
компресії нерва чи при травмі легкого ступеню.     Прояви: зниження  вібраційної,  пропріоцептивної,   іноді   -
тактильної  чутливості (больова чутливість страждає значно рідше),
а також рухові порушення та парестезії.     Симптоми поступово  регресують  по  мірі  відновлення мієліну
(може продовжуватися до 6 місяців);     1) аксонотмезіс  -  переважне ураження чи загибель аксону при
збереженні  епіневрія,  периневрія,  ендоневрія   та   швановських
клітин. Виникає при травмі, компресії, розтягуванні нерву.     Прояви: більш виразні рухові  порушення,  а  також  порушення
чуттєвої та вегетативної функцій нерву.     Відновлення функцій не завжди повне,  може продовжуватися  на
протязі багатьох місяців, іноді рік та більше.     2) нейротмезіс - розрив нерву з перетином аксону та оболонок.     Прояви: повна   утрата   перелічених   функцій  нерву.  Через
2-3 тижні після розриву нервового стовбура на  центральному  кінці
утворюється травматична неврома.     Прогноз відновлення функцій несприятливий.     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові (1 раз у 10 днів)     - Реакція Васермана (RW),     - Цукор крові     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічні  дослідження  крові  (загальний  білок,  білкові
фракції, сечовина, ферменти крові)     Обов'язкові інструментальні дослідження     - рентгенологічне   дослідження   хребта  та  кінцівок  -  за
показаннями     - електронейроміографія (ЕНМГ) - за показаннями     - КТ хребта та спинного мозку (за показаннями)     Додаткові інструментальні    та    лабораторні   дослідження,
консультації  спеціалістів  проводяться   залежно   від   супутніх
захворювань і тяжкості основного захворювання.     Консультації фахівців: лікаря-ортопеда (за показаннями)

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - відновлення або
покращення функції нерва.     Дієта: вільна (при діабетичній невропатії - N 9).     Санаторний режим: II-IV     Кліматотерапія: загальна      (аеротерапія,     геліотерапія,
таласотерапія).     Руховий режим:   лікувальна   фізкультура  та  руховий  режим
підбираються  індивідуально  -  в  залежності  від  характеру   та
локалізації  ураження,  поширеності  та тяжкості рухових порушень,
загального стану хворого:     - вправи  з  посилкою  вольових імпульсів до уражених м'язів,
які поєднуються з активними рухами у симетричних здорових м'язах з
чиненням до них опіру;     - пасивна лікувальна  гімнастика  -  при  повній  відсутності
рухів в уражених м'язах;     - активна лікувальна гімнастика з облегшенням - з  поступовим
зростанням   дозування,  чергується  з  вправами  на  розтягування
м'язів, дихальними вправами;     - активна  лікувальна  гімнастика з обтяженням - з поступовим
зростанням  дозування,  чергується  з  вправами  на   розтягування
м'язів, дихальними вправами;     - активна лікувальна гімнастика з гімнастичними снарядами;     - розвиток практичних навичок;     - прогулянки на свіжому повітрі з дозованою ходьбою.     За показаннями    -   лікування   положенням   за   допомогою
підтримуючих   пов'язок,   шин,   лонгет   (з   метою    створення
середньофізиологічного  положення  кінцівок).  Вони знімаються для
проведення ЛФК та масажу.     Протипоказані як    сильне   перерозтяження   паретичних   чи
паралізованих м'язів,  так і повне розслаблення,  укорочення,  які
призводять   до  розвитку  інтерстиціального  фіброзу  та  стійких
контрактур.     Масаж: класичний  по загальноприйнятій методиці (назначається
при відсутності больового синдрому та набряків ураженої кінцівки);
при   невральному   міодистрофічному   синдромі   класичний  масаж
доповнюється рефлекторно-точковим масажем,  який  включає  основні
класичні   прийоми:   погладжування,   розтирання,  розминання  та
вібрацію.  Тривалість  масажу  у   ділянці   локальної   болючості
підбирається індивідуально:    у    середньому   від   20   секунд
до 2-3 хвилин у кожній точці.  Сила впливу та тривалість процедури
поступово  збільшуються  від  процедури до процедури (в середньому
тривалість процедури не перевищує 20  хвилин).  В  залежності  від
переносністі  кожної  процедури,  стану  хворого  крапковий  масаж
проводять щоденно  або  через   1-2   дні.   На   курс   лікування
призначається від 10 до 15-20 процедур.     Бальнеотерапія: включається у курс лікування у період регресу
симптомів  у  подострій  стадії процесу та стадії неповної ремісії
захворювання  у  хворих  з   рефлекторно-нейром'язовими   проявами
остеохондрозу  хребта  і  травматично-компресіонними нейропатіями.
Вибір  бальнеопроцедур  різного  фізико-хімічного  складу  повинен
базуватися на використанні його основного ефекту.  У зв'язку з цим
необхідно враховувати стадію патологічного процесу  та  виразність
клінічних     симптомів    (біль,    контрактура,    чуттєві    та
вегетативно-судинні  та  трофічні  порушення),  а  також   супутні
соматичні захворювання.     - Радонові ванни: надають найбільш виразний болезаспокійливий
ефект,  а також позитивний вплив на периферійний  кровообіг,  стан
нервово-м'язового  апарату.  Застосовують  природні та приготовані
радонові води з концентрацією радону у ванні 1,5-3 кБк/л;  t  води
36-37  град.С;  тривалість  процедури  від 10 до 15 хвилин;  через
день; на курс лікування 10-15 процедур.     - Скипидарні ванни:  надають гарний болезаспокійливий дефект,
релаксуючий, покращують периферійну гемодинаміку. Використовується
біла скипидарна емульсія у кількості 30 мл на 200 мл води,  t води
37-38 град.С;  тривалість процедури від 10 до 15 хвилин;  на  курс
лікування  10-15  процедур,  які  проводяться через день або 2 дні
підряд з перервою на 3-й день.     - Сірководневі ванни:  надають рефлекторно-резорбтивну дію на
різні  органи  та  системи,   особливо   чуттєві   до   сірководню
периферійні   нервові   структури.   Концентрація   сірководню   -
50-100-150 мг/л;  t  води  35-37  град.С;   тривалість   процедури
від 8  до  12  хвилин;  на  курс  лікування  12-14  процедур,  які
проводяться 2 дні підряд з перервою на 3-й день.     Пелоїдотерапія -  включається  у  курс  лікування  у   період
регресу  симптомів  у  подострій стадії процесу та стадії неповної
ремісії  захворювання  у   хворих   з   рефлекторно-нейром'язовими
проявами   остеохондрозу   хребта   і   травматично-компресіонними
нейропатіями,  при відсутності набряку  тканин.  Лікувальна  грязь
накладається  на  уражені  ділянки,  або  на  уражені  кінцівки та
відповідний сегмент  спинного  мозку;  t   грязі   38-40   град.С;
тривалість процедури від 15 до 30 хвилин, на курс 10-15 процедур.     Апаратна фізіотерапія:     - СМС    (при    відсутності    М-відгуку    при   проведенні
електродіагностики):  роздвоєний електрод площиною  по  100  кв.см
фіксують  паравертебрально  на  шийно-грудному  відділі хребта при
ураженні верхніх   кінцівок   та    плечового    поясу    та    на
нижньогрудному -  поперековому  відділі хребта при ураженні нижніх
кінцівок. Електрод  площиною  150-200  кв.см  -  розташовують   на
передній  чи задній поверхні передплечій чи гомілок,  в залежності
від  ураження  згинальної  чи  розгинальної  групи  м'язів.  Режим
змінний, III  ((ПН)  та  IV  (ПЧ)  рід  роботи,  частота модуляцій
30-100 Гц в  залежності  від  ступеню  ураження  нервово-м'язового
апарату, глибина   модуляцій   75-100%,   сила   струму  8-20  мА,
тривалість процедури  по  5-7  хвилин  кожним  родом  робіт.  Курс
лікування - 12-15 процедур, щоденно.     - Ультрафонофорез лідази або гідрокортизону: використовуються
портативні ультразвукові  апарати;  один  чи  два  флакони  лідази
по 64 ОД розчиняють у  1-2  мл  1%  розчину  новокаїну;  суміш  за
допомогою  шприца  наносять  краплями  на  зону проекції компресії
нервового ствола і розтирають по шкірі,  потім наносять  невеликий
шар  вазелінової  олії  або  1%  гідрокортизонова  мазь наноситься
тонким  шаром  на  шкіру  у  ділянці  впливу  та  після  процедури
залишається на   шкірі;   ультразвуковий   випромінювач   площиною
4 кв.см,  методика   контактно-лабільна;   режим   імпульсний,   з
тривалістю імпульсів  4-10  мс;  інтенсивність  0,1-0,8 Вт/кв.см в
залежності від зони дії та стадії захворювання;  тривалість дії на
поле  5 хвилин;  загальна тривалість процедури - до 15 хвилин;  на
курс лікування 10-15 процедур, щоденно.     - Індуктотермія: при використанні апарату ІКВ-4 індуктор-диск
встановлюють на  область  С -D    при  ураженні   нервів   верхніх
                      V  II
кінцівок або D -L    при  ураженні  нервів  нижніх  кінцівок,  при
         X  II
використанні індуктору-кабелю   його   навивають    на    кінцівку
у 2-2,5  витка;  вихідна  міцність (апарату індуктотермії ІКВ-4) -
2-4 ступінь;  тривалість процедури - 15-20 хвилин;  курс лікування
10-15 процедур, через день.кінцівок або D -L    при  ураженні  нервів  нижніх  кінцівок,  при
         X  II
використанні індуктору-кабелю   його   навивають    на    кінцівку
у 2-2,5  витка;  вихідна  міцність (апарату індуктотермії ІКВ-4) -
2-4 ступінь;  тривалість процедури - 15-20 хвилин;  курс лікування
10-15 процедур, через день.     - Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія  (ВІМТ)  (апарати
АМИТ-01,  АВИМП):  магнітна  індукція  150  мТл  на  зони ураження
(дистальні відділи верхніх та нижніх кінцівок) контактно, лабільна
або  стабільно;  тривалість процедури 5-15 хвилин,  щоденно.  Курс
лікування - 10-12 процедур.     - Лазеротерапія:    використовують    лазерне   опромінювання
червоного 0,63 мкм та інфрачервоного 0,78 мкм діапазону,  доза  на
проекцію ураженої  ділянки  1-3  Дж  на  кв.см,  щоденно,  на курс
14-15 процедур.     - Електростимуляція   паретичних  м'язів:  проводиться  після
електродіагностики (при значному больовому  синдромі  назначається
по  мірі  його зникнення):  малий електрод розташовують на руховій
точці ураженого нерва або м'яза, інший електрод площиною 200 кв.см
розташовують   паравертебрально   в   зоні  відповідних  сигментів
спинного мозку;  при двополюсній  методиці  2  електрода  площиною
4 кв.см   розташовують  та  фіксують  перший  - на  електроруховій
ділянці нерва,  а другий - у місці  переходу  м'яза  у  сухожилля.
Частота впливу варіює від 10 до 0,5 Гц, тривалість імпульсів - від
1000 до 10 мс,  перерва між імпульсами у 2-6 разів більш  тривала,
ніж  самий імпульс (чим важче ураження нерву,  тим меншими повинні
бути частота  подразнення  та  тривалість імпульсу,  і тим довшими
інтервали між імпульсами); найчастіше застосовують експоненціальну
форму   імпульсів;  електростимуляція  кожного  м'яза  проводиться
впродовж 2-8 хвилин,  при  стомленні  м'язу  надається  відпочинок
впродовж 2-3 хвилин; курс лікування до 20-25 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або  повна  ліквідація
патологічної симптоматики (больового синдрому,  чуттєвих порушень)
при виконанні спеціальних тестів на провокування цих  симптомів  -
при   тунельних   синдромах;   покращення   чи  повне  відновлення
показників   стимуляційної   електроміографії;    покращення    чи
відновлення      рухової     активності;     повне     відновлення
соціально-побутової активності.     Протипоказання: загальні          протипоказання          для
санаторно-курортного лікування, гострий період захворювання, різкі
порушення у руховій сфері (паралічі, що перешкоджають самостійному
пересуванню) та  значні  розлади  функції  тазових  органів  (крім
хворих,  які  направлені у санаторії для лікування травм та хвороб
хребта та спинного мозку), наявність м'язових атрофій, що потребує
хірургічної корекції.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
            поліневропатій та інших уражень
             периферичної нервової системи
 

     Шифр по МКХ-10: G61-G64.

     Класифікація: G61 - Запальна поліневропатія:     G61.0 -  Синдром  Гійєна-Барре - гострий (після-) інфекційний
поліневрит     G61.1 - Сироваткова невропатія     G61.8 - Інші запальні поліневропатії     G62 - Інші поліневропатії:     G62.0 - Медикаментозна поліневропатія     G62.1 - Алкогольна поліневропатія     G62.2 -   Поліневропатія,   спричинена   іншими    токсичними
речовинами     G62.8 - Променева поліневропатія     G63 -  Поліневропатія  при  хворобах,  класифікованих в інших
рубриках:     G63.0 -   Поліневропатія   при  інфекційних  та  паразитарних
хворобах, класифікованих в інших рубриках     G63.1 - Поліневропатія при новоутвореннях     G63.2 - Діабетична поліневропатія     G63.3 -  Поліневропатія  при  інших  ендокринних  хворобах та
порушеннях обміну речовин     G63.4 - Поліневропатія при недостатності харчування     G63.5 -  Поліневропатія  при  системних  ураженнях  сполучної
тканини     G63.6 - Поліневропатія при інших кістково-м'язових ураженнях     G64 - Інші розлади периферичної нервової системи

     Полінейропатії мають   спільний  патогенетично  обґрунтований
підхід до діагностики та лікування, у зв'язку з чим вищеперелічені
захворювання об'єднані у єдиний протокол.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні   критерії:    порушення    чутливості    за
полінейритичним  типом  (симетричні  множинні дистальні) та рухові
порушення (парези за  периферійним  типом  у  дистальних  відділах
кінцівок)     Обов'язкові лабораторні дослідження     загальний аналіз  крові (при відхиленні від норми дослідження
повторювати 1 раз у 10 днів)     - реакція Васермана (RW)     - Цукор крові (повторюють у динаміці за показаннями)     - загальний аналіз сечі     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання:     - Біохімічні  дослідження  крові  (загальний  білок,  білкові
фракції,  сечовина,  гострофазові  показники,   печінкові   проби,
коагулограма,   ліпідограма)   -  за  показаннями,  з  урахуванням
етіології захворювання     - Електроміографія (ЕМГ) - за показаннями     Консультації фахівців  на  предмет   визначення   спеціальних
методик  обстеження  та  лікування  (ортопед,  лікар  ЛФК та інші)
проводяться за показаннями на  початку  лікування,  з  урахуванням
етіології захворювання

     Санаторно-курортне лікування *     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -  покращення
чутливості за полінейритичним типом,  покращення загального стану,
поліпшення  або  компенсація  рухових   та   трофічних   розладів,
соціальна адаптація та зниження ступеню інвалідізації.     Дієта: вільна (при  діабетичній  поліневропатії  -  обмеження
цукру).     Санаторний режим: II-IV     Кліматотерапія: загальна      (аеротерапія,     геліотерапія,
талассотерапія), в залежності від загального стану хворого.     Руховий режим:   лікувальна   фізкультура  та  руховий  режим
підбираються  індивідуально  -  в  залежності  від  характеру   та
локалізації  ураження,  поширеності  та тяжкості рухових порушень,
загального стану хворого:     - вправи  з  посилкою  вольових імпульсів до уражених м'язів,
які поєднуються з активними рухами у симетричних здорових м'язах з
чиненням до них опіру;     - пасивна лікувальна  гімнастика  -  при  повній  відсутності
рухів в уражених м'язах;     - активна лікувальна гімнастика з облегшенням - з  поступовим
зростанням   дозування,  чергується  з  вправами  на  розтягування
м'язів, дихальними вправами;     - активна  лікувальна  гімнастика з обтяженням - з поступовим
зростанням  дозування,  чергується  з  вправами  на   розтягування
м'язів, дихальними вправами;     - активна лікувальна гімнастика з гімнастичними снарядами;     - розвиток практичних навичок;     - прогулянки на свіжому повітрі з дозованою ходьбою     За показаннями    -   лікування   положенням   за   допомогою
підтримуючих   пов'язок,   шин,   лонгет   (з   метою    створення
середньофізиологічного  положення  кінцівок).  Вони знімаються для
проведення ЛФК та масажу.     Протипоказані, як   сильне   перерозтяження   паретичних   чи
паралізованих м'язів,  так і повне розслаблення,  укорочення,  які
призводять   до  розвитку  інтерстиціального  фіброзу  та  стійких
контрактур.     Масаж: класичний  стимулюючий  по  загальноприйнятій методиці
(назначається  при  відсутності  больового  синдрому  та  набряків
уражених   кінцівок,  коли  на  перший  план  виступають  симптоми
нервово-м'язового  та   вегетативного   випадіння);   доповнюється
рефлекторно-точковим   масажем,   який  включає  основні  класичні
прийоми:  погладжування,  розтирання,  розминання та  вібрацію,  а
також  лінійним  масажем  кінцівок  в  центрострімкому  напрямі  з
використанням  тонізуючих  прийомів.  Сила  впливу  та  тривалість
процедури поступово   збільшуються   від  процедури  до  процедури
(в середньому тривалість процедури  не  перевищує  20  хвилин).  В
залежності від переносності кожної процедури,  стану хворого масаж
проводять щоденно  або  через   1-2   дні.   На   курс   лікування
призначається від 10 до 15-20 процедур.     Бальнеотерапія: Вибір         бальнеопроцедур         різного
фізико-хімічного  складу  повинен  базуватися на використанні його
основного ефекту.  У зв'язку з цим  необхідно  враховувати  стадію
патологічного  процесу  та  виразність  клінічних симптомів (біль,
контрактура,   чуттєві   та   вегетативно-судинні   та    трофічні
порушення), а також супутні соматичні захворювання.     - Радонові ванни: надають найбільш виразний болезаспокійливий
ефект,  а  також позитивний вплив на периферійний кровообіг,  стан
нервово-м'язового апарату.  Застосовують природні  та  приготовані
радонові  води з концентрацією радону у ванні 1,5-3 кБк/л;  t води
36-37 град.С;  тривалість процедури від 10  до  15  хвилин;  через
день; на курс лікування 10-15 процедур.     - Скипидарні ванни:  надають  гарний болезаспокійливий ефект,
релаксуючий,    розсмоктувальну    дію,   покращують   периферійну
гемодинаміку. Використовується біла або жовта скипидарна емульсія.
Склад білої скипидарної емульсії: 500 мл дистилірованої води, мила
дитячого 30 г,  саліцилової кислоти 1 г,  спирту камфорного 30 мл,
скипидару   живичного   500   мл.   Склад  жовтої  емульсії:  води
дистилірованої 200 мл,  олії касторової 300 г, гідрату окису калію
чи  натрію  40  г,  кислоти олеїнової 225 мл,  скипидару живичного
750 мл.  Кількість емульсії на одну ванну (200 л) - 20-60  мл.  На
першу ванну  витрачається  20  мл,  на кожну наступну - на 5-10 мл
більше. t ванни 36-39  град.С;  тривалість  процедури  від  10  до
15 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, які проводяться через
добу.     Сульфідні ванни: надають рефлекторно-резорбтивну дію на різні
органи та системи,  особливо  чуттєві  до  сірководню  периферійні
нервові  структури.  Досягається  седативний  ефект,  стимулюється
виведення з організму продуктів розпаду,  зниження рівня  цукру  в
крові,  активація  обмінних  процесів.  Концентрація  сірководню -
50-100-150 мг/л (1,5;  3;  4,5  ммоль/л);  t  води  34-38  град.С;
тривалість процедури  від  5  до  15  хвилин;  на  курс  лікування
10-12 ванн,  які проводяться 2 дні підряд з перервою на 3-й  день,
або через добу.  Сульфідні ванни застосовуються у вигляді полу- та
загальних ванн.
      Пелоїдотерапія -  включається у курс лікування у стадії
неповної ремісії захворювання,  при  відсутності  набряку  тканин.
Лікувальна грязь накладається на відповідні сегментарні зони та на
кінцівки,  або тільки на кінцівки  у  вигляді  високих  рукавичок,
брюк, шкарпеток;  t грязі 40-44 град.С; тривалість перших процедур
10-15 хвилин,   при   гарній   переносності   їх   збільшують   до
20-30 хвилин, на курс 10-15 процедур, через добу.     Апаратна фізіотерапія:     - СМС  на  дистальні  відділи кінцівок та відповідний сегмент
хребта:  роздвоєний  електрод  площиною  по  100  кв.см   фіксують
паравертебрально   на   шийно-грудному   відділі   хребта  або  на
нижньогрудному -  поперековому  відділі  хребта.  Другий  електрод
площиною 150-200  кв.см  -  розташовують  на  дистальних  відділах
кінцівок. Режим змінний,  III (ПН) та IV (ПЧ) рід роботи,  частота
модуляцій 30-100    Гц   в   залежності   від   ступеню   ураження
нервовом'язового апарату,  глибина модуляцій 75-100%,  сила струму
8-20 мА,  тривалість  процедури  по 5-7 хвилин кожним родом робіт.
Курс лікування - 12-15 процедур, щоденно.     - Електрофорез   новокаїну   по  методиці  Вермеля:  електрод
площиною 300 кв.см розташовують в міжлопатковій зоні та  з'єднують
з  катодом;  другий  роздвоєний  електрод  площиною  по  150 кв.см
розташовують на ікроножних м'язах та з'єднюють з анодом; прокладку
під анодом  змочують  1-5%  розчином  новокаїну;  щільність струму
0,1 мА/кв.см.  Тривалість процедури 15-30 хвилин. Курс лікування -
10-15 процедур, щоденно.     - Ультрафонофорез лідази або гідрокортизону: використовуються
портативні   ультразвукові   апарати,   з   озвучуванням  спочатку
паравертебральної зони проекції шийних та поперекових  симпатичних
вузлів,  в подальшому - дистальних відділів кінцівок;  один чи два
флакони лідази по 64 ОД розчиняють у 1-2 мл 1%  розчину новокаїну;
суміш  за  допомогою  шприца  наносять  краплями  на зону проекції
ураження і розтирають  по  шкірі,  потім  наносять  невеликий  шар
вазелінової  олії  або 1%  гідрокортизонова мазь наноситься тонким
шаром на шкіру у ділянці впливу та після процедури залишається  на
шкірі;  ультразвуковий  випромінювач  площиною  4 кв.см,  методика
контактно-лабільна; режим  імпульсний,  з   тривалістю   імпульсів
4-10 мс;  інтенсивність  0,2  Вт/кв.см;  тривалість  дії  на  поле
3-5 хвилин;  потім на дистальні відділи кінцівок  у  безперервному
режимі, інтенсивність  0,4-0,6  Вт/кв.см  з тривалістю дії на поле
5 хвилин; на курс лікування 10-15 процедур, щоденно.     - Індуктотермія: при використанні апарату ІКВ-4 індуктор-диск
встановлюють на  область  С -D    при  ураженні   нервів   верхніх
                      V  II
кінцівок або D -L    при  ураженні  нервів  нижніх  кінцівок,  при
         X  II
використанні індуктору-кабелю   його   навивають    на    кінцівку
у 2-2,5  витка;  сила  анодного струму 4-6 ступінь (апарат ІКВ-4);
тривалість процедури    -    10-15    хвилин;    курс    лікування
10-15 процедур, щоденно або через добу.кінцівок або D -L    при  ураженні  нервів  нижніх  кінцівок,  при
         X  II
використанні індуктору-кабелю   його   навивають    на    кінцівку
у 2-2,5  витка;  сила  анодного струму 4-6 ступінь (апарат ІКВ-4);
тривалість процедури    -    10-15    хвилин;    курс    лікування
10-15 процедур, щоденно або через добу.     - Високоінтенсивна імпульсна магнітотерапія  (ВІМТ)  (апарати
АМИТ-01,  АВИМП):  магнітна  індукція  150  мТл  на  зони ураження
(дистальні відділи верхніх та нижніх кінцівок) контактно, лабільно
або  стабільно;  тривалість процедури 5-15 хвилин,  щоденно.  Курс
лікування - 10-12 процедур.     - Лазеротерапія:    використовують    лазерне   опромінювання
червоного 0,63 мкм та інфрачервоного 0,78 мкм діапазону,  доза  на
проекцію ураженої  ділянки  1-3  Дж  на  кв.см,  щоденно,  на курс
14-15 процедур.     - Електростимуляція   паретичних  м'язів:  проводиться  після
електродіагностики (при значному больовому  синдромі  назначається
по мірі його зникнення):  малий електрод розташовують  на  руховій
точці ураженого нерва або м'яза, інший електрод площиною 200 кв.см
розташовують   паравертебрально   в   зоні  відповідних  сигментів
спинного мозку;  при двополюсній  методиці  2  електрода  площиною
4 кв.см  розташовують та фіксують перший - на руховій точці нерва,
а другий -  у  місці  переходу  м'яза  у  сухожилля.  Перше  поле:
локтьовий  розгинач  пальців  - загальний розгинач пальців.  Друге
поле:  малогомілковий нерв - передній великогомілковий м'яз. Третє
поле:  малогомілковий нерв - довгий малогомілковий м'яз.  Четверте
поле:  передній великогомілковий м'яз - короткий розгинач пальців.
В  залежності  від  ураження  певних  груп  м'язів  проводиться їх
електростимуляція.  Частота  впливу  варіює  від  10  до  0,5  Гц,
тривалість імпульсів - від 1000 до 10 мс, перерва між імпульсами у
2-6 разів більш тривала,  ніж самий імпульс  (чим  важче  ураження
нерву,  тим меншими повинні бути частота подразнення та тривалість
імпульсу,  і тим довшими  інтервали  між  імпульсами);  найчастіше
застосовують  експоненціальну  форму імпульсів;  електростимуляція
кожного м'яза проводисться  впродовж  2-8  хвилин,  при  стомленні
м'язу надається відпочинок впродовж 2-3 хвилин;  курс лікування до
20-25 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або  повна  ліквідація
патологічної симптоматики (больового синдрому, чуттєвих порушень);
покращення   чи   повне   відновлення   показників   стимуляційної
електроміографії;  покращення  чи  відновлення рухової активності;
соціальна адаптація та зниження ступеню інвалідізації.     Протипоказання: загальні          протипоказання          для
санаторно-курортного лікування,   гострий   період    захворювання
та 3-4  місяця  після  нього,  різкі  порушення  у  руховій  сфері
(паралічі,  що перешкоджають самостійному пересуванню)  та  значні
розлади функції  тазових  органів  (крім  хворих,  які  направлені
у санаторії для лікування  травм  та  хвороб  хребта  та  спинного
мозку),   наявність  м'язових  атрофій,  що  потребує  хірургічної
корекції.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
                    захворювань вуха
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           хронічного середнього отиту (ХГСО)
 

     Шифр за МКХ-10: H66.0 (H66.1; H66.2)

     Класифікація хронічного   середнього  отиту  (І.І.  Потапова,
1961)     I. Мезотімпаніт  -  H66.1  (тубарний  тимпаніт  -  ушкодження
слизової оболонки барабанної перетинки.  Локалізація  -  передній,
задній, субтотальний.)     II. Епітімпаніт  H66.2  (епітімпанальний,  холестеатомний  та
каріозно-грануляційний процес).     III. Мезоепітімпаніт  -   (тотальний   тимпаніт,   ушкодження
слизової   оболонки   барабанної   порожнини  з  холестеатомним  і
каріозно-грануляційним процесом).

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні   клінічні  критерії:  зниження  слуху,  перфорація
барабанної перетинки,  в анамнезі  гнойотеча  з  вуха,  оперативне
лікування.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (при   відхиленні   від  норми
дослідження повторюються один раз в 10 днів).     Обов'язкові інструментальні дослідження     - електрокардіографія     - рентгенографія  скроневої  кістки,  за  наявності  супутніх
захворювань - рентгенографія додаткових порожнин носа     - аудіометрія.     - оторінофарінгоскопія.     Додаткові інструментальні    та    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і тяжкості  основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за свідченнями.

     Санаторно-курортне лікування*     При хронічному мезотімпаниті лікування спрямоване на:     1) Санацію джерел інфекції носоглотки.     2) Відновлення   дренажно-вентиляційної   здатності  слухової
труби.     3) Стимуляцію репаративних процесів,  підвищення захисних сил
організму.     При хронічному   епітимпаніті,   епімезотимпаніті   провідним
методом лікування є хірургічний.     Санаторно-курортне лікування   при   епітимпаніті  може  бути
застосоване для санації осередків  інфекції,  в  післяопераційному
періоді    для    стимуляції    репаративних   процесів,   санації
післяопераційної порожнини із застосуванням оптичних засобів.     Дієта хворих  на  ХГСО  - повинна бути збагачена вітаміном D,
містити велику кількість кальцію, фосфору.     Санаторний режим II-III ст.     Кліматотерапія: загальна     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура (групова)     Рекомендації по   зміні  стилю  життя:  показано  перебування
в умовах УФ радіації.     Пелоїдо і бальнеотерапія:     - Сульфідні  ванни  -  концентрації  100  мг/л,   температури
35-36 град.С, по 10 хв, на курс 10-12 ванн на курс;     - Йодобромні,  хвойні,  перлинні,  кисневі ванни  температури
36-37 град.С,   по  10-12  хв,  вуглекислі  ванни  -  концентрації
1,2-1,4 г/л,  температури 36-37 град.С, по 10-12 хв, 10-12 ванн на
курс, оксигенація.     - Аерація барабанної порожнини  киснем  по  10  хв,  на  курс
10-12 процедур.     Апаратна фізіотерапія    -    показані    методи    загальної
рефлекторної фізіотерапії:     - Регуляція    вегетативних    функцій    нервової    системи
(УФ-опромінення шийних симпатичних вузлів 2-3 біодози)     - Електрофорез за внутрішньовушною і  комірною  методиками  з
розчином  кальцію хлориду,  нікотинової кислоти,  магнію сульфату,
ефедрину,  пахікарпіну,  антипірину  (залежно  від  стану   тонусу
судин).     - Озонові ванни по 10 хв, на курс 10-12 ванн.     Санація носа,  носоглотки,  навколоносових пазух, відновлення
функції слухової труби:     - УЗ   дія   області   глоткового  отвору  слухової  труби  -
здійснюється від УЗ-апарата з частотою  УЗ-коливань  2640  кГц  за
допомогою  спеціального випромінювача,  виконаного у формі вушного
катетера.  Випромінювач  вводять  по  нижньому  носовому  ходу   і
встановлюють у області глоткового отвору слухової труби. Режим дії
безперервний, інтенсивність   0,2  Вт/кв.см,  по  5  хв,  на  курс
10-12 процедур.     - УЗ-аерозолі ендоназально - протеолітичні ферменти - лідаза,
ронідаза,  кололітін та ін. розчиняють в 5 мл ізотонічного розчину
хлориду натрію або буферного розчину  (pH  -  5,2)  на  процедуру,
тривалість 10 хв, на курс 15-20 процедур.     - УФ-опромінення слизової порожнини носа і  носоглотки  (j-S)
біодози.     - Опромінення УФ-лазером ендоназально, на курс 7-10 процедур.     - Гальвано - грязь на область навколоносових пазух,  привушну
область.     - Електростимуляція   м'язового   апарату  слухової  труби  -
фарадизація  слухової  труби  -  після   попереднього   змазування
слизової оболонки порожнини носа 2% розчином лідокаїну, електрод у
вигляді  катетера  по  нижньому  носовому ходу вводять в глотковий
отвір слухової труби.  Другий електрод поміщають між кутом нижньої
щелепи і сосцевидним відростком.  Сила струму до відчуття вібрації
у вусі,  тривалість  процедури  3-5  мін,  через  день,  на   курс
7-10 процедур.     - Діадинамічні   струми,   модульовані   довгими   періодами.
Лікування  проводять  за   ендоназально-ендоауральною   методикою.
Турунди,   змочені   теплою   водою   або   лікарською   речовиною
(діадинамофорез),  вводять в слуховий прохід і відповідну  хворому
вуху сторону  порожнини  носа.  Сила  струму  до відчуття вібрації
у вусі, тривалість процедури 5-10 хв, на курс 10-12 процедур).     Дія на привушну область:     - Дарсонвалізація  тканин,   що   оточують   вушну   раковину
(циліндровий електрод, по 6-8 хв, 10-12 процедур).     - УВЧ-індуктотермія на завушну  область  (зазор  1  см,  сила
струму  з  відчуттям  слабкого  тепла,  по 10 хв,  6-8 процедур на
курс).     - СМХ-терапія (потужність дії 5-6 Вт,  по 10 хв, 5-6 процедур
на курс).     - Парафінолікування   лікування   на   привушну   область   -
салфетно-аплікаційний метод:  парафін температури 50 град.С,  бруд
40-42 град.С,  озокерит 40-45 град.С,  тривалість процедури 20 хв,
на курс 12-15 процедур.)     - Грязелікування.  Лікувальна  грязь температури 38-40 град.С
застосовується  у  вигляді  аплікацій  завтовшки   2-3   см,   які
накладають навколо   вушної   раковини   на   15-20  хв,  на  курс
12-15 процедур.  Грязелікування за "комірною"  методикою  -  грязь
накладають  на  вушну  раковину до скуластої кістки,  сосцевидного
відростка,  по бічній поверхні шиї і через плечовий пояс  доходить
спереду  до  рівня  соска,  а  позаду  до  верхнього краю лопатки.
Температура грязі та тривалість аплікації  підвищується  з  кожною
процедурою (від  38  до  40  град.С  і з 10 до 20 хв),  після чого
залишаються постійними    до    закінчення     курсу     лікування
(20 процедур).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування: поліпшення самопочуття хворого.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
              захворювань органів дихання
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                бронхоектатичної хвороби
 

     Шифр по МКХ-10: J47

     Класифікація бронхоектатичної     хвороби:    (В.С.    Путов,
В.Л. Толузаков, Ю.Н. Левашов, 1984; Н.А. Кокосов, 1999

     Форма розширення бронхів (бронхоектази):     1. Циліндричні     2. Мішечкові     3. Веретеноподібні     4. Змішані     Клінічний перебіг (форма захворювання):     1. Легка форма;     2. Форма середньої тяжкості;     3. Тяжка форма;     4. Ускладнена     Фаза захворювання:     1. Загострення;     2. Ремісія     Розповсюдженість процесу:     1. Однобічні бронхоектази;     2. Двобічні   бронхоектази   з   визначенням  локалізації  по
сегментах.

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Основні клінічні критерії:     - локалізація ателектазів з бронхоектазами (частіше  ліворуч,
нижньодольова),  зміщення  серця  в  бік пошкодження,  притуплення
легеневого звуку,  різнокаліберні  хрипи;  без  ателектазів  часто
зустрічаються як ліворуч, так і праворуч.     - рентгенографія:  базально  розташована  тінь  трикутникової
форми,  чітка,  навкісна  спадаюча тінь,  яка зливається з куполом
діафрагми,  з  різким   зміщенням   органів   середостіння,   вище
затемнення вікарна емфізема.     Критерії переходу до санаторно-курортного етапу  реабілітації
хворих з бронхоектитичною хворобою:     - зникнення  клінічних  критеріїв  загострення  захворювання,
у період  ремісії  -  зберігання симптомів ендобронхіту,  але менш
виражені,  зникнення дихальної та серцево-судинної  недостатності,
або не вище 1 ступеня     - нормалізація гемограми,     - зникнення  кровохаркання  та  виділення гнійної,  смердючої
мокроти,     - при бронхографії - відсутність загоєння бронхоектазів.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Біохімія   крові   (СРБ,   фібриноген,  креатинін,  сіалові
кислоти, серомукоїд, гаптоглобін, (альфа)-2 та (гама)-глобулін)     - Загальний аналіз сечі     - Загальний аналіз мокротиння     - Бактеріологічне дослідження мокротиння та на БК     Додаткові лабораторні дослідження:     - Чутливість до антибіотиків     - Імунограма     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Електрокардіографія     - Дослідження функції зовнішнього дихання     - Рентгенологічне дослідження легень     Додаткові інструментальні дослідження проводяться залежно від
супутніх захворювань та тяжкості основного захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Задачі етапу:  1) при необхідності продовжувати протизапальну
та розсисаючу терапію,  2) нормалізація функціональної  активності
дихальної системи,   3)   корекція   змін,  що  виникли  внаслідок
попередньої антибактеріальної терапії  (дисбіозу),  4)  підвищення
загальної  та  місцевої  реактивності  організму,  5) нормалізація
фізичного  та  емоціонального  потенціалу  хворого,  6)   корекція
супутньої патології.     Дієта має бути легко засвоюватись, добре кулінарне оброблена,
вітамінізована,  яка  включає  тваринний білок,  молочні продукти,
30-40% жиру рослинного походження, фруктозовмісні продукти.     Санаторний режим: I-III.     Кліматотерапія: клімат морських берегів, лісів.     Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, ЛФК, теренкур.     Функціональна терапія:    дихальна    гімнастика,    дренажне
положення  хворого,  постуральний дренаж (вранці та ввечері хворий
випиває 1 ст.  ложку настою термопсису та 1-2  таб.  мукалтину  та
через   20-30   хв   виконує  постуральний  дренаж),  застосування
дихального  тренажеру,   масаж   грудної   клітини   (вібраційний,
класичний, сегментарний).     Аеротерапія при t  не  нижче  10  град.С.  Сонячні  ванни  за
слабким режимом.     Морські ванни при t води 20-22 град.С  за  помірним  режимом,
теренкур протяжністю  1500  м  з кутом підіймання 5-10 град.,  при
відсутності задишки  підвищують  до   3000   м,   кут   підіймання
6-12 град.     Аерозольна терапія:    з    використанням     бронхолітичних,
антигістамінних, при необхідності муколітичних препаратів (частіше
неферментні муколітики - мукосольвин та бікарбонат натрію).     Апаратна фізіотерапія:  для оптимізації періоду акліматизації
у хворих на ХНЗЛ зі схильністю до  вегетативно-судинних  порушень,
порушеннями у психоемоційній сфері, при схильності до бронхоспазму
на санаторно-курортному етапі використовують магнітопунктуру.  Для
цього на шкіряної поверхні спини, на рівні D    на відстані 1,5 см
                                       1-2
від  остистих  відростків  хребта,  на  якої  проектуються   точки
акупунктури,   сегментарно-інерваційно   пов'язані  з  легкими  та
симпатичною нервовою системою. На ці зони з обох сторін накладають
магнітний  індуктор,  максимальна  магнітна  індукція  -  8,2 мТл,
експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб;від  остистих  відростків  хребта,  на  якої  проектуються   точки
акупунктури,   сегментарно-інерваційно   пов'язані  з  легкими  та
симпатичною нервовою системою. На ці зони з обох сторін накладають
магнітний  індуктор,  максимальна  магнітна  індукція  -  8,2 мТл,
експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб;     - загальне УФО;     - при  загостренні  ЕП  УВЧ низької інтенсивності 20-40 Вт на
грудну клітину, курсом 8-12 сеансів, тривалістю 10-12 хв;     - на стадії регенерації електрофорез 5% хлориду кальцію.     Термін санаторно-курортного лікування 24 дні.     Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні  та  лабораторні  ознаки  ремісії,  запального   процесу,
зменшення виділення мокротиння та порушень вентиляції легень.     Протипоказання: бронхоектатична хвороба у стані  загострення,
з тяжкими та ускладненими формами, амілоїдоз.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
        хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ)
 

     Шифр по МКХ-10: J44, 44.8, 44.9

     Класифікація хронічного   обструктивного    бронхіту    (ХОБ)
("Інструкція  про діагностику,  клінічну класифікацію та лікування
ХОЗЛ", відповідно до наказу МОЗ України  N  499  (  v0499282-08  )
від 28.10.2003 р.)     - за ступенем тяжкості:  легка  -  ОФВ   більше  за  80%  від
                                      1
належної  величини,  середньої  тяжкості  -  50-80%  від  належної
величини, тяжка - менше за 50% від належної величини, дуже тяжка -
менше 30%.належної  величини,  середньої  тяжкості  -  50-80%  від  належної
величини, тяжка - менше за 50% від належної величини, дуже тяжка -
менше 30%.     - за  стадією:  I  -  ОФВ  більше 80%  від належної величини,
                         1
захворювання має незначний вплив на якість життя;
II - ОФВ  складає 50-80%  від належної величини. Захворювання
        1
значно знижує якість життя.
III -  ОФВ   складає  менше  30-50%  від  належної  величини.
          1
Захворювання різко знижує якість життя;  IV - ОФВ  менше  30%  від
                                            1
належних. Якість життя значно погіршена
- за легеневою недостатністю:  1 ст.  - хворий помічає  появу
задишки,   якої   раніше   не  було  під  час  звичного  фізичного
навантаження;  II ст.  - задишка з'являється  під  час  незначного
фізичного  навантаження  (хода  по рівній місцевості);  III ст.  -
задишка турбує в стані спокою.

захворювання має незначний вплив на якість життя;
II - ОФВ  складає 50-80%  від належної величини. Захворювання
        1
значно знижує якість життя.
III -  ОФВ   складає  менше  30-50%  від  належної  величини.
          1
Захворювання різко знижує якість життя;  IV - ОФВ  менше  30%  від
                                            1
належних. Якість життя значно погіршена
- за легеневою недостатністю:  1 ст.  - хворий помічає  появу
задишки,   якої   раніше   не  було  під  час  звичного  фізичного
навантаження;  II ст.  - задишка з'являється  під  час  незначного
фізичного  навантаження  (хода  по рівній місцевості);  III ст.  -
задишка турбує в стані спокою.

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові та сечі     - Загальний аналіз мокротиння     - Загальний та бактеріологічне дослідження мокротиння     Обов'язкові інструментальні та функціональні дослідження:     - Електрокардіографія     - Спірографія     - Рентгенологічне дослідження легень     - Проба з фізичним навантаженням     Додаткові лабораторні дослідження:     - біохімічний       аналіз       крові:       (протеїнограма,
альфа-антитрипсин,  креатинін - показники,  які мають діагностичне
значення)   сечовина,  ревмопроби,  загальний  білірубін  та  його
фракції, рівень амінотрансфераз, глюкоза     - Імунограма     Додаткові інструментальні дослідження     - бронхофіброендоскопічне дослідження     - УЗД серця     Інші інструментальні   дослідження  проводяться  залежно  від
супутніх захворювань та тяжкості основного захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*.     Задачі етапу:   1)    запобігання    подальшого    погіршення
бронхолегеневої   функції;   2)   зниження   темпів  прогресування
дифузного порушення бронхів;  3) корекція дихальної недостатності;
4) підвищення   загальної   та  місцевої  реактивності  організму,
5) зниження частоти загострень захворювання та подовження ремісії;
6) лікування  наявних  ускладнень;  7)  нормалізація  фізичного та
емоціонального потенціалу хворого.     Дієта повинна  бути збалансованою вітамінізована з включенням
сирих овочів та  фруктів,  соків.  При  хронічному  обструктивному
бронхіті  з  підвищеним  виділенням  мокротиння показана збагачена
білком дієта, 30-40% жиру рослинного походження.     Санаторний режим: I-II.     Кліматотерапія по I-II режимах.     Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, теренкур.     Функціональна терапія:   дихальна   гімнастика    (тренування
дихальних м'язів), дренажне положення хворого, постуральний дренаж
(вранці та ввечері хворий випиває 1 ст.  ложку  настою  термопсису
(мати-та-мачухи, багульнику,   липи,   подорожнику)  та  1-2  таб.
мукалтину та через 20-30 хв виконує  постуральний  дренаж),  масаж
грудної    клітини    (вібраційний,    класичний,   сегментарний).
Постуральний  масаж  протипоказано  при  виникненні  задишки   або
бронхоспазму. Всі види масажу доцільно проводити після аерозольної
терапії.     Аеротерапія при  t  не  нижче  10  град.С.  Сонячні  ванни за
слабким режимом. Морські ванни при t води 20-22 град.С за помірним
режимом.     Аерозольна терапія:  ультразвукові інгаляції з  використанням
бронхолітичних,     антигістамінних,    муколітичних    препаратів
(мукосальвон, амброксол тощо).     Переважно антисептичний  збір лікарських рослин,  що стимулює
відхаркування:  листя подорожника,  корінь солодки,  листя шавлії,
квіти бузина, бруньки сосни.     Переважно бронходилятуючий  збір  лікарських  рослин:   листя
мати-та-мачухи, трава душиці, корінь солодки, трава багульника.     При наявності    бронхоспастичного     синдрому     необхідно
використовувати бронходилятатори,  які призначаються з врахуванням
добових    ритмів    бронхіальної     прохідності:     стимулятори
(бета)-адренорецепторів, метилксантини, холінолітики.     Спелеотерапія, штучний "соляний клімат", концентрація хлориду
натрію 12-16  мкг/м,  тривалість  процедури  30  хвилин,  на  курс
15-20 процедур.     Нормобарична гіпокситерапія.     Гіпоксична     суміш,    яка
застосовується для лікувальних впливів  містить  10-12%  кисню  та
88-90%  азоту.  Її подають під тиском 1020 гПа. Температура суміші
                                                          -1
складає 18-23 град.С, об'ємна швидкість подачі 0,72 куб.м x час  .     Апаратна фізіотерапія (вибір засобу лікування здійснює лікар,
підхід - індивідуальний):     Для оптимізації періоду акліматизації  у  хворих  на  ХОБ  зі
схильністю   до   вегетативно-судинних   порушень,  порушеннями  у
психоемоційній сфері на санаторно-курортному етапі  використовують
магнітопунктуру. Для  цього  на шкіряної поверхні спини,  на рівні
D    на відстані 1,5 см від остистих відростків  хребта  вибирають
 1-2
зону  сегментарно-інерваційно  пов'язану з легенями та симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1),  максимальна  магнітна  індукція  -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.зону  сегментарно-інерваційно  пов'язану з легенями та симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1),  максимальна  магнітна  індукція  -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.     Дециметрова терапія на область  коренів  легень  щоденно  або
через     день,    10-15    процедур;    або    ампліпульстерапія,
паравертебрально,  I та III роди роботи,  частота 100 Гц,  глибина
модуляції 50%,   по  3-5  хвилин  кожним  родом  роботи,  на  курс
10 процедур (поліпшується прохідність дрібних бронхів).     Індуктотермія грудинної    ділянки,    слабкотеплова    доза,
по 10 хвилин, на курс 10 процедур.     Електрофорез лікарських  речовин  (хлористий  кальцій,  йодид
калію,  папаверину,  еуфіліну тощо)  на  область  грудної  клітки,
щільність струму    0,08-0,1    мА/кв.см,   тривалість   процедури
15-20 хвилин, на курс 10-12 процедур.     Діадинамотерапія, двоконтактний хвильовий струм,  сила струму
від 2-5 до 15-20 мА, до відчуття вібрації, тривалість 8-10 хвилин.
На курс 6-12 процедур.     Додаткові: ультразвукова       терапія,        лазеротерапія,
рефлексотерапія, ароматерапія тощо.     Пелоїдотерапія. Аплікації пелоїду  при  t  40-38  град.С,  на
задньобокову поверхню грудної клітки,  тривалістю 15-20 хвилин, на
курс 12-18 процедур, через день, або з перервою на 3 день.     Озокерито-, парафінотерапія.  Аплікації  на  ділянку  грудної
клітки спереду,  t - 45-50 град.С,  тривалість 30 хвилин,  на курс
12-15 процедур, з перервою на третій день.     Бальнеотерапія.  Хлориднонатрієві   ванни  (або   у   вигляді
                                                 -1
морських купань),   з   концентрацією  (10-40  г  x  л  ),  при  t
37-38 град.С,  тривалість процедури в залежності від  концентрації
10 хвилин, на курс 12-15 ванн через день.морських купань),   з   концентрацією  (10-40  г  x  л  ),  при  t
37-38 град.С,  тривалість процедури в залежності від  концентрації
10 хвилин, на курс 12-15 ванн через день.     Азотні або кисневі ванни,  Т 36-37 град.С, концентрація азоту
       -1                     -1
20-23 мг x л  ,  кисню 30-40 мг x л  .  Тривалість  10-15  хвилин.
Процедури проводять з перервою на третій день. На курс 10-20 ванн.20-23 мг x л  ,  кисню 30-40 мг x л  .  Тривалість  10-15  хвилин.
Процедури проводять з перервою на третій день. На курс 10-20 ванн.     Вуглекислі ванни    покращують    бронхіальну    прохідність.
                                                          -1
Концентрація CO  в штучних ваннах не перевищує 1,2-1,4  г  x  л  .
          2
При  використанні  мінеральної води вміст діоксиду вуглецю повинен
                     -1
бути не менше 0,75 г  x  л  .  Температуру  поступово  знижують  у
процесі курсу лікування з 32 град.С до 30  град.С.  Використовують
також "сухі" вуглекислі ванни: на тіло хворого впливають насиченою
сумішшю атмосферного  повітря  та  діоксиду  вуглецю  температурою
25-26 град.С.
                                                        -1При  використанні  мінеральної води вміст діоксиду вуглецю повинен
                     -1
бути не менше 0,75 г  x  л  .  Температуру  поступово  знижують  у
процесі курсу лікування з 32 град.С до 30  град.С.  Використовують
також "сухі" вуглекислі ванни: на тіло хворого впливають насиченою
сумішшю атмосферного  повітря  та  діоксиду  вуглецю  температурою
25-26 град.С.
                                                        -1     Йодобромні ванни, з вмістом іонів йоду не менш 10 мг x л  , а
                -1
іонів брому 25 мг x л  ,  t 37-38 град.С тривалістю 10-12  хвилин,
на курс 8-12 процедур.іонів брому 25 мг x л  ,  t 37-38 град.С тривалістю 10-12  хвилин,
на курс 8-12 процедур.     Сірководневі ванни      здійснюють     протизапальну     дію.
Використовують сірководневу мінеральну воду, яка містить більш ніж
        -1
10 мг   x   л     загального   сірководню,   тривалість  процедури
10-12 хвилин, проводяться через день або два. На курс 12-14 ванн.10 мг   x   л     загального   сірководню,   тривалість  процедури
10-12 хвилин, проводяться через день або два. На курс 12-14 ванн.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні  та  лабораторні  ознаки  ремісії   запального   процесу,
зменшення (або зникнення) кашлю,  виділення мокротиння та порушень
вентиляції легень.     Протипоказання: хронічний   обструктивний   бронхіт  у  стані
загострення, при наявності  легенево-серцевої  недостатності  вище
II стадії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
          хронічного бронхіту, трахеобронхіту
 

     Шифр по МКХ-10: J41, 42

     Класифікація хронічного     бронхіту      (Н.Р.      Палєєва,
В.О. Ільченко, Л.М. Царькова 1990, 1991)

     1. Характер запального процесу у бронхах.     1.1. Простий (катаральний) бронхіт.     1.2. Гнійний бронхіт з виділенням гнійного мокротиння.     1.3. Слизово-гнійний бронхіт  з  виділенням  слизово-гнійного
мокротиння.     1.4. Особливі форми:     1.4.1. Геморагічний   бронхіт   з   виділенням  мокротиння  з
домішками крові.     1.4.2. Фібринозний  бронхіт  -  з  виділенням  дуже  в'язкого
мокротиння,  збагаченого  фібрином,  у  вигляді  слепків   дрібних
бронхів.     2. Належність   та    відсутність    синдрому    бронхіальної
обструкції.     2.1. Необструктивний бронхіт.     2.2. Обструктивний бронхіт.     3. Рівень ураження бронхіального дерева.     3.1. З     переважним     пошкодженням     крупних    бронхів
(проксимальний).     3.2. З  переважним  пошкодженням  дрібних бронхів та бронхіол
(дистальний).     4. Перебіг.     4.1. Латентний.     4.2. З рідкими загостреннями.     4.3. З частими загостреннями.     4.4. Безперервно рецидивуючий.     5. Фаза.     5.1. Загострення.     5.2. Ремісія     6. Ускладнення.     6.1. Емфізема легень.     6.2. Кровохаркання.     6.3. Дихальна недостатність.     6.3.1. Гостра.     6.3.2. Хронічна.     6.3.3. Гостра на фоні хронічної.     Ступені тяжкості хронічної дихальної недостатності.  I ст.  -
обструктивні  порушення  вентиляції  при  відсутності артеріальної
гіпоксемії.  II ст. помірна артеріальна гіпоксемія (PaO  від 79 до
                                                  2
55 мм рт.ст.).  III ст.  - виражена артеріальна  гіпоксемія  (PaO
                                                            2
нижче 55 мм рт.ст.) або гіперкапнія (PaCO  вище 45 мм рт.ст.).
                                    255 мм рт.ст.).  III ст.  - виражена артеріальна  гіпоксемія  (PaO
                                                            2
нижче 55 мм рт.ст.) або гіперкапнія (PaCO  вище 45 мм рт.ст.).
                                    2     6.4. Вторинна легенева гіпертензія:     6.4.1. Транзиторна стадія.     6.4.2. Стабільна стадія без недостатності кровообігу.     6.4.3. Стабільна стадія з недостатністю кровообігу.

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові та сечі     - Загальний аналіз мокротиння     - Бактеріологічне дослідження мокротиння     Обов'язкові інструментальні та функціональні дослідження:     - Електрокардіографія     - Спірографія     - Рентгенологічне дослідження легень     - Проба з фізичним навантаженням     Додаткові лабораторні дослідження:     - біохімічний       аналіз       крові:       (протеїнограма,
альбумін-глобуліновий   коефіцієнт   альбумін   альфа    +  альфа
                                                1           2
глобуліни, гаптоглобін,    сіалові    кислоти,    сіркомукоїд    -
діагностичні показники),    сечовина,    креатинін,     білірубін,
аминотрансферази, глюкоза     - Імунограма     Додаткові інструментальні дослідження     - бронхофіброендоскопічне дослідження     - УЗД серця     Інші інструментальні  дослідження  проводяться  залежно   від
супутніх захворювань та тяжкості основного захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Задачі етапу:    1)    запобігання    подальшого   погіршення
бронхолегеневої  функції;   2)   зниження   темпів   прогресування
дифузного порушення бронхів;  3) корекція дихальної недостатності;
4) підвищення  загальної  та  місцевої   реактивності   організму,
5) зниження частоти загострень захворювання та подовження ремісії;
6) лікування наявних  ускладнень;  7)  нормалізація  фізичного  та
емоціонального потенціалу хворого.     Дієта повинна бути збалансованою,  достатньо  вітамінізована.
Доцільне включення сирих овочів та фруктів,  соків. При хронічному
бронхіті з підвищеним виділенням мокроти показана збагачена білком
дієта, 30-40% жиру рослинного походження.     Санаторний режим: I-III.     Кліматотерапія: клімат морських берегів, лісів, гір.     Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, ЛФК, теренкур.     Функціональна терапія:    дихальна    гімнастика,    дренажне
положення хворого,  постуральний дренаж (вранці та ввечері  хворий
випиває 1 ст. ложку настою термопсису (мати-та-мачухи, багульнику,
липи, подорожнику) та 1-2 таб. мукалтину та через 20-30 хв виконує
постуральний   дренаж),   масаж   грудної   клітини  (вібраційний,
класичний,  сегментарний).  Постуральний масаж  протипоказано  при
виникненні  задишки  або  бронхоспазму.  Всі  види масажу доцільно
проводити після аерозольної терапії.     Аеротерапія при  t  не  нижче  10  град.С.  Сонячні  ванни за
слабким режимом. Морські ванни при t води 20-22 град.С за помірним
режимом. Теренкур   протяжністю   1500   м   з   кутом  підіймання
5-10 град.,  при відсутності задишки-  збільшення  протяжності  до
3000 м, кут підіймання 6-12 град.     Аерозольна терапія:  ультразвукові інгаляції з  використанням
бронхолітичних, антигістамінних,      муколітичних      препаратів
(мукосальвон, амброксол тощо).     Переважно антисептичний  збір лікарських рослин,  що стимулює
відхаркування:  листя подорожника,  корінь солодки,  листя шавлії,
квіти бузина, бруньки сосни.     Переважно бронходилятуючий  збір  лікарських  рослин:   листя
мати-та-мачухи, трава душиці, корінь солодки, трава багульника.     При наявності    бронхоспастичного     синдрому     необхідно
використовувати бронходилятатори, які призначаються із врахуванням
добових    ритмів    бронхіальної     прохідності:     стимулятори
(бета)-адренорецепторів, метилксантини, холінолітики.     Апаратна фізіотерапія:  для оптимізації періоду акліматизації
у  хворих  на ХНЗЛ зі схильністю до вегетативно-судинних порушень,
порушеннями у психоемоційній сфері, при схильності до бронхоспазму
на санаторно-курортному етапі використовують магнітопунктуру.  Для
цього на шкіряної поверхні спини, на рівні D    на відстані 1,5 см
                                       1-2
від      остистих     відростків     хребта     вибирають     зону
сегментарно-інерваційно  пов'язану  з  легенями   та   симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1  ),  максимальна  магнітна індукція -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.від      остистих     відростків     хребта     вибирають     зону
сегментарно-інерваційно  пов'язану  з  легенями   та   симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1  ),  максимальна  магнітна індукція -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.     Індуктотермія грудинної    ділянки,    слабкотеплова    доза,
по 10 хвилин, на курс 10 процедур.     Електрофорез лікарських  речовин  (хлористий  кальцій,  йодид
калію, цинк, аскорбінової кислити тощо) на область грудної клітки,
сила струму 0,08-0,1 мА/кв.см,  тривалість процедури 15-20 хвилин,
на курс 10-12 процедур.     Спелеотерапія, штучний "соляний клімат", концентрація хлориду
натрію 12-16 мкг/кв.м,  тривалість процедури 30  хвилин,  на  курс
15-20 процедур.     Нормобарична гіпокситерапія.    Гіпоксична     суміш,     яка
застосовується  для  лікувальних  впливів містить 10-12%  кисню та
88-90%  азоту.  Її подають під тиском 1020 гПа. Температура суміші
                                                          -1
складає 18-23 град.С, об'ємна швидкість подачі 0,72 куб.м x час  .     Додаткові:     Ультразвукова терапія,    лазеротерапія,     рефлексотерапія,
ароматерапія тощо.     Пелоїдотерапія. Аплікації пелоїду  при  t  40-38  град.С,  на
задньобокову поверхню грудної клітки,  тривалістю 15-20 хвилин, на
курс 12-18 процедур, через день, або з перервою на 3 день.      Озокерито-, парафінотерапія. Аплікації на ділянку грудної
клітки ззаду,  t - 45-50 град.С,  тривалість 30  хвилин,  на  курс
12-15 процедур, з перервою на третій день.клітки ззаду,  t - 45-50 град.С,  тривалість 30  хвилин,  на  курс
12-15 процедур, з перервою на третій день.     Бальнеотерапія.  Хлориднонатрієві   ванни,  з   концентрацією
         -1(10-40 г  x  л  ),  при  t  36-38  град.С,  тривалість процедури в
залежності від концентрації 10 хвилин,  на курс 12-15  ванн  через
день.     Азотні або кисневі ванни,  t 35-36 град.С, концентрація азоту
       -1                     -1
20-23 мг x л  ,  кисню 30-40 мг x л  .  Тривалість  10-15  хвилин.
Процедури проводять з перервою на третій день. На курс 10-20 ванн.
                                                          -120-23 мг x л  ,  кисню 30-40 мг x л  .  Тривалість  10-15  хвилин.
Процедури проводять з перервою на третій день. На курс 10-20 ванн.
                                                          -1     Йодобромні ванни,  з вмістом іонів йоду не менше 10 мг x л  ,
                   -1
а іонів  брому 25 мг x л   t 37-38 град.С тривалістю 10-12 хвилин,
на курс 8-12 процедур.а іонів  брому 25 мг x л   t 37-38 град.С тривалістю 10-12 хвилин,
на курс 8-12 процедур.     Сірководневі ванни     здійснюють     протизапальну      дію.
Використовують сірководневу мінеральну воду, яка містить більш ніж
       -1
10 мг  x   л     загального   сірководню,   тривалість   процедури
10-12 хвилин, проводяться через день або два. На курс 12-14 ванн.10 мг  x   л     загального   сірководню,   тривалість   процедури
10-12 хвилин, проводяться через день або два. На курс 12-14 ванн.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні   та   лабораторні  ознаки  ремісії  запального  процесу,
зменшення (або зникнення) кашлю,  виділення мокротиння та порушень
вентиляції легень.     Протипоказання: хронічний  обструктивний  бронхіт   у   стані
загострення,  при  наявності легенево-серцевої недостатності нижче
II стадії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування хвороб легенів,
           що спричинені зовнішніми агентами
 

     Шифр по МКХ-10: J60-J63

     Класифікація інтерстиціальних  захворювань  легень (Reynolds,
1998)

     1. Звісної етіології:     Альвеолі, запалення інтерстиція та фіброз     - асбестоз     Альвеоліт, запалення інтерстиція, фіброз + гранулеми     - екзогенний  алергічний  альвеолі  (обумовлено  контактом  з
органічним пилом)     - пневмоконіози (силікоз)     - Берліоз     2. Безвісної етіології     Критерії переходу  до санаторно-курортного етапу реабілітації
хворих з пневмоконіозами:     - зникнення клінічних симптомів захворювання;     - зникнення дихальної недостатності, або не вище 1 ступеня;     - нормалізація гемограм;

     Діагностика на санаторно- курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне  дослідження  крові  (сіркомукоїд,  гаптоглобін,
(альфа)  і (гама)глобулін,  ЛДГ,  глікопротеїновий сурфактант A та
  2
D,   трансамінази,  білірубін,  критерії  які  мають  діагностичне
значення)D,   трансамінази,  білірубін,  критерії  які  мають  діагностичне
значення)     - Імунологічне дослідження крові     Додаткові лабораторні дослідження:     - Біохімічний склад конденсату  вологи  видихуваного  повітря
(гістамін,  серотонін,  адреналін,  норадреналін,  білок, молекули
середньої маси,  молочна кислота, дієнові кон'югати, АОЗ, показник
виділення вологи.     - При бериліозі (шкіряна проба Куртіса,  реакція РПГА антитіл
до металу)     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Електрокардіографія;     - Функція зовнішнього дихання;     - При  необхідності  одноразово  проводиться  рентгенологічне
дослідження легень;     - Вивчення професійного маршруту     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Задачі етапу:     - Підвищення загальної реактивності організму;     - Поліпшення функціонального стану бронхолегеневої системи;     - Поліпшення стану серцево-судинної системи;     - Запобігання прогресування захворювання;     - Корекція супутньої патології.     Дієта має  бути  легкою до засвоювання,  вітамінізована,  яка
включає тваринний білок,  молочні продукти, 30-40% жиру рослинного
походження, фруктозовмісні продукти.     Санаторний режим: I-III     Кліматотерапія: клімат морських берегів, гір, лісів.     Руховий режим:  ранкова гігієнічна гімнастика,  ЛФК (дихальна
гімнастика, звукова  гімнастика,  заняття  у басейні для плавання,
дозована ходьба, теренкур, дозована ходьба на лижах, тренування на
велоергометрі, пішохідні прогулянки)     Масаж: постуральний дренаж,  масаж  класичний,  сегментарний,
самомасаж, на крапки акупунктури.     Апаратна фізіотерапія: УФО 2 рази на рік по 20 сеансів;     Теплі вологі інгаляції сольових (Na гідрокарбонату - 2 г,  Na
хлориду -  1  г,  води  дистильованої  -  100  г),  соляно-лугових
розчинів, мінеральної лікувальної або столово-лікувальної води; ці
речовини можна комбінувати  з  розчином  фітонцидів,  які  готують
перед застосуванням  шляхом  розведення  в  ізотонічному  розчині,
у співвідношенні 1 :  3,  1-2 рази на добу,  впродовж  10-15  діб,
2 курси на рік; інгаляції муколітиків (мукосольвін).     Електрофорез 0,25-5% розчину новокаїну, 2-5% розчину CaCl  на
                                                         2
грудну клітину, на курс 10 процедур;
При бронхоспастичному  синдромі  застосовують  ультразвук  на
грудну клітину. Лікування проводять за наступною схемою на 3 зони:
перша  зона - на паравертебральні ділянки шкіряної поверхні спини,
на рівні D    ,  інтенсивність 0,2 Вт/кв.см,  режим імпульсний, по
     1-12
2 хв;   друга   зона   -   ділянка   шостого-сьомого   міжребер'я,
розпочинаючи від  паравертебральної  лінії  до  середньої пахвової
лінії,  інтенсивність 0,2 Вт/кв.см,  по 2 хв праворуч та  ліворуч;
третя   зона   -   підключична   ділянка   від  грудино-ключичного
зчленовування до плечового суглобу,  інтенсивність  0,2  Вт/кв.см,
методика лабільна,   спосіб   контактний,   праворуч  та  ліворуч,
по 1 хв, на курс 10-12 процедур.грудну клітину, на курс 10 процедур;
При бронхоспастичному  синдромі  застосовують  ультразвук  на
грудну клітину. Лікування проводять за наступною схемою на 3 зони:
перша  зона - на паравертебральні ділянки шкіряної поверхні спини,
на рівні D    ,  інтенсивність 0,2 Вт/кв.см,  режим імпульсний, по
     1-12
2 хв;   друга   зона   -   ділянка   шостого-сьомого   міжребер'я,
розпочинаючи від  паравертебральної  лінії  до  середньої пахвової
лінії,  інтенсивність 0,2 Вт/кв.см,  по 2 хв праворуч та  ліворуч;
третя   зона   -   підключична   ділянка   від  грудино-ключичного
зчленовування до плечового суглобу,  інтенсивність  0,2  Вт/кв.см,
методика лабільна,   спосіб   контактний,   праворуч  та  ліворуч,
по 1 хв, на курс 10-12 процедур.     Лазеропунктура на    БАТ    гелій-неоновим    лазером   АПЛ-1
в поєднанні  з  ентеросорбцією  та  еубіотиками.   Довжина   хвилі
0,632 нм,   щільність   потоку  потужності  5-7  мВт/кв.см,  вплив
на 8-10 корпоральних та 3-4 аурікулярних точки,  тривалість впливу
на корпоральну  точку  30  сек.,  на  аурікулярну 5 сек.,  на курс
10-12 сеансів.  Основні точки,  які використовують: P 1, 5 , 6, 7,
11;  GI 4, 10, 11, 20; T 14, 20, 19; V 11, 12, 13, 43, 15; R 2, 3;
E 13, 15, 36; RP 6; I 22, 21, 17; TR 5; VB 12, 20, 21; аурікулярні
точки - 13,  60,  15,  51,82,  101,  102,  55,  31, 29, 34, 71, 78
(в залежності від переважаючих симптомів з чергуванням рецептури).     Для поліпшення   оксигенації   крові  проводять  гіпербаричну
оксігенацію.  Показаннями для гіпербаричної  оксігенації:  задишка
при  фізичному  навантаженні  та  у  спокої,  зниженні  швидкісних
характеристик дихання більше,  ніж на 40%,  а також  при  зниженні
PvO  не  більше  ніж  35  мм рт.ст.  ( проводять у спеціалізованих
   2
санаторіях легеневого профілю).
Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.
Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні  та  лабораторні  ознаки  ремісії   запального   процесу,
зменшення  або  зникнення кашлю,  виділення мокротиння та порушень
вентиляції легень.санаторіях легеневого профілю).
Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.
Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні  та  лабораторні  ознаки  ремісії   запального   процесу,
зменшення  або  зникнення кашлю,  виділення мокротиння та порушень
вентиляції легень.     Протипоказання: хворі  на  пневмоконіози  у  фазі загострення
захворювання, або    які     супроводжуються     легенево-серцевою
недостатністю   вище   2   ступеня,   хронічна  рецидивуюча  форма
тромбоемболії легеневої артерії,  бронхоектази,  хронічні  абсцеси
легень   при   різкому   виснаженні  хворих,  які  супроводжуються
виділенням гнійного мокротиння та кровохарканням.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           станів після перенесеної пневмонії
 

     Шифр по МКХ-10: J12-J18.

     Класифікація пневмоній   ("Інструкція   про   не  госпітальну
пневмонію у дорослих" відповідно  до  наказу  МОЗ  України  N  499
( v0499282-08 ) від 28.10. 2003)     Форма: вогнищева       (вогнищева-зливна);        сегментарна
(полісегментарна); часткова (крупозна); інтерстиціальна.     Локалізація: сторона пошкодження, доля, сегменти.     Перебіг: легкі, середньо тяжкі, тяжкі     Види: позалікарняні; лікарняні; аспераційні; на тлі ІДС.     За ускладненням: пневмонії ускладнені та неускладнені.     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Критерії переходу  до  другого  етапу  реабілітації хворих на
пневмонію:  зникнення клінічних симптомів захворювання;  зникнення
дихальної  недостатності,  або  не  вище  1 ступеня;  нормалізація
гемограм; рентгенологічна   відсутність    інфільтративних    змін
у легенях.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові;     - Загальний аналіз сечі     Додатково: імунологічні   та   біохімічні  дослідження  крові
(функціональні тести печінки,  нирок,  глікемія та інші не надають
якої-небудь  специфічної інформації,  однак за наявності відхилень
від нормальних значень свідчать про ураження ряду  органів/систем,
що має певне клінічне і прогностичне значення.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ЕКГ     - Спірографія     - Рентгенологічне дослідження легень     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться  залежно від супутніх захворювань і тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Задачі етапу:  при необхідності продовження протизапальної та
розкисаючої терапії, відновлення дренажної функції бронхолегеневої
системи;  корекція  змін,  які   виникли   внаслідок   попередньої
антибактеріальної   терапії   (дисбіоз,   зниження  функціональної
активності  органів  травлення),  очищення  організму;  підвищення
загальної   та   місцевої   реактивності  організму;  нормалізація
фізичного та емоційного  потенціалу  хворого;  корекція  супутньої
патології.     Дієта: має бути легкою до засвоювання,  з  доброю  кулінарною
обробкою,  вітамінізована,  яка  містить тваринний білок,  молочні
продукти, 30-40%  жиру   рослинного   походження,   фруктозовмісні
продукти.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: клімат морських берегів, гір, лісів.     Руховий режим:  ранкова гігієнічна гімнастика,  ЛФК, дихальна
гімнастика,  звукова  гімнастика,  заняття в басейні для плавання,
дозована ходьба та біг,  тренування на  велоергометрі,  прогулянки
пішки,  теренкур,  дозована  ходьба на лижах,  тренування по колу,
поступальний дренаж та дренажна  гімнастика,  масаж  класичний  та
сегментарний, самомасаж, масаж точковий.     Апаратна фізіотерапія.       Позиційна        аерозольтерапія
(репаративна):     а) екстрактів лікувальних пелоїдів (пелоїдин,  гумізоль,  сік
алое  або  сік  каланхое  1,0  мл  +  3,0  мл  розчину  соди;  сік
подорожника 1 мл + 3 мл 0,5%  розчину соди; лізоцим 100 мл у 20 мл
фізіологічного розчину,  5% розчин аскорбінової кислоти, вітамінні
суміші.     б) бронхолітична:  магнію сульфат (1 мл 25%  розчину + 3,0 мл
води), можливі інгаляції 0,5-1% розчину еуфіліну частіше у вигляді
йодованої мікстури, холінолітиків (атровент) 2-4 мл на інгаляцію;     в) мембранстабілізуюча:  0,1%  розчин   ліпіну,   по   5   мл
на 1 процедуру, 1 в день.     При затяжному  перебігу  пневмонії,  у  випадках   збереження
хрипів,  кашлю:  фонофорез  гідрокортизону  на  грудну клітину над
проекцією вогнища (1  ампулу  розчиняють  у  0,2%  розчині  натрію
гідпркарбонату), 8-10 процедур на курс.     - Електрофорез:  трипсину,  хімотрипсину, мукосольвіну, йоду,
міді, кальцію, алое.     - СМВ-терапія,  від апарату "СМВ 150-1",  "Луч-11",  "Луч-3",
"Radarmed".     - Індуктотермія     - ДМВ-терапія:   від  апарату  "Ромашка",  "Ранет",  "Терма",
9-12 Вт, 10 хв, N 10     - КВЧ-терапія  апаратом  Явь1  - 5,6,  Явь1 - 7,1,  щільність
струму до 10 мВт/кв.см,  тривалість сеансу 5-20  хв,  N  10-15  на
курс, щоденно або через день.     - НВЛОК потім ЛО + ентеросорбенти, ЛО на ділянку 2 межребер'я
парастернально, паравертебрально    Th  -Th  ,    надключичні   та
                                 II   IV
надниркові ділянки,  потужність струму 2-4 Вт, лазер інфрачервоний
(0,89-0,85 нм),  імпульсного  типу  "Узор",  "Мустанг",   "Мілта",
"АЛТ-05".надниркові ділянки,  потужність струму 2-4 Вт, лазер інфрачервоний
(0,89-0,85 нм),  імпульсного  типу  "Узор",  "Мустанг",   "Мілта",
"АЛТ-05".     Пелоїдо- та бальнеотерапія, озокеритотерапія.     Радонові купелі:  t  36-37  град.С  (100  мл  концентрованого
розчину радону у 200 л прісної води купелі,  тривалість  процедури
12-15 хвилин, курс лікування 10 купелей)     Пелоїдотерапія аплікаційна:  t   38-40   град.   (торф'яної),
38-40 град.С  (мулистої),  тривалість  процедури 15-20 хвилин,  на
курс 10 процедур, які проводяться через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості лікування:  клінічні та  лабораторні  ознаки
ремісії   запального  процесу  у  легенях,  значне  зменшення  або
відсутність виділення мокротиння та порушень вентиляції у легенях,
зникнення рентгенологічних ознак запалення у легенях.     Протипоказання: пневмонія у стадії загострення, пневмосклероз
та   пневмоконіози,   які   супроводжуються  легенево  -  серцевою
недостатністю  вище  II  ступеню;   хронічна   рецидивуюча   форма
тромбоемболі  легеневої  артерії;  бронхоектази,  хронічні абсцеси
легень  при  різкому  виснаженні   хворих,   які   супроводжуються
виділенням гнійного мокротиння та кровохарканням.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                   бронхіальної астми
 

     Шифр по МКХ-10: J45, 45.0, 45.1, 45.8, 45.9.

     Класифікація бронхіальної астми ("Інструкція про діагностику,
клінічну  класифікацію  та  лікування  бронхіальної  астми" згідно
наказу МОЗ України N 499 ( v0499282-08 ) від 28.10.2003     За етіологією:     - інтермітуюча астма (епізодичні короткі  приступи  1  раз  в
неділю,   нічні  приступи  рідше  2  раз  у  місяць);  відсутність
симптомів та  нормальна  функція  легень  між  загостреннями.  ПОШ
видиху більше 80% від норми, коливання менше ніж 20%).     - легка персистуюча астма.  Загострення 1-2 рази на  тиждень,
які можуть  порушувати  фізичну  активність  та сон.  Нічні прояви
2 рази в місяць.  ПОШ  видиху  більше  80%  від  норми,  коливання
20-30%.     - середньої  тяжкості  персистуюча  астма.   Щоденні   прояви
симптомів.  Нічні  прояви  виникають частіше ніж 1 раз на тиждень.
ПОШ видиху від 60 до 80% від норми, коливання від 30%.     - тяжка   персистуюча   астма.  Часті  загострення.  Постійна
наявність симптомів бронхоспазму.  ПОШ видиху від  60%  та  нижче,
коливання від 30%.     За періодами захворювання: загострення, ремісія.

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Цитологія мокротиння     - Біохімічні  (альфа)   і (гама)-глобуліни,  сіалові кислоти,
                     2
сіркомукоїд,  фібриноген,   гаптоглобін,   показники   які   мають
діагностичне значення.сіркомукоїд,  фібриноген,   гаптоглобін,   показники   які   мають
діагностичне значення.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Спірографія     - Електрокардіографія     - Рентгенологічне дослідження легень     Додаткові лабораторні дослідження:     - Алергологічне дослідження:  алерготестування з  побутовими,
харчовими та пиловими алергенами     - Визначення титрів антитіл до алергенів     - Бактеріологічне дослідження мокроти     - Бактеріологічний висів з носоглотки     - Імунограма

     Додаткові інструментальні дослідження:     Пневмотахометрія, реопульмонографія,          рентгенологічне
дослідження пазух носа тощо. Додаткові інструментальні дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань та тяжкості основного
захворювання.     Консультації фахівців:   оториноларинголог,   інші    -    за
призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Задачі етапу:  1)  покращення  дренажної   функції   бронхів;
2) корекція    дихальної   недостатності;   3)   десенсибілізація;
4) підвищення  загальної  та  місцевої   реактивності   організму,
5) нормалізація  фізичного  та  емоціонального потенціалу хворого,
6) корекція супутньої патології.     Дієта повинна бути збалансованою,  з виключенням алергізуючих
продуктів, достатньо  вітамінізована.  Стіл  N  15  або   5   (при
наявності супутніх захворювань).     Санаторний режим: I-III.     Кліматотерапія: сухий клімат морських берегів, гір.     Руховий режим:  ранкова гігієнічна гімнастика, ЛФК, теренкур,
купання. Теренкур   протяжністю   1500   м   з   кутом  підіймання
5-10 град.С,  при відсутності задишки підвищують до  3000  м,  кут
підіймання 6-12 град.     Аеротерапія при t  не  нижче  10  град.С.  Сонячні  ванни  за
слабким режимом. Морські ванни при t води 20-22 град.С за помірним
режимом.     Аерофітотерапія. Показано   ефірні   масла   м'яти,  лаванди,
шавлії, фенхеля,  піхти,  евкаліпту  тощо,  тривалість   процедури
15-20 хвилин, на курс 15 процедур.     Аерозольна терапія:  з  використанням  бронхолітичних   трав,
мінеральних вод,  при  необхідності  муколітичних  препаратів,  по
7-10 хвилин, температура 33-35 град.С, до 15 процедур на курс.     Спелеотерапія, штучний "соляний клімат", концентрація хлориду
натрію 12-16 мкг/м,  тривалість процедури 30-60  хвилин,  на  курс
15-25 процедур.     Масаж, вібраційний масаж.     Апаратна фізіотерапія:  для оптимізації періоду акліматизації
у хворих на ХНЗЛ зі схильністю до  вегетативно-судинних  порушень,
порушеннями у психоемоційній сфері, при схильності до бронхоспазму
на санаторно-курортному етапі використовують магнітопунктуру.  Для
цього на шкіряної поверхні спини, на рівні D    на відстані 1,5 см
                                       1-2
від     остистих     відростків     хребта     вибирають      зону
сегментарно-інерваційно   пов'язану   з  легенями  та  симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1),  максимальна  магнітна  індукція  -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.від     остистих     відростків     хребта     вибирають      зону
сегментарно-інерваційно   пов'язану   з  легенями  та  симпатичною
нервовою системою.  На ці зони з обох сторін накладають іплікатори
листові магнітофорні  (АЛМ-1),  максимальна  магнітна  індукція  -
8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10-12 діб.     Індуктотермія на   область   проекції   над   нирків,    доза
слабкотеплова. Тривалість   процедури,   по  10  хвилин,  на  курс
10 процедур.     Електрофорез лікарських речовин (5% сульфат магнію, 2% бромід
натрію,  5%  хлористий кальцій,  2%  йодид калію тощо).  Електроди
розташовують  поперечно  в області грудної клітки або подовжньо за
методикою Вермеля,  а   також   ендоназально.   Щільність   струму
0,08-0,1 мА/кв.см,  тривалість процедури 10-15-20 хвилин,  на курс
10-12 процедур.     Ультразвук на  рефлексогенні зони,  а також грудної клітки на
курс 10-15 процедур, через день.     Електросон терапія  за  очно-потиличною  методикою,  частотою
10-40 Гц (в залежності від  вихідного  вегетативного  тонусу:  при
ваготонії  -  30-40 Гц;  при симпатикотонії - 5-10 Гц,  тривалістю
20-40 хвилин). На курс 10-12 процедур.     Пелоїдотерапія. Аплікації     грязі    паравертебрально,    з
охопленням  шийно-грудного  вузла   та   області   наднирків   при
температурі грязі 38-42 град.С,  через день,  по 10-15 хвилин.  На
курс 10-12 процедур.     Озокерито-, парафінотерапія.  Аплікації  на  ділянку  грудної
клітки спереду,  t - 45-50 град.С,  тривалість 10 хвилин,  на курс
10 процедур.     Нормобарична гіпокситерапія.    Гіпоксична     суміш,     яка
застосовується  для  лікувальних  впливів містить 10-12%  кисню та
88-90% азоту.  Її подають під тиском 1020 гПа.  Температура суміші
                                                          -1
складає 18-23 град.С, об'ємна швидкість подачі 0,72 куб.м x час  .     Бальнеотерапія. Вуглекислі   ванни   покращують   бронхіальну
прохідність.  Концентрація  CO   в  штучних  ваннах  не  перевищує
                         2
        -1
1,2-1,4 г x л  .  При використанні мінеральної води вміст діоксиду
                                   -1
вуглецю повинен бути не менше 0,75 г x л  .  Температуру поступово
знижують у процесі курсу лікування  з  32  град.С  до  30  град.С.
Використовують також  "сухі"  вуглекислі  ванни:  на  тіло хворого
впливають  насиченою  сумішшю  атмосферного  повітря  та  діоксиду
вуглецю температурою 25-26 град.С.1,2-1,4 г x л  .  При використанні мінеральної води вміст діоксиду
                                   -1
вуглецю повинен бути не менше 0,75 г x л  .  Температуру поступово
знижують у процесі курсу лікування  з  32  град.С  до  30  град.С.
Використовують також  "сухі"  вуглекислі  ванни:  на  тіло хворого
впливають  насиченою  сумішшю  атмосферного  повітря  та  діоксиду
вуглецю температурою 25-26 град.С.     Йодобромні, штучні кисневі та азотні ванни, температурою води
37-36 град.С, тривалістю 10 хвилин, через день 10-12 процедур.     Хлоридно-натрієві ванни.  Температура  води   37-36   град.С,
тривалість 10 хвилин, через день 10-12 процедур.     Сульфідні ванни з концентрацією сірководню від 25 до 50  мг/л
та температурою  37-36 град.С,  через день,  по 10 хвилин.  Всього
10-12 процедур.     Додатково: лазеротерапія, рефлексотерапія тощо.     Термін санаторно-курортного лікування 21-24 дня.     Показники якості лікування:  відсутність або зменшення скарг,
клінічні та лабораторні ознаки ремісії,  зникнення  або  зменшення
приступів    кашлю,    ядухи,   частоти   та   дози   використання
бронхолітиків,  покращення або  нормалізація  функції  зовнішнього
дихання.     Протипоказання: бронхіальна астма у стані загострення.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                  вазомоторного риніту
 

     Шифр по МКХ-10: J30     J30 - Вазомоторний та алергічний риніт     J30.1 - алергічний риніт, спричинений пилком рослин, поліноз     J30.2 - сезонний алергічний риніт     J30.3 - цілорічний хронічний риніт     J30.4 - алергічний риніт не уточнений.

     Класифікація     - за формами: нейровегетативна форма, алергічна форма;     - за перебігом:  гострий епізодичний,  сезонний, персистуючий
алергічний риніт

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (при   відхиленні   від  норми
дослідження повторювати 1 раз на 10 днів);     Додатково:     - біохімія крові,     - імунограма,     - бактеріологічний висів із носоглотки,     - КІГ,     - ЕЕГ,     - рентгенограма грудної клітки та придаткових пазух носа.     - алерготестування, визначення титрів антитіл до алергенів.     Консультація фахівців:     алерголога,     рефлексотерапевта,
оториноларинголога, фізіотерапевта.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-III.     Дієта: стіл N 15 або 5.     Руховий режим:  ЛФК,  дихальна  гімнастика,  дозована ходьба,
теренкур.     Кліматотерапія по I-II режимах.     Аероіонотерапія, аерофітотерапія.     Спелеотерапія, галотерапія   по   30-60   хвилин,   на   курс
15-25 сеансів.     Інгаляції мінеральної води лужної,  йодобромної, димедролу на
курс до 15 сеансів.     Загальноукріплюючий масаж.     Бальнеотерапія     - Хлоридні  натрієві,  вуглекислі,  сухі вуглекислі,  азотні,
штучні кисневі  ванни.  Тривалість   10   хвилин,   на   курс   до
12-15 процедур.     Гідротерапія (дощовий та циркулярний душі) по 3-5 хвилин,  на
курс до 10 процедур.     Апаратна фізіотерапія.   Електрофорез   лікарських    речовин
(кальцію,   йодиду   калію,   цинку,   магнію   сульфату,  інталу)
ендоназально, сила  струму  від  0,3   до   2,0   мА,   тривалість
15-20 хвилин, кожен день, на курс 10-12 сеансів.     Гальванічний комірець кожен  день  або  через  день  чергують
з впливом   на   шийні   симпатичні  вузли,  тривалістю  процедури
до 15  хвилин.  На   курс   8-10   сеансів,   або   використовують
кальцій-електрофорез на вказані області.     Загальний електрофорез (за Вермелем),  на курс 10-12 процедур
через день.     Електросон-терапія за  очно-потиличною   методикою,   частота
10-40  Гц  (в  залежності від вихідного вегетативного тонусу:  при
ваготонії - 30-40 Гц;  при симпатикотонії - 5-10  Гц),  тривалість
20-40 хвилин. На курс 10-12 процедур.     Магнітотерапія. ПеМП-процедури  на  крила  носа,   тривалістю
15 хвилин, на курс 15-20 процедур.     Нормобарична гіпокситерапія.    Гіпоксична     суміш,     яка
застосовується  для  лікувальних  впливів містить 10-12%  кисню та
88-90% азоту.  Її подають під тиском 1020 гПа.  Температура суміші
                                                          -1
складає 18-23 град.С, об'ємна швидкість подачі 0,72 куб.м x час  .
На курс 12-15 сеансів.     Додатково: лазеротерапія,     рефлексотерапія      (електро-,
лазеропунктура), індуктотермія.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні     Показники якості лікування:  відсутність або значне зменшення
виділень з носа, вільне носове дихання.     Протипоказання: гостра стадія процесу

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
        хронічного риніту, фарингіту, синуситу,
    хронічних хвороб ротоглоточних та носоглоточних
                       мигдаликів
 

     Шифр по МКХ-10: J31, J32, J35.     J31.0 -     хронічний     риніт    (катаральний,    хронічний
субатрофічний, атрофічний, гіперпластичний)     J31.2 -    хронічний   фарингіт   (гіпертрофічний   дифузний,
гіпертрофічний локалізований, гранулезний боковий гіпертрофічний)     J32 - хронічний синусит (ексудативна та гіперпластична форма)     J35 -  хронічні  хвороби   ротоглоточних   та   носоглоточних
мигдаликів  (хронічний  тонзиліт компенсований та некомпенсований;
аденоїди, вегетації аденоїдні)

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі.     Додаткові дослідження:     - рентгенограма придаткових пазух     - біохімія крові     - імунограма     - бактеріальний висів із носоглотки  та  види  чутливості  до
антибіотиків     - ЕКГ     При синуситах - задня риноскопія.     Консультація спеціалістів: оториноларинголога.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-III.     Дієта: загальний стіл за Певзнером, при необхідності - дієта.     Руховий режим: ЛФК, дихальна гімнастика, теренкур.     Кліматотерапія по I-II режимах.     Аероіонотерапія, аерофітотерапія.     Інгаляції мінеральної     води      лужної,      йодобромної,
протизапальних  фітозборів,  2%  гідрокарбонат натрію,  3%  хлорид
натрію. Тривалість процедури 7-10 хвилин, на курс до 15 сеансів.     Загальний масаж. На курс 10 сеансів.     Бальнеотерапія.     Хлориднонатрієві, вуглекислі, сухі вуглекислі, азотні, штучні
кисневі ванни. На курс до 12 процедур.     Гідротерапія (дощовий та циркулярний душі) по 3-5 хвилин,  на
курс до 10 процедур.    Спелеотерапія, галотерапія    по   30-60   хвилин,   на   курс
15-25 сеансів.     Пелоїдотерапія та   теплолікування:   Грязьові  аплікації  на
область проекції   патологічного   вогнища.   Температура    грязі
39-40 град.С,   тривалість   процедури  поступово  збільшують  від
10-12 хвилин  до  15  хвилин.  На  курс  10-12  процедур.  Можливе
чергування з аплікаціями на комірцеві зону.     Гальваногрязьолікування на  область  проекції   патологічного
процесу,  щільність  струму  0,03-0,05 мА/кв.см,  по 10-12 хвилин,
через день, всього 10 процедур.     Теплолікування (озокерит,   парафін)   на   область  проекції
патологічного процесу, на курс 12 процедур, через день.     Апаратна фізіотерапія.     Електрофорез лікарських  речовин   (кальцію,   цинку,   йоду)
ендоназально, щільність  струму  від  0,3  до  1,0 мА,  тривалість
5-12 хвилин, кожен день, на курс 10-12 сеансів.     Загальне УФО до 10-15 процедур, через день.     Кальцій-електрофорез (за Вермелем),  на курс  10-12  процедур
через день.     Діадинамотерапія на    область     патологічного     вогнища,
по 8-10 хвилин, кожен день, на курс до 6-12 процедур.     Ультразвукова терапія  на   область   патологічного   вогнища
по 5-6 хвилин, через день 10 процедур.     Нормобарична гіпокситерапія, на курс 15 сеансів.     Електросон-терапія по  очно-потиличній методиці,  при частоті
від 10 до 40 Гц (в залежності від вихідного вегетативного  тонусу:
при   ваготонії  -  30-40  Гц;  при  симпатикотонії  -  10-20  Гц,
тривалістю 20-40 хвилин). На курс 10-12 процедур.     Магнітотерапія. ПеМП-процедури   на   проекцію  патологічного
вогнища тривалістю 15 хвилин, на курс 15-20 процедур.     Додатково: лазеротерапія,      рефлексотерапія     (електро-,
лазеропунктура), промивання носа методом переміщення.     При наявності    ознак    загострення   запального   процесу:
(електричне   поле   УВЧ,   КУФ-опромінення   слизової    оболонки
носоглотки, мікрохвильова ультразвукова терапія).     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості     лікування:    покращення    самопочуття,
відсутність скарг;  відсутність або значне  зменшення  виділень  з
носа; вільне носове дихання; нормалізація лабораторних показників.     Протипоказання: гостра стадія процесу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
            захворювання системи кровообігу
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування стенокардії
  із рідкими нападами, внаслідок значних та звичайних
    фізичних навантажень (I-II функціональні класи)
 без кардіосклерозу або в сполученні з ним із серцевою
         недостатністю не вищою від IIA стадії
       без порушень серцевого ритму і провідності
         при стабільному перебігу захворювання
 

     Шифр по МКХ-10: I20.9

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - КФК  в  динаміці 3 рази,  бажано МВ-КФК чи тропонін Т або I
при необхідності в динаміці 2 рази (при затяжних нападах);     - АЛТ,   АСТ  (у  діагностично  сумнівних  випадках),  калій,
натрій, білірубін, креатинін;     - ліпідограма   (холестерин   загальний, (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди);     - індекс атерогенності;     - глюкоза крові;     - загальний аналіз крові та сечі;     Додаткові: коагулограма;     Обов'язкові інструментальні дослідження     - вимірювання АТ     - ЕКГ у 12 відведеннях в динаміці     Додаткові:     - ехокардіографія (добовий моніторинг ЕКГ);     - навантажувальний тест (ВЕМ або  тредміл)  при  стабілізації
стану та відсутності протипоказань;     - електрокардіографія   з   лікарськими    (фармакологічними)
пробами (з нітрогліцерином або з обзиданом);     - ступінчаста велоергометрія;     - тетраполярна реографія;     - холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.     Санаторно-курортне лікування*     Завдання санаторного   впливу:  нормалізувати  функціональний
стан нервової  системи,  покращити  процеси  трофіки  міокарда  за
рахунок адекватного фізичного тренування пацієнтів.     Фармакологічна терапія  (за  умови   необхідності   або,   як
сустентаційна (підтримуюча) терапія):     - Аспірин.     - (бета)-адреноблокатори  без  внутрішньої  симпатоміметичної
активності.     - нітрати  при  нападах  стенокардії  та/або  ознаках  ішемії
міокарда.  Як  альтернативу  можна  використовувати   сідноніміни.
Блокатори  кальцієвих  каналів.  Ділтіазем  і  верапаміл  доцільно
застосовувати для лікування хворих,  які  мають  проти  покази  до
(бета)-адреноблокаторів і  у  хворих з варіантною стенокардією при
відсутності    систолічної    СН.     Тієнопіридинові     похідні.
Дігідропірідіни   ретардної  дії  можна  використовувати  з  метою
антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів тільки
разом з (бета)-блокаторами     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного  стану),  обмежується  вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин.
Рекомендується дієта збагачена (омега)-3 поліненасиченими  жирними
кислотами (морська риба). Харчові продукти збагачені вітамінами A,
E. При відносно зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія:     - дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури  із  обов'язковим
розрахунком загального навантаження) по території санаторію;     - повітряні ванни (адаптивно-тренуючий режим);     - сонячні   ванни   (чітко   дозовані   залежно   від   стану
адаптивності пацієнта та інтенсивності  сонячної  прямої/розсіяної
радіації);     - купання (при температурі  води  не  нижчій  від  20  град.С
тривалість   визначається  індивідуально,  залежно  від  клінічних
проявів захворювання).     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика;  лікувальна
дозована ходьба,  використання теренкурних  маршрутів;  лікувальна
фізкультура; лікувальна гімнастика (групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - питна   бальнеотерапія  із  використанням  гідрокарбонатних
та/або  кременистих   мінеральних   вод   з   метою   забезпечення
оптимального   холеретичного   та   холекінетичного   ефекту   для
нормалізації рівня холестерину та нормалізації ліпідного обміну, а
також для збільшення діурезу;     - загальні прісні  35-36  град.С,  тривалість  10-15  хвилин,
вуглекислі 30-33 градусі за Цельсієм, тривалість 8-12 хвилин;     - щадні гідропатичні процедури: дощовий душ 28-30 град.С, або
циркулярний 32-33 град.С, 1-2 хвилини, щоденно;     - 4-камерні гальванічні ванни  35-37  град.С,  15-20  хвилин,
щоденно загальні  або  напівванни  (можна призначати:  вуглекислі,
скипидарні,  радонові,  скипидарно-радонові,  кисневі, йодобромні,
сірководневі,   скипидарно-радонові   з   білою  емульсією)  добір
тривалості   здійснюють   індивідуально   залежно   від   наявного
асортименту, та індивідуальної переносності процедури; через день,
або щоденно.     Апаратна фізіотерапія:     - загальна гальванізація за методикою Вермеля та електрофорез
лікарських препаратів:   електрод  з  прокладкою  15  x  20  см  в
міжлопаточній області (анод),  два інших з прокладками 10 x 15  см
(катод)  -  на  задній  поверхні  гомілок  (на  литкові м'язи) для
введення двох різних (різної полярності) лікарських речовин;  сила
струму  до  20  мА,  тривалість  процедури  15-20 хвилин;  на курс
лікування  12-15  процедур  (1%  розчин  аспірину  або   інше   по
показанням, виходячи із клінічного перебігу захворювання);     - електрофорез   фармакологічних   лікарських   засобів:   за
транскардіальною методикою:  електроди  з  прокладками  10 x 15 см
накладають на область серця та ліву лопатку; сила струму до 10 мА,
тривалість    15-20    хв;    щоденно    або    через   день.   За
рефлекторно-сегментарною методикою   електроди    з    прокладками
10 x 15 см накладають повздовж зовнішньої поверхні лівого плеча та
в області  лівої  лопатки.  Сила  струму  до  10  мА,   тривалість
10-20 хвилин (в якості речовин для електрофорезу призначають: 1-2%
розчин нітрогліцерину; 5-10% розчин новокаїну; 2-5% розчин броміду
натрію; 2% розчин седуксену; 2% розчин токоферолу ацетату в суміші
з 50%  розчином димексиду;  1%  розчин нікотинової  кислоти),  або
гепарин,    тканинні   препарати,   пелоїдодистилят,   або   інше;
електрофорез панангіну, анаприліну;     - електроанальгезія або електросон (при незначному ослабленні
процесів гальмування електросон 30-20 Гц,  тривалість процедури до
1  години;  при  значному  ослабленні  процесів  гальмування  (при
безсонні) індивідуальній  добі   частоти,   тривалість   процедури
від 20  до  40  хвилин;  очні  електроди  можна змочувати розчином
броміду натрію (для посилення седативного ефекту).  До 15 процедур
на курс лікування;     - ДМХ-терапія на зони сегментарної іннервації серця,  або  на
передсерцеву  (прекардіальну) зону,  або на литкові м'язи (можливе
певне індивідуальне варіювання параметрами):     - ДМХ-терапія на передсерцеву зону, випромінювач розташовують
на  відстані  6-8  см  від  поверхні  тіла,  доза  дотеплова   або
слабкотеплова, потужність 20 Вт (при задовільній переносності може
бути  збільшена,  але  не  має  перевищувати  40  Вт),  тривалість
процедури до 10 хвилин; щоденно або через день.     - ДМХ-терапія ділянки верхньогрудного відділу хребта на рівні
Th -Th    (рефлексогенні   зона   серця)   доза   до  теплова  або
  1   5
слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;     - ДМХ-терапія  (рефлекторна)  на литкові м'язи доза дотеплова
або слабкотеплова, 20-40 Вт, тривалість процедури до 10 хв щоденно
або через день, 15 процедур на курс лікування;     - короткохвильова терапія;     - ультрависокочастотна хвильова терапія;     - магнітотерапія на зони сегментарної іннервації серця.     - ультрафонофорез  (з нітратами або інше) на ділянку проекції
серця;     - мікрокліматотерапія (штучна спелеотерапія);     - лазеротерапія;     Додатково:     - психотерапія (релаксуюча індивідуальна або групова);     - гідрокінезотерапія  (комплекс  тренуючих  фізичних  вправ в
умовах  мілких  басейнів  із  можливістю   постійного   розширення
динамічної активності та обсягу навантаження пацієнта);     - масаж (загальний або сегментарний);     - рефлексотерапія  (вплив  на  біологічно  активні  точки  за
спеціальними   методиками   рецептами,   залежно   від   виявленої
активності акупунктурних меридіанів);     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     По показанням:  медикаментозна   терапія:   (бета)-блокатори,
антагоністи    кальцію,    інгібітори    ангіотензинперетворюючого
ферменту,  дезагреганти,  діуретики,  нітрати, метаболічна терапія
(за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування: відсутність клінічних і ЕКГ ознак
ішемії міокарду.  Відсутність  ознак  високого  ризику  за  даними
навантажувальних тестів  (ішемічна  депресія  сегмента ST >= 2 мм,
толерантність до фізичного навантаження менше  5  МЕТ  чи  75  Вт,
зниження  систолічного  АТ  під  час навантаження);  зникнення або
зменшення частоти та інтенсивності нападів стенокардії; підвищення
толерантності  до фізичних навантажень;  перехід на другий руховий
санаторний   режим;   поліпшення   даних    інструментальних    та
функціональних   досліджень;  зменшення  частоти  і  дози  прийому
антиангінальних  препаратів;  зменшення   метеопатичних   реакцій;
поліпшення загального самопочуття.     Протипоказання: індивідуальна непереносності будь-якого  виду
впливу;  наявність недостатності кровообігу вище IIA, що викликана
суміжною або супутньою патологією.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування стенокардії
    напруження внаслідок значно обмежених звичайних
     фізичних навантажень (III функціональний клас)
 без- або з кардіосклерозом, із серцевою недостатністю
       не вищою від I стадії без значних порушень
                    серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I20.9

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - КФК  в  динаміці 3 рази,  бажано МВ-КФК чи тропонін Т або I
при необхідності в динаміці 2 рази (при затяжних нападах);     - АЛТ, АСТ, калій, натрій, білірубін, креатинін;     - ліпідограма  (холестерин  загальний,   (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди);     - індекс атерогенності;     - глюкоза крові;     - загальний аналіз крові та сечі;     Додаткові:     - коагулограма;     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія;     - ехокардіографія;     - тетраполярна реографія;     - холтерівське добове моніторування.     Додаткові:     - навантажувальний  тест  (ВЕМ  або тредміл) при стабілізації
стану та відсутності протипоказань;     - ступінчаста велоергометрія;     - електрокардіографія       з       лікарськими       пробами
(з нітрогліцерином або з обзиданом);     - ступінчаста велоергометрія;     - ехокардіографія;     - тетраполярна реографія;     - холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного  стану),  обмежується  вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин.
Рекомендується дієта збагачена (омега)-3 поліненасиченими  жирними
кислотами (морська риба).  При зайвій вазі обмежується енергетична
цінність їжі.     Кліматотерапія:     - дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури)   по   території
санаторію;     - повітряні ванни;     - сонячні  ванни (дозовані залежно від інтенсивності сонячної
прямої/розсіяної радіації);     - купання  (при  температурі  води  не  нижчій  від 20 град.C
тривалість  визначається  індивідуально,  залежно  від   клінічних
проявів захворювання).     Руховий режим:     - лікувальна фізкультура;     - ранкова гігієнічна гімнастика;     - лікувальна дозована ходьба;     - лікувальна гімнастика (групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - питна  бальнеотерапія  із  використанням   гідрокарбонатних
та/або   кременистих   мінеральних   вод   з   метою  забезпечення
оптимального   холеретичного   та   холекінетичного   ефекту   для
нормалізації рівня холестерину та нормалізації ліпідного обміну, а
також для збільшення діурезу;     - 4-камерні      (вуглекислі,      скипидарні,      радонові,
скипидарно-радонові,    кисневі,     йодобромні,     сірководневі,
скипидарно-радонові з білою емульсією) ванни (індивідуальний вибір
залежно від наявного асортименту  та  індивідуальної  переносності
процедури);     - загальні або сидячі ванни;     - щадні гідропатичні процедури.     Апаратна фізіотерапія:     - загальна   гальванізація   за   Вермелем  або  електрофорез
лікарських  засобів  (1%  розчин  аспірину  або   інше   зумовлене
патогенезом або клінічним перебігом);     - ДМХ-терапія на зони сегментарної іннервації серця,  або  на
передсерцеву  (прекардіальну) зону,  або на литкові м'язи (можливе
певне індивідуальне варіювання параметрами):     - ДМХ-терапія на передсерцеву зону, випромінювач розташовують
на  відстані  6-8  см  від  поверхні  тіла,  доза  дотеплова   або
слабкотеплова, потужність 20 Вт (при задовільній переносності може
бути  збільшена,  але  не  має  перевищувати  40  Вт),  тривалість
процедури до 10 хвилин; щоденно або через день.     - ДМХ-терапія ділянки верхньогрудного відділу хребта на рівні
Th -Th    (рефлексогенні   зона   серця)   доза   до  теплова  або
  1   5
слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;     - ДМХ-терапія  (рефлекторна)  на литкові м'язи доза дотеплова
або слабкотеплова, 20-40 Вт, тривалість процедури до 10 хв щоденно
або через день, 15 процедур на курс лікування;     - магнітотерапія на зони сегментарної іннервації серця.     Додатково:     - лазеротерапія на рефлексогенні зони,  або лазеротерапія  на
біологічно активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - ультрафонофорез на ділянку проекції серця (з нітратами  або
інше);     - електроаналгезія або електросон;     - масаж комірцевої зони або перикардіальної ділянки;     - психотерапія;     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна    терапія:    нітрати,    (бета)-блокатори,
антагоністи    кальцію,    інгібітори    ангіотензинперетворюючого
ферменту,   дезагреганти,   діуретики,   метаболічна  терапія  (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості    лікування:    зменшення    кількості    й
інтенсивності  нападів  стенокардії,  підвищення  толерантності до
фізичних навантажень;  перехід на другий руховий режим, поліпшення
даних  інструментальних  та  функціональних досліджень,  зменшення
частоти  й  дози  прийому  антиангінальних  препаратів,  зменшення
факторів  ризику  і  метеопатичних реакцій,  поліпшення загального
самопочуття.  Відсутність клінічних і ЕКГ ознак  ішемії  міокарду.
Відсутність  ознак  високого  ризику  за  даними  навантажувальних
тестів (ішемічна депресія сегмента ST >= 2  мм,  толерантність  до
фізичного навантаження менше 5 МЕТ чи 75 Вт, зниження систолічного
АТ під час навантаження).

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування стану
      після хірургічного лікування ІХС 2-3 місяці
  після операції (ендоваскулярні втручання на судинах
  серця, аортокоронарне шунтування тощо) при серцевій
    недостатності не вищій від I стадії без порушень
  серцевого ритму. У віддалені терміни після операції
      (1 рік і більше) при відсутності стенокардії
     внаслідок значних фізичних навантажень у стані
    компенсації або серцевої недостатності не вищій
       від 1 стадії без порушень серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I20.9

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди).     - індекс атерогенності;     - глюкоза крові;     - загальний аналіз крові;     Додаткові:     - загальний аналіз сечі,     - печінкові проби.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - електрокардіографія з фізичним навантаженням,     - ехокардіографія,     - велоергометрія,     - холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно  від  загального клінічного стану),  обмежується вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин.
Рекомендується дієта  збагачена (омега)-3 поліненасиченими жирними
кислотами (морська риба).  При зайвій вазі обмежується енергетична
цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію,  повітряні, сонячні (зона розсіяної радіації)
ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(індивідуальна),  підйом по східцях (104 сходинки), велотренування
(після даних велоергометрії).     Бальнеотерапія: загальні або 4-камерні "сухі" вуглекислі, або
вуглекислі,  або радонові,  або кисневі,  або йодобромні, або інші
ванни.     Апаратна фізіотерапія:  гальванічний  комір  за  Щербаком   у
модифікації   Ліхтермана,  або  транскардіальний  електрофорез  за
Келлером 5%  розчину хлориду калію,  або загальний електрофорез за
Вермелем 1% розчину аспірину, або електрофорез лікарських засобів;
синусоїдальна модульована терапія або електросон.     Додатково:     - лазеротерапія;     - рефлексотерапія;     - магнітотерапія;     - лікувальний  масаж  спини  або грудної клітки (крім ділянки
післяопераційного рубця);     - психотерапія;     - медикаментозна  терапія:  нітрати,   антагоністи   кальцію,
дезагреганти, (бета)-блокатори,   метаболічна  терапія,  інше  (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення стенокардії, зменшення
ангінозного  болю,  зникнення  задишки при фізичних навантаженнях,
зникнення  болю  за  ходом  післяопераційного  рубця,   підвищення
толерантності  до фізичних навантажень,  перехід на другий руховий
режим,  поліпшення  даних   інструментальних   та   функціональних
досліджень,  зменшення  частоти  й  дози  прийому  антиангінальних
препаратів,  зменшення факторів ризику  і  метеопатичних  реакцій,
поліпшення  загального  самопочуття.  Відсутність клінічних та ЕКГ
ознак  ішемії  міокарду.  Підвищення  толерантності  до  фізичного
навантаження  більше  25  Вт  та тривалістю педалювання більш 3 хв
Відсутність  прогресування   стенокардії   та   розвитку   гострих
коронарних синдромів. Зменшення частоти госпіталізації.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування стану
      після хірургічного лікування ІХС 2-3 місяці
  після операції (ендоваскулярні втручання на судинах
  серця, аортокоронарне шунтування тощо) при серцевій
    недостатності не вищій від I стадії без порушень
  серцевого ритму. У віддалені терміни після операції
      (1 рік і більше) при відсутності стенокардії
     внаслідок значних фізичних навантажень у стані
    компенсації або серцевої недостатності не вищій
       від 1 стадії без порушень серцевого ритму,
         в сполученні з гіпертонічною хворобою
 

     Шифр по МКХ-10: I20-I25, I10-I15

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди);     - індекс атерогенності;     - глюкоза крові;     - загальний аналіз крові та сечі;     - протромбіновий індекс;     Додаткові:     - аналіз сечі за Зимницьким,     - коагулограма,     - креатинін крові.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - електрокардіографія з фізичним навантаженням;     - ехокардіографія;     - велоергометрія;     - холтерівське  добове  моніторування  електрокардіографії  і
артеріального тиску.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного  стану),  обмежується  вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин.
Рекомендується дієта збагачена (омега)-3 поліненасиченими  жирними
кислотами (морська риба).  При зайвій вазі обмежується енергетична
цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні, сонячні ванни.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова,   індивідуальна),  підйом  по  східцях  (104  сходинки),
велотренування.     Бальнеотерапія: загальні або 4-камерні "сухі" вуглекислі, або
вуглекислі,  або скипидарні з білою емульсією,  або радонові,  або
кисневі, або йодобромні, або сульфідні, або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія:  гальванічний комір за  Щербаком,  або
електрофорез  комірцевої зони (2%  розчин папаверину гідрохлориду,
або 5% розчин новокаїну, або 3% розчин броміду натрію, або інше);     - загальний електрофорез за Вермелем (1%  розчин аспірину, 1%
розчин нікотинової кислоти, або інше);     - транскардіальний електрофорез (5%  розчин новокаїну, або 1%
розчин нікотинової кислоти, або інше);     - синусоїдальна модульована терапія;     - ДМХ-терапія на зони сегментарної іннервації серця,  або  на
передсерцеву  (прекардіальну) зону,  або на литкові м'язи (можливе
певне індивідуальне варіювання параметрами):     - ДМХ-терапія на передсерцеву зону, випромінювач розташовують
на  відстані  6-8  см  від  поверхні  тіла,  доза  дотеплова   або
слабкотеплова, потужність 20 Вт (при задовільній переносності може
бути  збільшена,  але  не  має  перевищувати  40  Вт),  тривалість
процедури до 10 хвилин; щоденно або через день.     - ДМХ-терапія ділянки верхньогрудного відділу хребта на рівні
Th -Th    (рефлексогенні   зона   серця)   доза   до  теплова  або
  1   5
слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;слабкотеплова,  20-40 Вт,  тривалість процедури до 10  хв  щоденно
(або через день), до 12 на курс;     - ДМХ-терапія  (рефлекторна)  на литкові м'язи доза дотеплова
або слабкотеплова, 20-40 Вт, тривалість процедури до 10 хв щоденно
або через день, 15 процедур на курс лікування;     - магнітотерапія на зони сегментарної іннервації серця;     - електросон.     Додатково:     - лазеротерапія на рефлексогенні зони,  на біологічно активні
точки, внутрішнє лазерне опромінення крові;     - д'арсонвалізація  волосистої  частини голови або комірцевої
зони;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів калію (величина аерозольних часток  до
5 мк,   щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - масаж комірцевої зони, або перикардіальної ділянки;     - психотерапія;     - медикаментозна    терапія:     нітрати,     (альфа)-     та
(бета)-блокатори,       антагоністи       кальцію,      інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), дезагреганти, діуретики,
інше.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування: зменшення частоти й інтенсивності
нападів  стенокардії,   підвищення   толерантності   до   фізичних
навантажень,   перехід   на   другий   руховий  санаторний  режим,
поліпшення даних інструментальних  та  функціональних  досліджень,
зменшення  частоти  і  дози  прийому  антиангінальних  препаратів,
зменшення факторів  ризику  і  метеопатичних  реакцій,  поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування постінфарктного
   кардіосклерозу із стенокардією або без стенокардії
         I-III функціонального класу без тяжких
                  порушень ритму серця
 

     Шифр по МКХ-10: I25.2

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди).     - коагулограма,     - загальний аналіз крові та сечі.     Додаткові:     - глюкоза крові,     - печінкові проби,     - тип гіперліпідемії,     - індекс атерогенності.     Обов'язкові інструментальні дослідження: електрокардіографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія  за  Небом,  Слопаком,  Гуревичем  (при
необхідності диференціації локалізації ураження)     - електрокардіографія з фізичним навантаженням,     - електрокардіографія    з     лікарськими     пробами     (з
нітрогліцерином або з обзиданом) ступінчаста,     - ехокардіографія,     - велоергометрія,     - холтерівське добове моніторування,     - тетраполярна реовазографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим:   I.   Дієта:   10;  або  15  або  інші  за
додатковими показаннями (залежно від загального клінічного стану),
обмежується  вживання тваринних жирів,  та продуктів,  які містять
холестерин.    Рекомендується    дієта     збагачена     (омега)-3
поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При зайвій вазі
обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію,  повітряні, сонячні (зона розсіяної радіації)
ванни, купання  при  температурі  води не нижчій від 20 град.С від
2 до 7 хв, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна дозована  ходьба,  прогулянки,  лікувальна
гімнастика (групова, індивідуальна), велотренування,     Бальнеотерапія: загальні або 4-камерні "сухі" вуглекислі, або
вуглекислі,  або  радонові,  або  кисневі,  або сірководневі,  або
йодобромні, або скипидарні з білою емульсією, або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія:     - електрофорез лікарських засобів (5%  розчин новокаїну)  при
гіпералгезії      серця      і      хребта,      або     загальний
гальванізація-електрофорез за Вермелем (1%  розчин аспірину),  або
транскардіальний  електрофорез  (5%  розчин новокаїну;  1%  розчин
кислоти  нікотинової   інше);   дециметровохвильова   терапія   на
передсерцеву   зону,  або  дециметровохвильова  і  короткохвильова
терапія на зони  сегментарної  іннервації  серця  або  на  литкові
м'язи, або магнітотерапія на зони сегментарної іннервації серця.     Додатково:     - гідрокінезотерапія;     - електросон або електроанальгезія;     - лазеротерапія;     - ультрафонофорез на ділянку  проекції  серця  (нітратів  або
ізокету),     - масаж перикардиальної ділянки;     - психотерапія;     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - сустентаційна     медикаментозна     терапія:      нітрати,
(бета)-блокатори, антагоністи          кальцію,         інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту,  дезагреганти, гіполіпідемічні
препарати, антиоксиданти, діуретики, метаболічна терапія, інше (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники результатів   лікування:   зникнення   стенокардії,
підвищення  толерантності  до  фізичних  навантажень,  перехід  на
другий руховий санаторний режим, поліпшення даних інструментальних
та  функціональних  досліджень,  зменшення  частоти й дози прийому
антиангінальних   препаратів,   зменшення   факторів   ризику    і
метеопатичних реакцій, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування кардіосклерозу
    після перенесеного інфаркту міокарда з хронічною
     аневризмою серця, з рідкими нетяжкими нападами
         стенокардії (I-II функціональні класи)
   без прогностично несприятливих порушень серцевого
          ритму і атріовентрикулярної блокади
            вищої від I ступеня із серцевою
             недостатністю не вище I стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I25.3

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - коагулограма,     - протромбіновий індекс,     - фібриноген,     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцеріди).     Додаткові лабораторні дослідження:     - глюкоза крові,     - загальний аналіз сечі,     - імунограма,     - толерантность плазми до гепарину.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія з фізичним навантаженням,     - ехокардіографія, тетраполярна реовазографія,     - електрокардіографія за Небом, Слопаком, Гуревичем,     - велоергометрія, холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I.     Дієта: 10 або 15 (раціон N 4 або N 5).     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика (індивідуальна),  лікувальна дозована  ходьба  (залежно
від  функціонального класу та загального клінічного стану хворого,
починаючи із 500 м та зі  швидкістю  60-70  кроків  на  1  хв  (із
подальшим електрокардіографічним контролем), лікувальна гімнастика
(індивідуальна).     Бальнеотерапія: ванни 2-х або 4-х камерні вуглекислі або інші
ванни або лікувальні душі.     Апаратна фізіотерапія: дециметровохвильова терапія на литкові
м'язи,  або короткохвильової частоти терапія, або лазеротерапія на
біологічно активні точки, або електросон, або магнітотерапія.     Додатково:     - гідрокінезитерапія (у мілководному басейні);     - електрофорез лікарських засобів;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів калію (величина аерозольних часток  до
5 мк,   щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - киснево-синглетна терапія;     - психотерапія;     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:  нітрати,  дезагреганти, інгібітори
ангіотензинперетворюючого   ферменту,   діуретики,  антиоксиданти,
гіполіпідемічні препарати, інше (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості    лікування:     поліпшення     коронарного
кровообігу,  підвищення  толерантності  до  фізичних  навантажень,
підвищення дистанції та  темпу  прогулянкової  ходьби,  поліпшення
даних  інструментальних  та  функціональних досліджень,  зменшення
ангінозного  болю,  частоти   і   дози   прийому   антиангінальних
препаратів,  зменшення  факторів  ризику  і  метеопатичних реакцій
поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування стану
   після хірургічного лікування аневризми (резекція)
    3-4 місяці і більше після операції при серцевій
   недостатності не вищій від I стадії і відсутності
                порушень серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I25.3

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - глюкоза крові,     - протромбіновий індекс,     - фібріноген.     Додаткові:     - імунограма,     - толерантність плазми до гепарину,     - фібрінолітична активність,     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - електрокардіографія з фізичним навантаженням,     - ехокардіографія,  електрокардіографія  за Небом,  Слопаком,
Гуревичем,     - холтерівське добове моніторування,     - велоергометрія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного  стану),  обмежується  вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин,
рекомендуються продукти що містять підвищену  кількість  (омега)-3
поліненасичені  жирні  кислоти  (морська  риба).  При  зайвій вазі
обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика   (індивідуальна),    лікувальна    дозована    ходьба,
прогулянки, лікувальна гімнастика (індивідуальна).     Бальнеотерапія: "сухі" вуглекислі або  4-камерні;  вуглекислі
ванни.     Апаратна фізіотерапія:  гальванізація  комірцевої   зони   за
Щербаком,  або  електрофорез  5%  розчину обзидану,  або загальний
електрофорез-гальванізація за Вермелем (1%  розчину аспірину), або
транскардіальний   електрофорез   (5%  розчину  хлориду  калію  за
Келлером); терапія синусоїдальними модульованими струмами.     Додатково:     - лазеротерапія;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  хлориду  натрію або із
перевагою наявності у аерозолі іонів калію  (величина  аерозольних
часток до  5  мк,  щільність  аерозолю  до  5 мг на куб.м повітря,
тривалість перебування в умовах  аерозолю  не  більше  30  хвилин,
через день або щоденно);     - електросон;     - масаж комірцевої зони або литкових м'язів;     - психотерапія;     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:  (бета)-адреноблокатори, інгібітори
ангіотензинперетворюючого   ферменту,    дезагреганти,    нітрати,
гіполіпідемічні  препарати,  антиоксиданти,  метаболічна  терапія,
інше (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  відсутність нападів  стенокардії
зменшення  ангінозного  болю,  електрокардіографічно  підтверджене
поліпшення коронарного кровообігу,  зникнення або зменшення  скарг
хворого,   зникнення   болю   за  ходом  післяопераційного  рубця,
підвищення толерантності до фізичних навантажень, поліпшення даних
інструментальних та функціональних досліджень,  зменшення факторів
ризику і метеопатичних реакцій, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
   санаторно-курортного лікування атеросклеротичного
   кардіосклерозу без стенокардії або зі стенокардією
   I та II функціонального класу без тяжких порушень
 серцевого ритму і провідності з серцевою недостатністю
                не вищою від IIA стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I25.1

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - протромбіновий індекс,     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди).     Додаткові:     - глюкоза крові,     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія,     - ступінчаста велоергометрія,     - холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно  від  загального клінічного стану),  обмежується вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин,
рекомендуються продукти  що  містять підвищену кількість (омега)-3
поліненасичені жирні  кислоти  (морська  риба).  При  зайвій  вазі
обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території  санаторію,  повітряні,  сонячні  ванни  (зона розсіяної
радіації),  купання при температурі води не нижчій від 20  град.С,
тривалість від 2 до 7 хв.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: ванни  загальні  або  4-х  камерні вуглекислі
"сухі", або вуглекислі, або кисневі, або хвойні, або радонові, або
йодобромні,  або скипидарні з білою емульсією, або інші ванни, або
лікувальні душі.     Апаратна фізіотерапія:  -  загальний електрофорез за Вермелем
(1% розчин аспірину або інше), або електрофорез лікарських засобів
(5% розчин новокаїну) при гіпералгезії серця і хребта;     - транскардіальний електрофорез (5%  розчин новокаїну або  1%
розчин  нікотинової кислоти);  дециметровохвильова терапія на зони
сегментарної іннервації серця;     - дециметровохвильова  терапія  або  короткохвильової частоти
терапія на передсерцеву зону або на литкові м'язи.     Додатково:     - гідрокінезитерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - магнітотерапія на зони сегментарної іннервації серця;     - електросон;     - лазеротерапія;     - фонофорез на ділянку проекції серця (нітратів або ізокету);     - масаж комірцевої зони або перикардіальної ділянки;     - психотерапія;     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - сустентаційна  медикаментозна  терапія:   (бета)-блокатори,
антагоністи    кальцію,    інгібітори    ангіотензинперетворюючого
ферменту, дезагреганти, діуретики, антиаритмічні препарати та інше
(за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості   лікування:   підвищення  толерантності  до
фізичних навантажень,  перехід на другий руховий санаторний режим,
поліпшення  даних  інструментальних  та функціональних досліджень,
зменшення  частоти  й  дози  прийому  антиангінальних  препаратів,
зменшення  факторів  ризику  і  метеопатичних реакцій,  поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
   санаторно-курортного лікування атеросклеротичного
   кардіосклерозу без стенокардії або зі стенокардією
   I та II функціонального класу без тяжких порушень
       серцевого ритму і провідності при серцевій
    недостатності не вищій від IIA стадії з рідкими
     екстрасистолами або неважкими пароксизмальними
              порушеннями серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I25.3

     Діагностика на санаторному етапі *     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - протромбіновий індекс,     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди).     Додаткові:     - глюкоза крові,     - коагулограма,     - печінкові проби.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія,     - холтерівське добове моніторування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим:   I.   Дієта:   10;  або  15  або  інші  за
додатковими показаннями (залежно від загального клінічного стану),
обмежується  вживання тваринних жирів,  та продуктів,  які містять
холестерин, рекомендуються продукти що містять підвищену кількість
(омега)-3 поліненасичені жирні кислоти (морська риба).  При зайвій
вазі обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію,  повітряні, сонячні (зона розсіяної радіації)
ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  від 20 град.С
тривалість від 2 до 7 хв, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика (індивідуальна), лікувальна гімнастика (індивідуальна),
лікувальна дозована ходьба, прогулянки.     Бальнеотерапія: загальні ванни: вуглекислі, або радонові, або
кисневі, або   йодобромні,  або  сірководневі;  4-камерні;  "сухі"
вуглекислі або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія:     - електрофорез  інтраназальний  за  Гращенковим-Касілем   (3%
розчин броміду натрію або 1% розчин димедролу)     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (2%  розчин папаверину гідрохлориду, або 5% розчин новокаїну,
або 3% розчин броміду натрію, або інше),     - загальний електрофорез за Вермелем (1% розчин аспірину, або
1% розчин нікотинової кислоти, або інше);     - терапія синусоїдально модульованими струмами;     - дециметровохвильова,     - короткохвильова терапія,     - магнітотерапія на зони сегментарної іннервації  серця  (або
проекції  серця)  у  сполученні  з  інфрачервоним опроміненням (на
біологічно активні точки).     Додатково:     - електросон;     - психотерапія;     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - сустентаційна            медикаментозна            терапія:
(бета)-адреноблокатори,     антагоністи     кальцію,    інгібітори
ангіотензинперетворюючого   ферменту,   дезагреганти,   діуретики,
антиаритмічні препарати,  нітрати, гіполіпідемічні препарати, інше
(за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення   толерантності   до
фізичних навантажень,  перехід на другий руховий санаторний режим,
поліпшення даних інструментальних  та  функціональних  досліджень,
зменшення  частоти  й  дози  прийому  антиангінальних  препаратів,
збільшення дистанції прогулянкової ходьби,  поліпшення  загального
самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
   гіпертонічної хвороби I та II стадії доброякісного
       перебігу без частих гіпертонічних кризів,
        без прогностично несприятливих порушень
      серцевого ритму і провідності, при серцевій
          недостатності не вищій від I стадії
 

     Шифри по МКХ-10: I10

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз кров та сечі;     - дослідження сечі за Зимницьким або за Нечипоренком;     - глюкоза крові;     - протромбіновий індекс;     - креатинін у сироватці крові;     - ліпідограма        (холестерин,        (бета)-ліпопротеїди,
тригліцериди);     - коагулограма.     Додаткові:     - печінкові проби.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія у 12 стандартних відведеннях;     - велоергометрія;     - холтерівське добове моніторування артеріального тиску;     - ультразвукове дослідження нирок;     - дослідження очного дна;     - консультації  спеціалістів:  окуліста  (дослідження  очного
дна), за показаннями.     - вимірювання  АТ  на  обох руках та вимірювання АТ на нижніх
кінцівках (при вперше виявленому підвищенні АТ в осіб молодших  за
40 років)     - вимірювання маси тіла та окружності талії

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно  від  загального клінічного стану),  обмежується вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин,
рекомендуються продукти  що  містять підвищену кількість (омега)-3
поліненасичені жирні  кислоти  (морська  риба).  При  зайвій  вазі
обмежується енергетична цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні, сонячні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика   (індивідуальна),   лікувальна   гімнастика  (групова,
індивідуальна), велотренування, дозована ходьба.     Бальнеотерапія: 4-камерні;    "сухі"   вуглекислі;   загальні
вуглекислі,  або  радонові,  або  йодобромні,  або  кисневі,   або
скипидарні   з   білою  емульсією,  або  радоново-скипидарні,  або
сірководневі,  або хлоридно-натрієві,  або хвойні, або інші ванни;
лікувальні душі: циркулярний або підводний душ-масаж.     Апаратна фізіотерапія:     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (2%  розчин папаверину гідрохлориду, або 5% розчин новокаїну,
або 3% розчин броміду натрію, або інше),     - загальний електрофорез-гальванізація за Вермелем (1% розчин
аспірину, або 1% розчин нікотинової кислоти), або транскардіальний
електрофорез  (5%  розчин  новокаїну  або  1%  розчин  нікотинової
кислоти),     - електрофорез брому,  або аміназину,  або  платифіліну,  або
магнію,  або еуфіліну,  або но-шпи,  або папаверину, або обзидану,
або тканинних препаратів, або гангліоблокаторів;     - електротерапія  синусоїдально  модульованими струмами,  або
дециметровохвильова,  або короткохвильової частоти терапія на зону
сегментарної  іннервації серця,  або на передсерцеву зону,  або на
литкові м'язи (см методики при інфаркті міокарду);     - магнітотерапія   на   зони  сегментарної  іннервації  серця
(см методики при інфаркті міокарду).     Додатково:     - електросон (при незначному ослабленні процесів  гальмування
частота імпульсів добирається індивідуально,  тривалість процедури
до 1 години;  при значному ослабленні  процесів  гальмування  (при
безсонні)   тривалість  процедури  від  20  до  40  хвилин);  очні
електроди (катод)  можна  змочувати   розчином   броміду   натрію.
До 15 процедур;     - лазеротерапія на  рефлексогенні  зони,  або  на  біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - д'арсонвалізація волосистої частини голови  або  комірцевої
зони;     - електричне поле ультрависокої частоти;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів калію (величина аерозольних часток  до
5 мк,   щільність   аерозолю  до  5  куб.мгм  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - масаж комірцевої зони або прекардіальної ділянки;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:     Застосування антигіпертензивних     препаратів     I     ряду
(бета)-адреноблокатори, тіазидні  або  тіазидоподібні   діуретики,
                               (1)
інгібітори АПФ,  антагоністи кальцію   , антагоністи рецепторів до
ангіотензину II).інгібітори АПФ,  антагоністи кальцію   , антагоністи рецепторів до
ангіотензину II).     Низькодозова комбінована     терапія,     як     альтернатива
монотерапії.     При недостатньому  ефекті   проводять   комбіновану   терапію
2-3 препаратами I ряду.     При недостатній ефективності,  або неможливості  застосування
препаратів  I  ряду  в  складі комбінованої терапії використовують
антигіпертензивні препарати  II   ряду   (альфа) -адреноблокатори,
                                           1
поперед   усе   при   супутній   аденомі   передміхурової  залози,
моксонидін, (альфа)-метілдопа, резерпін).поперед   усе   при   супутній   аденомі   передміхурової  залози,
моксонидін, (альфа)-метілдопа, резерпін).     При гіпер- і дісліпідемії - терапія статинами.     Аспірин (профілактично   та  при  схильності  до  підвищеного
зсіданя крові).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  стабілізація рівня артеріального
тиску   та/або  стійка  тенденція  до  його  зниження,  підвищення
толерантності до фізичних  та  нервових  навантажень,  перехід  на
більш  високий руховий режим,  поліпшення діагностичних показників
інструментальних та функціональних досліджень, зменшення частоти й
дози прийому гіпотензивних препаратів, зменшення факторів ризику і
метеопатичних реакцій,  поліпшення загального самопочуття.  Стійке
зниження АТ  до  цільового  -  <  140/90,  а  для  хворих цукровим
діабетом - до 130/80 мм рт.ст. Зменшення вираженості скарг хворого
з     боку    серцево-судинної    системи.    Корекція    факторів
серцево-судинного ризику.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування реноваскулярної
       гіпертонії після реконструктивних операцій
     на ниркових артеріях і нирках, з нормалізацією
    або значним зниженням артеріального тиску після
       операції, без виражених явищ недостатності
   азотовидільної функції нирок, порушення мозкового
  та коронарного кровообігу при серцевій недостатності
    не вищій від I стадії і відсутності прогностично
         несприятливих порушень серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I15

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - дослідження сечі за Зимницьким або Нечипоренком,     - глюкоза крові,     - креатинін у сироватці крові,     - коагулограма.     Додаткові:     - ліпідограма,     - печінкові та ниркові проби,     - дослідження рівня катехоламінів сечі,     - дослідження рівня калію сироватки крові.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія,     - реоенцефалографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - ехокардіографія,     - електрокардіографія з лікарськими пробами,     - тетраполярна реовазографія,     - холтерівське добове моніторування артеріального тиску.     Консультації спеціалістів: окуліста, інші - за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно  від  загального клінічного стану),  обмежується вживання
тваринних   жирів,   та   продуктів,   які   містять   холестерин.
Рекомендується дієта  збагачена (омега)-3 поліненасиченими жирними
кислотами (морська риба).  При зайвій вазі обмежується енергетична
цінність їжі.     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні, сонячні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика   (індивідуальна)   лікувальна   гімнастика   (групова,
індивідуальна), лікувальна дозована ходьба, прогулянки.     Бальнеотерапія: загальні напівванни,  4-камерні,  вуглекислі,
або "сухі" вуглекислі, йодобромні, шавлієві, радонові, кисневі або
інші  ванни;  лікувальні  душі:  дощовий   або   циркулярний   або
обливання.     Апаратна фізіотерапія:  гальванічний  комір  за  Щербаком або
електрофорез комірцевої зони за  Щербаком  (2%  розчин  папаверину
гідрохлориду,  або  3%  розчин  новокаїну,  або 3%  розчин броміду
натрію, або 5% розчин сульфату магнію, або 1% розчин еуфіліну, або
інше),     - загальний електрофорез-гальзанізація за Вермелем (1% розчин
аспірину,  або 3% розчин броміду натрію, або 1% розчин нікотинової
кислоти),  або електрофорез брому, або аміназину, або платифіліну,
або   магнію,  або  еуфіліну,  або  но-шпи,  або  папаверину,  або
обзидану, або тканинних препаратів або інше;     - синусоїдальна модульована терапія,     - дециметрова хвильова терапія,     - короткохвильова терапія,     - магнітотерапія.     Додатково:     - електросон;     - лазеротерапія  на  біологічно  активні  точки або внутрішнє
лазерне опромінення крові;     - масаж комірцевої зони;     - психотерапія;     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - сустентаційна     медикаментозна     терапія:    селективні
(бета)-адреноблокатори, антагоністи      кальцію,       інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту,  діуретики, дезагреганти, інше
(за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  стабілізація рівня артеріального
тиску   та/або  стійка  тенденція  до  його  зниження,  підвищення
толерантності до фізичних  та  нервових  навантажень,  перехід  на
більш  високий руховий режим,  поліпшення діагностичних показників
інструментальних та функціональних досліджень, зменшення частоти й
дози прийому гіпотензивних препаратів, зменшення факторів ризику і
метеопатичних реакцій,  зменшення несприятливих реакцій на  впливи
факторів ризику,  стабілізація  та/або   зменшення   метеопатичних
реакцій, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
              нейроциркуляторної дистонії
 

     Шифр за МКХ-10: C90, F45.3

     Нейроциркуляторна дистонія     (НЦД)     -    поліетіологічне
захворювання,  основними ознаками якого є нестійкість пульсу,  АТ,
кардіалгія,  дихальний  дискомфорт,  вегетативні  та психоемоційні
порушення,  порушення судинного тонусу,  низька  толерантність  до
фізичного   навантаження  і  стресових  станів  при  доброякісному
перебігу та доброму прогнозі життя.

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі.     Додаткові: глюкоза у крові,  АЛТ,  АСТ, білірубін, креатинін,
холестерин     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія (у 12 стандартних відведеннях),     - реоенцефалографія,     - велоергометрія (дозоване фізичне навантаження),     - холтерівське добове моніторування артеріального тиску.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 15 (раціон N 5) та за додатковими показаннями (залежно
від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території  санаторію,  сон на повітрі,  повітряні,  сонячні ванни,
таласотерапія, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика  (індивідуальна),   лікувальна   гімнастика   (групова,
індивідуальна), лікувальна дозована ходьба, прогулянки.     Бальнеотерапія:     - загальні  вуглекислі,  або  йодобромні,  або  морські,  або
перлинні, або хвойні, або радонові, або азотні ванни,     - підводний душ-масаж,     - лікувальні душі: дощовий, циркулярний, обливання.     Апаратна фізіотерапія:     - гальванічний комір за Щербаком,     - електрофорез   комірцевої   зони  за  Щербаком  (1%  розчин
кофеїну,  або 3-5% розчин хлориду кальцію, або 1% розчин мезатону,
або інше);     - електрофорез ділянки шийних симпатичних вузлів  (3%  розчин
хлориду кальцію або 1% розчин кофеїну);     - ендоназальний  електрофорез   за   Грищенковим-Касілем   1%
розчину  вітаміну  B ,  (при гіпертензивному синдромі електрофорез
               1
брому,  або магнію сульфату,  або еуфіліну,  або  анаприліну,  або
гідрохлориду папаверину;  при гіпотензивному синдромі електрофорез
кофеїну; при кардіальному синдромі електрофорез новокаїну);брому,  або магнію сульфату,  або еуфіліну,  або  анаприліну,  або
гідрохлориду папаверину;  при гіпотензивному синдромі електрофорез
кофеїну; при кардіальному синдромі електрофорез новокаїну);     - дециметровохвильова терапія     - д'арсонвалізація волосистої частини голови.     Додатково:     - гідрокінезотерапія;     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення;     - рефлексотерапія;     - масаж голови, або нижніх кінцівок, або ділянки серця;     - психотерапія;     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:  настою аралії, женьшеню, лимоннику
китайського та інше;     - (бета)-адреноблокатори     (рекомендуються     хворим     з
симпатоадреналовими кризами та тахікардією);     - антиаритмічні препарати при симптомних аритміях;     При зайвій вазі обмежується  енергетична  цінність  їжі.  При
наявності шкідливих звичок - відмова від тютюнопаління,  обмеження
вживання алкоголю.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  клінічна  ремісія,   підвищення
толерантності до фізичних навантажень, зменшення факторів ризику і
метеопатичних   реакцій,   поліпшення   загального    самопочуття.
Нормалізація  АТ  і  ЧСС.  Підвищення  толерантності  до фізичного
навантаження.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      ревматичного ендоміокардиту при мінімальному
  ступені активності через 1-2 місяці після закінчення
    гострих явищ у хворих на первинний або зворотний
    ендоміокардит затяжного або латентного перебігу
     з ураженням клапанного апарату або без нього,
  при недостатності кровообігу не вищій від I стадії,
   без прогностично несприятливих порушень серцевого
  ритму; через 6-8 місяців після затихання загострення
        при серцевій недостатності I-IIA стадій
 

     Шифр по МКХ-10: I09.0-I09.1

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - глюкоза крові,     - калій, натрій,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - антистрептолізін-O,     - печінкові проби (АЛТ, АСТ, білірубін,),     - холестерин,     - креатинін,     - СРП;     - титри АСЛО, АГ, РФ;     Додаткові: імунограма, фібриноген, коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження     - вимірювання АТ;     - електрокардіографія (12 стандартних відведеннях);     - ехокардіографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - при необхідності добовий моніторинг ЕКГ     - фонокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10   та   за   додатковими  показаннями  (залежно  від
загального  клінічного  стану).  При   зайвій   вазі   обмежується
енергетична  цінність  їжі.  Відмова від тютюнопаління,  обмеження
вживання  алкоголю.  При  наявності  СН   -   обмеження   добового
споживання  хлориду  натрію:  менш  3 г на добу при доклінічної та
помірної ХСН (не вживати солоні продукти,  не підсолювати їжу  під
час споживання,  менш  1,5  г на добу при значний ХСН (III-IV ФК).
Рекомендується дієта збагачена (омега)-3 поліненасиченими  жирними
кислотами     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію,  повітряні ванни, сонячні ванни (щадний режим
дозування навантаження) та інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні  або   4-камерні   вуглекислі,   або
кисневі,   або   радонові,  або  морські,  або  сірководневі,  або
йодобромні,  або  інші  ванни;  лікувальні   душі:   дощовий   або
циркулярний.     Апаратна фізіотерапія:  електрофорез  лікарських  засобів  за
Вермелем (аспірину 1%  розчин,  або кислоти нікотинової 1% розчин,
або інше) або електрофорез комірцевої зони за  Щербаком  (аспірину
1%  розчин,  або натрію броміду 5%  розчин, або кальцію хлориду 5%
розчин, або інше); індуктотермія або дециметровохвильова терапія.     Додатково:     - ультрафіолетове   опромінення   мигдаликів,   або   лазерне
опромінення мигдаликів;     - пелоїдо- або теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - масаж комірцевої зони, або сегментарний, або суглобів;     - електросон;     - психотерапія індивідуальна або групова;     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - сустентаційна медикаментозна терапія:  біцилінопрофілактика
(продовження курсу розпочатого за місцем проживання),  нестероїдні
протизапальні    препарати,    діуретики,    серцеві    глікозиди,
(бета)-адреноблокатори (за показаннями).     - пеніцилінопрофілактика впродовж року.     - лікування  СН  в  залежності  від  типу   (систолічна   або
діастолічна).     - антикоагулянти (у пацієнтів з постійною  формою  фібриляції
передсердь,   тромбоемболічними   ускладненнями   в   анамнезі,  з
мітральним стенозом та протезованими клапанами серця. Обов'язковий
контроль  міжнародного  нормалізованого співвідношення (МНО).  При
неможливості визначення МНО - визначення протромбінового індексу.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль  у  серці та суглобах,  підвищення толерантності до
фізичних  навантажень,  поліпшення   даних   інструментальних   та
функціональних   досліджень,   показників   ревмопроб,  поліпшення
загального самопочуття.  Відсутності прогресуванні СН,  підвищення
толерантності   до   фізичного   навантаження,   зниження  частоти
госпіталізацій.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      недостатності мітрального клапана без ознак
 активності ревматичного процесу, при стані компенсації
  або серцевої недостатності не вищій від IIA стадії,
   без прогностично несприятливих порушень серцевого
     ритму та провідності. Сполучена мітральна вада
  атріовентрикулярного отвору, не більш ніж II ступінь
    стенозу, без ознак активності процесу при стані
         компенсації або серцевій недостатності
                    не вище I стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I05.1

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - загальний білок та білкові фракції,     - загальний аналіз крові та сечі,     - фібриноген,     - антистреплолізін-O     Додаткові:     - печінкові проби,     - імунограма.     - глюкоза крові.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія,     - фонокардіографія,     - рентгенографія органів грудної клітини.     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія:     - дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури)   по   території
санаторію,     - повітряні  ванни  (при  температурі  не  нижче  20   град.С
починаючи  з  5  хвилин та подовжуючи тривалість до однієї години,
проводять в дні вільні від пелоїдо (тепло) терапії,  через 7  днів
можливий перехід до скомбінованих процедур із сонячними ваннами).     Руховий режим:     - лікувальна фізкультура,     - ранкова гігієнічна гімнастика,     - лікувальна дозована ходьба, лікувальна гімнастика (групова,
індивідуальна).     Бальнеотерапія:     загальні або 4-камерні вуглекислі, або кисневі, або радонові,
або сульфідні, або йодобромні, або морські, або хлоридно-натрієві,
або інші ванни; лікувальні душі: дощовий або циркулярний.     Апаратна фізіотерапія:     - електрофорез лікарських  засобів  за  Вермелем  (1%  розчин
аспірину, або 1% розчин нікотинової кислоти, або інше),     - електрофорез  комірцевої  зони  за  Щербаком   (1%   розчин
аспірину,  або  5%  розчин броміду натрію,  або 5%  розчин хлориду
кальцію, або вітамін В  ),
                 12     - ультрафонофорез.     Додатково:     - пелоїдо- (температура 40-42  град.С  на  область  суглобів,
15-20    хв    через    день,    при    наявності    протипоказать
пелоїд-електрофорез) та  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові
(температура 48-50  град.С  на  область  суглобів,  20-30 хв через
день, при наявності протипоказать пелоїд-електрофорез);     - мікрокліматотерапія   (галотерапія):   комбінована   або  з
перевагою наявності у аерозолі позитивних  іонів  калію  (величина
аерозольних часток  до  5  мк,  щільність  аерозолю  до  5 куб.мгм
повітря, тривалість  перебування  в  умовах  аерозолю  не   більше
30 хвилин, через день або щоденно);     - масаж комірцевої зони, або сегментарний, або суглобів;     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - електросон (індивідуальне дозування);     - психотерапія;     - медикаментозна  терапія:  біцилінопрофілактика (продовження
розпочатої амбулаторно по місцю проживання),  аскорбінова кислота,
нестероїдні протизапальні препарати, серцеві глікозиди, діуретики,
(бета)-блокатори (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль  у  серці та суглобах;  підвищення толерантності до
фізичних  навантажень,  поліпшення   даних   інструментальних   та
функціональних   досліджень,   показників   ревмопроб,  поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування сполученої
   мітральної вади серця з переважанням недостатності
   мітрального клапана без ознак активності процесу -
    при стані компенсації або серцевій недостатності
    не вище I стадії без прогностично несприятливих
                порушень серцевого ритму
 

     Шифр по МКХ-10: I05.2

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - С-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - глюкоза крові,     - імунограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження :     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10   та   за   додатковими  показаннями  (залежно  від
загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - загальні або 4-камерні вуглекислі,     - ванни морські,  або кисневі,  або радонові, або йодобромні,
або сульфідні, або хлоридно-натрієві;     - лікувальні душі (дощовий, циркулярний).     Апаратна фізіотерапія:     - електрофорез за Вермелем (1% розчин аспірину, або 1% розчин
нікотинової кислоти, або інше);     - електрофорез  комірцевої  зони  за  Щербаком   (1%   розчин
аспірину,  або  5%  розчин натрію броміду,  або 5%  розчин хлориду
кальцію, або вітамін В  ).
                 12     Додатково:     - електросон  (вибір  параметрів  та дозування індивідуальне,
залежно від клінічних особливостей перебігу патології);     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - пелоїдо-  та теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - мікрокліматотерапія   (галотерапія):   комбінована   або  з
перевагою наявності у аерозолі позитивних  іонів  калію  (величина
аерозольних часток  до  5  мк,  щільність  аерозолю  до  5 куб.мгм
повітря, тривалість  перебування  в  умовах  аерозолю  не   більше
30 хвилин, через день або щоденно);     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - масаж комірцевої зони, або сегментарний, або суглобів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - медикаментозна терапія:  біцилінопрофілактика  (продовження
розпочатої по місцю проживання),  аскорбінова кислота, нестероїдні
протизапальні  препарати,   серцеві   глікозиди,   діуретики   (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування сполученої
  мітральної вади серця з переважанням стенозу лівого
  атріовентрикулярного отвору, не більш ніж II ступінь
 стенозу без ознак активності процесу або з мінімальним
 ступенем активності при стані компенсації або серцевій
          недостатності не вищій від I стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I05.8

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - С-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - глюкоза крові,     - коагулограма,     - імунограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - ехокардіографія.     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10 або 15 та за додатковими показаннями  (залежно  від
загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні   або   4-камерні   вуглекислі,  або
радонові, або "сухі" вуглекислі, або йодобромні, або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія:   гальвано-електрофорез   за  Вермелем
(1% розчин аспірину, або 1% розчин нікотинової кислоти, або інше),
або електрофорез комірцевої зони за Щербаком (1%  розчин аспірину,
або 5%  розчин броміду натрію,  або 5% розчин хлориду кальцію, або
інше).     Додатково:     - пелоїдо-  та теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення слизової оболонки  (лімфоїдного
апарату) носа і зіва;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі  позитивних іонів калію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - масаж комірцевої зони або суглобів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна  терапія:  біцилінопрофілактика,  інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту,  діуретики, серцеві глікозиди,
(бета)-адреноблокатори, протизапальні препарати (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування сполученої
  мітральної вади серця з переважанням стенозу лівого
  атріовентрикулярного отвору, не більш ніж II ступінь
 стенозу без ознак активності процесу або з мінімальним
          ступенем активності при при серцевій
                недостатності IIA стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I05.8

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - С-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - глюкоза крові,     - коагулограма,     - імунограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія.     Консультації фахівців: за показаннями.     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні   або   4-камерні   вуглекислі,  або
радонові, або "сухі" вуглекислі, або йодобромні, або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія: електрофорез-гальванізація за Вермелем
(1%  розчин аспірину, або 1% розчин нікотинової кислоти, або інше)
або електрофорез комірцевої зони за Щербаком (1%  розчин аспірину,
або 5%  розчин броміду натрію,  або 5% розчин хлориду кальцію, або
інше); дециметровохвильова терапія.     Додатково:     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення слизової оболонки носа і зіва;     - галотерапія:   застосування  негативних  аероіонів  хлориду
калію;     - пелоїдо-  та теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - масаж комірцевої зони або суглобів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна  терапія:  біцилінопрофілактика,  інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту,  діуретики, серцеві глікозиди,
(бета)-адреноблокатори та     протизапальні     препарати      (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      вад аортального клапана без ознак активності
  ревматичного процесу або при наявності мінімального
 ступеня активності при серцевій недостатності не вищій
 I стадії, без нападів стенокардійного болю та високої
  артеріальної гіпертонії і прогностично несприятливих
         порушень серцевого ритму і провідності
 

     Шифр по МКХ-10: I06

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - глюкоза крові,     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія.     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10   та   за   додатковими  показаннями  (залежно  від
загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні  або   4-камерні   вуглекислі,   або
радонові, або "сухі" вуглекислі, або йодобромні, або інші ванни.      Апаратна фізіотерапія:  електрофорез за Вермелем (1%  розчин
аспірину,  або  1%  розчин  нікотинової  кислоти,  або  інше)  або
електрофорез комірцевої зони за Щербаком (1%  розчин аспірину, або
5%  розчин  броміду  натрію,  або 5%  розчин хлориду кальцію,  або
інше); дециметровохвильова терапія.     Додатково:     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення слизової оболонки носа і зіва;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів калію (величина аерозольних часток  до
5 мк,   щільність   аерозолю  до  5  куб.мгм  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - пелоїдо- та теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - масаж комірцевої зони або суглобів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна        терапія:         біцилінопрофілактика
(розпочинається      по      місцю     проживання),     інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту,  діуретики, серцеві глікозиди,
(бета)-адреноблокатори та      протизапальні     препарати     (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
      санаторно-курортного лікування комбінованої
     мітрально-аортальної вади без ознак активності
       ревматичного процесу при стані компенсації
 або серцевій недостатності не вищій від I-IIA стадії,
        без прогностично несприятливих порушень
             серцевого ритму і провідності
 

     Шифр по МКХ-10: I08

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - глюкоза крові     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - фібриноген,     - протромбіновий індекс,     - холестерин     - тригліцериди.     Додаткові:     - печінкові проби,     - імунограма     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія,     - тетраполярна реовазографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна),     Бальнеотерапія: загальні або 4-камерні вуглекислі, або "сухі"
вуглекислі, або йодобромні, або радонові, або інші ванни.     Апаратна фізіотерапія:  електрофорез за Вермелем  (1%  розчин
аспірину,  або  1%  розчин  нікотинової  кислоти,  або  інше)  або
електрофорез  комірцевої  зони  за  Щербаком  (5%  розчин  броміду
натрію,  або 5%  розчин хлориду кальцію,  або інше); індуктотермія
або дециметровохвильова терапія.     Додатково:     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення слизової оболонки носа і зіва;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі  позитивних іонів калію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  куб.мгм   повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - пелоїдо-  та теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;  лікувальний масаж  комірцевої
зони або суглобів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна  терапія:  біцилінопрофілактика (продовження
розпочатої   по   місцю    проживання),    аскорбінова    кислота,
протизапальні препарати, (бета)-блокатори (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування стану
        після мітральної комісуротомії або інших
      реконструктивних операцій на клапанах серця
 6-8 місяців після операції при відсутності активності
   ревматичного процесу, при компенсації або серцевій
         недостатності не вищій від IIA стадії
              без порушень серцевого ритму
 

     Шифр за МКХ-10: I05.8

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - імунограма,     - глюкоза крові,     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія,     - ехокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні   вуглекислі   або   радонові,   або
кисневі,  або йодобромні,  4-камерні,  або "сухі" вуглекислі,  або
інші ванни.     Апаратна фізіотерапія: загальний електрофорез за Вермелем (1%
розчин  аспірину  або інше),  або гальванізація комірцевої зони за
Щербаком   у   модифікаціях   Ліхтермана,   або   транскардіальний
електрофорез    5%   розчину   хлористого   калію;   синусоїдальна
модульована або дециметровохвильова терапія.     Додатково:     - електросон;     - ультрафіолетове опромінення слизової оболонки носа і зіва;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  натрієво-хлоридна або з
перевагою  наявності  у аерозолі іонів калію (величина аерозольних
часток до  5  мк,  щільність  аерозолю  до  5   куб.мгм   повітря,
тривалість  перебування  в  умовах  аерозолю  не більше 30 хвилин,
через день або щоденно);     - пелоїдо-  та теплотерапія:  грязьові,  або парафінові,  або
інші аплікації на ділянку суглобів;     - масаж гомілок (щадний);     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:  біцилінопрофілактика,  аскорбінова
кислота, протизапальні     препарати,      (бета)-адреноблокатори,
діуретики (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль у серці та суглобах,  підвищення  толерантності  до
фізичних   навантажень,   поліпшення   даних  інструментальних  та
функціональних  досліджень,   показників   ревмопроб,   поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      вроджених вад серця без ознак ендоміокардіту
    при стані компенсації або серцевій недостатності
                не вищій від IIA стадії
 

     Шифр по МКХ-10: I34.8

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - загальний аналіз сечі,     - глюкоза крові.     Додаткові:     - печінкові проби,     - сіалові кислоти,     - C-реактивний білок,     - коагулограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     - ехокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;   або  15  або  інші  за  додатковими  показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані  пішохідні  маршрути  (теренкури) по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні   вуглекислі,   або   морські,   або
кисневі,  або радонові, або йодобромні, або "сухі" вуглекислі, або
інші ванни,  або  4-камерні  вуглекислі  ванни;  лікувальні  душі:
дощовий або циркулярний.     Апаратна фізіотерапія: загальний електрофорез за Вермелем (1%
розчин аспірину,  або 1% розчин нікотинової кислоти, або інше) або
електрофорез комірцевої зони за Щербаком (5% розчин броміду натрію
або інше).     Додатково:     - гідрокінезотерапія (комплекс фізичних вправ в умовах мілких
басейнів);     - електросон;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі  іонів  калію  (величина  аерозольних  часток  до 5 мк,
щільність аерозолю  до  5  мг   на   куб.м   повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - масаж комірцевої зони;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна  терапія:  серцеві  глікозиди  (у разі ознак
субкомпенсації), діуретики,       (бета)-адреноблокатори       (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль  у  серці та суглобах,  підвищення толерантності до
фізичних  навантажень,  поліпшення   даних   інструментальних   та
функціональних   досліджень,   показників   ревмопроб,  поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування стану
  після перенесеного інфекційно-алергічного міокардиту
      після закінчення гострих та підгострих явищ
  при серцевій недостатності не вищій від II-A стадії
   та при відсутності тяжких порушень серцевого ритму
 

     Шифр за МКХ-10: I51.4

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - загальний аналіз сечі,     - глюкоза крові.     - загальний білок та білкові фракції,     - сіалова кислота,     - C-реактивний білок,     - фібриноген.     Додаткові:     - печінкові проби,     - коагулограма,     - імунограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - електрокардіографія з лікарськими пробами (з обзиданом  або
хлористим калієм).     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: загальні   вуглекислі,   або   морські,   або
кисневі,  або радонові, або йодобромні, або "сухі" вуглекислі, або
інші  ванни,  або  4-камерні  вуглекислі  ванни;  лікувальні душі:
дощовий або циркулярний.     Апаратна фізіотерапія:     - загальний електрофорез за Вермелем (1%  розчин аспірину або
інше)     - електрофорез  комірцевої  зони  за  Щербаком   (1%   розчин
аспірину,  або  5%  розчин броміду натрію,  або 5%  розчин хлориду
калію).     Додатково:     - електросон 5-20 Гц, 20-40 хв щоденно або через день;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі іонів калію  (величина  аерозольних  часток  до  5  мк,
щільність аерозолю  до 5 мг/куб.м повітря,  тривалість перебування
в умовах аерозолю не більше 30 хвилин, через день або щоденно);     - лікувальний масаж комірцевої зони;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія  (добір  фітопрепаратів  залежно  від клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна  терапія:  серцеві глікозиди,  діуретики (за
показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення скарг на
задишку,  біль  у  серці та суглобах,  підвищення толерантності до
фізичних  навантажень,  поліпшення   даних   інструментальних   та
функціональних   досліджень,   показників   ревмопроб,  поліпшення
загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування гіпертрофічної
 кардіоміопатії без прогностично несприятливих порушень
 серцевого ритму і провідності, коронарного кровообігу,
       без серцевої недостатності чи при серцевій
             недостатності не вище I стадії
 

     Шифр за МКХ-10: I42

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - загальний аналіз сечі,     - глюкоза крові.     Додаткові:     - печінкові проби,     - коагулограма,     - імунограма,     - загальний білок та білкові фракції,     - креатинін у сироватці крові,     - ліпідограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія.     Додаткові:     - ехокардіографія     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-II.     Дієта: 10;  або  15  або  інші  за  додатковими   показаннями
(залежно від загального клінічного стану).     Кліматотерапія: дозовані пішохідні  маршрути  (теренкури)  по
території санаторію, повітряні ванни, інше.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(індивідуальна).     Бальнеотерапія: 4-камерні;    "сухі"   вуглекислі;   загальні
йодобромні, або кисневі, або радонові, або азотні, або інші ванни;
лікувальні душі: дощовий або циркулярний.     Апаратна фізіотерапія:  ендоназальний електрофорез 3% розчину
літію;   електросон   (за   індивідуальним   добором  параметрів);
електрофорез  комірцевої  зони  за  Щербаком  3%  розчину  броміду
натрію;   дециметровохвильова   терапія   на  литкові  м'язи;  або
ультрависокої частоти хвильова терапія на передсерцеву  зону,  або
лазеротерапія  на біологічно активні точки,  або внутрішньосудинне
лазерне опромінення крові; або магнітотерапія на зони сегментарної
іннервації  серця  або  на  комірцеву  зону,  або біжуче імпульсне
магнітне поле.     Додатково:     - лікувальний масаж комірцевої зони або литкових м'язів;     - психотерапія (індивідуальна або групова);     - фітотерапія (добір  фітопрепаратів  залежно  від  клінічних
особливостей перебігу основної та супутньої патології);     - медикаментозна терапія:  селективні (бета)-адреноблокатори,
антагоністи кальцію, антиоксиданти, дезагреганти (за показаннями).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  відсутість  або зменшення скарг
хворого,  підвищення  толерантності   до   фізичних   навантажень,
нормалізація   показників   інструментальних   та   функціональних
досліджень,  клінічна можливість  переведення  на  більш  активний
руховий санаторний режим,  збільшення дистанції та темпу виконання
вправ з дозованою ходьбою, зменшення сприйнятливості/чутливості до
факторів  ризику  та  стійкість  щодо  метеофакторів зі зменшенням
метеопатичних реакцій, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
       захворювань крові та кровотворних органів
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                залізодефіцитної анемії
 

     Шифр по МКХ-10: D50

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний  аналіз   крові   (розгорнутий   із   підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - біохімічний   аналіз   крові   на  печінковий  та  нирковий
комплекси  (із  обов'язковими  дослідженнями   вмісту   заліза   у
сироватці,  загальної  зв'язуючої  здатності сироватки,  латентної
залізовмісної здатності сироватки),     - біохімічний   гомеостаз   (білкові   фракції,   трансферин,
феритин, сироваткове залізо, залізозв'язуюча здатність сироватки).     - загальний аналіз сечі     Додаткові:     - дослідження  функціонального  стану  органів  травлення (із
обов'язковими   дослідженням:   кислотоутворюючої,    евакуаторної
функції    шлунку,    стану    компенсованості   кислотоутворення,
рентгенологічним та ендоскопічним дослідженням  шлунково-кишкового
тракту з метою виключення новоутворень),     - ферментовидільна функція підшлункової залози,     - аналіз калу на яйця глистів     Інструментальні дослідження:     Додаткові:     - ультразвукове дослідження органів травлення     - електрокардіографія     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III    режим;   сонячні   (зона   розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С  тривалість 2-7 хв,  інші варіанти легкої седативної дії
із стабілізацією функції вегетативних відділів нервової системи та
елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - слабосульфідні вуглекислі мінеральні ванни (мінеральна вода
типу Сойми),     - внутрішній прийом мінеральної  води  типу  Келечинська  при
зниженій і збереженій кислотоутворюючій функції шлунка до вживання
їжі  та  при  підвищеній   кислотності   дегазованої   вуглекислої
хлоридно-гідрокарбонатної  кальцієвої  мінеральної  типу  Сойми  -
після вживання їжі.     - штучні  перлинні  (або,  при  наявності ресурсу - природні)
вуглекислі мінеральні ванни  температурою  35  град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,   тривалістю   3-4   хвилини    через    день    всього
10-12 процедур.     Пелоїдо- або теплотерапія:     - грязьові, або парафінові, або озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин  новокаїну,  або  3%  розчин броміду натрію,  або
інше);     - йод-електрофорез  (бром-,  новокаїн-  - при  неврастенічних
проявах;  кальцій - при ознаках  алергічних  реакцій);  комірцевої
зони  (електрод  відповідної  форми,  площею від 600 до 1000 кв.см
позитивний; другий   електрод   500   кв.см   (20   x    25    см)
в попереко-крижовій  ділянці  -  негативний  електрод) сила струму
10-15 мА,  тривалість 10-15 хвилин,  через день, 10-12 процедур на
курс.     - електросон (при незначному ослабленні процесів  гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному  -  ослабленні  процесів   гальмування   (при   безсонні)
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури від 20 до 40 хвилин;
очні електроди   можна   змочувати   розчином   броміду    натрію.
До 15 процедур на курс лікування;     - лазеротерапія на  рефлексогенні  зони,  або  на  біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     Додатково: Рефлексотерапія,  масаж  або  підводний душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення  або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,   підвищення
толерантності    до   фізичних   навантажень,   поліпшення   даних
інструментальних   та   функціональних   досліджень,    показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування мегалобластної
     анемії (перніціозної анемії Аддісона-Бірмера)
        в стадії клініко-гематологічної ремісії
          при компенсації вітаміна В  та інших
                                    2
             вітамін В  -дефіцитних анемій
                      12
 

     Шифр по МКХ-10: D51

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (розгорнутий   із  підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - загальний аналіз сечі,     - біохімічний   аналіз   крові   на  печінковий  та  нирковий
комплекси (із обов'язковими дослідженнями вмісту вітаміну В  ).
                                                      12     Додаткові:     - дослідження  функціонального  стану  органів  травлення (із
обов'язковими   дослідженням:   кислотоутворюючої,    евакуаторної
функції    шлунку,    стану    компенсованості   кислотоутворення,
рентгенологічним та ендоскопічним дослідженням  шлунково-кишкового
тракту з метою виключення новоутворень), функції печінки.     - ферментовидільна функція підшлункової залози,     - аналіз калу на яйця глистів.     Інструментальні дослідження     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія,     - визначення функції нирок.     Консультації фахівців: за показаннями

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III   режим;   сонячні   (зона    розсіяної
радіації)  інсоляції,  купання  при температурі води не нижчій ніж
20 град.С тривалістю від 2 до 7 хв інші варіанти легкої седативної
дії   із  стабілізацією  функції  вегетативних  відділів  нервової
системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - внутрішній   прийом   мінеральних   вод:  (за  відповідними
методиками залежно  від  ознак  недостатності  системи  травлення)
гідрокарбонатні мінеральні води (підвищена кислотність),  хлоридні
мінеральні води (знижена кислотність),  сульфатні мінеральні  води
(прояви  дискінезій  жовчного  міхура  та  схильність  до порушень
функції печінки), кременисті та маломінералізовані органікувмістні
мінеральні води (стимуляція сечовиділення),  кальцієві  мінеральні
води (при схильності до алергічних реакцій).     Пелоїдо- або теплотерапія:     - грязьові, або парафінові, або озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин новокаїну,  або 3%  розчин  броміду  натрію,  або
інше),     - електросон (при незначному ослабленні процесів  гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна змочувати розчином броміду натрію.  До 15 процедур  на  курс
лікування;     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастенічних   проявах;  кальцієвий  -  при  ознаках  алергічних
реакцій), комірцевої зони (електрод відповідної форми,  площею від
600 до   1000   кв.см   позитивний;   другий  електрод  500  кв.см
(20 x 25 см) в попереко-крижовій ділянці  -  негативний  електрод)
сила струму   10-15  мА,  тривалість  10-15  хвилин,  через  день,
10-12 процедур на курс.     - лазеротерапія  на  рефлексогенні  зони,  або  на біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,   щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     Додатково: рефлексотерапія,  масаж або  підводний  душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення   або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,  підвищення
толерантності   до   фізичних   навантажень,   поліпшення    даних
інструментальних    та   функціональних   досліджень,   показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
   санаторно-курортного лікування фолієво-дефіцитної
     анемії у стадії клініко-гематологічної ремісії
            та компенсації фолієвої кислоти
 

     Шифр по МКХ-10: D52

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний  аналіз   крові   (розгорнутий   із   підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - загальний аналіз сечі     - біохімічний  аналіз  крові  на   печінковий   та   нирковий
комплекси (із обов'язковими дослідженнями вмісту фолієвої кислоти)    - біохімічний гомеостаз (білкові фракції, трансферин, феритин)     Додаткові:     - беззондове  дослідження   функціонального   стану   органів
травлення   (із   обов'язковими  дослідженням:  кислотоутворюючої,
евакуаторної     функції     шлунку,     стану     компенсованості
кислотоутворення)     - ферментовидільна функція підшлункової залози     - аналіз калу на яйця глистів     Інструментальні дослідження:     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія     Консультації фахівців: за показаннями

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III    режим;   сонячні   (зона   розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С,   тривалістю  від  2  до  7  хв  інші  варіанти  легкої
седативної дії  із  стабілізацією  функції  вегетативних  відділів
нервової системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - внутрішній прийом мінеральних вод (по відповідним методикам
залежно    від    ознак    недостатності    системи    травлення):
гідрокарбонатні мінеральні води (підвищена кислотність),  хлоридні
мінеральні  води (знижена кислотність),  сульфатні мінеральні води
(прояви дискінезій  жовчного  міхура  та  схильність  до  порушень
функції печінки), кременисті та маломінералізовані органікувмістні
мінеральні води (стимуляція сечовиділення),  кальцієві  мінеральні
води (при схильності до алергічних реакцій).     - штучні перлинні (або,  при наявності  ресурсу  -  природні)
вуглекислі мінеральні  ванни  температурою  35 град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,   тривалістю   3-4   хвилини   через   день,   на  курс
10-12 процедур.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин новокаїну,  або 3%  розчин  броміду  натрію,  або
інше);     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастенічних   проявах;  кальцієвий  -  при  ознаках  алергічних
реакцій);  комірцевої зони (електрод відповідної форми, площею від
600 до   1000   кв.см   позитивний;   другий  електрод  500  кв.см
(20 x 25 см) в попереко-крижовій ділянці -  негативний  електрод),
сила струму   10-15  мА,  тривалість  10-15  хвилин,  через  день,
10-12 процедур на курс.     - електросон  (при незначному ослабленні процесів гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна змочувати розчином броміду натрію. До 15 процедур;     - лазеротерапія на  рефлексогенні  зони,  або  на  біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     Додатково: рефлексотерапія,  масаж  або  підводний душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення  або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,   підвищення
толерантності    до   фізичних   навантажень,   поліпшення   даних
інструментальних   та   функціональних   досліджень,    показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування анемії
       гемолітичної (у стадії клінічної ремісії,
      міжкризовий період, за компенсації гемоліза
           при задовільному загальному стані)
 

     Шифр по МКХ-10: D55-D59

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний  аналіз   крові   (розгорнутий   із   підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - загальний аналіз сечі,     - біохімічний  аналіз  крові  на   печінковий   та   нирковий
комплекси,     - біохімічний   гомеостаз   (білкові   фракції,   трансферин,
феритин)     Додаткові:     - дослідження  функціонального  стану  органів  травлення (із
обов'язковими   дослідженням:   кислотоутворюючої,    евакуаторної
функції шлунку, стану компенсованості кислотоутворення),     - ферментовидільна функція підшлункової залози,  аналіз  калу
на яйця глистів.     Інструментальні дослідження:     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія.     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III    режим;   сонячні   (зона   розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С тривалістю від 2 до 7 хв інші варіанти легкої седативної
дії  із  стабілізацією  функції  вегетативних  відділів   нервової
системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: внутрішній   прийом   мінеральних   вод   (за
відповідними методиками залежно від  ознак  недостатності  системи
травлення):    гідрокарбонатні    мінеральні    води    (підвищена
кислотність),  хлоридні  мінеральні  води  (знижена  кислотність),
сульфатні  мінеральні  води  (прояви дискінезій жовчного міхура та
схильність   до   порушень   функції   печінки),   кременисті   та
маломінералізовані  органікувмістні  мінеральні  води  (стимуляція
сечовиділення),  кальцієві  мінеральні  води  (при  схильності  до
алергічних реакцій).     - штучні перлинні (або,  при наявності  ресурсу  -  природні)
вуглекислі мінеральні  ванни  температурою  35 град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,    тривалістю    3-4    хвилини   через   день   всього
10-12 процедур.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин новокаїну,  або 3%  розчин  броміду  натрію,  або
інше);     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастеничних проявах;  кальцієвий  - ознаках алергічних реакцій)
комірцевої зони (електрод відповідної форми,  площею  від  600  до
1000 кв.см  позитивний;  другий  електрод  500  кв.см (20 x 25 см)
в попереко-крижовій ділянці -  негативний  електрод)  сила  струму
10-15 мА,  тривалість 10-15 хвилин,  через день, 10-12 процедур на
курс.     - електросон  (при незначному ослабленні процесів гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна  змочувати  розчином броміду натрію.  До 15 процедур на курс
лікування;     - лазеротерапія  на  рефлексогенні  зони,  або  на біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  куб.мгм   повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно).     Додатково: рефлексотерапія,  масаж  або  підводний душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення  або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,   підвищення
толерантності    до   фізичних   навантажень,   поліпшення   даних
інструментальних   та   функціональних   досліджень,    показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування анемії
     гіпопластичної (при відсутності прогресування
              у стадії клінічної ремісії)
 

     Шифр по МКХ-10: D57

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (розгорнутий   із  підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - загальний аналіз сечі,     - біохімічний   аналіз   крові   на  печінковий  та  нирковий
комплекси,     - біохімічний   гомеостаз   (білкові   фракції,   трансферин,
феритин).     Додаткові:     - беззондове та/чи зондове дослідження функціонального  стану
органів      травлення     (із     обов'язковими     дослідженням:
кислотоутворюючої,    евакуаторної    функції    шлунку,     стану
компенсованості кислотоутворення),     - ферментовидільна функція підшлункової залози,     - аналіз калу на яйця глистів.     Інструментальні дослідження:     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III    режим;   сонячні   (зона   розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С тривалістю від 2 до 7 хв інші варіанти легкої седативної
дії із стабілізацією  функції  вегетативних  з  відділів  нервової
системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія: внутрішній   прийом   мінеральних   вод   (по
відповідним методикам  залежно  від  ознак  недостатності  системи
травлення):    гідрокарбонатні    мінеральні    води    (підвищена
кислотність),  хлоридні мінеральні  води  (понижена  кислотність),
сульфатні  мінеральні  води  (прояви дискінезій жовчного міхура та
схильність   до   порушень   функції   печінки),   кременисті   та
маломінералізовані  органіковмістні  мінеральні  води  (стимуляція
сечовиділення),  кальцієві  мінеральні  води  (при  схильності  до
алергічних реакцій).     - штучні перлинні (або,  при наявності  ресурсу  -  природні)
вуглекислі мінеральні  ванни  температурою  35 град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,    тривалістю    3-4   хвилини   через   день,   всього
10-12 процедур.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - лазеротерапія на  рефлексогенні  зони,  або  на  біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин новокаїну,  або 3%  розчин  броміду  натрію,  або
інше),     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастенічних  проявах;  кальцієвий - ознаках алергічних реакцій)
комірцевої зони (електрод відповідної форми,  площею  від  600  до
1000 кв.см  позитивний;  другий  електрод  500  кв.см (20 x 25 см)
в попереко-крижовій ділянці -  негативний  електрод)  сила  струму
10-15 мА,  тривалість 10-15 хвилин,  через день, 10-12 процедур на
курс.     - електросон  (при незначному ослабленні процесів гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна змочувати  розчином  броміду натрію.  До 15 процедур на курс
лікування;     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,   щільність  аерозолю  до  5  мг/куб.м  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     Додатково: рефлексотерапія,  масаж або  підводний  душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікуваннях: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення   або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,  підвищення
толерантності   до   фізичних   навантажень,   поліпшення    даних
інструментальних    та   функціональних   досліджень,   показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
     санаторно-курортного лікування тромбоцитопенії
       та ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури
        (легкого та середнього ступеню, у стадії
        стійкої клініко-гематологічної ремісії)
 

     Шифр по МКХ-10: D59

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (розгорнутий   із  підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - загальний аналіз сечі,     - біохімічний   аналіз   крові   на  печінковий  та  нирковий
комплекси,     - біохімічний   гомеостаз   (білкові   фракції,   трансферин,
феритин).     Додаткові:     - дослідження функціонального  стану  органів  травлення  (із
обов'язковими    дослідженням:   кислотоутворюючої,   евакуаторної
функції шлунку, стану компенсованості кислотоутворення),     - ферментовидільна функція підшлункової залози,     - аналіз калу на яйця глистів.     Інструментальні дослідження:     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III   режим;   сонячні   (зона    розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С тривалістю від 2 до 7 хв інші варіанти легкої седативної
дії   із  стабілізацією  функції  вегетативних  відділів  нервової
системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).     Бальнеотерапія:     - внутрішній прийом мінеральних вод (по відповідним методикам
залежно    від    ознак    недостатності    системи    травлення):
гідрокарбонатні мінеральні води (підвищена кислотність),  хлоридні
мінеральні води (понижена кислотність),  сульфатні мінеральні води
(прояви  дискінезій  жовчного  міхура  та  схильність  до порушень
функції печінки), кременисті та маломінералізовані органіковмістні
мінеральні  води (стимуляція сечовиділення),  кальцієві мінеральні
води (при схильності до алергічних реакцій).     - штучні  перлинні  (або,  при  наявності ресурсу - природні)
вуглекислі мінеральні ванни  температурою  35  град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,   тривалістю   3-4   хвилини   через    день,    всього
10-12 процедур.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - лазеротерапія  на  рефлексогенні  зони,  або  на біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - електросон  (при незначному ослабленні процесів гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна змочувати розчином броміду натрію. До 15 процедур;     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони (5%  розчин новокаїну,  або 3%  розчин  броміду  натрію,  або
інше);     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастенічних  проявах;  кальцієвий - ознаках алергічних реакцій)
комірцевої зони (електрод відповідної форми,  площею  від  600  до
1000 кв.см  позитивний;  другий  електрод  500  кв.см (20 x 25 см)
в попереко-крижовій ділянці -  негативний  електрод)  сила  струму
10-15 мА,  тривалість 10-15 хвилин,  через день, 10-12 процедур на
курс.     - мікрокліматотерапія  (галотерапія):  з  перевагою наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,   щільність   аерозолю  до  5  куб.мгм  повітря,  тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше ЗО хвилин,  через день або
щоденно);     Додатково: рефлексотерапія,  масаж  або  підводний душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікуваннях: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення  або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль,   підвищення
толерантності    до   фізичних   навантажень,   поліпшення   даних
інструментальних   та   функціональних   досліджень,    показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
        санаторно-курортного лікування гемофілії
 (легкого та середнього ступеню важкості, яка перебігає
    без загострень, кровотеч, при залишкових явищах
    гемартрозів та при загальному задовільному стані
 (при обов'язковій наявності власного кріопреципітата)
 

     Шифр по МКХ-10: D65-D69

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний   аналіз   крові   (розгорнутий   із  підрахунком
кількості тромбоцитів та ретикулоцитів,  дослідження морфології та
параметрів еритроцитів),     - визначення показників гемостазу (показників зсідання, АКТВ,
МО, тромбіновий час),     - загальний аналіз сечі,     - біохімічний   аналіз   крові   на  печінковий  та  нирковий
комплекси,     - біохімічний   гомеостаз   (білкові   фракції,   трансферин,
феритин).     Додаткові:     - дослідження функціонального  стану  органів  травлення  (із
обов'язковими    дослідженням:   кислотоутворюючої,   евакуаторної
функції шлунку, стану компенсованості кислотоутворення),     - ферментовидільна функція підшлункової залози,     - аналіз калу на яйця глистів.     Інструментальні дослідження:     Додаткові     - ультразвукове дослідження органів травлення,     - електрокардіографія     Консультації фахівців: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Мета: Знеболюючі   впливи,   дегідратуючий,   протизапальний,
заспокійливі впливи, зниження активності фібрінолізу, профілактика
спайкових процесів і  місцях  крововиливів,  сприяння  відновленню
функції суглобів при наслідках гемартрозу.     Санаторний режим: загальний     Дієта: 15 (раціон N 5) або залежно від супровідної патології.     Кліматотерапія: I-III   режим;   сонячні   (зона    розсіяної
радіації) ванни,  купання  при  температурі  води  не  нижчій  ніж
20 град.С тривалістю від 2 до 7 хв інші варіанти легкої седативної
дії   із  стабілізацією  функції  вегетативних  відділів  нервової
системи та елементами незначного тренування.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика,  лікувальна  дозована  ходьба,  лікувальна  гімнастика
(групова, індивідуальна).

     Бальнеотерапія:     - внутрішній прийом мінеральних вод (по відповідним методикам
залежно    від    ознак    недостатності    системи    травлення):
гідрокарбонатні мінеральні води (підвищена кислотність),  хлоридні
мінеральні води (понижена кислотність),  сульфатні мінеральні води
(прояви дискінезій  жовчного  міхура  та  схильність  до  порушень
функції печінки), кременисті та маломінералізовані органіковмістні
мінеральні води (стимуляція сечовиділення),  кальцієві  мінеральні
води (при схильності до алергічних реакцій).     - штучні перлинні (або,  при наявності  ресурсу  -  природні)
вуглекислі мінеральні  ванни  температурою  35 град.С,  тривалістю
10-12 хвилин,  через день; (можна у поєднанні із циркулярним душем
35 град.С,    тривалістю    3-4   хвилини   через   день,   всього
10-12 процедур.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або  парафінові,  або
озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія: за показаннями     - лазеротерапія на  рефлексогенні  зони,  або  на  біологічно
активні точки, або внутрішнє лазерне опромінення крові;     - електросон (при незначному ослабленні процесів  гальмування
електросон  30-20  Гц,  тривалість  процедури  до  1  години;  при
значному ослабленні процесів гальмування (при безсонні) електросон
30-20 Гц, тривалість процедури від 20 до 40 хвилин; очні електроди
можна змочувати розчином броміду натрію. До 15 процедур;     - загальний  електрофорез  за  Вермелем  (3%  розчин  броміду
натрію, або 1% розчин нікотинової кислоти), або електрофорез брому
або інше для нормалізації вегетативного балансу;     - гальванічний комір за Щербаком, або електрофорез комірцевої
зони  (5%  розчин  новокаїну,  або 3%  розчин броміду натрію,  або
інше);     - йод-електрофорез    (бромистий,    новокаїновий    -    при
неврастенічних проявах;  кальцієвий - ознаках алергічних  реакцій)
комірцевої  зони  (електрод  відповідної форми,  площею від 600 до
1000 кв.см позитивний;  другий електрод 500 кв.см  (20  x  25  см)
в попереко-крижовій  ділянці  -  негативний  електрод) сила струму
10-15 мА,  тривалість 10-15 хвилин,  через день, 10-12 процедур на
курс.     - мікрокліматотерапія (галотерапія):  з  перевагою  наявності
у аерозолі позитивних іонів натрію (величина аерозольних часток до
5 мк,  щільність  аерозолю  до  5  куб.мгм   повітря,   тривалість
перебування в умовах аерозолю не більше 30 хвилин,  через день або
щоденно);     - УВЧ  на  ділянку  суглобів,  зазори 2 см,  спереду і позаду
суглоба, доза слабкотеплова, тривалість 10-15 хвилин, щоденно.     - фонофорез гідрокортизона,     - масаж кінцівок щадний (поглажування).     Додатково: рефлексотерапія,  масаж  або  підводний душ-масаж,
фітотерапія,  психотерапія,  сустентаційна медикаментозна терапія:
комбіновані препарати заліза з вітамінами групи B, C.     Термін санаторно-курортного лікуваннях: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  підвищення  рівня  гемоглобіну,
зникнення  або  зменшення  скарг  на  задишку,  біль  у  суглобах,
підвищення толерантності до фізичних навантажень, поліпшення даних
інструментальних   та   функціональних   досліджень,    показників
гемоглобіну крові, поліпшення загального самопочуття.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
            захворювань сечостатевої системи
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
 хронічного сальпінгіту і оофориту, хронічного метриту
 та ендометриту, хронічного параметриту, тазових спайок
   очеревини, тазових перітонеальних післяопераційних
      спайок, неправильних положень матки, жіночої
       безплідності трубного походження, жіночої
           безплідності маткового походження,
               внутрішньо маткових спайок
 

     Шифр за МКХ-10:
Хронічний сальпінгіт і оофорит.              Шифр N 70.1
     Хронічний метрит та ендометрит.              Шифр N 71.1
     Хронічний параметрит.                        Шифр N 73.1
     Тазові спайки очеревини.                     Шифр N 73.6
     Тазові перітонеальні спайки післяопераційні. Шифр N 99.4
     Неправильні положення матки.                 Шифр N 85.4
     Жіноча безплідність трубного походження.     Шифр N 97.1
     Жіноча безплідність маткового походження.    Шифр N 97.2
     Внутрішньоматкові спайки.                    Шифр N 85.6

     Хронічний сальпінгіт і оофорит.              Шифр N 70.1
     Хронічний метрит та ендометрит.              Шифр N 71.1
     Хронічний параметрит.                        Шифр N 73.1
     Тазові спайки очеревини.                     Шифр N 73.6
     Тазові перітонеальні спайки післяопераційні. Шифр N 99.4
     Неправильні положення матки.                 Шифр N 85.4
     Жіноча безплідність трубного походження.     Шифр N 97.1
     Жіноча безплідність маткового походження.    Шифр N 97.2
     Внутрішньоматкові спайки.                    Шифр N 85.6

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - аналіз виділень з піхви на ступінь чистоти, флору;     - соскоб   з   цервикального   каналу  на  внутрішньоклітинні
інфекції;     - тести функціональної діагностики.     Додаткові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові і сечі,     - аналіз крові на цукор,     - ревмопроби,     - дослідження крові (реакція Васермана),     - дослідження  рівня  статевих  гормонів  в  крові (естроген,
прогестерон).     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - огляд шийки в дзеркалах,     - бімануальний огляд,     - огляд молочних залоз.     Додаткові інструментальні дослідження:     - УЗД органів малого тазу,     - кольпоскопія,     - ЕКГ.     Консультації фахівців: психотерапевт.

     Санаторно-курортне лікування*     Обсяг лікувальних заходів     Лікування фізичними  методами  переслідує поетапне здійснення
наступних задач:     1) досягнення    в    патологічному   вогнищі   знеболюючого,
протизапального і розсмоктуючого ефектів;     2) профілактику   прогресування  запального  процесу  і  його
загострення;     3) відновлення порушених функцій статевої системи;     4) ліквідацію повторно виникаючих змін  діяльності  нервової,
ендокринної, серцево-судинної і інших систем;     5) підвищення  активності  компенсаторно-захисних  механізмів
організму.     Санаторний режим: II-III.     Дієта: N 7 або N 15.     Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні і сонячні ванни.     Руховий режим: УГГ, лікувальна гімнастика групова.     Пелоїдотерапія: грязьові  аплікації  на  область:  "боягузи",
"брюки", "комірна  зона"  38-40  град.С,  20  хвилин,  через день;
грязьові вагінальні   або/і   ректальні   тампони   40-42   град.С
20 хвилин, щодня або через день; озокеритотерапія.     Апаратна фізіотерапія:     - ультразвукова    терапія   і   ультрафонофорез,   проводять
в імпульсному режимі лабільно над лонним зчленовуванням і  паховою
областю з 0,6 Вт/кв.см до 1,0 Вт/кв.см, з 6 хв до 10 хв, щодня, на
курс 15 процедур;     - лікарняний електрофорез синусоїдальним модульованим струмом
(СМС) - вищі лонного зчленовування і  попереково-крижова  область,
сила струму - до появи під електродами вираженої вібрації,  щодня,
на курс 12-15  процедур  або  діадинамічними  струмами  (ДДС)  над
лонним зчленовуванням і попереково-крижовою областю, сила струму -
до відчуття під електродами вираженої,  але не болісної  вібрації,
20 хв,  щодня,  на курс лікування 12-15 процедур.  Для лікарського
електрофорезу застосовують  мідь,  йод,  цинк,  магній,  кислотний
залишок саліцилової кислоти;     - мікрохвилі  сантиметрового  (СМХ)  і  дециметрового   (ДМХ)
діапазонів,    у    формі    зовнішніх    дій   з   переходом   на
внутрішньовагінальні або ректальні дії,  інтенсивність  впливу  до
відчуття слабкого тепла,  потужність 40 Вт,  20 хв, щодня, на курс
лікування 15-20 процедур;     - магнітні  поля  -  у вигляді магнітного поля змінної (ЗмМП)
низької  частоти,   починають   із   зовнішніх   процедур,   потім
застосовують   порожнинні,   тривалість  20  хв,  щодня,  на  курс
лікування 15 процедур;     - електростимуляція  маткових труб,  з розміщенням електродів
в задньому зведенні піхви,  в безперервному  режимі,  прямокутними
монополярними  імпульсами  частотою  12,5 Гц,  з відчуттям легкого
колення, щодня, 5-10 хв, 6-12 процедур.     - при  поєднанні  хронічного сальпінгоофорита з міомою матки,
що  не  вимагає  оперативного  лікування,  призначають  лікарський
електрофорез йоду, йоду і цинку, йоду та амідопірину.     Нижче, у  вигляді  таблиці  запропонований   диференційований
підхід  до  лікування  хронічних  запальних  захворювань придатків
матки в період  ремісії,  при  спайкових  змінах  в  малому  тазу,
включаючи    облітерацію    маткових    труб    із   застосуванням
фізіотерапевтичних чинників.

------------------------------------------------------------------
|Особливості клінічної ситуації |       Методи фізіотерапії      |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Часті загострення запального   |ДМХ і СМХ - терапія (переважно) |
|процесу з ексудацією           |або магнітне поле високої       |
|в патологічному осередку       |частоти (область наднирників)   |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Стійкий больовий синдром       |Діадинамічні струми (переважно) |
|                               |або поєднаний лікарняний        |
|                               |електрофорез (антипірин +       |
|                               |кислотний залишок саліцилової   |
|                               |кислоти) синусоїдально          |
|                               |модельорваними струмами.        |
|                               |                                |
|Фіксована (субфіксована)       |Електрофорез йоду.              |
|ретродевіація матки:           |                                |
|а) функція яєчників не змінена |Електрофорез ронідази та інших  |
|або є відносна гіперестрогенія;|ферментів у поєднанні           |
|б) гіпофункція яєчників        |з гінекологічним масажем.       |
|-------------------------------+--------------------------------|
|Геніальний     |Вік            |Струм надтональною частоти,     |
|інфантилізм    |---------------|особливо в поєднанні            |
|               |До 35 років    |з електрофорезом міді           |
|               |               |(переважно), або поєднання      |
|               |               |електрофорезу міді              |
|               |               |з індуктотермією, або одна      |
|               |               |індуктотермія.                  |
|               |---------------+--------------------------------|
|               |Старше 35 років|Електрофорез міді.              |
------------------------------------------------------------------

     Примітка. Досвід лікування на грязьових курортах свідчить про
те,  що  терапевтичний  ефект  після  курсу  пелоїдотерапії  іноді
наступає не відразу,  а через 1-1,5 міс.  після повернення хворого
з курорту (фаза післядії),  що тривалість позитивного ефекту після
одноразового курсу лікування рідко триває більше 6-8 міс.,  що для
закріплення  його  результатів  доцільно  направляти   хворих   на
грязелікування 3 роки підряд з інтервалом в 8-12 міс.

     Додатково:     - рефлексотерапія, лазеротерапія;     - гідрокінезотерапія,    гідромасаж,   підводний   душ-масаж,
висхідний душ;     - психотерапія, аутогенне тренування;     - гінекологічний масаж, вібромасаж, загальний масаж.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  загального   стану,
зменшення   або   зникнення   больового  синдрому,  зменшення  або
зникнення  анатомічних  змін  в   придатках   матки,   відновлення
нормального  положення  і  рухливості внутрішніх статевих органів,
відновлення    менструальної    функції,    відновлення     тестів
функціональної діагностики, показників клінічних досліджень.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
        дисфункції яєчників, вторинної аменореї,
     вторинної олігоменореї, жіночої безплідності,
           пов'язаної з відсутністю овуляції
 

     Шифр за МКХ-10:
Дисфункція яєчників.                  Шифр N 92
     Вторинна аменорея.                    Шифр N 91.1
     Вторинна олігоменорея.                Шифр N 91.4     Дисфункція яєчників.                  Шифр N 92
     Вторинна аменорея.                    Шифр N 91.1
     Вторинна олігоменорея.                Шифр N 91.4     Безплідність жіноча, пов'язана
з відсутністю овуляції.               Шифр N 97.0

     з відсутністю овуляції.               Шифр N 97.0

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - аналіз виділень з піхви на ступінь чистоти, флору;     - соскоб  з  цервикального   каналу   на   внутрішньоклітинні
інфекції;     - тести функціональної діагностики.     Додаткові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові і сечі,     - аналіз крові на цукор,     - ревмопроби,     - дослідження крові (реакція Вассермана),     - дослідження  рівня  статевих  гормонів  в  крові (ФСГ,  ЛГ,
пролактин, эстрогени, прогестерон, тестостерон, 17-КС сечі).     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - огляд шийки в дзеркалах,     - бімануальний огляд,     - огляд молочних залоз.     Додаткові інструментальні дослідження:     - УЗД органів малого тазу,     - кольпоскопія,     - ЕКГ, РЕГ.     Консультації фахівців:      психотерапевт,      ендокринолог,
невропатолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Обсяг лікувальних заходів     Санаторний режим: II-III.     Дієта: N 7 або N 15.     Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні і сонячні ванни.     Руховий режим: УГГ, лікувальна гімнастика групова.     Бальнеотерапія: ванни  -  рапні  або   морські,   вуглекислі,
сірководневі, йодобромні,  шавлієві  - 36 град.С,  10 хвилин щодня
або через день;  вагінальні зрошування ропою або мінеральною водою
38 град.С, 5-10 хвилин, щодня або через день.     Пелоїдотерапія: грязьові  аплікації  на  область:  "боягузи",
"брюки", "комірна  зона"  38-40  град.С,  20  хвилин,  через день;
грязьові вагінальні  або/та   ректальні   тампони   40-42   град.С
20 хвилин, щодня або через день; озокеритотерапія.     Апаратна фізіотерапія:     - ендоназальний  електрофорі  вітаміну  B   з  0,5  до  2 мА,
                                         1
з 10  до  30  хв,  щодня  або  через  день,  на   курс   лікування
15 процедур;з 10  до  30  хв,  щодня  або  через  день,  на   курс   лікування
15 процедур;     - гальванічний  комір  (за  А.Е.  Щербаком)  з 6 мА до 16 мА,
з 6 хв  до  16  хв,  щодня,  на  курс  лікування  15-20  процедур,
гальванізація шийно-лицьової  зони  за  Келлатом,  з 2 мА до 7 мА,
з 8 хв до 15 хв,  на курс  лікування  10-12  процедур;  лікарський
електрофорез  синусоїдальним  модульованим  струмом  (СМС)  - вище
лонного зчленовування і попереково-крижова область,  сила струму -
до появи  під  електродами  вираженої  вібрації,  щодня,  на  курс
12-15 процедур;     - вібраційний  масаж  -  паравертебральний  зліва  і справа в
нижньогрудному, поперековому,     крижовому    відділах    хребта,
інтенсивність вібрації максимальна, з 6 до 10 хв на кожну сторону,
щодня, на курс 12-15 процедур;     - струми  надтональной  частоти  (СНЧ) - через заднє зведення
або ректально,  інтенсивність до відчуття тепла,  щодня,  на  курс
лікування 20 процедур;     - магнітні поля - у вигляді магнітного  поля  змінної  (ЗмМП)
низької   частоти,   починають   із   зовнішніх   процедур,  потім
застосовують  порожнинні,  тривалість  20  хв,  щодня,   на   курс
лікування 15 процедур;     - електростимуляція шийки матки - несиметричними  біполярними
прямокутними імпульсами, по 10 хв, щодня, на курс 5-10 днів.     Додатково:     - рефлексотерапія, лазеротерапія;     - гідрокінезотерапія,   гідромасаж   в   басейні,   підводний
душ-масаж, висхідний душ;     - психотерапія, аутогенне тренування;     - гінекологічний масаж, вібромасаж, загальний масаж;     - медикаментозне лікування при необхідності.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  загального   стану,
зменшення чи зникнення больового синдрому,  зменшення чи зникнення
анатомічних  змін  в  придатках  матки,   відновлення   чи   повна
нормалізація  менструальної  функції,  менструальної  крововтрати,
тестів функціональної діагностики,  доведення до норми  показників
клінічних досліджень.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                 патологічного клімаксу
 

     Шифр за МКХ-10: N95.1

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     аналіз виділень з піхви на ступінь чистоти, флору;     мазок на наявність атипових клітин.     Додаткові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові і сечі,     - аналіз крові на цукор,     - біохімічне дослідження крові.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - огляд шийки в дзеркалах,     - бімануальний огляд,     - огляд молочних залоз.     Додаткові інструментальні дослідження:     - УЗД органів малого тазу,     - кольпоскопія,     - ЕКГ, РЕГ,     - денсиметрія вогнищ остеопорозу,     - ФСГ та естрогени в крові.     Консультації фахівців: психотерапевт, терапевт, невропатолог,
ендокринолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Місце проведення:  місцеві фізіо- і бальнеолікарні, санаторії
і  профілакторії  звичної  кліматичної  зони  або  направлення  на
Південний берег Криму.     Обсяг лікувальних заходів     Санаторний режим: II-III. Дієта N 7 або N 15.     Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні і сонячні ванни.     Руховий режим: УГГ, теренкур.     Бальнеотерапія: ванни   -  морські,  вуглекислі,  йодобромні,
хвойні, шавлієві,  валеріанові,  радонові,  кисневі,   перлові   -
36 град.С,   8-10   хвилин   через   день;  вагінальні  зрошування
мінеральною водою 38 град.С, 5 хвилин, через день. Душі - дощовий,
віяловий, циркулярний, струєвий, шотландський.     Апаратна фізіотерапія:     - електрофорез еуфіліну на комірцеві ділянку з 6 мА до 16 мА,
з 6 хв до 16 хв, щодня, на курс 15-20 процедур;     - гальванізація  шийно-лицьової  зони  за  Келлатом,  з  2 мА
до 7 мА, з 8 хв до 15 хв, на курс лікування 10-12 процедур;     - електросон   -   до   відчуття  легкої  вібрації,  2-8  мА,
тривалість від 10-15 до 20-25 хв,  щодня або через день,  на  курс
8-20 процедур.     Додатково:     - рефлексотерапія, лазеротерапія;     - гідрокинезотерапія, гідромасаж в басейні;     - психотерапія, аутогенне тренування;     - загальний масаж, масаж коміркової зони.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення  загального   стану,
зменшення  чи  зникнення  вегето-судинних  проявів клімактеричного
синдрому,  нормалізація  сну  та  настрою;  нормалізація   кольору
слизової оболонки вульви та піхви.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,  основанные  на  доказательной  медицине.   -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
         запальних хвороб передміхурової залози
                         (ЗХПЗ)
 

     Шифр за МКХ-10: N41.1

     Етіопатогенетична класифікація простатитів     (В.А. Молчанов та І.І. Ільїн, 1998)

     Простатити: неінфекційні, інфекційні, постінфекційні.     Неінфекційні простатити: алергічні, конгестивні, травматичні.     Інфекційні простатити: каналікулярні, лімфогені, гематогені.     Постінфекційні простатити.

                Етапи ультразвукового дослідження
                    ( va056282-08 )

     Сонографічне дослідження  та   санаторно-курортне   лікування
запальних захворювань     передміхурвої     залози    лікувальними
грязями/методичні рекомендації.  - Укр.  НДІ медичної реабілітації
та курортології   МОЗ   України.   -   Уклад.:   Бородулін   С.Д.,
Костєв Ф.І., Нікіпелова О.М. та ін. - Київ, 2004. - 17 с.

     Етіопатогенетична класифікація  простатиту   і   сонографічна
верифікація.     I. Інфекційний простатит.     1. Неспецифічний   (грампозитивна   і   грамнегативна  флора,
L-форми бактерій, мікоплазми, віруси).     2. Специфічний   (мікобактерії   туберкульозу,   трихомонади,
хламідії, гриби, гонококи, трепонема бліда).     II. Неінфекційний простатит - простатоз.

-------------------------------- ---------------------------------
|          ЕТІОЛОГІЯ           | |              УЗІ              |
|                              | |    другий етап - ПАТОГЕНЕЗ    |
|------------------------------|}|-------------------------------|
|1. Гормонально-дистрофічний.  | |   гіпертрофія  |  гіпотрофія  |
|2. Алергічний (аутоімунний)   | |   I, II і III  |  I, II і III |
|3. Вегето-судинний (застійний)| |      стадії    |     стадії   |
-------------------------------- ---------------------------------

     III. Простатит змішаної етіології.

-------------------------------- ---------------------------------
|1. Простатоз інфекція -       | |атонія і склероз               |
|простатит.                    | |                  } I, II і III|
|2. Інфекція простатит -       | |паренхіми, капсули     стадії  |
|простатоз.                    | |                               |
-------------------------------- ---------------------------------

     IV. Рідкісні (що не класифікуються) форми простатиту:

-------------------------------- ---------------------------------
|синдром Рейтера,              | |склероз паренхіми              |
|гранулематозний               | |                  } I, II і III|
|і калькульозний простатит,    | |або склероз            стадії  |
|актіномікоз та ін.            | |капсули                        |
-------------------------------- ---------------------------------

     Класифікація простатиту і синдрому хронічного  тазового  болю
NIDDK/NIH (Європейська Асоціація Урологів, 2006)

------------------------------------------------------------------
| Тип |Назва, опис                                               |
|-----+----------------------------------------------------------|
|  I  |Гострий бактеріальний простатит                           |
|-----+----------------------------------------------------------|
| II  |Хронічний бактеріальний простатит                         |
|-----+----------------------------------------------------------|
| III |Хронічний абактеріальний простатит. Синдром хронічного    |
|     |тазового болю:                                            |
|     |А. Запальний СХТБ (лейкоцити в еакуляті/секреті простати).|
|     |Б. Незапальний СХТБ (відсутність лейкоцитів               |
|     |в еакулята/секреті простати).                             |
|-----+----------------------------------------------------------|
| IV  |Асимптоматичний запальний простатит (гістологічно         |
|     |визначений простатит).                                    |
------------------------------------------------------------------

     Діагностика на санаторному етапі*     Для більш  ефективної  оцінки  симптомів,  а також динаміки в
процесі лікування доцільно використання опитувальників (наприклад,
Prostatitis   Symptom   Index  (CPSI),  разроблений  International
Prostatitis  Collaborative  Network),  та  інших,  які  дозволяють
якісно оцінювати статус пацієнта та симптоми простатиту.     Обов'язкові лабораторні та інструментальні дослідження:     Одноразово:     - загальний аналіз крові та сечі,     - спермограма.     Дворазово:     - аналіз секрета простати,     - біохімічні:  виявлення  секрету,   передміхурової   залози,
кислої фосфатази і лимонної кислоти, тест на кристалізацію секрету
передміхурової залози,     - УЗД - у 2 етапу.     Додаткові інструментальні    і    лаботаторні    досліждення:
рентгенологічні   дослідження:  оглядова  урографія,  цистографія,
урофлоуметрія;  бактеріальний аналіз сечі,  секрета передміхурової
залози.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,  які  очікуються  -  зменшення
клінічних  симптомів  захворювання:  болю  в   крижах,   пахвинних
складках,  в  яєчках  та  промежині,  відчуття пекучості в ділянці
промежини  та  уретри;  зменшення  розміру  простати,   поліпшення
сечовиділення,  наявність  поодиноких лейкоцитів у сечі та секреті
простати,  нормальні  розміри  залози,  рівномірно  еластична   її
консистенція,  наявність  нормальної кількості лецитинових зерен у
секреті простати,  нормалізація кристалізації  секрету,  зникнення
або зменьшення частих позивів до сечовипускання, нормалізація.     Санаторний режим: I-II дієта: відповідно до pH сечі.     Дієта: 6  або  14,  раціон  (N 4),  або дієта 15 (раціон N 5)
з обмеженням гострих страв та спецій.     Кліматотерапія: I-II режими.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика, теренкур, ближній туризм, екскурсії, спортивні ігри.     Пелоїдобальнеотерапія:     - Грязьові   аплікації  (40-42  град.С)  на  трусикову  зону,
15-20 хв,  через  тиждень,  чергуючи   з   ректальними   тампонами
(38-40 град.С),    тривалість    сеансу    30-40    хвилин.   Курс
12-15 процедур.     - Для   ректального   електрофорезу   з   грязьовим  розчином
використовують  прокладку  спеціального   ректального   електрода,
змочену  розчином,  з'єднують  електрод  з  анодом  та  вводять на
глибину 6 см  анального  каналу,  електрод  сполучений  з  катодом
змочений  (грязьовим  розчином),  розміщують на попереково-крижову
область.  Сила струму 0,05-0,07 мА/кв.см. Тривалість сеансу 10 хв,
через день, курс 10-15 процедур.     Електрофорез грязьового розчину - використовують  апарат  для
гальванізації  "Поток-1".  Для  цього  гідрофільні  прокладки обох
електродів змочуються  грязьовим  розчином  та  укладають  на  низ
живота  і  промежину  (низ  живота  і  крижову  область).  Вводять
грязьовий розчин з обох полюсів.  Сила струму  0,05-0,1  мА/кв.см.
Тривалість процедури  15-10  хв,  щодня  або  через день,  на курс
14-15 процедур.     Електрофорез грязьового  розчину  проводять  через  динамічні
струми  (використовують  апарат  СНИМ-1,  ТОНУС-2)   синусоїдальні
модульовані  струми  (СМС) на виправленому режимі (АМПЛИПУЛЬС-3Т).
Для цього гідрофільні прокладки обох  електродів  змочуються  1-2%
грязьовим  віджиманням  і  укладають на низ живота і промежину або
низ живота  і  крижову  область.  Безпосередньо  режим  проведення
діадинамоелетрофореза і ампліпульселектрофореза грязьового розчину
визначається характером захворювання і його клінічними виявами. На
курс 8-12 процедур щодня або через день.     - Парафіно-озокеритові аплікації (42-44 град.С) на  трусикову
зону, експозиція 30 хв, через тиждень курс 8-12 процедур.     - Використовують сухі вуглекислі ванни, які призначають щодня
або через день,  експозиція 20-30 хв,  курс 10-12 процедур;  можна
поєднувати з парафіновими аплікаціями.     - При больовому синдромі призначають сухі вуглекисло-радонові
ванни експозиція 20-30 хв, курс 10-12 процедур.     Апаратна фізіотерапія.     - Ультразвукова  терапія  на  область  промежини:   положення
хворого  на  боку,  ультразвук  -  інтенсивність 0,4-0,6 Вт/кв.см,
частота 880 кГц,  безперервний режим,  методика жвава,  тривалість
5-7 хв через день або щодня, на курс 7-10 процедур.     - УВЧ-терапія області промежини:  електроди N 2  розташовують
над промежиною (зазор 2 см) і над лобком (зазор 3 см). Доза слабко
теплова, тривалість   процедури   10-12   хв,   щодня,   а   після
5 процедур - через тиждень. Курс лікування 8-12 процедур.     - Діадінамотерапія  (або   СМС-терапія)   області   промежини
(з метою  знеболення).  Електроди 6 х 8 см розташовують над лобком
(анод) та під мошонкою.  Струм - двотактний  хвильовий  з  довгими
періодами по 4-6 хв або синусоїдально-модульовані струми (ПН і ПЧ,
частота 100 Гц., глибина модуляції 100%), по 4-6 хв, щодня.     - Лазеротерапія   ректальна  передміхурової  залози:  густина
потоку потужності 3 мВт/кв.см, тривалість процедури 5-8 хв, щодня.
Курс - 10 процедур.     - Магнітотерапія:    ПМП     (постійне     магнітне     поле)
100-300 ерстед. на область малого тазу, тривалість процедури 10 хв
щодня. Курс 10-12 процедур.     - Додатково: рефлексотерапія. У лікуванні даного захворювання
рекомендовано використовувати наступні точки: J22, J4, J3, J1, T4,
T14, T20, T1, Rp6, Rp9, Rp10, Gi4, V25, F2, F3, F8.

                   Масаж передміхурової залози

     Перед призначенням лікувального масажу хворому рекомендується
пройти ультразвукове  дослідження  передміхурової  залози  в  двох
проекціях і в два етапи (дивись схему N 1),  при яких визначаються
розміри простати, ступінь еластичності і пластичності її паренхими
і  капсули,  а  також  наявність  в  ній чужорідних тіл (амілоїди,
камені),  кіст,  доброякісні і злоякісних новоутворень. Сукупність
отриманих  результатів  дає  можливість  правильно оцінити ступінь
захворювання,  призначити  відповідне   комплексне   лікування   і
рекомендувати лікувальний масаж.     Масаж передміхурової    залози    буває    діагностичний    і
лікувальний.     Діагностичний масаж       передміхурової       залози       є
лікувально-діагностичною процедурою, що дозволяє виявити наявність
патологічних  вогнищ  (тріщин,  поліпів,  доброякісних   утворень)
нижнього відділу прямої кишки, а також обстежити простату, насінні
пухирці, область насінного горбика і залози Купера. Тиск на залозу
при цьому  складає  2-3  кг на 1 кв.см.  Тривалість діагностичного
масажу 1,5-3 хв.     Лікувальний масаж   дещо   відрізняється  від  діагностичного
масажу і,  залежно від інтенсивності і техніки виконання, ділиться
на звичайний, шовковий і щадить.     Тиск на тканину залози  при  цьому  повинен  бути  стабільним
в межах 1,0-2,0 кг на 1 кв.см.  Тривалість масажу - 1,5-2 хвилини.
Цей масаж особливо показаний при склерозі простати.     Щадний масаж  виконуються  із  зусиллям  вказівного пальця на
залозу менше 0,5  до  1,0  кг  на  1  кв.см.  Технічні  прийоми  і
тривалість  масажу  такі ж,  як і у лікувального масажу.  Шовковий
масаж  рекомендується  проводити  при  калькульозних  простатитах,
початкових стадіях аденоми простати,  атонії і гіпотрофії простати
2-3 стадії.  При інфекційних і інших запальних процесах  в  залозі
масаж повинен проводиться лікарем з великою обережністю.     Масаж передміхурової  залози  потрібно  призначати  тільки  в
комплексному  лікуванні  хронічного  простатиту,  поєднуючи його з
лікарськими    препаратами,    санаторно-курортним     лікуванням,
фізіотерапевтичними процедурами.     Техніка масажу простати повинна відповідати формі  і  ступеню
захворювання   передміхурової  залози,  а  також  особливостям  її
анатомічної будови.

                    Техніка і кількість масажу
        при захворюваннях передміхурової залози

----------------------------------------------------------------------------
|  Форми захворювання  |Стадії|Кількість процедур |    Техніка масажу      |
|передміхурової залози |  NN  |-------------------+------------------------|
|                      |      |За шість |За період|Діагно-| Ліку- |Шовковий|
|                      |      |  днів   |   24-   |стичний|вальний|        |
|                      |      |лікування| денного |       |       |        |
|                      |      |         |  курсу  |       |       |        |
|                      |      |         |лікування|       |       |        |
|----------------------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|      катаральний     |  1   |   0-1   |   0-3   |  1-2  |  0-1  |        |
|----------------------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|  склероз  |паренхими |  1   |   1-3   |  3-10   |  1-2  |  2-8  |        |
|           |          |  2   |   3-6   |  10-20  |  2-3  |  8-17 |        |
|           |          |  3   |   4-6   |  15-20  |  3-4  | 12-16 |        |
|           |----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|           |  капсули |  1   |   1-3   |  3-10   |  1-2  |  2-8  |        |
|           |          |  2   |   4-6   |  12-20  |  3-4  |  9-16 |        |
|           |          |  3   |   5-6   |  15-20  |  3-4  | 12-16 |        |
|-----------+----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|  атонія   |паренхими |  1   |   2-3   |  6-10   |  2-3  |  4-7  |        |
|           |          |  2   |   1-2   |   3-8   |  1-2  |       |  2-4   |
|           |          |  3   |   0-1   |   0-4   |  0-1  |       |  0-3   |
|           |----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|           |  капсули |  1   |   3-4   |  10-15  |  2-3  |  7-12 |        |
|           |          |  2   |   2-3   |  7-14   |  2-3  |       |  5-11  |
|           |          |  3   |   0-1   |   0-4   |  0-1  |       |  0-3   |
|-----------+----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|гіпертрофія|збільшена |  1   |   2-6   |  7-20   |  2-3  |  5-17 |        |
|           |  залоза  |  2   |   2-4   |  7-14   |  2-3  |  5-11 |        |
|           |          |  3   |   2-5   |  7-17   |  2-3  |  5-14 |        |
|-----------+----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|гіпотрофія | зменшена |  1   |   2-6   |  10-20  |  2-3  |  8-17 |        |
|           |  залоза  |  2   |   2-3   |  7-10   |  1-2  |       |  6-8   |
|           |          |  3   |   1-2   |   4-7   |  1-2  |       |  3-5   |
|-----------+----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|  аденома  |  аденома |  1   |   1-2   |   4-8   |  1-2  |       |  3-6   |
|           |простатати|  2   |   1-2   |   3-6   |  1-2  |       |  2-4   |
|           |          |  3   |   0-1   |   0-3   |   1   |       |  0-2   |
|-----------+----------+------+---------+---------+-------+-------+--------|
|  М До б   |  камені  |  "А" |   2-4   |  10-15  |  2-3  |       |  8-12  |
|  залози   | простати |  "В" |   2-4   |  10-15  |  2-3  |       |  8-12  |
|           |   типу   |      |         |         |       |       |        |
----------------------------------------------------------------------------

     - Інстиляції  сечового  міхура   розчинами   коларголу,   або
протарголу, або борної кислоти, або фурациліну, або синтоміцинової
емульсії,  або галаскорбіну,  або таніну,  або олії обліпихи,  або
шипшини.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 тижні.     Показники якості  лікування:  зменшення  клінічних  симптомів
захворювання:  болю  в  крижах,  пахвинних  складках,  в яєчках та
промежині,  відчуття пекучості  в  ділянці  промежини  та  уретри;
зменшення  розміру простати,  поліпшення сечовиділення,  наявність
поодиноких  лейкоцитів  у  сечі  та  секреті  простати,  нормальні
розміри  залози,  рівномірно еластична її консистенція,  наявність
нормальної  кількості  лецитинових  зерен  у   секреті   простати,
нормалізація кристалізації секрету, зникнення або зменшення частих
позивів до сечовипускання, нормалізація.     Протипоказання: гострі      і      підгострі     захворювання
передміхурової залози,  а також передлежачих  органів  (гострий  і
підгострий   цистит,   проктит  і  ін.),  специфічний  інфекційний
простатит в гострій і підгострій  стадіях  (туберкульоз,  сифіліс,
гонорея та ін.),  поліпозний,  язва, геморагічний проктит, тріщини
заднього проходу, геморой, що кровоточить, доброякісна гіперплазія
передміхурової   залози   2-3   стадії   з   виразними  порушенням
сечовипускання, злоякісні пухлини.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                   хронічного циститу
 

     Шифр по МКХ-10: N30

     Класифікація:     Цистити розділяють за патогенетичним принципом на первинний і
вторинний.     За етіологією  розрізняють:  інфекційний   (неспецифічний   і
специфічний),    хімічний,   термічний,   токсичний,   лікарський,
аліментарний,     неврогенний,     радіаційний,      інволюційний,
післяопераційний і паразитарний цистити.     Залежно від  перебігу   розрізняють   гострий   і   хронічний
(латентний  і  рецидивний),  дифузний  (тотальний)  і осередковий.
Виділяють шиєчний цистит і тригоніт.     Хронічний цистит буває катаральний,  виразковий,  поліпозний,
кістозний,   емфізематозний,   еозинофільний,    інкрустуючий    і
некротичний.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  біль в області  сечового  міхура,
уретри, відчуття пекучості в уретрі, порушення сечовиділення.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - аналіз сечі (проба 3-х склянок та за Нечипоренко, Амбюрже -
багаторазово)     - бактеріологічні:  посів сечі на визначення мікрофлори та її
чутливості до антибіотиків.     Додаткові лабораторні  дослідження:   мазок   з   уретри   на
трихомонади, хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - уретероскопія,     - цистоскопія,     - ультразвукове дослідження сечового міхура.     Додаткові інструментальні дослідження:     - оглядова урографія,     - цистографія.     Консультації фахівців - проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -   зменшення
клінічних симптомів захворювання:  болю в області мочевого міхура,
в уретрі, відчуття пекучості в уретрі, порушення сечовиділення.     Санаторний режим: I-III     Дієта (відповідно до pH сечі):  6 або 14 (раціон  N  4),  або
дієта N 15 (раціон N 5) з обмеженням гострих страв та спецій.     Кліматотерапія: I-II режими.     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура, теренкур.     Пелоїдобальнеотерапія:     - Сухі вуглекислі ванни щодня або  через  день  30  хв,  курс
12 процедур;     - Парафінові   аплікації   на   область   сечового    міхура,
температура 42  град.С,  25-30  хв,  щодня  або  через день,  курс
12 процедур;     - Парафіно-озокеритові   аплікації   на   надлобкову  область
(45-50 град.С), 20-25 хв, щодня або через день;     - Грязьові  аплікації  (42-44  град.С  )  на область сечового
міхура або  по  типу   боягузів,   15   хв,   через   день.   Курс
8-10 процедур.     Апаратна фізіотерапія:     - УВЧ-терапія  області  сечового міхура.  Положення хворого -
сидячи. Електроди N 2 розташовують в області лобка (зазор 1 см)  і
крижі (зазор 3 см). Доза слабко теплова, 10 хв, щодня;     - Мікрохвильова терапія (ДМХ-терапія).  Випромінювач  апарату
розташовують    в   області   проекції   сечового   міхура.   Доза
слабкотеплова (6-8  Вт),   тривалість   10-12   хв   щодня.   Курс
4-6 процедури;     - Індуктотермія області сечового міхура  малим  індуктором  -
диском. Сила анодного струму 150-180 мА., тривалість 20 хв, щодня;
всього 6-8 процедур;     - Діадинамотерапія  (або СМС-терапія) області сечового міхура
і крижі.  Електроди 6 х 12  см  розташовують  в  області  сечового
міхура  і крижі.  Струм - двотактний хвильовий з довгими періодами
по 4-6 хв;     - Ультразвукова терапія області проекції шийки і анатомічного
трикутника   сечового   міхура.   Режим   імпульсний   (10    мс),
інтенсивність 0,4 Вт/кв.см, тривалість 5 хв, щодня. Курс лікування
8-10 процедур.     Додатково: Інстиляції  уретри  та  сечового  міхура розчинами
Бета-1,  коларголу,  або  протарголу,  або  борної  кислоти,   або
фурациліну     Електорофорез антибіотиків в  сполученні  з  сульфаніламідами
або препаратами нітрофуранового ряду.     Рефлексотерапия: E36,  GI4,  GI11,  J22, J4, J3, T1, T3, T14,
T20.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зменшення  болю  в  уретрі,  та
сечовому міхурі,  зменшення відчуття пекучості в уретрі, зникнення
або зменшення частих позивів до сечовипускання.     Протипоказання: специфічний інфекційний цистит  в  гострій  і
підгострій   стадіях   (туберкульоз,   сифіліс,  гонорея  і  ін.),
поліпозний,  виразка,  геморагічний  проктит,  виразні   порушення
сечовипускання, злоякісні пухлини.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                хронічного пієлонефриту
 

     Шифр по МКХ-10: N11.

     Класифікація пієлонефриту     - За  перебігом  хвороби:  гострий  (серозний  або  гнійний);
хронічний; рецидивуючий.     - За шляхами проникнення інфекції:  гематогенний (низхідний);
уриногенний (висхідний).     - Особливості   перебігу  (вік  хворого,  фізіологічне  стан,
наявність патологічного процесу) при пієлонефриті новонароджених і
дитячого віку;  хворих немолодого віку;  вагітних; хворих цукровим
діабетом; хворих з ураженням спинного мозку.     - Уріногенний пієлонефрит: при сечокам'яній хворобі; у хворих
туберкульозом нирок; при порушенні прохідності сечових шляхів.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні   критерії:   може  протікати  без  виразних
симптомів.  Турбують тупі болі у попереку,  швидка  стомлюваність,
головні болі, зрідка дизурія.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - біохімічний аналіз крові (нирковий комплекс),     - загальний аналіз сечі, проба 3-х склянок,     - аналіз сечі за Нечипоренком - у динаміці,     - бактеріологічні:  посів сечі на визначення мікрофлори та її
чутливості до антибіотиків.     Додаткові лабораторні дослідження:  проба з преднізолоном або
пірогеналом  для  виявлення  латентного  пієлонефриту.   Додаткове
інструментальне дослідження   -   мікціонна   цистографія.   Мазок
з уретри на трихомонади, хламідії, уреоплазми, мікоплазми та ін.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ультразвукове дослідження сечового міхура, нирок.     Додаткові інструментальні дослідження:     - оглядова й екскреторна урографія.     Консультації фахівців - проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -   зменшення
клінічних   симптомів   захворювання:   біль  в  крижі,  порушення
сечовиділення.     Санаторний режим: I-III     Дієта: відповідно до pH сечі дієта 6 або 14 (раціон N 4), або
дієта N 15 (раціон N 5) з обмеженням гострих страв та спецій.     Кліматотерапія: I-II режими.     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура, теренкур, ближній туризм, екскурсії, спортивні ігри.     Мінеральні води:  Внутрішній  прийом  мінеральної  води  типу
"Нафтуся" по 150-200 мл 3-4 рази на день за 30  хв  до  їжі,  курс
24 дні.   Можуть   бути   застосовані   для  внутрішнього  прийому
мінеральні води "Лужанськая",  "Поляна Купіль",  "Дана" в  тому  ж
режимі дозування. Пелоїдо-бальнеотерапія:     - Грязьові  аплікації  (40-42  град.С)  на  поперекову  зону,
15-20 хв, через день. Курс 12-15 процедур.     - Сухі вуглекислі ванни щодня або  через  день  30  хв,  курс
12 процедур; парафінові аплікації на поперекову область, парафін -
температура 42-46 град.С,  25-30 хв, щодня або через тиждень, курс
12 процедур;     Апаратна фізіотерапія:     - Мікрохвильова терапія - циліндричний випромінювач в області
проекції  нирки  (при  двосторонній  поразці  нирок   застосовують
прямокутний   подовжній   випромінювач),   зазор   5-6   см,  доза
слабкотеплова до  40  Вт,  8-12  хв  щодня  або  через  день  курс
8-12 процедур.     - Ампліпульстерапія   (СМС   -   терапія)   області    нирок.
Розташування електродів  як  при  гальванізації,  струм - 3-4 рід,
частота 80 Гц,  глибина  модуляції  50%,  сила  струму  15-20  мА,
тривалість процедури   7-8   хв   кожного  струму,  щодня.  Всього
5-6 процедур.     - Ультразвукова   терапія   області   проекції  нирок,  режим
імпульсний - 4 мс контакт прямий,  методика  жвава,  інтенсивність
0,2-0,4-0,4 Вт/кв.см,  по 5-6 хв на кожне поле (при єдиній нирці -
доза 0,2 Вт/кв.см, щодня або через тиждень. Курс 10-15 процедур.     - Рефлексотерапія:  E36,  GI4,  GI11, J4, J3, T14, T20, Rp10,
V25.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 тижні.     Показники якості  лікування:  зменшення  болю  в  поперековій
області,  покращення  загального  стану  за  основними клінічними,
інструментальними та лабораторними показниками.     Протипоказання: хронічний   пієлонефрит   у   фазі  активного
запалення,  наявність   ознак   декомпенсації   нирок   (олігурія,
підвищений  залишковий  азот);  полікістоз нирок,  декомпенсований
гідронефроз.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
               санаторно-курортного лікування
                    сечокам'яної хвороби
 

     Шифр по МКХ-10: N20-23

     Класифікація сечокам'яної хвороби     за Лопаткиним Н.А. (РАМН, Москва)

     Етіологія і   патогенез:   Екзогенні   (зовнішні  причини)  і
ендогенні (внутрішні).     Екзогенні причини:  особливості мінерального складу ґрунту  і
води, продукти харчування.     Ендогенні причини:   порушення   водно-сольового   обміну   в
організмі  (підвищення функції паращитовидних залоз,  авітамінозу,
переломи кісток, сечокислий діатез, ожиріння, діабет і ін.).     1. Ензімопатії   -   поразки   проксимального  і  дистального
канальців.     2. Вади анатомічного розвитку сечових шляхів.     3. Спадкові нефрозо- і нефрітоподобні синдроми.     4. Первинний і вторинний гіперпаратіреодізм.     5. Запальні процеси в нирках (пієлонефрит).

     Хімічний склад каміння:  оксалати, урати, фосфати, карбонати,
цистинові, ксантинові, білкові, холестеринові каміння.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні  критерії:  може  протікати   без   виразних
симптомів.  Турбують  тупі болі у попереку,  швидка втомлюваність,
головний біль, зрідка дизурія.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - аналіз крові на сечову кислоту,     - загальний аналіз крові та сечі,     - аналіз сечі (проба за Нечипоренком, Амбюрже).     Додаткові лабораторні   дослідження:  бактеріологічні:  посів
сечі на визначення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ультразвукове дослідження сечового міхура, нирок.     Додаткові інструментальні     дослідження:     оглядова    та
екскреторна урографія.     Консультації фахівців - проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -   зменшення
клінічних симптомів захворювання: біль в суглобах, попереку.      Санаторний режим: I-III     Дієта: відповідно  до  pH сечі дієта:  6 або 14 (раціон N 4),
або дієта N 15 (раціон N 5) з обмеженням гострих страв та спецій.     Кліматотерапія: I-II режими.     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура.     Мінеральні води:  "Нафтуся",  "Лужанська", "Свалява", "Поляна
Купель", "Поляна   Квасова",   "Товтри",  "Дана",  по  150-200  мл
3-4 рази на день за 40 хв до їжі, курс 24 дні.     Бальнеотерапія:     - Сухі вуглекислі ванни щоденно або через день  30  хв,  курс
12 процедур;     - Парафінові  аплікації  на  поперекову  область,  парафін  -
температура 42-46 град.С,  25-30 хв,  щоденно або через день, курс
12 процедур;     - Грязьові аплікації на поперекову зону,  температурний режим
(40-42 град.С),   експозиція   15-20   хв,   через   день,    курс
12-14 процедур.     Апаратна фізіотерапія:     - Мікрохвильова   терапія.   Випромінювач   N   1   або  N  2
встановлюють в області проекції нирки на  відстані  5-7  дб.  Доза
слабкотеплова (30-40 Вт). тривалість процедури 12-20 хв, щодня або
через день курс 6-8 процедур.     - Магнітотерапія.   Циліндровий  індуктор  діаметром  11  см,
розташовують  на  спині  в  області  проекції  нирки,   другої   -
прямокутний 16  х  5  см  -  на передній черевній стінці в області
проекції каменя в сечоводі.  Індуктори  встановлюють  без  зазору.
Режим - переривистий, струм пульсуючий, однополуперіодний (35 Мтл)
тривалість процедури 20 хв, щодня. Курс - 15-20 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 тижня.     Протипоказання: хронічний  пієлонефрит   у   фазі   активного
запалення,   наявність   ознак   декомпенсації   нирок  (олігурія,
підвищений залишковий  азот);  полікистоз  нирок,  декомпенсований
гідронефроз; каралоподібні рецидивуючі камені нирок.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
              хронічного гломерулонефриту
 

     Шифр по МКХ-10: N03

     Класифікація:     1. Розрізняють   форми:   гостра,   підгостра   -  злоякісна,
швидкопрогресуюча,  хронічна.  Варіанти гострої і хронічної форм -
сечовий синдром, нефротоксичний синдром.     2. Типи хронічного гломерулонефриту:  первинно  -  хронічний,
вторинно  -  хронічний.  Стадії:  ангіпертензивна,  гіпертензивна,
ниркова недостатність. Фази: загострення, ремісія.     3. Додаткова характеристика: для гострої форми - гіпертензія,
затяжна і рецидивуюча течія, гематуричний компонент. Для хронічної
форми - гематуричний компонент, фази ремісії і загострення.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  може бути  перебіг  без  виразних
симптомів.  Турбують  тупі болі у попереку,  швидка втомлюваність,
головні болі, зрідка дизурія.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі,     - аналіз   сечі   (проба  3-х  склянок  та  за  Нечипоренком,
Амбюрже - багаторазово у динаміці),     - бактеріологічні:  посів сечі на визначення мікрофлори та її
чутливості до антибіотиків.     Додаткові лабораторні дослідження: рівень протеїнурії.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ультразвукове дослідження сечового міхура, нирок.     Додаткові інструментальні    дослідження:     оглядова     та
екскреторна урографія.     Консультації фахівців - проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,  які  очікуються  -  зменшення
клінічних симптомів захворювання:  біль в попереку, головний біль,
порушення сечовиділення.     Санаторний режим: I-III     Дієта (відповідно  до  pH сечі):  6 або 14 (раціон N 4),  або
дієта N 15 (раціон N 5) з обмеженням гострих страв та спецій.     Кліматотерапія: I-II режими.     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура (групова), теренкур.     Пелоїдобальнеотерапія:     - Сухі  вуглекислі  ванни  щодня  або через день 30 хв,  курс
12 процедур;  ванни загальні 37-38 град.С ,  10-20 хв, через день;
всього 10-15 ванн;  сидячі ванни 37-38 град.С,  - 15-20 хв,  через
день; всього 10-15 ванн.     - Світлотеплова ванна для тулуба,  20-30 хв 1-2 рази на день,
щодня, курс до 15 процедур.     - Парафіно-озокеритові   аплікації   на   область   попереку,
46-50 град.С, 20-30 хв щодня або через день. Курс 12-15 процедур.     Апаратна фізіотерапія:     - Ультразвукова терапія на область попереку паравертебрально.
Режим імпульсний,  інтенсивність 0,2-0,6 Вт/кв.см, 3-4 хв на кожну
сторону щодня або через день,  на курс 8-10 процедур.  Призначають
для поліпшення клубочкової фільтрації.     Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.     Показники якості   лікування:   зменшення  болю  в  попереку,
нормалізація сечовиділення.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                  чоловічого безпліддя
 

     Шифр по МКХ-10: N46

     Класифікація чоловічого безпліддя:     1. Секреторна безплідність     - Первинна  недостатність  яєчок (ураження яєчок природженого
або придбаного ґенеза)     - Вторинна недостатність яєчок.     - Центрального  походження  (поразка  гіпоталамо-гіпофізарної
системи і інших відділів ЦНС).     - Дискореляційна  недостатність  яєчок   (порушення   функції
ендокринних залоз і інших внутрішніх органів).     2. Екскреторна безплідність     - Захворювання  і  вади розвитку уретри і додаткових статевих
залоз.     - Екскреторно-обтураційна    безплідність    (природжені   та
придбані обструкції сім'явиносних шляхів).     3. Імунна безплідність     4. Поєднана безплідність (секреторна  недостатність  статевих
залоз   у   поєднанні  із  запальними  обструктивними  і  імунними
процесами).     5. Відносна безплідність     За відсутності,  не дивлячись на ретельне обстеження, причин,
що викликали безплідність.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  біль в крижі, пахвинних складках,
в   яєчках  та  промежині,  можливе  зниження  лібідо,  еректильна
дисфункція.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Аналіз еакуляту (спермограма).     - Загальний аналіз крові та сечі.     - Аналіз сечі (проба 3-х склянок).     - Аналіз сечі зразу після масажу простати.     - Аналіз секрету простати і вмісту сім'яних пухірців.     - Біохімічні:   виявлення  в  секреті  передміхурової  залози
кислої фосфатази  і  лимонної  кислоти,  тест   на   кристалізацію
в секреті передміхурової залози;     - Бактеріологічні:  бактеріальний  посів   сечі   й   секрету
простати   на   визначення   мікрофлори   та   її   чутливості  до
антибіотиків.     - Імунограма.     - Гормональний статус.     Додаткові лабораторні   дослідження:   мазок   з   уретри  на
трихомонади, хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ультразвукове дослідження  передміхурової  залози,  органів
калитки     Додаткові інструментальні дослідження:     - цистоскопія, уретеоскопія (за призначенням).     Консультації фахівців - андролога,  ендокринолога проводяться
за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються  -   зменшення
клінічних   симптомів   захворювання:   болю  в  крижах  пахвинних
складках, яєчках та промежині.     Санаторний режим: II-III     Дієта: 15 (раціон N 5)     Кліматотерапія: загальні кліматопроцедури.     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура.     Мінеральні води:  Внутрішній прийом мінеральної води  "Поляна
Квасова", "Лужанськая",  "Дана"  (за призначенням) - по 100-200 мл
три рази на тиждень за 30-60 хв до їжі, курс 24 дні.     Пелоїдобальнеотерпія:     Парафіно-озокеритові аплікації (52-55  град.С)  на  трусикову
зону, 30 хвилин через день.     Теплові процедури поєднуються з масажем простати.     Сухі вуглекислі  ванни  призначають  щодня або через тиждень,
експозиція 20-30 хв, курс 10-12 процедур.     Апаратна фізіотерапія:     - Ультразвукова  терапія  на  область  промежини:   положення
хворого  на  боку,  ультразвук  -  інтенсивність 0,4-0,6 Вт/кв.см,
частота 880 кГц,  безперервний режим,  методика жвава,  тривалість
5-7 хв через день або щодня на курс 7-10 процедур.     - УВЧ-терапія області промежини:  електроди N 2  розташовують
над  промежиною  (зазор  2  см)  і  над лобком (зазор 3 см).  Доза
слабкотеплова, тривалість  процедури  10-12  хв,  щодня,  а  після
5 процедур - через день. Курс лікування 8-12 процедур.     - Діадинамотерапія  (або   СМС-терапія)   області   промежини
(з метою знеболення). Електроди 6 х 8 см розташовують понад лобком
(анод) і під калиткою.  Струм -  двотактний  хвильовий  з  довгими
періодами по 4-6 хв або синусоїдально-модульовані струми (ПН і ПЧ,
частота 100 Гц, глибина модуляції 100%), по 4-6 хв, щодня.     - Лазеротерапія   ректальна  передміхурової  залози:  густина
потоку потужності  3  мВт/кв.см.,  тривалість  процедури  5-8  хв,
щодня. Курс - 10 процедур.     - Магнітотерапія:    ПМП     (постійне     магнітне     поле)
100-300 ерстед. на область малого тазу, тривалість процедури 10 хв
щодня. Курс 10-12 процедур.     - При  репродуктивній  і  еректильній дисфункції пропонується
дія на наступні корпоральні акупунктурні точки:  E36,  GI4,  GI11,
Rp6, J22, J4, J3, J1, T1, T3, T14, T20, RP9, RP10, V25, F2, F3.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 тижні.     Показники якості   лікування:   нормалізація  або  підвищення
кількості сперматозоїдів в  еякуляті,  поліпшення  їх  активності,
зменшення кількості патологічних форм, нормалізація активнорухомих
сперматозоїдів.     Протипоказання: гострі  та  підгострі  запальні  захворювання
передміхурової залози,  а також передлежачих  органів  (гострий  і
підгострий цистит,   проктит   та  ін.),  специфічний  інфекційний
простатит в гострій та підгострій стадіях  (туберкульоз,  сифіліс,
гонорея   та  ін.),  поліпозний,  виразка,  геморагічний  проктит,
тріщини заднього проходу,  геморой,  що  кровоточить,  доброякісна
гіперплазія передміхурової залози 2-3 стадії із значним порушенням
сечовипускання, злоякісні пухлини.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
        захворювань ендокринної системи, розладу
         харчування та порушення обміну речовин
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування гіпотиреозу
 

     Санаторно-курортному лікуванню    підлягають     хворі     на
субклінічний   гіпотиреоз,  гіпотиреоз  легкої  форми,  гіпотиреоз
середнього ступеня тяжкості у стані медикаментозної компенсації.

     Шифр МКХ-10: E02-E3.9, E89.0

     Класифікація гіпотиреозу (етіологічна):     I. Первинний    (зниження   продукції   тиреоїдних   гормонів
пов'язано з патологічним процесом в самій залозі):     1. Природжений     2. Набутий     II. Вторинний (обумовлений патологічним процесом в гіпофізі)     III. Третинний   (обумовлений   патологічним    процесом    в
гіпоталамусі)     IV. Периферичний (інактивація тиреоїдних гормонів  в  процесі
циркуляції або при нечутливості до них периферичних тканин).     Класифікація ступенів тяжкості гіпотиреозу:     - легка форма     - середнього ступеня тяжкості     - важка форма.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні симптоми гіпотиреозу:  млявість,  слабкість,
небажання рухатися, погіршення пам'яті та уваги, сонливість вдень,
мерзлякуватість,  гіпотермія,  одутлисть обличчя, надбавка ваги на
тлі зниженого апетиту,  сухість шкіри,  дифузне випадання волосся,
брадикардія, розлади менструального циклу, парестезії, закрепи.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Тиреотропін (ТТГ),  Т4 загальний, Т4 вільний, Т3 загальний,
Т3 вільний, антитіла до ТПО крові     - Біохімічне     дослідження    крові:    загальні    ліпіди,
тригліцериди,  АсАТ,  АлАТ,  лужна фосфатаза,  ГГТП, холестерин та
його фракції.     Додаткові лабораторні дослідження:     - Креатинфосфокіназа, лактатдегідрогеназа крові     - Іонізований та загальний кальцій крові     - Пролактин, ЛГ, ФСГ, статеві гормони крові     - Визначення добової йодурії     - Копрограма.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД щитоподібної залози     - Електрокардіографія.     Додаткові інструментальні дослідження:     - сканування щитовидної залози     - УЗД серця, органів черевної порожнини     - реєстрація часу ахіллового рефлексу.     Консультації спеціалістів: ендокринолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: I-III     Кліматотерапія: повітряні ванни, сонячні ванни тільки у зонах
розсіяної радіації.     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура     Дієта забезпечує  добову  потрібність  у  йоді (150-200 мкг),
збагачена  вітамінами  (ретинол,  аскорбінова  кислота,   тіамін),
мікроелементів  (цинк,  кобальт,  мідь,  молібден),  з  підвищеним
вмістом білків (не менш за 120-140 г),  з обмеженням вуглеводів та
жирів, при підвищеній масі тіла енергетична цінність дієти повинна
бути знижена.  Необхідно обмеження у раціоні струмогенних  речовин
(фтор,  марганець, хром), що вміщуються у квасолі, сої, кольоровій
капусті, ріпі, брюкві, моркві, редисці, арахісі.     Мінеральні води:   маломінералізована   для  пиття;  йодована
мінеральна вода  (у  випадках  відсутності  у  хворого  хронічного
автоімунного тиреоїдиту).     Бальнеотерапія: кисневі   ванни;   ванни   з    використанням
концентрату,  що  вміщує  неорганічні  сполуки  йоду  (у  випадках
відсутності  у  хворого   хронічного   автоімунного   тиреоїдиту);
мінеральні  ванни;  мінеральні  ванни  з морською сіллю;  вихрьові
ванни.     Апаратна фізіотерапія:  електрофорез розчинів фармакологічних
речовин,  ропи;  СМТ  на   комірцеву   ділянку;   КВЧ-терапія   на
рефлексогенні ділянки; електроакупунктура; вакуумний масаж тулуба;
інгаляційна терапія; аромотерапія; фітотерапія.     Голкорефлексотерапія.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості   лікування:  поліпшення  загального  стану,
підвищення    якості    життя,    досягнення    чи     підтримання
медикаментозного   еутиреозу;   нормалізація   концентрацій   ТТГ,
тиреоїдних  гормонів  крові,  біохімічних   показників   ліпідного
обміну;   наявність   рекомендацій  ендокринолога;  працездатність
збережена.     Протипоказання: хворі  на середню форму у стані декомпенсації
та тяжку  форму  гіпотиреозу  потребують  лікування  під  наглядом
ендокринолога у медичних закладах 2-го та 3-го рівнів акредитації.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
    санаторно-курортного лікування цукрового діабету
 2-го типу (від переважання резистентності до інсуліну
  з відносною інсуліновою недостатністю до переважання
         секреторного дефекту з резистентності
                до інсуліну або без неї)
 

     Санаторно-курортному лікуванню  підлягають  хворі на цукровий
діабет 2-го типу з легкими та середніми формами цукрового  діабету
у стані  компенсації,  особи з порушеною толерантністю до глюкози,
а хворі із тяжкою формою  цукрового  діабету  -  тільки  за  умови
стійкої  компенсації  захворювання  й  стабільному  характері його
перебігу за наявності супутніх захворювань  периферійної  нервової
системи, судинних ускладнень без органічних розладів, артропатій.

     Шифр МКХ-10: E11

     Класифікація ступенів тяжкості цукрового діабету 2-го типу:     - легка форма (I ступінь)     - середнього ступеня тяжкості (II ступінь)     - важка форма (III ступінь)

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні   симптоми:   виникає  у  осіб  старшого  та
старечого віку (від 40 років) з надмірною масою тіла (в основному)
і характеризується підвищеною стомлюваністю,  слабкістю,  спрагою,
відчуттям  сухості  в   роті,   підвищеним   споживанням   рідини,
поліурією, свербежем шкіри.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Глікемія натщесерце та через 2 години після їжі     - Біохімічний  аналіз  крові:  холестерин  загальний  та його
фракції, тригліцериди.     - Загальний аналіз сечі     - Аналіз сечі на ацетон     - Аналіз добової сечі на цукор.     Додатково:     - Глікемічний профіль     - Глікозильований гемоглобін     - Фруктозамін крові     - Інсулін, С-пептид     - Креатинін, сечовина крові     - Добова протеїнурія, мікроальбумінурія.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - Реовазографія     - Капіляроскопія     - УЗД органів черевної порожнини     - ЕКГ     Додатково:     - УЗДГ магістральних судин     - Добове моніторування артеріального тиску та глікемії     - Дослідження    очного    дна,    вібраційної,   тактильної,
температурної та больової чутливості.     Консультації спеціалістів:       ендокринолог,       окуліст,
невропатолог, стоматолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III.     Кліматотерапія: геліотерапія (режим  N  1-N  2),  аеротерапія
(в тому числі аерофітотерапія), талассотерапія.     Руховий режим:  ранкова   гігієнічна   гімнастика,   дозована
лікувальна   фізкультура  (гімнастика,  ходьба  у  різному  темпі,
теренкур, біг та рухливі ігри) щоденно.     Дієта: N 9-А, 9-Б.     Енергетична цінність дієти N 9  повинна  бути  адекватною  до
енергетичних витрат та розраховується на т.з. "ідеальну" масу тіла
із урахуванням статі,  віку,  професії і є в межах 1700-3200 ккал.
Потреба в  білках  складає  до  70-100  г на добу (не менше як 50%
тваринного походження),  в жирах  -  60-90  г  на  добу  (25-30  г
рослинного  походження),  кількість вуглеводів - до 350 г на добу,
NaCl до 12 г,  вільна рідина в об'ємі до 1,5 л.  Кулінарна обробка
звичайна,   при   виготовленні   солодких   блюд  використовуються
замінники цукру. Режим харчування дрібний, прийом їжі 5-6 разів на
добу, з адекватним розподілом вуглеводів.     Стіл N 9-1 призначають хворим на цукровий діабет з  ожирінням
(1200-2000 ккал на добу із низьким вмістом вуглеводів).     Стіл N 9-2 призначають хворим на цукровий діабет з нормальною
масою тіла (2200-2500 ккал на добу).     Стіл N 9-3 призначають хворим з дефіцитом маси  тіла  чи  при
розширеному  режимі  рухової активності (3000-3200 ккал на добу із
підвищеним вмістом білків).     Бальнеотерапія:     Мінеральні води:  внутрішній прийом  вуглекислих,  хлоридних,
сульфідних,  змішаного  складу  чи з підвищеним вмістом органічних
речовин  малої  та  середньої  мінералізації  теплих   негазованих
мінеральних вод;  води призначаються диференційовано по 150-200 мл
тричі на день у перші дні,  потім по  200  мл  тричі  на  день  за
30-60-90  хвилин до прийому їжі в залежності від кислотоутворюючої
та  секреторної  функції  шлунку,  наявності  супутньої  патології
печінки, жовчного міхура, кишечника.     Хлоридно-натрієві ванни,  8-12 на курс,  4 ванни на  тиждень;
ванни        мінерально-газові        (вуглекислі,       кисневі),
радоново-вуглекислі, сірко-водневі, з морською сіллю, розмаринові,
перлинні, шавлієві; лікувальні душі, підводні масажі.     Пелоїдо-, озокерито-,  парафінотерапія:  аплікація на  окремі
ділянки за методикою, що щадить.     Голкорефлексотерапія.     Апаратна фізіотерапія:     - інгаляції,  аероіонотерапія,   синглетно-киснева   терапія,
фітотерапія     - мікрохвильова резонансна терапія     - електроакупунктура, електростимуляція     - лазеро-, магнітотерапія     - СМТ     - КВЧ-терапія     - світлотерапія     - ультразвукова терапія     - зональна абдомінальна декомпресія     - рефлексотерапія, масаж     - вібраційні ванни для ніг, барокамера, пневмопресинг     - д'арсонвалізація     - електрофорез розчинів фармакологічних речовин.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  підтримання компенсації діабету:
поліпшення  загального  стану,   відсутність   спраги,   поліурії,
зменшення  чи  відсутність  болів в нижніх кінцівках та поліпшення
чутливості в них, нормалізація показників крові та сечі на глюкозу
та   біохімічних   показників   крові;   зменшення   добової  дози
цукрознижуючих  препаратів  чи  інсуліну;  наявність  рекомендацій
ендокринолога.     Протипоказання: виражена     декомпенсація     діабету      з
кетоацидозом,   лабільний   перебіг,  виражені  стадії  макро-  та
мікроангіопатій,    нейропатії,    недостатність    периферійного,
церебрального чи коронарного кровообігу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
  первинного аліментарно-конституціонального ожиріння
 

     Санаторно-курортному лікуванню    підлягають     хворі     на
аліментарно-конституціональне  ожиріння  I-II  ступеня,  хворі  на
ожиріння  III  ступеня  з  помірно  вираженими  ускладненнями   та
супутніми   захворюваннями   на  тлі  ефективного  консервативного
лікування.

     Шифр МКХ-10: E66.0

     Класифікація ожиріння (із урахуванням  індексу  маси  тіла  -
ІМТ):     Надлишкова маса > 25 та < 29 кг/кв.м     Ожиріння I класу > 30 та < 35 кг/кв.м     II класу > 35 та < 40 кг/кв.м     III класу > 40 кг/кв.м

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні симптоми:  надлишкова вага, серцебиття, біль
у ділянці серця, задишка, підвищення апетиту, спрага (за наявності
цукрового діабету),  гіподинамія та  небажання  рухатися,  набряки
ніг, млявість, роздратованість, запаморочення, іноді депресія.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - Загальний аналіз крові     - Глікемія натщесерце та через 2 години після їжі     - Ліпідограма     - Загальний аналіз сечі.     Додатково:     - Глюкозотолерантний тест     - Інсулін, С-пептид     - Коагулограма     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД органів черевної порожнини     - ЕКГ.     Додатково:     - Добове моніторування артеріального тиску, кардіоритму.     Консультації спеціалістів: ендокринолог, кардіолог, ЛОР-лікар
(у випадку нічного апное), дієтолог.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III.     Дієта: N  8,  раціональне  харчування,  розвантажувальні  дні
2 рази на тиждень.     Рекомендується дієта   зі   зниженою   енергетичною  цінністю
1600-1850 ккал на добу (до 1100-1270  ккал  при  дієті  8а  та  до
630-840 ккал при дієті 8б),  переважно за рахунок жирів (у раціоні
білки  складають  15-20%,  жири   до   30%,   вуглеводи   50-55%).
Обмежується кількість прянощів,  екстрактивних речовин, копченини,
додається харчова клітковина. Кулінарна обробка та вибір продуктів
визначається наявністю цукрового діабету.     Кліматотерапія: за      I-III      режимом,      аеротерапія,
талассотерапія, геліотерапія (зона розсіяної радіації).     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура,  теренкур,  дозована  ходьба,  біг  та  рухливі ігри,
механотерапія.     Бальнеотерапія:     Мінеральні води малої мінералізації для пиття.     Ванни загальні,   мінеральні,  морські,  імерсійні,  кисневі,
перлинні, купання в водоймах, гідрокінезитерапія.     Душ циркулярний, висхідний, душ Шарко, підводний душ-масаж.     Апаратна фізіотерапія:     - інгаляції,   аероіонотерапія,   синглетно-киснева  терапія,
фітотерапія, аромотерапія     - електростимуляція ділянок живота, стегон     - електроакупунктура     - електросон     - гальваногрязелікування     - гідроколонотерапія.     Рефлексотерапія (масаж      загальний      та      локальний,
голкорефлексотерапія).     Пелоїдотерапія, теплотерапія (локальні аплікації).     Термін санаторно-курортного лікування: 24 дні.     Показники якості     лікування:     поліпшення     загального
самопочуття,  збільшення рухової активності,  зменшення маси тіла,
позитивна  динаміка  біохімічних   показників   крові;   наявність
консультацій ендокринолога.     Протипоказання: хворі  на  ожиріння  III  ступеня  з  тяжкими
ускладненнями   та   супутніми   захворюваннями   та   у  випадках
неефективності консервативного лікування.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування подагри
 

     Шифр МКХ-10: M10

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - аналіз крові на сечову кислоту до та після лікування     - Біохімічне дослідження крові (СРБ, білкові фракції)     - Проба Зимницького (за показаннями)     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Рентгенографія уражених суглобів     - УЗД сечостатевої системи     - Електрокардіографія     - Денситометрія     Дворазово     - Гоніометрія

     Санаторно-курортне лікування*     За відсутності ознак  активності  процесу  або  за  наявності
незначної активності (I ступеня):     Лікувальна гімнастика: активна.     Масаж м'язів,   регінарних  до  ураженого  суглоба,  на  курс
10 процедур, щоденно.     Кліматолікування:     - аеротерапія - ЕЕТ 16-22 град.С     - геліотерапія - РЕЕТ 19-21 град.С (з 1/4 біодози)     - таласотерапія - при температурах більших 19 град.С     Мінеральні води.  Показано  пиття  маломінералізованих лужних
гідрокарбонатно-натрієвих  вод  (Боржомі,  Єсентуки  N  17,  N  4,
Трускавецька, Миргородська, Лужанська, Поляна).     Бальнеотерапія (самостійно або у комплексі  з  фізіотерапією,
рефлексотерапією):     - сульфідні   ванни   (за   відсутності    ураження    нирок)
з поступовим  збільшенням концентрації сірководню 50-100-150 мг/л,
температурою 36 град.С,  тривалістю 8-15 хв,  через день,  на курс
лікування 10-12 процедур;     - радонові  ванни  з  концентрацією  радону  1,5-3,0   кБк/л,
температури 36  град.С,  тривалістю  10  хв,  два дні поспіль,  на
третій день перерва, на курс лікування 12-14 процедур.     - йодобромні  ванни  з  поступовим  збільшенням  концентрації
50-100 мл/200 л води,  температурою 36 град.С,  тривалістю 10  хв,
через день, на курс лікування 10-12 процедур;     - шавлієві ванни температури 36  град.С,  тривалістю  10  хв,
через день, на курс 10 процедур;     - хлоридні   натрійові   ванни   з   поступовим   збільшенням
концентрації 20-30   г/л,   температурою   36  град.С,  тривалістю
8-15 хв, через день, на курс лікування 14-16 процедур.     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з фізіотерапією, рефлексотерапією):     - грязьові  аплікації  на ділянку уражених суглобів у вигляді
"шкарпеток",  "рукавичок",  "панчох",  "брюк" і  т.п.  температури
40-42 град.С,    тривалістю   20   хв,   через   день,   на   курс
10-12 процедур;     - парафінолікування:  кюветно-аплікаційним методом на ділянку
уражених суглобів,   температурою   50-55    град.С,    тривалістю
20-30 хвилин, на курс 12-20 процедур, через день або щоденно;     - озокеритолікування: кюветно-аплікаційним методом на ділянку
уражених суглобів,  температурою  50-55 град.С,  тривалістю впливу
20-30 хвилин, через день або щоденно, на курс 10-15 процедур.     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - електрофорез з розміщенням аноду у міжлопатковій ділянці, а
катоду на   гомілках:  літія  карбоната  1-5%  (+)  (за  методикою
Вермеля). Щільність струму 0,05-0,1 мА/кв.см, тривалість процедури
20-30 хвилин, щоденно або через день, на курс 15 процедур.     - діадинамотерапія  (ДДТ);  на  уражений   суглоб   впливають
у режимі  ДВ  3  хв,  потім  у  режимі  КП  - 4-6 хвилин без зміни
полярності струму   до   появи   вібрації,   щоденно,   на    курс
15-20 процедур.     - електросон;  з частотою від 5 до 20  і  40  Гц,  тривалістю
15-30 хвилин,  два дні поспіль,  на третій день - перерва, на курс
12-20 процедур.     - ультразвук.   Ультразвуковий   вплив   на  ділянку  суглоба
проводять при  частоті  випромінювання  880  кГц  у  безперервному
режимі  за  лабільною  методиками,  при  ЩПП 0,2-0,4-0,6 Вт/кв.см,
тривалістю сеансу  5  хвилин  щоденно  або  через  день,  на  курс
12-14 процедур.  Фонофорез (методика УЗ-впливу наведена вище) 2,5%
мазі гідрокортизону.     - УФ-опромінення   (при   загостренні).   Вплив   на  ділянку
ураженого суглоба  проводять  інтегральним  спектром,  довгими  та
короткими променями, починаючи з 5 до 6 і 8 біодоз, всього на курс
4-6 процедур, через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або зникнення  проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції суглобів, покращення якості життя.     Протипоказання: періоди   посилення   активності   запального
процесу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
         санаторно-курортного захворювань шкіри
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування екземи
 

     Шифр по МКХ-10: L30

     Класифікація екземи:     I. За етіопатогенетичним чинником:     1. Істинна     2. Мікробна:     - екзема наружного слухового проходу     - нумулярна (монетовидна)     - паратравматична     - мікотична     3. Професійна (контактна)     4. Себорейна     II. За клінічним перебігом:     1. гостра     2. хронічна

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Основні клінічні   критерії:   істинна   (ідіопатична)  форма
супроводжується гострозапальною набряклою  еритемою  з  висипанням
групи найдрібніших серопапул або пухирців,  мокнуттям і утворенням
кірок; захворювання проявляє еволюційний поліморфізм.     Мікробна екзема  розвивається  на  місці  хронічних осередків
інфекції,    утворюючи    гострозапалльні,    різко    відмежовані
крупнофестончаті вогнища.     Себорейна екзема розвивається у хворих на себорею на ділянках
шкіри  (так  звані  себорейні ділянки),  багатих сальними залозами
(волосиста частина  голови,  вушні  раковини  і  т.і.)  у  вигляді
еритематозних    плям,   що   лущаться,   із   зливними   папулами
жовтувато-бурого кольору.     Професійна екзема  виникає  переважно  на  відкритих частинах
шкіри в результаті дії професійних шкідників.     Екзема у   дітей   відрізняється   вираженістю  ексудативного
компоненту,  великою кількістю висипань, схильністю до ускладнення
вторинною інфекцією.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     Додаткові:     - імунологічні та алергологічні дослідження крові     - мікологічні дослідження шкіри     - аналіз калу на глистові інвазії     - показані    поглиблені   клініко-лабораторні   дослідження,
спрямовані   на   виявлення    патології    внутрішніх    органів,
кровотворної, ендокринної, серцево-судинної системи.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - дермографізм     - перевірка ізоморфної реакції подразнення     Додаткові:     - електрокардіографія     - дуоденальне зондування     Консультації фахівців: за призначенням

     Санаторно-курортне лікування*     Завдання етапу:  надати  гіпосенсибілізуючої,  протизапальної
дії,  що зменшує мокнуття та заспокоює свербіж дію,  нормалізувати
порушену функцію гіпофізарно-наднирковозалозної системи,  понизити
збудливість кори великого  мозку,  сприяти  відновленню  трофічної
функції шкіри.     Санаторний режим: загальний     Дієта: 6,  або  7,  або  15  (раціон  N 4,  або N 5),  або за
показаннями.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III режимах (індивідуально).     Бальнеотерапія (тренувальний або  тренувально-щадний  режим):
сірководневі загальні, або 4-камерні, або хвойні ванни.     Пелоїдо- або теплотерапія:  грязьові,  або  озокеритові,  або
парафінові аплікації    (50-55    град.С,   20-30   хв,   щоденно,
12-16 процедур на курс лікування).     Апаратна фізіотерапія:    електрофорез   за   Вермелем,   або
інтраназальний електрофорез (димедролу,  або хлориду кальцію,  або
інше),  або фонофорез мазі з сіркою,  або дьогтем, або нафталаном,
ультрафіолетове опромінення або  діадинамічні  струми  на  ділянку
спинномозкових гангліїв.     Санаторно-курортному лікуванню  підлягають  хворі   хронічною
стадією екземи.     1) УФО загальне по основній схемі,  через день  (при  екземі,
обумовленій загальними  захворюваннями - анемією,  скрофулодермою,
а також при поширеній себорейной екземі);     2) ванни  сульфідні  (температура  35-37 град.С),  тривалість
процедури  8-12  хв,  2  дні  підряд  з  перервою  на   3-й   день
(концентрацію   поступово   підвищують   від   0,1   до  0,4  г/л,
застосовують  при  екземі,  яка  не  ускладнена  піодермією)   або
йодобромні (температура   34-37   град.С),   тривалість  процедури
6-12 мін,  шавлієві   (температура   35-36   град.С),   тривалість
процедури 8-15 хв. Через день;     3) ванни загальні крохмальні,  висівкові,  марганцеві  або  з
настоєм квіток  ромашки  (температура  36-37  град.С),  тривалість
процедури 10-15 хв через день (після загального УФО);     4) підводно-кишкові   (субаквальні)   промивання,  тривалість
процедури 30-40 хв,  2  рази  на  тиждень  (при  порушенні  обміну
речовин і функції травної системи);     5) ультразвукова   терапія    осередків    ураження.    Режим
безперервний,  доза 0,4-0,6 Вт/кв.см,  тривалість процедури 5-8 хв
Щодня  або  через  день   (контактне   середовище   -   рафінована
соняшникова олія);     6) електричне поле УВЧ на  область  ураження,  поперечно  або
тангенціально,  доза слабкотеплова, тривалість процедури 10-12 хв,
щодня або через день.     7) магнітотерапія  на ділянку ураження.  Зазор 1-2 см,  режим
безперервний, струм синусоїдальний, індукція 20-25 мТл, тривалість
процедури 10-20-10   хв   щодня.  На  курс  лікування  від  10  до
20 процедур;     8) мікрохвильова     терапія     ділянки    ураження,    доза
слабкотеплова, тривалість процедури 15 хв щодня або через день;     9) висхідний  душ  сульфідною  або прісною водою (температура
38-40 град.С,  98-146 кПа),  тривалість процедури 5 хв,  щодня або
через   день  (при  хронічній  інфільтративній  екземі  у  ділянці
промежини і сильному свербінні);     10) сульфідна  шапочка  (методика  така  ж,  як при випаданні
волосся,  застосовують при себорейной  екземі  волосистої  частини
голови);     11) електрофорез сульфідної води концентрації до 0,4  г/л  на
ділянку ураження, тривалість процедури 20 хв щодня або через день;     12) УФО місцеве  (2-3  біодози,  через  день;  при  обмежених
поразках) або  лазеротерапія  (доза  1,5-3 мВт/кв.см),  тривалість
процедури від 2 до 8 хв щодня. На курс лікування 15-20 процедур;     13) дарсонвалізація або ультратонтерапія місцева,  тривалість
процедури  8-12  хв  щодня  (при  сильному  свербінні).  На   курс
лікування 10-20 процедур;     15) сонячні ванни,  повітря ліплені у поєднанні  з  морськими
купаннями (особливо ефективні при себорейной і мікробній екземі).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування: зникнення, або зменшення висипань
та свербіння.     Протипоказання: гостра стадія екземи, мікробна екзема.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
        санаторно-курортного лікування псоріазу
 

     Шифр по МКХ-10: L40

     Класифікація псоріазу (Беляєв Г.М., Рижно А.Л., 2005 р.):     - псоріаз нігтів;     - псоріаз обмежений;     - псоріаз поширений;     - псоріатична артропатія;     - пустульозний псоріаз;     - псоріатична еритродермія;     - долонньо-підошовний псоріаз.

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Основні клінічні   критерії:   мономорфні  висипання  плоских
вузликових елементів рожево-червоного кольору покриті  сріблястими
дрібними   лусками.  При  пошкріблюванні  визначаються  характерні
феномени:  "стеаринова   пляма",   термінальна   плівка,   точкова
кровотеча.  Псоріатичні папули поступово збільшуються в розмірах і
зливаються,  утворюючи бляшки і вогнища різної величини і форми. У
зв'язку   з   цим   розрізняють  псоріаз  точковий,  краплевидний,
монетовидний,   кільцеподібний,   географічний,   генералізований,
універсальний (псоріатична еритродермія). У розвитку псоріатичного
висипу слід виділяти три  стадії:  стадію,  що  прогресує,  стадію
стабілізації  і  що  регресує.  Ураження  шкіри завжди симетрично.
Переважна локалізація  розгинальні  поверхні  кінцівок,  волосиста
частина  голови,  проте  висип  може  бути  на  будь-якій  ділянці
шкірного покриву.     Перебіг захворювання   хронічний   рецидивуючий.  Загострення
спостерігаються в різну пору року,  тому виділяють літній, зимовий
і позасезонний псоріаз.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     Додаткові:     - ревмопроби     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - дермографізм     - перевірка ізоморфної реакції подразнення     - діаскопія і вітропресія     - метод пошкрібування     Додаткові:     за призначеннями електрокардіографія, дуоденальне зондування,
рентгенографія уражених суглобів.     Консультації фахівців: за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 6,  або  7,  або  15  (раціон  N  4  або N 5),  або за
показаннями.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III    режим   (індивідуально).   Основними
методами курортотерапії в комплексному лікуванні є  гелео,  аеро-,
таласотерапія.  Геліотерапія  призначається  хворим  зимовим типом
псоріазу  у  стадії  стабілізації  і   регресу.   При   проведенні
геліотерапії по  основній  або  прискореній  схемі додатково після
3-5 загальних сонячних  ванн  опромінюють  уражені  ділянки  шкіри
еритемними дозами (3-5 біодоз).     Бальнеотерапія (тренувальний або  тренувально-щадний  режим):
сірководневі  загальні  або  4-камерні,  або хлоридно-натрієві або
хвойні ванни.  Загальні сульфідні ванни  (концентрація  сірководня
від  100  до  250-400  мг/л)  показані  при всіх формам псоріазу у
стадії стабілізації і регресу.  Для розсмоктування інфільтратів  і
вогнищ  гіперкератозу  використовують  висококонцентровані  ванни.
Рекомендуються також      вуглекисло-сірчановодневі,      радонові
(1,5-3,0 кБк/л),  йодобромисті і лужні ванни. Доцільне призначення
комбінованих  сірчановодневих-радонових   ванн.   Загальні   ванни
поєднуються з додатковими процедурами (зрошування,  ураженої шкіри
і камерні ванни).     Крохмальні, содові,  хвойні,  шавлієві,  скипидарні  та  інші
ванни призначаються   щодня   або    через    день    (температура
36-38 град.С).     Пелоїдо- або  теплотерапія:  аплікації  лікувальними  грязями
(40-42 град.С, 20-30 хв; при гіперкератичних бляшках - температура
грязі 44-46  град.С),  нафталаном,   озокеритом   (45-50   град.С,
20-30 хв,   на   курс   10-16   процедур),   парафіном,   сприяючі
розсмоктуванню інфільтратів.     Апаратна фізіотерапія:  загальне ультрафіолетове опромінення,
місцеве комбіноване ульрафіолетове  та  інфрачервоне  опромінення,
фонофорез сірчаної     або     гідрокортизонової     мазі,     або
(з обережністю!) діадинамічні струми,  або  змінне  магнітне  поле
низької частоти.     З додаткових   фізіотерапевтичних   методів    рекомендується
ультразвукова терапія на область осередків ураження.     При псоріатичному  артриті   поза   загостренням   ультразвук
призначається  на область уражених суглобів і на паравертебральную
область сегментарної  зони  (режим  безперервний  або  імпульсний,
методика рухома,  доза 0,2-0,4 Вт/кв.см,  тривалість 5-8 хв, через
день, на курс 10-12 дій).     Використовуються інші  фізіотерапевтичні  методи,  що надають
протизапальну, знеболюючу і розсмоктуючу дію:     - діадинамотерапия  (струм  ДВ,  сила  струму  -  до відчуття
вібрації, тривалість 8-10 хв, на курс 6-10 дій);     - магнітотерапія  (змінне  магнітне  поле)  -  форма струму -
синусоїдальний, режим роботи безперервний,  час дії 10 хв, на курс
10-12 процедур, щодня або через день;     - МВ-терапія   області   суглобів    (апарат    "Промінь-58",
випромінювач  відповідних розмірів розміщують над вогнищем поразки
із зазором 5-7 см,  потужність 20-30 Вт, тривалість 10 хв, на курс
8-10   процедур);   ДМВ-терапія  (апарат  "Хвиля-2",  випромінювач
встановлюється над ураженим суглобом із зазором 3-5 см, потужність
20-30 Вт,  експозиція  10  мін  щоденні  або  через день,  на курс
8-10 процедур);     - PUVA-терапія.  Довгохвильове  ультрафіолетове опромінювання
осередків  ураження  призначають,  після  аплікацій   0,1%   маззю
пувалена.     - світлотеплова ванна.     - парафіно-озокеритові аплікації на область ураженого суглоба
(50-52 град.С) або грязьові аплікації (40-42 град.С).     Фізіотерапевтичні методи     поєднуються     з    лікувальною
фізкультурою.     Додатково:     - внутрішній прийом мінеральних вод;     - електросон;     - рефлексотерапія;     - фітотерапія (жовчогінний чай);     - психотерапія за показаннями;     Лікування в   умовах   курорту   проводиться  лише  в  період
стабілізації і регресу псоріатичних осередків ураження.     Курортне лікування на бальнеологічних/кліматичних і грязьових
курортах показано в усі періоди року, проте хворі із зимовим типом
псоріазу підлягають лікуванню в літній час.  Рекомендується напрям
на  курортне  лікування  до  Криму,   бальнеологічні   курорти   з
сульфідними, радоновими,   йодобромистими   водами,   лікувальними
грязями, нафталанською нафтою.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення,  або  зменшення,  або
відсутність нових   висипань   та   свербіння,  при  псоріатичному
артриті -  зникнення  або   зменшення   болю,   відновлення   руху
в суглобах.     Протипоказання: прогресуюча стадія псоріазу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
      санаторно-курортного лікування парапсоріазу
 

     Шифр по МКХ-10: L41

     Класифікація парапсореазу:     1. Ліхеноїдний парапсоріаз     2. Капльовидній парапсоріаз     3. Бляшечний парапсоріаз

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     Додаткові:     - ревмопроби     Обов'язкові інструментальні дослідження     - дермографізм     - діаскопія і вітропресія     - метод пошкрібування     Додаткові: за призначенням     - електрокардіографія     - дуоденальне зондування     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 6,  або 7,  або 15 (раціон  N  4  або  N  5),  або  за
показаннями.     Руховий режим: лікувальна фізкультура, ранкова гігієнічна
гімнастика.
Кліматотерапія: I-III режим (індивідуально).
Бальнеотерапія (тренувальний  або  тренувально-щадний режим):
сірководневі загальні або 4-камерні, або хвойні ванни.гімнастика.
Кліматотерапія: I-III режим (індивідуально).
Бальнеотерапія (тренувальний  або  тренувально-щадний режим):
сірководневі загальні або 4-камерні, або хвойні ванни.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або озокеритові,  або
парафінові аплікації.     Апаратна фізіотерапія:   PUVA-терапія   або   ультрафіолетове
опромінення,  місцеве комбіноване ульрафіолетове  та  інфрачервоне
опромінення, фонофорез сірчаної, аналгінової або гідрокортизонової
мазі,  або  (з  обережністю!)  діадинамічні  струми,  або   змінне
магнітне поле низької частоти.     Додатково:     - внутрішній прийом мінеральних вод;     - електросон;     - рефлексотерапія;     - фітотерапія (жовчогінний чай);     - психотерапія за показаннями;     - медикаментозне лікування:  вітаміни, заспокійливі лікарські
засоби, антигістамінні та десенсибілізуючі препарати.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення,  або зменшення,  або
відсутність нових  висипань  та   свербіння,   при   псоріатичному
артриті -   зникнення   або   зменшення   болю,  відновлення  руху
в суглобах.     Протипоказання: гостра стадія парапсоріазу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
               червоного плескатого лишаю
 

     Шифр по МКХ-10: L43.0

     Класифікація червоного плескатого  лишаю  (в  залежності  від
локалізації висипних елементів):     I. Типові форми:     1. кільцевидний     2. лінійний     3. серпигенозний     4. зостериформний     II. Атипові форми:     1. атрофічний (або вторинно склерозуючий)     2. бородавчатий (або гіпертрофічний)     3. коралоподібний     4. пігментний     5. плоский волосяний     6. приплюснутий (або усічений)     7. пузирчатий та пузирний     8. роговий     9. ерітематозний

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     Додаткові:     - ревмопроби     Обов'язкові інструментальні дослідження     - дермографізм     - перевірка ізоморфної реакції подразнення     - діаскопія і вітропресія     - метод пошкрібування     Додаткові: за призначенням     - електрокардіографія     - дуоденальне зондування     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Завдання: заспокоїти  свербіж  і  надати  протизапальну  дія,
нормалізувати функцію центральної нервової  системи,  понизити  її
збудливість, добитися розсмоктування висипань.     Лікування. Рекомендуються курси прийому вітаміну A,  E і B  ,
                                                          12
риб'ячого жиру.     Разом з призначенням гіпосенсибілізуючих,  загальнозміцнюючих
і заспокійливих засобів,  вітаміно- і рентгентерапії  в  хронічній
стадії хвороби застосовують фізичні методи:     1) електросон  (частота  5-15   Гц),   тривалість   процедури
30-40 хв. Щоденно або через день;     2) електрофорез  нікотинової  кислоти  на  область   слизової
оболонки  порожнини  рота (при локалізації на слизистій оболонці).
Активний  електрод  фіксують  рукою  в  області   поразки,   іншою
розташовують  в області плеча,  тривалість процедури 20 хв щоденно
або через день;     3) УФО   загальне   по   сповільненій   схемі.   Через   день
(у поєднанні з прийомом всередину пувалена);     4) ванни  сульфідні  (концентрація 0,15-0,2 г/л,  температура
36-37 град.С),  тривалість процедури 10-15 мін,  3 дні підряд,  на
4-ий - відпочинок.  На курс лікування не більше 12-15 ванн; прісні
(температура 36-37  град.С,  тривалість  процедури  10-15  мін,  з
подальшим обливанням уздовж хребта водою температури 32-34 град.С,
через день) або радонові (концентрація  1,5-4  кБк/л.  температура
35-36 град.С), тривалість процедури 10-15 хв. Через день;     5) душ  дощовий  або  голчатий  (температура  36-35  град.С),
циркулярний (температура    35-34    град.С)    або    струміневий
(температура 33-28 град.С),  тривалість процедури 3-5 хв.  Щоденно
або через день;     6) грязьові аплікації на область застарілих варикозних бляшок
(температура 40-42  град.С),  тривалість  процедури 15-20 хв через
день;     7) масаж  області  поразки,  тривалість  процедури  8-10 мін.
Щодня;     8) УФО  місцеве,  2-3  біодози,  через  1-2  дні  зростаючими
дозами. При   різко   вираженому   інфільтраті   -   лазеротерапія
(2,5-4 мВт/кв.см),  від  2  до  8  хв  щодня.  На  курс  лікування
15 процедур;     9) дарсонвалізацію   місцеву,   тривалість  процедури  15  хв
щоденно або через день;     10) ультразвукову  терапію  області хребта паравертебральний.
При  варикозній  формі  захворювання  поєднують   через   день   з
осередковими діями;     11) мікрохвильову  терапію  області  надниркових,  тривалість
процедури 10   хв   через  день.  На  курс  лікування  від  10  до
20 процедур.     Призначають      для      стимуляції      функції
симпатико-адреналової   системи   в   поєднанні  з  допегетом.  За
допомогою  апарату  "Промінь-3"  впливають   на   кожну   сторону,
тривалість процедури    6-8    хв   щодня.   На   курс   лікування
7-15 процедур;     12) магнітотерапію   області  поразок.  Індукція  15-40  мТл,
тривалість процедури  10-15  хв  через  день.  На  курс  лікування
15 процедур;     13) діадинамотерапію  області  шийних   симпатичних   вузлів,
щоденно або через день. Або:     14) електричне поле УВЧ на область шийних симпатичних  вузлів
(доза нетеплова). Щоденно або через день;     15) кромолин-натрій-електрофорез ендоназально по 2-ій  схемі,
тривалість процедури 10 хв. Щоденно або через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення,  або зменшення,  або
відсутність нових висипань та свербіжу.     Протипоказання: гостра стадія захворювання.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування акне
                   (вугрів звичайних)
 

     Шифр по МКХ-10: L70

     Класифікація акне:     1. камедони     2. папульозні     3. пустульозні     4. індуративні     5. флегмонозні     6. абсцедуючі     7. конглобатні

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Візуальні методи обстеження:     - огляд хворого     - оцінка психологічного статусу     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та сечі     - бактеріологічний   посів   на   флору   і   чутливість   до
антибіотиків     - гормональні і біохімічні дослідження     Додаткові: дослідження    функції    щитоподібної     залози,
наднирників.     Інструментальні дослідження     Додаткові: електрокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 15  (раціон  N  5)  або  за  показаннями.  З   раціону
виключаються тваринні жири, шоколад, какао, спиртні напої.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III  режимах   (індивідуально).   Ефективна
геліо-, аеро-, таласотерапія.     Бальнеотерапія: сірководневі загальні ванни, зрошення обличчя
сірководневою водою, для видалення комедонів показані парові ванни
(15-20 мін,  один раз в тиждень) з  подальшим  видаленням  сальних
пробок.     Пелоїдо- або   теплотерапія:   грязьові    або    озокеритові
аплікації.     Апаратна фізіотерапія:      ультрафіолетове       опромінення
(ультрафіолетові   опромінювання   проводяться   по  основній  або
прискореній схемі),    призначається    електрофорез    лікарських
речовин -    іхтіолу,    сірчанокислого   цинку,   стафілококового
антифагіна,  синусоїдальні модульовані струми на  ділянку  верхніх
симпатичних   вузлів   або  комірцеву  зону  або  паравертебральна
індуктотерапія,  проводитися  пластичний  або  вібраційний  масаж,
кріомасаж   з   рідким   азотом.  Дарсонвалізацию  ураженої  шкіри
поєднують з електричним  полем  УВЧ.  При  індуративних  вугрях  -
діатермокоагуляція.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення,  або зменшення,  або
відсутність нових висипань та свербіння.     Протипоказання: не має.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                 обмеженої склеродермії
 

     Шифр по МКХ-10: L94.0

     Класифікація обмеженої склеродермії:     I. Форми обмеженої склеродермії     1. бляшкова     2. лінійна (пігментна)     3. хвороба білих плям     II. Стадії розвитку:     1. набряку     2. склерозу     3. атрофії

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - ревмопроби     - печінковий комплекс.     Додаткові: алергологічні дослідження.     Інструментальні дослідження:     Додаткові: електрокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Завдання: надати     загальнозміцнюючу     дію,      зменшити
інфільтрацію,     затримати     процес    ущільнення,    поліпшити
кровопостачання в тканинах,  нормалізувати і активізувати  процеси
відновлення,  підвищити проникність клітинних елементів, поліпшити
адаптаційно-трофічну функцію сполучної тканини.     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 15 (раціон N 5) або за показаннями.     Руховий режим:    лікувальна   фізкультура   (індивідуальна),
механотерапія.     Кліматотерапія: I-III режим.     Бальнеотерапія (тренувальний або  тренувально-щадний  режим):
сірководневі    (загальні   або  4-камерні),   хвойні,   сульфідні
(концентрація 0,1-0,15 г/л  температура  36-38  град.С),  радонові
(концентрація 1,5-4  кБк/л)  або  азотні  ванни (температура 35-36
град.С), тривалість процедури 10-15 хв,  3 дні підряд,  на  4-й  -
відпочинок. Світлотеплові та морські теплі ванни.     Масаж м'яких тканин області  вогнищ  ураження  (у  початковій
стадії захворювання).     Пелоїдо-, теплотерапія:  грязьові,  нафталанові,  парафінові,
озокеритові  аплікації  на  область  вогнищ  ураження (температура
45-50 град.С),  тривалість процедури 20-40 хв,  через день. У 3-ій
стадії теплові процедури протипоказані.     Апаратна фізіотерапія:     - мікрохвильову  терапію  (або  електричне  поле УВЧ) ділянки
ураження, доза слабкотеплова,  тривалість процедури 15 хв, щоденно
з   подальшим   електрофорезом;   мікрохвильову   терапію  області
наднирків, тривалість процедури 10-15 хв, через день;     - електрофорез  лікарських  засобів  (лідази іхтіолу,  йодиду
калію або саліцилової кислоти)  на  область  ураження,  тривалість
процедури 20 хв, щоденно в поєднанні з ультратонтерапією;     - ультразвук або фонофорез пелоїдина з флуцинаром, лідази або
1%  гідрокортизону  з  3%  пеніциламіном  на  осередок  ураження і
паравертебральний. Через  день  або  щоденно.  На  курс  лікування
12-15 процедур,  проводять  2-3  курси.  Поєднують  з йодобромними
ваннами, через день;     - діадинамотерапія   області   ураження.  Струм  модульований
довгими періодами, тривалість процедури 8-10 хв, щодня.     - магнітотерапію   області  ураження.  На  відстані  5-10  см
індукція 20 мТл,  тривалість процедури 10-20 хв,  щодня.  На  курс
лікування 15 процедур. Повторний курс через 1-2 міс;     - кріомасаж  рідким  азотом  або  снігом  вугільної   кислоти
проводять при  обмеженій  склеродермії  (по  1-2  хв  на  вогнище,
2-3 рази  на  тиждень,  на  курс  в  середньому  12-15   процедур,
2-3 курси з місячною перервою).     - вакуумну терапію  області  осередків  ураження,  тривалість
процедури 3-5 хв, через 4-5 днів;     - УФО місцеве, 3-5 біодоз. Через 1-2 дні.     Додатково:     - фітотерапія (жовчогінний чай);     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування: розм'якшення вогнищ ураження.     Протипоказання: пігментна склеродермія,  всі форми в активній
стадії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
       санаторно-курортного лікування кропив'янки
 

     Шифр по МКХ-10: L50

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі.     Додаткові: імунологічні та алергологічні дослідження.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - дермографізм.     Додаткові: електрокардіографія, дуоденальне зондування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 6, 7, 15 (раціон N 4 або N 5), або за показаннями.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III режим (індивідуально).     Бальнеотерапія (тренувальний або тренувально-щадний режим):     - сірководневі (загальні або 4-камерні);     - хвойні ванни;     - сульфідні  ванни  (концентрація  0,1  г/л)  іноді з настоєм
волоського горіха (температура 35-36 град.С,  тривалість процедури
8-12 хв);     - йодобромні (температура 35-37 град.С), тривалість процедури
10-15 хв через день;  З бальнеологічних курортів показані курорти,
що містять сульфідні води, а також з радоновими водами.     Пелоїдо- або теплотерапія: грязьові, озокеритові аплікації.     Апаратна фізіотерапія:     - інтраназальний   електрофорез   (вітаміну   B ,  димедролу,
                                               1
хлориду кальцію), діадинамічні струми.
- димедрол- або  новокаїн-електрофорез  на  область  ураження
поперечно або подовжньо, тривалість процедури 10-15 хв через день;хлориду кальцію), діадинамічні струми.
- димедрол- або  новокаїн-електрофорез  на  область  ураження
поперечно або подовжньо, тривалість процедури 10-15 хв через день;     - кальцій-електрофорез   загальний   по   Вермелю.   Активний
електрод розташовують    між   лопатками,   тривалість   процедури
20-30 хв.  Щоденно  або  через  день  чергують   з   ендоназальным
димедрол-електрофорезом;     - індуктотермія  області  проекції  надниркових  залоз,  сила
струму 150-200  мА,  тривалість процедури 10-20 хв через день.  На
курс лікування 10 процедур  (для  нормалізації  порушеної  функції
гіпоталамо-надниркової системи);     - цинк-іонна рефлексотерапія,  тривалість процедури 15-20  хв
щоденно або   через  день.  Поєднують  з  магнітотерапією  області
ураження, тривалість процедури 15-20 хв, щодня.     - ультразвукову  терапію  області  хребта паравертебрального.
Режим  імпульсний,  методика  рухома,   доза   0,2-0,4   Вт/кв.см,
тривалість процедури  5-8  хв з кожної сторони;  щоденно або через
день - до настання ремісії (застосовують при частих рецидивах);     - УФО загальне за основною схемою, через день;     Додатково:     - внутрішній    прийом    мінеральних    вод    залежно   від
функціонального стану органів травлення;     - електросон   (частота   5-15   Гц),   тривалість  процедури
30-40 хв, щодня;     - рефлексотерапія;     - підводно-кишкові   (субаквальні)   промивання,   тривалість
процедури 30-40 хв, 2 рази на тиждень (при кишковій інтоксикації);     - фітотерапія (жовчогінний або заспокійливий чай);     - психотерапія;     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення або зменшення висипань
та свербіння.     Протипоказання: не існує.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
            гніздового облисіння (алопеції)
 

     Шифр по МКХ-10: L63.

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі.     Додаткові: дослідження    функції    щитоподібної     залози,
алергологічні дослідження.     Інструментальні дослідження:     Додаткові: електрокардіографія.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 1, або 15, або за показаннями (раціон N 4 або N 5).     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III режим.     Бальнеотерапія (тренувальний  та  тренувально-щадний  режим):
сірководневі   ванни  загальні  або  4-камерні,  або  хвойні,  або
зрошення сірководневою водою волосистої частини голови.     Пелоїдо- або  теплотерапія:  грязьові,  або озокеритові,  або
інші аплікації.     Апаратна фізіотерапія:           дарсонвалізація          або
дециметровохвильова терапія;     - Ультрафіолетові   опромінювання  вогнищ  поразки  проводять
після попереднього змащування вогнищ фотосенсибілізуючими засобами
(розчинами  псоралену,  бероксана,  маззю з пуваленом (2-5 біодоз,
через 2-3 дні,  на курс 6-8 процедур).  З  успіхом  застосовується
PUVA-терапія.    Довгохвильове    ультрафіолетове    опромінювання
осередків  ураження  призначають,  після  аплікацій   0,1%   маззю
пувалена.     - Зрошування ураженої шкіри  сульфідною  водою  (концентрація
сірководня 150-250 мг/л).     - Показані дарсонвалізація,  електрофорез нікотинової кислоти
на  ділянки  облисіння  і  місцеві  парафіно-озокеритові аплікації
(температура 42-46 град.С, тривалість 15-20 хв);     - Доцільне   призначення   діатермії   або   індуктотермії  з
використанням резонансних індукторів на область шийних симпатичних
вузлів,   масаж   комірної   зони  і  волосистої  частини  голови.
Вакуум-масаж ділянки поразки рекомендується поєднувати з подальшим
грязелікуванням.  Показана  СМС-терапія  на  комірну  зону  (режим
змінний, III і IV рід роботи, глибина модуляцій 50-100% тривалість
10-15 хв, на курс 15 процедур);     - Діадинамічними  струми  по  наступній  методиці:  впливають
двонапівперіодним хвильовим (ДВ) струмом на область верхніх шийних
симпатичних вузлів по 3 хв справа і зліва, сила струму до відчуття
виразної,  але  безболісної вібрації.  Щодня,  10 процедур на курс
лікування. Через 1-2 місяці курс лікування повторюють.     - фонофорез прогестерону на область підборіддя (2,5% масляний
розчин). Режим імпульсний, доза 0,4 Вт/кв.см, тривалість процедури
10 хв   на   курс   7-12   процедур,   з   послідуючим  нанесенням
прогестеронової мазі;     - діатермокоагуляція   волос.  Методика  така  ж,  як  і  при
електролізі.  Голку вводять у волосяний мішечок на  1,5-2  мм  при
силі струму   40-50  мА.  Оскільки  регенерація  волосся  наступає
в середньому через 21 день,  повторний  цикл  лікування  починають
через 3 тижні після першого сеансу.     Додатково:     - внутрішній    прийом    мінеральних    вод    залежно   від
функціонального стану органів травлення;     - масаж комірцевої зони;     - рефлексотерапія;     - фітотерапія (жовчогінний чай);     - психотерапія;     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості лікування: поява пушкового волосся (при його
відсутності), поодиноких довгих волосин.     Протипоказання: не має.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування іхтіозу
 

     Шифр по МКХ-10: L85.0

     Діагностика на санаторно-курортному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі.     Додаткові: імунологічні та алергологічні дослідження.     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - дермографізм,     - діаскопія,     - метод пошкрібування.     Додаткові: за  показаннями  електрокардіографія,  дуоденальне
зондування.     Консультації спеціалістів: за показаннями.

     Санаторно-курортне лікування*     Показанням для   санаторно-курортного   лікування   являються
обмежені   та  розповсюджені  форми  іхтіозу  у  хронічній  стадії
захворювання, без схильності до екзематизації.     Санаторний режим: загальний.     Дієта: 6,  або 7,  або 15 (раціон  N  4  або  N  5),  або  за
показаннями.     Руховий режим:  лікувальна  фізкультура,  ранкова  гігієнічна
гімнастика.     Кліматотерапія: I-III режим (індивідуально). Вельми ефективне
лікування в літній період (геліо-, аеро-, таласотерапія).     Бальнеотерапія (тренувальний або  тренувально-щадний  режим):
сірководневі загальні    або    4-камерні,   або   хвойні   ванни.
З гідропроцедур  також  показані  загальні  ванни   з   крохмалем,
хлоридом або     гідрокарбонатом    натрію    (температура    води
37-38 град.С,  тривалість 15-20 хв) з подальшим змащуванням  шкіри
кератолітичними мазями або жирними кремами.     Санаторно-курортне лікування хворих на іхтіоз проводитися  на
приморських і бальнеологічних курортах з сульфідними водами.     Пелоїдо- або теплотерапія:  грязьові,  або  озокеритові,  або
інші аплікації.     Апаратна фізіотерапія: Загальні ультрафіолетові опромінювання
проводяться по основній або прискореній схемі.     Додатково:     - внутрішній    прийом    мінеральних    вод    залежно   від
функціонального стану органів травлення;     - електросон;     - рефлексотерапія;     - психотерапія за показаннями;     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості  лікування:  зникнення,  або зменшення,  або
відсутність нових висипань та свербіння.     Протипоказання: не існує.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
           захворювань ока та його придатків
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                вікової макулодистрофії,
            пігментної дегенерації сітківки
 

     Шифр по МКХ-10:     Дегенерація макули та заднього полюсу H35.3     Периферична дегенерація сітківки H35.4

     Класифікація вікової макулодистрофії     1. вікова макулопатія,     2. вікової макулодистрофія     а) атрофічна (географічна) форма,     б) ексудативна форма.

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії: зниження гостроти зору, показників
фотострестесту,  порушення  поля  зору,  зміни   офтальмоскопічної
картини     а) при віковій маулопатії - наявність "м'яких" поодиноких  ти
"зливних"  друз  в  макулярній  області  сітківки з перерозподілом
пігменту у центральній зоні,     б) при  атрофічній  формі вікової макулодистрофії - наявність
на фоні друз атрофічної  ділянки  пігментного  епітелію  сітківки,
в якій виявляються, офтальмоскопуються судини хоріоідеї,     в) при ексудативній формі вікової макулодистрофії - наявність
відшарування   нейроепітелію,   пігментного   епітелію   сітківки,
нерівномірне   потовщення   сітківки,   наявність   субранитальних
неоваскулярних мембран,     г) при пігментний дегенерації сітківки - на  тлі  характерних
порушень   зорових   функцій  деколорація  диску  зорового  нерву,
звуження судин сітківки,  наявність в типових випадках характерних
локусів відкладення пігменту ("косних тілець").     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     Обов'язкові інструментальні дослідження Одноразово     - визначення рефракції.     - тонометрія.     - біомікроскопія.     Дворазово     - офтальмоскопія,     - візометрія,     - періметрія,     - аутокампіметрія (за допомогою сітки Амслера).     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться  залежно  від  перебігу  основного   захворювання   та
супутніх захворювань.     При необхідності   проводиться   кампіметрія,  фотострестест,
оптична   когерентна   томографія,   флуоресцентна    ангіографія,
ультразвукове дослідження ока, біохімічні дослідження.     Консультації фахівців  -  за  призначенням  (в  першу   чергу
терапевт).

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - стабілізація чи
покращення зорових функцій,  показників фотострестесту,  зменшення
офтальмоскопічних змін сітківки.     Дієта: N 15, з підвищеним змістом вітамінів, обмеженням солі,
вуглеводів.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні ванни. купання, плавання     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна   фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж
комірцевої зони,  самомасаж рефлекторних зон голови (в тому  числі
на обличчі, вухах), спеціальні вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   Внутрішне   вживання   маломінералізованих
мінеральних  вод  завдяки їх позитивного впливу на загальний обмін
речовин, функціональний стан ШКТ та гепатобіліарної системи сприяє
покращенню   перебігу  захворювання  сітківки,  зменшенню  проявів
ускладнень, поліпшенню загального стану організму.     Бальнеотерапія: йодобромні,  радонові  ванни  з  температурою
35-36 град.С тривалістю 10-15 хв через  день,  на  курс  N  8  (за
показаннями).     Пелоїдотерапія:     Грязеві аплікації (38-40 град.С) на комірцеву зону. Процедури
тривалістю 10-15 хв. Проводять через день N 8-10.     Апаратна фізіотерапія:     При пігментній  дегенерації  сітківки,  вікової  макулопатії,
атрофічній  формі  вікової макулодистрофії для  судинопоширюючого,
стимулюючого ефекту використовують електрофорез  зі  сумішшю  0,5%
розчину  нікотинової  кислоти  (1,0),  0,5%  аскорбінової  кислоти
(1,0),  екстракту  алое  (з  аноду).  Електрофорез  проводять   за
ванночковою методикою. Сила струму 0,3-1,0 мА, тривалість щоденних
процедур 3-15 хв. Курс лікування в середньому 10-15 процедур.     Можна використовувати     ендоназальний     електрофорез    з
нікотиновою кислотою,  но-шпою, 2% розчином натрію хлориду та 5-6%
розчином вітаміну B (2,0).     Ультразвук, який допомагає вивести зі стану парабіозу нервові
елементи   сітківки  за  рахунок  стимулюючої  дії  на  кровообіг,
інтенсивність обмінних процесів, проникненість гематоофтальмічного
бар'єру, сорбційні  властивості тканин ока проводять в імпульсному
режимі генерації.  Ультразвукова терапія за ванночковою методикою,
доза 0,2-0,4  Вт/кв.см,  тривалість  5  хв  на кожне око,  на курс
12-15 процедур щоденно або через день.     Для покращення кровообігу, проникливості гемато-офтальмічного
бар'єру стимулюючої дії нервові клітини,  що знаходяться  у  стані
парабіозу,   ефективно   використовують   ультразвукову   терапію,
фонофорез (з гепарином,  ЕНКАД, нікотиновою кислотою) - імпульсний
режим генерації,  доза 0,2-0,4 Вт/кв.см, тривалість процедури 5 хв
на кожне око, щоденно або через день.     Виражений терапевтичний  ефект  дає  використання в один день
фонофорезу нікотинової кислоти та діодинамотерапії дільниці шийних
симпатичних вузлів. Курс лікування - по 12-15 днів.     Рекомендується фосфен-електростимуляція   -    сила    струму
порогова,  збільшена  у 2-3 рази,  частота пачок імпульсів 5 Гц на
першій процедурі, яку поступово збільшують під час курсу лікування
на  5  Гц  через  кожні 2 дні до 25-30 Гц.  На курс 10-15 процедур
щоденно.     Гелій-неонова лазерстимуляція       (щільність       міцності
випромінювання 0,16 мВт в імпульсному режимі N  10-15,  тривалість
до 10-12 хв).     Позитивний результат лікування дає імпульсне  електромагнітне
поле: індукція  8,5  мТл,  7-10  хв,  щоденно,  курс  лікування  -
до 10 процедур.     При ексудативній   формі  макулодистрофії  фізіотерапію  слід
призначати  з  обережністю.  Можна  рекомендувати  магнітотерапію,
магнітофорез   з   ЕНКАД,   4%   тауфоном.   Для   низькочастотної
магнітотерапії індуктор встановлюють контактно  на  дільницю  ока,
форма струму   синусоїдальна,   режим  безперервний,  напруженість
магнітного поля 12,5 мТл, тривалість 10 хв, на курс 10-15 процедур
щоденно.     Електросон -  доцільно  призначати  при   всіх   вищезгаданих
патологічних  станах  сітківки  -  як  для  пігментної,  так і для
вікової  макулодистрофії  з   метою   поліпшення   вегето-судинних
реакцій,  посилення  процесів  гальмування у корі головного мозку,
особливо при порушеннях  сну.  Частота  імпульсів  5-10  Гц,  сила
струму 0,2-0,6 мА, тривалість процедури до 30 хв     Медикаментозне лікування:  вітаміни  (A,  E,  C,   B ,   B ),
                                                    1     2
метаболіти,    антиоксиданти,    ангіопротектори,    препарати   з
судинопоширюючою, протисклеротичною     дією,    для    поліпшення
мікроциркуляції, зменшення транссудації, з розсмоктуючою дією. При
ексудативних   формах   макулодистрофії  застосовують  нестероїдні
протизапальні препарати,  обережно кортикостероїди,  дегідратацію,
препарати що укріплюють судинну стінку (діцінон,  тіотріазолін, 4%
розчин тауфону,  тощо).  Після проведення додаткових досліджень та
консультації  спеціалістів  визначається тактика щодо застосування
лазерних методів лікування.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   підвищення   гостроти   зору,
покращення  показників  фотострестесту,  розширення меж поля зору,
зменшення  дефектів  у  полі  зору,  поліпшення  офтальмоскопічної
картини.     Протипоказання: Санаторно-курортне  лікування   не   показано
хворим  з  низькими зоровими функціями,  що потребують стороннього
догляду,  стимулююча  терапія  не  показана  пацієнтам,  в  котрих
діагностовано  ексудативна  вікова макулодистрифія,  субретинальна
неоваскулярна мембрана.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                увеїтів, хоріоретинітів
 

     Шифр по МКХ-10:     Іридоцикліт H.20, H.22     увеїти, хоріоретиніти H.30-H32

     Класифікація увеїтів:     за походженням - екзогенні та ендогенні;     за локалізацією   -  передні  (іріт  та  іридоцикліт),  задні
(хоріоїдит) та тотальні (панувеїт);     за клінічним   перебігом  -  гострі,  хронічні  або  хронічні
рецидивуючі;     за клінічними проявами - дифузні, та вогнищеві;     за характером  ексудації  -  серозні,   фібрінозно-пластичні,
гнійні, геморагічні.     по етіопатогенезу:     - інфекційні та інфекційно-алергічні,     - алергічні неінфекційні,     - при системних та синдромних захворюваннях,     - при патологічних  станах  організму  та  порушеннях  обміну
речовин,     - посттравматичні

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  наявність ознак змішаної ін'єкції
ока,  преципітація,  ексудація (у  передній  камері,  у  склистому
тілі), міоз,   сінехії,   зниження   гостроти  зору),  при  задніх
увеїтах - зниження  гостроти  зору,  зміни  поля  зору,  наявність
скотом,  фотопсій,  метаморфопсій,  а  також  змутнень у склистому
тілі,  наявність на очному дні поодиноких  чи  дисемінованих  змін
(інфільтратів  чи  їх  наслідків  з  геморагічними  чи пігментними
компонентами).     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     - ревмопроби     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - визначення рефракції.     Дворазово     - візометрія,     - періметрія,     - дослідження в світлі, що проходить,     - тонометрія.     Багаторазово     - біомікроскопія,     - офтальмоскопія.

     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від супутніх захворювань і перебігу  основного
захворювання.     При    необхідності    одноразово    проводиться
ультразвукове   дослідження    ока,    гоніоскопія,    імунограма,
рентгенограма придаткових пазух носа, грудної клітини, дослідження
на  токсоплазмоз,  туберкульоз,  цитомегаловірус,  вірус  простого
герпеса,  РВ,  ТОРЧ-,  ВІЛ-інфекції,  ПЛР  та  ІФА,  імунограма та
біохімічні дослідження.     Консультації фахівців:  терапевт,  стоматолог, отоларинголог,
уролог, гінеколог та інші за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються - зменшення чи
зникнення  залишкових  проявів  запального  процесу   в   судинній
оболонці ока , стабілізація чи покращення зорових функцій.     Дієта: N 15, а також залежно від супровідної патології.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні      ванни     (обережно     при     туберкульозних     та
туберкульозно-алергічних увеїтах  -  лікуються  у  спеціалізованих
відділеннях).     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна  фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж,
спеціальні вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:  Внутрішнє  вживання мінеральних вод завдяки
їх позитивного впливу на  загальний  обмін  речовин  і  покращенню
функціонального   стану  ШКТ  та  гепатобіліарної  системи  сприяє
нормалізації обміну речовин і в увеальному  тракті  та  покращенню
імунобіологічних резервів     увеальної     оболонки.     Вживання
маломінералізованих мінеральних вод,  завдяки їх  сечогінній  дії,
сприяє нормалізації внутрішньоочного тиску коли він підвищений при
увеїтах та увеопатіях.     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  йодобромні ванни з температурою
35-36 град.С,  тривалістю  10-15  хв  через  день,  на  курс  N  8
(за показаннями).     Грязеві аплікації на комірцеву зону.     Апаратна фізіотерапія:     При наявності  запального  процесу  високу  ефективність  має
електрофорез з  2%  хлористого кальцію,  який має протизапальну та
протиалергічну дію,  0,5% розчин дімедролу. Силу струму збільшують
з  0,3  до 1,5 мА,  тривалість щоденних процедур від 3 до 12-15 хв
Курс лікування в середньому 10-15 процедур.     Для розсмоктування  ексудатів  у  передній камері,  склистому
тілі - електрофорез з екстрактом алое, фібрінолізіну, лідази через
ванночку (16-32 од.  з дистильованою водою у ванночку N 15-20) або
ендоназально  (8-10  процедур  тривалістю  3-12  хв,  силу  струму
збільшують з 0,5 мА до 1,0 мА).     Для зменшення  процесу  рубцювання   після   зникнення   явищ
запалення  використовують  ультразвук  крізь ванночку - імпульсний
режим, доза 0,2-0,4 Вт/кв.см,  тривалість  процедури  5  хв,  курс
лікування 10-15 процедур.     Добрий протизапальний   та    размоктувальний    ефект    дає
діадинамотерапія.  Здвоєні  електроди  ставлять на шкіру в області
надбрівної дуги.  Струм, модельований короткими періодами, 5-6 хв.
Щоденно,  N  6-8.  Можна призначати діадинамотерапію в один день з
електрофорезом.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:    зменшення    чи    зникнення
прециттації  та  cінехій,  поновлення  реакцій  зіниць,  зникнення
болючості циліарного тіла,  зменшення  чи  розсмоктування  вогнищ,
шавок, помутнінь та геморагій , стабілізація чи покращення зорових
функцій (гостроти зору, поля зору).     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування  протипоказано
хворим з гострою стадією захворювання.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      посттравматичного стану ока, в пізні строки
        після хірургічного лікування катаракти,
      глаукоми, патології рогівки, сітківки та ін.
 

     Шифр по МКХ-10:     - глаукома H40,     - катаракта H25,     - кератити H16,     - рубці, помутніння рогівки H17,     - кератоконус H18.6,     - інші деформації рогівки H18.7,     - відшарування та розриви сітківки H33,     - крововилив в склисте тіло H43.1, H45.

     Посттравматичний стан ока,  в пізні строки після хірургічного
лікування катаракти, глаукоми, патології рогівки, сітківки та ін.:     А. Операції при глаукомі     1. зовнішнє      дренування      передньої      камери      -
синусотрабекулоектомія  (СТЕ),  базальний клапанний іріденклейзіс,
зовнішня требекулотомія, глибока непроникаюча склеректомія та ін.     2. внутрішнє    дренування   передньої   камери   -   лазерні
ірідектомія, гоніопунктура, трабекулопластика, гоніопластика,     3. операції на циліарному тілі - кріопексія,  фотокоагуляція,
часткова  деструкція,   часткова   анемізація   цилиарного   тіла,
кріопексія, діатермокоагуляція задніх довгих ціліарних артерій.     Б. Операції на кришталику     1. факоемульсифікація   з  імлантацією  інтраокулярної  лінзи
(ІОЛ),     2. екстракапсулярна  екстракція катаракти (ЕЕК) з імлантацією
ІОЛ,     3. інтракапсулярна   екстракція   катаракти   (при   зміщенні
кришталику) з імлантацією ІОЛ.     В. Операції на рогівці     1. Пошарова кератопластка (оптична, лікувальна, тектонічна),     2. Наскрізна кератопластка (оптична, лікувальна),     3. Інтраламелярна кератопластка     4. Біологічне покриття (за Н.А. Пучковською)     5. Рефракційна кератопластика  (кератотомія,  фоторефракційна
кератопластика, епікератофакія, LASIK. LASEK).     6. Кератопротезування.     Г. Операції  при  патології  сітківки,  склистого  тіла (ДРП,
мак. розрив,  субмакулярний крововилив,  гемофтальм,  відшарування
сітківки)     1. екстрасклеральне    пломбування    (локальне,     циркляж,
комбіноване),     2. вітректомія   з   ендолазеркоагуляцією   (без   тампонади,
з газовою тампонадою, з силіконовою тампонадою),     3. пневматична ретинопексія,     4. заступна газова тампонада,     5. транскон'юнтивальна кріоретинопесія.     Д. Інші,  в  тому  числі комбіновані операції (ірідопластика,
реконструктивні операції, вітректомія з ленсектомією, ЕЕК з СТЕ та
ін.)

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії: зниження зорових функцій, симптоми
післяопераційних  та  посттравматичних змін ока - післяопераційних
та посттравматичних рубців  рогівки,  лімбу,  сінехії,  часткового
гемофтальму, зміни внутрішньоочного тиску.     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - рефрактометрія.     - тонометрія.     Дворазово     - біомікроскопія,     - дослідження в світлі, що проходить,     - офтальмоскопія,     - візометрія,     - періметрія     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від перебігу загальних захворювань.     При необхідності одноразово проводиться кампіметрія,  оптична
когерентна   томографія,    флуоресцентна    ангіографія,    пoріг
електричної чутливості зорового нерва по фосфену (ПЕЧФ),  критична
частота   злиття   миготінь   (КЧЗМ),    тонографія,    біохімічні
дослідження.     Консультації фахівців - за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні   ефекти,  які  очікуються  -  зникнення
запального процесу в оперованому оці,  стабілізація чи  покращення
зорових     функцій,    нормалізація    внутрішньоочного    тиску,
офтальмоскопічних змін на очному дні.     Дієта: N 15 з обмеженням солі.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна, аеротерапія, повітряні ванни.     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна   фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж
комірцевої  зони,  самомасаж  очного  яблука   (при   показаннях),
спеціальні вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   Внутрішнє   вживання   маломінералізованих
мінеральних  вод  завдяки їх позитивного впливу на загальний обмін
речовин організму, зменшенню проявів ускладнень.     Показаний прийом   кисневих,  молочних,  трав'яних  коктейлів
(залежно від загальних захворювань), аромотерапія.     Бальнеотерапія кисневі,   вуглекислі   ванни  з  температурою
35-36 град.С  тривалістю  10-15  хв  через  день,  на  курс  N   8
(за показаннями).     Пелоїдотерапія: грязеві аплікації на комірцеву зону     Апаратна фізіотерапія:     Для розсмоктування фібріну у передній камері,  гемофтальму, -
ванночковий   електрофорез   з  екстрактом  алое,  фібрінолізіном,
лідазою (32  од.  у  ванночку  N   15-20).   Можна   застосовувати
ендоназальну  методику  (8-10  процедур  тривалістю 3-12 хв,  силу
струму збільшують з 0,5 мА до 1,0 мА).     Високу ефективність   для   розсмоктування   гемофтальму  має
фонофорез з папаїном,  коллалізіном.  Імпульсний режим  генерації,
доза 0,2-0,4 Вт/кв.см, тривалість процедури 5 хв щоденно або через
день.  З протизапальною метою проводять  фонофорез  гідрокортізона
(обережно,   під  контролем  внутрішньоочного  тиску)  за  тією  ж
методикою.     Ультразвук скрізь   закриті   повіки   (на   2-3-тижні  після
операції) - імпульсний режим,  доза 0,2-0,4  Вт/кв.см,  тривалість
процедури 5 хв, курс лікування 10-15 процедур.     Електросон -  доцільно  призначати  при   всіх   вищезгаданих
післяопераційних  станах  для  поліпшення вегето-судинних реакцій.
Частота імпульсів 5-10 Гц,  сила  струму  0,2-0,6  мА,  тривалість
процедури до 30 хв.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  зникнення явищ післяопераційного
запалення,  поновлення  реакцій   зіниць,   зникнення   чутливості
циліарного   тіла   при  пальпації,  зменшення  чи  розсмоктування
помутнінь  та  геморагій,  нормалізація  внутрішньоочного   тиску,
стабілізація  чи  покращення зорових функцій (гостроти зору,  поля
зору).     Протипоказання: санаторно-курортне   лікування  протипоказано
хворим з ознаками  гострих  запальних  процесів,  в  ранні  строки
(4-6 місяців)  після травми або оперативних втручань,  хворим,  що
потребують стороннього догляду.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
   кератиту, кератопатії, рубців, помутніння рогівки
 

     Шифр по МКХ-10:     Кератит H16.1-16.3, 16.8, 16.9,     Кератопатія H18.1,     Неоваскуляризація рогівки H16.4,     Рубцеві помутніння рогівки - H17-H19,     Рецидивуюча ерозія рогівки H18.8,     Кератит H19.0-H19.2

     Кератити -   це   поліетиологічна   група   захворювань,  яка
характеризується рогівковим синдромом (блефароспазм, сльозотеча та
світлобоязнь),  почервонінням  ока  та  інфільтративним  ураженням
рогівки.  Може   ускладнюватись   виразкою,   увеїтом,   здебільше
закінчується  рубцьовим  помутнінням  рогівки,  що супроводжується
порушенням гостроти зору.

     Класифікація кератитів:     А. Екзогенні кератити:     - ерозія рогівки.     - травматичні  кератити,  зумовлені механічною,  фізичною або
хімічною травмою.     - інфекційні кератити бактеріального походження.     - кератити, викликані захворюваннями повік, кон'юнктиви.     - грибкові кератити (кератомікози).     - виразка рогівки.     Б. Ендогенні:     - інфекційні   кератити:   туберкульозні   (гематогенні    та
алергічні), сифілітичні, вірусні герпетичні.     - Нейропаралітичні кератити.     - A-вітамінозні кератити.     B. Кератити нез'ясованої етіології.     Дистрофії рогівки  -  це кератопатії,  що внаслідок порушення
трофіки супроводжуються її дегенеративним переродженням.

     Класифікація дистрофій:     - первинні  дистрофії  -  уроджені  та  спадкові,  спричинені
порушенням  білкового   метаболізму,   двосторонні,   прогресуючі,
(частіше без рогівкового синдрому)     - вторинні   дистрофії   -   прогресуючі   та    рецидивуючі,
спричиняються набутими патологічними процесами в оці чи системними
запально-дегенеративними   ураженнями    (часто    супроводжуються
помутнінням рогівки та рогівковим синдромом.)

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  зниження гостроти зору,  зниження
товщини  та прозорості,  дзеркальності,  сферичності,  чутливості,
васкулярізація рогівки.     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     - мазок з кон'юнктиви     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - проба з флюоресцеіном.     - визначення чутливості рогівки.     - визначення рефракції.     Дворазово візометрія,  періметрія,  дослідження в світлі,  що
проходить.     Багаторазово     - біомікроскопія.     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться   залежно   від  перебігу  основного  захворювання  та
супутніх захворювань.     При необхідності  одноразово  проводиться цитологічний зіскоб
з кон'юнктиви ока,  мазок з кон'юнктиви, кератометрія, ПЛР та ІФА,
імунограма та ревмопроби, біохімічні дослідження.     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються - зменшення чи
зникнення   площі   та   інтенсивності   замутнінь   рогівки,   її
васкуляризації, стабілізація чи покращення зорових функцій.     Дієта: N  15.  При  загостренні  процесу  -  безалергійна   з
підвищеним вмістом вітамінів, обмеженням солі, спецій, вуглеводів.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна, аеротерапія, повітряні ванни.     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна   фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж
рефлекторних зон голови,  комірцевої  зони,  спеціальні  вправи  з
лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   Внутрішне   вживання   маломінералізованих
мінеральних  вод  завдяки їх позитивного впливу на загальний обмін
речовин, функціональний стан ШКТ та гепатобіліарної системи сприяє
покращенню   перебігу  захворювання  роговій  оболонки,  зменшенню
проявів ускладнень.     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  йодобромні ванни з температурою
35-36 град.С  тривалістю  10-15  хв  через  день,  на  курс  N   8
(за показаннями).     Очні ванночки з 40% або 20% розчином глюкози.     Апаратна фізіотерапія:     Для поліпшення  трофіки  електрофорез  (за  ванночковою   або
ендоназальною  методикою)  проводять  з новокаїном,  вітаміном В1,
димедролом, гепарином.     З метою   розсмоктування   використовують   електрофорез  (за
ванночковою методикою) з екстрактом алое, 3% калію йодиду.     Для десенсибілізуючої  дії  проводять електрофорез з хлоридом
кальцію та 0,5-1,0%  димедролом. Силу - струму збільшують з 0,3 до
1,5 мА,  тривалість  щоденних  процедур  від  3 до 12-15 хв.  Курс
лікування в середньому 10-15 процедур.     У період  розсмоктування  та рубцювання - фонофорез з лідазою
N 10-15.  Доза 0,2-0,4 Вт/кв.см тривалість  5-7  хв,  щоденно  або
через добу, на курс лікування 10-15 процедур.     При наявності  васкуляризації  або   вогнищ   дегенерації   у
дільниці  рубця рогівки використовують фонофорез гідрокортизону за
ванночковою методикою за тією ж методикою.  Доза 0,2-0,4  Вт/кв.см
тривалість 5  хв,  щоденно  або  через  добу,  на  курс  лікування
8-15 процедур.     Додатково можна    використовувати   діадинамотерапію.   Малі
локальні електроди ставлять на повіки  та  в  дільниці  надбрівної
дуги   хворого   ока.  Струм  модельований  короткими  та  довгими
періодами по 3 хв. Щоденно або через день N 3-4.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:    зникнення    чи    зменшення
помутніння,   відновлення   дзеркальності,   прозорості   рогівки,
стабілізація чи покращення зорових функцій (гостроти зору).     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування  протипоказано
хворим  з  гострою  стадією   кератитів,   наявністю   рогівкового
синдрому,  а  також  при  низьких  зорових функцій,  що потребують
стороннього догляду.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
      глаукоми та патології внутрішньоочного тиску
 

     Шифр по МКХ-10: Н40

     Класифікація глаукоми:     1. природжена     a. проста (гідрофтальм);     b. гідрофтальм з іншими аномаліями ока;     c. гідрофтальм при синдромних змінах інших органів та систем;     2. набута     a. первинна, вторинна,     b. оперована, не оперована,     c. проста, ускладнена.     Первинна глаукома (А.П. Нестеров, А.Я. Бунш, 1975):     Форма: закритокутова  (ЗКГ),  відкритокутова (ВКГ) та змішана
(ЗМКГ);     Стадія:: початкова   (1),   розвинена  (II),  глибока  (III);
термінальна (IV)     Рівень внутрішньоочного       тиску:      нормальний      (A)
до 27 мм рт.ст., помірно підвищений (B) - 27-32 мм рт.ст., високий
(C) - вище 32 мм рт.ст.;     Динаміка зорових функцій: стабілізована, не стабілізована;     Окремо виділяють:   гострий  напад  закритокутової  глаукоми,
підозра на глаукому     Вторинна глаукома:,     Увеальна - запальна або постзапальна     Факогенна - факотопічна, факоморфічна та факолітична     Судинна -       неоваскулярна,       посттромботична       та
флебогіпертензійна;     Дегенеративна - при ретінопатіях, увеопатіях, дистрофіях     Неопластична - при пухлинах судинної та сітчастої оболонки,     Токсична-при тривалому прийомі стероїдів, та інших чинників,     Травматична - коктузійна, опікова, ранова, післяопераційна

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  підвищення внутрішньоочного тиску
(ВОТ),  прогресуюче  погіршення  зорових функцій (перш за все поля
зору),  розвиток атрофії зорового нерва (з поступовим  збільшенням
глаукоматозної екскавації диска зорового нерва).     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     Обов'язкові інструментальні дослідження Одноразово     - визначення рефракції     - гоніоскопія     - тонографія     - погодинна тонометрія     Дворазово     - візометрія,     - періметрія,     - добова тонометрія (на протязі декілька днів),     - біомікроскопія,     - офтальмоскопія,     - пoріг електричної  чутливості  зорового  нерва  по  фосфену
(ПЕЧФ).     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться   залежно   від  перебігу  основного  захворювання  та
супутніх захворювань.     При необхідності    одноразово    проводиться    кампіметрія,
ультразвукове  дослідження  ока,  оптична  когерентна  томографія,
транскраніальна доплерографія     Консультації фахівців проводяться за призначенням.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні  ефекти,  які  очікуються - нормалізація
ВОТ,  нормалізація  чи  поліпшення  тонограми,   стабілізація   чи
розширення  поля  зору  та підвищення гостроти зору,  нормалізація
ПЕЧФ.     Дієта: N 15 - з обмеженням солі.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна, аеротерапія, повітряні ванни.     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна   фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж
комірцевої зони,  масаж очного яблука (при показаннях), спеціальні
(очні) вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   Внутрішнє   вживання   маломінералізованих
мінеральних вод,  сприяє нормалізації як загального артеріального,
так  і  внутрішньоочного  тиску,  завдяки   їх   сечогінній   дії,
позитивному впливу на ланки гемодинаміки,  загальний обмін речовин
і покращенню функціонального стану ШКТ та гепатобіліарної системи.     Пелоідотерапія: грязеві  аплікації (температура 40-42 град.С.
тривалість 10 хв через день,  на курс 10 процедур),  на  комірцеву
зону, у вигляді "довгих сапог", "сапог з трусами".     Бальнеотерапія: У хворих з початковою та  розвиненою  стадією
первинної   глаукоми  призначають  йодобромні  ванни  (температура
35-36 град.С.  тривалість 10-15 хв  через  день,  на  курс  N  8),
вуглекислі (температура  34-35  град.С,  тривалість  8-12 хв через
день, на курс N 10-12),     Апаратна фізіотерапія:     Електрофорез з  екстрактом  алое  за  ванночковою   методикою
(з аноду).  Сила  струму  0,3-0,5-0,8-1,0-1,2-1,5  мА,  тривалість
процедури 3-5-8-10-12-15 хв. Курс лікування 10-15 процедур.     Фосфен-електростимуляція -  сила  струму порогова,  збільшена
у 2-3 рази,  частота пачок імпульсів 5 Гц на першій процедурі, яку
поступово збільшують  під  час курсу лікування на 5 Гц через кожні
2 дні до 25-30 Гц. На курс 10-15 процедур щоденно.     Електросон -    для   поліпшення   вегето-судинних   реакцій,
посилення процесів гальмування у корі  головного  мозку,  особливо
при порушеннях   сну.  Частота  імпульсів  5-10  Гц,  сила  струму
0,2-0,6 мА, тривалість процедури до 30 хв.     Для покращення   трофічних   процесів  можна  використовувати
дарсонвалізацію  орбітальної  дільниці.  Щоденно  або  через  день
протягом 3 хв, можна чередувати з електрофорезом.     Магнітнітотерапія. Низькочастотна  магнітотерапія   (індуктор
встановлюють контатно на дільницю ока, форма струму синусоїдальна,
режим  безперервний,  напруженість  магнітного  поля   12,5   мТл,
тривалість 10 хв,  на курс 10-15 процедур щоденно),  або імпульсне
магнітне поле (індукція 2,5-5 мТл,  тривалість 10-15 хв,  на  курс
10 процедур щоденно).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.     Показники якості   лікування:   компенсація  внутрішньоочного
тиску,  розширення поля зору, підвищення гостроти зору, покращення
показників ПЕЧФ, КЧЗМ.     Протипоказання: глаукома (первинна або  вторинна)  з  високим
внутрішньоочним  тиском  на  зрячому оці,  гострий напад глаукоми,
ранній післяопераційний період (до 4-6 місяців  після  операційних
втручань),  належність післяопераційних ускладнень,  що потребують
стаціонарного лікування,  низькі  зорові  функції  у  хворого,  що
потребують стороннього догляду за ним.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
               захворювань зорового нерву
            (без нейрохірургічної патології)
 

     Шифр по МКХ-10:     Неврит зорового нерву H46,     Ішемічна невропатія зорового нерва H47.0,     Ретробульбарний неврит H48.0,     Атрофія зорового нерву 47.2.

     Класифікація     - запальні захворювання (неврити),     - судинні   порушення  (передня  ішемічна  нейропатія,  задня
ішемічна нейропатія)     - травми,     - атрофія зорового нерва (повна або часткова)     - новоутворення (санаторно-курортне лікування протипоказане)     - природжені аномалії розвитку (санаторно-курортне  лікування
не показане)

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  зниження гостроти зору, порушення
поля  зору,  зміни  офтальмоскопічної  картини,  зміни електричної
чутливості за фосфеном (КЧЗМ, ПЕЧФ).     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - визначення рефракції.     - тонометрія.     - біомікроскопія     Дворазово     - Офтальмоскопія     Багаторазово     - візометрія,     - періметрія,     - періметрія на кольори,     - пoріг  електричної  чутливості  зорового  нерва  по фосфену
(ПЕЧФ),     - критична частота злиття миготінь (КЧЗМ).     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться   залежно   від  перебігу  основного  захворювання  та
супутніх захворювань.     При необхідності    одноразово    проводиться    кампіметрія,
ультразвукове  дослідження  ока,  оптична  когерентна  томографія,
транскраніальна доплерографія,  рентгенографія черепа, дослідження
на токсоплазмоз,  цитомегаловірус,  вірус  простого  герпеса,  РВ,
ТОРЧ,   ВІЛ-інфекції,   імунограма   та   ревмопроби,   біохімічні
дослідження.     Консультації фахівців   -  за  призначенням  (в  першу  чергу
невропатолог,  нейрохірург),  терапевт, отоларинголог, стоматолог,
гінеколог, уролог та ін.

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - стабілізація чи
покращення   зорових   функцій,   показників   фосфен-діагностики,
зменшення офтальмоскопічних змін зорового нерва.     Дієта: N 15 з підвищеним змістом вітамінів     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні ванни     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна  фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),   масаж
комірцевої зони,  рефлексогенних зон на обличчі, вухах, спеціальні
вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   внутрішнє   вживання   маломінералізованих
мінеральних вод завдяки їх позитивного впливу на  загальний  обмін
речовин, функціональний стан ШКТ та гепатобіліарної системи сприяє
покращенню перебігу захворювання зорового нерва, зменшенню проявів
ускладнень.     Пелоїдо- та  бальнеотерапія:  йодобромні,  радонові  ванни  з
температурою 35-36 град.С тривалістю 10-15 хв через день,  на курс
N 8 (за показаннями),  грязьові аплікації на  комірцеву  зону  при
атрофіях зорового нерва.     Апаратна фізіотерапія:     Найбільш ефективним  методом  лікування  атрофії та хронічної
судинної оптичної нейропатії зорового  нерву  є  ультразвук,  який
надає стимулюючу дію на кровообіг,  знижену інтенсивність обмінних
процесів   та   порушену   трофіку,   впливає   на   проникненість
гематоофтальмічного  бар'єру,  сорбційні  властивості  тканин ока.
Ультразвук  допомагає  вивести  зі  стану   парабіозу   компоненти
зорового     аналізатору,    активізувати    гліальні    елементи.
Ультразвукову  терапію   проводять   за   допомогою   ванночки   -
повікорозширювача. Режим      генерації      імпульсний,      доза
0,2-0,4 Вт/кв.см,  тривалість  5  хв  на  кожне   око,   на   курс
15 процедур щоденно або через день.     Для судинопоширюючого,  стимулюючого  ефекту   використовують
електрофорез   з   0,1-0,5%  розчином  нікотинової  кислоти,  0,5%
аскорбінової кислоти,  вітаміну В ,  екстрактом алое (з анода), 2%
                            1
магнієм сульфатом   (з   катоду).   Електрофорез  проводять  через
ванночку.  Силу струму збільшують з  0,3  до  1,5  мА,  тривалість
щоденних процедур  10-15   хв.   Курс   лікування   в   середньому
10-15 процедур. Можна використовувати ендоназальний електрофорез з
нікотиновою кислотою.магнієм сульфатом   (з   катоду).   Електрофорез  проводять  через
ванночку.  Силу струму збільшують з  0,3  до  1,5  мА,  тривалість
щоденних процедур  10-15   хв.   Курс   лікування   в   середньому
10-15 процедур. Можна використовувати ендоназальний електрофорез з
нікотиновою кислотою.     Добрий ефект дає електрофорез лідази,  гідрокортизону,  йоду,
який проводиться   після   ультразвука.   Можна    використовувати
ендоназальний електрофорез з нікотиновою кислотою, но-шпою та 5-6%
розчином вітаміну В .
              1     Для покращення кровообігу, проникливості гемато-офтальмічного
бар'єру  стимулюючої  дії нервові клітини,  що знаходяться у стані
парабіозу,   ефективно   використовують   ультразвукову   терапію,
фонофорез (з гепарином,  ЕНКАД,  нікотиновою кислотою,  дібазолом,
лідазою) - імпульсний  режим  генерації,  доза  0,2-0,4  Вт/кв.см,
тривалість процедури 5 хв на кожне око, щоденно або через день.     Виражений терапевтичний ефект дає використання  в  один  день
фонофорезу нікотинової кислоти та діодинамотерапії дільниці шийних
симпатичних вузлів. Курс лікування - по 12-15 днів.     Добрий стимулюючий  ефект дає фосфен-електростимуляція - сила
струму порогова,  збільшена у 2-3 рази,  частота  пачок  імпульсів
5 Гц  на першій процедурі,  яку поступово збільшують під час курсу
лікування на 5  Гц  через  кожні  2  дні  до  25-30  Гц.  На  курс
10-15 процедур щоденно.     Рекомендується проведення    гелій-неонова    лазерстимуляція
(щільність міцності  випромінювання  0,16 мВт в імпульсному режимі
N 10-15, тривалість до 10-12 хв).     Позитивний результат  лікування дає імпульсне електромагнітне
поле: індукція  8,5  мТл,  7-10  хв,  щоденно,  курс  лікування  -
до 10 процедур.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  розширення поля зору, підвищення
гостроти  зору,  покращення  показників  ПЕЧФ,  КЧЗМ,   поліпшення
офтальмоскопічної картини.     Протипоказання: Санаторно-курортне  лікування   протипоказано
хворим  з  гострим  запаленням  зорового нерву,  хворим з низькими
зоровими функціями, що потребують стороннього догляду хворого.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
             діабетичної ретинопатії (ДРП)
 

     Шифр по МКХ-10: H36.0

     Класифікація діабетичної ретинопатії

------------------------------------------------------------------
|       Стадія        |        Форма        |  Ступінь важкості  |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|непроліферативна     |- ішемічна           |- легка             |
|                     |- ексудативна        |- середня           |
|                     |- геморагічна        |- важка             |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|препроліферативна    |- ексудативна        |                    |
|                     |- геморагічна        |                    |
|---------------------+---------------------+--------------------|
|проліферативна       |- неоваскулярна      |                    |
|                     |- гліальна           |                    |
|----------------------------------------------------------------|
|Клінично значущий макулярний набряк                             |
------------------------------------------------------------------

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  зниження гостроти зору, порушення
поля  зору,  зміни  офтальмоскопічної картини поява мікроаневризм,
крововиливів ексудатів в сітківці, зміни венозних судин.

     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові,     - загальний аналіз сечі,     - цукор крові,     - цукор сечі.     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - визначення рефракції,     - тонометрія,     - біомікроскопія.     Дворазово     - офтальмоскопія,     - візометрія, фотострестест,     - періметрія,     - кампіметрія,     - аутокампіметрія (за допомогою сітки Амслера).     Додаткові інструментальні     і    лабораторні    дослідження
проводяться залежно від перебігу діабетичної ретинопатії - оптична
когерентна  томографія,  флуоресцентна ангіографія,  ультразвукове
дослідження ока, біохімічні дослідження.     Консультації фахівців - ендокринолога, невропатолога, а також
окуліста-фахівця з лазерних  методів  лікування  для  встановлення
доцільності   та   терміну   лазерноголікування  (лазеркоагуляції,
транспупілярної термотерапії та ін.)

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - стабілізація чи
покращення зорових функцій,  показників фотострестесту,  зменшення
офтальмоскопічних змін сітківки.     Дієта: N 9     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні ванни. купання, плавання.     Руховий режим: дозована ходьба, теренкур, ранкова гімнастика,
лікувальна   фізкультура  (групова  та  індивідуалізована),  масаж
комірцевої зони,  самомасаж рефлекторних  зон  голови,  спеціальні
вправи з лікувальної фізкультури.     Мінеральні води:   внутрішнє   вживання   маломінералізованих
мінеральних  вод  завдяки їх позитивного впливу на загальний обмін
речовин, функціональний стан ШКТ та гепатобіліарної системи сприяє
покращенню перебігу ДРП,  зменшенню проявів ускладнень, поліпшенню
загального стану організму.     Бальнеотерапія: кисневі,  йодобромні, хвойні, лавандові ванни
з температурою 35-36 град.С,  тривалістю 10-15 хв через  день,  на
курс N 8.     Пелоідотерапія:     Грязеві аплікації (38-40 град.С) на комірцеву зону. Процедури
тривалістю 10-15   хв   Проводять   через   день   N   8-10    при
непроліферативній формі   ДРП   легкому   та   середньому  ступеню
важкості.     Апаратна фізіотерапія при непроліферативній формі ДРП легкому
та середньому ступеню важкості:     Електрофорез з 2% розчином кальцію хлориду та екстрактом алое
(чередують)   використовують   за   ванночковою   методикою    при
крововиливах  в сітківку.  Для розсмоктувальної дії використовують
також   електрофорез  з   коллалізіном.   Для   судинопоширюючого,
стимулюючого ефекту  використовують  електрофорез   з сумішшю 0,5%
розчину  нікотинової  кислоти  (1,0),  0,5%  аскорбінової  кислоти
(1,0),   екстракту  алое  (з  аноду).  Електрофорез  проводять  за
ванночковою методикою. Сила струму 0,3-1,0 мА, тривалість щоденних
процедур 3-15 хв. Курс лікування в середньому 10-15 процедур.     Можна використовувати    ендоназальний     електрофорез     з
нікотиновою кислотою,  но-шпою, 2% розчином натрію хлориду та 5-6%
розчином вітаміну B (2,0).     Для зменшення  набряку,  збільшення  калібру  судин сітківки,
прискорення   обміну   речовин   та   регенерації    тканин    ока
використовується  магнітотерапія.  Низькочастотна магнітотерапія -
індуктор встановлюють контактно  на  дільницю  ока,  форма  струму
синусоїдальна,  режим  безперервний,  напруженість магнітного поля
12,5 мТл,  тривалість 10  хв,  на  курс  10-15  процедур  щоденно.
Імпульсне магнітне поле (індукція 2,5-5 мТл,  тривалість 10-15 хв,
на курс 10 процедур щоденно.  Високу ефективність має магнітофорез
з лікарськими препаратами, наприклад з реополіглюкіном.     Для рефлекторної дії на  мозковий  та  ретинальний  кровообіг
застосовують УФ-опромінювання   комірцевої   зони   за   Щербаком:
2-3 біодози через 2-3 дні, всього N 3-4.     Для поліпшення  мозкового  кроообігу та  судинопоширюючої дії
використовують  діадинамотерапію  на   дільниці   верхніх   шийних
симпатичних  вузлів.  Малі  локальні  електроди  ставлять на місце
проекції шийних вузлів. Струм двотактний - 3 хв. З кожної сторони,
щоденно або через день,  модельований короткими періодами, 5-6 хв.
Щоденно, N 6-8.  Можна призначати діадинамотерапію в один  день  з
електрофорезом.     Електросон -   для   поліпшення   вегето-судинних    реакцій,
посилення  процесів  гальмування у корі головного мозку,  особливо
при порушеннях  сну.  Частота  імпульсів  5-10  Гц,  сила   струму
0,2-0,6 мА, тривалість процедури до 30 хв.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   підвищення   гостроти   зору,
покращення показників фотострестесту,  розширення меж  поля  зору,
зменшення  дефектів  у  полі  зору,  поліпшення  офтальмоскопічної
картини, показників оптичної когерентної томографії.     Протипоказання: санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим з низькими зоровими функціями,  що  потребують  стороннього
догляду,  пацієнтам  з високим некомпенсованим рівнем цукру крові,
стимулююча терапія не показана пацієнтам,  в котрих  діагностовано
субретинальна неоваскулярна мембрана.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
         санаторно-курортного лікування міопії
 

     Шифр по МКХ-10: H44

     Класифікація міопії     А. 1. Слабкого ступеню (до 3 Д),     2. Середнього ступеню (3-6 Д),     3. Високого ступеню (більше 6 Д)     Б. 1. Прогресуюча     2. Непрогресуюча.     В. 1. Неускладнена,     2. Ускладнена

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії:  зниження гостроти зору, порушення
поля зору,  зміни  офтальмоскопічної  картини  (дистрофічні  зміни
у центральному   відділі   очного   дна,   періпапілярно,  або  на
периферії).     Обов'язкові лабораторні дослідження     Одноразово     - загальний аналіз крові     - загальний аналіз сечі     - цукор крові     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - рефрактометрія.     - тонометрія.     - біомікроскопія,     - періметрія,     - аутоампіметрія     Дворазово     - візометрія,     - офтальмоскопія.     Додаткові інструментальні    і    лабораторні     дослідження
проводяться залежно від перебігу міопії та супутніх захворювань.     При необхідності   одноразово    проводиться    ультразвукове
дослідження  ока,  оптична  когерентна  томографія,  флуоресцентна
ангіографія, кампіметрія, біохімічні дослідження.     Консультації фахівців   -  за  призначенням  (в  першу  чергу
терапевт).

     Санаторно-курортне лікування*     Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - стабілізація чи
покращення   зорових   функцій,    стабілізація    чи    зменшення
офтальмоскопічних змін сітківки та судинної оболонки.     Дієта: N 15 або залежно від супровідної патології.     Санаторний режим: II-III     Кліматотерапія: загальна,   аеротерапія,   повітряні   ванни,
сонячні ванни, купання, плавання     Руховий режим:  дозована ходьба, теренкур, ранкова гігієнічна
гімнастика, лікувальна фізкультура (групова та індивідуалізовані),
масаж комірцевої зони,  самомасаж  рефлекторних  зон  на  обличчі,
вухах,  спеціальні  вправи  з лікувальної фізкультури,  вправи для
акомодаційного апарату (в молодому віці).     Мінеральні води: прийом мінеральних вод, коктейлів (кисневих,
молочних,  трав'яних -  залежно  від  супровідного  захворювання).
Внутрішнє  вживання маломінералізованих мінеральних вод завдяки їх
позитивного впливу на загальний обмін речовин, функціональний стан
ШКТ  та гепатобіліарної системи сприяє покращенню загального стану
організму, перебігу міопії перебігу.     Бальнеотерапія: кисневі,  або йодобромні, або вуглекислі, або
хвойні,  або інші ванни (через день  N  8-10),  вологі  обтирання,
ванночки для ніг (38-39 град.С, щоденно або через день, тривалість
процедури 15-20 хв)     Пелоідотерапія:     Грязьові аплікації  (38-40   град.С)   на   комірцеву   зону.
Процедури тривалістю 10-15 хв проводять через день N 8-10.     Апаратна фізіотерапія:     При міопії слабкого та середнього ступеню:     Електрофорез з розчином  хлористого  кальцію  за  ванночковою
методикою  або  крізь  закриті  повіки  щоденно  або  через  день.
Електрофорез з розчином аскорбінової  кислоти.  Ці  дві  процедури
можна проводити в один день з інтервалом 2-3 години.     Для стимуляції зорових функцій -  електрофорез  з  екстрактом
алое  (за  ванночковою  або ендоназальною методикою),  нікотинової
кислоти, но-шпи.     Для розсмоктування  крововиливів  -  електрофорез  з розчином
йодиду калію.     При прогресуючій  міопії  - електрофорез суміші 0,5%  розчину
димедролу, 2% розчину кальцій хлориду та 2% розчину новокаїну.     Для рефлекторної  дії  на  мозковий  та ретинальний кровообіг
застосовують УФ-опромінювання   комірцевої   зони   за   Щербаком:
2-3 біодози через 2-3 дні, всього N 3-4.     Для поліпшення мозкового кроообігу  та  судинопоширюючої  дії
використовують   діадинамотерапію   на   дільниці  верхніх  шийних
симпатичних вузлів.  Малі локальні  електроди  ставлять  на  місце
проекції шийних вузлів.  Струм двотактний - 3 хв З кожної сторони,
щоденно або через день,  модельований короткими періодами,  5-6 хв
щоденно,  N  6-8.  Можна призначати діадинамотерапію в один день з
електрофорезом.     Фонофорез (з    тауфоном,   гепарином,   ЕНКАД,   нікотиновою
кислотою, дібазолом)   -   імпульсний   режим   генерації,    доза
0,2-0,4 Вт/кв.см,  тривалість  процедури  5-10  хв  на  кожне око,
щоденно або через день.     Фосфен-електростимуляція -  сила  струму порогова,  збільшена
у 2-3 рази,  частота пачок імпульсів 5 Гц на першій процедурі, яку
поступово збільшують  під  час курсу лікування на 5 Гц через кожні
2 дні до 25-30 Гц. На курс 10-15 процедур щоденно.     Магнітофорез (4%  тауфона,  екстракт алое, солкосерил, ЕНКАД)
на  ділянку  ока.  Для  низькочастотної  магнітотерапії   індуктор
встановлюють    контактно    на   дільницю   ока,   форма   струму
синусоїдальна,  режим безперервний,  напруженість магнітного  поля
12,5 мТл, тривалість 10 хв, на курс 10-15 процедур щоденно.     Рефлексотерапія по біологічно  активним  крапкам  в  дільниці
вуха, сосцевидного відростка, за су-джок методикою.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   підвищення   гостроти   зору,
зменшення дефектів у полі зору,  зміна офтальмоскопічної  картини:
зміна  калібру,  ста ну  стінок  і  ходу судин у бік нормалізації,
розсмоктування крововиливів.     Протипоказання: Санаторно-курортне   лікування   не  показано
хворим з низькими зоровими функціями,  що  потребують  стороннього
догляду,  стимулююча  терапія  не  показана  пацієнтам,  в  котрих
діагностовано субретинальна неоваскулярна мембрана.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
             санаторно-курортного лікування
         захворювань кістково-м'язової системи
                  та сполучної частини
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
        реактивних артропатій (хвороби Рейтера,
      урогенних і постентероколітичних артропатій)
 

     Шифр по МКХ-10: M02

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне дослідження крові (СРБ, білкові фракції)     - Бактеріологічні дослідження     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - УЗД сечостатевої системи     - Електрокардіографія     Дворазово     - Гоніометрія     Консультації фахівців: гінеколога, уролога, офтальмолога.

     Санаторно-курортне лікування*     За відсутності ознак  активності  процесу  або  за  наявності
незначної активності (I ступеня):     Лікувальна фізкультура:  у  стані   розвантаження;   у   воді
(гідрокінезотерапія)  у  басейні з прісною,  морською або лиманною
водою, з температурою 32-34 град.С, тривалістю від 15-20 хвилин на
початку з наступним збільшенням тривалості до 45-60 хвилин,  через
день, на курс 10-12 процедур.     Масаж: ручний та підводний,  вакуумний,  вібро- та баромасаж;
всього на курс 10-12 процедур, щоденно або через день.     Бальнеотерапія: (самостійно  або у комплексі з фізіотерапією,
рефлексотерапією):     - шавлієві ванни температурою 36 град.С, тривалістю 10-12 хв,
через день, на курс 10-12 процедур.     - сульфідні   ванни  з  поступовим  збільшенням  концентрації
сірководню 50-100-150 мг/л,  температурою  36  град.С,  тривалістю
10-12 хв, через день, на курс 10-12 процедур.     - радонові  ванни  з  концентрацією  радону  0,75-1,5  кБк/л,
температурою 36 град.С,  тривалістю 10-12 хв,  через день, на курс
10-12 процедур.     Грязелікування та    теплолікування:    (ізольовано   або   у
сполученні з фізіотерапією, рефлексотерапією).     - грязьові  аплікації  на ділянку уражених суглобів у вигляді
"шкарпеток",  "рукавичок",  "панчох", "брюк" тощо та рефлексогенні
зони   (шийно-комірцева   і   поперекова   ділянки),  температурою
38-40-42 град.С,  тривалістю  10-12  хв,  через  день,   на   курс
10-12 процедур.     - гальваногрязь з накладанням на ділянку  ураження  грязьових
коржиків температури  38-40  град.С,  поверх  яких  розташовуються
електроди, з  щільністю  струму  0,05-0,1   мА/кв.см,   тривалістю
10-12 хв, через день, на курс 10-12 процедур.     - парафінолікування: кюветно-аплікаційним методом або методом
нашаровування на    ділянку    уражених   суглобів,   температурою
55-60 град.С і шаром парафіну 1-2 см,  тривалістю 30-60 хвилин, на
курс 12-20 процедур, через день або щоденно.     - озокеритолікування:   кюветно-аплікаційним   методом    або
методом  нашаровування на ділянку уражених суглобів,  температурою
48-50 град.С,  тривалістю впливу зі збільшенням від 15 до 30 і  до
60 хвилин, на курс 10-15 процедур, через день або щоденно.     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - лазерне  опромінення уражених суглобів червоного (632,8 нм)
та інфрачервоного (890 нм)  діапазону,  УФО-опромінення.  Лазерний
вплив  червоним  світлом  (довжина  хвилі  632,8 нм) проводять при
вихідній потужності випромінювання 20-40 мВт  і  щільності  потоку
потужності  (ЩПП) 2-3  мВт/кв.см (0,5-1,0-1,5 Дж/кв.см) тривалістю
20 с - 3 хв на одне поле (або  2  хв  на  точку  акупунктури),  із
загальною тривалістю сеансу до 20 хв,  щоденно або через день,  на
курс 10 процедур.  Лазерний вплив інфрачервоним  світлом  (довжина
хвилі  890  нм)  проводять  при вихідній потужності випромінювання
20-40-60 мВт  і  ЩПП  5  мВт/кв.см,  частотою   до   150   Гц,   у
безперервному   або  імпульсному  режимі,  тривалістю  20  хвилин,
щоденно або через день, на курс 10 процедур.     - ультразвук  середньочастотний  (880 кГц) та низькочастотний
(22 кГц та  44  кГц).  Ультразвуковий  вплив  на  ділянку  суглоба
проводять  при  частоті  випромінення  880 кГц у безперервному або
імпульсному режимі за стабільною або лабільною методикою,  при ЩПП
0,05-0,8 Вт/кв.см ,  тривалістю сеансу 15 хвилин щоденно або через
день, на курс 6-12 процедур.     Низькочастотним ультразвуком  (22  кГц  та 44 кГц) на ділянку
суглоба впливають в імпульсному режимі,  при  амплітуді  2-5  мкм,
(експозиція 2 с,  пауза 5 с),  тривалістю 10-15 хв, всього на курс
8-10 процедур щоденно або через день.     - ультрафонофорез  (методика  УЗ-впливу  наведена  вище) 2,5%
мазі гідрокортизону; "кортану" (суміш 0,5-1% мазі гідрокортизону і
анальгіну 10%), "пелану" (суміш анальгіну 10 г, грязьового розчину
40 мл, безводного ланоліну 40 г, вазеліну 10 г); 30% мазі іхтіолу,
хондроксиду;  долобене гель,  долгит крем,  гель дип-реліф, фастум
гель, фінал-гель тощо.     - електрофорез при щільності струму 0,05-0,1 мА/кв.см: суміші
10% розчину анальгіну з 50% розчином дімексиду; суміші 10% розчину
анальгіну з  25%  розчином дімексиду;  розчину лідази 64 ОД;  1-2%
розчину тіофосфаміду;  Проводять  на  ділянку  ураженого  суглоба,
тривалість процедури 15-20 хвилин, щоденно або через день, на курс
10 процедур.     - магнітотерапія  з  розташуванням  магнітних  індукторів  на
ділянку   уражених   суглобів.   Постійним   магнітним   полем   -
напруженістю 40-60 мТл, тривалість процедури 15-30 хвилин, щоденно
або через день,  на курс 15-20 процедур. Змінним магнітним полем -
напруженістю 25-35 мТл,  у безперервному або переривчастому режимі
(частота 50 Гц), тривалістю сеансу 15-20 хвилин, щоденно або через
день, на курс 15-20 процедур.     - СМВ-терапія  з  розташуванням  випромінювачів  на   ділянку
уражених  суглобів,  за контактною методикою із зазором 5-7 см при
дистанційній методиці,  потужність впливу 30 Вт, тривалістю сеансу
4-10 хвилин, щоденно або через день, на курс 5-12 процедур.     - ДМХ-терапія  з  розташуванням  випромінювачів  на   ділянку
уражених суглобів,  із зазором 3-4 см, потужність впливу 30 Вт, за
контактною методикою 5-8-15 Вт,  тривалістю сеансу 8-10 хвилин, на
курс 8-12 процедур.     - індуктотермія - з розташуванням індукторів  на  кінцівки  з
ураженим суглобом, із зазором 1-1,5 см, тривалість процедури 15-20
хвилин, всього на курс 6-10 процедур.     - діадинамотерапія   (ДДТ)   при   поперечному   розташуванні
електродів; на уражений суглоб впливають в режимі ДН 2  хв,  потім
у режимі  КП  -  3 хв у прямій та КП- 3 хв у зворотній полярності,
щоденно або через день на курс 15-20 процедур.     - ампліпульстерапія  (СМС)  -  при  поперечному  розташуванні
електродів; на уражений суглоб впливають в режимі ПН, потім ЦПЧ по
3-5 хвилин,  частота  модуляції  60-100  Гц,  глибина  -  50-100%,
щоденно або через день на курс 10 процедур.     - КВЧ-терапія:  на  ділянку уражених суглобів впливають з ЩПП
1-12 мВт/кв.см,  тривалість 10-20 хв,  щоденно або через  день  на
курс 6-15 процедур.     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, черезшкірна електронейростимуляція (ЧЕНС). На курс
10-20 процедур, щоденно або через день.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або зникнення  проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції суглобів, покращення якості життя.     Протипоказання: періоди   посилення   активності   запального
процесу.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
       сироваткопозитивного ревматоїдного артриту
 

     Шифр МКХ-10: M05

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний   аналіз   крові   (при   відхиленні   від  норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне дослідження крові (С-реактивний  білок,  білкові
фракції)     - Імунологічні дослідження (ревматоїдний фактор)     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Рентгенографія     - Електрокардіографія     - Денситометрія     Дворазово     - Дослідження   функції   суглобів   та  їхнього  стану  щодо
загальних стандартів     За призначенням     - Вивчення функції нирок та печінки     Консультації фахівців:  артролога  (або ортопеда-травматолога
та за показаннями).

     Санаторно-курортне лікування*     Реабілітаційні заходи     За відсутності ознак  активності  процесу  або  за  наявності
незначної активності (I ступеня):     Режим лікування: шкодуючо-тренуючий;     - комплексне застосування бальнео-,  грязелікування (грязьові
аплікації,  сульфідні,  радонові,  шавлеві,  ропні ванни загальної
концентрації солей до 50 г/л) за методиками наведеними у "Протокол
діагностики та  лікування  реактивних  артропатій",  у  чергуванні
через  день,  та  фізіотерапії (СМС,  ДДТ,  ультразвукова терапія,
магнітотерапія, ДМХ, НВЧ, КВЧ) за методиками наведеним у "Протокол
діагностики та лікування реактивних артропатій";     - додатково до грязелікування  через  день,  у  чергуванні  з
ваннами  проводять  рефлексотерапію  (ЧЕНС)  за  3-4  години перед
процедурою.     Лікувальні заходи:     За відсутності ознак  активності  процесу  або  за  наявності
незначної активності (I ступеня):     Лікувальна фізкультура   (ранкова   гігієнічна    гімнастика,
лікувальна  гімнастика,  дозована хода),  гідрокінезотерапія.  ЛФК
повинна виконуватися впродовж дня багаторазово.     Кінезотерапію (у тому числі ЛФК) проводять індивідуально (або
невеликими групами) у повільному  до  помірного  темпі  тривалістю
20-25 хв,   причому   комплекс  спеціальних  вправ  повторюють  по
5-6 разів на  день.  Для  профілактики  і  розроблення  контрактур
використовуються  багатофункціональні  тренажері різних виробників
(Biodex Medical Systems, США; DST, США та ін.)     Масаж: ручний та підводний, вакуумний, вібро- та баромасаж.     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, ЧЕНС).     Бальнеотерапія (самостійно або у комплексі  з  фізіотерапією,
рефлексотерапією):  радонові,  шавлеві,  сульфідні,  газогрязьові,
грязьорозчинні ванни.     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з   фізіотерапією,    рефлексотерапією):    грязьові    аплікації,
гальваногрязь,  грязьові коржики, парафіно- та озокеритолікування;
за  методиками  "Протоколу  діагностики  та  лікування  реактивних
артропатій";     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - лазерне  опромінення червоного (632,8 нм) та інфрачервоного
(890 нм) діапазону, УФО-опромінення; за методиками Протоколу N 1;     - ультразвук  (880  Гц) та низькочастотний (22 кГц та 44 кГц)
ультразвук; за наявності виражених контрактур найбільш доцільним є
використання  низькочастотного  (22 кГц і 44 кГц) ультразвуку;  за
методиками  "Протоколу   діагностики   та   лікування   реактивних
артропатій";     - електрофорез:  1-2%-го  розчину  новокаїну;  1%-го  розчину
лейкерану (5  мг);  5%-го розчину епсілон-амінокапронової кислоти;
10%-го розчину анальгіну  на  25%-му  розчині  діметілсульфоксиду;
10%-го   водного   розчину   прополісу;   пеловіту;  сила  струму,
накладання електродів - за методиками  "Протоколу  діагностики  та
лікування реактивних артропатій";     - СМС-терапія, ДДС-терапія; індуктотермія; магніотерапія (ПМП
та   ЗМП);  за  методиками  "Протоколу  діагностики  та  лікування
реактивних артропатій".     - СМС-форез  суміші  1%-ого  розчину  міді  та 20%-го розчину
дімексиду та пеловіту (пелодексу);     - ультрафонофорез:    анальгіну,   гідрокортизону,   кортану,
пелану, 16-25%-ої мазі літоніту;     - НВЧ-терапія,  КВЧ,  УВЧ-терапія;  за  методиками "Протоколу
діагностики та лікування реактивних артропатій".     За наявності помірної активності (II ступеня):     - те ж саме (за винятком процедур високої температури  (понад
38 град.С)  та  фізіотерапія  за  ощадливими  методиками)  з більш
широким застосуванням рефлексогенних зон впливу;     Додатково: кріотерапія   (у   вигляді   крижаних   аплікацій,
кріогелю,  кріопакетів,  СО -аерозолів),  як самостійно,  так і  у
                      2
сполученні  з МП (кріо-магнітотерапія),  ЧЕНС (кріо-ЧЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).сполученні  з МП (кріо-магнітотерапія),  ЧЕНС (кріо-ЧЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  Зменшення або зникнення проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції суглобів, покращення якості життя.     Протипоказання: Активність процесу III стадії.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
      санаторно-курортного лікування поліартрозу,
      коксартрозу (артрозу тазостегнового суглобу,
        гонартрозу (артрозу колінного суглобу),
    артрозу першого зап'ястково-п'ясткового суглобу,
                     інших артрозів
 

    Шифр МКХ-10: M15; M16; M17; M18; M19

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне дослідження крові (СРБ,  білкові фракції, рівень
сечової кислоти)

     Обов'язкові інструментальні дослідження     - Одноразово     - Рентгенографія     - УЗД сечостатевої системи     - Електрокардіографія     - Денситометрія     Дворазово     - Гоніометрія     Консультації фахівців: артролога (або ортопеда-травматолога)

     Санаторно-курортне лікування*     За відсутності ознак синовіту:     Лікувальна фізкультура:  у положенні  розвантаження,  у  воді
(гідрокінезотерапія).     Масаж: ручний та підводний, вакуумний, вібро- та баромасаж.     Витяжіння нижніх кінцівок у воді: з підвішуванням вантажів на
кінцівки або ручним (активним чи пасивним) самовитяжінням.     Бальнеотерапія: радонові,  шавлієві, сульфідні, газогрязьові,
грязьорозчинні,   скипидарні   (білий   або   жовтий    скипидар),
бішофітові,   ропні   ванни   (самостійно   або   у   комплексі  з
фізіотерапією,   рефлексотерапією);   за   методикою    "Протоколу
діагностики та лікування реактивних артропатій".     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з    фізіотерапією,    рефлексотерапією):    грязьові   аплікації,
гальваногрязь, грязьові    коржики,     парафіно-,     озокерито-,
глинолікування, псаммотерапія; за методикою "Протоколу діагностики
та лікування реактивних артропатій".     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - лазерне опромінення уражених суглобів червоного (632,8  нм)
та  інфрачервоного (890 нм) діапазону,  УФО-опромінення.  Лазерний
вплив червоним світлом (довжина  хвилі  632,8  нм)  проводять  при
вихідній  потужності  випромінювання  20-40 мВт і щільності потоку
потужності (ЩПП) 2-3 мВт/кв.см (0,5-1,0-1,5  Дж/кв.см)  тривалістю
20  с  -  3  хв  на  одне поле (або 2 хв на точку акупунктури),  з
загальною тривалістю сеансу до 20 хв,  щоденно або через день,  на
курс  10  процедур.  Лазерний вплив інфрачервоним світлом (довжина
хвилі 890 нм) проводять при вихідній потужності 20-40-60 мВт і ЩПП
5 мВт/кв.см,  частотою до 150 Гц,  у безперервному або імпульсному
режимі, тривалістю 20 хвилин  щоденно  або  через  день,  на  курс
10 процедур.     - ультразвук середньочастотний (880 кГц)  та  низькочастотний
(22  кГц  та  44  кГц).  Ультразвуковий  вплив  на ділянку суглоба
проводять при частоті випромінювання 880 кГц у  безперервному  або
імпульсному режимі за стабільною або лабільною методиками, при ЩПП
0,05-0,8 Вт/кв.см,  тривалістю сеансу 15 хвилин щоденно або  через
день,  на курс 6-12 процедур. Низькочастотним ультразвуком (22 кГц
і 44 кГц) на ділянку суглоба впливають в імпульсному  режимі,  при
амплітуді 2-5  мкм,  (експозиція  2  с,  пауза  5  с),  тривалістю
10-15 хв, всього на курс 8-10 процедур щоденно або через день.     - ультрафонофорез  (методика  УЗ-впливу  наведена  вище)  10%
розчину токоферола,   апізартрону,   трилону    Б,    2,5%    мазі
гідрокортизону; "кортану"  (суміш  0,5-1%  мазі  гідрокортизону  і
анальгіну 10%); "пелану" (суміш анальгіну 10 г, грязьового розчину
40 мл, безводного ланоліну 40 г, вазеліну 10 г); 30% мазі іхтіолу,
хондроксиду;  долобене  гель;   долгит   крем,   гель   дип-реліф,
фастум-гель, фінал-гель тощо;     - електрофорез при щільності  струму  0,05-0,1  мА/кв.см:  5%
розчину новокаїну;  2%  розчину йоду; 5% розчину анальгіну; 0,5-1%
розчину ацетилсаліцилової кислоти; суміші 10%-го розчину анальгіну
з 50%  розчином  дімексиду;  суміші  10%-го  розчину  анальгіну  з
25%-вим  розчином  дімексиду,  5%  розчину  гіпосульфіту   натрію;
розчину гіалуронідази;  0,5-1%  розчину трімекаїну;  2,5%  розчину
лідокаїну;  грязьового екстракту (як самостійно,  так і у суміші з
нікотиновою кислотою,  кавінтоном;  1-2%  розчину террілітіну;  1%
розчину соматотропіну;  1% розчину хонсуріду. Проводять на ділянку
ураженого  суглоба,  тривалість процедури 15-20 хвилин,  щоденного
або через день, на курс 10 процедур.     - магнітотерапія  з  розташуванням  магнітних  індукторів  на
ділянку   уражених   суглобів.   Постійним   магнітним   полем   -
напруженістю  40-60  мТл,  тривалість процедури 15-30 хв,  на курс
15-20 процедур,  щоденного  або  через  день.  Змінним   магнітним
полем - напруженістю 25-35 мТл, у безперервному або переривчастому
режимі (частота 50 Гц),  тривалістю сеансу 15-20 хвилин, щоденного
або  через день,  на курс 15-20 процедур;  за методикою "Протоколу
діагностики та лікування реактивних артропатій".     - СМВ-терапія  з  розташуванням  випромінювачів  над ділянкою
ураженого суглоба,  за контактною методикою і з зазором 5-7 см при
дистанційній   методиці,   потужністю  впливу  30  Вт,  тривалістю
процедури 4-10 хвилин,  на курс 5-12 сеансів,  щоденно  або  через
день;  за методикою "Протоколу діагностики та лікування реактивних
артропатій".     - ДМХ-терапія  з  розташуванням  випромінювачів  над ділянкою
суглобів із  зазором  3-4  см  і  потужністю  впливу  30  Вт;  при
контактній методиці - 5-8-15 Вт,  тривалістю процедури 8-10 хв, на
курс  8-12  сеансів;  за  методикою  "Протоколу   діагностики   та
лікування реактивних артропатій".     - індуктотермія з  розташуванням  індукторів  на  кінцівці  з
ураженим суглобом,  із  зазором  1-1,5  см,  тривалість  процедури
15-20 хвилин, всього на курс 6-10 процедур.     - діадинамотерапія   (ДДТ)   при   поперечному   розташуванні
електродів; на уражений суглоб впливають у режимі ДН 2  хв,  потім
у режимі  КП  -  3  хвилини  у прямій і КП - 3 хвилини у зворотній
полярності, щоденно або через день, на курс 15-20 процедур.     - ампліпульстерапія  (СМТ)  -  при  поперечному  розташуванні
електродів;  на уражений суглоб впливають у режимі ПН,  потім - ПЧ
по 3-5  хвилин,  частота модуляцій - 60-100 Гц,  глибина - 50-100%
щоденно або через день, на курс 10 процедур.     - КВЧ-терапія:  на  ділянку уражених суглобів впливають з ЩПП
1-12 мВт/кв.см,  тривалістю 10-20 хв,  щоденно або через день,  на
курс 6-15 процедур.     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, фонопунктура, ЧЕНС, мікрофізіотерапія).     За наявності ознак синовіту (незначних чи помірно виражених):     - те  ж саме (за винятком процедур високої температури (понад
38 град.С) та фізіотерапія за ощадними методиками) з більш широким
застосуванням рефлексогенних зон впливу;     - електрофорез:  розчину  індометацину,  діклофенаку  натрію;
апіфору, апізартрону;     - фонофорез:  1%-ого розчину  гідрокортизонової  мазі,  інших
офіціальних кортикостероїдних мазей ("Сіналар",  "Флуцінар" тощо);
апізартрону,  долгит крем, гель дип-реліф, фастум-гель, фінал-гель
та ін.     Додатково: кріотерапія   (у   вигляді   крижаних   аплікацій,
кріогелю,  кріопакетів,  СО -аерозолів),  як  самостійно,  так і у
                      2
сполученні з МП (кріо-магнітотерапія),  ЧЕНС  (кріо-ЧЕНС-терапія),
синусоїдальними     струмами     (кріо-СМС),    низькотемпературна
пелоїдотерапія.сполученні з МП (кріо-магнітотерапія),  ЧЕНС  (кріо-ЧЕНС-терапія),
синусоїдальними     струмами     (кріо-СМС),    низькотемпературна
пелоїдотерапія.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  зменшення або зникнення проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції суглобів, покращення якості життя.     Протипоказання: виражений синовіт.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
         остеопорозу з патологічним переломом,
         остеопорозу без патологічного перелому
 

     Шифр МКХ-10: M80; M81

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Визначення іонізованого  та  загального  кальцію,  фосфору;
лужної фосфатази (кісткового ізоферменту) у крові     - Визначення у сечі добової екскреції кальцію     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Рентгенографія хребта     - УЗД щитовидної залози, передміхурової залози, яєчників     Дворазово     - Кісткова денситометрія до та після лікування     - Гоніометрія хребта та суглобів до та після лікування     Консультації фахівців: артролога (або ортопеда-травматолога)

     Санаторно-курортне лікування*     За відсутності ознак синовіту:     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):      - лазерне опромінення червоного (632,8 нм) та інфрачервоного
(890  нм)  діапазону;  за  методикою  "Протоколу  діагностики   та
лікування реактивних артропатій".     - УФО-опромінення;     - ультразвук низькочастотний (22 кГц та 44 кГц); з впливом на
точки акупунктури,  на  ділянку  ураження,  на  лімфатичні  вузли,
регіонарні  до  місця ураження,  тривалість сеансу не більше 20 хв
при щільності ультразвуку  0,2-0,4  Вт/кв.см,  10-12  процедур  на
курс, щоденно або через день. Фонофорез фторида натрію - при цьому
використовують ультразвук частотою 850-885 кГц з 5%  маззю фторида
натрію  на  зони  остеопорозу,  тривалість  процедури до 12-16 хв,
щоденно, всього 10-15 процедур.     - електрофорез:  1-2%-го  розчину новокаїну;  електрофорез 1%
розчину міді сульфата за  Вермелем;  5-10%-го  розчину  анальгіну;
Ca-P-електрофорез; 4%-го  розчину  мумійо;  грязьового  екстракту;
розчину соматотропіну;   електрофорез   50%    розчину    бішофита
призначають  на ділянку ураженних суглобів за поперечною методикою
з щільністю  струму  0,05-0,1   мА/кв.см,   тривалість   процедури
20-25 хв, щоденно, 10-12 процедур на курс.     - магніотерапія  -  вплив  низькочастотного  магнітного  поля
напруженістю   1,5  мТл  з  розташуванням  соленоїдів  на  уражені
суглоби, на курс 19-20 процедур щоденно;     - КВЧ-терапія.   З   довжиною   хвилі  7,1  мм  над  ділянкою
щитоподібної залози у жінок з  постменопаузальним  остеопорозом  з
наявністю і без переломів у анамнезі, при тривалості сеансу 15 хв,
на курс 12-15 процедур через день.     - Кріотерапія.  Найбільш  ефективна  контрастна кріотерапия -
з перепадом температур 20-45 град.С в короткому часовому інтервалі
(відношення холоду до тепла 1:3 або 1:1).  Швидка зміна температур
(від -20  град.С  до  28-30  град.С)  легко  переноситься  хворими
похилого  віку і не навантажна для серця (на відміну від постійної
кріотерапії), курсом лікування 10-15 процедур щоденно.     Внутрішній прийом   мінеральної  води  з  підвищеним  вмістом
кальцію (не менш 200 мг/л):  прийом мінеральної води  відбувається
за  40  хвилин  до  прийому  їжі  при нормальній кислотоутворюючій
функції шлунка,  за 30 хвилин до прийому їжі у хворих зі  зниженою
кислотоутворюючою  і секреторною функцією шлунка,  за 60 хвилин до
прийому їжі при підвищеній кислотоутворюючій функції шлунка.     Бальнеотерапія: ропні,      газогрязьові,     грязьорозчинні,
бішофітові,  сульфідні  ванни  (самостійно  або  у   комплексі   з
фізіотерапією,  рефлексотерапією).  Методика  гідролазерного душа:
від установки гелій-неонового лазера с  довжиною  хвилі  632,8  нм
вихідною  потужністю  25-30  мВт,  температуру душа підвищують від
34-35 град.С до 38-39 град.С,  при цьому розподіл часу  впливу  на
зони  печінки,  нирок,  уражених  суглобів  і/або  відділів хребта
виконують  у  співвідношенні  1:1:2  при  остеопенії,  2:2:1   при
остеопорозі,  1:1:1  при  остеопорозі,  що  ускладнений переломом.
Всього на курс 10-11 процедур лазерного впливу щоденно  або  через
день.     Грязелікування (грязьові аплікації,  гальваногрязь,  грязьові
коржики). Грязь може застосовуватися в вигляді грязьових аплікацій
температури 40-42 град.С на  ділянку  уражених  суглобів,  хребта,
кісток,  рефлексогені зони тривалістю 15-20 хв, через день, всього
10-12 процедур (до  15).  Грязь  може  застосовуватися  в  вигляді
грязьових коржів  температури  40-42 град.С:  тривалість 15-20 хв,
через день або два дні поспіль з перервою в один день,  всього  на
курс 10-12-15 процедур. Можуть використовуватися препарати грязі -
грязьовий  віджим,  грязьовий   екстракт   у   вигляді   компресів
тривалістю від  2  до  6  годин  температури 40-42 град.С щоденно,
всього 10-15 на курс.     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, фонопунктура).     Рухова активність (хода не менш як 2 години на добу).     Лікувальна фізкультура  (у  стані  розвантаження),   у   воді
(гідрокінезотерапія).     Масаж ощадний,  без елементів мануальної терапії  (ручний  та
підводний, вакуумний, вібро- та баромасаж).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  Зменшення або зникнення проявів
основних  клінічних   симптомів,   поліпшення   або   нормалізація
показників кісткової денситометрії,  лабораторних показників стану
кісткового ремоделювання, покращення якості життя.     Протипоказання: перелом.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
                  ювенільного артриту
 

     Шифр МКХ-10: M08

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне  дослідження крові (C-реактивний білок,  білкові
фракції)     - Імунологічні     дослідження     (ревматоїдний     фактора,
імуноглобуліни)     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Рентгенографія (за її відсутності)     - Електрокардіографія     - Денситометрія     Дворазово     - Дослідження   функції   суглобів   та  їхнього  стану  щодо
загальних стандартів     За призначенням     - Вивчення функції нирок та печінки  (УЗД,  печінкові  проби,
трансамінази крові, аналіз сечі за Нечипоренко, за Земницьким)     Консультації фахівців:  артролога (або  ортопеда-травматолога
та за показаннями), кардіоревматолога.

     Санаторно-курортне лікування*     Слід підкреслити,  що  лікування  проводиться  у   дітей   та
підлітків  (захворювання  відзначається у віці до 16 років),  тому
фізіотерапія  виконується  у  ощадливому  режимі  добору  доз   за
відсутності больових відчуттів.     Реабілітаційні заходи     За відсутності  ознак  активності  процесу  або  за наявності
незначної активності (I ступеня):     Режим лікування: ощадно-тренуючий;     - комплексне застосування бальнео-,  грязелікування (грязьові
аплікації,  сульфідні,  радонові,  шавлевії, ропні ванни загальної
концентрації солей   до   50   г/л)   за   методиками   наведеними
у "Протоколі  діагностики  та  лікування  реактивних арторопатій",
у чергуванні через день,  та фізіотерапії (СМС, ДДТ, ультразвукова
терапія,  магнітотерапія, ДМХ, НВЧ, КВЧ) за методиками наведеним у
"Протоколі діагностики та лікування реактивних артропатій";     - додатково  до  грязелікування  через  день,  у чергуванні з
ваннами проводять  рефлексотерапію  (ЧЕНС)  за  3-4  години  перед
процедурою.     Лікувальні заходи:     За відсутності  ознак  активності  процесу  або  за наявності
незначної активності (I ступеня):     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - лазерне опромінення червоного (632,8 нм) та  інфрачервоного
(890  нм) діапазону,  УФО-опромінення;  за методиками наведеними у
"Протокол діагностики та лікування реактивних артропатій";     - ультразвук  (880  Гц) та низькочастотний (22 кГц та 44 кГц)
ультразвук; за наявності виражених контрактур найбільш доцільним є
використання  низькочастотного  (22 кГц і 44 кГц) ультразвуку;  за
методиками наведеними  у  "Протоколі  діагностики   та   лікування
реактивних артропатій";     - електрофорез:  1-2%-го  розчину  новокаїну;  5%-го  розчину
епсілон-амінокапронової кислоти;   10%-го   розчину  анальгіну  на
25%-му розчині   діметілсульфоксиду;   10%-го   водного    розчину
прополісу; пеловіту;     - СМС-терапія, ДДС-терапія; індуктотермія; магніотерапія (ПМП
та ЗМП);  за  методиками  наведеними  у  "Протоколі діагностики та
лікування реактивних артропатій";     - СМС-форез  суміші  1%-го  розчину  міді  та  20%-го розчину
дімексиду та пеловіту (пелодексу);     - ультрафонофорез:    анальгіну,   гідрокортизону,   кортану,
пелану, 16-25%-ої мазі літоніту;     - НВЧ-терапія,  КВЧ,  УВЧ-терапія; за методиками наведеними у
"Протоколі діагностики та лікування реактивних артропатій".     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, КШЕНС).     Бальнеотерапія (самостійно  або  у комплексі з фізіотерапією,
рефлексотерапією):  радонові,  шавлеві,  сульфідні,  газогрязьові,
грязьорозчинні ванни.     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з    фізіотерапією,    рефлексотерапією):    грязьові   аплікації,
гальваногрязь, грязьові коржики, парафіно- та озокеритолікування.     Лікувальна фізкультура    (ранкова   гігієнічна   гімнастика,
лікувальна гімнастика,  дозована  хода),  гідрокінезотерапія.  ЛФК
повинна виконуватися впродовж дня багаторазово.     Кінезотерапію (у тому числі ЛФК) проводять індивідуально (або
невеликими  групами)  у  повільному  до помірного темпі тривалістю
20-25 хв,  причому  комплекс  спеціальних  вправ   повторюють   по
5-6 разів  на  день.  Для  профілактики  і  розроблення контрактур
використовуються багатофункціональні тренажері  різних  виробників
(Biodex Medical systems, США; DST, США та ін.).     Масаж: ручний та підводний, вакуумний, вібро- та баромасаж.     За наявності помірної активності (II ступеня):     - те ж саме (за винятком процедур високої температури  (понад
38 град.С)  та  фізіотерапія  за  ощадливими  методиками)  з більш
широким застосуванням рефлексогенних зон впливу;     Можливе призначення процедур під "прикриттям" медикаментозної
терапії (НПВПС)     Додатково: кріотерапія   (у   вигляді   крижаних   аплікацій,
кріогелю,  кріопакетів,  СО -аерозолів),  як самостійно,  так і  у
                      2
сполученні з МП (кріо-магнітотерапія), КШЕНС (кріо-КШЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).сполученні з МП (кріо-магнітотерапія), КШЕНС (кріо-КШЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості  лікування:  Зменшення або зникнення проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції суглобів.     Протипоказання: Активність процесу III ст.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
             анкілозивного спондилоартрита
                  (хвороби Бехтерева)
 

     Шифр МКХ-10: M45

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний  аналіз   крові   (при   відхиленні   від   норми
дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне дослідження крові (СРБ, білкові фракції)     - Імунологічні дослідження (ревматоїдний фактор)     За призначенням     - вивчення функції нирок та печінки     - обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Електрокардіографія     - Рентгенографія     Дворазово     - Дослідження  функції  суглобів  та   їхнього   стану   щодо
загальних стандартів до та після лікування     - Денситометрія до та після лікування     Консультації фахівців: артролога (або ортопеда)

     Санаторно-курортне лікування*     Реабілітаційні заходи     За відсутності  ознак  активності  процесу  або  за наявності
незначної активності (I ступеня):     Режим лікування: ощадливо-тренуючий;     - комплексне застосування бальнео-,  грязелікування (грязьові
аплікації,  сульфідні,  радонові ванни) за методиками наведеними у
"Протоколі діагностики  та  лікування  реактивних  артропатій",  у
чергуванні через день,  та фізіотерапії (СМС,  ДДТ,  ультразвукова
терапія, магнітотерапія,  ДМХ, НВЧ, КВЧ) за методиками наведеним у
"Протоколі діагностики та лікування реактивних артропатій";     - додатково до грязелікування  через  день,  у  чергуванні  з
шавлевими  ваннами  проводять рефлексотерапію (ЧЕНС) за 3-4 години
перед процедурою;     - комплексне   застосування  грязьових  аплікацій  (грязьових
коржиків) та ропних ванн загальної концентрації солей до  50  г/л,
відпускаються температурою 37-38 град.С,  тривалістю 10-12 хвилин,
на курс 10-12 процедур.     Лікувальні заходи:     За відсутності ознак  активності  процесу  або  за  наявності
незначної активності (I ступеня):     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - електрофорез  на  ділянку  хребта  поздовжньо та на уражені
кінцівки: 1-2%-го     розчину     новокаїну;     5%-го     розчину
епсілон-амінокапронової кислоти;   10%-го   розчину  анальгіну  на
25%-му розчині   діметілсульфоксиду;   10%-го   водного    розчину
прополісу; пеловіту;     - ультразвук (880 Гц) та низькочастотний (22 кГц та  44  кГц)
ультразвук  паравертебрально;  за  методиками  Протоколу  N 1;  за
наявності виражених контрактур найбільш доцільним  є  використання
низькочастотного (22 кГц і 44 кГц) ультразвуку.     - СМС-терапія,   ДДС-терапія   на   паравертебральні   точки;
індуктотермія;   магнітотерапія   (ПМП   та  ЗМП);  за  методиками
"Протоколу діагностики та лікування реактивних артропатій".     - СМС-форез  суміші  1%-ого  розчину  міді  та 20%-го розчину
дімексиду та пеловіту (пелодексу);     - ультрафонофорез:    анальгіну,   гідрокортизону,   кортану,
пелану, 16-25%-ої мазі літоніту;     - НВЧ-терапія,  КВЧ,  УВЧ-терапія,  за  методиками "Протоколу
діагностики та лікування реактивних артропатій".     Рефлексотерапія (голковколювання,            електропунктура,
лазеропунктура, ЧЕНС).     Бальнеотерапія (самостійно  або  у комплексі з фізіотерапією,
рефлексотерапією):  радонові,  шавлеві,  сульфідні,  газогрязьові,
грязьорозчинні ванни.     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з    фізіотерапією,    рефлексотерапією):    грязьові   аплікації,
гальваногрязь, грязьові коржики, парафіно- та озокеритолікування.     Лікувальна фізкультура    (ранкова   гігієнічна   гімнастика,
лікувальна гімнастика,  дозована  хода),  гідрокінезотерапія.  ЛФК
повинна виконуватися впродовж дня багаторазово.     Широко застосовуються   спеціальні   дихальні   вправи    для
збільшення   рухливості   грудної   клітки  і  покращення  функції
зовнішнього дихання.     Дуже корисна  кінезотерапія  у теплій воді в басейні (краще з
морською або лиманною водою).  Кінезотерапію (у  тому  числі  ЛФК)
проводять  індивідуально  (або невеликими групами) у повільному до
помірного темпі тривалістю 20-25 хв,  причому комплекс спеціальних
вправ  повторюють  по  5-6  разів  на  день.  Для  профілактики  і
розроблення   контрактур   використовуються    багатофункціональні
тренажері різних виробників (Biodex Medical systems, США; DST, США
та ін.)     Масаж: ручний та підводний, вакуумний, вібро- та баромасаж.     За наявності помірної активності (II ступеня):     - те  ж саме (за винятком процедур високої температури (понад
38 град.С) та  фізіотерапія  за  ощадливими  методиками)  з  більш
широким застосуванням рефлексогенних зон впливу;     Додатково: кріотерапія   (у   вигляді   крижаних   аплікацій,
кріогелю,  кріопакетів,  СО -аерозолів),  як  самостійно,  так і у
                      2
сполученні з МП (кріо-магнітотерапія), КШЕНС (кріо-КШЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).сполученні з МП (кріо-магнітотерапія), КШЕНС (кріо-КШЕНС-терапія),
СМС (кріо-СМС), низькотемпературна пелоїдотерапія (26-28 град.С).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або зникнення  проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу,  поліпшення  функції  хребта  та   суглобів,   збільшення
екскурсії грудної клітки, нормалізація постави та ходи, покращення
якості життя.     Протипоказання: активність процесу III ст.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
           дорсопатій (остеохондроза хребта,
                спондильозу, дорсалгії)
 

     Шифр МКХ-10: M42, M47, M54

     Діагностика на санаторному етапі*     Обов'язкові лабораторні дослідження     - Загальний аналіз крові     - Загальний аналіз сечі     - Біохімічне дослідження крові (СРБ, білкові фракції)     Обов'язкові інструментальні дослідження     Одноразово     - Рентгенографія     - Електрокардіографія     Дворазово     - Реоенцефалографія до та після лікування     - Реовазографія до та після лікування     - Гоніометрія до та після лікування     За показаннями     - комп'ютерна томографія     Консультації фахівців: артролога (або ортопеда-травматолога),
невропатолога, гінеколога, уролога

     Санаторно-курортне лікування*     За відсутності ознак загострення:     Апаратна фізіотерапія (моно- або біфакторна):     - електрофорез  при  щільності  струму   0,05-0,1   мА/кв.см:
кальцію, новокаїну;  10%-го  розчину анальгіну,  гістаміна 0,002%;
розчину  лідази  64  ОД.  Проводять  на   ділянку   ураження   при
рефлекторних,  корінцево-судинних синдромах,  тривалість процедури
15-20 хвилин, щоденного або через день, на курс 10 процедур.     - дарсонвалізація   ділянки   ураженого  відділу  хребта  при
корінцево-судинному синдромі;  методика  лабільна,  слабо-іскрова,
інтенсивність впливу середня,  тривалість процедури 5-20 хв.  Курс
лікування 10-15 процедур щоденно.     - індуктотермія  -  методика  дискова  на  відділи хребта або
кабельна,  доза слабкотеплові,  тривалість процедури 10-20 хв,  на
курс 10-12 процедур щоденно.     - УВЧ-терапія електричним полем (безперервним або імпульсним,
електроди розташовані   паравертебрально,   з  повітряним  зазором
1-2 см, потужність 6-8 Вт, тривалість імпульсу - 2 мкс, тривалість
процедури  6-10  хвилин,  всього на курс 8-12 процедур щоденно або
через день) при рефлекторному, корінцево-судинному синдромах.     - ультразвук  середньочастотний  (880 кГц) та низькочастотний
(22   кГц   та   44   кГц)   при    рефлекторному,    корінцевому,
корінцево-судинному  синдромах.  Ультразвуковий  вплив  на ділянку
ураження проводять  паравертебрально  при  частоті  випромінювання
880 кГц   у   безперервному   або   імпульсному   режимі  при  ЩПП
0,4-0,6 Вт/кв.см,  тривалістю сеансу 5-10 хвилин щоденно,  на курс
10-12  процедур.  Низькочастотним  ультразвуком  (22 кГц і 44 кГц)
паравертебрально впливають в  імпульсному  режимі,  при  амплітуді
2-5 мкм,  (експозиція 2 с, пауза 5 с), тривалістю 10-15 хв, всього
на курс 8-10 процедур щоденно.     - діадинамотерапія (ДДТ):  при больових синдромах - двофазний
фіксований  струм  з  частотою  100  Гц  і  модульований  ДП,  при
нейродистрофічних  проявах  -  модульований КП,  щоденно або через
день, на курс 15-20 процедур.     - магнітотерапія  з  розташуванням  магнітних  індукторів  на
ділянку ураження.   Змінним   магнітним   полем   -   напруженістю
до 30  мТл,  тривалістю  сеансу  15-20  хвилин,  щоденно,  на курс
15-20 процедур при рефлекторному, корінцево-судинному синдромах.     - СМХ-терапія   на   ділянку   ураження,   потужністю  впливу
30-50 Вт, тривалістю процедури 15-20 хвилин, на курс 5-12 сеансів,
щоденно, при корінцево-судинному синдромі.     - ДМХ-терапія  на  ділянку  ураження  з   потужністю   впливу
40-50 Вт;  при  контактній  тривалістю  процедури  10 хв,  на курс
10-12 сеансів, щоденно, при корінцево-судинному синдромі.     - СМС-терапія на ділянку ураження у змінному режимі, глибиною
модуляції 50%,  частотою 80 Гц,  III-IV рід  роботи  або  глибиною
модуляції 75%,  частотою 50 Гц,  IV рід роботи при рефлекторному і
корінцевому синдромах.     - лазерне  опромінення  уражених ділянок червоного (632,8 нм)
та інфрачервоного (890 нм)  діапазону,  УФО-опромінення.  Лазерний
вплив  червоним  світлом  (довжина  хвилі  632,8 нм) проводять при
вихідній потужності випромінювання 20-40 мВт  і  щільності  потоку
потужності (ЩПП)  2-3  мВт/кв.см (0,5-1,0-1,5 Дж/кв.см) тривалістю
20 с - 3 хв на одне поле  (або  2  хв  на  точку  акупунктури),  з
загальною тривалістю сеансу до 20 хв,  щоденно або через день,  на
курс 10 процедур.  Лазерний вплив інфрачервоним  світлом  (довжина
хвилі 890 нм) проводять при вихідній потужності 20-40-60 мВт і ЩПП
5 мВт/кв.см,  частотою до 150 Гц,  у безперервному або імпульсному
режимі, тривалістю  20  хвилин  щоденно  або  через день,  на курс
10 процедур.     Бальнеотерапія (самостійно або у комплексі з фізіотерапією):     - шавлієві ванни температури 36  град.С,  тривалістю  10  хв,
через день, на курс лікування 10 процедур;     - сульфідні  ванни  з  поступовим  збільшенням   концентрації
сірководню 50-100-150  мг/л,  температурою  36 град.С,  тривалістю
8-15 хв, через день, на курс лікування 10-12 процедур;     - радонові   ванни  з  концентрацією  радону  1,5-3,0  кБк/л,
температури 36 град.С, тривалістю 10 хв, два дні поспіль, 3-й день
перерва, на курс лікування 12-14 процедур.     Грязелікування та теплолікування (ізольовано або у сполученні
з фізіотерапією, рефлексотерапією):     - грязьові  аплікації   на   ділянку   ураження   температури
40-42 град.С,    тривалістю   20   хв,   через   день,   на   курс
10-12 процедур;     - гальваногрязь - з накладанням на ділянку ураження грязьових
коржиків температури  38-40  град.С,  поверх  яких  розташовуються
електроди,  з щільністю струму 0,05 мА/кв.см,  тривалістю процедур
20 хвилин, через день, на курс 10-12 процедур;     - парафінолікування  кюветно-аплікаційним методом або методом
нашаровування на  ділянку  ураження,  температурою  50-55  град.С,
тривалістю  20-30-60  хв,  на курс 10-15 процедур,  через день або
щоденно;     - озокеритолікування кюветно-аплікаційним методом або методом
нашаровування на ділянку  ураження,  температурою  до  50  град.С,
тривалістю  впливу  зі збільшенням від 15 до 30 і до 60 хв,  через
день, на курс 10-15 процедур.     Лікувальна фізкультура:  традиційне лікування (сухе витяжіння
на нахиленій площині) або  у  басейні  (з  використанням  надувних
кругів  при  підтримці  хворого  у  вертикальному  положенні.  Для
тракції хребта  застосовується  профілактор  Євмінова,  столи  для
витяжіння (фірма Stormott,  США;  Бека Хоспітек,  Ізраїль; Biodex,
СШа та ін.).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості лікування:  зменшення або зникнення  проявів
основних клінічних симптомів та лабораторних показників запального
процесу, поліпшення функції хребта, покращення якості життя.     Протипоказання: періоди загострення хвороби.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                        КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ
          санаторно-курортного лікування осіб,
   що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування осіб,
   що постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
 осіб, що зазнали радіаційного впливу в діапазоні доз,
  що не викликають променеву хворобу, у яких відсутні
  захворювання основних органів та систем, але є місце
     високий ризик їхнього розвитку, толерантність
       до фізичного навантаження не менш 125 Ватт
 

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні критерії:  емоційна лабільність,  зниження
працездатності,  порушення сну,  іноді депресія,  зниження  якості
життя.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові та глюкоза крові;     - вивчення стану адаптації за методикою Гаркаві;     - загальний аналіз сечі;     - імунограмма;     - Печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
АЛТ, АСТ, холестерин, (бета)-ліпопротеіди)     - тіреоідний статус: Т3, Т4, АтТГ;     - вивчення якості життя     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - ультразвукове дослідження щитовидної залози;     - електрокардіографія (ЕКГ);     - моніторування частоти серцевих скорочень  щоденно:  вранці,
ввечері.     Додатково: сканування щитовидної  залози;  пункційна  біопсія
залози (за необхідністю)     Консультації спеціалістів:   психотерапевта   та   психолога,
ендокринолога, невропатолога.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим: II-III;     психотерапія, психологічна корекція;     музико- та фонотерапія, аромотерапія     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура, ЛФК;     - кліматотерапія,  повітряні ванни,  прогулянки по території,
таласотерапія;     - масаж хребта,  комірцевої зони через день, 8-10 процедур на
курс;     Дієта, що забезпечує добову потрібність у йоді (200-220 мкг -
продукти моря),  збагачена антиоксидантами,  вітамінами  (ретинол,
аскорбінова кислота, тіамін), мікроелементів (бром, цинк, кобальт,
мідь,  молібден),  з підвищеним вмістом речовин,  яким  притаманна
ентеросорбуюча дія (яблука, банани, сливи, екстралакт, фібролакт).     Мінеральні води   малої   та   середньої   мінералізації    -
гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, слабко мінералізовані води з
підвищеним вмістом  органічних  речовин  (АкваВита+,  Збручанська,
Мелітопольська  Елітна,  Миргородська,  Нафтуся,  Новозбручанська,
Планета,  Поляна Купель, Поляна Квасова, Бронічанка, Фон-Графська,
та інші)  -  за  40-45  хв  до їжі,  по 150-200 мл 2 рази на день;
йодована мінеральна вода (Йодіс,  Українська Йодована,  Йодованка)
по 50 мл 1 раз на день, 24 дні.     Фітотерапія:     - детоксіфіт 70 мл 1 раз на день, 24 дня;     - рослинні    адаптогени    (жень-шень,    родиола    рожева,
елеутерокок, левзея, заманиха, ехінацея);     - синглетно-киснева  терапія  (коктейлі  або   інгаляції)   -
N 10-20, щоденно;     Бальнеотерапія: природні  та  штучні  ванни   -   мінеральні,
соляні, хвойні,    йодобромні    ванни   (20   мг/л),   експозиція
10-15 хвилин,  температура,  34-37 град.С,  8-10 на курс;  кисневі
ванни з   концентрацією   кисню   30-40   мг/л   (1-1,2  ммоль/л),
34-37 град.С, 10-15 хвилин, 10 процедур на курс;     Пелоідотерапія: на  паравертебральну  або  комірцеву ділянки,
температура грязі 38-40 град.С, 20 хв, N 8-10 процедур на курс;     Масаж комірцевої зони,  хребта та нижніх кінцівок через день,
8-10 на курс.     Апаратна фізіотерапія:     - ЕМХ мм-діапазону на потиличну зону,  частота випромінювання
59-63 Гц,  вихідна  потужність  2-7  мВт/кв.см,  режим генерації є
безперервний, тривалість процедури - 15 хв;     - лазеротерапії  на  рефлексогенні  і вазоактивні зони (точки
хребтових  артерій,  точки  потиличних  нервів,  проекції   шийних
симпатичних  ланцюжків  та  паравертебральні  точки шийних хребців
(гелій-неоновий лазер,  довжиною  хвилі  0,632  мкм),  через  день
не більше від 10 рефлексогенних зон, 10 процедур на курс;     - електросон,  5-20 Гц,  експозиція  30-60  хвилин,  щоденно,
15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     - інфітатерапія з частотою електромагнітних хвиль від  30  до
70 Гц, щоденно або через день, 10 процедур;     - лікувальний бром-електрофорез  за  Вермелем  або  Щербаком,
10-12 процедур на курс, через день;     - лікувальний електрофорез 1-2%  розчину мумійо,  50% розчину
бішофиту на комірцеві ділянку, 10-12 процедур, через день;     - центральна аналгезія, 800-1000 Гц, експозиція 20-40 хвилин,
щоденно, 15-20 хвилин, на курс 10-15 процедур.     Додатково:     - жовчогінний  чай  -  1/3  стакана  1  раз  в день до їди за
30-40 хв, 24 дні;     - ультрафіолетове  опромінення  (УФО) - ерітемна доза,  через
день - N 5-7;     - імерсійні  ванни 30-90 хвилин,  кожний день або через день,
N 8-10;     - душ "Дощик", циркулярний, висхідний - N 10-12, щоденно; або
підводний душ-масаж - N 5-7, через день;     - загальний масаж - N 8-10, через день, або щоденно;     - релакс або свінг-терапія N 10 кожний день  або  через  день
15 хвилин на процедуру;     - галотерапія - N 7-10, через день.     Термін санаторно-курортного лікування - 24 дні.     Показники якості  лікування:  поліпшення   загального   стану
психічної та фізіологічної адаптації, відновлення працездатності.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування осіб,
   що постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
 осіб, що зазнали радіаційного впливу в діапазоні доз,
     що не викликають променеву хворобу, але мають
      соматичні захворювання в стадії компенсації
 

     Діагностика на санаторному етапі*     - Основні клінічні  критерії:  в  першу  чергу  залежать  від
наявної  соматичної  патології  та  проявів радіофобіїї, порушення
психологичної та фізіологічної адаптації.  Окрім того у  хворих  є
емоційна    лабільність,   зниження   працездатності,   слабкість,
дратливість, порушення сну, іноді депресія, зниження якості життя,
що трактують як прояви синдрому хронічної втоми.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - глюкоза крові;     - загальний аналіз сечі;     - імунограмма;     - Печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
АЛТ, АСТ, холестерин, (бета)-ліпопротеіди, тимолова проба);     - ревмопроби,     - показники ПОЛ та АОС;     - тіреоідний статус: Т3, Т4, АтТГ;     - ЕКГ, КІГ або САКР;     - вивчення якості життя     Додатково: аналіз калу на яйця глистів; сканування щитовидної
залози;     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД щитовидної залози;     - Електрокардіографія;     - моніторування PS щоденно: вранці, ввечері;     Консультації спеціалістів:   психотерапевта   та   психолога,
ендокринолога,   невропатолога,   кардіолога,   уролога  та  інших
необхідних фахівців.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим II-III;     психотерапія, психологічна корекція, музико-, фонотерапія;     кліматотерапія, повітряні  ванни,  прогулянки  по  території,
таласотерапія.     Руховий режим:   ранкова  гігієнічна  гімнастика,  лікувальна
фізкультура;     масаж хребта,  комірцевої  зони через день,  8-10 процедур на
курс;     Дієта (1, 4, 5, 8, 9, 10) в залежності від наявної патології,
збагачена  антиоксидантами,   вітамінами   (ретинол,   аскорбінова
кислота,  тіамін),  мікроелементів  (бром,  цинк,  кобальт,  мідь,
молібден),  з  підвищеним   вмістом   речовин,   яким   притаманна
ентеросорбуюча дія (яблука, банани, сливи, екстралакт, фібролакт);     Мінеральні води   малої   та   середньої   мінералізації    -
гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, слабко мінералізовані води з
підвищеним вмістом органічних речовин (АкваВита плюс, Збручанська,
Мелітопольська  Елітна,  Миргородська,  Нафтуся,  Новозбручанська,
Планета,  Поляна Купель, Поляна Квасова, Бронічанка, Фон-Графська,
та інші)  -  за  40-45  хв  до їжі,  по 150-200 мл 2 рази на день;
йодована мінеральна вода (Йодіс,  Українська Йодована,  Йодованка)
по 50 мл 1 раз на день, 24 дні.     Фітотерапія     - детоксіфіт 70 мл 1 раз на день, 24 дні;     - рослинні адаптогени (жень-шень,  родиола рожева  -  золотий
корінь,   елеутерокок,  левзея  -  маралячий  корінь,  заманиха  -
ехинопакс);     - синглетно-киснева   терапія   (коктейлі  або  інгаляції)  -
N 10-20, щоденно;     Бальнеотерапія: природні   та   штучні  ванни  -  мінеральні,
соляні, хвойні,   йодобромні   ванни   (20    мг/л),    експозиція
10-15 хвилин,  температура,  34-37 град.С,  8-10 на курс;  кисневі
ванни з  концентрацією   кисню   30-40   мг/л   (1-1,2   ммоль/л),
34-37 град.С, 10-15 хвилин, 10 процедур на курс;     Озокеритотерапія або пелоїдотерапія на уражену ділянку  через
день,  10-12  на  курс;  пелоідотерапія  на  паравертебральну  або
комірцеву ділянки,  температура грязі 38-40 град.С,  20 хв, N 8-10
процедур на курс;     Апаратна фізіотерапія  на  ділянку  уражених  органів  згідно
традиційних стандартів лікування, а також:     - фонофорез  лікарської  суміші  (10,0-15,0  мас%  пелоідину,
10,0-15,0 мас% - 45% діметилсулфаксиду, 10,0-15,0 мас% тимогену на
вазиліно-линоліновій підставі до 100,0  мл)  на  ділянку  проекції
селезінки,  щільність  струму  0,05 Вт /кв.см (перші 2 процедури),
послідовні процедури - 0,2  Вт/кв.см,  режим  безперервний,  через
день, по 10-12 кв., тривалість імпульсу 10 мс.     - ЕМХ мм-діапазону на проекцію серця, потиличну зону, ділянку
печінки   або   гастродуоденальну   зону,  частота  випромінювання
59-63 Гц,  вихідна потужність 2-7  мВт/кв.см,  режим  генерації  є
безперервний, тривалість процедури - 15 хв;     - лазеротерапії на рефлексогенні і  вазоактивні  зони  (точки
хребтових   артерій,  точки  потиличних  нервів,  проекції  шийних
симпатичних ланцюжків та паравертебральні точки шийних хребців,  а
також  на  ділянку серця,  (гелій-неоновий лазер) з довжиною хвилі
0,632 мкм), через день не більше від 10 рефлексогенних зон.     - лазеротерапія    на    ділянку    печінки   (інфрачервоного
діапазону - 0,89 мкм), ділянку печінки опромінюють з 3-х полів: по
правій   серединно-ключичній  лінії  у  6  міжребер'ї,  по  правій
пахвинній лінії - у 6-му міжребер'ї по правій пахвинній лінії -  у
8 міжребер'ї,  частота 300 Гц,  експозиція 256 с на кожне з полів,
не більше від 10 рефлексогенних зон, через день, 10-12 процедур на
курс;     - електросон,  5-20 Гц,  експозиція  30-60  хвилин,  щоденно,
15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     - інфітатерапія з частотою електромагнітних хвиль від  30  до
70 Гц, щоденно або через день, 10 процедур;     - лікувальний  електрофорез   за   Вермелем   або   Щербаком,
10-12 процедур на курс, через день;     - центральна аналгезія, 800-1000 Гц, експозиція 20-40 хвилин,
щоденно, 15-20 хвилин, на курс 10-15 процедур;     - лікувальний  електрофорез  розчинів   грязі,   1%   розчину
пелоїдину  або   пелорапу   на   уражені   ділянки,   через  день,
8-10 процедур на курс.     Додатково:     - нирковий,  жовчогінний,  гіпотензивний або седативний чаї -
1/3 стакана 1 раз в день до їди за 30-40 хв, 24 дні;     - ультрафіолетове опромінення (УФО) -  ерітемна  доза,  через
день - N 5-7;     - імерсійні ванни 30-90 хвилин кожний день  або  через  день,
N 8-10 на курс;     - душ "Дощик", циркулярний, висхідний - N 10-12, щоденно; або
підводний душ-масаж - N 5-7, через день;     - загальний масаж - N 8-10, через день, або щоденно;     - релакс  або  свінг-терапія  N 10 кожний день або через день
15 хвилин на процедуру;     - галотерапія - N 7-10, через день.     Термін санаторно-курортного лікування - 24 дні.     Показники якості   лікування:   поліпшення  загального  стану
психічної  та  фізіологічної  адаптації,  зменшення  клінічних  та
клініко-функціональних     проявів     захворювання    відновлення
працездатності, поліпшення якості життя.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування осіб,
   що постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
 осіб, що зазнали радіаційного впливу в діапазоні доз,
     що не викликають променеву хворобу, але мають
       соматичні захворювання в стадії вираженого
      клінічного розвитку при стабільному перебігу
        в стадії компенсації або субкомпенсації,
            з нерізко зниженою толерантністю
               до фізичного навантаження
 

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні критерії: в першу чергу залежать від наявної
соматичної  патології,  а   також   порушення   психологічної   та
фізіологічної  адаптації.  Частіш  за  все  у  хворих  є  емоційна
лабільність,  зниження  працездатності,  слабкість,   дратливість,
порушення сну, іноді депресія, зниження якості життя.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові,     - глюкоза крові;     - вивчення стану адаптації за методикою Гаркаві;     - загальний аналіз сечі;     - імунограмма;     - печінковий комплекс (загальний білірубін та  його  фракції,
АЛТ, АСТ, холестерин, (бета)-ліпопротеіди, тимолова проба);     - ревмопроби;     - показники ПОЛ та АОС;     - тіреоідний статус: Т3, Т4, АтТГ;     - вивчення якості життя     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД щитовидної залози, органів брюшної порожнини;     - моніторування частоти серцевих скорочень  щоденно:  вранці,
ввечері;     - ЕКГ, КІГ або САКР;     - при необхідності - ЕГДС, pH-метрія, ректороманоскопія.     Додатково: загальний аналіз калу,  дослідження скритої крові;
сканування щитовидноі залози, інших органів.     Консультації спеціалістів:   психотерапевта   та   психолога,
ендокринолога,       невропатолога,      кардіолога,      уролога,
ортопеда-травматолога в залежності від наявної патології.

     Санаторно-курортне лікування*     Санаторний режим I-II;     Дієта, що забезпечує добову потрібність у йоді (200-220 мкг -
продукти  моря),  збагачена антиоксидантами,  вітамінами (ретинол,
аскорбінова кислота, тіамін), мікроелементів (бром, цинк, кобальт,
мідь,  молібден),  з  підвищеним вмістом речовин,  яким притаманна
ентеросорбуюча дія (яблука, банани, сливи, екстралакт, фібролакт)     Психотерапія, психологічна корекція, музико-, фонотерапія;     Масаж хребта,  комірцевої зони через день,  8-10 процедур  на
курс.     Мінеральні води   малої   та   середньої   мінералізації    -
гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, слабко мінералізовані води з
підвищеним   вмістом   органічних   речовин   (Анна,    АкваВита+,
Бронічанка,  Збручанська, Діана, Мелітопольська Елітна, Луганська,
Миргородська,  Нафтуся,  Новозбручанська,  Планета, Поляна Купель,
Поляна  Квасова,  Свалява  Фон-Графська  та інші) - за 40-45 хв до
їжі, по 150-200 мл 2 рази на день;     Фітотерапія: детоксіфіт,  гастрофіт,  нефрофіт або інші 70 мл
1 раз на день, 24 дня;     Синглетно-киснева терапія (коктейлі або інгаляції) - N 10-20,
щоденно;     - лікувальні   інгаляції   в  залежності  від  стану  органів
дихання;     Бальнеотерапія: природні   та   штучні  ванни  -  мінеральні,
хвойні,  шавлеві   або   лавандові,   експозиція   10-15   хвилин,
температура,   34-37   град.С,  8-10  на  курс;  кисневі  ванни  з
концентрацією кисню 30-40  мг/л  (1-1,2  ммоль/л),  34-37  град.С,
10-15 хвилин, 10 процедур на курс;     Апаратна фізіотерапія:     - електросон,  5-20  Гц,  експозиція  30-60 хвилин,  щоденно,
15-20 хвилин, на курс 15-20 процедур;     - центральна аналгезія, 800-1000 Гц, експозиція 20-40 хвилин,
щоденно, 15-20 хвилин, на курс 10-15 процедур;     - інфітатерапія  з  частотою електромагнітних хвиль від 30 до
70 Гц, щоденно або через день, 10 процедур;     - ЕМВ     мм-діапазону    на    потилично-тім'яну    ділянку,
10-12 процедур, 30 хв, щоденно.     Додатково:     - нирковий,  жовчогінний,  гіпотензивний або седативний чаї -
1/3 стакана 1 раз в день до їди за 30-40 хв, 24 дні;     - релакс або свінг-терапія N 10 кожний день  або  через  день
15 хвилин на процедуру.     Термін санаторно-курортного лікування - 24 дні.     Показники якості   лікування:   поліпшення  загального  стану
психічної  та  фізіологічної  адаптації,  зменшення  клінічних  та
клініко-функціональних     проявів     захворювання    відновлення
працездатності.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
          санаторно-курортного лікування осіб,
   що постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
   осіб, що перенесли гостру променеву хворобу та ті,
    що отримали дозу зовнішнього опромінення 1-3 Зв
 

     Діагностика на санаторному етапі*     Основні клінічні      критерії:      слабкість,      зниження
працездатності,  емоційна  лабільність,  порушення сну,  депресія,
зниження  якості  життя,  прояви   захворювань   серцево-судинної,
нервової,  імунної ,  ендокринної систем,  травного тракту, нирок,
статево-рухового апарату, шкіряних покровів..     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний аналіз крові     - глюкоза крові;     - вивчення стану адаптації за методикою Гаркаві;     - загальний аналіз сечі;     - імунограмма;     - печінковий  комплекс  (загальний білірубін та його фракції,
АЛТ, АСТ, холестерин, (бета)-ліпопротеіди);     - сечовина, креатинин, сечова кислота;     - тіреоідний статус: Т3, Т4, АтТГ;     - вивчення якості життя     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - УЗД щитовидної залози;     - електрокардіографія (ЕКГ);     - моніторування   АД,  частоти  серцевих  скорочень  щоденно:
вранці, ввечері;     - ЕКГ, КІГ або САКР;     - при необхідності - ЕГДС,  pH-метрія,  УЗД органів  черевної
порожнини, ректороманоскопія;     Додатково: сканування щитовидної  залози;  пункційна  біопсія
залози (за необхідністю), РЕГ, ЕЕГ, УЗД мозку.     Консультації спеціалістів:   психотерапевта   та   психолога,
кардіолога,        ортопеда-травматолога,        гастроентеролога,
ендокринолога, невропатолога, дерматолога.     Обсяг лікувальних   заходів:   лікування  в  умовах  місцевих
санаторіїв*     Санаторний режим I-II;     Психотерапія, психологічна корекція;     музико- та фонотерапія, аромотерапія     Руховий режим:  ранкова  гігієнічна  гімнастика,   лікувальна
фізкультура,     - кліматотерапія, повітряні ванни, прогулянки по території;     - масаж хребта,  комірцевої зони через день, 8-10 процедур на
курс;     Дієта, що забезпечує добову потрібність у йоді (200-220 мкг -
продукти моря),  збагачена антиоксидантами,  вітамінами  (ретинол,
аскорбінова кислота, тіамін), мікроелементів (бром, цинк, кобальт,
мідь,  молібден),  з підвищеним вмістом речовин,  яким  притаманна
ентеросорбуюча дія (яблука, банани, сливи, екстралакт, фібролакт).     Мінеральні води   малої   та   середньої   мінералізації    -
гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, слабко мінералізовані води з
підвищеним вмістом  органічних  речовин  (АкваВита+,  Збручанська,
Мелітопольська  Елітна,  Миргородська,  Нафтуся,  Новозбручанська,
Планета,  Поляна Купель, Поляна Квасова, Бронічанка, Фон-Графська,
та інші)  -  за  40-45  хв  до їжі,  по 150-200 мл 2 рази на день;
йодована мінеральна вода (Йодіс,  Українська Йодована,  Йодованка)
по 50 мл 1 раз на день, 24 дні.     Фітотерапія:     - детоксіфіт,  гепатофіт,  гастрофіт  по 70 мл 1 раз на день,
24 дні;     - синглетно-киснева   терапія   (коктейлі  або  інгаляції)  -
N 10-20, щоденно;     Бальнеотерапія: природні   та   штучні  ванни  -  мінеральні,
соляні, хвойні,   йодобромні   ванни   (20    мг/л),    експозиція
10-15 хвилин,  температура,  34-37 град.С,  8-10 на курс;  кисневі
ванни з  концентрацією   кисню   30-40   мг/л   (1-1,2   ммоль/л),
34-37 град.С, 10-15 хвилин, 10 процедур на курс.     Термін санаторно-курортного лікування - 24 дні.     Показники якості   лікування:   поліпшення  загального  стану
психічної та фізіологічної адаптації, відновлення працездатності.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
 

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО
                                 Наказ МОЗ України
                                 06.02.2008  N 56
 

                        КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
             санаторно-курортного лікування
         новоутворень, злоякісних новоутворень,
               доброякісних новоутворень
 

     Шифр по МКХ-10: KII     Новоутворення (С00-Д48)     Злоякісні новоутворення (С00-Д09)     Доброякісні новоутворення (Д10-Д36)

     Клінічна класифікація злоякісних новоутворень     Група Iа - хворі  з  захворюваннями,  які  мають  загрозу  на
злоякісне новоутворення.  Вони підлягають поглибленому дослідженню
та при постановці діагнозу - зняттю з обліку чи  переводу  в  іншу
групу.     Група Iб - хворі на передракові захворювання.     Група II  -  хворі  на  злоякісне новоутворення,  які мають в
результаті  застосування  сучасних   методів   лікування   реальні
перспективи повного вилікування чи довготривалої ремісії.     - Група IIа  -  хворі,  які  підлягають  радикальному,  тобто
направленому на повне вилікування від пухлини, лікуванню.     Група III  -  практично  здорові  в  результаті  радикального
лікування (хірургічного, променевого, комбінованого, комплексного)
злоякісного  новоутворення  особи  при  відсутності  рецидивів  та
метастазів.     Група IV  -  хворі  з  розповсюдженими  формами   злоякісного
новоутворення, котрим неможливо провести радикальне лікування, але
разом  з  цим  показано  чи  планується  хірургічне   комбіноване,
комплексне,  хіміогормональне чи інше фармакологічне паліативне чи
симптоматичне лікування.

     Діагностика на санаторному етапі*:     - на  санаторному  етапі  не проводиться первинна діагностика
онкологічних захворювань.  При реабілітації онкологічного  хворого
необхідно  контролювати  загальний  клінічний стан хворого та стан
системи,  яка уражена (локалізація пухлини), стан серцево-судинної
системи,  лімфатичної  його  еквіваленти.  системи  та  гемостазу,
імунної системи.     - клінічні  критерії  загального стану хворого:  втрата ваги,
довготривалий субфібрилітет,  збільшення периферичних  лімфатичних
вузлів,   симптоми   кровотечі,  наявність  чи  почуття  наявності
об'ємного новоутворення, біль та його еквіваленти.     Обов'язкові лабораторні дослідження:     - загальний клінічний аналіз крові (при відхиленні від  норми
повторювати 1 раз у 10 днів)     - коагулограма (при відхиленні від норми повторювати 1 раз  у
10 днів)     - біохімічне дослідження  крові  (при  відхиленні  від  норми
повторювати 1 раз у 10 днів)     - загальний аналіз сечі (при відхиленні від норми повторювати
1 раз у 10 днів, аналіз по Земницькому)     - аналіз калу на приховану кров  (при  відхиленні  від  норми
повторювати 1 раз у 10 днів).     Обов'язкові інструментальні дослідження:     - електрокардіографія;     - реоенцефалографія,  периферична  реовазографія   (з   метою
визначення   можливості   та   доцільності   призначення   методів
курортного лікування);     - УЗД  ураженого  органу  та органів "мішеней" на відсутність
прогресування онкологічного процесу чи метастазування.     - При  необхідності проводять рентгенологічне та ендоскопічне
дослідження    органу,    визначення     функціонального     стану
серцево-судинної,  бронхо-легеневої,  гастродуоденоентерологічної,
нефроурологічної систем.     Додаткові лабораторні та інструментальні дослідження:     проводять залежно  від  стану  основного  захворювання,  виду
проведеного  радикального  лікування та наявності його ускладнень,
характеру супутніх захворювань.     Консультації фахівців:     направлення онкологічного  хворого   до   санаторію   повинно
здійснюватися  онкологом  та  курортологом - фізіотерапевтом вищої
кваліфікації, має бути документально оформлено.     В санаторії   онкологічного   хворого   повинен   обов'язково
консультувати   лікар-психотерапевт,   якій    володіє    питанням
проведення психотерапії саме онкологічних хворих.     Консультації інших фахівців проводяться за необхідністю.

     Санаторно-курортне лікування*     Головні терапевтичні   ефекти,   які  очікуються:  покращення
загального та психологічного стану хворого,  зменшення  ускладнень
проведеної попередньої радикальної протипухлинної терапії,  якості
життя  онкологічного  хворого  та  лікування  поєднаної  патології
внутрішніх органів.     Можливості курортного лікування та фізіотерапії  у  онкології
обумовлено  кількома відомими механізмами лікувальної дії фізичних
чинників.  До них,  у першу чергу,  відноситься  універсальна  дія
фізичних факторів на стан кровообігу та мікроциркуляцію,  що являє
собою одну з неспецифічних проявів дії будь-якого джерела фізичної
енергії.  Доведена  позитивна  дія  факторів на серцево-судинну та
бронхолегеневу    системи    хворих,     можливість     стимуляції
функціонального  стану  ендокринних  залоз  та  нормалізації стану
центральної,  вегетативної  та  периферійної   нервової   системи,
імунорегулюючої   дії,   дії   на   стан   кровотворної   системи;
протизапальної,  репаративної,  знеболюючої  та  седативної   дії,
психотерапевтичного      впливу      нових     та     оригінальних
фізіотерапевтичних методик.     Бажано санаторно-курортне   лікування   в  зимово-весняні  та
осінні пори року.     Онкологічним хворим,  які  направлені  на  санаторно-курортне
лікування одразу після  проведеного  радикального  протипухлинного
лікування,  рекомендований  наступний перелік лікувальних фізичних
чинників та об'єм санаторно-курортного лікування:     Дієта повинна  бути індивідуально призначена в залежності від
стану хворого;     Санаторний режим: I-II;     Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика;     Кліматотерапія: аеротерапія;     Психотерапія: індивідуальна.     Комплексна санаторно-курортна       реабілітація      повинна
призначатися на 3 день перебування у санаторно-курортному закладі,
використовувати     не     більш     3-х     методів     загальної
фізіобальнеотерапії,  не  більше  2-х  методів  в  один   день   з
урахуванням призначень медикаментозної терапії на госпітальному чи
амбулаторному етапах.     Мінеральні води.  Даної  категорії  хворим призначають в разі
відсутності пухлин шлунково-кишкового  тракту.  Вибір  мінеральної
води  та  її  методика  залежать  від  морфо-функціонального стану
шлунково-кишкового тракту.  Загальний добовий  та  курсовий  об'єм
води повинен бути на половину зменшений в порівнянні з нормами для
неонкологічних хворих.     Бальнеотерапія. Застосовують  індиферентну  температуру води,
мінімальну тривалість процедур та їх комбінацій.  Показані  методи
водолікування  у  вигляді  різних  душів за винятком душа Шарко та
підводного душа-масажу,  загальні  та  напівперлинні   ванни   без
застосування  будь-яких  апаратних  чи  інших  механічних коливань
води.     Доцільно призначення   методів   бальнеолікування  у  вигляді
напівванн (для ніг чи ручних)  різного  хімічного  складу  низьких
концентрацій в залежності від стану хворого, в першу чергу - стану
судинної та серцево-судинної системи,  а саме: природні морські та
мінеральні,    сірководневі,    вуглекислі   та   азотні,   штучні
хлоридно-натрієві, хвойні, кисневі, йодобромні та трав'яні.     Апаратна фізіотерапія.    Можливе   застосування   постійного
струму,    імпульсних    струмів    низької    частоти,    методів
електростимуляції,   змінного  магнітного  поля  низької  частоти,
ультразвуку на  зони,  безпосередньо  чи   рефлекторно-сегментарно
не зв'язані з розташуванням пухлини.     Доцільне призначення   інгаляцій    різних    фармакологічних
препаратів в   залежності   від   потреб   хворого:   масляних  чи
трав'яних -   після   проведених    операцій    з    застосуванням
інтубаційного  наркозу,  пухлин  голови  та  шиї;  бронхолітичних,
муколітичних,  ферментних та спазмолітичних препаратів  -  в  разі
наявності пухлин бронхо-легеневої системи;  інгаляцій вазоактивних
препаратів: (бета)-блокаторів (обзидан)  чи  антагоністів  кальцію
(ізоптин)  -  в  разі  лікування  післяопераційного  гіпотиреозу у
хворих з пухлинами щитоподібної залози.     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості    лікування:     відсутність     показників
психологічної та соматичної декомпенсації, прогресування головного
та супутніх захворювань; поліпшення загального клінічного стану та
функціонального стану органів і систем.     Протипоказання: не направляють на  реабілітацію  онкологічних
хворих  з  наявністю  морфо-функціональної декомпенсації будь-якої
системи II-III  ступеню.  З  ЛФЧ  протипоказані:  геліотерапія  та
загальні ультрафіолетові опромінення,  пелоїдотерапія, контрастні,
високоінтенсивні    високочастотні     та     ультрависокочастотні
електромагнітні коливання.

     Онкологічним хворим,    які   радикально   вилікувані   після
перенесеного онкологічного захворювання,  рекомендований наступний
перелік     лікувальних     фізичних     чинників     та     об'єм
санаторно-курортного лікування:     Дієта повинна  бути індивідуально призначена в залежності від
стану хворого;     Санаторний режим: II-III;     Руховий режим:  ранкова   гігієнічна   гімнастика,   дозована
ходьба, індивідуальні методи лікувальної фізкультури.     Кліматотерапія: аеротерапія, таласотерапія.     Психотерапія - індивідуальна.     Комплексна санаторно-курортна      реабілітація       повинна
призначатися на 3 день перебування у санаторно-курортному закладі,
використовувати     не     більш     3-х     методів     загальної
фізіобальнеотерапії,   не   більше  2-х  методів  в  один  день  з
урахуванням призначень медикаментозної терапії на госпітальному чи
амбулаторному етапах.     Мінеральні води  призначають   категорії   хворим   з   метою
покращення  стану шлунково-кишкового тракту,  нирок,  профілактики
порушень ендокринної та імунної систем, мінерального обміну, стану
серцево-судинної системи та гемостазу.     Вибір мінеральної  води   та   її   методика   залежать   від
морфо-функціонального стану шлунково-кишкового тракту.     Бальнеотерапія. Застосовують індиферентні  температури  води,
мінімальну тривалість процедур та їх комбінацій,  мінімальний тиск
течії води в разі  проведення  підводного  душу-масажу.  Показаний
весь   перелік   методів  водолікування  за  винятком  контрастних
методик.     Доцільно призначення    методів    бальнеолікування   різного
хімічного складу води низьких концентрацій в вигляді загальних  чи
напівванн  в  залежності від стану хворого,  в першу чергу - стану
судинної та серцево-судинної системи, будь-якого хімічного складу,
за винятком радонових процедур.     Апаратна фізіотерапія. Можливе застосування загального об'єму
факторів.   Доцільно   призначення   ЛФЧ   в  малих  дозах  та  на
індиферентні перенесеної локалізації онкопроцесу зони.     Переважно рекомендовано   застосування   постійного   струму,
електрофорезу,  імпульсних  струмів   низької   частоти,   методів
електростимуляції,   змінного  магнітного  поля  низької  частоти,
ультразвуку.     Можливе призначення ЛВНІ,  видимого світла, короткохвильового
УФО,  місцевих методів  високочастотної  та  ультрависокочастотної
фізикотерапії.     Доцільне призначення   інгаляцій    різних    фармакологічних
препаратів в   залежності   від   потреб   хворого:   масляних  чи
трав'яних -   після   проведених    операцій    з    застосуванням
інкубаційного  наркозу,  пухлин  голови  та  шиї;  бронхолітичних,
муколітичних,  ферментних та спазмолітичних препаратів  -  в  разі
наявності пухлин бронхо-легеневої системи;  інгаляцій вазоактивних
препаратів:  (бета)-блокаторів (обзідан) чи  антагоністів  кальцію
(ізоптин)  -  в  разі  лікування  післяопераційного  гіпотиреозу у
хворих з пухлинами щитоподібної залози.     Поряд з цим,  рекомендовано застосування інгаляцій ізоптину у
хворих після променевого лікування для лікування  та  попередження
проявів променевого       пульмоніту       (Роздильская      О.Н.,
Роздильский С.И., Климчук О.В., 1997 ).     Доцільно лікування  променевих ушкоджень:  шкіри за допомогою
методів   електрофорезу   дімексиду,   протеолітичних   ферментів,
тренталу (В.С.  Улащик,  2004), ультрафонофорезу, магнітофорезу та
аеройонофорезу, серцево-судинної системи - за допомогою постійного
струму,   імпульсних   струмів  низької  частоти  та  ультразвуку.
Рекомендовано зниження побічної дії L-тироксину при лікуванні раку
щитоподібної залози за допомогою також інгаляцій ізоптину.     Рекомендовано місцеве застосування ЛВНІ в терапії  ускладнень
хірургічного втручання (В.С. Улащик, 2004).     Можливе застосування   ЕМК    КВЧ    слабкої    інтенсивності
(10-15 мВт/кв.см)  у  якості  гемопротекторної  та імуномодулюочої
дії, підвищення ефективності фармакотерапії (В.С.Улащик, 2004).     Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.     Показники якості   лікування:   покращення   клінічного    та
психологічного   стану,  відсутність  прогресування  основного  та
супутніх захворювань; нормалізація стану гемостазу, ендокринної та
імунної систем.     Протипоказання: не направляють на  реабілітацію  онкологічних
хворих  з  наявністю  морфо-функціональної декомпенсації будь-якої
системи II-III  ступеню.  З  ЛФЧ  протипоказані:  геліотерапія  та
ультрафіолетові     опромінення,    пелоїдотерапія,    контрастні,
високоінтенсивні    високочастотні     та     ультрависокочастотні
електромагнітні коливання.

---------------     * - ступінь доказовості A за Ю.Л.  Шевченком, І.Н. Денисовим,
В.І. Кулаковим,  Р.М.  Хаітовим (см.  Клинические рекомендации для
практикующих врачей,   основанные  на  доказательной  медицине.  -
2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. - 1248 с.)

 Начальник Управління
 материнства, дитинства
 та санаторної справи                               В.В.Бондаренко
Джерело:Офіційний портал ВРУ