МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 38 від 28.03.94м.Київ
Про організацію та проведеннязаходів по боротьбі з педикульозом
Проблема педикульозу в Україні залишається актуальною. Згідно
з офіційною реєстрацією осіб з педикульозом, розпочатою в 1986
році, найвищий показник ураженості був у 1990 році і складав 193.4
на 100 тис. населення. Реєструється, в основному, головний
педикульоз. Виявляється він в усіх областях України. Найбільша
ураженість відмічається серед дитячих, підліткових колективів.
Щорічно діти до 14-років складають 80-85% від усієї кількості
уражених педикульозом. Серед школярів уражені педикульозом
виявляються, як правило, після канікул. У вересні виявляються до
30% від зареєстрованих протягом року. Працівники лікувально-профілактичних, дитячих установ до
огляду на педикульоз часто ставляться формально. Процент осіб з
педикульозом, виявлених при оглядах, які проводять спеціалісти
санепідстанції і дезстанції, у декілька разів вищий, ніж при
оглядах працівниками лікувально-профілактичних установ. Нерідко
педикульоз виявляють у хворих, які госпіталізовані за направленням
поліклінік, а також у дітей, що направляються у літні оздоровчі
установи. Не приділяється достатньої уваги боротьбі з педикульозом
серед найнебезпечніших контингентів - осіб без певного місця
проживання. Саніатрно-епідемічна служба послабила державний санітарний
нагляд за проведенням заходів, спрямованих на профілактику та
боротьбу з педикульозом. Мають місце випадки, коли джерела
педикульозу в дитячих і підліткових організованих колективах не
виявляються, не пред'являються необхідні вимоги до адміністрації
учбових закладів, гуртожитків щодо створення необхідних побутових
умов для регулярного миття та зміни постільної білизні.
Недостатньо гостро і послідовно ставляться перед органами
житлово-комунального господарства, побутового обслуговування та
іншими установами питання будівництва, реконструкції або ремонту
та експлуатації лазень, пралень, душових, санітарних пропускників. З метою посилення і удосконалення заходів профілактики і
боротьби з педикульозом: Н А К А З У Ю:
Затвердити та ввести в дію Інструктивно-методичні вказівки
щодо проведення протипедикульозних заходів (додається).
Пропоную: 1.Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам
управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, головним лікарям басейнових
лікарень: 1.1.Прийняти Інструктивно-методичні вказівки щодо проведення
протипедикульозних заходів до неухильного виконання. 1.2.Систематично інформувати місцеві державні адміністрації
про стан ураження педикульозом, забезпечення населення пунктів
лазнями, душовими, санітарними пропускниками, пральнями. В
інформаціях зазначити установи і відомства, з вини яких
не виконуються профілактичні і протипедикульозні заходи. 1.3.Забезпечити складання планів комплексних заходів по
боротьбі з педикульозом разом з з зацікавленими міністерствами і
відомствами. 1.4.Забезпечити повне виявлення на педикульоз серед осіб, які
звертаються по медичну допомогу до закладів і установ охорони
здоров'я, в дитячих і підліткових установах, осіб без певного
місця проживання. 1.5.Організувати на адміністративних територіях систематичне
(1 раз у 2 роки) проведення семінарів по підвищенню кваліфікації
медичних працівників, в тому числі середнього медичного персоналу,
з питань активного виявлення осіб з педикульозом та проведення
протипедикульозних заходів. 2.Головним лікарям Кримської республіканської, обласних,
Київської, Севастопольської міських та басейнових санепідстанцій: 2.1.Забезпечети облік і реєстрацію кожного випадку
педикульозу в порядку, встановленому для інфекційних захворювань. 2.2.Підвищити вимогливість до керівників лікувально-профілак-
тичних установ за додержанням санепідрежиму в лікарнях, дитячих і
підліткових установах, профтехучилищах, гуртожитках, будинках для
інвалідів та пристарілих, до керівників об'єктів
комунально-побутового обслуговування щодо забезпечення
санітарно-гігієнічних умов, які попереджують занесення і
розповсюдження педикульозу, використовуючи для цього всі права
державного санітарного нагляду. 2.3.Випадки масового педикульозу в організованих колективах
виносити на обговорення в місцевих державних адміністраціях з
притягненням до адміністративної відповідальності керівників
установ за допущені недоліки. 2.4.Забезпечити обов'язкове епідеміологічне розслідування
кожного випадку платтяного педикульозу з прийняттям невідкладних
заходів пошуку джерела педикульозу та попередження його
розповсюдження, а також епідеміологічне розслідування вогнищ
головного педикульозу в організованих колективах. 2.5.Встановити термін нагляду за вогнищем педикульозу - 1
місяць з проведенням огляду на педикульоз у вогнищи 1 раз в 10
днів. Вважати вогнище основним після триразових негативних
результатів обстеження. 2.6.Не дозволяти експлуатацію побутових, реконструйованих,
капітально відремонтованих лікарняних установ без забезпечення їх
стаціонарними дезінфекційними камерами у відповідності з
нормативами. 2.7.Забезпечити вибірковий контроль обгрунтованості заявок
лікувальних закладів та аптечних установ на педикулоциди, за
правилами їх використання. При необхідності заслуховувати ці
питання на санепідрадах. 2.8.Забезпечити контроль за наявністю в аптеках
протипедикульозних препаратів та направлення їх на контроль у
Львівський НДІ епідеміології та гігієни. 2.9.Періодично розглядати питання по боротьбі з педикульозом
разом із зацікавленими службами та відомствами. 3.Директору Львівського НДІ епідеміології та гігієни
(Безкопильний І.Н.): 3.1.Проаналізувати причини розповсюдження педикульозу на
території України, розробити пропозиції по вдосконаленню
протипедикульозних заходів і представити їх до Головного
санепідуправління МОЗ України до 01.06.94 р. 3.2.Забезпечити дослідження біологічної активності
антипедикульозних засобів, які використовуються в Україні. 3.3.Розробляти і направляти в області проипозиції щодо
проведення протипедикульозних заходів, звернувши особливу увагу на
дитячі закриті установи, будинки для пристарілих, дитячі оздоровчі
установи, школи-інтернати, професійно-технічні училища. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальників
головних управлінь - санітарно-епідеміологічного Моісеєву А.В.,
організації медичної допомоги і медичного страхування - Картиша
А.П., організації медичної допомоги дітям і матерям Гойду Н.Г.
Заступник міністра В.Ф.Марієвський
Затвердженонаказом МОЗ України
N 38 від 28.03.94 р.
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДОПРОВЕДЕННЯ ПРОТИПЕДИКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ
1. Епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення вошей.
На тілі людини паразитують три види вошей: платтяні, головні
та лобкові. Ураження головними та платтяними вошами називається
педикульозом, лобковими - фтиріоз. Платтяні і головні є перенощиками тифу, волинської гарячки та
зворотного тифу. Збудчик епідемічного висипного тифу - рикетсії Провачека
потрапляють у шлунок вошей разом з кров'ю хворого на висипний тиф,
проникають в епітеліальні клітини шлунка і там розмножуються,
накопичуючись у велики кількостях. В результаті бурхливого
розмноження рикетсій клітини епітелію розриваються, збудник
потрапляє у просвіт кишечника. Рикетсії виділяються назовні разом
з фекальними масами. Зараження людини висипним тифом відбувається
внаслідок втирання збудника у пошкоджену шкіру або кон'юктиву ока.
Воша набуває здатності бути заразною для людини через 4-7 днів
після кровосмоктання на тілі хворого. Термін життя вошей,
заражених р.Провачека, скорочується внаслідок того, що вони через
7-12 днів після зараження гинуть від рикетсіонної інфекції. Воші, що насмокталися крові хворих на хворобу Бриля, можуть
передавати рикетсії іншій людині, як і при епідемічному висипному
тифі. Механізм передачі збудника волинської гарячки такий самий, як
і при висипному тифі але воші, заражені збудником волинської
гарячки не гинуть. Збудник зворотного тифу - спірохета Обеймейєра потрапляє з
кров'ю хворої людини в кишечник вошей, звідти вже через 15 хвилин
переходить в гемолімфу і розмножується. Заразною вош стає вже
через 5-6 днів, найбільшої небезпеки набуває на 8-21 день. Людина
заражається при роздушенні воші і попадання гемолімфи, яка містить
спірохети. у пошкоджену шкіру і слизові.
1.1.Відомості про біологію та екологію вошей.
Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і
живляться її кров'ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії:
яйце-гнида, личинка і статевозріла воша. Яйце має довгасту форму
(1.0-1.5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєна з
волоссям. Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за
допомогою 3 пар лапок, а кігтиками, що дозволяє їм міцно
триматися на волоссі або тканині, в т.ч. синтетичній. Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після
кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за
допомогою 3 пар лапок з кігтиками. Платтяна воша має довжину тіла: у самиці - 2.3-4.75 мм, самця
- 2.1-3.7 мм. Живе у білизні людини, при великій кількості може
селитися в одязі, постільній білизні, панчохах, взутті. Для
кровосмоктання платтяні воші виходять на шкіру, для відкладання
яєць скупчуються у найтепліших місцях-зборках, швах та інших.
Самиця платтяної воші відкладає яйця купками по 6-14 штук на день
(200-300 штук за життя). Яйця міцно з'єднанні з тканиною.
Тривалість життя воші - 32-46 діб. Головна воша найчастіше живе у волосистій частині голови, в
основному, на скронях, потилиці, тім'ї, але може зустрічатися
також на тілі, одязі, білизні. Самиця відкладає на волоссі до 4
яєць на день (150 яєць за життя), які біля кореня дуже міцно
зв'язані з волоссям за рахунок речовини, що виділяє самиця.
Тривалість життя дорослих вошей 27-38 діб. Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших
волосистих частинах тілах, міцно утримуючись на шкірі, малорухома.
Поза тілом господаря може жити не більше 12 годин. Самиця
відкладає по 3 яйця (50 за життя). Без харчів головна воша живе 24
години, платтяна - 7-10 діб, лобкова воша - 10 годин.
Розповсюджуються воші, переповзаючи з однієї людини на іншу при
безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами -
одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для
волосся та інше. Збереженню завошивленості сприяють скупченість
населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також
невиконання правил особистої гігієни.
3.Організація та проведення протипедикульозних заходів.
Протипедикульозні заходи є частиною комплексу загальних
заходів по дотриманню протиепідемічного і санітарно-гігієнічного
режиму. Робота по попередженню педикульозу і боротьбі з ним
виконується згідно з Комплексним планом, розробленим і
затвердженим керівниками органів охорони здоров'я та зацікавленими
міністерствами і відомствами. Організаційно-методичну роботу по
виявленню педикульозу виконують відділи особливо небезпечних
інфекцій облсанепідстанцій, епідвідділи міськрайбассанепідстанцій,
а роботу по ліквідації вогнищ - дезстанції і дезпідрозділи
санепідстанцій. План узгоджується з місцевими органами влади. При
розробці плану необхідно врахувати: 1.Забезпечення умов, необхідних для додержання
санітарно-гігієнічних та протиепідемічних режимів в організованих
дитячих колективах. 2.Організація та проведення планових оглядів населення
(дитячі ясла; садки, дитячі будинки, будинки малюка,
загально-освітні школи, школи-інтернати, профетехучилища,
гуртожитки, установи соціального забезпечення, промислові та
сільськогосподарські підприємства. 3.Санація вогнищ, дезобробка завошивлених осіб. 4.Забезпечення ефективними інсектицидними засобами
лікувальних установ, аптечної мережі, організованих колективів. 5.Організація та проведення широкої санітарно-просвітньої
роботи, навчання способам профілактики і боротьби з педикульозом
широких верств населення методами усної пропаганди через засоби
масової інформації. З метою виявлення вогнищ педикульозу в плановому порядку
проводяться огляди різних контингентів населення силами таких груп
медпрацівників: 1.Всього населення - при проведенні диспансерних та
профілактичних оглядів (кабінет долікарського огляду, КІЗ) та при
кожному звернені по меддопомогу, в тому числі при оформленні
планової госпіталізації, обслуговуванні викликів вогнищ
інфекційних захворювань та інше. 2.Дітей, що відвідують дитячі дошкільні установи - щоденно
медперсонал разом з вихователями. 3.Учнів шкіл-інтернатів - щотижня перед і після кожного
відвідування родини - медперсонал установи разом з вихователями. 4.Учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ - після кожних
канікул за показаннями - вибірково - медперсонал з залученням
вчителів. 5.Дітей, що проживають у будинках малюка, дитячих будиках,
спецсанаторіях та інше - при надходженні, пізніше - щотижня в дні
купання та при виписуванні - медперсонал, із залученням
вихователів. Огляду підлягає також і обслуговуючий персонал. 6.Дітей, що від'їжджають в оздоровчі табори, санаторії для
навчання - комісійно педіатром та представниками дезстанцій,
щотижня в період перебування, перед поверненням з нього, під час
профоглядів. 7.Осіб, при прийомі на лікування в стаціонари, будинки для
осіб похилого віку, інтернати та інші спеціальні медичні установи
- медперсонал приймального покою, протягом лікування - кожні 7-10
днів та при виписці - медперсонал відділень. 8.Колективів, що формуються по оргнабору, переселенців,
студентських загонів - перед виїздом до місця роботи та при
поселенні - медпрацівники, що обслуговують названі контингенти за
решінням місцевих органів охорони здоров'я. 9.Осіб, що ведуть безладний спосіб життя - при затриманні
органів внутрішніх справ, муніципальною міліцією - при розміщенні
у відповідні установи - медпрацівники даних установ або за
домовленістю медпрацівники територіальних органів охорони
здоров'я. 10.Осіб, які спілкувалися з ураженими педикульозом - на
протязі 24 годин після виявлення вогнища - силами епідвідділів
санепідстанцій. До проведення одночасних оглядів організованих контингентів
за графіками і за епідемічними показниками рішенням
територіального органу охорони здоров'я створюються бригади
медпрацівників загальномедичної мережі, санепідслужби і
представників відомств. Для проведення оглядів на завошивленість в ЛПЗ дитячих і
підліткових установах, оздоровчих установах, будинках пристарілих
рекомендовано виділити спеціальне приміщення з хорошим освітленням
і відповідною укладкою (п.7). При виявленні педикульозу в організованих колективах
проводять обов'язкове епідеміологічне розслідування. Обсяг та
методи обробки вирішуються комісійно за участю дезінфекціоніста,
епідеміолога та санітарного лікаря, які курирують цю установу. При проведенні оглядів на педикульоз реєстрацію людей, у яких
він виявлений, здійснюють у журналі обліку та реєстрації
інфекційних захворювань (ф.060) у. Обліку підлягають особи, у яких
при огляді вперше виявлені як життєздатні, так і нежиттєздатні
воші в той же день з подальшим направленням екстренного
повідомлення - (ф.058) у відповідному порядку. В журналі обліку інфекційних захворювань (ф.060) у)
реєструються необхідні відомості у відповідності з позначенням
граф, звернувши увагу на місце постійного проживання, роботи,
навчання. У графі "Дата захворювання" - зазначають дату виявлення
педикульозу. У графі "Діагноз і дата його встановлення" -
зазначають діагноз основного захворювання, якщо педикульоз
виявлено у хворого. У графі "Змінений уточнений діагноз і дата
його встановлення" - зазначають вид педикульозу: головний,
платтяний, змішаний, а також стадії розвитку вошей. У графі
"Лабораторне дослідження та його результат" - зазначають дату, вид
обробки і результати наступного контролю ефективності обробки. У
графі "Примітка" зазначають випадки повторного виявлення
педикульозу у даної людини, якщо на протязі 12 місяців педикульоз
у неї було виявлено неодноразово. У звітних формах NN 1,2 подають випадки педикульозу,
(головного, платтяного, змішаного) вперше зареєстровані на протязі
звітного року. Випадки лобкового педикульозу не подаються. Вони
підлягають реєстрації дерматовенерологічною службою, яка здійснює
обробку завошивлених.
4.Профілактичні та винищувальні заходи.
З метою попередження завошивленості та її поширення в сім'ї
або колективі проводяться профілактичні, гігієнічні заходи, які
передбачають: регулярне миття тіла - не менше 1 разу на 7-10 днів,
зміну білизни в цей же термін або в міру забруднення з відповідним
пранням, щоденне розчісування волосся, систематичне очищення
верхнього одягу, головних уборів, постелі, дотримання чистоти. При виявленні вошей на будь-якому ступені розвитку (яйце,
личинка, доросла воша) дезинсекцію проводять одночасно, знищуючи
вошей безпосередньо як на голові, тілі людини, так і на його
білизні, одязі та інше (на протязі 1 доби). Дезинсекцію завошивлених осіб проводять силами медперсоналу,
що здійснює огляди, або спеціально виділеними для цієї мети
особами: 1) у медичних установах - медперсоналом цих установ; 2) в організованих дитячих установах - медперсоналом цих
установ. Забороняється відмовляти у госпіталізації по основному
захворюванні через педикульоз. Допускається проведення обробки завошивленого вдома після
вичерпного інструктажу щодо застосування педикулоцидів, правил
техніки безпеки та особистої гігієни з подальшим контролем якості
обробки дезпідрозділами. Контроль якості дезобробки проводять дезпідрозділи
санепідстанції або дезстанції до повної ліквідації вогнища. Особливу увагу необхідно звернути на осіб з "хронічних
вогнищ" (неодноразова реєестрація педикульозу на протязі року) та
"тривалоактивних" вогнищ (на протязі місяця педикульоз не
ліквідовано). Дезинсекційні заходи по боротьбі з вошами включають
механічний, фізичний та хімічний методи боротьби. Механічний метод звільнення від вошей та їх яєць проводиться
шляхом вичісування густим гребенем, обстригання або гоління.
Волосся збирається на папір і спалюється. Перед вичісуванням волосся промивається теплим 5-10% розчином
столового оцту, голова зав'язується хусткою або рушником,
експозиція 30 хвилин - 1 година. Після цього полегшується
вичісування яєць вошей. При хімічному методі боротьби використовуються такі засоби: 1. 0.15% водна емульсія карбофосу (витрата препарату на 1
особу становить 10-50 мл; окспозиція 20-30 хвилин); 2. 20% водна-мильна суспензія (емульсія) бензилбензоату
(10-30 мл, експозиція 20-30 хв.); 3. 10% водна мильно-гасова емульсія (10-20 мл, експозиція 30
хвилин - 1 година); 4. 50% водна мильно-сольвентова емульсія (30-50 мл,
експозиція 30 хвилин); 5. Лосьйон "Ниттифор" (Угорщина) 50-60 мл, окспозиція 40 хв.; 6. Анті-Пі (Польща), 1 мл. експозиція 5 хв.; 7. Препарат лонцид (30-50 мл. ескпозиція 30 хв.); Крім того пропонуються нові перспективні педикулоциди:
Локонид, Педикулін, Педикрин, Нитілон, Опофос, Перфолон та інші. При відсутності вищеназваних засобів можна використовувати
порошок піретруму (15 г при експозиції не менше 2 годин). Після обробки педикулоцидами волосся промивають столовим
оцтом, потім проводять вичісування яєць вошей. Із фізичних методів
обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою
(кіп'ятіння, прогладжування або камерний спосіб обробки). Завошивлену білизну кіп'ятять у 2% розчині кальцинованої соди
протягом 15 хвилин, прасують з обох сторін, звертаючи особливу
увагу на шви, зборки, зморшки та інше. За епідпоказаннями
проводять камерну обробку постільних речей згідно з відповідною
інструкцією. Для обробки одягу застосовують переважно камерний
спосіб. При необхідності повторну роблять через 7-12 днів. При
головному та платтяному педикульозі у вогнищах захворювань або в
таких випадках, коли відсутні інші засоби застосовують препарат
бутадіон. При вживанні бутадіону кров людини набуває токсичних
властивостей, які зберігаються на протязі 14 діб. Бутадіон
призначають: -дорослим після їжі по 0.15 г 4 рази на добу на протязі 2
діб; -дітям до 4-х років застосування бутадіону заборонено; -дітям від 4 до 7 років бутадіон призначають по 0.05 г з рази
на добу на протязі 2 діб; -дітям від 8 до 10 років бутадіон призначають по 0.08 г з
рази на добу на протязі 2 діб; -дітям старше 11 років бутадіон призначають по 0.12 г 3 рази
на добу на протязі 2 діб. При виявленні завошивленості, окрім дизинсекції, проводять
санітарну обробку людини, зміну натільної і постільної білизни, а
також обробку контактних. Обробка педикулоцидами дітей до 5 років, вагітних жінок,
матерів-годувальниць, людей з пошкодженою шкірою, тяжко хворих
заборонена. У цих випадках доцільно використовувати механічний
засіб звільнення від вошей.
5.Застережні заходи при роботі з інсектицидними препаратами.
Фасування інсектицидів, виготовлення робочих сумішей
виконують у витяжній шафі або на відкритому повітрі, прання речей
здійснюють в нежилих приміщеннях, які мають добре провітрюватись з
обов'язковим використанням спецодягу, гумових рукавиць,
респіраторів РУ-60 М (при роботі з рідкими препаратами) або
протипилового У-2к "Мащук" при роботі з дустами. Обробку осіб інсектицидами проводять у спеціально відведених
приміщеннях (не більше 4 особи на 10 м)а примусовою вентиляцією
при температурі не вище 20 градусів С, в теплу пору року на
відкритому повітрі. Посуд, що був використаний для виготовлення різноманітних
форм і розведень інсектицидів, миють горячею водою з содою та
милом, але після миття вона не повинна використовуватись для
виготовлення або зберігання їжі. Дезінсекцію приміщень та предметів проводять інсектицидними
балонами Карбозоль, Неофос-2 у відсутності людей, тварин, птахів
та ін., при відкритих вікнах. Харчові продукти ховають. Аерозоль
не розпиляють поблизу вогню, заборонено під час роботи з
інспектицидами палити, пити і приймати їжу. Через 2-3 години
проводять вологе прибирання і ретельно провітрюють. Спецодяг зберігають у спеціальних шафах. Інсектициди зберігають у спеціально відведених приміщеннях у
герметичній упаковці, шафи повинні закриватися на ключ. Дозволяється використовувати тільки партії препаратів, що
мають паспорт, де вказано назву інсектициду, зміст активної
речовини, дату виготовлення та термін зберігання. Місце, де проводять дезінсекцію, забезпечують водою, милом,
рушником та аптечкою для надання першої медичної допомоги. Особи, що постійно працюють з інсектицидами, проходять
періодичні медичні огляди відповідно до чинного законодавства.
6.Перша допомога при отруєнні педикулоцидами.
При порушенні техніки безпеки роботи з інсектицидами або при
нещасних випадках може виникнути отруєння. При прояві ознак
отруєння першу допомогу треда надавати негайно. Ознаки отруєння інсектицидами: неприємний смак у роті,
подразнення горла, паморочення, головний біль, загальна слабкість,
нудота, іноді блювання. При роботі з фосфорорганічними
інсектицидами можуть з'явитися біль у животі, понос, посилення
виділення слини та сліз, звужання зіниці, повільний пульс, м'язові
сіпання. При появі отруєння під час розливання інсектицидів отруєного
виводять з робочого приміщення, знімають забруднений одяг, дають
прополоскати рот кип'яченою водою або 2% розчином питної соди та
забезпечують спокій. При випадковому попаданні в шлунок - штучно викликають
блювання, для цього дають випити кілька склянок води (бажано
теплої) або блідно-рожевого розчину марганцевокислого калію
(1:5000) та подразненням задньої стінки глотки. Повторюють цю
процедуру 2-3 рази або промивають шлунок 1-2% розчином питної
соди, водною завісиною паленої магнезії, активованого вугілля або
товченої крейди (2 столової ложки на 1 л води). Після блювання або
промивання шлунка дають випити завісину в 1-2-х столових ложках
активованого вугілля або паленої магнезії в склянці води, потім
сольцове проносне. Заборонено давати касторову олію! При попаданні недорозведенного інсектициду або концентрованої
емульсії на шкіру їх обережно знімають ватним тампоном, потім
промивають шкіру водою з милом. Для знешкодження залишків
фосфорогранічних інсектицидів шкіру протирають нашатирним спиртом
або 2-5% розчином хлораміну та промивають водою. При попаданні інсектицидів в очі їх ретельно промивають
струменем води або 2% розчином питної соди. При подразненні
слизової очей застосовують 30% розчин альбуциду, при болісному
стані - 2% новокаїн. При наявності однієї з ознак отруєння фосфорорганічними
інсектицидами приймають препарати красавки (2-3 таблетки бесалолу,
бікарбону, біладіну). У випадках посилення ознак отруєння ФОР негайно надають
медичну допомогу на місці або в поліклініці. Медичний працівник вводить внутрішньом'язово 1-2 мл 0.1%
розчину сірчанокислого атропіну, а при важкому отруєнні - 3-5 мл.
При необхідності атропін вводять повторно через 10 хвилин,
підтримуючи легки ознаки передозування (сухість у роті, розширення
зіниць) до появи покращення стану отруєння.
7.Протипоказання до роботи з інсектицидами.
До роботи з інсектицидами не допускаються особи молодші 18
років, вагітні і жінки, що годують, а також особи у нетверезому
стані. Протипаказана робота з інсектицидами особам, що мають: а) органічні захворювання центральної нервової системи; б) психічні захворювання (в тому числі в стадії ремісії); в) епілепсію; г) ендокринно-вегетативні захворювання; д) активну форму туберкульозу легень; е) бронхіальну астму; е) загальні захворювання органів дихання (бронхіти,
ларингіти, атрофічні реніти та інші); ж) захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту
(виразкова хвороба, хронічний гастрит, коліт); з) захворювання шкіри (екзема, дерматити); и) захворювання очей (хронічні кон'юктивіти, кератити та
інш.); і) захворювання органів дихання та серцево-судинної системи,
що заважають використовувати респіратори.
8.Укладка для оглядів на педикульозю
1.Настільна лампа 2.Лупа 3.Густий гребень 4.Дезрозчин (для змочування гребеня)
Укладка для проведення протипедикульозних обробок
1.Клейончатий або полотняний мішок для збору речей хворого 2.Оцинковане відро або лоток для спалювання волосся 3.Клейончата пелерина 4.Гумові рукавиці 5.Ножиці 6.Густий гребень 7.Машинка для стрижки волосся 8.Спиртівка 9.Косинки (2-8 шт.) 10.Вата 11.Столовий оцет або оцтова кислота (5-10%) 12.Інсектициди для обробки людини 13.Інсектициди для обробки білизни та приміщень
9.Перелік протипедикульозних засобів з вказівками щодо їхвиготовлення і застосування
1.Карбофос - застосування у вигляді 0.15% водної емульсії.
Для виготвлення 1 л 0.15% емульсії беруть 3 мл 50% емульгуючого
концентрату карбофосу і розводять його в 1 л води кімнатної
температури. Препарат діє на всіх стадіях розвитку вошей.
Зостосовуєть виключно медичними працівниками. Норма використання
на обробку 10-50 мл, експозиція - 30 хвилин. 2.Бензилбензоат - застосовується у вигляді 20% водно-мильної
суспензії або 20% емульсії. Для виготовлення 100 мл 20%
водно-мильної суспензії бензилбензоату беруть 2 г мила (зеленого
або господарського подрібленого), розводять в 78 мл теплої води,
потім додають 20 мл бензилбензоату, ретельно змішують. Отриману
суспензію наносять на волосся. Використовується медичними
працівниками через аптечну мережу, реалізується за рецептами.
Норма використання на 1 обробку 10-30 мл, експозиція - 30 хвилин. 3.Водна мильно-гасова емульсія - застосовується у вигляді 10%
емульсії. Для її виготовлення до 50 г рідкого мила (або твердого
попередньо розтопленого на водяній бані) при постійному
перемішуванні додається невеликими порціями 450 г гасу (можна
хлорованого). Отриманий концентрат у кількості 100 г розчиняється
в 900 мл теплої води. Норма використання на 1 обробку - 10-50 мл,
експозиція - 30 хвилин, 1 година. 4.Мильно-сольвентова емульсія - використовується у вигляді
50% емульсії, яка готується з рівних частин мильно-сольвентової
пасти і води (50-60%), при змішуванні яких утворюється однорідна
маса. Необхідно проводити повторну обробку через 7-10 днів. Норма
використання на 1 обробку 30-50 мл, експозиція - 30 хв. 5.Лосьйон "Ниттифор" - препарат фабричного виготовлення,
норма використання на 1 обробку 30-50 мл, експозиція - 30 хвилин. Спосіб застосування усіх вищезгаданих препаратів полягає в
наступному - на волосся наносять необхідну кількість препарату (в
залежності від густоти та довжини волосся), зав'язують голову
поліетиленовою хусткою і рушником, витримують відповідний час
згідно з інструкцією, промивають проточною водою з милом або
шампунем. Після цього на волосся наносять теплий 5-10% столовий
оцет або отцову кислоту, зав'язують поліетиленовою хусткою і
рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після
чого вичісують густим гребнем загиблих вошей та їх яйця "гниди".
