ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
08.04.2009 N 18/33
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Качур І.А., суддів - Кишинського М.І.,
Мазур А.С., при секретарі - Бузіновій І.Ю. (за участю:
представника позивача - Фоміної Т.В., представника відповідача -
Кондратенко О.О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні
справу за адміністративним позовом Асоціації "НАМ" до Національної
ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання
рішення N 1063 ( vr063295-07 ) від 11.07.2007 року нечинним.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України ( 2747-15 ) в судовому
засіданні 08.04.2009 року о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та
резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному
обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення
вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з
урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним
рішення Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення N 1063 ( vr063295-07 ) від 11.07.2007 року, яким
була затверджена Методика розрахунку розмірів ліцензійного збору
за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката
ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги, а
також заборону Національній раді України з питань телебачення і
радіомовлення застосовувати оскаржуване рішення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при
прийнятті рішення N 1063 ( vr063295-07 ) Національна рада порушила
норми Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності" ( 1160-15 ): проект рішення не був
внесений у план діяльності Національної ради; не розроблявся
аналіз регуляторного впливу; проект рішення не оприлюднювався з
метою одержання зауважень і пропозицій. Оскаржуване рішення
порушує принципи державної політики, такі як, прозорість та
врахування громадської думки - відкритість для фізичних та
юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх
етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд
регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих
у встановленому законом порядку фізичним та юридичним особам, їх
об'єднаннями.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала,
дала пояснення аналогічні мотивам звернення до суду. Просила позов
задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що
Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору ( vr063295-07 )
розробляється і затверджується Національною радою за погодженням з
Міністерством фінансів України. Нова редакція Закону України "Про
Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення"
( 538/97-ВР ) від 03.05.2005 року (набрала чинності
12.04.2005 року) не містить вимоги щодо реєстрації, погодження з
іншими органами та офіційного оприлюднення та опублікування
власних актів Національної ради. Крім того, враховуючи, що
законодавством не встановлено спосіб оприлюднення, рішення
Національної ради оприлюднюються на веб-сайті в всесвітній мережі
Інтернет та оприлюднюються в офіційному виданні - бюлетені "Вісник
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення".
Національна рада є позавідомчим державним органом, а тому не
відноситься, на думку відповідача, до органів системи виконавчої
влади, на які поширюється дія Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ). Національна рада України з питань телебачення і
радіомовлення має особливий статус серед органів державної влади.
Крім того оскаржуване рішення не поширюється на позивача. А тому
просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і
матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких
ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення
для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до
висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Закон України "Про Національну раду України з питань
телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ) від 23.09.97 року, з
наступними змінами і доповненнями, визначає правові засади
діяльності Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного,
постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого
державного органу в галузі телерадіомовлення.
Приписом ст. 14 даного Закону ( 538/97-ВР ) встановлено, що
Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені
законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме:
ліцензування телерадіомовлення; ліцензування провайдерів
програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту
Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану
використання радіочастотного ресурсу України ( 815-2006-п ) у
частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
розробку умов використання та визначення користувачів
радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;
забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності
телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог
законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження
чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;
ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.
Отже, відповідач є органом держави, який здійснює регуляторні
функції.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11.09.2003 року "Про
засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності" ( 1160-15 ) дія цього Закону поширюється на відносини
у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної
діяльності.
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики
включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу
регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності
регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу;
планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання
зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх
об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників
громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
відстеження результативності регуляторних актів; перегляд
регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення
прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не
узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення
положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та
однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або
виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення
інформації про здійснення регуляторної діяльності (ст. 5 Закону
"Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської
діяльності") ( 1160-15 ).
Як зазначила представник позивача та не заперечив представник
відповідача проект оскаржуваного рішення Національна рада з питань
телебачення і радіомовлення від 11.07.2007 року N 1063
( vr063295-07 ) "Про внесення змін до Методики розрахунку розмірів
ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та
видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера
програмної послуги" не був внесений у план діяльності Національної
ради, не розроблявся аналіз регуляторного впливу та проект рішення
не оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій.
Відповідно до ст. 8 Закону "Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) стосовно
кожного проекту регуляторного акта його розробником готується
аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується
до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання
зауважень та пропозицій.
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою
одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб,
їх об'єднань (ч. 1 ст. 9 Закону) ( 1160-15 ).
Судом встановлено, що проект рішення Національна рада з
питань телебачення і радіомовлення від 11.07.2007 року N 1063
( vr063295-07 ) "Про внесення змін до Методики розрахунку розмірів
ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та
видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера
програмної послуги" всупереч вимогам Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) не був внесений у план діяльності Національної ради,
не розроблявся аналіз його регуляторного впливу та проект рішення
не оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій.
Щодо посилання відповідача на непоширення дії оскаржуваного
рішення на позивача, то таке спростовується матеріалами справи,
оскільки позивач 03.03.2009 року подав заяву про видачу ліцензії
на мовлення.
Виходячи з викладеного, оцінивши докази, які є у справі в їх
сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх
безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні,
суд прийшов до висновку, що позов Асоціації "НАМ" до Національної
ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання
рішення N 1063 ( vr063295-07 ) від 11.07.2007 року не чинним слід
задовольнити частково та визнати рішення Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення від 11.07.2007 N 1063 таким,
що не відповідає Закону України "Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) та не
чинним.
Керуючись ст. ст. 24, 71, 86, 158-163, 171 КАС України
( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати рішення Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення від 11.07.2007 N 1063 ( vr063295-07 )
таким, що не відповідає Закону України "Про засади державної
регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ) та нечинним.
Згідно ст. ст. 185-186 КАС України ( 2747-15 ) сторони та
інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в
апеляційному порядку постанову повністю або частково. Заява про
апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня
проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після
подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до
апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України ( 2747-15 ) постанова, якщо інше
не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення
строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не
було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але
апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої
інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У
разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не
скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного
розгляду справи.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -
13.04.2009 року.
Головуючий І.А.Качур
Судді: М.І.Кишинський
А.С.Мазур
Джерело:Офіційний портал ВРУ
