Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 грудня 2019 року

у справі № 460/357/19[1]

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про оскарження бездіяльності органів прокуратури стосовно відшкодування шкоди, завданої їх незаконними діями

Фабула справи: ОСОБА _1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до прокуратури області, в якому просили:

1. визнати протиправною відмову відповідача щодо прийняття постанови, передбаченої ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»;
2. зобов'язати прокуратуру ї області прийняти відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону постанову про визначення позивачам розміру шкоди у зв`язку із закриттям кримінального провадження.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначають, що листом відповідача їм було відмовлено у прийнятті постанови про визначення розміру шкоди, заподіяної позивачам незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, відстороненням від роботи, обшуками тощо та роз'яснено необхідність звернення з такою заявою до органів, що проводили досудове розслідування, а саме, до Управління Служби безпеки України в області та відділу поліції Головного управління Національної Поліції в області. Позивачі вказують, що мають право на таке відшкодування відповідно до ст.ст. 1, 2, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому вказану відмову вважають протиправною.

Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив повністю.

Мотивація касаційної скарги: прокуратура області вказує, що в спірних правовідносинах виконував не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, а тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: у Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Тобто, Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Досудове розслідування закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України. На підставі цього, враховуючи роз'яснення Конституційного Суду України, після закриття провадження прокурор припиняє виконувати владні процесуальні функції, що передбачені КПК України.

Натомість в силу ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прокуратура наділена функціями з прийняття постанови про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.п. 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону. Ці функції не пов`язані з повноваженнями прокурора, визначеними КПК України, а тому мають характер публічно-владних управлінських функцій.

Висновки: оскільки прокуратура є суб`єктом владних повноважень, який Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» наділений повноваженнями на виконання публічно-владних управлінських функцій, то цей спір відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4, ст. 19 КАС України належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Крім того, оскільки предметом цього позову є не стягнення коштів чи незгода з постановою прокурора, а його протиправна бездіяльність щодо прийняття постанови про визначення розміру шкоди, завданої позивачам, тому на такий спір поширюється юрисдикція адміністративного суду, а не цивільного чи кримінального.

Викладена позиція щодо належності спору до юрисдикції адміністративних судів підтверджується висновками, зробленими у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 822/1720/16.

Ключові слова: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, кримінальне судочинство, оскарження бездіяльності органів прокуратури, порядок відшкодування шкоди, незаконні дії правоохоронних органів, завдання шкоди незаконними діями органів прокуратури