Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 жовтня 2019 року
у справі № 924/80/19
Господарська юрисдикція
Щодо можливості зменшення розміру неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України
Фабула справи: Приватне виробничо-комерційне підприємство "Механік" (далі - ПВКП «Механік») звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - ДП "НТК "Завод точної механіки") про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення, інфляційних втрат та 3% річних.
ДП "НТК "Завод точної механіки" звернулось з зустрічним позовом до ПВКП "Механік" про зобов'язання припинити нарахування неустойки за користування майном.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов ПВКП "Механік" задоволено частково. Стягнуто з ДП "НТК "Завод точної механіки" інфляційні втрати, 3% річних, неустойку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у первісному позові щодо стягнення з ДП 'НТК "Завод точної механіки" неустойки скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову (стягнуто неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення). В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ДП "НТК "Завод точної механіки" стверджує, що вимога про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна значно перевищує вартість майна, що дає підстави для зменшення неустойки.
Правова позиція Верховного Суду: можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Ч.ч. 1 та 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.
Тобто, неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Висновки: до неустойки у розмірі подвійної орендної плати передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 березня 2018 року у справі № 914/730/17.
Ключові слова: наслідки неповернення орендованого майна, відповідальність за порушення зобов'язання, договір оренди