Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 жовтня 2018 року
у справі № 910/18195/17
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України про визнання знака добре відомим
Фабула справи: ТОВ «Київський БКК» та ПАТ «Київхліб» звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України про визнання знака «Рошен, зобр» добре відомим.
Господарський суд міста Києва припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України носить публічно-правовий характер, а тому має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства України, оскільки викладені в позовній заяві обставини справи, а також безпосередньо сформульована вимога позивачів до ДСІВ України, апеляційна палата якої є суб'єктом владних повноважень, яким у встановленому законом порядку розглядались спори адміністративного характеру, свідчить про підпорядкованість цього спору адміністративним судам.
Апеляційний господарський суд ухвалу місцевого господарського суду скасував та направив справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спір у справі фактично стосується права інтелектуальної власності ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на спірний знак та визнання його добре відомим в Україні, тобто існує спір про право цивільне, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» посилається на те, що рішення Апеляційної палати ДСІВ України не може бути оскаржене окремо від наказу ДСІВ України, який у розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року є актом, що носить правовий характер, отже, цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства України.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством: Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року, Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 2005 року № 228 «Про затвердження Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності», наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також те, що власник добре відомого знака вправі вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.
Апеляційний господарський суд правильно зазначив, що спір про скасування рішення про визнання знака, який належить відповідачу, добре відомим безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього. Вказані обставини свідчать про те, що між позивачами та відповідачем виник спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Висновки: cпір про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України про визнання знака добре відомим належить до юрисдикції господарського суду, оскільки пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності.